ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року

Київ

справа №817/381/16

адміністративне провадження №К/9901/7831/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» про визнання протиправними стягнень та скасування постанови за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арг-Р» на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Майора Г.І., Бучик А.Ю., Шевчук С.М., від 21 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» (далі - ТОВ «Арго-Р», позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області (далі - Інспекція, відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (далі - ТОВ «Баядера Логістик», третя особа), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову № 15 від 23 грудня 2015 року про накладення стягнення на суму 272,16 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство здійснювало роздрібний продаж набору, який включав горілку «Хлібний Дар» Класична» 0,5 л та напій безалкогольний «Кока-Кола» 0,5 л за ціною 54,99 гривень. Вказує, що зазначений товар був поставлений постачальником окремою товарною позицією під окремим номером 4820178650328. Зазначає також, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» не здійснювало дій по об`єднанню двох різних товарів в один «набір». Одночасно з цим, в магазині товариства одночасно продавались горілка «Хлібний Дар» Класична» 0,5 л та напій безалкогольний «Кока-Кола» 0,5 л і покупці мали можливість встановити вартість кожної позиції набору окремо.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду доказів того, що при реалізації набору товарів була відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію, а саме: набір горілки «Хлібний Дар» Класична» 0,5 л та напій «Кока-Кола» 0,5 л на підставі того, що у фіскальному чеку не було зазначено окремо ціну кожного товару.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області задоволено, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, оскільки в наборі «Горілка «Хлібний Дар» Класична 0,5 л та напій безалкогольний «Пепсі-Кола» 0,5 л були відсутні визначені ціни окремо на горілку та окремо на безалкогольний напій, позивачем було порушено вимоги статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», відтак, постанова про накладення штрафу є правомірною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ТОВ «Арго-Р» звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 11 липня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 817/381/16, витребувано адміністративну справу та встановлено строк для подання сторонам заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не було завершено.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ТОВ «Арго-Р» на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року в адміністративній справі № 817/381/16 суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Разом з касаційною скаргою скаржником та запереченням на касаційну скаргу представником відповідача подано клопотання про забезпечення участі представників сторін під час касаційного розгляду справи у судовому засіданні, у задоволенні яких відмовлено ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі зібраних у матеріалах справи доказів встановлено, що посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області на підставі скарги споживача ОСОБА_1 , направлення № 000030 від 23 листопада 2015 року на проведення перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів на проведення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р», вул. Дарвіна, 1, м. Рівне, була проведена позапланова перевірка, за результатами якої складено акт № 000023 від 03 грудня 2015 року, в якому зафіксовано порушення позивачем чинного законодавства: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, чим порушено частину першу, пункт 6 частини другої, пункт 2 абзац 6 частини третьої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі акта перевірки відповідач прийняв постанову № 15 від 23 грудня 2015 року про накладання стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», за реалізацію товарів з відсутністю необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, а саме: відсутня інформація для споживача про ціни товарів, що реалізувались в наборі на кожен вид товарів взятих окремо, і застосував до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» штраф у розмірі 272,16 гривень.

Не погоджуючись з даною постановою позивачем подано скаргу до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, за результатами розгляду якої відмовлено у задоволенні вимог, викладених в скарзі Товариством з обмеженою відповідальністю «Арго-Р».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що не зазначення окремо на ціннику ціни горілки та безалкогольного напою не може вважатися відсутністю необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, оскільки споживачу була доступна інформація про товар, склад набору, його ціну. Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що у магазині були представлені окремо кожний з товарів, що входили до набору, із зазначенням окремо ціни на кожний з них.

Від ГУ Держпродспоживслужби в Рівненській області надійшло заперечення на касаційну скаргу ТОВ «Арго-Р», у якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі повного з`ясування всіх обставин справи та наданням належної оцінки всім аргументам сторін, просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 42 Конституції України також передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до статей 415 та 416 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікована Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року, Україна взяла зобов`язання забезпечувати високий рівень захисту прав споживачів, зокрема, через удосконалення інформації, що надається споживачам.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження ГУ Держпродспоживслужби в Рівненській області у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Згідно з положеннями частини третьої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов`язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції. Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння. У разі коли за одну ціну пропонується кілька товарів, робіт або послуг чи їх поєднання або якщо продавець (виконавець) надає споживачеві при реалізації однієї продукції право одержати іншу продукцію за зниженою ціною, до споживача доводиться інформація щодо: 1) змісту та вартості пропозиції та у разі пропонування товарів, робіт або послуг за одну ціну - ціни таких товарів, робіт або послуг, взятих окремо; 2) умови прийняття пропозиції, зокрема строку її дії та будь-яких обмежень, включаючи обмеження щодо кількості. Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.

Пунктом 6 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити відповідно до законодавства надання споживачам необхідної, доступної і своєчасної інформації про товари, а також на вимогу споживачів - інформацію про сертифікацію продукції, документи про її якість, безпеку та ціну.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що продавець, який реалізує продукцію, зобов`язаний подавати інформацію про ціну кожної одиниці продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції, у тому числі у разі, якщо пропонується кілька товарів, робіт або послуг чи їх поєднання в одній пропозиції. Зокрема, у разі продажу декількох товарів однією пропозицією, споживач має право отримати інформацію щодо змісту та вартості пропозиції, а також ціни таких товарів, робіт або послуг, взятих окремо.

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що у постанові № 15 від 23 грудня 2015 року зазначено, що в реалізації виявлений товарний набір «Вигідна ціна», до якого входить пляшка горілки ТМ «Хлібний Дар» ємкістю 0,5 літра та пляшка безалкогольного напою ТМ «Кока-кола» ємкістю 0,5 літра без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на продукцію, а саме: відсутня інформація про ціну, яка повинна надаватися споживачам за кожну одиницю товару, який входить до товарного набору «Вигідна ціна», взятої окремо, умови прийняття вказаної пропозиції, що є порушенням Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, оскільки в наборі «Горілка «Хлібний Дар» Класична 0,5 л та напій безалкогольний «Пепсі-Кола» 0,5 л були відсутні визначені ціни окремо на горілку та окремо на безалкогольний напій колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем було порушено вимоги частин першої та третьої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», що є підставою для застосування до позивача санкції, визначеної пунктом 7 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у рішенні апеляційного суду повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, не повертаючи справу на новий розгляд, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р» залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко