П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 листопада 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Готра Т.Ю., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря судового засідання: Микуляк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Фарковець Михайло Іванович на рішення Виноградівського районного суду постановлене 04 червня 2019 року головуючим суддею Левко Т.Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Фанчиківської сільської ради, де третіми особами, що заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору є: ОСОБА_3 і ОСОБА_6 , та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору є: ОСОБА_7 , Виноградівська державна нотаріальна контора, про визнання нікчемною довіреності та визнання недійсним договору купівлі-продажу та за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору є: ОСОБА_7 , Виноградівська державна нотаріальна контора, про визнання нікчемною довіреності та визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

встановив:

29.06.2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Виногардівського районного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_5 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_7 , Виноградівська державна нотаріальна контора, про визнання нікчемною довіреності та визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником 11/100 частини будівлі швейного цеху ПСП "Фанчиківське", що в АДРЕСА_1 . Оформлення документів про право часткової приватної власності будівлі швейного цеху ПСП "Фанчиківське" займався покійний чоловік позивачки ОСОБА_8 , для чого позивачка надала йому довіреність щоб він зміг представляти її інтереси з питань реєстрації права власності. Ця довіреність посвідчувалась посадовою особою Фанчиківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області. Позивачці було роз`яснено, що за цією довіреністю представник не має право розпорядження нерухомим майном і таке правило відповідало її внутрішній волі. Взимку 2017 року вона дізналась, що належна їй на праві приватної спільної власності 11/100 часток будівлі швейного цеху продана її покійним чоловіком - ОСОБА_8 , який від імені позивачки на підставі довіреності, уклав угоду купівлі-продажу належної їй частки на користь відповідача ОСОБА_5 . З цим позивачка не погоджується, оскільки не мала на меті відчужувати у будь-який спосіб належну їй частку і вказаною довіреністю уповноважувала довірену особу виготовити документацію необхідну для реєстрації права власності на її частку і аж ніяк не укладати угоду по відчуженню.

З договору купівлі - продажу частини будівлі швейного цеху укладеного та посвідченого 05.10.2006 року державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. вбачається, що сторонами цього договору є довірені особи, які діють в інтересах інших (третіх) осіб. В інтересах позивачки та в інтересах ОСОБА_9 , ОСОБА_10 діяв ОСОБА_8 як "продавець". Покупцем по цьому договору діяла за дорученням ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 .

Позивачка вважає, що цей договір укладений у супереч її дійсному волевиявленню, такий не відповідає діючому законодавству України, оскільки за наданою довіреністю спірний договір купівлі - продажу не мав бути посвідчений нотаріально так як відповідно до ч. 3 ст. 245 ЦК України довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.

Звертає увагу суду на посвідчувальний напис, який є на звороті довіреності у вигляді штампу в якому не зазначено якою посадовою особою та якого органу довіреність посвідчувалась. Не зрозумілим є яким чином і яку особу встановлювалось і перевірялось на дієздатність.

У зв`язку з наведеним просила суд визнати довіреність видану у с. Фанчиково Виноградівського району Закарпатської області від 05 вересня 2006 року - нікчемною; визнати договір купівлі - продажу частини будівлі швейного цеху від 05 жовтня 2006 року в частині відчуження належної позивачці на праві приватної спільної власності 11/100 часток будівлі швейного цеху, що знаходиться у АДРЕСА_1 недійсним; вирішити питання правових наслідків недійсності правочину відповідно до ст. ст. 215-217 ЦК України; стягнути з відповідача судові витрати на користь позивачки.

25.09.2017 року до Виноградівського районного суду подано позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , як третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору до ОСОБА_5 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_7 , Виноградівська державна нотаріальна контора, про визнання нікчемною довіреності та визнання договору купівлі-продажу недійсним.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 та ОСОБА_6 посилаються на те, що у числі довірителів по договору купівлі-продажу частини будівлі швейного цеху від 05 жовтня 2006 року, який було укладено між ОСОБА_8 , що діяв на підставі довіреностей за №№ 160, 161 і 162 посвідчених Фанчиківською сільською радою від 05.09.2006 року, є їхні спадкодавці ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Про укладений договір купівлі-продажу вони дізнались літом 2017 року від позивачки ОСОБА_1 , яка розповіла про те , що її покійний чоловік ОСОБА_8 на підставі підроблених довіреностей продав відповідачу ОСОБА_5 через його довірену особу ОСОБА_11 44/100 частини будівлі швейного цеху, що знаходиться в АДРЕСА_1 з яких 22/100 часток належали ОСОБА_10 , 11/100 часток ОСОБА_9 . Однак у них наявні оригінали свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . На цих документах відсутні будь які відмітки про їх "погашення". Таким чином треті особи вважали, що ці документи не отоварені, та входять до спадкової маси. Вважають, що цей договір укладений у супереч дійсному волевиявленню, так як підписи на довіреностях можуть бути підробленими і такий не відповідає діючому законодавству України, оскільки за цими довіреностями договір купівлі - продажу не мав бути посвідчений нотаріально так як відповідно до ч. 3 ст. 245 ЦК України довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами. Звертають увагу суду на посвідчувальний напис, який є на звороті довіреностей у вигляді штампу в якому не зазначено якою посадовою особою та якого органу довіреність посвідчувалась. Не зрозумілим є яким чином і яку особу встановлювалось і перевірялось на дієздатність. Просять суд визнати довіреності видані у с. Фанчиково Виноградівського району Закарпатської області, 05 вересня 2006 року № № 160, 161 нікчемними; визнати договір купівлі-продажу частини будівлі швейного цеху від 05 жовтня 2006 року в частинах відчуження належних ОСОБА_9 на праві приватної спільної власності 11/100 часток будівлі швейного цеху, ОСОБА_10 22/100 часток, що знаходиться у АДРЕСА_1 недійсним; вирішити питання правових наслідків недійсності правочину відповідно до ст. ст. 215-217 ЦК України; стягнути з відповідача судові витрати на користь третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору.

Ухвалою Виноградівського районного суду від 24.10.2017 року позовну заяву третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору об`єднано в одне провадження з первісним позовом та залучено до участі в справі за первісним позовом у якості співвідповідача Фанчиківську сільську раду (Т.1 а.с. 39-40).

Рішенням Виноградівського районного суду від 04 червня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та позову третіх осіб ОСОБА_3 і ОСОБА_6 , відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 в інтересах яких діє адвокат Фарковець М.І. просять скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення по обох позовах. Апеляційну скаргу мотивують тим, що екземпляр довіреності, який видавався довірителю не був належним чином оформленим, і саме на підставі цього документу оформлено договір купівлі-продажу. Не встановлено також при яких обставинах встановлювались особи і перевірялась їх дієздатність. Незрозумілим є те, що яким чином ліквідаційною комісією ПСП «Фанчиківське» передано позивачці у приватну власність будівлю швейного цеху, а відповідне свідоцтво про право власності на майновий пай залишилось у неї без будь-яких відміток чи погашень його, як отовареного. Вважають, що оскільки відповідні свідоцтва знаходяться у них, то вони не отоварювалися в натурі. Суд дійшов помилкового висновку про те, що оспорювані довіреності відповідають ст. 245 ЦК України. Також помилковим є висновок суду щодо пропуску строку позовної давності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що такі підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2003 року ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЗК № III 029240 (Т.1 а.с.8).

Актом прийомки-передачі будівлі швейного цеху ПСП "Фанчиківське", що в АДРЕСА_1 від 17.03.2003 року ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 було передано у власність відповідні частини будівлі цеху (Т.1 а.с.10).

Розпорядженням голови Виноградівської РДА від 25.09.2006 за №335 визнано право власності на будівлю швейного цеху в АДРЕСА_1 за громадянами в наступних частках: ОСОБА_1 - 11/100; ОСОБА_14 - 11/100 та ОСОБА_10 - 22/100 (Т.1 а.с.11).

Довіреністю від 05.09.2006 року, посвідченою секретарем Фанчиківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області за № 162, позивачка ОСОБА_1 уповноважила свого чоловіка ОСОБА_8 продати за ціну і на умовах за його розсудом належну їй на праві спільної власності 11/100 часток будівлі швейного цеху в АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.147).

Довіреності такого ж змісту на ім`я ОСОБА_8 були видані цього ж дня за реєстраційними номерами 161 та 160, громадянами ОСОБА_10 і ОСОБА_9 ( Т .1 а.с.149, 151).

Згідно договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори - Боричок К.В., за реєстровим номером 1950, ОСОБА_8 , що діяв на підставі виданих довіреностей від імені позивачки ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , продав відповідачу ОСОБА_5 , від імені якого діяла третя особа по справі ОСОБА_7 - 44/100 частини будівлі швейного цеху, що знаходиться в АДРЕСА_1 (Т .1 а.с.5, 6).

Відмовляючи у задоволенні позовів, суд першої інстанції виходив з необґрунтованістю позовних вимог, а також із того, що позивачами пропущено строки позовної давності.

З даного приводу апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами 1 - 3 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже , підставою для визнання правочину недійсним (нікчемним) може бути недотримання вимог законодавства саме на момент вчинення правочину.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оспорювані довіреності від 05 вересня 2006 року були посвідчені секретарем виконкому Фанчиківської сільської ради Виноградівського району у відповідності до вимог ст. 245 ЦК України та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08.1994 р. № 22/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.10.1994 р. за № 256/466, в редакції чинній на час складення довіреностей від 05 вересня 2006 року та на час укладення договору купівлі-продажу частини будівлі швейного цеху від 05 жовтня 2006 року.

Судом першої інстанції абсолютно вірно зазначено, що ч. 3 ст. 245 ЦК України та Інструкція (в редакції чинній саме на момент посвідчення довіреностей) ніяких обмежень на посвідчення доручень на розпорядження майном посадовими особами виконавчих комітетів Рад не містили.

Зміни до частини 3 статті 245 ЦК України, в редакції на яку посилаються позивачі в позовній заяві та апеляційній скарзі, були внесено Законом України від 03 березня 2009 року за N 1055-VІ, тобто після укладення правочинів, а тому не підлягають застосуванню.

Отже , посилання апелянтів на недотримання ст. 245 ЦК України та Інструкції Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України є безпідставним.

Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо неналежного оформлення довіреностей (не зазначення на посвідчувальному написі посадовою особою, якого органу посвідчувалася довіреність), оскільки судом першої інстанції витребовувались від приватного нотаріуса матеріали щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 05.10.2006 року, в яких на відповідних довіреностях (Т.1 а.с.147, 149, 151 на звороті) на посвідчувальному написі містяться записи щодо назви посадової особи якого органу посвідчувались дані довіреності.

Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються Свідоцтва про право власності на майновий пай, то такі не мають жодного правового значення в даному випадку, оскільки предметом розгляду даної справи є виключно оспорення довіреностей від 05.09.2006 та договору купівлі-продажу від 05.10.2006, а не порядок набуття особами у приватну власність майна на підставі майнових прав на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Доводи апеляційної скарги даного висновку суду не спростовують.

Водночас , дійшовши висновку про безпідставність позову, суд помилково послався також і на пропуск позивачами строку позовної давності, як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки наслідки спливу строків позовної давності можуть застосовувати лише щодо обґрунтованих позовів.

Отже, посилання суду на пропуск позивачами строків позовної давності підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення суду. А звідси, зазначене є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду.

Приймаючи до уваги наведене та керуючись нормами статей 367, 374, 376, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Фарковець Михайло Іванович, задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду від 04 червня 2019 року, змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання як на підставу відмови у позові, такої як пропуск позивачами строків позовної давності.

Резолютивну частину рішення суду першої інстанції, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 14 листопада 2019 року.

Суддя -доповідач

Судді