Комінтернівський районний суд м. Харкова

Номер

провадження 1-кп/641/38/2019

№ 641/7369/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Маньковської О.О.,

за участю прокурора - Надєжкіної Я.О.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Ніконова М.М.

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

секретаря - Чкан Д.В., Конюх С.М., Лосковської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N 12014220540001363 від 19.05.2014 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

- у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 353 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується в тому, що, маючи злочинний намір, спрямований на вимогу передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів особи, 16.05.2014 року вступив у злочинну змову з лейтенантом міліції ОСОБА_3 , який, згідно наказу ГУ МВС України в Харківській області № 162 о/с від 05.06.2013 року, працював на посаді оперуповноваженого КР Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області та, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про міліцію» був представником державного озброєного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань та, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, наділений повноваженнями представника влади - працівника правоохоронного органу, та вчинив вимагання за наступних обставин. Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_2 , 16.05.2014 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, діючи за попередньою змовою та у групі з лейтенантом міліції ОСОБА_3 , прибув з останнім на особистому автомобілі ОСОБА_3 - MAZDA 3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , де зустріли ОСОБА_1 ОСОБА_2 , будучи достеменно обізнаним про відсутність у ОСОБА_3 , як працівника міліції, будь-яких службових доручень та матеріалів щодо проведення слідчих (розшукових) та інших дій стосовно ОСОБА_1 , і розуміючи, що дії, які він вчиняє разом з ОСОБА_3 явно виходять за межі наданих останньому, як працівнику правоохоронного органу, влади та службових повноважень, та маючи умисел на вчинення протиправних дій, підійшов разом із ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , та представились співробітниками міліції. При цьому, ОСОБА_3 , в порушення частини 2 ст. 5 ЗУ «Про міліцію» не повідомив ОСОБА_1 свого прізвища, звання, та не пред`явив службового посвідчення, що бачив та розумів ОСОБА_2 . Після цього, ОСОБА_2 , разом з ОСОБА_3 за відсутності підстав, передбачених п. 6 ст. 11 Закону України «Про міліцію», ст. 8 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», підстав, передбачених ст. ст. 234-237 КПК України, достеменно розуміючи протиправність своїх дій та, бажаючи вчиняти саме таким чином, наказали ОСОБА_1 відкрити для проведення огляду автомобіля марки «DAEWOO SENS» сріблястого кольору, який використовувався останнім на підставі договору оренди, надумано мотивуючи свою вимогу необхідністю проведення у автомобілі огляду нібито для виявлення та фіксації обставин вчиненого ОСОБА_1 злочину. При цьому, ОСОБА_2 , розуміючи, що ОСОБА_1 , помилково сприймає його як працівника міліції, замовчує свій дійсний статус, та своєю поведінкою та діями продовжує видавати нібито наявність у нього владних повноважень працівника міліції. Після відкриття ОСОБА_1 свого автомобіля, ОСОБА_2 , продовжуючи своїми діями видавати себе за працівника міліції, реалізуючи спільний з ОСОБА_3 злочинний намір, спрямований на порушення прав особи з метою заволодіння її майном, усвідомлюючи, що ОСОБА_3 перевищує надану йому законом владу та службові повноваження, за відсутності підстав, передбачених п.6 ст.11 Закону України "Про міліцію", ст. 8 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в прекурсорів та зловживанню ними", та ст.ст. 234 - 237 КПК України, в порушення порядку, передбаченого зазначеними нормами чинного законодавства, без залучення понятих та складання протоколу, разом із ОСОБА_3 провів огляд вказаного автомобіля ОСОБА_1 , в ході якого виявив пакет з насінням маку. Продовжуючи реалізовувати спільний злочинний намір, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 , що насіння маку нібито є речовиною, яка використовується для виготовлення наркотичних засобів, та наказав ОСОБА_1 прослідувати з ними для проходження огляду на предмет наркотичного сп`яніння, одночасно висунувши незаконну вимогу оглянути квартиру останнього. При цьому ОСОБА_2 , своєю присутністю створював кількісну перевагу перед ОСОБА_1 , з метою здійснення на останнього психологічного тиску та упередження можливого опору своїм та ОСОБА_3 незаконним діям. Незважаючи на відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на огляд своєї квартири, ОСОБА_3 , проти волі ОСОБА_1 , в порушення вимог статей 234 - 237 КПК України, перевищуючи надану йому законом владу та службові повноваження, зайшов разом з ОСОБА_1 до його квартири за адресою: АДРЕСА_4 , де без підстав, передбачених ст. 237 КПК України, з порушенням правил, передбачених ст. ст. 234 - 237 КПК України, провів огляд житла ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 фізичного опору не чинив, побоюючись застосування до нього насильства та незаконного обмеження своїх прав та інтересів з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яких він сприймав за працівників міліції та які мали кількісну та фізичну перевагу. Після цього, ОСОБА_2 , продовжуючи своїми діями видавати себе за працівника міліції, та, усвідомлюючи незаконність дій ОСОБА_3 , який перевищуючи надану йому законом владу та службові повноваження, у порушення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною радою України Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 та ст. 29 Конституції України, за відсутності підстав, передбачених ст. 11 Закону України "Про міліцію", ст. 208 КПК України, в порушення порядку, передбаченого зазначеними нормами, без складання відповідних процесуальних документів, з метою незаконного позбавлення ОСОБА_1 волі, незважаючи на заперечення останнього, застосував до ОСОБА_1 фізичне насильство, а саме - взяв його попід руку, а ОСОБА_3 в той же час взяв ОСОБА_1 попід іншу руку. Після цього, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 всупереч волі ОСОБА_1 та, застосовуючи силу, провели останнього до автомобіля «Mazda 3» д/н НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , використовуючи свою кількісну та фізичну перевагу, із застосуванням насильства силою заломивши руки за спину, та силою зігнувши у попереку, головою вперед стали заштовхувати ОСОБА_1 до вказаного автомобіля, а останній став чинити опір, в ході якого ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_1 головою об дверний проріз автомобіля, завдавши тим самим, крововилив на лівій руці та тупу травму м`яких тканин шийного відділу хребта, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Подавивши таким чином волю ОСОБА_1 до опору, остаточно усвідомивши фізичну та кількісну перевагу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , побоюючись подальшого застосування до нього насильства, ОСОБА_1 опору більше не чинив та спроб втекти не робив. Утримуючи ОСОБА_1 у вищевказаному автомобілі та позбавивши його свободи пересування, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вилучили у ОСОБА_1 мобільний телефон, за допомогою якого ОСОБА_3 , виконуючи заздалегідь досягнуті з ОСОБА_2 домовленості, направлені на реалізацію спільного умислу на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, зв`язався з матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та за заздалегідь досягнутою із ОСОБА_2 домовленістю, в ході телефонної розмови з ОСОБА_4 висунув їй незаконну вимогу передати грошові кошти у сумі 5000 гривень за звільнення її сина та не притягнення до відповідальності за нібито зберігання та вживання наркотичних засобів, обумовивши з останньою місце передачі коштів за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, на стоянці аквапарку "Джунглі". При цьому ОСОБА_2 був присутнім у автомобілі, та своєю присутністю створював кількісну перевагу над ОСОБА_1 , тим самим вчиняючи на останнього психологічний тиск, та упереджуючи можливість опору і спроб втекти. На виконання домовленості, досягнутої з ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_2 , разом з оперуповноваженим сектору карного розшуку Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області лейтенантом міліції ОСОБА_3 , 16.05.2014 приблизно о 17 годині 00 хвилин зустрілись на стоянці аквапарку "Джунглі" з ОСОБА_4 та співмешканкою ОСОБА_1 - ОСОБА_5 для передачі грошових коштів за звільнення ОСОБА_1 ОСОБА_2 , виконуючи відведену йому злочинну роль, вийшов з автомобіля і підійшов до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для отримання обумовленої ними заздалегідь суми грошей за звільнення ОСОБА_1 Не досягши згоди щодо всіх умов передачі грошей, ОСОБА_2 повернувся до автомобіля, куди підійшли і ОСОБА_4 зі ОСОБА_5 для подальших переговорів щодо передачі грошей та звільнення ОСОБА_1 . Під час переговорів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до автомобіля підійшли працівники прокуратури Комінтернівського району міста Харкова, яким раніше про вчинений злочин повідомила ОСОБА_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розуміючи, що їх дії викриті та, бажаючи уникнути відповідальності за вчинене, продовжуючи незаконно позбавляти ОСОБА_1 волі, на автомобілі покинули стоянку аквапарку "Джунглі", та, доїхавши до цвинтаря, розташованого за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 183, ОСОБА_3 викинув телефон ОСОБА_1 на вулицю, та, з метою запобігання зверненню ОСОБА_1 до правоохоронних органів, перевищуючи надану йому законом владу та службові повноваження, виказав погрози щодо позбавлення ОСОБА_1 волі у разі повідомлення ним про вказаний злочин, після чого, відпустивши ОСОБА_1 з автомобіля, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виїхали у невідомому напрямку. Таким чином, ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_3 , порушуючи право ОСОБА_1 на свободу та особисту недоторканість, захист якого гарантується ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року та ст. 29 Конституції України, спричинив ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, позбавив його свободи пересування та незаконно вимагав передачі грошові кошти в сумі 5000 гривень за його звільнення та не притягнення до відповідальності за нібито зберігання та вживання наркотичних засобів.

Крім того, ОСОБА_2 , маючи злочинний намір, спрямований на самовільне присвоєння владних повноважень, з метою вчинення суспільно небезпечних діянь, 16.05.2014 року приблизно о 16 годині 00 хвилин, за попередньою змовою з оперуповноваженим СКР Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України Харківській області лейтенантом міліції ОСОБА_3 , прибув на особистому автомобілі останнього - «Mazda 3» д/н НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , де зустріли ОСОБА_1 ОСОБА_2 , не обіймаючи жодної посади в правоохоронних органах та не маючи владних повноважень, будучи достеменно обізнаним про відсутність у ОСОБА_3 , як працівника міліції, будь - яких службових доручень та матеріалів щодо проведення слідчих (розшукових) та інших дій стосовно ОСОБА_1 , і розуміючи, що дії, які він вчиняє разом з ОСОБА_3 явно виходять за межі наданих останньому, як працівнику правоохоронного органу, влади та службових повноважень, та маючи умисел на вчинення суспільно - небезпечних діянь, підійшов разом із ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , та представились співробітниками міліції. При цьому, ОСОБА_2 , розуміючи, що ОСОБА_1 , помилково сприймає його як працівника міліції, замовчує свій дійсний статус, та своєю поведінкою та діями продовжує видавати нібито наявність у нього владних повноважень працівника міліції. Після цього, ОСОБА_2 , видаючи себе за працівника міліції, разом з ОСОБА_3 , достеменно розуміючи протиправність своїх дій та, бажаючи вчиняти саме таким чином, провели огляд автомобіля марки "Daewoо Sens" сріблястого кольору, який використовувався останнім на підставі договору оренди, надумано мотивуючи необхідність проведення огляду нібито для виявлення та фіксації обставин вчиненого ОСОБА_1 злочину, та під час огляду виявив пакет з насінням маку. Після повідомлення ОСОБА_1 , що насіння маку нібито є речовиною, яка використовується для виготовлення наркотичних засобів, ОСОБА_3 наказав ОСОБА_1 прослідувати з ними для проходження огляду на предмет наркотичного сп`яніння, одночасно висунувши незаконну вимогу оглянути квартиру останнього. При цьому, ОСОБА_2 , своєю присутністю створював кількісну перевагу перед ОСОБА_1 , з метою здійснення на останнього психологічного тиску та упередження можливого опору своїм та ОСОБА_3 незаконним діям, та сприймався ОСОБА_1 як дійсний працівник міліції. Незважаючи на відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на огляд своєї квартири, ОСОБА_3 , проти волі ОСОБА_1 , провів огляд житла ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1 фізичного опору не чинив, побоюючись застосування до нього насильства та незаконного обмеження своїх прав та інтересів з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яких він сприймав за працівників міліції та які мали кількісну та фізичну перевагу. Після цього ОСОБА_2 , продовжуючи своїми діями видавати себе за працівника міліції, та усвідомлюючи незаконність дій ОСОБА_3 , який перевищуючи надану йому законом владу та службові повноваження, з метою незаконного позбавлення ОСОБА_1 волі, незважаючи на заперечення останнього, застосував до ОСОБА_1 фізичне насильство, а саме - взяв його попід руку, а ОСОБА_3 в той же час взяв ОСОБА_1 попід іншу руку. Після цього, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , всупереч волі ОСОБА_1 та, застосовуючи силу, провели останнього до автомобіля «Mazda 3» д/н НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , використовуючи свою кількісну та фізичну перевагу, із застосуванням насильства силою заломивши руки за спину, та силою зігнувши у попереку, головою вперед стали заштовхувати ОСОБА_1 до вказаного автомобіля, а останній став чинити опір, в ході якого ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_1 головою об дверний проріз автомобіля, завдавши тим самим крововилив на лівій руці та тупу травму м`яких тканин шийного відділу хребта, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Подавивши таким чином волю ОСОБА_1 до опору, остаточно усвідомивши фізичну та кількісну перевагу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , побоюючись подальшого застосування до нього насильства, ОСОБА_1 опору більше не чинив та спроб втекти не робив. Утримуючи ОСОБА_1 у вищевказаному автомобілі та позбавивши його свободи пересування, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вилучили у ОСОБА_1 мобільний телефон, за допомогою якого ОСОБА_3 , виконуючи заздалегідь досягнуті з ОСОБА_2 домовленості, направлені на реалізацію спільного умислу на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, зв`язався з матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та за заздалегідь досягнутою із ОСОБА_2 домовленістю, в ході телефонної розмови з ОСОБА_4 висунув їй незаконну вимогу передати грошові кошти у сумі 5000 гривень за звільнення її сина та не притягнення до відповідальності за нібито зберігання та вживання наркотичних засобів, обумовивши з останньою місце передачі коштів за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, на стоянці аквапарку "Джунглі". При цьому ОСОБА_2 був присутнім у автомобілі, та своєю присутністю створював кількісну перевагу над ОСОБА_1 , тим самим вчиняючи на останнього психологічний тиск, та упереджуючи можливість опору і спроб втекти. На виконання домовленості, досягнутої з ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_2 , разом з оперуповноваженим сектору карного розшуку Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області лейтенантом міліції ОСОБА_3 , 16.05.2014 приблизно о 17 годині 00 хвилин зустрілись на стоянці аквапарку "Джунглі" з ОСОБА_4 та співмешканкою ОСОБА_1 - ОСОБА_5 для передачі грошових коштів за звільнення ОСОБА_1 ОСОБА_2 , виконуючи відведену йому злочинну роль, вийшов з автомобіля, та своєю поведінкою видаючи себе за працівника міліції і усвідомлюючи, що помилково сприйнятий як працівник міліції, замовчуючи свій дійсний статус, підійшов до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для отримання обумовленої ними заздалегідь суми грошей за звільнення ОСОБА_1 Не досягши згоди щодо всіх умов передачі грошей, ОСОБА_2 повернувся до автомобіля, куди підійшли і ОСОБА_4 зі ОСОБА_5 для подальших переговорів щодо передачі грошей та звільнення ОСОБА_1 . Під час переговорів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до автомобіля підійшли працівники прокуратури Комінтернівського району міста Харкова, яким раніше про вчинений злочин повідомила ОСОБА_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розуміючи, що їх дії викриті та, бажаючи уникнути відповідальності за вчинене, продовжуючи незаконно позбавляти ОСОБА_1 волі, на автомобілі покинули стоянку аквапарку "Джунглі", та, доїхавши до цвинтаря, розташованого за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 183, ОСОБА_3 викинув телефон ОСОБА_1 на вулицю, та з метою запобігання зверненню ОСОБА_1 до правоохоронна органів, перевищуючи надану йому законом владу та службові повноваження, виказав погрози щодо позбавлення ОСОБА_1 волі у разі повідомлені ним про вказаний злочин, після чого, відпустивши ОСОБА_1 з автомобіля, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виїхали у невідомому напрямку. Таким чином, ОСОБА_2 , діючи умисно, самовільно присвоїв владні повноваження працівника міліції, що було поєднано із спричиненням ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, позбавлення його свободи пересування та незаконного вимагання передачі грошових коштыв в сумі 5000 гривень за його звільнення та не притягнення до відповідальності за нібито зберігання та вживання наркотичних засобів.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст.189 КК України, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи його близьких родичів (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також за ч. 1 ст. 353 КК України, а саме - самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно-небезпечних діянь.

Державний обвинувач в судовому засіданні підтримав зазначену кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2 .

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_2 , який провину не визнав, потерпілого, свідків, а також дослідивши інші надані стороною обвинувачення докази, суд встановив інші обставини кримінального провадження, які полягають в наступному.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 16 травня 2014 року, близько 16 години 00 хвилин, ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_3 (кримінальне провадження відносно якого закрито у зв`язку зі смертю), який його підвозив на особистому автомобілі MAZDA 3, та дорогою ОСОБА_3 побачив автомобіль DAEWOO SENS, та повідомив, що йому необхідно поспілкуватись з його водієм, оскільки напередодні він його затримував. ОСОБА_2 , вважаючи, що ОСОБА_3 , будучи лейтенантом міліції, діє законно, разом з останнім підійшли до ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3, якому ОСОБА_3 був відомий як працівник міліції. ОСОБА_2 при цьому працівником міліції не представлявся, будь-яких службових документів на посвідчення своєї особи ОСОБА_1 не пред`являв, так само й не представляв його й ОСОБА_3 . Після чого, ОСОБА_3 наказав ОСОБА_1 відкрити автомобіль марки DAEWOO SENS сріблястого кольору, який використовувався потерпілим на підставі договору оренди - для огляду, в результаті якого виявив пакет з насінням маку. При цьому був присутній ОСОБА_2 , який будь-яких вимог до ОСОБА_1 не пред`являв, стояв мовчки поряд з ОСОБА_3 Далі ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 , що насіння маку нібито є речовиною, яка використовується для виготовлення наркотичних засобів та наказав ОСОБА_1 «Поїхали в райвідділ» для проходження огляду на предмет наркотичного сп`яніння, одночасно висунувши вимогу оглянути квартиру останнього. Незважаючи на відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на огляд своєї квартири, ОСОБА_3 проти волі ОСОБА_1 зайшов разом з ОСОБА_1 до його квартири за адресою: АДРЕСА_4 , де провів огляд житла ОСОБА_1 Далі, ОСОБА_2 , вважаючи, що ОСОБА_3 діє законно, оскільки є працівником міліції та, оскільки в багажнику автомобіля ОСОБА_6 були виявлені наркотичні засоби - макове насіння й якого, за словами ОСОБА_3 , треба було доставити до РВ, з метою проведення експертизи - ОСОБА_2 взяв ОСОБА_1 попід руку, а ОСОБА_3 взяв останнього попід іншу руку. Таким чином, ОСОБА_1 був супроводжений к автомобілю MAZDA3, що належав ОСОБА_3 на праві власності. При цьому до автомобіля ОСОБА_1 йшов добровільно, без застосування будь-якої сили з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В цей момент в двір будинку зайшла матір потерпілого - ОСОБА_4 , яка запитала що відбувається, на що відповів ОСОБА_3 , якого вона знала як працівника міліції, що через те, що в машині ОСОБА_1 знайдено мак, тому її сина треба везти на експертизу. При цьому ОСОБА_4 заявила, що вона просила сина купити мак, бо вона пече пиріжки. Оскільки, побачивши матір, ОСОБА_1 почав чинити опір, відмовляючись сідати в автомобіль, використовуючи свою кількісну та фізичну перевагу, ОСОБА_3 , заломивши руку йому за спину, а ОСОБА_2 , нахиливши його голову, головою вперед стали заштовхувати ОСОБА_1 до вказаного автомобіля, а останній став чинити опір, в ході якого ОСОБА_1 вдарився головою об дверний проріз автомобіля, спричинивши собі тим самим, згідно висновку судової медичної експертизи від 19.05.2014 року - крововилив на лівій руці та тупу травму м`яких тканин шийного відділу хребта, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Перебуваючи в автомобілі, ОСОБА_2 знаходився на передньому пасажирському сидінні, ОСОБА_3 - на водійському, а ОСОБА_1 на задньому пасажирському сидінні автомобіля, приїхали на вул. Морозова (Войкова), де ОСОБА_1 з ОСОБА_2 вийшов покурити, а ОСОБА_3 залишився в машині, відібравши у ОСОБА_1 мобільний телефон. Повернувшись в автомобіль, ОСОБА_1 з телефонної розмови ОСОБА_3 зрозумів, що той зв`язався з його матір`ю та розмовляв про гроші. Деталей він не пам`ятає, але розмова йшла про гроші, які вимагав ОСОБА_3 з його матері в сумі близько 5 000 грн. за його звільнення та не притягнення до відповідальності за нібито зберігання та вживання наркотичних засобів, обумовивши з останньою місце передачі коштів за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19 на стоянці аквапарку «Джунглі». Всі дії з приводу вимагання грошей походили з боку ОСОБА_3 ОСОБА_2 чути телефонну розмову ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_4 не міг, оскільки під час їх телефонної розмови в автомобілі не перебував. ОСОБА_3 , реалізуючи злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, 16.05.2014 року, приблизно о 17 годині на виконання домовленості, досягнутої з ОСОБА_4 , разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прибули на стоянку аквапарку «Джунглі», де ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, підійшов до ОСОБА_4 та співмешканки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та спитав ОСОБА_4 чи принесла вона документи. При цьому в неї в руках був конверт нібито з грошима, який вона принесла за вказівкою ОСОБА_3 за звільнення сина ОСОБА_7 , але конверт у руки ОСОБА_2 не взяв та сів в автомобіль. В цей час ОСОБА_3 , перебуваючи на місці водія, на прохання ОСОБА_4 представитись, показав з машини через ОСОБА_2 , який сидів поряд, посвідчення, яке вона не розгледіла. В цей момент, до автомобіля підійшли працівники прокуратури Комінтернівського району м. Харкова ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яким раніше про вчинений злочин повідомила ОСОБА_4 . Після чого, автомобіль MAZDA 3 покинув стоянку аквапарка «Джунглі», та, доїхавши до цвинтаря, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 183, ОСОБА_3 викинув телефон ОСОБА_1 на вулицю та з метою запобігання звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів, перевищуючи надану йому законом владу та службові повноваження, виказав погрози щодо позбавлення ОСОБА_1 волі у разі повідомлення ним про вказаний злочин. Після чого, відпустивши ОСОБА_1 з машини, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поїхали у невідомому напрямку.

До зазначених висновків, суд дійшов виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) заперечував, пояснив, що 16.05.2014 року до 16 години 30 хвилин, він знаходився на роботі, коли за ним заїхав ОСОБА_10 оперуповноважений Фрунзенського РВ, й вони на його автомобілі поїхали в район пр. 50 років СРСР в м. Харкові, де останній помітив автомобіль Daewoo Lanos та пояснив, що водієм є особа, яку вони вчора затримували та з яким йому треба поговорити. Прослідувавши за автомобілем, вони заїхали у двір, де зупинився ОСОБА_1 , підійшли до автомобіля. ОСОБА_11 попросив ОСОБА_1 відчинити багажник його автомобіля на що той погодився та добровільно показав макове насіння, що знаходилось у багажнику, після чого, ОСОБА_12 запропонував ОСОБА_1 проїхати до РВ, на що останній відповів, що йому треба додому аби перевдягнутися. При цьому ОСОБА_3 не роз`яснював ОСОБА_6 його процесуальні права, оскільки вони спілкувались як знайомі. Вказав, що до квартири ОСОБА_1 не заходив, знаходився в під`їзді на першому поверсі, в квартиру не піднімався та не бачив чи заходив до квартири ОСОБА_3 . Після того, як ОСОБА_1 зібрався, вони втрьох пішли до автомобіля, взявши ОСОБА_1 попід руки, щоб не втік, але силу до нього не застосовували. Не заперечував, що можливо взяв ОСОБА_1 за голову аби той не вдарився, коли той сідав в автомобіль. Вказав, що в автомобіль його не заштовхував, а тільки прибрав голову. Пояснив, що також бачив матір ОСОБА_1 , але не чув про що ОСОБА_13 з нею розмовляв, оскільки в той час вже знаходився в автомобілі. З ОСОБА_1 не спілкувався. Вказав, що потім вони поїхали на вул. Морозова, де взяли воду та спілкувались з ОСОБА_3 на свої теми, оскільки він займається автомобілями. При цьому ОСОБА_14 також виходив з автомобіля курити. ОСОБА_3 телефонував матері ОСОБА_1 та просив її принести паспорт сина. Звідки ОСОБА_15 був відомий її номер телефона він не знає, можливо телефонний дзвінок було зроблено з номеру ОСОБА_1 Зазначив, що було декілька розмов, але про що вони були, він уваги не звернув. Після цього вони поїхали до аквапарку «Джунглі», де до їх автомобіля підійшли дві жінки. ОСОБА_16 сказав аби він пішов забрав у них паспорт ОСОБА_1 Коли підійшов, жінки спитали коли ви його відпустите, на що він відповів, що не розуміє про що йде мова. Паспорт йому не дали. Він сів в автомобіль, й, коли вони від`їжджали, то побачив як до автомобіля швидко підходять працівники прокуратури, один з яких йому відомий. Вказав, що спереду на автомобілі був номерний знак, а чи був позаду- не пам`ятає. Після цього вони поїхали на пр. Гагаріна, де в районі кладовища, ОСОБА_3 зупинив автомобіль, де, віддавши телефон ОСОБА_1 , сказав йому виходити. Вказав, що про вимагання грошей йому нічого не відомо.

Зазначені покази обвинуваченого ОСОБА_2 суд розцінює як достовірні, оскільки вони не спростовуються іншими доказами, що надані стороною обвинувачення, дослідженими в судовому засіданні.

Що стосується доказів, наведених стороною обвинувачення в судовому засіданні, то вони як кожний окремо, так і в сукупності, не надають підстав для висновку щодо доведеності провини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 353 КК України, оскільки носять ймовірний характер.

Так, потерпілий ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснив, що 16.05.2014 року працював в службі таксі на службовому автомобілі та приїхав додому. Коли до нього у дворі будинку підійшли два чоловіки, один з них - ОСОБА_17 , який працював у РВ міліції, інший чоловік йому був невідомий, він не представлявся, але якого він також сприймав як працівника міліції. В подальшому йому стало відомо, що це ОСОБА_2 ОСОБА_3 попросив його відчинити багажник, де в нього було насіння мака. Після чого ОСОБА_13 запропонував пройти до потерпілого додому, оскільки вважав, що він вдома готує наркотичні засоби, на що він відмовив, тому ОСОБА_13 запропонував проїхати на експертизу. Він проти цього не заперечував, але бажав перевдягнутись. При цьому, ОСОБА_2 стояв мовчки. Зазначив, що будь-які процесуальні права йому не роз`яснювались й, не дивлячись на його заборону входити до квартири, вони вдвох зайшли, ходили по квартирі, проте, вказав, що не бачив хто саме ходив по квартирі, чув тільки шаги. Коли вийшли втрьох з під`їзду, пішли до автомобіля MAZDA 3. До автомобіля ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вели його попід руки, але він йшов добровільно, оскільки провини за собою не відчував та тікати не збирався. Коли сідав в автомобіль, побачив матір та почав опиратися сідати в автомобіль, на що ОСОБА_16 заломав йому руку за спину, а ОСОБА_18 нахилив йому голову та обидва заштовхали його в автомобіль MAZDA червоного кольору, в результаті чого у нього утворились тілесні ушкодження на шиї та садна на голові. На питання матері щодо того куди його везуть, ОСОБА_3 відповів, що на експертизу, проте на експертизу вони не поїхали. Вказав, що вони приїхали на вул. Войкова, де він з ОСОБА_19 вийшов покурити, а ОСОБА_3 залишився в машині, відібравши у нього телефон. Повернувшись в автомобіль, він з телефонної розмови ОСОБА_3 зрозумів, що той зв`язався з його матір`ю та розмовляв про гроші. Деталей він не пам`ятає, але розмова йшла про гроші, які вимагав ОСОБА_16 в сумі близько 5 000 грн. Всі дії з приводу вимагання грошей походили з боку ОСОБА_3 ОСОБА_2 знаходився поряд з ним та мовчав, при цьому чути телефонну розмову ОСОБА_3 з його матір`ю не міг. В подальшому вони приїхали до аквапарку «Джунглі», куди повинна була прийти його мати. Зазначив, що сидів в автомобілі, коли підійшли матір з його дружиною ОСОБА_24. ОСОБА_10 вийшов з автомобіля та розмовляв з його матір`ю. Чи передала матір гроші, він не бачив. Неочікувано для нього, ОСОБА_16 сів в автомобіль, завів двигун та вони почали тікати з місця на великій швидкості. Його дружина ОСОБА_5 , яка знаходилась поряд з відкритим склом автомобіля, та яку він тримав за руку, вдарилась об скло. Коли проїжджали в районі кладовища в бік Аеропорту, ОСОБА_10 зупинив автомобіль, ОСОБА_2 сфотографував його та ОСОБА_3 сказав виходити з автомобіля, після чого останній викинув йому вслід телефон, з якого він подзвонив матері.

Суд критично оцінює показання потерпілого в тій частині, що біля аквапарку «Джунглі» з автомобіля вийшов ОСОБА_3 , тоді як в судовому засіданні сам обвинувачений не заперечував, що з автомобіля виходив саме він. Також, судом критично оцінюються показання потерпілого в тій частині, що для огляду в його квартиру пройшли як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_2 , оскільки, дані показання не узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_23 , який підтвердив показання обвинуваченого ОСОБА_2 , в тій частині, що в цей момент ОСОБА_2 перебував біля свідка ОСОБА_23 . Крім того, в судовому засіданні потерпілим зазначено, що він не бачив хто ходить в його квартирі, а лише чув чиїсь шаги. Таким чином, факт того, що ОСОБА_2 заходив в квартиру до ОСОБА_1 - не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду. Також, судом приймаються до уваги показання потерпілого в тій частині, що до автомобіля він йшов добровільно, без застосування будь-якої сили з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та що, під час його посадки в автомобіль, ОСОБА_3 , заломивши руку йому за спину, а ОСОБА_2 , нахиливши його голову, головою вперед заштовхали ОСОБА_1 до вказаного автомобіля, при цьому останній чинив опір, в ході якого ОСОБА_1 вдарився головою об дверний проріз автомобіля. Вказані показання потерпілого ОСОБА_1 підтверджуються також показаннями свідка ОСОБА_23 , допитаного в порядку ст. 225 КПК України, під час судового засідання, який зазначив,що коли ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вийшли з будинку, всі втрьох, до автомобіля йшли спокійно, а коли ОСОБА_1 став упиратись, то ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було проявлено наполегливість, коли останній допомагав ОСОБА_3 вести ОСОБА_1 попід руки, проте, насильство застосоване не було. Таким чином, в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт спричинення ОСОБА_2 умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Також з приводу конкретної адреси, за якою здійснювалась зупинка автомобіля MAZDA 3, під час якої відбулась телефонна перемова ОСОБА_4 з ОСОБА_3 , щодо озвучення останнім вимоги про надання суми грошей за звільнення ОСОБА_1 , коли зі слів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 вони вийшли з автомобіля покурити, в той час як ОСОБА_3 залишився в автомобілі - обвинуваченим та потерпілим надані різноречиві покази, а саме - вул . Морозова чи вул . Войкова . Проте, суд вважає, що з`ясування конкретної адреси, де відбулась така зупинка суттєвого значення для розгляду справи не має, оскільки як потерпілий так і обвинувачений надали показання, які узгоджуються між собою з приводу обставин такої зупинки, та подій, які під час неї відбувались.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 є її сином. Влітку 2014 року йшла з роботи, коли побачила у дворі сина, який був переляканий, позаду нього йшли два чоловіка. По зовнішньому вигляду сина, було видно, що він йде недобровільно, що його примушують йти. Один з чоловіків, не обвинувачений ОСОБА_2 , як їй стало відомо - ОСОБА_13 , повідомив, що вони з міліції, проте, хоча спочатку посвідчення й не показував, й чоловіки знаходились в цивільному одязі, вона сприймала їх обох як працівників міліції. ОСОБА_13 повідомив, що її сина забирають та везуть на експертизу, оскільки він перевозить наркотичні засоби. В автомобіль ОСОБА_1 не заштовхували, посадили на заднє сидіння. Після того, як вони поїхали, приблизно через 15 хвилин, з телефона її сина, подзвонив один з чоловіків, як вона в подальшому зрозуміла - ОСОБА_13 , який запропонував сплатити їм 5000 гривень або сина повезуть до обласного управління міліції, вона подзвонила до місцевої прокуратури, повідомивши про зазначені події. В подальшому з телефона сина їй декілька разів дзвонив ОСОБА_13 й вони домовились про зустріч біля аквапарку «Джунглі» для передачі грошей. Вказала, що вдома взяла пустий конверт та прийшла на зустріч разом з невісткою ОСОБА_24 Коли підійшли до червоного автомобіля, побачили, що на місці водія сидів ОСОБА_13 , на місці пасажира - ОСОБА_2 , позаду сидів її син. З автомобіля ніхто не виходив. Всі розмови вона вела з ОСОБА_3 через відкриту праву пасажарську дверь, де сидів ОСОБА_2 , який мовчав. Весь час вона в руках тримала конверт, при цьому задавала різні питання ОСОБА_3 з метою затягнути час, в тому числі просила його представитись, на що він показав якесь посвідчення, яке вона не змогла розгледіти. Конверт в неї ніхто так і не взяв, хоча вони його бачили. ОСОБА_2 з автомобіля не виходив, взагалі з автомобіля ніхто не виходив. Під`їхав автомобіль прокурорів, після чого, ОСОБА_2 швидко зачинив двері та машина різко поїхала. Через деякий час син подзвонив та розповів, що його висадили з автомобіля та погрожували, що спіймають та посадять у в`язницю. Підтвердила показання, надані нею на досудовому слідстві. Вказала, що під час надання показань в ході досудового розслідування, події пам`ятала краще.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що потерпілий ОСОБА_1 є її цивільним чоловіком. В травні 2014 року їй подзвонила сусідка та сказала, що у дворі двоє чоловіків розмовляють з її чоловіком, потім вони пішли з двору разом. Коли почала йому дзвонити, він слухавку не брав, тому вона змушена була піти додому, де у дворі зустріла матір чоловіка - ОСОБА_4 , яка пояснила, що ОСОБА_25 забрали й везуть на експертизу та просять гроші в сумі 5000 гривень, які треба привезти протягом години, про що їй подзвонили та сказали з номеру ОСОБА_1 Місцем зустрічі було призначено аквапарк «Джунглі». ОСОБА_4 пішла додому збирати гроші та в подальшому повідомила, що назбирала не повну суму. Коли вони прийшли до аквапарку, під`їхав автомобіль MAZDA червоного кольору, звідки вийшов хлопець, як їй стало відомо в подальшому обвинувачений ОСОБА_2 , та попросив документи - паспорт. ОСОБА_4 намагалась дати гроші, але він сів в автомобіль на пасажирське сидіння й відчинилось пасажирське вікно та ОСОБА_5 стала розмовляти з водієм, який показав посвідчення працівника міліції, в зв`язку з чим вона вирішила, що обидва чоловіки є працівниками міліції, хоча другий чоловік посвідчення не надавав. Водій сказав, що ОСОБА_1 везуть на експертизу. В цей час ззаду стали підходити працівники прокуратури, яких заздалегідь викликала ОСОБА_4 Проте, чоловіки, у яких знаходився ОСОБА_1 , побачивши це - відразу поїхали. Вказала, що під час надання показань в ході досудового розслідування, події пам`ятала краще.

Свідок ОСОБА_23 , допитаний в порядку ст. 225 КПК України слідчим суддею, допит якого прослуханий в судовому засіданні, пояснив, щов травні 2014 року, точної дати не пам`ятає, у денний час він знаходився біля будинку АДРЕСА_3 , коли до нього підійшов сусід з квартири АДРЕСА_8 ОСОБА_1 , з яким вони спілкувались, коли зі сторони школи № 102 підійшли два раніше йому незнайомих чоловіка, відвели метра на три ОСОБА_1 та спілкувались. Далі підійшли до автомобіля ОСОБА_1 та почали оглядати його багажник, при цьому майже всі дії проводив чоловік, як тепер відомо, на ім`я ОСОБА_16 , а другий стояв поруч, та потім в приказному порядку хотіли уводити ОСОБА_1 кудись. ОСОБА_23 розповів, що він обурився та крикнув, куди вони його ведуть. Свідок додав, що до нього підійшов другий чоловік, як йому тепер відомо - ОСОБА_3 , тобто не той що перебуває в залі судових засідань, показав посвідчення, та представився працівником міліції. ОСОБА_2 стояв біля нього мовчки, як мовчазний свідок, нічого не пояснював. В цей час ОСОБА_3 з ОСОБА_1 пішли додому до останнього. Тоді як ОСОБА_2 залишився на вулиці поряд із ним, в квартиру не заходив. Коли вони вийшли з будинку, всі втрьох до автомобіля йшли спокійно, а коли ОСОБА_1 став упиратись, то ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було проявлено наполегливість, коли останній допомагав ОСОБА_3 вести ОСОБА_1 попід руки, проте, насильство застосоване не було.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що в травні 2014 року працював на посаді прокурора прокуратури Комінтернівського району м. Харкова та знаходився на робочому місці, коли близько 17 години на міський телефон прокуратури зателефонувала громадянка, яка пояснила, що її сина вкрали та вимагають гроші працівники міліції. Зазначила свій номер телефона та пояснила, що прямує до аквапарку «Джунглі», де повинна передати гроші. Склавши рапорт, отримав розпорядження прокурора району перевірити повідомлення, для чого з прокурором ОСОБА_9. виїхали до аквапарку. Коли під`їжджали, він зателефонував вказаній громадянці й вона повідомила, що знаходиться на виїзді з аквапарку та побачили на парковці автомобіль МAZDA червоного кольору без номерів та двох жінок, які спілкувались з чоловіком. Заїхавши на парковку, вийшли з автомобіля та стали підходити до жінки, яка звернулась до прокуратури. Проте, чоловік сів в автомобіль на пасажирське сидіння автомобіля MAZDA, який різко поїхав. Вказана жінка, пояснила, що її сина викрали працівники міліції, вимагали гроші 5000 гривень, за те, що він вживає наркотичні засоби. Вони роз`яснили їй процедуру звернення до прокуратури, коли їй на телефон зателефонував син та сказав, що його відпустили й він знаходиться на Одеській. Зазначив, що йому стало в подальшому відомо, що з матір`ю потерпілого спілкувався саме ОСОБА_2 Пояснив, що будь-які процесуальні документи ними на місці події не складались, процесуальні дії не проводились.

Аналогічні показам свідка ОСОБА_8 надав в судовому засіданні свідок ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснив, що в травні 2014 року працював на посаді начальника МВМ Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області. В його функціональні обов`язки входило загальне керівництво, контроль за роботою співробітників та інше. У нього в підпорядкуванні станом на травень 2014 року знаходився оперуповноважений ОСОБА_13 Зазначив, що не пам`ятає чи було доставлено та в зв`язку з якими подіями ОСОБА_1 до районного відділу міліції.

Крім того, в обґрунтування доведеності обвинувачення прокурор посилається на докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені та перевірені, а саме:

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.05.2015 року та довідкою до нього, згідно якого свідок ОСОБА_23 впізнав особу, зображену на фото №3, як такого, що 16.05.2014 року разом з іншою особою вивів з двору ОСОБА_1 , попередньо оглянувши автомобіль останнього. Згідно довідки, під № 3 на фотознімку зображений ОСОБА_2 ( Т .1 а.с. 240-242);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2015 року та довідками до них, згідно яких свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 впізнали особу, зображену на фото № 2 та № 1 відповідно, як такого, що стояв поблизу машини MAZDA 3 та розмовляв з матір`ю ОСОБА_1 , після чого сів до вказаної машини на переднє пасажирське крісло та стрімко уїхав. Згідно довідок, під № 2 та № 1 відповідно на фотознімках зображений ОСОБА_2 ( Т .1 а.с.243-248);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2015 року та довідкою до нього, згідно якого свідок ОСОБА_5 впізнала особу, зображену на фото №3, як такого, що вимагав гроші у матері ОСОБА_1 біля аквапарку «Джунглі», після чого сів на переднє пасажирське крісло, злякавшись, до автомобіля червоного кольору і стрімко поїхав з її чоловіком. Згідно довідки, під №3 на фотознімку зображений ОСОБА_2 (Т2 а.с.1-3);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2015року та довідкою до нього, згідно якого свідок ОСОБА_1 впізнав особу, зображену на фото №1, як такого, що разом з іншою особою, яку він впізнав раніше, разом на машині MAZDA3, його викрали, після чого вимагали з його матері грошові кошти за звільнення. Згідно довідки, під №1 на фотознімку зображений ОСОБА_2 (Т2 а.с.4-6);

- висновок експерта №1627/14 від 19.05.2014року, щодо судово-медичного обстеження гр. ОСОБА_1 , згідно якого, синець на лівій руці та тупа травма м`яких тканей шійного відділу хребта утворилась від дії тупих твердих предметів в строк, що відповідає строку, зазначеному ОСОБА_1 За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження. Ушкодження на тілі ОСОБА_1 за своїм характером локалізації не є типовими для спричинення їх власною рукою, не виключена можливість утворення пошкоджень при обставинах, на які він вказує (а.с.9 Т2).

Згідно даних автоматизованого обліку УДАІ ГУМВС України в Харківській області за ОСОБА_3 зареєстрований ТЗ - MAZDA 3, червоного кольору, д/з НОМЕР_1 (а.с.14 Т2);

Згідно відповіді Фрунзенського РВ від 24.11.2014 р., за о\у СКР Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області лейтенантом міліції ОСОБА_10. закріплено службовий кабінет НОМЕР_2 в приміщенні ВМ Фрунзенського РВ за адресою - м. Харків, вул. Корчагінців, 9-а, службовий автотранспорт не закріплено, будь-яких доручень, по яких проходив ОСОБА_1. на розгляді не перебувало (а.с.15 Т2);

-протокол проведення слідчого експерименту від 20.08.2016 року за участю свідка ОСОБА_5 , під час проведення якого, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3, свідок ОСОБА_5 розповіла, що 16.05.2014 року їй зателефонувала сусідка ОСОБА_30 та розповіла, що з вікна побачила, як у двір зайшли двоє чоловіків, підійшли до ОСОБА_1 , перевіряли багажник його автомобіля та завели його у під`їзд та вийшли. ОСОБА_5 розповіла, що на телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідав, тому вона вийшла з роботи та підійшла до будинку, тільки з іншого боку, де зустріла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка їй розповіла, що її сина насильно посадили до машини червоного кольору. Також свідок ОСОБА_5 пояснила, що на телефон ОСОБА_4 стали телефонувати, але розмовляла ОСОБА_5 та попрохала назватися, але точно не пам`ятає як назвались, та повідомив чоловік у трубці, що вони затримали ОСОБА_1 і хочуть відвезти його на експертизу, бо вони співробітники міліції, і будуть розмовляти з ОСОБА_4 , і їй вони повідомили, щоб готували гроші в сумі 5000грн. за те, щоб його не везли на експертизу. Свідок ОСОБА_5 розповіла, що приблизно через 40 хвилин вони знов зателефонували ОСОБА_4 та призначили зустріч біля аквапарку «Джунглі». Свідок ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_4 з нею стали слідувати до аквапарку «Джунглі» та ОСОБА_4 зателефонувала до прокуратури. Далі всі учасники слідчої дії прослідували до аквапарку «Джунглі» за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19-б і свідок ОСОБА_5 вказала на місце біля дерева, де вони стояли. Далі ОСОБА_5 вказала на місце, куди до парковки під`їхав автомобіль «MAZDA» червоного кольору та розповіла, що з переднього пасажирського сидіння вийшов молодий чоловік, якого, як їй відомо на даний час, звуть ОСОБА_18 , та підійшов до них. Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вони в нього розпитували в чому ситуація, і він, ОСОБА_18 , сказав, що вони ОСОБА_1 прийняли в стані наркотичного сп`яніння й що вони його повезуть до вул. Шевченко на експертизу та став відходити. ОСОБА_5 продемонструвала, як вони з ОСОБА_4 пройшли з ним і підійшли до автомобіля, за кермом якого сидів інший хлопець, як тепер їй відомо, на ім`я ОСОБА_16 та попрохала показати посвідчення. ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_16 і ОСОБА_18 вели себе злаженно, і вони з ОСОБА_4 подумали, що ОСОБА_18 також співробітник міліції. Також свідок додала, що розгледіла посвідчення, яке показав водій, і вона побачила ім`я ОСОБА_16 , а прізвище не було видно. Свідок продемонструвала, як вона підійшла до машини, і стояла біля передньої пасажирської двері, вікно якої було відчинено, стекла тоновані. ОСОБА_5 вказала, що на місце, де стояла ОСОБА_4 , яка попрохала показати сина. ОСОБА_5 вказала на скло задньої пасажирської двері справа та пояснила, що воно привідкрилось і вони побачили, що на задньому сидінні знаходився ОСОБА_1 , який на вимогу ОСОБА_31 показав руку, на якій була подряпина у ліктьовому суглобі та зачинили вікно. ОСОБА_5 розповіла, що ОСОБА_16 став казати, що вони зараз відвезуть його на експертизу і ОСОБА_1 можуть позбавити волі за вживання та розповсюдження наркотичних засобів. Свідок ОСОБА_5 розповіла, що в цей час під`їхали працівники прокуратури і автівка різко поїхала. Також свідок уточнила, що коли вони підійшли, то спілкувались з ОСОБА_19 і гроші відразу не дали, і він спитав, чи принесли вони з собою гроші, та було озвучено, що сума не вся, але це влаштувало його. Гроші він, мабуть, побоявся взяти, бо було багато людей і він став відходити. ОСОБА_5 вказала, що вона стояла біля автівки і коли машина від`їжджала, то зачепила її. Далі свідок ОСОБА_5 вказала напрямок, в якому поїхав автомобіль та розповіла, що через деякий час зателефонував ОСОБА_1 та сказав, що його викинули з автівки та погрожували, що через місяць посадять у в`язницю. Далі ОСОБА_5 розповіла, що ОСОБА_1 повернувся додому і вона бачила на руці ОСОБА_1 подряпину і він розповів, що йому булавкою подряпали в машині вєну, та коли садили примусово до машини, вдарили головою об машину (а.с. 18-23 Т2).

Крім того, в судовому засіданні було оглянуто відеодиск з записом проведення слідчого експеримента за участю свідка ОСОБА_5 (а.с. 23-а);

- протокол проведення слідчого експерименту від 10.08.2016 року за участю свідка ОСОБА_4 , під час проведення якого, свідок розповіла про обставини, які трапились у травні 2014 року. Зазначила, що, перебуваючи по вулиці Аскольдівській в м. Харкові, слідувала по тротуарній ділянці додому та показала на місце, де побачила свого сина - ОСОБА_1 , який слідував з двома раніше невідомими чоловіками, які йшли по бокам від сина. Далі, ОСОБА_4 вказала на місце на дорозі, де була припаркована машина червоного кольору, номера та точної моделі не знає. Розповіла, що дані чоловіки не представились, але повідомили, що затримали її сина, везуть на експертизу та що знайшли у нього наркотики та що він вживає наркотичні засоби. Повідомила, що одного чоловіка, як їй стало відомо на даний час звуть ОСОБА_16 і він співробітник міліції, а іншого звати ОСОБА_18 , однак прізвищ їх не пам`ятає. Далі, за допомогою статиста на дорозі було розміщено автомобіль , як це вказала ОСОБА_4 та остання розповіла, що ОСОБА_16 сів на водійське сидіння за кермо, а ОСОБА_18 провів її сина ОСОБА_1 до задньої правої пасажирської двері. Далі свідок ОСОБА_4 за допомогою статиста продемонструвала, як чоловік на ім`я ОСОБА_18 відчинив двері автомобіля, відштовхуючи її сина у спину та, утримуючи за руку посадив насильно до даної автівки, а сам сів на переднє пасажирське сидіння. Після чого свідок ОСОБА_4 вказала у напрямок вулиці Киргизької , у якому поїхав автомобіль. Далі всі учасники слідчої дії прослідували за свідком ОСОБА_4 , яка вказала у напрямок, з якого йшла в той день цивільна дружина її сина - ОСОБА_32 , якій вона розповіла про те, що ОСОБА_25 забрали і вона не знає, що робити. Далі свідок ОСОБА_4 пояснила, що вони пішли додому до будинку АДРЕСА_3 , де їй зателефонували з телефона сина, але голос був не його, а одного з тих двох чоловіків, кого саме точно сказати не може, але припускає, що ОСОБА_31 . Голос у телефонній трубці повідомив, що зараз її сина будуть везти на експертизу. Свідок ОСОБА_4 розповіла, що на питання «як бути», чоловік повідомив, що для того, щоб вирішити питання і не було ніякої експертизи, вона повинна протягом півгодини принести 5 000 грн. Далі свідок розповіла, що подзвонила до прокуратури та розповіла про те, що трапилось і через хвилин 15 співробітники прокуратури приїхали. Також свідок пояснила, що знову зателефонували з телефону сина та той же голос спитав - чи зібрали всі гроші. Через деякий час ОСОБА_4 передзвонила на номер сина і чоловік з тим же голосом відповів, якому вона повідомила, що зібрала гроші і той сказав підходити до аквапарку «Джунглі». ОСОБА_4 вказала у напрямок, в якому вона зі ОСОБА_24 пішли пішки пройшли до аквапарку «Джунглі». Далі всі учасники слідчої дії прослідували до аквапарку «Джунглі» за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19-Б, де свідок ОСОБА_4 продемонструвала як вони зі ОСОБА_24 стояли під деревом та чекали. Далі ОСОБА_4 вказала як з боку «Комунальної» під`їхала та ж сама автівка та вказала на місце її розташування. Свідок ОСОБА_4 пояснила, що з переднього пасажирського сидіння вказаного автомобіля вийшов чоловік на ім`я ОСОБА_18 , який підійшов до них, а ОСОБА_16 залишався за кермом. Свідок ОСОБА_4 продемонструвала як вона тримала конверт з грошима. Далі свідок розповіла, що ОСОБА_18 , коли підійшов, спитав, чи вся сума зібрана. Вони почали питати куди везуть сина, на що ОСОБА_18 відповів, що у разі, якщо вся сума зібрана, то вони його відпустять. Свідок ОСОБА_4 розповіла, що попрохала представитись і вони пройшли до автівки. ОСОБА_4 продемонструвала, як вона стояла відносно машини і як стояла ОСОБА_33 , і розповіла, що водія попрохала назватися і той через вікно показав посвідчення, але вона його не розгледіла, та вказала, що ОСОБА_18 стояв біля машини. Далі свідок розповіла, що стояла ОСОБА_33 ближче до машини, через вікно побачила свого сина на задньому сидінні машини, та спитала, чи може поїхати з ними на експертизу. Свідок ОСОБА_4 зазначила, що стали підходити співробітники прокуратури, а ОСОБА_18 швидко запригнув до машини, зачинив двері, при цьому зачепив та придавив ОСОБА_34 руку, та машина різко поїхала, зачепивши ногу ОСОБА_35 , та показала як це було. Далі ОСОБА_4 показала у напрямок Одеської, куди поїхала автівка. Також додала, що номерні знаки на машині були відсутні. Розповіла, що через деякий час їй подзвонив син і розповів, що його викинули з машини та погрожували, що впіймають та посадять у в`язницю. Свідок розповіла, що з сином зустрілись вдома та в нього була подряпина на руці, шишка на голові та боліла рука.(а.с.24- 27 Т.2).

Крім того, в судовому засіданні було оглянуто відеодиск з записом проведення слідчого експеримента за участю свідка ОСОБА_4 (а.с. 27-а);

- протокол проведення слідчого експерименту від 25.08.2016 року за участю свідка ОСОБА_23 , під час проведення якого, свідок розповів про обставини, які трапились у травні 2014 року, точної дати не пам`ятає. Зазначив, що на скамійці, розташованій біля будинку АДРЕСА_3, у денний час доби, до нього підійшов сусід з квартири АДРЕСА_8 - ОСОБА_14 Свідок розповів, що вони з ОСОБА_1 спілкувались, коли зі сторони школи № 102 підійшли два раніше не знайомих чоловіка, відвели метра на 3 ОСОБА_1 та спілкувались з ним. Далі свідок ОСОБА_23 вказав на місце біля будинку АДРЕСА_3 та пояснив, що на даному місці стояв автомобіль ОСОБА_1 багажником далі від нього. Також свідок пояснив, що два чоловіки почали оглядати багажник машини ОСОБА_1 , при цьому майже всі дії проводив чоловік, як тепер йому відомо на ім`я ОСОБА_16 , а другий стояв поруч, та потім в приказному порядку хотіли уводити ОСОБА_1 кудись. ОСОБА_23 розповів, що він обурився та крикнув, куди вони ведуть. Свідок додав, що до нього тоді підійшов ОСОБА_16 та показав посвідчення і сказав, що вони з міліції. ОСОБА_23 вказав, на місце біля скамійки і пояснив, що на даному місці стояв другий чоловік, як тепер відомо на ім`я ОСОБА_18 , стояв біля нього, а ОСОБА_16 з ОСОБА_1 пішли додому до останнього. Далі свідок ОСОБА_23 вказав у напрямок до будинку АДРЕСА_2 та пояснив , що побачив, що відбувається різка розмова та ОСОБА_1 тягнуть кудись за руки, а той упирався, а вони все одно тягнули. Всі учасники слідчої дії прослідували до краю будинку АДРЕСА_3 , де свідок ОСОБА_36 вказав на місце та розповів, що на даному місці ОСОБА_16 і ОСОБА_18 тягли за руки ОСОБА_1 . Далі свідок за допомогою статиста продемонстрував, як чоловіки стояли з обох боків від ОСОБА_1 та, схопивши обома руками його руки тягли у напрямок будинку № . ОСОБА_1 при цьому чинив опір. Свідок ОСОБА_23 розповів, що уривками чув їх розмову, та що дані чоловіки викривали ОСОБА_1 у чомусь чи спроба знайти наркотики в машині. Свідок сказав, що він тоді дуже погано ходив і не міг перешкодити забрати ОСОБА_1 , але кричав, щоб вони цього не робили. Далі свідок ОСОБА_23 вказав у напрямок будинку № 10 та пояснив, що чоловіки повели туди ОСОБА_1 та були дуже наполегливими у своїх діях (а.с. 28-32 т. 2).

Крім того, в судовому засіданні було оглянуто відеодиск з записом проведення слідчого експеримента за участю свідка ОСОБА_23 (а.с.32-а);

- протокол проведення слідчого експерименту від 26.08.2016 року за участю свідка ОСОБА_8 з фотоілюстраціями до нього, під час проведення якого, свідок розповів про обставини, які трапились у травні 2014 року, вказав на місце навпроти входу в аквапарк «Джунглі» за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19-Б, та пояснив, що у травні 2014 року. після отримання телефонного повідомлення про вимагання, приїхав разом з ОСОБА_9 та припаркувався на даному місці. Свідок розповів, що навпроти приміщення охорони парковки стояв автомобіль MAZDA -3 без державного номеру червоного кольору, та вказав на місце, де стояла машина. Також ОСОБА_8 розповів, що біля автівки стояла молода жінка, біля дверей спереду, а поряд жінка старшого віку, а чоловік у шортах, якого побачили, під`їжджаючи до аквапарку, як потім стало відомо, ОСОБА_2 , вже сів у вказану машину MAZDA 3. ОСОБА_37 додав, що вони бачили, як ОСОБА_2 спілкувався з вказаними жінками. Далі ОСОБА_8 продемонстрував як він та ОСОБА_38 стали слідувати до автомобіля та показав, як він підійшов з боку двері водія, а ОСОБА_38 з боку пасажирської двері. Також додав, що коли вони підійшли, то ОСОБА_38 привітався і в цей час автівка різко поїхала. Свідок ОСОБА_8 вказав у напрямок вулиці Киргизької до пр. Л. Ландау та пояснив, що в даному напрямку поїхала вказана червона автівка, при цьому від`їжджаючи, автомобіль зачепив молоду жінку, спричинивши тілесні ушкодження. Свідок ОСОБА_8 пояснив, що не бачив водія, бо скло було тоноване та жінки розповіли, що чоловіки у червоному автомобілі, які представились працівниками міліції та викрали сина і вимагають гроші, при цьому старша жінка почала плакати, що її син залишився в машині, і тепер невідомо, що вони з ним зроблять (а.с. 33-39 т. 2);

- аналогічний слідчий експеримент проведений за участю свідка ОСОБА_9 з фотоілюстраціями до нього (а.с. 40-46 Т. 2);

- протокол проведення слідчого експерименту від 26.08.2016 року за участю свідка ОСОБА_9 та фототаблицями до нього, під час проведення якого, свідок вказав на місце навпроти входу в аквапарк «Джунглі» за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19б та пояснив, що в травні 2014 року, дату не пам`ятає, але це була п`ятниця, після отримання телефонного повідомлення про вимагання, приїхав разом з ОСОБА_8 та припаркувався на даному місці. Розповів, що, коли під`їжджали до парковки, побачили навпроти приміщення охорони парковки як спілкувались чоловік у шортах, як потім стало відомо - ОСОБА_2 та дві жінки. Свідок ОСОБА_9 вказав на місце, де був розташований автомобіль червоного кольору «MAZDA -3». Далі ОСОБА_9 продемонстрував як він з ОСОБА_8 стали слідувати до вказаного автомобіля, при цьому він підходив з боку пасажирських дверей праворуч, а ОСОБА_8 - з боку двері водія. Свідок ОСОБА_9 пояснив, що як тільки він привітався, автомобіль на великій швидкості різко поїхав. Далі ОСОБА_9 продемонстрував як стояла молода жінка біля автомобіля, трохи притулившись до передньої пасажирської двері і пояснив, що коли машина різко від`їхала, то зачепила молоду жінку, спричинивши їй тілесні ушкодження. Свідок розповів, що ці жінки розказали, що чоловіки у червоному автомобілі викрали ОСОБА_1 , який знаходився у машині, вимагали гроші і старша жінка плакала і казала, що це її син (а.с.40-47 Т2);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 05.05.2015 року, згідно якого прокурор групи прокурорів відділу прокуратури міста Києва Боршуляк О . І. в період часу з 12-05 години до 12-30 години у приміщенні ТОВ «Астеліт», розташованому за адресою: м. Київ, вул. М. Амосова, 12, в присутності начальника відділу взаємодії та кореспонденції ТОВ «Астеліт» ОСОБА_40 без участі понятих, ознайомився із інформацією про з`єднання абонентів вказаних в ухвалі Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.04.2015 року, записав інформацію на СD-R диск з написами 11990 вк, 11991 вк, 11992 вк та вилучив її (а.с. 52-54 Т.2);

- відеозапис з камер відеоспостереження, розташованої на території автомобільної стоянки аквапарку «Джунглі», протокол тимчасового доступу до речей та документів (а.с. 11-13, 74 Т. 2);

- постанову про закриття кримінального провадження від 25.11.2015 року (а.с. 233-239 Т. 1) відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 365 КК України - закрите в зв`язку зі смертю підозрюваного.

Суд розглядає дане кримінальне провадження у відповідності до вимог ст. 337 КПК України, відповідно до якої, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Суд, відповідно до вимог ст.ст. 84-86, 91, 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши всі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинах не знайшла свого об`єктивного підтвердження в судовому засіданні та спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Кримінальна відповідальність за ч.2 ст.189 КК України наступає у випадку вчинення особою, зокрема, наступних дій: вимога передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи близьких родичів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При цьому, вимагання має своїм безпосереднім додатковим об`єктом відносини у сфері охорони безпеки життя, здоров`я, честі, гідності, особистої недоторканості потерпілих.

Предметом вимагання є не тільки майно, але і право на майно, а також дії майнового характеру.

Об`єктивна сторона вимагання полягає, зокрема, у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб.

Отже, діяння може виявлятися лише в активній поведінці - в незаконній вимозі: чужого майна; права на чуже майно; вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права.

Потерпілими від вимагання можуть бути: власник, особа, якій майно ввірене на законній підставі, близькі родичі цих осіб.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони вимагання є його спосіб - погроза заподіяння шкоди потерпілому або його близьким родичам, зміст якої може бути різним. Це не тільки погроза насильством, а й обмеженням права, свобод або законних інтересів зазначених осіб.

Погроза може бути висловлена усно, письмово, жестами, демонстрацією зброї, тощо. У будь-якому разі важливо встановити, що винний, застосовуючи погрозу, залякує потерпілого, прагне до того, щоб у потерпілого склалося переконання про реальність, дійсність реалізації цієї погрози, якщо він не виконає пред`явленої вимоги.

При вимаганні суб`єкт злочину вимагає передати майно чи право на майно або вчинення дій майнового характеру в майбутньому. При цьому, сама погроза також звернена в майбутнє: вона буде реалізована лише після того, як не буде виконана вимога. У потерпілого є час прийняти певне рішення-виконувати чи не виконувати цю вимогу.

Вимагання вважається закінченим з моменту пред`явлення вимог, пов`язаних з погрозою.

Суб`єктивна сторона вимагання характеризується прямим умислом, корисливим мотивом -спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корисливою метою - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що для притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, повинні були наявні вищезазначені кваліфікуючі ознаки вимагання, а саме: суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна сторона та об`єктивна сторона. Крім того, при кваліфікації дій за ч. 2 ст. 189 КК України, обов`язковою кваліфікуючою ознакою, є, зокрема, вчинення даного злочину за попередньою змовою групою осіб.

Однак, в судовому засіданні встановлено, що в даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення не доведено наявність складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України в діях ОСОБА_2

Обґрунтовуючи свій висновок щодо винуватості обвинуваченого в інкримінованих йому діях, сторона обвинувачення посилається на показання потерпілого ОСОБА_1 , який зазначив, що проводився огляд його автомобіля та житла без складання будь-яких документів та роз`яснення йому процесуальних прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , якого він сприймав як працівника міліції, оскільки він знаходився поряд з ОСОБА_3 Фізичного опору ОСОБА_1 їм не чинив, побоюючись застосування до нього насильства та незаконного обмеження своїх прав та інтересів з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які мали кількісну та фізичну перевагу. А в подальшому застосували до нього фізичне насильство з метою незаконного позбавлення ОСОБА_1 волі, взявши його попід руки, що, на думку сторони обвинувачення, свідчить про спільність та узгодженість їх дій, самовільне присвоєння владних повноважень ОСОБА_2 , поєднаного з вчиненням суспільно-небезпечного діяння. Крім того, сторона обвинувачення посилається на пояснення потерпілого ОСОБА_1 в тій частині, що він чув телефонну розмову між ОСОБА_3 та його матір`ю - ОСОБА_4 щодо вимагання грошових коштів за звільнення її сина, що на думку сторони обвинувачення також свідчить про умисний спільний характер дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наявність між ними спільного злочинного умислу, наявність спільної корисливої мети щодо заволодіння чужим майном та вчинення погроз обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи його близьких родичів, та вчинення даного злочину за попередньою змовою групою осіб. Крім того, як на підтвердження провини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, сторона обвинувачення посилається на показання свідка ОСОБА_4 , яка також зазначила, що сприймала ОСОБА_2 як працівника міліції, оскільки він знаходився поряд з ОСОБА_3 , який їй був відомий як працівник міліції та вважала, що вони діють спільно, оскільки бачила як вони попід руки вели сина до автомобіля та мали намір кудись його везти, а в подальшому під час проведення слідчого експерименту зазначила, що саме ОСОБА_2 виходив з автомобіля до неї біля аквапарку «Джунглі» з питанням щодо того чи всі кошти вона зібрала та зазначив, що в цьому випадку вони відпустять її сина - ОСОБА_1 . Також, в обґрунтування інкримінованих ОСОБА_2 злочинів, сторона обвинувачення посилається на показання свідка ОСОБА_23 , який зазначив щодо проведення огляду автомобіля та житла ОСОБА_1 , примусового супроводження останнього до автомобіля ОСОБА_3 та намагання його кудись везти всупереч його волі. Сторона обвинувачення посилається на показання свідка ОСОБА_5 , яка також показала, що біля аквапарку «Джунглі» ОСОБА_2 звернувся до свідка ОСОБА_4 чи принесла вона грошові кошти. Показання свідка ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які під час судового засідання та під час слідчих експериментів підтвердили факт звернення ОСОБА_4 до органів прокуратури щодо вчинення відносно її сина викрадення та вимагання в зв`язку з цим грошових коштів та підтвердили факт зустрічі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 біля аквапарку «Джунглі». Показаннями свідка ОСОБА_26 , який показав, що не пам`ятає чи було доставлено до Фрунзенського РВ ОСОБА_1 .

Аналізуючи показання обвинуваченого, потерпілого, надані під час судового засідання, показання свідків, надані як під час судового засідання, так і досудового розслідування, що вбачається з протоколів проведення слідчих експериментів за їх участю, в сукупності з іншими письмовими доказами, звуко-відеозаписами, суд вважає, що вони як окремо, так і в сукупності не дають підстав для висновку щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 353 КК України.

Так, сторона обвинувачення, формулюючи об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, який інкримінований ОСОБА_2 , зазначають щодо наявності в діях ОСОБА_2 злочинного наміру, спрямованого на вимогу передачі чужого майна, з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів особи, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Проте, в даному випадку стороною обвинувачення не доведено, що саме ОСОБА_2 висувалась вимога з передачі чужого майна, не надані об`єктивні дані, що дозволяють зробити висновок про те, до кого така вимога була звернена, в чому полягала погроза обмеження прав, свобод та законних інтересів з боку ОСОБА_2 , до якої особи була звернена ця погроза та якої саме особи стосувалась. Так, як під час судового розгляду, так і під час досудового слідства жодною з допитаних осіб не зазначено щодо висування вимог з передачі чужого майна та застосування погроз обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи його близьких родичів саме ОСОБА_2 Навпаки, свідком ОСОБА_4 надавались впевнені та стабільні покази, що її телефонні розмови з приводу передачі нею грошей велись виключно з ОСОБА_3 , який вимагав передачі грошових коштів за звільнення її сина ОСОБА_1 . Крім того, потерпілий під час судового засідання вказав, що вони втрьох приїхали на вул. Морозова на автомобілі MAZDA 3, він з ОСОБА_19 вийшов покурити, а ОСОБА_3 залишився в машині та відібрав телефон у потерпілого. Повернувшись в автомобіль, ОСОБА_1 з телефонної розмови ОСОБА_3 зрозумів, що той зв`язався з його матір`ю та розмовляв про гроші. Деталей він не пам`ятає, але розмова йшла про гроші, які вимагав ОСОБА_16 в сумі близько 5 000 грн. Всі дії з приводу вимагання грошей походили з боку ОСОБА_3 ОСОБА_2 знаходився поряд з ним та мовчав, при цьому чути телефонну розмову ОСОБА_3 з його матір`ю не міг. Крім того, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що біля аквапарку «Джунглі» з автівки вийшов та розмовляв з його мамою ОСОБА_4 - саме ОСОБА_3 . Крім того, зазначив, що будь-яких претензій до ОСОБА_2 не має, оскільки всі дії з вимагання грошей вчиняв виключно ОСОБА_3 , тоді як ОСОБА_2 тільки знаходився поряд.

Таким чином, стороною обвинувачення не приведені докази, що свідчать про те, що вимога передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи близьких родичів, вчинене за попередньою змовою групою осіб вчинена саме ОСОБА_2 та, що ОСОБА_2 чув або міг чути телефонну розмову ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_4 з приводу вимагання грошей за його звільнення та, що ці дії ОСОБА_3 вчинялись за попередньою змовою з ОСОБА_2 , за їх домовленістю з єдиним спільним злочинним умислом, були узгодженими та направленими на досягнення єдиної мети, а саме - вимагання - вимоги з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи близьких родичів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Також, в якості доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 вимагання - вимоги з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи близьких родичів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, сторона обвинувачення посилається на протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 , під час якого остання зазначила, що біля аквапарку «Джунглі» з автомобіля MAZDA 3 вийшов саме ОСОБА_2 з питанням чи вся сума зібрана, оскільки в цьому випадку вони відпустять її сина. Проте, суд не може покласти дані показання свідка ОСОБА_4 в основу обвинувачення ОСОБА_2 та не може в повній мірі довіряти показанням вказаного свідка, оскільки вони частково суперечать іншим доказам по справі. Так, як вбачається з протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_5 , яка під час розмови ОСОБА_4 з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 біля аквапарку «Джунглі» перебувала протягом всієї розмови поряд з ОСОБА_4 та детально чула всі подробиці розмови, свідок ОСОБА_41 зазначила, що ОСОБА_4 , зокрема, спілкувалась з ОСОБА_2 , який спитав чи принесли вони із собою гроші, при цьому не було озвучено, що сума не вся, але це влаштувало його. Також, ОСОБА_5 при проведенні слідчого експерименту зазначила, що первісно на телефон ОСОБА_4 , коли стали телефонувати, то розмовляла ОСОБА_5 , яка попросила назватись особу, що телефонує та чоловік в трубці повідомив, що вони затримали ОСОБА_1 та хочуть везти його на експертизу. Разом з тим, з показань ОСОБА_4 при проведенні слідчого експерименту вбачається, що саме їй зателефонували з телефона сина й саме тому, вона зазначала, що голос був не його й вона припускає, що дзвонив їй ОСОБА_3 . Таким чином, в показаннях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , наданих на досудовому слідстві під час проведення слідчого експерименту, існують суттєві розбіжності щодо висунутої умови звільнення ОСОБА_1 , яка нібито походила від ОСОБА_2 , а саме - звільнення останнього у випадку, якщо зібрана вся сума. Проте, всупереч вимог ч. 9 ст. 224 КПК України, вказані розбіжності в показаннях ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , яке мають суттєве значення для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 , під час досудового розслідування органом досудового слідства усунені не були, тому не можуть бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.

Крім того під час судового засідання свідок ОСОБА_4 пояснила, що коли до аквапарку «Джунглі» під`їхав автомобіль під керуванням ОСОБА_3 , де на передньому пасажирському сидінні сидів ОСОБА_2 , а на задньому сидінні її син ОСОБА_1 , то з автомобіля ніхто не виходив, в тому числі й ОСОБА_2 Розмову вона вела з ОСОБА_42 , знаходячись з правового боку автомобіля, схилившись до автівки, тоді як ОСОБА_43 перебував на місці пасажира й мовчав. Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 не заперечувала, що її показання, надані на досудовому розслідуванні та під час проведення слідчого експерименту, можуть відрізнятись від тих, які вона надала в судовому засіданні. Пов`язала це з тим, що сплинуло багато часу після надання відповідних показань.

Разом з тим, свідок ОСОБА_5 під час допиту в судовому засіданні, пояснила, що, знаходячись поряд з ОСОБА_4 , чула, що ОСОБА_2 біля аквапарку «Джунглі» звернувся з проханням до ОСОБА_4 надати документи - паспорт, про те, чи казала ОСОБА_4 ОСОБА_2 про гроші - вона не пам`ятає. Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 не заперечувала, що її показання, надані на досудовому розслідуванні та під час проведення слідчого експерименту можуть відрізнятись від тих, які вона надала в судовому засіданні. Пов`язала це з тим, що сплинуло багато часу після надання відповідних показань.

Показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , наданих під час проведення слідчого експерименту в частині питання, з яким звернувся ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , зокрема з приводу суми принесених нею грошових коштів та висловленої нібито ним умови щодо звільнення ОСОБА_1 у випадку принесення повної суми грошових коштів - судом оцінюються критично, оскільки показання вказаних свідків є суперчливими, нестабільними, які суд не може покласти в основу обвинувачення ОСОБА_2 .

Разом з тим, судом приймаються до уваги показання свідка ОСОБА_4 в тій частині, що до аквапарку «Джунглі», на виконання домовленості з ОСОБА_3 вона прибула, тримаючи в руці конверт. Проте, під час слідчого експерименту нею зазначалось щодо наявності в конверті грошових коштів, тоді як під час судового засідання вона пояснювала, що конверт був пустий, таким чином, враховуючи суперечності в показаннях даного свідка у частині наявності в конверті грошових коштів, суд її показання оцінює критично та не приймає до уваги. Разом з тим, враховуючи стабільність показів свідка ОСОБА_4 , які вона надавала під час досудового слідства та під час судового засідання в частині наявності в її руках конверту - суд приймає до уваги покази в зазначеній частині та вважає доведеним факт наявності конверта в руках свідка ОСОБА_4 під час зустрічі біля аквапарку «Джунглі». Проте, під час судового розгляду, суд не мав об`єктивної можливості оглянути та дослідити безпосередньо в судовому засіданні вказаний конверт, який органом досудового розслідування на місці події не вилучався та речовим доказом не визнавався. Крім того, стороною обвинувачення не з`ясована подальша доля макового насіння, яке було виявлено при огляді автомобіля ОСОБА_1 лейтенантом міліції ОСОБА_3 , що не оспорюють самі учасники судового провадження. Таким чином, органом досудового розслідування фактичні обставини справи в повному обсязі не встановлені.

Крім того, суд критично оцінює протоколи пред`явлення для впізнання за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_5 згідно яких вказані свідки впізнали особу ОСОБА_2 , зображеного на фото, як такого, що вимагав гроші у матері ОСОБА_1 біля аквапарку «Джунглі», після чого сів на переднє пасажирське крісло, злякавшись, до автомобіля червоного кольору і стрімко поїхав з ОСОБА_3 , оскільки факт вимагання, вчиненого ОСОБА_2 в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведений.

Таким чином, показання обвинуваченого ОСОБА_2 в тій частині, що біля аквапарку «Джунглі» він звернувся до ОСОБА_4 з проханням надати документи ОСОБА_1 , тоді як з вимогою про надання грошових коштів - не звертався, підтверджені в судовому засіданні свідком ОСОБА_5 . Також показання свідка ОСОБА_4 щодо пред`явлення вимог до неї ОСОБА_2 щодо надання грошових коштів та зазначення ним умов про звільнення її сина - не підтверджені іншими доказами, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_5 , яка знаходилась в той момент поряд. Також, показання свідка ОСОБА_4 в частині витребування в неї грошових коштів біля аквапарку «Джунглі» саме ОСОБА_2 - суд оцінює критично, оскільки останній мав реальну можливість забрати конверт з грошовими коштами, який вона тримала в руках та поїхати з місця події, про що також свідчать показання свідка ОСОБА_5 та вбачається з дослідженого в судовому засіданні протоколу слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які також зазначили, що вони підходили до автомобіля ОСОБА_3 в момент, коли ОСОБА_2 вже знаходився в автомобілі, що також свідчить про те, що ніщо не заважало ОСОБА_2 забрати конверт з грошовими коштами у ОСОБА_4 та він мав реальну можливість це зробити, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_2 умислу на вимагання за попередньою змовою групою осіб. Крім того, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що біля аквапарку «Джунглі» з автівки вийшов та розмовляв з його мамою ОСОБА_4 - ОСОБА_3 . Крім того, зазначив, що будь-яких претензій до ОСОБА_2 не має, оскільки всі дії з вимагання грошей вчиняв ОСОБА_3 , тоді й як ОСОБА_2 тільки знаходився поряд. Також вказав, що під час розмови ОСОБА_4 з ОСОБА_3 у дворі його будинку, ОСОБА_2 знаходився в автомобілі.

Крім того, стороною обвинувачення при обґрунтованні обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, зазначається, що ОСОБА_2 був присутнім у автомобілі MAZDA 3, своєю присутністю створював кількісну перевагу над ОСОБА_1 , тим самим вчиняючи на останнього психологічний тиск, та упереджуючи можливість опору і спроб втекти. Проте, під час судового розгляду об`єктивних даних, які б доводили вказані твердження суду не надано, при цьому суд приймає до уваги, що потерпілий ОСОБА_1 перебував сам на задньому сидінні автомобіля, потерпілий не зазначав, що відносно нього застосовувались спеціальні засоби - кайданки, не висловлювались будь-які погрози, також в судовому засіданні, також суд враховує, що потерпілий та обвинувачений виходили курити та спілкувались на вулиці Морозова (Войкова), при цьому слід зазначити, що таке спілкування відбувалось у світлий час доби та в цей час потерпілий в разі існуючої загрози його життю чи здоров`ю мав реальну можливість звернутись про допомогу до сторонніх осіб. Таким чином, судом виключається можливість психологічного тиску з боку ОСОБА_2 на потерпілого ОСОБА_1

Інших доказів, які б підтверджували, що саме ОСОБА_2 вчинені дії з незаконної вимоги передачі чужого майна чи права на майно з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб - слідством не здобуто.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведена об`єктивна сторона даного злочину, стороною обвинувачення не надано доказів, які б викривали ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 189 КК України, оскільки протягом всього часу розгляду справи будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 звертався до ОСОБА_4 або до ОСОБА_1 з вимогою передати йому будь-яке майно, що належить останнім та з погрозами застосування обмеження прав та свобод та законних інтересів ОСОБА_4 чи ОСОБА_1 - стороною обвинувачення суду не надано. За твердженням потерпілого та свідків, звернення з вимогою передачі грошових коштів ОСОБА_4 відбулись виключно з боку ОСОБА_3 , крім того, під час розмови ОСОБА_4 з ОСОБА_3 у дворі його будинку, ОСОБА_2 знаходився в автомобілі. Також, наслідки у вигляді того, що ОСОБА_4 прибула разом зі ОСОБА_24 до аквапарку «Джунглі» з конвертом для передачі грошей, не знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з діями ОСОБА_2 , оскільки ані вимог щодо передачі йому будь-якого майна потерпілого чи його матері ОСОБА_4 , ані будь-яких погроз обмеження їх прав, свобод та законних інтересів у випадку не виконання його вимог - не заявляв.

Таким чином, враховуючи, що вимагання вважається закінченим злочином з моменту пред`явлення вимоги, підкріпленої загрозою, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, в діях ОСОБА_2 .

Також, кваліфікуючи дії ОСОБА_2 як вчинені за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 , умисно, з корисною метою, за наявності між ними єдиного спільного злочинного наміру, спрямованого на порушення прав особи з метою заволодіння її майном - стороною обвинувачення об`єктивних доказів на підтвердження вказаних фактів суду не надано, як не надано доказів й про їх попередню домовленість про вчинення злочину з вимагання, не доведено час та місце виникнення такої домовленості та змови на вчинення злочину.

Так, згідно показань потерпілого, свідка ОСОБА_4 до моменту коли потерпілий ОСОБА_1 був примусово посаджений в автомобіль MAZDA 3, ані з боку ОСОБА_2 , ані з боку ОСОБА_3 будь-яких вимог ні до ОСОБА_4 , ні ОСОБА_7 щодо передачі їм будь-якого майна не надходило. За показаннями останніх, ОСОБА_3 зазначав, що ОСОБА_1 проїде з ними до експертної установи. Згідно показань останнього, з телефонної розмови, яка відбулась між його матір`ю- ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , він зрозумів, що останній вимагає грошові кошти в сумі 5000 грн. за те, щоб його відпустили, дана розмова відбулась в автомобілі MAZDA 3 у відсутності його та ОСОБА_2 . Останній зазначив в судовому засіданні, що чув, як ОСОБА_3 просив матір ОСОБА_1 принести паспорт сина, проте, він не чув їх розмову детально. Потерпілий ОСОБА_1 , детально допитаний під час судового засідання щодо обставин справи, зокрема, щодо подій, які відбувались із ним з моменту, коли він разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 поїхав в автомобілі MAZDA 3, щодо розмов, які відбувались між останніми під час всього періоду його перебування в автомобілі - в судовому засіданні не надавав показів щодо обізнаності ОСОБА_2 про вчинення злочинних дій з боку ОСОБА_3 відносно вимагання майна у нього чи його матері, погроз застосування обмеження прав, свобод та їх законних інтересів у випадку не виконання їх вимог, спільності дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо злочинності їх намірів з приводу вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та домовленості між ними.

Також, доводячи наявність в діях ОСОБА_2 суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, сторона обвинувачення посилались на показання потерпілого, свідка ОСОБА_4 , які пояснили, що до автомобіля ОСОБА_44 та ОСОБА_2 вели потерпілого попід руки, в подальшому спільними зусиллями здійснили його посадку в автомобіль MAZDA 3 в той час, коли він почав чинити опір. Суд погоджується, що вказані дії обвинуваченого та ОСОБА_3 свідчать про наявність між ними спільності та узгодженості дій, проте, стороною обвинувачення не доведено та не надано взагалі будь-яких доказів того, що їх спільні дії були вчинені з єдиним умислом, направленим саме на вимагання передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів особи, оскільки, як було зазначено вище, згідно показань потерпілого, свідка ОСОБА_4 - до моменту коли потерпілий ОСОБА_1 був посаджений в автомобіль MAZDA 3, ані з боку ОСОБА_2 , ані з боку ОСОБА_3 будь-яких вимог ні до ОСОБА_4 , ні до ОСОБА_7 щодо передачі їм будь-якого майна не надходило. За показаннями останніх, ОСОБА_3 зазначав, що ОСОБА_1 проїде з ними до експертної установи. Таким чином, досудовим слідством не встановлені фактичні обставини справи в повному обсязі та не здобуто об`єктивних доказів щодо визначення направленості умислу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 при вчиненні вказаних дій.

Також, стороною обвинувачення інкримінується в провину ОСОБА_2 , що він, продовжуючи своїми діями видавати себе за працівниками міліції, та усвідомлюючи незаконність дій ОСОБА_3 , діяв з метою незаконного позбавлення ОСОБА_1 волі, в зв`язку з чим, незважаючи на заперечення останнього, застосував до ОСОБА_1 фізичне насильство, а саме - взяв його попід руку, а ОСОБА_3 взяв ОСОБА_1 попід іншу руку та саджали в автомобіль MAZDA3, чим було спричинено останньому умисні легкі тілесні ушкодження. Проте, суду стороною обвинувачення не доведено наявність в діях ОСОБА_2 мети - незаконного позбавлення ОСОБА_1 волі та спричинення останньому ОСОБА_2 умисних легких тілесних ушкоджень, оскільки навпаки, ОСОБА_2 , на його думку, вважав, що, оскільки ОСОБА_3 є працівником міліції та в зв`язку з тим, що ним було знайдено наркотичні засоби в багажнику автомобіля ОСОБА_1 , то він має право на вчинення вказаних дій та діє з метою допомоги законним діям працівника міліції з доставлення ОСОБА_1 до РВ для проведення експертизи, та будь-які підстави засумніватися в законності дій ОСОБА_3 , як працівника міліції - у ОСОБА_2 були відсутні. Крім того, факт умисного спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 - не підтверджений в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_1 .

Крім того, дії ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування як вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 28 КК України, Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Ставлячи в провину ОСОБА_2 вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, сторона обвинувачення посилається на показання потерпілого та свідків, які показали про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під`їхали на автомобілі MAZDA 3 разом та в подальшому весь час ОСОБА_2 знаходився поряд, що помилково сприймалось оточуючими як їх попередньо домовлені дії.

Так, в формі співучасті щодо вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою притаманне: 1) у вчиненні злочину беруть дві чи більше особи, які задовольняють суб`єкта злочину; 2) між цими особами ще до початку злочину відбулась змова про спільне його вчинення; 3) форма змови для наявності співучасті не має значення. Змова про вчинення злочину може відбутися задовго до вчинення злочину чи прямо перед його вчиненням, але до замаху на нього. Змова між співучасчниками може стосуватися місця, часу, способу вчинення злочину тощо. Ця форма співучасті може бути як простою (співвиконання), так і складною.

Проте, як вбачається з обставин справи, ОСОБА_2 не був раніше знайомий з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 випадково побачив автомобіль ОСОБА_1 , проїжджаючи містом. Таким чином, до початку спілкування з ОСОБА_6 , планування будь-яких дій та домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносно потерпілого не могло бути. Так, вимагання вважається закінченим з моменту пред`явлення вимог, пов`язаних з погрозою. В даному випадку злочин був закінченим в момент телефонної розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з передачі грошових коштів за звільнення її сина з погрозою застосування обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи його близьких родичів (вимагання), яка відбулась на вул. Морозова (Войкова) особисто ОСОБА_3 за відсутності в автомобілі ОСОБА_2 та потерпілого, які в цей час знаходились біля автомобіля. До цього моменту будь-яких вимог ОСОБА_3 щодо надання грошових коштів за звільнення ОСОБА_1 не висувалось, а навпаки він казав, що його везуть на експертизу, в тому числі зазначав про це й матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у дворі їх будинку, коли відбувалась посадка ОСОБА_1 до автомобіля MAZDA 3, при цьому потерпілий в судовому засіданні не надавав пояснень які б вказували на будь-які ознаки в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (вербальні чи конклюдентні дії), які б свідчили про процес їх змовляння на спільне вчинення вимагання передачі чужого майна з погрозою обмеження прав свобод та законних інтересів потерпілого чи його близьких родичів, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Таким чином, достовірних доказів наявності між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змови про спільне вчинення вказаного злочину стороною обвинувачення не надано й вчинення даного злочину за попередньою змовою групою осіб стороною обвинувачення не доведено.

Також судом досліджувався відеозапис з камери відеоспостереження, розташованої на території автомобільної стоянки аквапарку «Джунглі» - даний доказ суд оцінює як такий, що не підтверджує провину обвинуваченого, оскільки події відбуваються на достатньо великій відстані від камер спостерігання та видно лише силуети осіб, розрізнити детально події, які відбуваються - не представляється можливим.

Крім того, в судовому засіданні досліджені роздруківки вхідних та вихідних дзвінків з терміналів, які належали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 за період з 15.05.2014 року по 17.05.2014 року, проте судом даний доказ оцінюється критично, як такий, що не містить доказової бази з приводу наявності провини в діях ОСОБА_2 .

Крім того, обвинуваченому ОСОБА_2 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України, тобто самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно-небезпечних діянь.

Так, під самовільним присвоєнням владних повноважень слід розуміти неправомірне (на порушення встановленого порядку, за відсутності підстав) прийняття особою на себе таких, зокрема, повноважень і введення в оману оточуючих щодо свого справжнього статусу.

Способи такого присвоєння можуть бути різними: винний називає себе представником влади; надає підроблені і чужі документи, що належать службовій особи, використовує формений одяг представника влади тощо. Присвоєння владних повноважень, зокрема має місце і в тих випадках, коли приватна особа, помилково сприйнята за службову, підтримує цю думку, користується помилкою і вчиняє суспільно-небезпечні дії. Владними повноваженнями є сукупність прав та обов`язків службової особи, яка за своїм статусом є представником влади, наданих їй для виконання функцій держави і конкретних завдань органу, в якому вона працює. Присвоєння владних повноважень або звання службової особи, не поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, складу злочину не містить.

Злочин вважається закінченим з момента вчинення особою, яка самовільно присвоїла, зокрема, владні повноваження - суспільно-небезпечного діяння.

Так, провина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України спростовується показаннями як потерпілого, так і свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_23 які як в судовому засіданні, так і під час досудового розслідування пояснювали, що під час подій, які відбувались за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - ОСОБА_2 працівником міліції не представлявся, будь-якого службового посвідчення не пред`являв. Більше того, свідок ОСОБА_23 , допитаний слідчим суддею в судовому засіданні, в порядку ст. 225 КПК України, пояснив, що ОСОБА_3 показав йому посвідчення та сказав, що він є працівником міліції. Таким чином, показання даного свідка, надані під час слідчого експерименту в тій частині, що ОСОБА_3 представив себе та ОСОБА_2 як працівників міліції - судом оцінюються критично, оскільки як під час судового засідання, так і під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_23 вказував, що ОСОБА_2 весь час мовчав та під час судового засідання зазначив, що сприймав ОСОБА_2 як мовчазного свідка. Крім того, показання інших свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в тій часині, що вони сприймали ОСОБА_2 як працівника міліції, в зв`язку з тим, що під час подій, які вчинювались ОСОБА_3 , як працівником міліції - ОСОБА_2 знаходився поряд, а тому останній оточуючими помилково сприймався як працівник міліції, суд розцінює як їх суб`єктивну думку.

Крім того, стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено, що з боку ОСОБА_2 вчинялись будь-які дії, направлені на введення оточуючих в оману щодо свого істинного статусу, або, що він підтримував думку оточуючих щодо наявності в нього будь-яких владних повноважень.

Також, стороною обвинувачення інкримінується в провину обвинуваченому ОСОБА_2 те, що він був достеменно обізнаний щодо відсутності у ОСОБА_3 , як працівника міліції будь-яких службових доручень та матеріалів щодо проведення слідчих дій; розумів, що дії, які вчиняє разом з ОСОБА_3 , явно виходять за межі наданих останньому, як працівнику правоохоронного органу, влади та службових повноважень; усвідомлення, що ОСОБА_3 перевищує надану йому законом владу та службові повноваження, за відсутності підстав, передбачених п. 6 ст. 11 ЗУ «Про міліцію», ст. 8 ЗУ «Про заходи протидії незаконному обсягу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів та зловживанню ними», ст. ст. 234-237 КПК України, провівши огляд автомобіля ОСОБА_1 без залучення понятих та складання протоколу; застосував до ОСОБА_1 фізичне насильство, а саме взяв його попід руку, а ОСОБА_3 взяв ОСОБА_1 попід іншу руку та, всупереч волі ОСОБА_1 застосовуючи силу, провели потерпілого до автомобіля MAZDA 3, який належить ОСОБА_3 - проте, будь-яких доказів вказаної обізнаності ОСОБА_2 стороною обвинувачення суду не надано.

Також судом враховується, що ОСОБА_2 , будучи обізнаним про те, що ОСОБА_3 є працівником міліції та, враховуючи, що при огляді автомобіля ОСОБА_6 було знайдено наркотичний засіб - макове насіння, вважав, що всі дії, які вчинює ОСОБА_3 з метою доставлення ОСОБА_1 до РВ для проведення експертизи - є законними, правомірними та він діє в обсязі наданих йому повноважень.

Таким чином, враховуючи, що, крім того провина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, стороною обвинувачення при розгляді даного кримінального провадження не доведена, а присвоєння, зокрема, владних повноважень, не поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь складу злочину не містить, тому суд дійшов висновку, що склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України в діях обвинуваченого ОСОБА_2 - відсутній.

Статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, щов діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 353 КК України, тому, суд зобов`язаний відносно нього ухвалити виправдувальний вирок.

Згідно ч.1,3 ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою в скоєнні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена в законному порядку та встановлена обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Згідно з ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

За ч.1, 2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частинами 2, 4 ст. 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

З ч. 1 ст. 91 КПК України вбачається, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно ч. 1, 2 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку, і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 353 КК України - суд вважає, що пред`явлене обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а всі припущення й сумніви стосовно доведеності його вини, слід тлумачити на його користь.

Таким чином, застосовуючи наведені в вироку норми матеріального, процесуального права, з врахуванням практики Верховного Суду України, Європейського суду з прав людини, виходячи з принципів: законності, об`єктивності, доцільності, справедливості та розумності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.189, ч. 1 ст. 353 КК України, стороною обвинувачення не доведена, а тому, його слід визнати не винуватим та виправдати.

В судовому засіданні були досліджені характеризуючи дані відносно ОСОБА_2 , з яких вбачається, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Речові докази, судові витрати, цивільний позов - відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_2 - не застосовувався.

Враховуючи наведене, керуючись ст.373, 374, 375 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА _2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - визнати невинуватим у пред`явлених йому обвинуваченнях та виправдати за недоведеністю в його діяннях складу кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст.189, ч. 1 ст. 353 КК України, відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя -

О .О.Маньковська