ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2019 року

Сєвєродонецьк

Справа № 812/578/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пляшкової К.О.,

за участю

секретаря судового засідання: Моспанюк Є.С.,

представників

позивача: не прибув,

відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 06 березня 2018 року надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі – позивач, ПрАТ «ЛИНІК») до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі – відповідач, Офіс великих платників) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 грудня 2017 року № 0007734712, № 0007744712, № 0007754712.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10 листопада 2017 року позивачем отримано акт від 10 листопада 2017 № 108/28-10-47-12/32292929 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «ЛИНІК» з питань достовірності декларування від`ємного значення ПДВ за серпень 2017 року. В подальшому позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2017 року № 0007734712 про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 6390685,00 грн, № 0007744712 про збільшення суми податкового зобов`язання в сумі 285918,00 зі сплатою штрафних (фінансових) санкцій в сумі 142959,00 грн, № 0007754712 про завищений розмір від`ємного значення в сумі 10624765,00 грн, прийняті відповідачем на підставі акт від 10 листопада 2017 № 108/28-10-47-12/32292929.

В акті перевірки зазначається, що контролюючий орган вважає фактично всі господарські операції, пов`язані з придбанням товарів, послуг та робіт, такими, що вчинені поза межами господарської діяльності, а відтак їх наслідки підлягають відображенню в податковому обліку не лише в частині розміру податкового кредиту за такими операціями, але додатково у ПрАТ «ЛИНІК» виникає обов`язок нарахувати до сплати і податкові зобов`язання за такими операціями.

На думку контролюючого органу, після зупинки у березні 2012 року процесу виготовлення нафтопродуктів, ПрАТ «ЛИНІК» втратив право на визначення суми податкового кредиту, оскільки свою статутну діяльність він не здійснює, залучає кредити, які використовує не на збільшення виробництва, а на збільшення податкового кредиту без отримання реального доходу від своєї діяльності, не зменшуючи при цьому свої витрати, які пов`язані з ремонтними та технологічними роботами, необхідність в яких без наміру виготовлення нафтопродуктів є недоцільною. Про відсутність зв`язку з господарською діяльністю свідчать дані щодо обсягів нафтопродуктів вироблених в Україні або ввезених в Україну у поданому звіті з акцизного податку, відсутності зареєстрованих податкових накладних на реалізацію палива та лист ПрАТ «ЛИНІК» від 21.11.2016 № 030400/100000-0278 щодо неможливості ведення нафтопереробки. Наведені ознаки контролюючий орган вважає належними доказами відсутності зв`язку з господарською діяльністю платника податків, що є підставою для висновку, про порушення ПрАТ «ЛИНІК» вимог підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України і тому за наслідками перевірки додатково нараховує податкові зобов`язання. Нарахування зобов`язань зі сплати ПДВ за такими операціями має своїм наслідком зменшення розміру від`ємного значення та суми бюджетного відшкодування.

Позивач вважає таку позицію нормативно необґрунтованою з огляду на таке.

Правомірність нарахування ПрАТ «ЛИНІК» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування перевірялась податковими органами неодноразово. Правова позиція платника податку з цих питань ґрунтується на тому, що відповідно до нормативно-правових актів позивач має господарський обов`язок вести свою господарську діяльність в межах приписів цих нормативних актів, які регулюють його діяльність. Повний перелік нормативних актів, що затверджений та поширюється на ПрАТ «ЛИНІК» на сьогодні складає 568 Законів України, рішень Уряду, державних стандартів, нормативно-правових актів і т.п., в яких містяться обов`язкові для ПрАТ «ЛИНІК» вимоги. Виробнича діяльність позивача передбачає під час експлуатації обладнання проведення обов`язкових регламентних та ремонтних операцій навіть при зупиненому технологічному процесі, тобто вчасний поточний ремонт, діагностування та технічну підтримку будівель, вентиляційних комунікацій, електричного, водогосподарчого та каналізаційного господарств, захисних споруд та пристроїв аварійного освітлення, чи то сповіщення про аварії. Викладені в зазначених нормативних актах вимоги зобов`язують нести постійні витрати на такі регламентні операції, які разом з капітальним ремонтом є фактично складовою функції експлуатації нафтопереробних підприємств, без чого неможлива безпека виробництва. Недотримання таких правил та приписів тягне за собою небезпеку руйнування, пожеж, вибухів та як наслідок, встановлену законодавством адміністративну, кримінальну, цивільну відповідальність. Проведення зупиночного капітального ремонту проводиться з періодичністю один раз на два роки. Останній капітальний ремонт відбувався у другій половині 2013 року – першого кварталу 2014 року, для чого були задіяні більш як 300 підрядних організацій, щомісяця укладалось від 300 до 450 різноманітних договорів та угод, а загальний бюджет всіх ремонтних робіт складав приблизно 156,7 млн грн, більшу частину з яких позивач вчасно сплатив контрагентам разом з податком на додану вартість. До цього часу відновлювальні роботи не завершені, до того ж ведуться інші роботи для підтримки в безпечному стані комунікацій, споруд та обладнання, для чого укладаються угоди з придбання товарів, послуг та робіт.

Започаткувавши у жовтні 2013 року капітальний ремонт, виробник розраховував вже у квітні 2014 року здійснити пускові роботи та відновити випуск нафтопродуктів, отримавши від їх реалізації власні оборотні кошти. Однак, через заповнення ПАО «Укртранснафта», яке є державним підприємством та веде діяльність з експлуатації нафто-трубопровідного транспорту на території України, трубопроводу водяною сумішшю, що призвело до непридатного стану трубопроводу, проведення антитерористичної операції на території Луганської та донецької областей, завдання підприємству значної майнової шкоди через ведення бойових дій в межах заводу, а також неповернення ПрАТ «ЛИНІК» з січня 2012 року бюджетного відшкодування, розмір якого сягає приблизно 500 млн грн, призвели до неможливості відновлення повномасштабного випуску нафтопродуктів. Наведені причини стали підставою для розробки на 2017 рік лише окремих програм часткового поновлення випуску таких нафтопродуктів, як бітум та поліпропілен, для чого і відбуваються роботи з відновлення та ремонту на зазначених установках. Розроблено та запроваджено програму забезпечення підприємства власною питною водою для дотримання державних стандартів та норм, продовжується ремонт технологічного обладнання відповідно до планів роботи підприємства.

Крім того, до того часу, поки на підприємстві не завершені роботи щодо повного звільнення від нафтопродукту, позивач зобов`язаний здійснювати безперервний аналітичний контроль середовища в технологічних установках. Такий обов`язок передбачений Технологічними регламентами всіх його установок, що діють на ПрАТ «ЛИНІК», забезпечується шляхом визначення місць і періодичності відібрання проб для подальшого проведення іспитів із обов`язковим занесенням результатів до загальної системи аналітичного контролю, що ведеться за допомогою лабораторної інформаційної системи «LIMS». Отож, проведення таких робіт на постійній основі має не лише свою ділову мету, але й нормативне врегулювання, недотримання яких тягне відповідальність у разі загрози безпеки виробництва.

Решта господарських операцій, які не пов`язані з регламентними та ремонтними роботами, становлять господарський обов`язок незалежно від зупинки основного виду діяльності, що також передбачені приписами законодавства і є для підприємства обов`язковими. Тому, невизнання таких витрат та права на формування податкового кредиту за господарськими операціями, наведеними у переліку, як такими, що не мають зв`язку з господарською діяльністю, буде незмістовним.

На думку позивача, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

За таких підстав позивач вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 12 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви (т. 1 арк. спр. 159-160).

Представником позивача 23 березня 2018 року за вх. № 6921/2018 подано позовну заяву, приведену у відповідність з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України (т. 1 арк. спр. 165-172).

Ухвалою суду від 27 березня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі (т. 1 арк. спр. 1-2).

Представником Офісу великих платників 17 квітня 2018 року за вх. № 9186/2018 подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (т. 13 арк. спр. 167-168).

Офісом великих платників на підставі наказу від 19.10.2017 № 2330 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ЛИНІК», результати якої оформлено актом від 10.11.2017 № 108/28-10-47-12/32292929. В результаті перевірки контролюючим органом встановлено порушення ПрАТ «ЛИНІК» вимог підпункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 44.1 статті 44, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, в частині заниження розміру податкового зобов`язання, внаслідок чого порушено вимоги пунктів 200.1, 200.2, 200.4, абзаців «б» та «в» статті 200 Податкового кодексу України, а саме ПрАТ «ЛИНІК» по декларації з ПДВ за серпень 2017 рік: 1) занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) декларації з ПДВ за серпень 2017 року на суму 285918,00 грн; 2) завищено від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) декларації з ПДВ за серпень 2017 року на суму 17015450,00 грн; 3) завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) декларації з ПДВ за серпень 2017 року на 6390685,00 грн; 4) завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) декларації за серпень 2017 року на 10624765,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2017 року № 0007734712 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 6390685,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 3195342,50 грн; № 0007754712 про зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ на 10624765,00 грн; № 0007744712 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 285918,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 142959,00 грн.

Представник відповідача зазначає, що основною рисою господарської діяльності є здійснення виробництва та реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондується з вимогою щодо наявної розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Тобто, лише господарські операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Згідно з відомостями з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за ПрАТ «ЛИНІК» зареєстровано наступні види діяльності: виробництво продуктів нафтоперероблення; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля пальним; вантажний автомобільний транспорт; діяльність у сфері архітектури; інші види освіти.

Жодний з вказаних видів діяльності не здійснювався ПрАТ «ЛИНІК» в податкових періодах, по яких досліджувалося питання правильності визначення від`ємного значення, про що свідчить наступне:

Платником за серпень 2017 року подано звіт з акцизного податку, в якому звітує про відсутність обсягів нафтопродуктів, вироблених в Україні або ввезених в Україну за нульовою ставкою;

Платником за серпень 2017 року в єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано жодної податкової накладної на реалізацію палива або інших товарів чи послуг, що відповідали б зареєстрованим ПрАТ «ЛИНІК» видам діяльності.

В листуванні ПрАТ «ЛИНІК» сам визнає факт відсутності виробництва паливно- мастильних матеріалів та повідомляє про це. Зокрема, листом від 21.11.2016 № 030400/100000-0278 на запит Запорізького управління Офісу великих платників платник підтверджує інформацію про зупинку підприємства з 2012 року. Крім того, платником повідомлено контролюючий орган про неможливість відновлення виробництва через неробочий стан нафтопроводу.

Відповідач не заперечує проти того факту, що ПрАТ «ЛИНІК» зобов`язане вживати дії, направлені на запобігання аваріям, захисту людей і довкілля, забезпечувати належний технічний стан основних фондів у період призупинення виробництва та нести відповідні витрати. Але ці витрати не відносяться до собівартості виготовленої і реалізованої продукції, яка є найголовнішою ознакою ведення господарської діяльності. Зазначені витрати, в частині сплаченого ПДВ, не мають відшкодовуватися із державного бюджету, для чого законодавцем й передбачено в ПКУ пункт 198.5 статті 198 щодо необхідності нарахування податкових зобов`язання по операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З аналізу здійснених операцій, по яких в серпні 2017 року ПрАТ «ЛИНІК» сформовано податкове зобов`язання, підприємство не здійснювало виробництво поліпропілену або бітуму.

Також у листі від 27.09.2017 № 100000/01040-0040 ПрАТ «ЛИНІК» повідомляє, що технологічний стан комплексу не дає можливості відновити нафтопереробку та постачання нафти на підприємстві, про що свідчить лист «Укртранснафти» від 15.10.2014 № 14-00/265/3969, та неможливе безперервне постачання електроенергії, що підтверджено листами Луганського енергетичного об`єднання та Луганської обласної державної адміністрації від 27.02.2015 № 3/10-648, від 02.03.2015 № 01-34/2/302, від 25.09.2014 № 03-34/1/1823, від 13.08.2015 б/н.

Всупереч абзацу 6 підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України ПрАТ «ЛИНІК» не нарахував податкові зобов`язання щодо використання сировини, нафтопродуктів та їх компонентів.

Таким чином, представник відповідача вважає податкові повідомлення-рішення правомірними.

Представником ПрАТ «ЛИНІК» 23 квітня 2018 року за вх. № 9837/2018 подано відповідь на відзив, в якій додатково до викладених у позовній заяві обставин вказано, що сформований розмір від`ємного значення податкового періоду за серпень 2017 року містить у своєму складі періоди, які фактично вже були предметом інших перевірок, достовірність яких раніше вже підтверджена або судовими рішеннями, або самим контролюючим органом. Крім того, представник позивача зауважує, що контролюючим органом безпідставно враховані наслідки перевірок попередніх податкових періодів і винесені раніше податкові повідомлення-рішення, які оскаржені платником податків у судовому порядку та є неузгодженими. Більш того, у платника податку відсутній обов`язок при самостійному складанні податкової декларації звітного періоду враховувати зменшений розмір від`ємного значення або суму бюджетного відшкодування попереднього податкового періоду, визначений контролюючим органом, якщо платник податку не погодився та розпочав процедуру адміністративного або судового оскарження такого податкового зобов`язання (т. 14 арк. спр. 1-5).

Представник відповідачів правом подати заперечення не скористався.

За клопотанням представника ПрАТ «ЛИНІК» від 08 травня 2018 року ухвалою суду від 14 травня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 812/252/18 (т. 14 арк. спр. 120-121).

Ухвалою суду від 05 вересня 2019 року поновлено провадження у справі (т. 14 арк. спр. 153).

За клопотанням представника Офісу великих платників ухвалою суду від 05 вересня 2019 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 812/252/18 (т. 14 арк. спр. 165-166).

Згідно з ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року задоволено клопотання представника Офісу великих платників про розгляд справи у режимі відеоконференції, що надійшло до суду 25 жовтня 2019 року за вх. № 53725/2019 (т. 14 арк. спр. 207).

Згідно з ухвалою суду від 30 жовтня 2019 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі (т. 14 арк. спр. 213).

Ухвалою суду від 30 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 14 арк. спр. 214).

У судове засідання представник позивача не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (т. 14 арк. спр. 219).

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (т. 14 арк. спр. 217).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд встановив таке.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «ЛИНІК» з 16.12.2002 зареєстровано як юридичну особу, код за ЄДРПОУ 32292929, місцезнаходження: 93113, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Свердлова, будинок 371, офіс 1-А (т. 1 арк. спр. 22).

Позивач є платником податку на додану вартість, що визнається та не оспорюється сторонами.

ПрАТ «ЛИНІК» 21 вересня 2017 року за вх. № 9192900443 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2017 року, в якій визначено: усього податкових зобов`язань у сумі 494979,00 грн (р. 9); придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою 3982046,00 грн (р. 10.1), зі ставкою 7 % 19948,00 грн (р. 10.2); коригування податкового кредиту -15042,00 грн (р. 14); від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду 13523477,00 грн (р. 16), значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду 13047969.00 грн (р. 16.1), збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами поданих уточнюючих розрахунків 475508,00 грн (р. 16.2); усього податкового кредиту 17510429,00 грн (р. 17); позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету - (р. 18); від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення) 17015450,00 грн (р. 19); сума від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 6390685,00 грн (р. 20.2.1); сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 10624765,00 грн (т. 1 арк. спр. 45).

Разом із податковою декларацією подано додатки, у тому числі:

витяг суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ (т. 1 арк. спр. 46);

розрахунок коригування сум податку на додану вартість (т. 1 арк. спр. 47);

довідку про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відповідно до якої сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складається з таких звітних (податкових) періодів, у якому виникло значення: березень 2013 року - 20032,00 грн, грудень 2014 року – 7881052,00 грн, січень 2015 року – 802081,00 грн, лютий 2017 року – 306454,00 грн, березень 2017 року – 144198,00 грн, серпень 2017 року – 1470948,00 грн, усього - 10624765,00 грн (т. 1 арк. спр. 48);

розрахунок суми бюджетного відшкодування, відповідно до якого сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 6390685,00 грн фактично сплачена у звітних (податкових) періодах червень-серпень 2017 року (т. 1 арк. спр. 49),

заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або нарахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (т. 1 арк. спр. 53).

Згідно з наказом Офісу великих платників від 19 жовтня 2019 року № 2330 призначено проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПрАТ «ЛИНІК» з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн (т. 1 арк. спр. 28).

ПрАТ «ЛИНІК» оскаржено правомірність цього наказу в судовому порядку.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі № 812/1654/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року, у задоволенні позову ПрАТ «ЛИНІК» до Офісу великих платників про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки відмовлено (т. 1 арк. спр. 32-37, 38-44).

Відповідно до наказу від 19 жовтня 2019 року № 2330 посадовими особами Офісу великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ЛИНІК» з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість за серпень 2017 року, результати якої оформлено актом від 10 листопада 2017 року № 108/28-10-47-12/32292929 (т. 1 арк. спр. 54зв.-66).

Згідно з висновками акта від 10 листопада 2017 № 108/28-10-47-12/32292929 перевіркою встановлено порушення підпункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 44.1 статті 44, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, в частині заниження розміру податкового зобов`язання, внаслідок чого порушено вимоги пунктів 200.1, 200.2, 200.4, абзаців «б» та «в» статті 200 Податкового кодексу України, а саме ПрАТ «ЛИНІК» по декларації з ПДВ за серпень 2017 рік:

1) занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) декларації з ПДВ за серпень 2017 року на суму 285918,00 грн;

2) завищено від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) декларації з ПДВ за серпень 2017 року на суму 17015450,00 грн;

3) завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) декларації з ПДВ за серпень 2017 року на 6390685,00 грн;

4) завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) декларації за серпень 2017 року на 10624765,00 грн.

Як слідує зі змісту акта перевірки, таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на висновки актів документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «ЛИНІК» з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість за червень 2017 року від 28 вересня 2017 року № 84/28-10-47-08/32292929 та винесеного за результатами цієї перевірки податкового повідомлення-рішення форми В4 від 11 жовтня 2017 року № 0006724708, за липень 2017 року від 12 жовтня 2017 року № 90/28-10-47-12/32292929 та винесеного за результатами цієї перевірки податкового повідомлення-рішення форми В4 від 03 листопада 2017 року № 0007064712; ненадання платником податку у повному обсязі документів, що стосуються предмету перевірки, що підтверджено актом від 07 листопада 2017 року № 57102/10-28-10-47-12-43 про ненадання/відмову від надання не в повному обсязі до перевірки документів; декларування ПрАТ «ЛИНІК» сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування за відсутності факту здійснення реальної господарської діяльності з виробництва та реалізації продуктів нафтопереробки, внаслідок чого не відбувається формування собівартості продукції, підприємство фактично компенсує свої витрати за рахунок Державного бюджету. Вказане призвело до порушення ПрАТ «ЛИНІК» підпункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 44.1 статті 44, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за серпень 2017 року у сумі ПДВ 3777891,00 грн.

У свою чергу, порушення ПрАТ «ЛИНІК» підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, та не врахування висновків раніше проведених Офісом великих платників перевірок призвело до завищення суми податкового кредиту за серпень 2017 року на 13523477,00 грн.

Внаслідок заниження податкових зобов`язань по декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року на суму податку на додану вартість 3777891,00 грн, ПрАТ «ЛИНІК» порушено положення абзаців «б» та «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, тобто до порушень, зазначених у висновку акта перевірки.

Зведені дані щодо задекларованих ПрАТ «ЛИНІК» встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов`язань з ПДВ викладені у додатку № 6 до акта перевірки (т. 1 арк. спр. 89зв.).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 10 листопада 2017 № 108/28-10-47-12/32292929, позивачем подано заперечення до акта перевірки від 20 листопада 2017 року № 100000/010400-0048 (т. 1 арк. спр. 90-92), які згідно з відповіддю Офісу великих платників від 30.11.2017 № 62177/10/28-10-47-08 визнані необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають (т. 1 арк. спр. 96-98).

На підставі акта перевірки Офісом великих платників 01 грудня 2017 року прийнято такі податкові повідомлення рішення:

- № 0007744712 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на суму 285918,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 142959,00 грн (т. 1 арк. спр. 12-13);

- № 0007734712 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2017 року на суму 6390685,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 3195342,50 грн (т. 1 арк. спр. 14-15);

- № 0007754712 про зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ за серпень 2017 року на 10624765,00 грн (т. 1 арк. спр. 16-17);

- № 0007764712 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 510,00 грн (т. 1 арк. спр. 18-19).

Позивачем на вказані податкові повідомлення-рішення подано скаргу від 06 грудня 2017 року (т. 1 арк. спр. 99-101), у задоволенні якої відмовлено рішенням Державної фіскальної служби України від 23 лютого 2018 року № 6880/6159-99-11-01-02-05 (т. 1 арк. спр. 103-105).

Представником позивача на підтвердження правомірності формування розміру від`ємного значення різниці суми між податковими зобов`язаннями і податковим кредитом серпня 2017 року, здійснення господарських операцій в межах господарської діяльності ПрАТ «ЛИНІК» надано первинну бухгалтерську документацію (т. 2 арк. спр. 1 – т. 13 арк. спр. 165), опис яких знайшов своє відображення у додатках до акта перевірки від 10 листопада 2017 № 108/28-10-47-12/32292929, зокрема: додаток № 3 реєстр основних операцій, по яких підприємством сформовано податкові зобов`язання за серпень 2017 року (т. 1 арк. спр. 67-68); додаток № 4 короткий зміст договорів по взаємовідносинах ПрАТ «ЛИНІК» з основними постачальниками по декларації з ПДВ за серпень 2017 року, які були надані до проведених раніше перевірок та оформлені актами від 17 серпня 2017 року № 63/28-10-47-08/32292929, 28 вересня 2017 року № 84/28-10-47-08/32292929, 12 жовтня 2017 року № 90/28-10-47-12/32292929 (т. 1 арк. спр. 68зв.-82); додаток № 5 реєстр податкових накладних ПрАТ «ЛИНІК» постачальників, по яких підприємством сформований кредит за серпень 2017 року (т. 1 арк. спр. 82зв.-89).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі положення Кодексу наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У пункті 199.1 статті 199 Податкового кодексу України вказано, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Підпунктами «б» та «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З вищеописаних положень Податкового кодексу України судом встановлено, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. А тому, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту.

Відповідач заперечує таке право позивача, обґрунтовуючи тим, що ПрАТ «ЛИНІК» сформовано податковий кредит за господарськими операціями, які не пов`язані з основною господарською діяльністю підприємства, у кожній господарській операції відсутня економічна мета – отримання прибутку.

Однак, такі твердження визнаються судом безпідставними, оскільки для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Окрім того, неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само по собі не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов`язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу.

За змістом абзацу 6 частини третьої статті 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб`єктів господарювання у таких сферах: виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов`язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з частинами першою та другою статті 246 Господарського кодексу України здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб`єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.

ПрАТ «ЛИНІК» віднесений до юридичних осіб підвищеної небезпеки, та у відповідності до статті 8 Закону України від 18.01.2001 № 2245-III «Про об`єкти підвищеної небезпеки» зобов`язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу, забезпечувати експлуатацію об`єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику, виконувати вимоги цього закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об`єктів підвищеної небезпеки.

Отже, позивач має господарський обов`язок вести свою господарську діяльність в межах приписів нормативних актів, які регулюють його діяльність.

Виробнича діяльність позивача передбачає під час експлуатації обладнання проведення обов`язкових регламентних та ремонтних операцій навіть при зупиненому технологічному процесі, тобто вчасний поточний ремонт, діагностування та технічна підтримка будівель, вентиляційних комунікацій, електричного, водогосподарчого та каналізаційного господарств, захисних споруд та пристроїв аварійного освітлення, чи то сповіщення про аварії.

Такі вимоги регламентуються «Правилами безпеки при експлуатації нафтопереробних заводів» (ПТБ НП-73), затвердженими 01.03.1973 Міністром нафтопереробної та нафтохімічної промисловості СРСР та 10.04.1973 Головою Держгірпромнагляду СРСР, та «Загальних Правил вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних та нафтопереробних виробництв», затвердженими 08.09.1988 Головою Держгіртехнагляду СРСР, (обидва нормативні акти не втратили чинності і є чинними в СНГ та в Україні відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України № 346 від 19.06.2002 (в редакції від 12.07.2013 № 561) «Про чинність галузевих нормативних документів колишнього СРСР») та цілої низки інших нормативних актів.

Вимоги, які викладені в зазначених нормативних актах, зобов`язують нести постійні витрати на такі регламентні операції, які разом з капітальним ремонтом є фактично складовою функції експлуатації нафтопереробних підприємств, без чого неможлива безпека виробництва. Недотримання таких правил та приписів тягне за собою небезпеку руйнування, пожеж, вибухів та як наслідок, встановлену законодавством адміністративну, кримінальну, цивільну відповідальність.

Крім зазначеного, проведення зупиночного капітального ремонту проводиться з періодичністю один раз на два роки. Для підтримання технологічного обладнання в безпечному для навколишнього середовища та населення стані на підприємство такий обов`язок покладений приписами «Положення про планово-попереджувальний ремонт технологічного обладнання підприємств нафтоперереробної та нафтохімічної промисловості», Волгоград, 1977. Зазначений документ діє в Україні у відповідності до наказу Міністерства палива та енергетики України № 346 від 19.06.2002 року (в редакції від 12.07.2013 № 561) «Про чинність галузевих нормативних документів колишнього СРСР». Останній капітальний ремонт відбувався у другій половині 2013 року – першого кварталу 2014 року, для чого були задіяні більш як 300 підрядних організацій, щомісяця укладалось від 300 до 450 різноманітних договорів та угод, а загальний бюджет всіх ремонтних робіт складав приблизно 156,7 млн грн, більшу частину з яких позивач вчасно сплатив контрагентам разом з податком на додану вартість.

До цього часу відновлювальні роботи не завершені, до того ж ведуться інші роботи для підтримки в безпечному стані комунікацій, споруд та обладнання, для чого укладаються угоди з придбання товарів, послуг та робіт.

Також судом встановлено, що 12 лютого 2015 наказом Генерального директора № 0214/1 на ПРАТ «ЛИНІК» затверджено та введено в дію новий Регламент «Забезпечення промислової та екологічної безпеки в період відсутності виробничої діяльності з випуску товарної продукції «Р 22929.002:2015» (т. 1 арк. спр. 106-137).

Висновком експертизи Державного підприємства «Луганський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» від 10.02.2015 № 44-01-с-1-15 підтверджено Регламент на відповідність нормам законодавства (т. 1 арк. спр. 138-155)

Цей Регламент підтверджує ділову мету господарських операцій, пов`язаних з ремонтними, регламентними ті іншими операціями, для виконання яких ПрАТ «ЛИНІК» використовує операції з придбання матеріалів, робіт та послуг в період відсутності виробничої діяльності з випуску товарної продукції. Регламент визначає комплекс технічних та організаційних заходів, затвердження мінімального переліку об`єктів інфраструктури необхідних для забезпечення промислової та екологічної безпеки об`єктів підприємства в період тривалого простою головних технологічних установок, що здійснюють переробку нафти та нафтопродуктів, в тому числі для забезпечення схоронності таких об`єктів від дії корозії та небезпечних природних факторів з метою якомога швидкого відновлення виробничого стану та наступного відновлення технологічного процесу.

Приписами Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Міністерства палива та енергетики України від 04.06.2007 № 271/121, передбачено обов`язковий щомісячний контроль якості, а приписами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, встановлено обов`язок щомісячного проведення інвентаризацій нафти та нафтопродуктів. Зазначеними нормативними актами встановлена обов`язковість наявності на підприємстві, які здійснюють операції з нафтопродуктами та їх компонентами, власної акредитованої лабораторії, або залученої на договірній основі.

Оскільки на підприємстві не завершені роботи щодо повного звільнення від нафтопродукту, позивач зобов`язаний здійснювати безперервний аналітичний контроль середовища в технологічних установках. Такий обов`язок передбачений Технологічними регламентами всіх його установок, що діють на ПрАТ «ЛИНІК», та він забезпечується шляхом визначення місць і періодичності відібрання проб для подальшого проведення іспитів із обов`язковим занесенням результатів до загальної системи аналітичного контролю, що ведеться за допомогою лабораторної інформаційної системи «LIMS». Зокрема цей обов`язок ґрунтується на приписах пункту 4 Глави 2 Правил безпеки при експлуатації нафтопереробних заводів (ПТБ НП-73), затверджених 01.03.1973 Міністром нафтопереробної та нафтохімічної промисловості СРСР та 10.04.1973 Головою Держгірпромнагляду СРСР, та пунктів 1.7, 2.3, 2.4.1 «Загальних Правил вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних та нафтопереробних виробництв», затверджених 08.09.1988 Головою Держгіртехнагляду СРСР.

Відтак, проведення таких робіт на постійній основі має не лише свою ділову мету, але й нормативне врегулювання, недотримання вимог зазначених нормативних актів тягне відповідальність у разі загрози безпеки виробництва.

Решта господарських операцій, які не пов`язані з регламентними та ремонтними роботами, становлять господарський обов`язок незалежно від зупинки основного виду діяльності, які також передбачені приписами законодавства і є для підприємства обов`язковими.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» (далі – Закон № 2694-XII) умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Згідно із частиною першою статті 13 цього Закону роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 8 Закону № 2694-XII передбачено, що забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

З приписів вказаної статті слідує, що роботодавець, тобто позивач, повинен закуповувати не лише спецодяг, але і послуги з прання одягу.

Відповідно до статті 19 Закону № 2694-XII, фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до витрат/валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 994 «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включається до витрат» затверджено перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких обов`язково включаються до складу витрат, а саме:

1. Приведення основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці щодо: механізації вантажно-розвантажувальних та інших важких робіт, робіт з розливу і транспортування отруйних, агресивних, легкозаймистих і горючих речовин; захисту працюючих від ураження електричним струмом, дії статичної електрики та розрядів блискавок; безпечного виконання робіт на висоті; діючого технологічного та іншого виробничого обладнання; систем вентиляції та аспірації, пристроїв, які вловлюють пил, і установок для кондиціювання повітря у приміщеннях діючого виробництва та на робочих місцях; систем природного та штучного освітлення виробничих, адміністративних та інших приміщень, робочих місць, проходів, аварійних виходів тощо; систем теплових, водяних або повітряних завіс, а також установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих, адміністративних та інших приміщень, а під час роботи на відкритому повітрі - споруд для обігрівання працівників та укриття від сонячних променів і атмосферних опадів; виробничих та санітарно-побутових приміщень, робочих місць, евакуаційних виходів тощо, технологічних розривів, проходів та габаритних розмірів; обладнання спеціальних перехідних галерей, тунелів у місцях масового переходу працівників, зон руху транспортних засобів; впровадження в умовах діючого виробництва автоматизованих інформаційних систем охорони праці, систем аналізу та прогнозування аварійних ситуацій, автоматичного та дистанційного керування технологічними процесами і виробничим обладнанням, систем автоматичного контролю і сигналізації про наявність (виникнення) небезпечних або шкідливих виробничих факторів та пристроїв аварійного вимкнення обладнання чи комунікацій у разі виникнення небезпеки для працівників, а також відповідного програмного забезпечення та електронних баз даних з охорони праці у порядку та обсягах, погоджених з територіальними органами Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки.

2. Усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

3. Проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони праці, оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок, придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів, програмних продуктів тощо з питань охорони праці.

4. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, організація лекцій, семінарів та консультацій із зазначених питань.

5. Забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв`язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами).

6. Надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

7. Проведення обов`язкового попереднього, періодичного і позапланового медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з небезпечними чи шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі. Приписи зазначеної Постанови кореспондують із загальними нормами Закону «Про охорону праці».

Відповідно, невизнання відповідачем таких витрат та права на формування податкового кредиту за господарськими операціями, наведеними у переліку, як такими, що не мають зв`язку з господарською діяльністю, є безпідставним.

Суд ще раз наголошує на тому, що неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект настане після запуску підприємства, а всі дії та укладені господарські операції на теперішній час спрямовані на відновлення роботи підприємства та недопущення техногенної катастрофи у зв`язку з його призупиненням.

Обов`язкові за своїм призначенням регламентні операції, поточний або капітальний ремонт технологічного обладнання, будівель, технологічних споруд, їх утримання в належному санітарному та технічному стані, витрати на щоденні регламентні роботи, витрати на підтримання безпеки виробництва, доставка на підприємство та забезпечення працівників підприємства необхідними умовами праці та господарські операції – є складовою виробничого процесу із підтримки безпеки виробництва, підготовки до випуску та власне випуску нафтопродуктів.

Тому, придбання товарів та послуг для цих цілей відбувається в межах такої господарської діяльності платника податку на додану вартість, а тому на думку суду, дає ПрАТ «ЛИНІК» право на формування податкового кредиту, оскільки такі операції здійснювалися саме у цехах та на установках, що належать ПрАТ «ЛИНІК», в межах зупиночного капітального ремонту, або пов`язані з поточними витратами на ведення його господарської діяльності, визначеної Статутом.

Суть та ділова мета господарських операцій ПрАТ «ЛИНІК» за цей період полягає в підтримці безпеки виробництва та відновлення майнового комплексу для майбутнього подальшої нафтопереробки.

Висновок про відсутність пов`язаності з господарською діяльністю і діловою метою витрат на відновлення виробництва є нічим не підтвердженими припущеннями, оскільки визначення питання про відновлення виробництва перебуває у виключній компетенції власника юридичної особи, а не ревізорів податкового органу.

Оскільки суть податку на додану вартість полягає у тому, що підприємством оподатковуються не одержані доходи, а його витрати, при цьому суб`єкт господарювання сплачує різницю між сплаченим та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці, які є кінцевими споживачами, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, тому з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених фактів та обставин, мотивація та докази позивача, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують правову позицію відповідача, а останнім не доведено суду обставин та доказів, на яких ґрунтуються заперечення проти адміністративного позову.

Щодо тверджень відповідача про ненадання всупереч вимог статті 44 Податкового кодексу України ПрАТ «ЛИНІК» документів, що підтверджують правомірність формування показників податкової декларації позивача за серпень 2017 року, що, на думку представника відповідача, автоматично свідчить про відсутність такої документації, суд вважає за необхідне зазначити таке.

По перше, вказуючи на таку обставину, відповідач одночасно не заперечує тієї обставини, що документи, на підставі яких сформовано показники податкової декларації, насправді у ПрАТ «ЛИНІК» існували.

Як з`ясовано з матеріалів справи, ненадання на вимогу контролюючого органу документів ПрАТ «ЛИНІК», пов`язано з намаганням платника податків здійснити недопуск посадових осіб до проведення перевірки з одночасним оскарженням наказу, яким призначено проведення перевірки, у судовому порядку.

По друге, вказуючи про відсутність документів, відповідач одночасно надає правову оцінку господарській діяльності ПрАТ «ЛИНІК», здійснює її опис тощо, що підтверджено відповідними додатками до акта перевірки. Тобто, відповідач в акті перевірки підтверджує існування документів, на підставі яких сформовано показники податкової декларації з ПДВ за серпень 2017 року.

По третє, на думку суду, слід зважати також на ті обставини, що з більшістю контрагентами – постачальниками, за рахунок яких у перевіреному періоді сформовано податковий кредит, ПрАТ «ЛИНІК» має тривалі господарські відносини. Оскільки Офіс великих платників здійснює документальні перевірки показників кожної податкової декларації з ПДВ позивача, такі господарські операції неодноразово досліджувалися контролюючим органом на предмет їх реальності, а документи, якими такі операції оформлено, - на відповідність вимогам чинного законодавства щодо змісту та форми таких документів.

Більш того, як вже вище вказано, документи, якими оформлено господарські операції та на підставі яких сформовано показники податкової декларації з ПДВ за серпень 2017 року, надані до матеріалів справи. Копії цих документів електронною поштою направлені контролюючому органу, що не заперечувалося представником відповідача в ході підготовчих засідань, в яких він брав участь в режимі відеоконференції. При цьому, жодних зауважень щодо цих документів представником відповідача не надано.

З вищевикладених підстав, зважаючи на те, що первинні документи, якими оформлено господарські операції позивача, як на час формування податкової декларації з ПДВ за серпень 2017 року, так і на час проведення позапланової документальної виїзної перевірки, суд вважає за необхідне враховувати під час розгляду даної справи.

Що стосується зняття від`ємного значення, що включений ПрАТ «ЛИНІК» до складу податкового кредиту за серпень 2017 року та є сумою від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду – липня 2017 року, суд зазначає таке.

Дослідженням податкової декларації з ПДВ за липень 2017 року встановлено, що сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складає 13047047969,00 грн (р. 21) (т. 14 арк. спр. 172). При цьому, з довідки про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, слідує, що ця сума складається з таких звітних (податкових) періодів, у яких виникло значення: березень 2013 року - 20032,00 грн, грудень 2014 року – 7881052,00 грн, січень 2015 року – 802081,00 грн, березень 2017 року – 144198,00 грн, серпень 2017 року – 3894152,00 грн, усього – 13047969,00 грн (т. 14 арк. спр. 176).

На підставі акта перевірки від 12 жовтня 2017 року № 90/28-10-47-12/32292929 Офісом великих платників прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2017 року № 0007064712, яким зменшено ПрАТ «ЛИНІК» розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2017 року на 13047969,00 грн (т. 14 арк. спр. 58-59).

На підставі акта перевірки від 28 вересня 2017 року № 84/28-10-47-08/32292929 Офісом великих платників прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року № 0006724708, яким зменшено ПрАТ «ЛИНІК» розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2017 року на 11130159,00 грн (т. 14 арк. спр. 60-61).

Правомірність податкового повідомлення-рішення від 06 листопада 2017 року № 0007064712 стала предметом дослідження у справі № 812/252/18 за позовом ПрАТ «ЛИНІК» до Офісу великих платників.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі № 812/252/18 позовні вимоги ПрАТ «ЛИНІК» задоволені, серед іншого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 06 листопада 2017 року № 0007064712 (т. 14 арк. спр. 126-135).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року залишено без змін (т. 14 арк. спр. 193-201).

Таким чином, правомірність формування ПрАТ «ЛИНІК» від`ємного значення за липень 2017 року, що зарахований до складу податкового кредиту за серпень 2017 року у сумі 13047969,00 грн, що підтверджена вищевказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, є обставиною яка звільнена від доказування відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України.

Більш того, суд зауважує, що достовірність нарахування ПрАТ «ЛИНІК» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за період з 01.10.2014 по 31.12.2014 підтверджена довідкою СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ Міндоходів від 20 березня 2015 року № 7/28-05-17/32292929 (т. 14 арк. спр. 6-11).

Достовірність нарахування ПрАТ «ЛИНІК» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за січень 2015 року підтверджена довідкою СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ Міндоходів від 17 квітня 2015 року № 8/28-05-17-0/32292929 (т. 14 арк. спр. 12-17).

Достовірність нарахування ПрАТ «ЛИНІК» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за березень 2013 року підтверджена постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі № 812/903/15, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (т. 14 арк. спр. 76-79).

Достовірність нарахування ПрАТ «ЛИНІК» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за березень 2013 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, січень та березень 2017 року підтверджена постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 812/1544/17 (арк. спр. 84-94), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року (т. 14 арк. спр. 95-102).

За таких обставин, суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача щодо порушень ПрАТ «ЛИНІК» вимог Податкового кодексу України, а саме підпункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за серпень 2017 року у сумі ПДВ 3777891,00 грн.

Як наслідок, суд вважає безпідставними та відхиляє твердження Офісу великих платників щодо порушення ПрАТ «ЛИНІК» вимог пунктів 200.1, 200.2, 200.4, абзаців «б» та «в» статті 200 Податкового кодексу України, а саме:

1) занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) декларації з ПДВ за серпень 2017 року на суму 285918,00 грн;

2) завищено від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) декларації з ПДВ за серпень 2017 року на суму 17015450,00 грн;

3) завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) декларації з ПДВ за серпень 2017 року на 6390685,00 грн;

4) завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) декларації за серпень 2017 року на 10624765,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників від 01 грудня 2017 року № 0007734712, № 0007744712, № 0007754712 є протиправними та підлягають скасуванню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем платіжними дорученнями від 22 лютого 2018 року № 0000317 (т. 1 арк. спр. 3) та від 22 березня 2018 року № 0000538 (т. 1 арк. спр. 164) сплачено судовий збір у загальному розмірі 303805,04 грн.

Оскільки позов ПрАТ «ЛИНІК» є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників на користь ПрАТ «ЛИНІК» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 303805,04 грн, понесені позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (місцезнаходження: 93113, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Свердлова, будинок 371, офіс 1-А, код за ЄДРПОУ 32292929) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г, код за ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 01 грудня 2017 року № 0007734712, № 0007744712, № 0007754712.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної фіскальної служби на користь Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 303805,04 грн (триста три тисячі вісімсот п`ять гривень 04 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 14 листопада 2019 року.

Суддя

К.О. Пляшкова