ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року

Львів

№ 857/8522/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Багрія В.М., Запотічного І.І.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Романенка Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до З`їзду адвокатів України в особі головуючого Місяця Андрія Петровича та секретаря Якуби Галини Олександрівни, Національної асоціації адвокатів України, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування рішень за апеляційною скаргою секретаря З`їзду адвокатів України Якуби Галини Олександрівни на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року (суддя першої інстанції Костюкевич С.Ф., м. Луцьк, повний текст складено 09.07.2019 року),

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та З`їзду адвокатів України в особі головуючого Місяця А.П. та секретаря Якуби Г.О. про:

визнання протиправною бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не залишення без розгляду рішення З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року про звільнення його з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зобов`язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України залишити без розгляду рішення З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

визнання протиправною бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не залишення без розгляду рішення З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року про обрання ОСОБА_2. на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зобов`язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України залишити без розгляду рішення З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року про обрання на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

визнання протиправним та скасування рішення З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

визнання протиправним та скасування рішення З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року про обрання ОСОБА_2. на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу в частині позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року було відкрито провадження у справі. Також, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

У подальшому справу було передано на розгляд Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року залучено до участі у справі в якості відповідача Національну асоціацію адвокатів України.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення З`їзду адвокатів України від 15.02.2019 про звільнення адвоката ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Національної асоціації адвокатів України на користь позивача судовий збір у розмірі 1344,70 грн.

Із таким судовим рішенням не погодилася секретар З`їзду адвокатів України Якуба Г.О.. В апеляційній скарзі представник відповідача Романенко Я.М. , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просив скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог й постановити нове - про відмову в позові. Обґрунтовуючи незгоду, зазначив, що рішення З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року про звільнення позивача з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та «Про судоустрій і статус суддів». При цьому З`їздом було дотримано всі необхідні процедури та умови, визначені Законами України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Закону України «Про судоустрій і статус судів». Апелянт вказав, що адвокати були повідомлені про день, час і місце початку роботи та про питання, що виносяться на обговорення З`їзду адвокатів України за двадцять днів до початку роботи шляхом публікації в газеті Урядовий кур`єр. При цьому ОСОБА_1 було проінформовано про можливе включення до Порядку денного питання про висловлення йому недовіри та/або звільнення з посади члена ВККС України у зв`язку з прийнятими рішенням Ради адвокатів та надходженням ряду скарг від суддів, що підтверджено документально. Суд безпідставно дійшов висновку про незаконність звільнення позивача, оскільки підтверджено виявлення обставин щодо невідповідності позивача вимогам, визначеним у частині першій статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Також позивач не пройшов спеціальну перевірку у відповідності до вимог Закону України «Про очищення влади». Встановлено суттєве порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, а саме участь позивача у конференції адвокатів як делегата з правом голосу 5 травня 2017 року. Також адвокат ОСОБА_1., подаючи до ВККС України заяву про намір бути обраним членом, надав документи, які не відповідають дійсності і мають ознаки підробки. Апелянт також зауважив, що суд першої інстанції при вирішення спору безпідставно не взяв до уваги, що Рівненський окружний адміністративний суд безпідставно повернув 19 лютого 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, грубо порушивши статтю 169 КАС України, що призвело до порушення інстанційної юрисдикції.

ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року в частині відмови у задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою позивача від вказаної апеляційної скарги провадження було закрито.

Залучена до участі у справі в якості відповідача Національна асоціація адвокатів України подала письмові пояснення та просила задовольнити апеляційну скаргу секретаря З`їзду адвокатів України Якуби Г.О. в повному обсязі. Представник відповідача Волинець Н.М . зауважила, що спір, предметом якого є рішення органу суддівського самоврядування, не є публічно-правовим і не підлягає під визначення справи адміністративної юрисдикції.

У судовому засіданні представник відповідачів Романенко Я.М. підтримав апеляційну скаргу та дав пояснення, аналогічні доводам апеляційної скарги. Зауважив, зокрема, що матеріалами справи підтверджено факт повідомлення позивача про розгляд З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року питання щодо його звільнення з посади і підстави для цього. Також вказав, що встановлено, що позивач 5 травня 2017 року брав участь у конференції адвокатів, в той час як перебував на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, отже має місце суттєве порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції. Представник апелянта також зауважив, що З`їзд адвокатів України є спеціальним органом у сфері формування складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і має виключні дискреційні функції у відповідності до Законів України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та «Про судоустрій і статус суддів». Отже, оскільки було встановлено порушення законодавства позивачем, його було звільнено з посади на законних підставах.

У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_2 . Вольвак О.М. підтримав апеляційну скаргу відповідача.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що вважає оскаржуване рішення суду в частині задоволення його позовних вимог законним і обґрунтованим. Зауважив, що звільнення його з посади відбулось з істотним порушенням норм чинного законодавства, а тому таке рішення відповідача є протиправним.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням ІІІ З`їзду адвокатів України від 3 липня 2015 року адвоката ОСОБА_1. було обрано членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, як такого, що відповідає встановленим вимогам та має на дату обрання більше 15 років адвокатського стажу.

15 лютого 2019 року З`їздом адвокатів України прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. відповідно до статті 5 Закону України «Про очищення влади», статей 94, 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 54 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність цього рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для отримання їх до прийняття рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частини 1 статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України обираються (призначаються) шістнадцять членів, які є громадянами України, мають повну вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права не менше п`ятнадцяти років.

Частиною 2 вказаної норми встановлено, що до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України обираються (призначаються) з`їздом адвокатів України два члени Комісії.

Строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить чотири роки з дня обрання (призначення). Одна і та сама особа не може здійснювати повноваження два строки поспіль.

Частиною 10 цієї статті встановлено, що члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які є адвокатами, на час виконання повноважень членів Комісії повинні зупинити адвокатську діяльність та участь в органах адвокатського самоврядування.

Відповідно до частини 11 цієї статті на членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України поширюються вимоги та обмеження, встановлені законодавством у сфері запобігання корупції.

Частиною 1 статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено підстави для звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посади, якими є :

1) подання заяви про звільнення з посади члена Комісії за власним бажанням;

2) неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров`я при наявності медичного висновку, підтвердженого судом;

3) виявлення обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у частині першій статті 94 цього Закону;

4) суттєве порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції;

5) неприйняття участі у роботі Комісії протягом одного календарного місяця поспіль без поважних причин або неодноразова відмова від голосування з питань, що розглядаються.

Згідно частини 3 вказаної норми Закону рішення про звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посади з підстав, визначених пунктами 3 - 5 частини першої цієї статті, ухвалюється органом, що обрав (призначив) члена Комісії.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що З`їзд адвокатів України допустив порушення принципів та порядку адміністративної процедури, визначених чинним законодавством, що полягали у вчиненні дій з розгляду питання про звільнення позивача з посади та прийнятті рішення про його звільнення з порушенням закону, необґрунтовано та без забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішень.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

При розгляді справ з приводу звільнення з публічної служби суд повинен перевірити рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність їх вимогам, що викладені у частині 2 статті 2 КАС України, тобто чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 16 статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 2 червня 2016 року встановлено, що порядок скликання з`їзду адвокатів України визначається Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Порядок проведення з`їзду адвокатів України визначається Радою адвокатів України та рішеннями з`їзду.

Згідно з частиною 4 та 5 статті 54 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 5 липня 2012 року з`їзд адвокатів України скликається Радою адвокатів України. Про день, час і місце початку роботи з`їзду адвокатів України та питання, що вносяться на його обговорення, адвокати повідомляються не пізніш як за двадцять днів до дня початку роботи з`їзду.

Отже, цією нормою передбачено, що адвокати мають бути повідомлені про питання, які будуть предметом обговорення на з`їзді за двадцять днів до його проведення.

Судом встановлено, що 13 грудня 2018 року Радою адвокатів України прийнято рішення №198 про скликання З`їзду адвокатів України 2019 року на 15-16 лютого 2019 року.

Також 13.12.2018 року Радою адвокатів України прийнято рішення №200 щодо організаційних заходів з проведення З`їзду.

Пунктом 2 названого рішення №200 визначено, що оголошення про дату, час, місце проведення З`їзду адвокатів України 2019 року та питання, що виносяться на його обговорення, підлягають опублікуванню не пізніше ніж за 20 днів до дати його проведення в газеті «Урядовий Кур`єр».

Пунктом 5 вказаного рішення визначено перелік питань порядку денного З`їзду адвокатів України 2019 року, а саме:

5.1. Затвердження Регламенту З`їзду адвокатів України 2019 року;

5.2. Затвердження Порядку денного З`їзду адвокатів України 2019 року;

5.3. Доповідь Голови Ради адвокатів України;

5.4. Доповідь Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

5.5. Доповідь Голови Вищої ревізійної комісії адвокатури;

5.6. Розгляд висновків Вищої ревізійної комісії адвокатури;

5.7. Затвердження звіту про виконання кошторису Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України;

5.8. Затвердження звіту про виконання кошторису Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

5.9. Обрання (призначення) двох членів Вищої ради правосуддя, строк повноважень яких закінчується у 2019 році;

5.10. Обрання (призначення) члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, строк повноважень якого закінчується у 2019 році;

5.11. Обрання членів органів адвокатського самоврядування, призначення на посади яких здійснюється з`їздом адвокатів України;

5.12.Різне.

Також пунктом 6 та 7 рішення №200 затверджено Порядок підготовки та проведення З`їзду адвокатів України 2019 року та його регламент.

Згідно цих документів оголошення про дату, час, місце проведення З`їзду адвокатів України та перелік питань, що вносяться на його розгляд, має бути опубліковано в газеті «Урядовий Кур`єр».

Судом встановлено, що визначений Радою адвокатів України та опублікований в газеті «Урядовий Кур`єр » перелік (затверджених) питань порядку денного З`їзду адвокатів України 15-16 лютого 2019 року не містить відомостей щодо внесення на розгляд питання про звільнення позивача з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України .

Цей факт підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачами.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем було порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення, оскільки питання про звільнення позивача з посади не було включено завчасно до порядку денного і у встановлений законом термін не було опубліковано інформацію про те, що таке розглядатиметься.

Апеляційний суд зазначає, що порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність.

Критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Відповідач зобов`язаний був застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.

ЄСПЛ у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. рішення у справі «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74).

Пунктом 88 рішення встановлено, що у контексті першої умови Судові ніщо не заважає назвати «судом» конкретний національний орган, який не входить до судової системи, для цілей встановлення його відповідності критеріям, викладеним у справі «Вільхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії». Адміністративний або парламентський орган може вважатися «судом» у матеріально-правовому значені цього терміну, що призведе до можливості застосування ст. 6 Конвенції до спорів державних службовців (див. рішення у справах «Аргіру ті інші проти Греції» (Argyrou and Others v. Greece), заява № 10468/04, п. 24, від 15 січня 2009 року, та «Савіно та інші проти Італії» (Savino and Others v. Italy), заяви №№ 17214/05,20329/05 та 42113/04, пп. 72-75, від 28 квітня 2009 року). Проте висновок щодо застосовності ст. 6 Конвенції не перешкоджає розгляду питання дотримання процесуальних гарантій у такому провадженні (див. вищезазначене рішення у справі «Савіно та інші проти Італії» (Savino and Others v. Italy), п. 72)».

Відповідно до п. 90 цього рішення, Судом встановлено, що, вирішуючи справу заявника та виносячи обов`язкове для виконання рішення, відповідач виконував функцію суду.

У справі «Barbeta, and Jabardo v.Spain» ЄСПЛ установив, що принцип «презумпції невинуватості особи» та п.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає серед іншого слідує також, що обов`язком обвинувачення є інформування особи про висунуті обвинувачення, щоб вона могла підготувати та належним чином представити аргументи на свій захист. Також суд вказав, що «суб`єктом посягання на порушення принципу презумпції невинуватості можуть бути не тільки суди (судді), але і інші посадові особи, установи державної влади».

У справі «Allend de Ribemont v. Frahce» ЄСПЛ констатував порушення п. 2 ст. 6 Конвенції та зокрема зазначив, про закріплену вимогу до поведінки щодо влади, а саме: чинити такі дії стримано та делікатно, як того вимагає повага до презумпції невинуватості.

Як видно з матеріалів справи і не оспорюється сторонами, позивач не брав участі у З`їзді адвокатів України 15 лютого 2019 року і не був присутній на цьому заході. Він не надавав пояснень щодо підстав для його звільнення.

Доказів належного інформування ОСОБА_1 про те, що на З`їзді адвокатів України вирішуватиметься питання про його звільнення з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів, а також підстави винесення цього питання на обговорення, суду надано не було.

Апеляційний суд відхиляє доводи представника апелянта про підтвердження повідомлення позивача щодо проведення З`їзду адвокатів України 15-16 лютого 2019 року і його обізнаність про заплановане обговорення питання про звільнення з посади з таких підстав.

Згідно листа Національної асоціації адвокатів України, адресованого члену Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1 , який зареєстровано за вхідним номером 11-1396/10 6 лютого 2019 року, позивача було повідомлено про прийняття рішення Радою адвокатів України 13 грудня 2018 року щодо направлення звернень суддів щодо скликання позачергового З`їзду адвокатів України, відсторонення адвоката ОСОБА_1 з делегованої посади для розгляду на З`їзді, що відбуватиметься 15-16 лютого 2019 року. У цьому листі також зазначено про можливе включення до порядку денного З`їзду розгляд звернень щодо відсторонення позивача з посади і запропоновано дати письмові пояснення на звернення суддів Ярової Л.С., Новікової Т.В., Трофимової Н.А., Гломба Ю.О. (том 7 а.с. 53).

Отже, в цьому документі відсутня інформація про запланований розгляд З`їздом адвокатів України 15-16 лютого 2019 року питання про звільнення ОСОБА_1 з посади і підстави.

Повідомлення про можливість включення до порядку денного питання про недовіру члену ВККС України ОСОБА_1. не свідчить про належне повідомлення позивача про розгляд питання про його звільнення.

Крім того, згідно акту про відсутність вкладень у конверті №9 від 6 лютого 2019 року, складеного працівниками ВККС України (том 7 а.с.54), копії звернень суддів позивачу надіслані не були.

У листі Національної асоціації адвокатів України від 25 січня 2019 року на ім`я члена ВККС України ОСОБА_1. його було повідомлено про скликання З`їзду адвокатів України 15-16 лютого 2019 року, при цьому відсутні відомості про запланований розгляд питання щодо звільнення позивача з посади (том 6 а.с. 43). Також суд першої інстанції правильно відзначив, що відсутні докази направлення цього листа позивачу, в той час як останній заперечує його отримання.

Отже, відсутні підстави вважати, що позивач був обізнаний про запланований розгляд питання про його звільнення і підстави цього.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі порушення позбавили позивача можливості навести доводи і аргументи на свій захист, а також належним чином об`єктивно і всебічно встановити наявність або відсутність підстав для його звільнення з посади.

Щодо доводів відповідача стосовно прийняття оскаржуваного рішення в порядку обговорення питань, включених до порядку денного з`їзду під назвою «Різне», суд першої інстанції правильно їх відхилив, оскільки це суперечить приписам частини 4 та 5 статті 54 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо оприлюднення в установлені строки та порядку повного переліку питань, що вносяться на обговорення з`їзду адвокатів України та пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пункту 9 частини 2 статті 2 КАС України щодо участі особи в процесі прийняття рішення та надання їй можливості спростувати висунуті відносно неї звинувачення у порушенні законодавства.

Таким чином, невиконання відповідачем вимог щодо опублікування повідомлення про те, що на З`їзді адвокатів України розглядатиметься питання про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і відсутність доказів належного повідомлення позивача про включення цього питання до порядку денного із зазначенням підстав призвело до порушення його права на участь у процесі прийняття відповідного рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 березня 2019 року у справі №800/579/16.

Також апеляційний суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні про звільнення позивача з посади не зазначено підстав його прийняття.

Так, у вказаному документі зазначено лише посилання на норми статті 5 Закону України «Про очищення влади», статті 94, 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 54 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» .

При цьому статтею 5 Закону України «Про очищення влади» встановлено порядок проведення перевірки осіб щодо застосування до них заборон згідно цього Закону.

Так частиною четвертою статті 5 Закону України «Про очищення влади» визначено, що організація проведення перевірки осіб щодо застосування до них заборон, встановлених частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої проводиться перевірка.

Згідно частини 14 статті 5 зазначеного Закону керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Отже, зазначеним нормативним актом не передбачено повноваження З`їзду адвокатів України щодо звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії України за наслідками відповідної перевірки або з підстав її непроведення.

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на статті 96 та 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», то апеляційний суд зазначає, що відповідачем не вказано, які саме норми порушено позивачем (пункти, частини статті), хоча такі містять низку заборон і підстав для звільнення.

Слід зазначити, що у протоколі З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року (том 6 а.с. 157-175) також не вказано конкретних підстав, з яких було прийнято рішення саме про звільнення позивача з посади.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Соумінен проти Фінляндії» зазначив, що: «орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень».

Таких вимог відповідач не дотримався, отже вказане рішення не можна визнати обґрунтованим.

Доводи апелянта про виявлення обставин щодо невідповідності позивача вимогам, визначеним у частині першій статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також доведеність суттєвого порушення позивачем вимог, установлених у сфері запобігання корупції, апеляційний суд відхиляє з таких підстав.

У відповідності до частини 1 статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України обираються (призначаються) шістнадцять членів, які є громадянами України, мають повну вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права не менше п`ятнадцяти років.

Невідповідність цим умовам є підставою для звільнення особи із зазначеної посади.

Як видно з матеріалів справи, позивач займається адвокатською діяльністю з 1983 року.

Цей факт також підтверджено і рішенням Ради адвокатів №213 від 23 вересня 2017 року, у якому зазначено, що належним документом, який підтверджує статус адвоката ОСОБА_1. є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №41, отримане ним у 1993 році (том 6 а.с.34-37).

Отже на момент його призначення на посаду стаж професійної діяльності ОСОБА_1 становив більше п`ятнадцяти років, а тому підстав для висновку про невідповідність його вимогам частини 1 статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» немає.

Доводи апелянта щодо недійсності свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1 від 25.12.2001 року не впливають на стаж професійної діяльності позивача.

Посилання апелянта на вчинення позивачем суттєвого порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, які стали підставою для звільнення позивача з посади, апеляційний суд відхиляє, так як з оскаржуваного рішення З`їзду адвокатів України 15 лютого 2019 року не вбачається, які саме порушення позивачем антикорупційного законодавства були встановлені і які відповідач визнав суттєвими.

Ймовірна винуватість особи у вчиненні певних дій щодо суттєвого порушення вимог, установлених законодавством повинна бути перевірена та доведена належними та беззаперечними доказами, зібраними у спосіб, в межах, порядку та на підставі Закону.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач у суді зазначив, що підставою для прийняття рішення про звільнення позивача з посади став факт його участі у конференції адвокатів Рівненської області 5 травня 2017 року, яка є органом адвокатського самоврядування, та повідомлення суддів про втручання у здійснення правосуддя.

Частиною 10 статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які є адвокатами, на час виконання повноважень членів Комісії повинні зупинити адвокатську діяльність та участь в органах адвокатського самоврядування.

Разом з тим, відповідач не встановив винних дій позивача у порушенні зазначених вимог законодавства у встановлений спосіб із забезпеченням права особи дати пояснення чи докази по суті звинувачень із забезпеченням принципу змагальності.

Отже, оскільки оскаржуване рішення було прийнято в істотним порушенням процедури, що вплинуло на об`єктивність і всебічність встановлення обставин справи, таке апріорі не можна визнати правомірним.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення про звільнення позивача з посади є правильними.

Апеляційний суд також відхиляє доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що потягло прийняття незаконного рішення з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом в тому числі й до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Разом з тим, 18 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про відкликання позову в частині вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Рівненський окружний адміністративний суд 19 лютого 2019 року виніс ухвалу, якою у відповідності до статті 169 КАС України повернув позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Це судове рішення сторонами оскаржено не було і набуло законної сили.

Отже, Волинський окружний адміністративний суд правильно вирішив спір в частині, що була передана на його розгляд.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що Волинським окружним адміністративним судом при вирішенні спору не було допущено істотних порушень норм процесуального права, що потягли незаконність прийнятого рішення.

Доводи представника Національної асоціації адвокатів щодо непідсудності даної справи адміністративному суду апеляційний суд відхиляє з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 та 7 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

або суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З наведеного слідує, що Кодекс адміністративного судочинства України, розкриваючи зміст поняття «суб`єктів владних повноважень», відніс до вказаного переліку «інших суб`єктів, які наділені владними управлінськими функціями на підставі законодавства».

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, згідно п. 2 у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби , а згідно пункту 10 у спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб.

Згідно пункту 4 частини 2 цієї статті юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Статтею 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року N 1402-VIII визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Порядок формування складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначено статтею 94 цього ж Закону, згідно якої з`їзд адвокатів України обирає двох членів.

З огляду на викладене, законодавством визначено публічно-владні управлінські функції з`їзду адвокатів України (як органу адвокатського самоврядування) у сфері реалізації публічного інтересу щодо формування складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка є державним органом.

Отже даний спір має публічно-правовий характер, а тому підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу секретаря З`їзду адвокатів України Якуби Галини Олександрівни залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя

О. О. Большакова

судді

В. М. Багрій

І. І. Запотічний

Повний текст постанови складено 13 листопада 2019 року.