Справа № 191/2939/17

Провадження № 2/191/1379/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кухаря Д.О.

за участю секретаря - Яніної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 191/2939/17 за позовною заявою СФГ «АЛГІЗ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Роздорської селищної ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуби Юрія Антоновича, про визнання недійним, в частині зазначення покупцем ОСОБА_2 , договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 20 листопада 2015 року між Селянським (фермерським) господарством «Мисливське», в особі ліквідатора ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , про визнання недійним, в частині зазначення покупцем ОСОБА_2 , договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 20 листопада 2015 року між Селянським (фермерським) господарством «Мисливське», в особі ліквідатора ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 ; щодо Переведення на СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО «АЛГІЗ», прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 20 листопада 2015 року між Селянським (фермерським) господарством «Мисливське» в особі ліквідатора ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , зареєстроване в реєстрі за № 2539 щодо нерухомого майна: (одна друга) частка об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Переведення на СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО «АЛГІЗ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРЮОФОПГФ 30410544, прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20 листопада 2015 року між Селянським (фермерським) господарством «Мисливське», в особі ліквідатора ОСОБА_3 , який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2542 щодо нерухомого майна: Ѕ (одна друга) частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 12749 кв.м.; визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26341452 від 20.11.2015 року; визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26342091 від 20.11.2015 року; визнання за СЕЛЯНСЬКИМ (ФЕРМЕРСЬКИМ) ГОСПОДАРСТВОМ «АЛПЗ», право власності на об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 12749 кв.м.,

за участю:

представника позивача - Бутенко О.О. ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 ,

відповідача - ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, яку в подальшому уточнив.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з 01.07.2000 року СФГ «АЛГІЗ», код ЄДРПОУ: 30410544, є орендарем та користувачем свиновідгодівельним комплексом, що розташований за адресами : АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. З 20.01.2005 року до теперішнього часу, згідно договору № 285/30 про постачання електричної енергії, СФГ «Алгіз» є користувачем електричної енергії та відповідальним зберігачем ліній електропередач внутрішнього користування та лічильника споживання електричної енергії по свиновідгодівельному комплексу, що розташований за адресами : АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. Видами діяльності СФГ «Алгіз» протягом всього існування є наступні :

Основний : Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

- Код КВЕД 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід;

- Код КВЕД 01.46 Розведення свиней;

- Код КВЕД 01.49 Розведення інших тварин;

- Код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві;

- Код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;

- Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Позивач дізнався про те, що 20.11.2015 року за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, що були укладені між Селянським (фермерським) господарством «Мисливське», код за ЄДРПОУ : 20219172 в особі ліквідатора ОСОБА_3, який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі № Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_1 були укладені договори купівлі-продажу, зареєстровані в реєстрі за номерами 2539 (далі за текстом - Договір 2539) та 2542 (далі за текстом - Договір 2542) по Ѕ часток свиновідгодівельного комплексу, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 12749 кв.м. Загальна ціна договорів складала 120000,00 грн.

За умовами п. 5 Договорів 2539 та 2542, які є тотожними, «Продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 60000 грн. 00 коп., які «Продавець» одержав повністю від «Покупця» до після підписання цього договору.» Вищевказана умова не конкретизує умови про момент одержання грошових коштів, а вказує на два моменти, перший - до підписання договору, другий - після підписання договору. Вказані умови суперечать одна другій.

Відповідно до меморіального ордеру, грошова сума 120000,00 грн. перерахована ПП «Агропак», правонаступником якого є С(Ф)Г «АЛГІЗ», на депозитний рахунок суду, яка має бути перерахована на користь ОСОБА_2 як особи, якою витрачені грошові кошти на придбання майна, щодо якого переводяться права на Позивача.

Відповідно до Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2017 рік (типова форма відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.12.2011 року № 772), частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий звітний рік , % становить 75,83%. Виходячи з вказаного, Позивач є сільськогосподарським підприємством (виробником сільськогосподарської продукції) основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки (ч. 1 ст. 86 Закону України ). Станом на 20.11.2015 рік правовий статус СФГ «АЛГІЗ» був аналогічним.

22.08.2017 року ПП «Агропак» звернувся до суду з позовом про переведення на ПП «Агропак» прав та обов`язків покупця; визнання права власності на об`єкт свиновідгодівельного комплексу, загальною площею 12749 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; перерахування на користь ОСОБА_2 грошової суми 120000,00 грн., внесеної ПП «Агропак» на депозитний рахунок суду. З 01.02.2019 року ПП «Агропак» припинено шляхом приєднання до С( Ф )Г «Алгіз»», внаслідок чого С(Ф)Г « Алгіз » набув всі права і обов`язки правопопередника ПП «Агропак», в тому числі і права на грошові кошти, внесені (зараховані) на депозитний рахунок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області в сумі 120000,00 грн., право вимоги за позовом ПП «Агропак».

Відповідно до ч.3, 7 ст.86 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі продажу об`єктів нерухомості, які використовуються для цілей лісогосподарського виробництва та є власністю сільськогосподарського підприємства, визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об`єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості. Для забезпечення переважного права придбання майна боржника арбітражний керуючий надсилає повідомлення про продаж підприємства боржника, майна боржника особам, які займаються виробництвом або виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції і володіють земельною ділянкою, безпосередньо прилеглою до земельної ділянки боржника, а також опубліковує в друкованому органі за місцезнаходженням боржника інформацію про продаж підприємства боржника, його майна із зазначенням початкової ціни продажу підприємства боржника, його майна, що виставляються на торги. Арбітражний керуючий продає майно боржника особі, що має право його переважного придбання, за ціною, визначеною на торгах. У разі якщо дві і більше заявки таких учасників торгів містять пропозиції щодо однакової ціни майна, переможцем торгів визнається учасник торгів, що раніше подав заявку на участь у торгах.

Також, позивач зазначив, що ні до 20.11.2015 року, ні після такої дати СФГ «Алгіз» від ліквідатора ОСОБА_3 будь-якої інформації та повідомлення про продаж майна СФГ «Мисливське» не одержував. При цьому СФГ «Алгіз» є землекористувачем, користувачем будівель та споруд свиновідгодівельного цілісного комплексу, що розташований за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . В розумінні ст. 86 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» С(Ф)Г «Алгіз» мав і має правовий статус сільськогосподарського підприємства, адже за статусом є юридичною особою, основним видом діяльності якої є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) С(Ф)Г «Алгіз» сільськогосподарської продукції становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки. Виходячи з такого С(Ф)Г « Алгіз » мав першочергове переважне право на придбання всього нерухомого майна, у разі його продажу ліквідатором.

Вказане переважне право безпідставно не було реалізоване позивачем через неналежне виконання ліквідатором власних обов`язків, які виникли та існували у справі № Б24/2/05 на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Крім того, нотаріус, під час посвідчення правочину, зобов`язаний був перевірити відповідність дій ліквідатора щодо виконання вимог ч.3 ст.86 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині направлення повідомлень сільськогосподарським підприємствам - виробникам сільськогосподарської продукції. Адже вказані норми є імперативними, а невиконання таких може призвести до порушення прав та інтересів саме сільськогосподарських підприємств.

Виходячи з вищевикладеного, укладенні 20.11.2015 року договори купівлі-продажу рухомого майна, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстровані в реєстрі за № 2539 та 2542, істотно порушили законні права та охоронювані законом інтереси Позивача, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними в частині зазначення покупця ОСОБА_2 . Але визнання частково недійними договорів купівлі-продажу не забезпечуватиме ефективного поновлення у правах Позивачу, що суперечитиме вимогам ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже кінцевою метою захисту прав Позивача є переведення прав і обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстровані в реєстрі за № 2539 та 2542 та визнання за собою права власності на вказані об`єкти нерухомого майна. ОСОБА_2 не наділена правовим статусом сільськогосподарського підприємства або фермерського господарства, не є виробником сільськогосподарської продукції, не має земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою, на якій розташоване майно, що відчужене за вказаними договорами на користь останньої, тому не наділена переважним правом на придбання майна. Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень оскаржуються і мають бути скасовані через наявність при вчиненні вказаних реєстраційних дій порушень прав Позивача в частині зазначення іншого покупця.

У зв`язку з цим, позивач просить визнати недійсним, в частині зазначення покупцем ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20.11.2015 року між Селянським (фермерським) господарством «Мисливське», код за ЄДРПОУ : 20219172 в особі ліквідатора ОСОБА_3 , який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі №Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за №2539 щодо нерухомого майна : Ѕ (одна друга) частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12749 кв.м.; визнати недійсним, в частині зазначення покупцем ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20.11.2015 року між Селянським (фермерським) господарством «Мисливське», код за ЄДРПОУ : 20219172 в особі ліквідатора ОСОБА_3 , який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі №Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2542 щодо нерухомого майна: Ѕ (одна друга) частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, загальною площею 12749 кв.м.; перевести на Селянське (Фермерське) господарство «Алгіз»,

ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРЮОФОПГФ : 30410544, права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20.11.2015 року між Селянським (фермерським) господарством «Мисливське» , код за ЄДРПОУ : 20219172 в особі ліквідатора ОСОБА_3 , який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі №Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2539 щодо нерухомого майна : Ѕ (одна друга) частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 12749 кв.м.; перевести на Селянське (Фермерське) господарство «Алгіз», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРЮОФОПГФ 30410544, права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20.11.2015 року між Селянським (фермерським) господарством «Мисливське» , код за ЄДРПОУ 20219172 в особі ліквідатора ОСОБА_3 , який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі № Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2542 щодо нерухомого майна : Ѕ (одна друга) частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 12749 кв.м.; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26341452 від 20.11.2015 року, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Юрій Антонович; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26342091 від 20.11.2015 року, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Юрій Антонович; визнати за Селянським (фермерським) господарством «Алгіз», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРЮОФОПГФ 30410544 право власності на об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 12749 кв.м., який складається з наступного майна: літ. А-1 адміністративна будівля, 284 кв.м.; літ. Б-1 будівля ветеринарного пункту, 159 кв.м.; літ. Н-1 навіс, 26 кв.м.; літ, Г-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. В-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. З-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. К-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. Е-1, будівля кормоцеху, 346 кв.м.; літ. ТП, будівля трансформаторної підстанції, 39 кв.м.; літ. О-1, будівля сінника, 473 кв.м.; М-1, будівля сінника, 473 кв.м.; літ. Р-1, вбиральня; літ. Ж- 1, навіс, 195 кв.м.; літ № 1, 2, 3, 4 силосні сховища, 1295 кв.м.; літ. Л-1 будівля бойлерної, 360 кв.м.; літ. Д-1 будівля складу, 1135 кв.м.; літ. №5 огорожа. Крім того, просив судові витрати покласти на відповідачів.

Представник позивача Бутенко О.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. Крім того пояснив, що при проведенні ліквідаційної процедури ліквідатор обов`язково мав повідомити інших виробників сільськогосподарської продукції про те, що відчужується певна частка єдиного майнового комплексу. Посилання відповідачів та інших учасників справи на те, що майно є виділеним, так дійсно мова йдеться про нерухоме майно, а нерухоме майно - перша частина майна має адресу з позначкою букви «а», а інша частина з позначкою букви «б». Це єдиний свиновідгодівельний комплекс, незалежно від того чи він поділений на дві, три, чотири частини. Його головне цільове призначення - розведення худоби. Коли відбувалася реалізація, той комплекс, який перебував на цілісній земельній ділянці, яка на даний час не належить ні на праві власності, ні на праві користування жодному учаснику справи, ліквідатор зобов`язаний був крім того, що він повідомляв в засобах масової інформації, він зобов`язаний ще був попередити інших заінтересованих осіб і переважно - виробників сільськогосподарської продукції для того, щоб вони скористалися своїм приватним правом. В даному випадку, така бездіяльність ліквідатора і призвела до того, що на даний час цей єдиний майновий комплекс просто не працює, що суперечить інтересам держави та національним інтересам, тому що за кожною областю визначити дійсне розташування свиновідгодівельного комплексу, який би не впливав на мешканців населеного пункту та працював за цільовим призначенням доволі складно, тобто землі не вистачає та з інших причин. Нотаріус, посвідчуючи договори, в заяві третьої особи, зазначив, що він не розуміє питання чи з`ясовував він наявність переважних прав. Все це призвело до того, що ОСОБА_2 , яка не займається виробництвом сільськогосподарської продукції придбала вказане майно для того, щоб його розібрати і подальша доля вказаного майна, з метою його розібрати, вказує на те, що комплекс вже ніколи не буде використовуватися за його цільовим призначенням. Якщо у ОСОБА_2 залишиться певна частка і вона досягне тієї мети, для якої вона вказане майно придбала, вона його розбере, то відповідно до доказів, які наявні в матеріалах справи, « Алгіз » або будь-яке інше сільськогосподарське підприємство не зможе використовувати дане майно саме з тією метою, з якою воно використовується і має використовуватись. Також зазначив, що за час використання вказаного майна - розведення худоби, земельні ділянки вже є засміченими відповідними відходами, тому використання їх за іншим цільовим призначенням просто не вбачається можливим, але звернув увагу на те, що держава, коли створювала вказаний об`єкт, у кожному об`єкті передбачалось відповідно до будівельних та санітарних норм, розміщення певних споруд, які б не давали можливості погіршувати ситуацію з якістю землі. Якщо станеться так, що договори купівлі-продажу залишаться чинними без зміни власника, якщо ж позивач не набуде своїх гарантованих прав, то використання не за цільовим призначенням свиновідгодівельного комплексу буде суперечити національним інтересам, про що зазначалось в позовній заяві. Що стосується обставини, на яку посилався ліквідатор, що на той час ст. 86 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не існувало, то в даному Законі також була норма щодо реалізації права та реалізації сільськогосподарських господарств та інших об`єктів, тому він не вбачає жодних перепон. Переведення ОСОБА_2 коштів, які передбачені договорами купівлі-продажу, гарантуватиме повернення останньої в той правовий стан, в якому Відповідачка перебувала на момент укладення договорів, тому її законні права та інтереси не будуть порушені. Щодо ліквідатора, то ліквідатор реалізував майно за вказаною ціною. Тобто, якщо у позивача є підтвердження того, що нотаріус, ліквідатор та ОСОБА_2 підтверджують, що договір дійсно був, це головна гарантія того, що вони мають право просити їх замінити як покупця. Сплачена ціна була тією, яка зазначена в договорах, тому рівноцінне відновлення того стану, який існував до придбання і надання тих грошових коштів ОСОБА_2 не порушуватимуть її законних прав та інтересів. При цьому « Алгіз » буде займатися саме тим видом діяльності, який передбачений законом, в межах земельної ділянки, споруд, які наявні і це буде гарантією того, що позивач буде займатися тією діяльністю, яка передбачена для даного об`єкту.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Також зазначив, що з самого початку ОСОБА_1 звертався до Синельниківського міськрайонного суду з позовом про визнання за ним права власності на вказаний комплекс, але в задоволенні його позовних вимог судом було відмовлено. Згодом, з таким же самим позовом звернувся ПП «Агропак» та було виявлено, що ПП «Агропак» не має переважного права, оскільки заняття сільськогосподарською діяльністю складає менше 50%, а вже потім з`явилось й С(Ф)Г «Алгіз», вже як правонаступник ПП «Агропак». Таким чином, представник відповідача вважає, що якщо суд відмовить в задоволенні позову С( Ф ) Г « Алгіз », то будуть інші позови та інші позивачі. В даному випадку, у спірних договорах купівлі-продажу виступало С(Ф)Г «Мисливське», яке вже давно ліквідовано. Факт ліквідації підтверджено як Реєстром так і Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області, в якій саме і було зазначено, що «наведені договори відповідають вимогам щодо змісту, форми, нотаріального посвідчення, державної реєстрації та інших вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до ст.203 ЦК України. Виявлене майно банкрута належним чином реалізоване, кошти направлені на погашення кредиторської заборгованості відповідно до реєстру вимог кредиторів. Тобто ліквідатором виконані всі вимоги, які передбачені Законом продажу майна банкрута. Позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що вони є правонаступником ПП «Агропак», займаються сільськогосподарською діяльністю, на підставі договорів оренди є користувачами цього комплексу, розташованого за адресою : АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , мають договори на електропостачання за цими адресами. Представник відповідача вважає, що договори на електропостачання, які уклав С(Ф)Г «Алгіз» з РЕМ не мають ніякого доказового значення. Із договорів оренди, на які посилається позивач, вбачається, що вони укладалися лише на оренду об`єкту за адресою по АДРЕСА_2 , згідно наявної в Уставі інформації, та довідки з Державного реєстру на нерухоме майно. ПП «Агропак» по договору купівлі-продажу, який не надав суду, набув та реалізував право власності лише на належні будівлі по АДРЕСА_2 , та його частка власності цього об`єкту становить 1/1, тобто весь об`єкт. Тобто, коли він купувався, це був самостійний об`єкт, а ніяк ні частка свиновідгодівельного комплексу, який зареєстрований по АДРЕСА_1 , про який стверджує позивач. Доказів підтвердження права передачі ПП «Агропак» позивачу в оренду об`єкту, зареєстрованого державним реєстратором по АДРЕСА_1 , позивач суду не надав. У кожному з договорів, які оспорює позивач, зазначено, що майно, яке відчужується є Ѕ частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, тобто два договори на один об`єкт. Той факт, що за адресою : АДРЕСА_1 розташований весь комплекс, а не його частка, підтверджується як рішенням господарського суду так і Витягом з Державного реєстру. Право власності ОСОБА_2 на весь комплекс по АДРЕСА_1 , підтверджується Витягом як державного реєстру на нерухоме майно так і іншими матеріалами справи, які не спростовані. Щодо того факту, що ОСОБА_2 не займається сільськогосподарською діяльністю, а С(Ф)Г « Алгіз » займається такою діяльністю і його частка згідно звітності становить 50%, зазначив наступне. С(Ф)Г « Алгіз » з`явився у справі у 2019 році, до цього часу був ПП «Агропак», у якого була частка доходу від сільськогосподарської продукції менше 50%, тобто він не мав переважного права. Тому представник відповідача вважає, що за таких обставин у суду не має підставі для задоволення позову, тому просив повністю відмовити в його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що комплекс використовувався як свиновідгодівельний до того моменту, доки ОСОБА_2 дійшла до того, щоб запобігти роботі по АДРЕСА_2, вона підпалила корма, які зберігались по АДРЕСА_1 . По даному факту є кримінальні справі. На протязі того часу, скільки існує цей комплекс, він використовувався як єдиний майновий комплекс, частинами він не міг використовуватися, його розділити ніяк не можливо. Якщо розділити комплекс, все майно піде «прахом», буде використано як матеріали бувшого користування. Тому вважає, що комплекс не може бути розділений на дві частини. Якщо ОСОБА_2 вважає, що вона має переважне право, могла б купити частину комплексу.

Відповідач - Арбітражний керуючий ОСОБА_3 до початку судового засідання надав заяву, згідно якої надав відповіді на запитання, які були поставлені йому у позовній заяві СФГ «Алгіз», а саме : 1) Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.05 р. було порушено провадження у справі про визнання банкрутом СФГ «Мисливське» с. Циганівка Синельниківського району. Ухвалою цього ж суду від 20.01.2005 року було введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3 04.02.2005 року в газеті «Голос України» № 21 (3521) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Постановою від 15.06.2006 року боржника було визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру по справі, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, ліцензія серія АА № 779211. В газеті «Голос України» № 131 (3881) від 19.07.2006 року було опубліковано оголошення про визнання підприємства боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури у справі. Ухвалою від 05.05.2015 року заяву арбітражного керуючого ОСОБА_3 про перегляд ухвали суду від 15.11.2012 року за ново виявленими обставинами задоволено, скасовано ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу СФГ «Мисливське» с. Циганівка Синельниківського району, код ЄДРПОУ 20219172, поновлено провадження у справі та повноваження ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_3 Згідно з п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Кодексом. Оскільки провадження у даній справі було порушено 05.01.2005 року, то при розгляді справи судом застосовувались норми Закону в редакції, що діяла станом на 18.01.2013 року, що також підтверджується ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року. Редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що діяла до 19.01.2013 року містила лише 53 статті. Отже, під час виконання обов`язків ліквідатора у справі № Б24/2/05 про визнання банкрутом СФГ «Мисливське» ліквідатором не могли виконуватись вимоги не існуючої статті. 2) На підставі бажання покупця - ОСОБА_2 .. 3) Не пам`ятаю. 4) Оплата була здійснена відповідно до прибуткових касових ордерів від 19.06.07 р. та від 27.08.07 р.. Здійснення оплати та використання коштів досліджено та затверджено господарським судом Дніпропетровської області, про що зазначено в ухвалі від 18.02.2016 року. 5) Реалізація майна СФГ «Мисливське» була досліджена господарським судом Дніпропетровської області у справі про визнання банкрутом № Б24/2/05 та затверджена ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року. Крім того, ОСОБА_3 надав відзив на позовну заяву С(Ф)Г «Алгіз» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого заперечував проти позову та вважає, що даний позов не підлягає задоволенню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки на дату розгляду справи С(Ф)Г « Мисливське» не існує як юридичної особи ( ліквідовано без правонаступництва), а позов у справі було заявлено відносно майна, яке належало юридичній особі на підставі обставин припинення цією юридичної особи через банкрутство.

Представник третьої особи - виконавчий комітет Роздорської селищної ради в судове засідання не з`явився, однак до його початку надав заяву про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

Третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуба Ю.А. до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі. Також, в цій заяві надав відповіді, які були поставлені йому в позовній заяві при зверненні позивача до суду, в порядку поставлених запитань, а саме: «1) Не розумію запитання, оскільки воно виходить за рамки предмету договору». 2) Згідно волевиявлення сторін договорів. 3) Згідно чинного на час укладення договорів законодавства, при відчуженні частки нерухомого майна кадастровий номер земельної ділянки розташування не вимагався. 4) Не пам`ятаю. 5) Слово «після» залишилось в тексті договору помилково. 6) Продавець одержав гроші до укладення договору. 7) Нотаріус перевіряє тільки ті документи, що передбачені порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно договору оренди від 01.07.2000 року, укладеного між С(Ф)Г «Мисливське» (далі Орендодавець) в особі голови ОСОБА_1, та С(Ф)Г «Алгіз» ( далі Орендар), Орендодавець надає Орендарю єдиний майновий свиновідгодівельний комплекс, розташований за адресою : АДРЕСА_2 . Строк оренди комплексу три роки, а саме з 01.07.2000 року до 01.07.2003 року. Зазначений в п.1.1 договору комплекс передається Орендарю для ведення приватного фермерського господарства.

01.10.2007 року між ОСОБА_12 , як Орендодавець, та С(Ф)Г « Алгіз », як Орендар, уклали договір оренди № 68, згідно якого Орендодавець надає Орендарю єдиний майновий свиновідгодівельний комплекс, розташований за адресою : АДРЕСА_2 . Строк оренди комплексу три роки, а саме з 01.10.2007 року до 01.10.2008 року. Зазначений в п.1.1 договору комплекс передається Орендарю для ведення приватного фермерського господарства.

Згідно договору оренди № 73 від 01.03.2009 року ПП «Агропак» в особі директора ОСОБА_16, Орендодавець, та С(Ф)Г «Алгіз», як Орендар, Орендодавець надає Орендарю єдиний майновий свиновідгодівельний комплекс, розташований за адресою : АДРЕСА_2 . Строк оренди комплексу три роки, а саме з 01.03.2009 року до 01.03.2012 року. Зазначений в п.1.1 договору комплекс передається Орендарю для ведення приватного фермерського господарства.

Відповідно довідки Синельниківського центру обслуговування клієнтів ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» з 13.06.2002 року відповідно до договору № 31/30 про постачання електричної енергії СФГ «Мисливське» є користувачем і відповідальним зберігачем ліній внутрішнього користування та лічильника обліку спожитої електроенергії по свиновідгодівельному комплексу, розташованому за адресою : АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . З 20.01.2005 року до теперішнього часу відповідно до Договору № 285/30 про постачання електричної енергії, який переукладений 03.06.2008 року, СФГ «Алгіз» є користувачем і відповідальним зберігачем ліній внутрішнього користування та лічильника обліку спожитої електроенергії по свиновідгодівельному комплексу, розташованому за адресою : АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Оплата згідно ліміту в період з 13.06.2002 року до теперішнього часу за спожиту електроенергію проводиться своєчасно.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 року від 18.10.2011 року ( справа №30/5005/9985/2011) визнано за С(Ф)Г «Мисливське» право власності на об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що розташований по АДРЕСА_1 ; витребувано об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що розташований по АДРЕСА_1 від Приватного підприємства «Агропак» на користь С(Ф)Г «Мисливське». Дане рішення постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 року ( справа № 30/5005/9985/2011) було залишено без змін.

Згідно Інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.03.2017 року нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 4285.0 належить на праві приватної власності ПП «Агропак» на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Т.М. Міхеєвою Т.М.

Згідно Інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.03.2017 року об`єкт нерухомого майна, а саме об`єкт свиновідгодівельного комплексу, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 12749 кв.м., який складається з : А-1 адміністративна будівля, 284 кв.м.; Б-1 будівля ветеринарного пункту, 159 кв.м.; Н-1 навіс, 26 кв.м.; Г-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; В-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; З-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; К-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; Е-1, будівля кормоцеху, 346 кв.м.; ТП, будівля трансформаторної підстанції, 39 кв.м.; О-1, будівля сінника, 473 кв.м.; М-1, будівля сінника, 473 кв.м.; Р-1, вбиральня; Ж- 1, навіс, 195 кв.м.; № 1,2,3,4 силосні сховища, 1295 кв.м.; Л-1 будівля бойлерної, 360 кв.м.; Д-1 будівля складу, 1135 кв.м.; №5 огорожа. Ѕ частка зазначеного майна належить на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, нерухомого майна, виданий 20.11.2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Ю.А.

15.06.2007 року між ОСОБА_2 (як Покупець) та С(Ф)Г «Мисливське» (як Продавець) та особі ліквідатора ОСОБА_3, який діє на підставі постанови господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2006 року по справі Б 24/2/05, уклали договір купівлі-продажу № 15/06, згідно з п.1.1 якого продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти та сплатити об`єкт (під розбирання) свиновідгодівельний комплекс, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 , згідно специфікації.

Загальна сума договору складає 120000 грн. згідно звіту з експертної оцінки. Остаточні розрахунку між сторонами здійснюються до 31.08.2007 року ( п.2.1, 2.2. Договору).

20.11.2015 року між С(Ф)Г «Мисливське» в особі ліквідатора ОСОБА_3 та який діє на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року по справі № Б24/2/05, іменоване далі «Продавець», та ОСОБА_2 , іменована як «Покупець» уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого «Продавець» передає нерухоме майно у власність «Покупцю», а «Покупець» приймає нерухоме майно, та сплачує за нього обговорену суму. Нерухомим майном, що відчужується за цим договором є Ѕ частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 12749 кв.м. Оціночна вартість згідно звіту про оцінку майна, складеного 05.10.2015 року ПП ЦАУП «Сприяння» складає 120000 грн. Продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 60000 грн., які «Продавець» одержав повністю від «Покупця» до після підписання цього договору. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстровано в реєстрі за № 2539.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.11.2015 року, ОСОБА_2 є власником Ѕ частки об`єкту свиновідгодівельного комплексу, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 загальною площею 12749 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2539, виданий 20.11.2015 року.

20.11.2015 року між С(Ф)Г «Мисливське» в особі ліквідатора ОСОБА_3 та діє на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року по справі № Б24/2/05, іменоване далі «Продавець», та ОСОБА_2 , іменована як «Покупець» уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого «Продавець» передає нерухоме майно у власність «Покупцю», а «Покупець» приймає нерухоме майно, та сплачує за нього обговорену суму. Нерухомим майном, що відчужується за цим договором є Ѕ частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 12749 кв.м. Оціночна вартість згідно звіту про оцінку майна, складеного 05.10.2015 року ПП ЦАУП «Сприяння» складає 120000 грн. Продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 60000 грн., які «Продавець» одержав повністю від «Покупця» до після підписання цього договору. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстровано в реєстрі за № 2542.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.11.2015 року, ОСОБА_2 є власником Ѕ частки об`єкту свиновідгодівельного комплексу, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 загальною площею 12749 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2542, виданий 20.11.2015 року.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.11.2015 року С(Ф)Г «Мисливське» з 01.02.2012 року перебуває в стані припинення за судовим рішенням про банкрутство. Судове рішення про визнання особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури 15.06.2006, 25.06.2006, Б24/2/05, Господарський суд Дніпропетровської області.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.08.2018 року С(Ф)Г «Мисливське» припинено за судовим рішенням. Судове рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом, 18.02.2016, 23.02.2016, Б24/2/05, Господарський суд Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2015 року справа № Б24/2/05, було скасовано ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційний баланс С(Ф)Г «Мисливське, с. Циганівка Синельниківського району, код ЄДРПОУ : 20219172, та поновлено провадження у справі №Б24/2/05 про банкрутство С(Ф)Г «Мисливське», а також поновлено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року (Справа № Б/24/2/05) було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора С(Ф)Г «Мисливське» с. Циганівка Синельниківського району; ліквідовано юридичну особу С(Ф)Г «Мисливське»; згідно п.6 ст.31 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними; припинено повноваження ліквідатора у справі № Б24/2/05 про банкрутство С(Ф)Г «Мисливське» арбітражного керуючого ОСОБА_3, провадження у справі припинено.

Протоколом № 1/19 загальних зборів членів С(Ф)Г « Алгіз » від 18.01.2019 року було вирішено затвердити Передавальний Акт від 18.01.2019 року, складений за результатами реорганізації (припинення) юридичної особи - ПП «Агропак» шляхом приєднання до С(Ф)Г « Алгіз »; визначити С( Ф )Г «Алгіз» повним правонаступником ПП «Агропак» відносно всього майна, майнових прав та обов`язків, а також усіх вимог та зобов`язань ПП «Агропак».

Згідно Статуту С(Ф)Г «Алгіз» (в новій редакції) головною метою діяльності Господарства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, реалізації та здійснення інших видів діяльності. Предметом діяльності господарства є: сільськогосподарське виробництво та реалізація товарної продукції і сировини, вирощування зернових та технічних культур.

За вимогами ст. 16 ЦК України : кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи

За ч. 1 ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За вимогами ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі ЄСПЛ «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та 71378/10) Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п. 50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Відповідно до ч.1,3,7 ст.86 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що діяв станом на 2015 рік , для цілей цього Закону під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки. У разі продажу об`єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва та є власністю сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об`єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості. Для забезпечення переважного права придбання майна боржника арбітражний керуючий надсилає повідомлення про продаж підприємства боржника, майна боржника особам, які займаються виробництвом або виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції і володіють земельною ділянкою, безпосередньо прилеглою до земельної ділянки боржника, а також опубліковує в друкованому органі за місцезнаходженням боржника інформацію про продаж підприємства боржника, його майна із зазначенням початкової ціни продажу підприємства боржника, його майна, що виставляються на торги. Арбітражний керуючий продає майно боржника особі, що має право його переважного придбання, за ціною, визначеною на торгах. У разі якщо дві і більше заявки таких учасників торгів містять пропозиції щодо однакової ціни майна, переможцем торгів визнається учасник торгів, що раніше подав заявку на участь у торгах.

Суд вважає обґрунтованими твердження представника позивача про правовий статус позивача як сільськогосподарського підприємства (виробника сільськогосподарської продукції) основним видом діяльності якого було і є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) таким підприємством сільськогосподарської продукції становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

Визначення сільськогосподарського підприємства передбачене Законом України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» за умовами якого сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

За умовами ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ в редакції від 04.11.2012 року, що діяла з 04.11.2012 року 1. Для цілей цього Закону під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції складає не менше п`ятдесяти відсотків загальної суми виручки.

Суд погоджується з позицією Відповідача ОСОБА_3 в частині зазначених обставин щодо постановлених судовими рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області в процедурі банкрутства С(Ф)Г «Мисливське», але вказані судові рішення не стосувались тих підстав позову, які заявлені в даному процесі, зокрема судами взагалі не встановлювались обставини щодо наявності або відсутності переважних прав, а зроблені висновки про проведені ліквідатором процедури та укладені договори.

Суд наголошує на тому, що позивач, в тому числі і правопопередник, не були учасниками справи про банкрутство, а тому заявляти будь-які клопотання не могли, а тому у вказаній справі забезпечується конституційне право на судовий захист, яке не реалізоване у справі про банкрутство.

Правовий статус селянського (фермерського) господарства «Мисливське» визначався Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 року № 2009-ХІІ, який втратив чинність згідно із Законом України від 19 червня 2003 року N 973-IV. На зміну вказаного закону прийшов Закон України від 19 червня 2003 року N 973-IV «Про фермерське господарство».

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону України № 2009-ХІІ Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулюються цим Законом, законами "Про власність", "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", "Про підприємництво", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", законодавством про землю, іншими законодавчими актами України. Цей Закон не поширюється на сільськогосподарську діяльність громадян, які ведуть особисте підсобне господарство, займаються індивідуальним і колективним садівництвом та городництвом.

За вимогами ст. 2 Закону України № 2009-ХІІ:

1. Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією;

2. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником;

3. При створенні одним із членів сім`ї селянського (фермерського) господарства інші члени сім`ї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності;

4. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства;

5. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України;

6. Голова селянського (фермерського) господарства може доручати виконувати свої обов`язки і використовувати права голови одному з членів господарства.

За умовами ст. 3 Закону України № 2009-ХІІ 1. Селянське (фермерське) господарство в системі народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з державними, колективними, орендними та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами. 2. Виробничо-економічні відносини селянського (фермерського) господарства з державними, колективними, орендними та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами, окремими громадянами будуються на основі договорів. Розрахункові операції провадяться як на безготівковій основі, так і готівкою. 3. Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів селянського (фермерського) господарства, створює пільгові умови для кредитування, оподаткування, страхування, матеріально-технічного постачання на період трирічного становлення селянського (фермерського) господарства. Втручання в господарську або іншу діяльність селянського (фермерського) господарства з боку державних чи інших органів, а також посадових осіб не допускається. Збитки, заподіяні селянському (фермерському) господарству неправомірним втручанням в його діяльність, підлягають відшкодуванню за рахунок винних. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або третейським судом.

Між сторонами не виникло спору з приводу правового статусу С(Ф)Г «Мисливське», при цьому суд погоджується з позицією Відповідача про те, що норми ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не регулювали спірні правовідносини, адже редакція Закону, на підставі якої здійснювався розгляд справи Господарським судом Дніпропетровської області була до 19.01.2013 року, а самсе редакція від 04.11.2012, яка передувала редакції від 19.01.2013 року. Згідно з п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Кодексом. Оскільки провадження у даній справі було порушено 05.01.2005 року, то при розгляді справи судом застосовувались норми Закону в редакції, що діяла станом на 18.01.2013 року, що також підтверджується ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року. Редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що діяла до 19.01.2013 року містила лише 53 статті. Отже, під час виконання обов`язків ліквідатора у справі № Б24/2/05 про визнання банкрутом СФГ «Мисливське» ліквідатором не могли виконуватись вимоги не існуючої статті.

При цьому чинна редакція закону України від 04.11.2012 року регулювала особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ в редакції від 04.11.2012 року, що діяла з 04.11.2012 року:

1. Для цілей цього Закону під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції складає не менше п`ятдесяти відсотків загальної суми виручки.

2. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств, передбачені цим Законом, застосовуються також до рибних господарств, риболовецьких колгоспів, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції та виловлених водних біологічних ресурсів складає не менше п`ятдесяти відсотків загальної суми виручки.

3. У разі продажу об`єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об`єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості.

4. У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв`язку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства, надані йому у постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно до Земельного кодексу України.

5. При введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

6. Рішення про звернення з клопотанням до господарського суду про санацію сільськогосподарських підприємств приймається комітетом кредиторів за участю представника органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади.

Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п`ятнадцяти місяців.

7. У разі, якщо протягом строку санації погіршилося фінансове становище сільськогосподарського підприємства у зв`язку із стихійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк санації, встановлений частиною шостою цієї статті, може бути продовжений на один рік.

Статтею 50 вказаного Закону у вказаній редакції передбачені особливості банкрутства фермерського господарства, зокрема: 1. Підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов`язаннями та (або) виконати зобов`язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). 2. Заява підприємця - голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається в господарський суд за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства. Заява підписується головою фермерського господарства. 3. До заяви голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство, крім документів, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону, додаються документи, які містять відомості:

про склад і вартість майна фермерського господарства;

про склад і вартість майна, яке належить членам фермерського господарства на праві власності;

про розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

Зазначені документи також додаються головою фермерського господарства до відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство, подану кредитором.

4. Головою фермерського господарства у двомісячний строк з дня прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство фермерського господарства може бути подано в господарський суд план відновлення платоспроможності фермерського господарства.

5. У разі, якщо здійснення заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства, дасть змогу фермерському господарству, зокрема за рахунок доходів, які можуть бути одержаніфермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, погасити вимоги за грошовими зобов`язаннями та зобов`язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), господарським судом вводиться процедура розпорядження майном фермерського господарства. Проведення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

6. Процедура розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт із врахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п`ятнадцяти місяців.

7. У разі, якщо після введення процедури розпорядження майном погіршилося фінансове становище фермерського господарства у зв`язку із стихійним лихом, епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк процедури розпорядження майном може бути продовжено на один рік.

8. Процедуру розпорядження майном фермерського господарства може бути достроково припинено господарським судом за заявою розпорядника майна чи будь-кого із кредиторів у разі:

невиконання заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства;

наявності інших обставин, які свідчать про неможливість відновлення платоспроможності фермерського господарства.

Після дострокового припинення процедури розпорядження майном фермерського господарства фермерське господарство визнається господарським судом банкрутом і відкривається ліквідаційна процедура.

9. Для здійснення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом призначається розпорядник майна, який може не мати ліцензії розпорядника майна.

Повноваження розпорядника майна можуть здійснюватися головою фермерського господарства за погодженням з призначеним розпорядником майна.

10. У разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке знаходиться у спільній власності членів фермерського господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, набуті для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерськомугосподарству і мають грошову оцінку.

11. У разі банкрутства фермерського господарства земельна ділянка, надана фермерському господарству у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України.

12. Майно, що належить голові та членам фермерського господарства на праві приватної власності, а також інше майно, стосовно якого доведено, що воно набуто на доходи, які не є у спільній власності членів фермерського господарства, не включаються до складу ліквідаційної маси.

13. Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси фермерського господарства, можуть бути продані тільки за конкурсом, обов`язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогосподарських об`єктів, що продаються.

14. З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється.

15. Господарський суд направляє копію постанови про визнання фермерського господарства банкрутом до органу, який здійснив державну реєстрацію фермерського господарства, та органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням фермерського господарства.

Вказані норми права дійсно передбачають, що продаж майна сільськогосподарського підприємства та фермерського господарства має бути здійснений таким чином, щоб зберегти можливість використання вказаного майна в подальшому за його цільовим призначенням ( ч. 3 ст. 44 та ч. 13 ст. 50), при цьому продаж нерухомого майна фермерського господарства має відбуватись за конкурсом з обов`язковими умовами - збереження цільового призначення сільськогосподарських об`єктів, що продаються (ч. 13 ст. 50) за наявності всіх інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об`єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості (ч. 3 ст. 44).

Доказів, які б підтверджували б додержання всіх вказаних умов в процедурі банкрутства суду не подано жодним учасником справи, при цьому подані відповідачами ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_7 та ОСОБА_3 докази щодо проведення процедури реалізації спірного нерухомого майна не є достатніми для суду для розуміння того, що уповноважена на продаж особа ОСОБА_3 вчинив всі юридично значущі дії, спрямовані на виконання процедури продажу з врахуванням переважного права позивача, який на думку суду довів обставини того, що останній відповідає правовому статусу сільськогосподарського підприємства, яке набуло переважне право на придбання спірного майна але через невиконання належної процедури такого права реалізувати не змогла. В даній справі, додержуючись принципу диспозитивості цивільного судочинства, суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), тому питання про визнання недійсними в цілому договорів через недодержання процедури реалізації нерухомого майна сільськогосподарського підприємства не вирішується і суд виходить з презумпції правомірності правочинів (ч. 1 ст. 204 ЦК України), що є предметом розгляду.

Суд враховує також те, що Відповідачем ОСОБА_3 не подано будь-яких доказів з приводу обізнаності позивача про вказаний продаж і відмови останнього від власного переважного права. Тому твердження позивача про те, що реалізувати переважне право не було реальної можливості суд вважає обґрунтованими, адже наявність оголошення у справі про банкрутство не вказує на те, що у позивача не було відповідного переважного права на придбання спірного нерухомого майна або те, що від вказаного права останній відмовився.

Продаж нерухомого майна під фактичне розбирання такого без мети використання такого за його цільовим призначенням вказує на те, що помилка допущена фактично в частині мети договору, адже вимоги ст. 44 та 50 в обов`язковому порядку передбачають необхідність використання майна, що продається, за його цільовим призначенням - для здійснення сільськогосподарської діяльності (виробництва сільськогосподарської продукції).

Визнаючи переважне право за позивачем суд фактично усуває недолік щодо мети подальшого використанням майна за цільовим призначенням та ефективно захищає суб`єктивне переважне право Позивача. Але без визнання за Позивачем права власності на придбаний ним об`єкт нерухомості за двома окремими договорами інші способи захисту будуть вважатись неефективними, адже в процесі Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не визнають ні переважного права Позивача, ні можливих підстав для виникнення права власності на спірне майно шляхом реалізації переважного права на придбання, що суперечитиме вимогам ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також суд наголошує на тому, що доказів обізнаності позивача про укладені спірні договори поза межами загального трирічного строку позовної давності учасниками справи не подано. Позивачем ПП АГРОПАК в позові зазначено, що про продаж частини комплексу за адресою: АДРЕСА_1 такий дізнався наприкінці жовтня 2016 року, коли була отримана ухвала Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна. 22.08.2017 року, в межах одного року, ПП АГРОПАК звернувся до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом про переведення на себе прав і обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю. А. та зареєстровані в реєстрі за № 2539 та 2542. З 01.02.2019 року. Позивач є правонаступником ПП «АГРОПАК», у зв`язку з чим набув всіх прав і обов`язків правопопередника.

Крім того, в матеріалах цивільної справи міститься заява ОСОБА_2 , згідно якої остання надала відповіді на запитання, які були їй поставлені у позовній заяві С( Ф ) Г «Алгіз», а саме : станом на 20.11.2015 року вона не мала правового статусу фізичної особи підприємця; вона особисто не займалася виробництвом та (або) реалізацією сільськогосподарської продукції до 20.11.2015 року; нерухоме майно СФГ «Мисливське», а саме : будівлі і споруди свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було придбано по Ѕ частці за двома окремими договорами тому, що майно так продавалося. Порядок продажу нею не визначався і для неї як покупця не мав значення; їй невідомо чи був присвоєний кадастровий номер земельній ділянці на якій розташоване куплене нерухоме майно свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ; Заходи щодо отримання кадастрового номеру на земельну ділянку нею не вживались і не вживаються до вирішення спору у справі № 191/2939/17 та отримання законної можливості в повному обсязі користуватися купленими об`єктами; У зв`язку з тим, що з моменту придбання нерухомого майна свиновідгодівельного комплексу воно постійно являється об`єктом судових спорів у судах різних інстанцій за позовами ОСОБА_1 , СФГ «Мисливське», ПП «Агропак», ПП «Алгіз», апеляційними та касаційними скаргами; Оплата за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, укладеними 10.11.2015 року між СФГ «Мисливське» в особі ліквідатора ОСОБА_3 та нею, посвідченими приватним нотаріусом Якубою Ю.А. та зареєстрованими в реєстрі за №№ 2539, 2542 до нерухомого майна свиновідгодівельного комплексу, здійснена в повному обсязі без участі нотаріуса; Факт надходження від неї коштів підтверджений звітом ліквідатора СФГ «Мисливське» та ліквідаційним балансом, затвердженими ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року у справі № Б24/2/05. Згідно зазначеної ухвали, майно банкрута (С(Ф)Г«Мисливське») належним чином реалізоване, кошти направлені на погашення кредиторської заборгованості відповідно до реєстру вимог кредиторів; Нерухоме майно свиновідгодівельного комплексу придбано з метою використання за призначенням, але в менших розмірах після проведення відповідної реконструкції в межах її можливостей; Дозволи чи згода на знищення чи пошкодження купленого нерухомого майна свиновідгодівельного комплексу нікому не надавалися. У тому стані, в якому об`єкти нерухомості були придбані, без відповідної реконструкції використовувати їх за призначенням було б збитковим і недоцільним. З метою реконструкції свиновідгодівельного комплексу розпочинались роботи на окремих об`єктах нерухомості в тому числі демонтаж, але після накладення ухвалою Синельниківського міськрайонного суду арешту на цей об`єкт, роботи були зупинені. У зв`язку із постійними судовими спорами щодо права власності, об`єкт не використовується до завершення судових тяжб. Домовленостей до зобов`язань щодо цільового використання купленого у С(Ф)Г «Мисливське» нерухомого майна свиновідгодівельного комплексу із продавцем не було. Джерелом її обізнаності щодо викладених вище обставин являється її участь в укладенні договорів купівлі-продажу нерухомого майна про яке йде мова, періодичний огляд цього майна, результати ознайомлення з матеріалами справи № 191/2939/17 через свого представника.

Виходячи з вказаного, Відповідачка не довела суду, що придбала вказане спірне майно з метою здійснення виробництва сільськогосподарської продукції і використання спірного майна за його цільовим призначенням. Натомість Позивач довів обставини того, що останній за правовим статусом виробника сільськогосподарської продукції буде використовувати спірний об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 »), разом з іншою невід`ємною частиною свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що забезпечить змогу використання таких частин як одного об`єкту за його цільовим призначенням.

Суд звертає увагу на те, що вказана діяльність здійснюється не тільки в інтересах позивача але й в інтересах як відповідної територіальної громади так і всієї України, адже забезпечення подальшої господарської діяльності сільськогосподарських підприємств України є піклуванням держави про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтвердження європейської ідентичності Українського народу і незворотності європейського та євроатлантичного курсу України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом , власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями (Преамбула до Конституції України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Пунктом 18 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі інших співвласників будь-який співвласник має право пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця протягом одного року від дня, коли він довідався або міг довідатися про вчинення правочину (частина четверта статті 362 ЦК).

Крім того, важливим елементом договорів купівлі-продажу суд вважає домовленість позивача та відповідача ОСОБА_2 про ціну на відчужувану частку, яку й зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду позивач при зверненні з позовом про переведення переважного права.

Також, вимога, що визначена ч. 4 ст. 362 ЦК України, відповідно до якої одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець, має імперативний характер, тому внесення позивачем суми, що передбачена договорами купівлі-продажу, у яких позивач реалізує переважне право, здійснене повністю. Суд звертає увагу, що у разі додержання відповідачем вимог про повідомлення позивача щодо продажу частки, позивач мав би право придбати майно саме за ціною, що запропонована і погоджена при укладенні договорів купівлі-продажу.

Таким чином, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити повністю, як законно обґрунтовані та підтверджені документально.

Крім того, обговорюючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, на підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1840 грн. та 3524 грн.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 41,55 Конституції України, ст.ст.16,203,209,215, 216, 217, 236, 362 ЦК України, ч.3, 7 ст.86 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 18 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», та керуючись ст.ст.4,12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги СФГ «АЛГІЗ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Роздорської селищної ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуби Юрія Антоновича задовольнити повністю.

Визнати недійсним, в частині зазначення покупцем ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20 листопада 2015 року між Селянським (фермерським) господарством «Мисливське», код за ЄДРПОУ 20219172 в особі ліквідатора ОСОБА_3 , який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі № Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2539 щодо нерухомого майна: Ѕ (одна друга) частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 12749 кв.м.

Визнати недійсним, в частині зазначення покупцем ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20 листопада 2015 року між Селянським (фермерським) господарством «Мисливське», код за ЄДРПОУ 20219172 в особі ліквідатора ОСОБА_3 , який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі № Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2542 щодо нерухомого майна: Ѕ (одна друга) частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 12749 кв.м.

Перевести на СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО «АЛГІЗ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРЮОФОПГФ 30410544, права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20 листопада 2015 року між Селянським (фермерським) господарством «Мисливське», код за ЄДРПОУ 20219172 в особі ліквідатора ОСОБА_3 , який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі № Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2539 щодо нерухомого майна: Ѕ (одна друга) частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 12749 кв.м.

Перевести на СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО «АЛПЗ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРЮОФОПГФ 30410544, права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20 листопада 2015 року між Селянським (фермерським) господарством «Мисливське», код за ЄДРПОУ 20219172 в особі ліквідатора ОСОБА_3 , який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі № Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2542 щодо нерухомого майна: Ѕ (одна друга) частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 12749 кв.м.

Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26341452 від 20.11.2015 року, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Юрій Антонович.

Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26342091 від 20.11.2015 року, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Юрій Антонович.

Визнати за СЕЛЯНСЬКИМ (ФЕРМЕРСЬКИМ) ГОСПОДАРСТВОМ «АЛПЗ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРЮОФОПГФ 30410544 право власності на об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 12749 кв.м., який складається з наступного майна: літ. А-1 адміністративна будівля, 284 кв.м.; літ. Б-1 будівля ветеринарного пункту, 159 кв.м.; літ. Н-1 навіс, 26 кв.м.; літ. Г-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. В-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. 3-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. К-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. Е-1, будівля кормоцеху, 346 кв.м.; літ. ТП, будівля трансформаторної підстанції, 39 кв.м.; літ. 0-1, будівля сінника, 473 кв.м.; М-1, будівля сінника, 473 кв.м.; літ. Р-1, вбиральня; літ. Ж- 1, навіс, 195 кв.м.; літ № 1, 2, 3, 4 силосні сховища, 1295 кв.м.; літ. Л-1 будівля бойлерної, 360 кв.м.; літ. Д-1 будівля складу, 1135 кв.м.; літ. №5 огорожа.

Грошові кошти в сумі 120000 (сто двадцять тисяч) грн., зараховані представником ПП «Агропак» Миргородським Вадимом Петровичем як внесок-застава за подання позовної заяви ПП «Агропак» до ОСОБА_2 21.08.2017 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області Код одержувача (код за ЄДРПОУ) - 26239738; Банк одержувача - ГУ ДКС України в м. Києві; Рахунок - 37312066017442 ; Код банку одержувача (МФО) - 820172, - передати у власність та перерахувати на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Селянського (фермерського) господарства «АЛПЗ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРЮОФОПГФ 30410544 судові витрати в розмірі 1840 (одна тисяча вісімсот сорок) гривень та 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:

Д. О. Кухар