провадження № 22-ц/824/13702/2019 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -

Березовенко Р.В.,

суддів:

Лівінського С.В., Суханової Є.М.,

за участю секретаря

Мариненко Я.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги мотивувала тим, що18.05.2016 року близько 09 год. 00 хв. по вул. Гетьмана, 27 в м. Києві водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з належним їй автомобілем «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала позивач. Зіткнення призвело до механічних пошкоджень її автомобіля. Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/11761/16-п від 13.12.2016 р. ОСОБА_3 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження по справі було закрите у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, 18.05.2016 року близько 09 год. 00 хв. в м. Києві по вул. Гетьмана, 27, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Colt», д.н.з. НОМЕР_3 , при виникненні небезпеки не вжив заходів щодо зупинки свого транспортного засобу, при подальшому початку та зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого скоїв зіткнення із декількома автомобілями, в тому числі і з належним їй автомобілем «Fiat Grande Punto», яким керувала позивач, та зіткнення призвело до механічних пошкоджень належного їй автомобіля. Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/11761/16-п ОСОБА_4 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження по справі було закрите у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

13.12.2016 року постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/11761/16-п про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, провадження було закрите у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Позивач посилалася на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідачів був пошкоджений належний їй автомобіль «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого їй було заподіяно матеріальну шкоду.

З метою підтвердження розміру шкоди, позивач надала звіт про визначення вартості матеріального збитку (вих. №13004) від 12.07.2016 р., яким зафіксовано пошкодження транспортного засобу «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_2 , отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю даного транспортного засобу. Згідно висновків у звіті вартість відновлювального ремонту автомобіля, з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, складає 102 195,98 грн. і, відповідно, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Fiat Grande Punto», внаслідок пошкодження при ДТП складає 102 195,98 грн.

Позивач стверджувала, що має право на повне відшкодування збитків, при визначенні яких враховується як реальна вартість пошкодженого транспортного засобу, так і вартість робіт, виконання яких необхідно для повного відновлення транспортного засобу.

Зазначила що, у порядку часткового відшкодування заподіяних їй збитків, Моторним (транспортним) страховим бюро України їй було відшкодовано суму у розмірі 14 000 грн., в якості страхового відшкодування збитків, спричинених з вини водія ОСОБА_3 , а страховою компанією «УНІКА» їй було виплачено суму у розмірі 21 029, 33 грн. в якості страхового відшкодування збитків, спричинених з вини водія ОСОБА_5 Вказані страхові виплати були здійснені в порядку страхування цивільної відповідальності відповідачів.

Позивач, вказала, що повного відшкодування завданої їй шкоди не відбулося, тому вважає, що відповідачі зобов`язані солідарно виплатити їй різницю, яка складає 67 166, 65 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального іпроцесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути на її користь судові витрати по справі.

При цьому зазначає, що відповідачами повністю шкоду не відшкодовано, суд першої інстанції не врахував доводи позивача під час розгляду справи, неправильно оцінив докази та ухвалив незаконне рішення. Надані відповідачем, ОСОБА_4 , та третьою особою докази були подані до суду всупереч вимогам ч.9 ст. 83 ЦПК України, через що суд не міг брати до уваги такі докази і посилатися на них при ухваленні рішення.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачам було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

24.09.2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_4 , у якому відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що вимоги апелянта є незаконними, оскільки право вимоги могло б виникнути у апелянта до нього лише у випадках: якщо у ПАТ «Страхова компанія «Уніка» не виник би обов`язок з виплати страхового відшкодування; розмір завданої шкоди перевищив би ліміт відповідальності страховика. Крім того, вважає, що апелянт не підтвердила отримання доплати на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість і не надала листи, що підтверджують звернення до ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» про здійснення їй такої виплати, а намагається її компенсувати за рахунок відповідачів. Апелянт визнала, що отримана нею сума страхового відшкодування є остаточною та підтвердила факт, що по вказаному страховому випадку будь-яких майнових чи немайнових вимог до страховика та/або особи винної у вчинені ДТП мати не буде.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку позивачем, як потерпілою особою, пред`явлено позовні вимоги до відповідачів про солідарне стягнення збитків, як винуватців ДТП, про відшкодування, на її думку, непогашеної частини повної вартості матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_2 , розмір якого встановлено звітом вих. №13004 від 12.07.2016, складеним ФОП ОСОБА_7. на замовлення позивача. Крім того, суд першої інстанції зазначав, що будь-яких спільних дій відповідачів, якими завдано позивачу шкоду, місцевим судом не встановлено, а доказів позивачем на підтвердження цього не надано. Натомість, розмір завданої шкоди на момент виплати позивачу визначався особами, які перебували в договірних відносинах зі страховими компаніями, ОСОБА_1 погодилася з виплатою, не заперечувала проти її розміру, не надавала на спростування розміру шкоди звіт №13004 від 12.07.2016 року, складений ФОП ОСОБА_7., який на той час вже мала, з питанням про залучення співвідповідачів - страхових компаній до суду не зверталася, тому місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.05.2016 року близько 09 год. 00 хв. по вул. Гетьмана, 27 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , автомобіля «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Colt», д.н.з. НОМЕР_3 , при виникненні небезпеки не вжив заходів щодо зупинки свого транспортного засобу, при подальшому початку та зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого скоїв зіткнення із декількома автомобілями, в тому числі і з належним ОСОБА_1 автомобілем «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_2 , під її керуванням.

Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/11761/16-п від 13.12.2016 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження по справі було закрите, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 14-16, 20).

Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/11761/16-п від 13.12.2016 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження по справі було закрите, у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 13, 19).

Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/11761/16-п від 13.12.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, провадження було закрите, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с.10-12, 17-18).

Вказані постанови набрали законної сили.

Крім того, судом встановлено, що Моторним (транспортним) страховим бюро України позивачу було відшкодовано суму у розмірі 14 000 грн., в якості страхового відшкодування збитків, спричинених з вини водія ОСОБА_3 (а.с.41-42).

Транспортний засіб, автомобіль марки «Mitsubishi Colt», д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 на момент ДТП, відповідно до полісу № АІ/8820556 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (діє на території України) строком дії з 17.10.2015 р. до 06.10.2016 р. був застрахований у ПрАТ «Страхова компанії «УНІКА» та згідно вищезазначеного полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн. (а.с. 68-69).

З матеріалів справи вбачається, що згідно Звіту №02-06/07-1 про оцінку КТЗ від 06.07.2017 р., складеного (за участі позивачки) оцінювачем ФОП ОСОБА_6 , загальна вартість відновлювального ремонту (з урахуванням зносу) автомобіля позивача складає 21 027,48 грн. (а.с. 126-146).

25 липня 2017 року було укладено між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанії «УНІКА» угоду про відшкодування матеріальної шкоди (акт узгодження розміру страхового відшкодування №000197350), згідно якого страховик визнає дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 18.05.2016 р. в м. Київ, Індустріальний міст за участю транспортного засобу Fiat Grande Punto, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Mitsubishi Colt», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 страховим випадком. Сторони погодили та визнали, що розмір страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку становить 21 027,48 грн. Відповідно до пункту 4 Акту узгодження розміру страхового відшкодування (угода про відшкодування матеріальної шкоди) №00197350 від 25.07.2017 р., ОСОБА_1 визнала, що вказана сума страхового відшкодування є остаточною та підтвердила той факт, що по вказаному страховому випадку у жодному разі, навіть якщо під час проведення ремонтних робіт будуть виявлені додаткові ушкодження, котрі не враховані у виплаті страхового відшкодування, будь-яких майнових чи немайнових вимог до страховика та/або особи, винної у вчиненні ДТП мати не буде. Згідно п. 5 акту, позивач визнала, що до підписання цього попередньо ознайомлена з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, є дієздатною особою, перебуває при здоровому умі, ясній пам`яті та діє добровільно без будь-якого примусу, як фізичного так і матеріального, а також розуміє значення своїх дій та правові наслідки (а.с. 39 - 40).

Крім того, страховою компанією «УНІКА» позивачу на підставі страхового акту №00197350 від 19.07.2017 р. та наказу №00197350/2/1 від 28.07.2017 «Про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 » було виплачено страхове відшкодування у розмірі 21 029, 33 грн. (а.с. 86-87).

Згідно наданого позивачем звіту про визначення вартості матеріального збитку, складеного ФОП ОСОБА_7 , вих. №13004 від 12.07.2016 р., матеріальний збиток, заподіяний власнику КТЗ «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_2 , - позивачу, станом на 12.07.2016 р. становить 102 195,98 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу (а.с. 21- 37).

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 3 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі статті 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму.

У даному випадку позивачем, як потерпілою особою, пред`явлено позовні вимоги до відповідачів про солідарне стягнення збитків, як винуватців ДТП, про відшкодування, на її думку, непогашеної частини повної вартості матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_2 , розмір якого встановлено звітом вих. №13004 від 12.07.2016, складеним ФОП ОСОБА_7. на замовлення позивача.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що будь-яких спільних дій відповідачів, якими завдано позивачу шкоду, місцевим судом не встановлено, та доказів позивачем на підтвердження цього не надано.

А отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог про солідарне стягнення шкоди.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2016 року ФОП ОСОБА_6 , за участю позивача, було проведено огляд пошкодженого автомобіля «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_2 , за результатами якого 06 липня 2017 року було складено звіт про оцінку ктз №02-06/07-1 на підставі указаної вище Методики. Так, згідно зазначеного звіту, вартість відновлювального ремонту на момент оцінки становить 28 682,07 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті аварійних пошкоджень транспортного засобу, на момент оцінки, складає 21 027, 48 грн.

Будь-яких зауважень до проведеного огляду пошкодженого автомобіля позивач не пред`являла та своїм підписом в акті огляду транспортного засобу підтвердила правильність проведеного огляду і належну фіксацію його результатів, які лягали в основу зазначеного автотоварознавчого дослідження та розрахунку страхового відшкодування.

Звіт про визначення вартості матеріального збитку в розмірі 102 195,98 грн., який позивач надала до суду, був складений 12.07.2016 р., тоді як страховий акт та акт узгодження розміру страхового відшкодування з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» позивачем було підписано 25.07.2017 року.

За таких обставин, судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент узгодження страхового відшкодування з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА», позивачка, знаючи про звіт від 12 липня 2016 року № 13004, на суму 102195,98 грн., про це нічого не заявляла, погодившись з актом узгодження розміру страхового відшкодування ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» №00197350 від 25.07.2017 року.

Крім того, під час розгляду справи місцевим судом, позивач не надала суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що нею було виконано відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля саме на заявлену суму.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З матеріалів справи видно, що ліміт відповідальності ПАТ «Страхова компанія «Уніка» становить 50 000 грн., тоді як виплата з якою погодилася позивачка становила лише 21 027, 48 грн. Тобто, таким чином позивач має на меті покласти на відповідача (страхувальника) обов`язок відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування, що суперечить нормам діючого законодавства.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, не є підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України саме позивача.

За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки вони не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Що ж стосується доводів апелянта щодо порушення судом першої інстанції вимог ч.9 ст. 83 ЦПК України, то вони на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а тому до уваги не приймаються.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові ОСОБА_1 за його недоведеністю.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст.375 ЦПК України, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: С.В.Лівінський

Є.М. Суханова