Головуючий у 1-ій інстанції Мірошниченко Л.Є. Єдиний унікальний номер 243/6653/15-ц

Доповідач – Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/2694/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 року Донецький апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Папоян В.В.

суддів Біляєвої О.М., Новікової Г.В.,

за участю секретаря Сергєєвої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2019 року цивільну справі № 243/6653/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності (головуючий у 1 інстанції суддя Мірошниченко Л.Є., повний текст рішення складено 03 травня 2019 року),

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно. В обґрунтування якого зазначав, що 29 січня 2014 pоку між сторонами були укладені та нотаріально посвідчені два договори купівлі-продажу, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,1 га, яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться за тією ж адресою. Відповідно до умов вказаних договорів купівлі-продажу, продаж кожного з об`єктів нерухомості вчинено за 149 000 грн., з яких покупець ОСОБА_3 сплатив продавцю ОСОБА_1 по 74 161 грн. за кожним з договорів до їх підписання. Решту грошових коштів в сумі по 74839 грн. за кожен об`єкт нерухомості, покупець зобов`язався сплатити продавцю до 20 травня 2014 року.

Умовами договорів передбачено, що проведення кінцевого розрахунку має бути підтверджено відповідними заявами, які додаватимуться до договорів, як їх невід`ємні частини. Проте відповідач ухиляється від явки до нотаріальної контори з метою передачі решти грошей та підписання спільної заяви на підтвердження отримання кінцевого розрахунку, тому позивач вніс відповідні суми на депозитний рахунок нотаріуса та просив визнати за ним право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташовані: АДРЕСА_1 .

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок А-1 загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 56,6 кв.м та господарські будівлі: Б-льох, В-літня кухня, Г-гараж, З – водопровід, 1,2 – огорожа, 4 – замощення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1414100000:01:016:1443.

На вказане судове рішення відповідачем ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якого діє його опікун ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування зазначає, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 було визнано недієздатним, при цьому експертами зазначено, що останній хворіє ще з 2013 року, тобто і на момент укладення договорів купівлі-продажу останній мав певні захворювання. Крім того, при розгляді справи було допущено порушення норм процесуального права, справа розглянута у відсутність ОСОБА_1 та представника органу опіки та піклування. При розгляді справи ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі як опікун відповідача.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення. В обґрунтування зазначає, що ОСОБА_2 була призначена опікуном відповідача вже після ухвалення оскаржуваного рішення та нею не надано доказів, що орган опіки та піклування неналежним чином виконував свої обов`язки щодо представництва інтересів ОСОБА_1 . Крім того, не доведено, що відповідач не міг усвідомлювати значення своїх дій саме на момент вчинення оскаржуваних правочинів, та на підтвердження своїх заперечень посилається на висновок судово-психіатричної експертизи №11 від 31.03.2016 року. Щодо доводів про розгляд справи без участі відповідача зауважує, що розгляд справи розпочато у 2015 року та його неодноразово переносили саме за клопотаннями відповідача та провадження у справі зупинялося на час вирішення справи про визнання ОСОБА_1 недієздатним. Вищевказане свідчить про дотримання судом першої інстанції норм процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Законний представник відповідача - ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Від неї на адресу апеляційного суду надано заяву про розгляд справи без її участі.

Інші особи, які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторони, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову ціну. Договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. (ст. 657 ЦК)

Згідно з положеннями статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. (ст. 629 ЦК)

Під час розгляду справи у суді першої інстанції встановлено, що 29 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами під номером НОМЕР_1 , якій розташовано на земельній ділянці, загальною площею – 0,1 га, кадастровий номер 1414100000:01:016:1443 за адресою АДРЕСА_1 . За умовами договору продавець передав, а покупець прийняв у власність житловий будинок, позначений на плані літерою А-1, загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 56,6 кв.м та господарські будівлі: Б - льох; В - літня кухня; Г- гараж; З – водопровід; 1,2 огорожа; 4 з- замощення.

Згідно пункту 3 цього договору продаж вчинено за 149 000 грн., з яких 74 161 грн. ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_1 повністю до підписання цього договору, а решту в сумі 74 839 грн. покупець був зобов`язаний сплатити продавцю до 20 травня 2014 року. Проведення кінцевого розрахунку має бути підтверджено відповідною заявою, яка додаватиметься до цього договору, як його невід`ємна частина.

Право власності на житловий будинок, що відчужується, виникає у покупця з моменту повного розрахунку та дня державної реєстрації. (п. 6 договору)

Згідно пункту 12 продавець зобов`язується повністю звільнити відчужуваний житловий будинок для вільного та безперешкодного користування ним покупцем, особисто знятися з реєстраційного обліку та передати ключі від житлового будинку до 20 червня 2014 року.

Також 29 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, яка передана для обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1414100000:01:016:1443.

Згідно пункту 2 цього договору продаж вчинено за 149 000 грн., з яких 74 161 грн. ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_1 повністю до підписання цього договору, а решту в сумі 74 839 грн. покупець був зобов`язаний сплатити продавцю до 20 травня 2014 року. Проведення кінцевого розрахунку має бути підтверджено відповідною заявою, яка додаватиметься до цього договору, як його невід`ємна частина.

Пунктом 7 укладеного договору визначено, що право власності на земельну ділянку, яка є предметом договору, виникає у покупця з моменту повного розрахунку та дня державної реєстрації цих прав.

Згідно пункту 12 сторони домовилися про символічну передачу земельної ділянки, а саме: прийняття покупцем примірника цього договору свідчить про те, що передача земельної ділянки відбулася. Продавець передав земельну ділянку покупцю, а покупець відповідно прийняв її 29 січня 2014 року.

Зазначені договори купівлі-продажу нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Соловар В.І.

Рішенням Слов`янської міської ради від 11 вересня 2015 року № 22-LXXXII-6 вулиця Карла АДРЕСА_1 на вулицю Святогірська міста Слов`янська.

На виконання умов договору ОСОБА_3 неодноразово було запропоновано іншій стороні з`явитися до нотаріальної контори з метою передачі решти грошей та підписання спільної заяви на підтвердження отримання кінцевого розрахунку, що підтверджується листом від 06 квітня 2015 року на ім`я ОСОБА_1 , який, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримано останнім 16 квітня 2015 року; заявою ОСОБА_3 від 04.06.2015 року, яка містить відомості щодо запрошення 03 червня 2015 року з 10 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин до приватного нотаріуса для одержання грошових коштів у сумі 149678 грн. та повного розрахунку за договорами купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки, укладених 29 січня 2015 року, яка була передана передано ОСОБА_1 приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Соловар В.І. 20 травня 2015 року; копією листа приватного нотаріуса від 20.05.2015 року та свідоцтвом приватного нотаріуса Соловар В.І. від 04.04.2015 року.

18.04.2018 позивач звернувся до приватного нотаріуса Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Соловар В.І із заявами в порядку ст.537 ЦК України про прийняття на депозит нотаріуса грошових коштів, як виконання обов`язку перед кредитором. Відповідно до копії листа від 23.04.2018 року приватний нотаріус Соловар В.І повідомила позивача про відкладення вчинення нотаріальної дії у зв`язку з витребуванням додаткових відомостей.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 визнано недієздатним внаслідок перенесеного у 2015 році захворювання.

Згідно копії квитанції № 1 від 27.02.2019, яка видана приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Таранушенко В.М., ОСОБА_3 на депозит внесені 149 678,00 грн. для передачі ОСОБА_1 з метою виконання зобов`язання позивача як покупця за договорами купівлі продажу житлового будинку і земельної ділянки.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першої статті 334 ЦК України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону частини 3 і 4 статті 334 ЦК України

Згідно з статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявні підстави для виникнення права власності позивача на спірне майно, оскільки останній реалізував своє право виконати обов`язок боржника шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса, як і в разі ухилення кредитора від прийняття виконання так і за відсутності представника недієздатного кредитора відповідно до пунктів 2 і 3 частини 1 статті 537 ЦК України.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги оскільки, відповідно до статей 525, 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 537 ЦК України визначено умови, за яких боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, зокрема в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит (ч.2 ст. 537 ЦК України).

Положеннями статей 85, 86 Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5, визначено порядок та місце вчинення даної нотаріальної дії. Так, прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів проводиться за місцем виконання зобов`язання та здійснюється за відповідною заявою заінтересованої особи (боржника) або за заявою ліквідатора громадянина-підприємця, визнаного банкрутом. Така заява реєструється нотаріусом у книзі вхідної кореспонденції і є підставою для вчинення нотаріальної дії. Для вчинення цієї нотаріальної дії нотаріусом відкривається окремий поточний рахунок у будь-якій банківській установі. Державна нотаріальна контора відкриває рахунок для обліку депозитних сум в органах Державного казначейства України. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу, яка оформлюється у вигляді заяви. Повернення грошових сум особі, що внесла їх у депозит, допускається лише за згодою депонента (особи, на користь якої внесено таку суму). Вимога про повернення грошових сум і цінних паперів і згода на їх повернення повинні бути оформлені письмово.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду, що завданням наведених вище норм є захист права добросовісного боржника при ухиленні кредитора від виконання його обов`язків по прийняттю зобов`язання, та з урахуванням тих обставин, що з боку позивача вчинено усі необхідні дії що для належного виконання зобов`язання, у порядку встановленому чинним законодавством внесена відповідна сума у депозит нотаріуса, то наявні підстави для задоволення позовних вимог. Висновки суду відповідають встановленим обставинам та підтверджуються матеріалами справи.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що відповідач на момент укладання спірного правочину не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 визнано недієздатним внаслідок перенесеного ним у 2015 році захворювання лише з дати набрання рішенням законної сили. Судове рішення набуло законної сили 21.09.2018 року, тобто на час вчинення спірних правочинів, а саме 29 січня 2014 року відповідача недієздатним визнано не було.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Укладені між сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29 січня 2014 року відповідають вимогам ст.. 657 ЦК України, укладені у письмовій формі, підписані сторонами, посвідчені нотаріально та у встановленому законом порядку недійсними не визнані.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо допущення судом порушення норм процесуального права, а саме розгляд справи у відсутність відповідача та його представника, незалучення до участі у справі у якості законного представника недієздатної особи її опікуна, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями частин першої, другої та третьої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання здійснюється, відповідно до вимог статей 128 - 130 ЦПК України.

За приписами статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи цивільна справи перебувала в проваджені Слов`янського міськрайонного з липня 2015 року. Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням відповідача та ухвалами суду першої інстанції від 17.08.2015 року та 18.12.2015 року провадження у справі було зупинено на час хвороби ОСОБА_1 . Ухвалою того суду від 17.08.2015 року провадження у справі було зупинено до вирішення цивільної справи про визнання останнього недієздатним.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 визнано недієздатним. Питання щодо призначення опікуна недієздатної особи не вирішувалось. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду від 04 квітня 2019 року було залучено у якості представника відповідача орган опіки та піклування Слов`янської міської ради.

Орган опіки та піклування Слов`янської міської ради, як представник відповідача, належним чином був повідомлений про розгляд справи у судовому засіданні, у тому числі 25.04.2019 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками про отримання судових повісток. Водночас в матеріалах справи наявні клопотання представника орган опіки та піклування Слов`янської міської ради від 12.04.2019 та від 24.04.2019 року, згідно яких представник відповідача просить провести судове засідання за його відсутності та винести рішення згідно наявних у матеріалах справи документів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вирішив спір без встановлення фактичних обставин справи, тому що розглянув справу у відсутність представника недієздатної особи, є безпідставними, оскільки орган опіки та піклування Слов`янської міської ради, як представник відповідача, відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, що є його процесуальним правом.

Ураховуючи зазначене, та той факт, що ОСОБА_2 рішенням Слов`янського міськрайонного суду була призначена опікуном свого чоловіка лише 27 червня 2019 року, тобто після винесення оскаржуваного рішення, та апелянтом не надано доказів неналежного виконання органом опіки та піклування обов`язків щодо представництва інтересів ОСОБА_1 , то апеляційний суд зазначає, що при винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які відповідно до 376 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду та зводяться до переоцінки доказів. Тому виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді : В.В. Папоян

О .М. Біляєва

Г .В. Новікова

Повний текст постанови складений 14 листопада 2019 року.

Суддя -доповідач В.В. Папоян