ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/19302/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Лисенко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва 02 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал»» до Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал»» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0041921406 від 09.08.2018, № 0041941406 від 09.08.2018 та № 0041951406 від 09.08.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва з від 02 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Окружного адміністративного суду м. Києва з від 02 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого, на думку позивача, вказане рішення є незаконним та необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.

За результатами перевірки складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія з управління Активами «Прімоколект-Капітал» питань дотримання ним податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 471 680 грн., у тому числі за 2015 рік - 441 326 грн., за 2016 рік - 598 693 грн., за 2017 рік - 431 661 грн.;

п. 180.2 ст. 180, п. 190.2 ст. 190, п.208.2 ст. 208 Податкового кодексу України, в результаті чого не визначено та не сплачено до бюджету податок на додану вартість на загальну суму 3 013 308 грн., а саме по періодах:

- лютий 2015 року - 175145 грн.;

- липень 2015 року на суму - 365059 грн.;

- серпень 2015 року на суму - 663648 грн.;

- листопад 2015 року на суму - 185766 грн.;

- лютий 2016 року на суму - 826636 грн.;

- квітень 2016 року на суму - 478963 грн.;

- липень 2016 року на суму - 318091 грн.

п. 120.1 ст. 120, п.п. 49.18.1 п. 48.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не подано розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентам, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податків, на митній території України за лютий 2015, липень 2015 та не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015, листопад 2015, лютий 2016, квітень 2016, липень 2016;

п. 1 ч. 2 ст. 6 та абз. 1 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-V від 08.07.2010 та п. 6 ч. 3 р. IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.08.2018, а саме: № 00414921406, яким встановлено порушення пп. 134.1.1, п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток та донарахування штрафних санкцій на загальну суму 1710721 грн. 00 коп.; № 0041941406 від 09.08.2018, яким встановлено порушення п. 180.2 ст. 180, п. 190.2 ст. 190, п. 208.2 ст. 208 ПК України, в результаті чого не визначено та не сплачено до бюджету податок на додану вартість та штрафні санкції на загальну суму 3766635 грн. 00 коп.; №0041951406, яким встановлено порушення пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 120.1 ст. 120 ПК України, у зв`язку з чим застосовано штрафні санкції у розмірі 2380 грн. 00 коп.

Позивач користуючись своїм правом оскаржив спірні повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Однак, за результатом розгляду його скарги рішенням Державної фіскальної служби України від 19.10.2018 № 34029/6/99-99-11-01-07-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 09.08.2018 №0041921406, №0041941406 та №0041951406 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками перевірки та винесеними за її результатами податковими повідомленнями-рішеннями від 09.08.2018 №0041921406, №0041941406 та №0041951406, вважаючи їх протиправними й такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено Договір купівлі-продажу знаків поштової оплати (ЗПО) № 645-ЛП від 27.05.2015 з Львівською дирекцією ПАТ «Укрпошта» та Договір купівлі-продажу № 56-1103 від 01.07.2015 з Київською міською дирекцією ПАТ «Укрпошта», предметом яких було отримання знаків поштової марки, конвертів, поштових карток.

ТОВ «Компанія з управління Активами «Прімоколект-Капітал» відповідно до банківських виписок за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 перераховано за оплату знаків поштової оплати в сумі 7 344 403, 43 грн., в тому числі: 2015 рік - 2 524 112, 08 грн.; 2016 рік - 3 191282, 95 грн.; 2017 рік - 1 569 008, 40 грн.

Крім того, між ТОВ «Компанія з управління Активами «Прімоколект-Капітал» (що діє від власного імені за рахунок та в інтересах ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний Фонд-1» - Замовник та ТОВ «Прімоколект. Центр Грошових Вимог» - Виконавець укладено Договір про надання інформаційних послуг № 01/05/2015-01 від 01.05.2015.

Згідно з п. 1.1 Договору виконавець зобов`язується надати замовнику інформаційні послуги (пов`язані із діяльністю ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний Фонд-1» та враховуючи специфіку складу активів венчурного фонду) стосовно інформування боржників про добровільне здійснення останніми погашення простроченої поточної та/або простроченої заборгованості, що виникла за кредитними договорами.

Відповідно до додаткової угоди від 01.05.2015 до Договору про надання інформаційних послуг № 01/05/2015-01 від 01.05.2015, для належного, повного, своєчасного та якісного виконання п. 1.1 Договору, сторони погодили наступне: замовник вправі передавати виконавцю необхідну кількість знаків поштової оплати, а виконавець зобов`язаний їх використовувати при наданні послуг згідно Договору.

Як вбачається з акту перевірки, за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності позивача та первинних документів контролюючий орган дійшов висновку, з яким погодився суд першої інстанції, що витрати щодо придбання знаків поштової оплати на загальну суму 7 344 403, 43 грн. є витратами ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний Фонд-1» та не можуть відноситись до складу адміністративних витрат ТОВ «Компанія з управління Активами «Прімоколект-Капітал».

Так, контролюючим органом витрати на придбання поштових марок віднесено до п. 4.7 Регламенту ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний Фонд-1» - «інформаційні послуги».

Частиною першою та другою статті 44 Закону України «Про інститути спільного інвестування» передбачено, що особливості функціонування пайового фонду визначаються його регламентом.

Регламент повинен містити, зокрема, порядок визначення розміру винагороди компанії з управління активами та покриття витрат, пов`язаних з діяльністю фонду, що відшкодовуються за рахунок його активів.

Так, Рішенням акціонера від 15.12.2014 року № 102,затверджено Регламент ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний Фонд-1» п. 4.7 якого передбачено, що за рахунок активів Фонду сплачуються: винагорода Компанії; винагорода зберігачу Фонду (або депозитарній установі); винагорода аудитору фонду; винагорода оцінювачу майна Фонду; винагорода торговцю цінними паперами; витрати, пов`язані із забезпеченням діяльності Фонду, а саме: реєстраційні послуги; розрахунково-касове обслуговування Фонду банком; нотаріальні послуги; послуги депозитарію; оплата вартості оприлюднення обов`язкової інформації щодо діяльності інституту спільного інвестування; оплата послуг фондової біржі; інформаційні послуги (оплата вартості придбання інформації щодо діяльності емітентів, у цінні папери яких розміщено або передбачається розміщувати активи Фонду; оплата іншої інформації, необхідної для забезпечення спільного інвестування); орендна плата; рекламні послуги, пов`язані з виготовленням та розповсюдженням реклами щодо Фонду; витрати, пов`язані з обслуговуванням учасників Фонду та обігу цінних паперів Фонду, у тому числі витрати на сплату відсотків за кредити, залучені Компанією для викупу цінних паперів Фонду (з урахуванням обмежень, установлених законодавством України); витрати, пов`язані з придбанням, утриманням та реалізацією нерухомого майна, що входить до складу активів Фонду; судові витрати, пов`язані з діяльністю Фонду; податки та збори, передбачені законодавством України.

Відповідно до пп.4.8, 4.9 зазначеного Регламенту встановлено, що визначені у пункті 4.7 витрати (крім винагороди та премії Компанії, податків та зборів, передбачених законодавством України) не повинні перевищувати 5 відсотків середньорічної вартості чистих активів Фонду протягом фінансового року, розрахованої відповідно до нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Інші витрати та витрати, що перевищують встановлений чинним законодавством розмір, здійснюється Компанією за власний рахунок.

Проаналізувавши зміст укладених договорів ТОВ «Компанія з управління Активами «Прімоколект-Капітал» та Українським державним підприємством поштового зв`язку «Укрпошта», ТОВ «Прімоколект. Центр Грошових Вимог» колегія суддів дійшла висновку, що придбання знаків поштової оплати не є інформуванням щодо діяльності емітентів, у цінні папери яких розміщено або передбачається розміщувати активи Фонду, як і не є оплатою інформації, необхідної для забезпечення спільного інвестування.

Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про інститути спільного інвестування» передбачено, що діяльністю із спільного інвестування є діяльність, яка провадиться в інтересах учасників (учасника) інституту спільного інвестування та за рахунок інституту спільного інвестування шляхом вкладення коштів спільного інвестування в активи інституту спільного інвестування.

Наведене свідчить, що предмет зазначених вище господарських операцій не стосується діяльності пов`язаної із вкладанням коштів спільного інвестування в активи інституту спільного інвестування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що витрати щодо придбання знаків поштової оплати на загальну суму 7344403, 43 грн. є витратами ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний Фонд-1» та не можуть відноситись до складу адміністративних витрат ТОВ «Компанія з управління Активами «Прімоколект-Капітал», оскільки такі не є витратами на інформаційні послуги в розумінні пункту 4.7 Регламенту.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Компанія з управління Активами «Прімоколект-Капітал» також відносило до складу «Адміністартивні витрати» витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 1080368, 31 грн., в т.ч. за 2015 рік - 116443, 68 грн., за 2016 рік - 134813, 85 грн., за 2017 рік - 829110, 78 грн.

Згідно наданих відповідачу для проведення перевірки документів щодо діяльності ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний Фонд-1» встановлено, що фонд здійснював діяльність пов`язану з відступленням прав вимоги, факторингу.

При цьому, як зазначено вище, пунктом 4.7 Регламенту ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний Фонд-1» передбачено, зокрема, що витратами, пов`язаними із забезпеченням діяльності Фонду є судові витрати, пов`язані з діяльністю Фонду.

Отже, витрати по сплаті судового збору на загальну суму 1080368, 31 грн., в т.ч. за 2015 рік - 116443, 68 грн., за 2016 рік - 134813, 85 грн., за 2017 рік - 829110, 78 грн., пов`язані з діяльністю ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний Фонд-1», але сплачені за рахунок ТОВ «Компанія з управління Активами «Прімоколект-Капітал».

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про допущені позивачем порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України в частині безпідставного включення до складу «Адміністративні витрати» витрат по сплаті судового збору, що належить до діяльності ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний Фонд-1» та є витратами фонду.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких розрахунків із визначенням суми щодо конкретних епізодів порушень позивачем норм податкового законодавства, які визначені у податковому повідомленні-рішенні від 09.08.2018 № 00414921406, що унеможливлює вирахування таких податкових зобов`язань. Більш того, вказане є виключним правом податкового органу.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09.08.2018№ 00414921406 повністю.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ООО «Примколлект» укладено Договір від 01.01.2014 № 01-10/14, відповідно до умов якого ООО «Примколлект» (далі - агент) надавало ТОВ «Компанія з управління Активами «Прімоколект-Капітал» послуги щодо інформування боржників про добровільне здійснення останнім погашення простроченої поточної та/або простроченої заборгованості, що виникла за кредитними договорами.

Відповідно до актів наданих послуг агентом надано інформаційні послуги, а саме: здійснено заходи щодо інформування боржників, які належним чином не виконали свої зобов`язання перед принципалом або клієнтами принципала по кредитним договорам, договорам позики або інших договорів, щодо суми їх заборгованості та необхідності їх погашення.

З матеріалів справи вбачається, що компанією ООО «Примколлект» здійснювалося інформування боржників, що зареєстровані на території АР Крим.

При цьому, матеріали справи свідчать, що перелік боржників щодо яких ООО «Примколлект» здійснювало інформаційні послуги згідно Договору від 01.01.2014 № 01-10/14, було подано позивачем контролюючому органу при оскаржувані податкових-повідомлень в адміністративному порядку.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається надання позивачем до суду першої інстанції належним чином завіреної копії витягу з переліку таких боржників, що вказує на помилковість висновків суду про відсутність документів, які підтверджують місцезнаходження боржників. Повний перелік боржників, по яких ООО «Примколлект» здійснювало інформування боржників згідно Договору від 01.01.2014 № 01-10/14 був наданий позивачем і до суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи, зі змісту якого вбачається наявність інформації необхідної для надання послуг щодо кожного боржника.

Контролюючим органом встановлено, що сума поставлених послуг (здійсненої оплати послуг) сукупно перевищує 1000000 грн. в липні 2015 року, отже, за висновками відповідача, ТОВ «Компанія з управління Активами «Прімоколект-Капітал» підлягає реєстрації платником податку на додану вартість та повинно подавати декларацію з ПДВ з серпня 2015 року.

Також, з Акту перевірки вбачається, що в порушення п. 180.2 ст. 180, п. 190.2 ст. 190 та п. 208.2 ст. 208 ПК України позивачем не визначено та не сплачено до бюджету ПДВ за вищевказаними операціями.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України від 12.08.2014 № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1636-VII), на території ВЕЗ «Крим» діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

Пунктом 3.2 ст. 3 Закону № 1636-VII передбачено, що у межах ВЕЗ «Крим» створюється вільна митна зона, що за своїм функціональним типом є одночасно вільною митною зоною комерційного, сервісного та промислового типу згідно із статтею 430 Митного кодексу України.

Частиною 2 статті 9 Митного кодексу України визначено, що території вільних митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України.

Згідно з п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до п.180.2 ст. 180 ПК України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Положеннями п. 186.4 ст. 186 ПК України встановлено, що місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Відповідно до умов Договору від 01.01.2014 № 01-10/14, послуги ООО «Примколлект» надані ТОВ «Компанія з управління Активами «Прімоколект-Капітал» не пов`язані з рухомим та нерухомим майном, а також не є послугами у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів, що виключає застосування п.186.2 ст. 186 ПК України для визначення місця постачання послуг.

Згідно з п.186.3. ст. 186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об`єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць); б) рекламні послуги; в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем; г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця; ґ) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів; д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов`язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв`язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж; е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення; є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; ж) надання транспортно-експедиторських послуг.

Колегією суддів встановлено, що в Акті перевірки не зазначено під який саме пункт наведеної норми ПК України підпадають послуги отримані позивачем від ООО «Примколлект». Натомість, під час апеляційного розгляду справи представник відповідача послався на пп. б) та в) п.186.3. ст. 186 ПК України.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що послуги щодо інформування боржників про добровільне здійснення погашення простроченої поточної та/або простроченої заборгованості, що виникла за кредитними договорами, які були предметом Договору від 01.01.2014 № 01-10/14 не належать до рекламних послуг; консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатські), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем.

Наведене свідчить, що отримані позивачем послуги за Договором від 01.01.2014 №01-10/14 не належать до послуг передбачених п.186.3. ст. 186 ПК України.

З огляду на наведене, з урахуванням положень п. 186.4 ст. 186 ПК України та Договору 01.01.2014 № 01-10/14, колегія суддів вважає, що місцем постачання наданих послуг є місце реєстрації постачальника послуг, а саме м. Москва. Російська Федерація.

Враховуючи, що об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції з постачання послуг на митній території України, натомість місцем постачання наданих послуг є місце реєстрації ООО «Примколлект», вказані послуги стосуються інформування про кредитну заборгованість боржників, зареєстрованих в АРК Крим, в межах якої створено ВЕЗ «Крим», колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що такі послуги не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість в Україні та не покладають на позивача обов`язку зі сплати такого податку, а також реєстрації платником ПДВ.

Крім того, колегія суддів враховує, що в матеріалах справи наявний висновок експерта від 28.01.2019 № 11.Так, за результатами проведеної експертизи, експерт дійшов висновку про непідтвердження документально та нормативно висновків контролюючого органу викладених в Акті перевірки щодо обов`язку сплати позивачем податку на додану вартість за операціями ООО «Примколлект» та не правомірності покриття витрат за рахунок позивача на придбання знаків поштової оплати.

Разом з тим, жодних обґрунтувань щодо не врахування вказаного висновку експерта оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 101 КАС України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до статті 108 КАС України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Таким чином, оцінюючи в сукупності встановлені судом обставини, а також дані, наведені у висновку експерта від 28.01.2019 №11 колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем в повній мірі не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки та, як наслідок, обґрунтованості винесених на його підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, прийнятому за неповного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з Управління Активами «Прімоколект-Капітал» до Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09.08.2018 № 0041921406, №0041941406 та № 0041951406.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді :

Повний текст постанови виготовлено 14.11.2019 року.