Постанова

Іменем України

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 712/12003/16-ц

провадження № 61-19899св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Черкаське лісове господарство» Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України,

третя особа - директор державного підприємства «Черкаське лісове господарство» Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України Пустовіт Андрій Віталійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бабенка В. М., Нерушак Л. В., від 14 квітня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного підприємства «Черкаське лісове господарство» Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України (далі - ДП «Черкаське лісове господарство») про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді доган, скасування наказу про розірвання трудового договору та поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що вона працювала головним бухгалтером ДП «Черкаське лісове господарство» з 1998 року до 10 жовтня 2016 року. Наказами директора ДП «Черкаське лісове господарство» Пустовіта А. В. «Про накладення дисциплінарного стягнення» № 181 від 05 жовтня 2016 року та № 187 від 10 жовтня 2016 року їй були оголошено догани за невиконання посадових обов`язків головного бухгалтера. Згідно із наказом № 185-к від 10 жовтня 2016 року про розірвання трудового договору її було звільнено із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків головного бухгалтера на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Зазначені у наказі № 181 від 05 жовтня 2016 року підстави застосування дисциплінарного стягнення - порушення бухгалтерського обліку та фінансової дисципліни вважає необґрунтованими, тобто не підтвердженими належними доказами. Про факт притягнення до дисциплінарної відповідальності вона дізналася лише після звільнення.

Вважає незаконним також наказ № 187 від 10 жовтня 2016 року, оскільки зазначена у ньому підстава та обставини накладення дисциплінарного стягнення - неперерахування заробітної плати у вересні 2015 року внаслідок підвищення заробітної плати на коефіцієнт 1,131 та у травні 2016 року - на коефіцієнт 1,28 мали місце у зв'язку із тим, що вказані коефіцієнти, встановлені наказами № 192 від 25 вересня 2015 року та № 94 від 04 травня 2016 року, не були доведені до її відома.

Враховуючи викладене, позивач просила суд визнати незаконними та скасувати накази № 181 від 05 жовтня 2016 року та № 187 від 10 жовтня 2016 року про застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення доган, а також визнати незаконним та скасувати наказ № 185-к від 10 жовтня 2016 року про розірвання трудового договору з нею, поновивши її на посаді головного бухгалтера ДП «Черкаське лісове господарство».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2016 року у складі судді Мельник І. О. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення ОСОБА_1 з роботи з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків головного бухгалтера ДП «Черкаське лісове господарство» проведено відповідно до вимог закону. Факти порушення фінансової дисципліни, які були підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, підтверджені аудиторською перевіркою. З оскаржуваними наказами позивач відмовилась ознайомлюватися, про що свідчать відповідні акти. Оскільки протягом року позивач неодноразово не виконувала належним чином своїх посадових обов'язків, внаслідок чого була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган, її звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є правомірним.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2017 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що процедура звільнення позивача відбулася з дотриманням норм КЗпП України, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення нею дисциплінарного проступку, а також наявність системи порушень, за які до неї у передбаченому законом порядку та у встановлені законом строки були застосовані дисциплінарні стягнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до цього суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд не надав оцінки її доводам щодо строків накладення дисциплінарних стягнень, які на її думку пропущені роботодавцем, оскільки місячний строк для накладення вказаних стягнень сплив 29 серпня 2016 року та 08 вересня 2016 року. Суд також не надав оцінки її доводам щодо неознайомлення з наказами про підвищення коефіцієнтів по заробітній платі та накладення стягнення за період, коли вона була тимчасово непрацездатною. Факт порушення нею трудових обов'язків не доведений та не підтверджений належними доказами.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 лютого 1998 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу в ДП «Черкаське лісове господарство» на посаду головного бухгалтера.

Обов`язки ОСОБА_1 визначені посадовою інструкцією головного бухгалтера, затвердженою 24 березня 2014 року директором ДП «Черкаське лісове господарство», з якою позивач була ознайомлена, що підтверджується її власноручним підписом (а.с. 78-82).

Пунктами 3.2. та 3.9. вказаної інструкції передбачено обов'язки головного бухгалтера щодо організації роботи бухгалтерської служби, контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, контролю за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Щодо притягнення до відповідальності за наказом від 05 жовтня 2016 року № 181

Згідно з довідкою про результати роботи програми 1-С за 1 півріччя 2016 року аудитори приватного аудиторського підприємства «ЛВВ-Аудит» (далі - ПАП «ЛВВ-Аудит») провели обстеження роботи програми 1-С та виявили, що бухгалтерська звітність за 1 півріччя 2016 року здійснювалась в програмі Exelle ручними проведеннями. Станом на 20 липня 2016 року в програмі 1-С проведено і закрито тільки 5 місяців 2016 року, деякі рахунки проведені недостовірно (а.с. 66).

Вказані порушення, виявлені ПАП «ЛВВ-Аудит» 29 липня 2016 року, виникли в результаті неналежного виконання своїх службових обов'язків головним бухгалтером ОСОБА_1 , однак остання відмовилась надати пояснення по суті (а.с. 66, 67).

Наказом директора ДП «Черкаське лісове господарство» від 05 жовтня 2016 року № 181 «Про застосування дисциплінарного стягнення» за невиконання службових обов`язків до головного бухгалтера ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, оскільки за результатами інформаційного та консультаційного обслуговування ДП «Черкаський лісгосп», здійсненим приватним аудиторським підприємством «ЛВВ- Аудит», було встановлено, що станом на 20 липня 2016 року в програмі 1-С проведено і закрито тільки 5 місяців поточного року, деякі рахунки проведено недостовірно. Виявлено також інші порушення в роботі і функціонуванні програми (а.с. 57-58).

ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з наказом № 181 від 05 жовтня 2016 року про винесення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, про що був складений відповідний акт від 05 жовтня 2016 року (а.с. 59).

Щодо притягнення до відповідальності за наказом від 10 жовтня 2016 року № 187

Відповідно до звіту аудиторів від 12 вересня 2016 року (а.с. 96-102) про фактичні результати інформаційного та консультаційно-довідкового обслуговування ДП «Черкаське лісове господарство» аудиторами ПАП «ЛВВ-Аудит», за результатами перевірки правильності розрахунку середнього заробітку для оплати за час щорічних відпусток, додаткових відпусток та компенсацій за невикористані відпустки було виявлено, що позивач не виконувала пункт 10 глави IV Порядку обчислення середньої заробітної плати.

За перевірений період із січня по липень 2016 року коефіцієнт коригування заробітної плати 1,131 та 1,28, встановлений наказами № 192 від 25 вересня 2015 року та № 94 від 04 травня 2016 року (а.с. 94-95), ОСОБА_1 не застосовувався, в результаті чого було занижені суми відпускних виплат працівникам підприємства.

За результатами звіту ПАП «ЛВВ-Аудит» від 12 вересня 2016 року наказом директора ДП «Черкаське лісове господарство» № 187 від 10 жовтня 2016 року за невиконання службових обов`язків у вигляді недорахування та невиплати працівникам підприємства, які знаходилися у відпустках, на загальну суму 413 092,54 грн до головного бухгалтера ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення підпунктів 3.2., 3.9. посадової інструкції головного бухгалтера (а.с. 89-90).

ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з наказом № 187 про винесення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, що підтверджується актом від 10 жовтня 2016 року (а.с. 91).

Щодо притягнення до відповідальності за наказом від 10 жовтня 2016 року № 185-к

Відповідно до звіту аудиторів від 08 серпня 2016 року (а.с.105-107) про фактичні результати інформаційного та консультаційно-довідкового обслуговування ДП «Черкаське лісове господарство» за результатами перевірки правильності нарахування та виплати компенсації працівникам вартості лікування з врахуванням фінансового стану підприємства було встановлено безпідставність відшкодування витрат на лікування працівників. Часткова компенсація сплаченої працівниками вартості лікування проводилась із порушенням чинного законодавства та нормативних актів локальної дії (Податкового кодексу та пункту 8.14 колективного договору підприємства). Перевіркою встановлено, що відшкодування витрат здійснювалось на підставі авансових звітів, до яких додано касові і товарні чеки (без печаток), у окремих випадках відсутні навіть назви лікарських засобів, заява працівника, виписка із історії хвороби, лист призначення лікування від лікаря, тощо. Отже, виплати працівникам здійснювалися безпідставно, що є невиконанням п.п. 3.1., 3.3., 3.8. посадової інструкції головного бухгалтера ДП «Черкаське лісове господарство» щодо забезпечення належного ведення бухгалтерського обліку, неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, перерахування податків зборів, передбачених законодавством, контролю за веденням касових операцій та перевищення службових повноважень.

Цей звіт став підставою для застосування до ОСОБА_1 останнього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Наказом директора ДП «Черкаське лісове господарство» від 10 жовтня 2016 року №185-к «Про розірвання трудового договору» за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків головного бухгалтера було розірвано трудовий договір із ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України на підставі невиконання нею підпунктів 3.1., 3.3., 3.8. посадової інструкції головного бухгалтера та невиконання посадових обов`язків, що носить систематичний характер (а.с. 113-114).

Як вбачається із відомостей, зазначених у листі № 7 від 06 жовтня 2016 року та протоколі № 30 засідання профкому ДП «Черкаське лісове господарство» від 05 жовтня 2016 року, первинна профспілкова організація ДП «Черкаське лісове господарство» надала попередню згоду на розірвання трудового договору із головним бухгалтером ДП «Черкаське лісове господарство» ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України (а.с. 62-65).

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вищевказаної постанови роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України 2004 року.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач мав передбачені законодавством підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни та її звільнення позивача за пунктом 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання нею без поважних причин покладених на неї обов`язків, оскільки вона раніше правомірно притягувалась до дисциплінарної відповідальності.

Цей висновок суду є правильним.

Відповідно до підпунктів 3.1., 3.2., 3.3., 3.8., 3.9. посадової інструкції головного бухгалтера ДП «Черкаське лісове господарство» головний бухгалтер забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних; організовує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; вимагає від підрозділів служб та працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів; за погодженням з власником (керівником) підприємства забезпечує перерахування податків та зборів, передбачених законодавством, проводить розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань; здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Так, судом були встановлені обставини, які свідчать про порушення головним бухгалтером підприємства підпунктів 3.1., 3.2., 3.3., 3.8., 3.9. посадової інструкції головного бухгалтера, пункту 8.14 колективного договору підприємства, пункту 10 глави IV постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», відсутність поважних причин неналежного виконання позивачем своїх трудових обов`язків.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до позивача за період роботи до звільнення неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, що свідчить про систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку та наявність підстав для звільнення за пунктом третім частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині з'ясування обставин дотримання працедавцем строків застосування дисциплінарних стягнень, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права.

Матеріалами справи доведено, що дисциплінарне стягнення за наказом від 10 жовтня 2016 року № 187 роботодавець виявив 12 вересня 2016 року на підставі звіту ПАП «ЛВВ-Аудит».

Обґрунтовуючи пропуск строку застосування дисциплінарного стягнення на підставі наказів від 05 жовтня 2016 року та від 10 жовтня 2016 року, позивач вказувала, що роботодавець виявив дисциплінарні проступки 29 липня 2016 року та 08 серпня 2016 року і на час притягнення її до дисциплінарної відповідальності закінчився передбачений статтею 148 КЗпП України місячний строк застосування цього стягнення з врахуванням періоду її тимчасової непрацездатності.

Разом з тим на підтвердження цих обставин ОСОБА_1 не надала листок непрацездатності, що підтверджував би час звільнення її від роботи, який не рахується до строку накладення дисциплінарного стягнення.

Відповідно до положень Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року, листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що перебувала у медичному закладі на лікуванні до 26 вересня 2016 року (а.с. 4). В апеляційній та касаційній скаргах вона вказала інші періоди тимчасової непрацездатності: з 29 червня 2016 року до 19 липня 2016 року (а.с. 187) та до 28 серпня 2016 року відповідно. Відповідно до відомостей наказу № 149 від 11 серпня 2016 року станом на цю дату ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатною. Пояснення з приводу виявлених перевіркою від 29 липня 2016 року порушень позивач надала 26 серпня 2016 року.

За відсутності в матеріалах справи достовірних даних щодо періоду тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 та недоведення цих обставин, які мають вирішальне значення для обчислення строку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, а також враховуючи доведення роботодавцем протилежного, висновок суду апеляційної інстанції щодо дотримання роботодавцем правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень стосовно позивача є обґрунтованим, а доводи касаційної скарги в цій частині - безпідставними.

Крім того, Верховний Суд в силу визначених статтею 400 ЦПК України повноважень позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судове рішення апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович