Єдиний державний реєстр судових рішень
У Х В А Л А
15.11.2019 Справа №607/23509/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
провівши підготовче судове засідання в залі суду в м. Тернополі у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010002795 від 26 вересня 2019 року, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Тернополя, громадянки України, неодруженої, на утриманні одна малолітня дитина, не зареєстрованої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої товарознавцем у відділенні поштового зв`язку «Укрпошта», раніше не судимої,
за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 КК України (в редакції Закону №3826-VІ від 6 жовтня 2011 року), ч.2 ст.309 КК України (в редакції Закону №3826-VІ від 6 жовтня 2011 року),
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,-
В С Т А Н О В И В :
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 КК України (в редакції Закону №3826-VІ від 6 жовтня 2011 року), ч.2 ст.309 КК України (в редакції Закону №3826-VІ від 6 жовтня 2011 року) надійшов до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 01 жовтня 2019 року.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні зазначив, що на підставі обвинувального акта є можливість призначити судовий розгляд.
Захисник ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору у зв`язку із його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, а саме, формулювання обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України викладено в неіснуючій у чинному законі про кримінальну відповідальність редакції, що є грубим порушенням обвинуваченої на захист та перешкоджає останній на підготовку свого захисту.
Обвинувачена ОСОБА_3 підтримала клопотання свого захисника.
Прокурор ОСОБА_4 заперечував щодо повернення обвинувального акта прокурору, зазначив, що підстав для його повернення не має, що стосується кваліфікації дій обвинуваченої та формулювання обвинувачення, то вони зазначені у обвинувальному акті. Посилання на неіснуючу редакцію ч.2 ст.309 КК України не є підставою, відповідно до КПК України, для повернення обвинувального акта прокурору.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Норми КПК України покладають на суд обов`язок роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст.348 КПК України), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов`язаних з обвинуваченням (ст.56 КПК України).
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).
Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.
Відповідно до п.13. ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.
Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно ст.377 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.
Дослідженням змісту обвинувального акту, були встановлені певні недоліки, які ускладнюють подальше розуміння сторонам кримінального провадження і суду конкретного змісту цього обвинувачення та унеможливлюють подальше призначення обвинувального акту до судового розгляду.
П. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відсутність чіткого посилання в обвинувальному акті на редакцію кримінального закону, зокрема, на неіснуючу редакцію ч.2 ст.309 КК України (в редакції Закону №3826-VІ від 6 жовтня 2011 року), за яким особі висунуто обвинувачення, порушує право останньої на захист в частині, що стосується права обвинуваченого знати, у вчиненні якого злочину його обвинувачують. Саме на таку позицію орієнтує Пленум Верховного Суду України у п. 10 своєї Постанови № 8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві».
Зазначене вказує на істотну неконкретність обвинувачення та позбавляє суд можливості визначити межі судового розгляду стосовного обвинуваченої ОСОБА_3 та прийняти об`єктивне рішення по справі з огляду на ч.1 ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Враховуючи викладені обставини, встановлені судом, чинне законодавство України та практику ЄСПЛ, суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 КК України (в редакції Закону №3826-VІ від 6 жовтня 2011 року), ч.2 ст.309 КК України (в редакції Закону №3826-VІ від 6 жовтня 2011 року), підлягає поверненню прокурору внаслідок невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України, зокрема для визначення редакції статті закону, за яким обвинувачується ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст.314, 315, 316 КПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010002795 від 26 вересня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_3 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 КК України (в редакції Закону №3826-VІ від 6 жовтня 2011 року), ч.2 ст.309 КК України (в редакції Закону №3826-VІ від 6 жовтня 2011 року), повернути прокурору Тернопільської місцевої прокуратури Тернопільської області ОСОБА_4 .
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 7 днів з дня проголошення.
Головуючий суддяОСОБА_1
