ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2019 року № 826/1993/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Пащенка К.С., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представників позивача Швеця І .Є . , Дармонука Р.М . , Горячева А.В., представників відповідачів Дудник А.О., Остафійчука А.М., представників третіх осіб Слободяна І.Ф., Легенько М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» до Кабінету Міністрів України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Адміністрація Державної прикордонної служби України, Фонд державного майна України, про визнання протиправним та нечинним розпорядження, визнання дій протиправними,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» (ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками») (код в ЄДРПОУ: 38411959) звернулося до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в якому просить:

- визнати незаконним та нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України №376-р від 07.06.2017 «Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршин до сфери управління Адміністрації прикордонної служби»;

- визнати дії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в частині підготовки та внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршин до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби» від 07.06.2017 №376-р, - протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 позовну заяву ТОВ Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Призначено розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018 постановленими не виходячи до нарадчої кімнати залучено до участі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Адміністрацію Державної прикордонної служби України та Фонд державного майна України.

На підставі наданих учасниками справи в підготовчих судових засіданнях пояснень, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у справі, суд дійшов висновку про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства, відповідно ухвалою від 29.11.2018 закрив провадження у справі.

Однак, наведену ухвалу скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.05.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Так, позиція позивача зводиться до того, що товариство є орендарем нежитлової будівлі санаторного корпусу у місті Моршин на підставі договору оренди укладеного між Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця». Майно в подальшому перейшло до Фонду державного майна України. Кабінет Міністрів України може розпоряджатись майном тільки в межах, визначених законодавством. Але в даному випадку розпорядження Кабінету міністрів України №376-р від 07.06.2017 порушує Законодавство України, суперечить і не відповідає вимогам законодавства, що має вищу юридичну силу зокрема статті 49 Конституції України, статтям 3, 15 Закону України «Про оздоровлення і відпочинок дітей». Позивач зазначає, що санаторний корпус А-7, стосовно якого видано оскаржуване розпорядження є спальним корпусом Моршинського дитячого оздоровчого санаторія круглорічного функціонування з школою і дитячим садком. Дана будівля не може самостійно бути санаторієм без інших будівель - лікувально-діагностичного корпусу, їдальні, школи, тощо.

Посилаючись на те, що санаторій «Пролісок» в місті Моршин це заклад державної форми власності для оздоровлення та відпочинку дітей позивач стверджує, що його фактично ліквідували, порушивши законодавство в тій частині, що засновник (власник) дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності, не має права ліквідувати його, зменшувати територію, кількість ліжко-місць, а також передавати в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов`язаної з оздоровленням та відпочинком дітей.

Позивач акцентує увагу на тому, що свої вимоги обґрунтовує не як порушення, що виникли через договірні відносини при проваджені ним господарської діяльності, про що стверджують відповідачі та треті особи, а обґрунтовує саме незаконністю прийняття оскаржуваного розпорядження, невідповідністю його статтям 3, 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», статті 49 Конституції України, та іншими порушеннями Регламенту Кабінету Міністрів України, відсутністю необхідних та визначених Законом погоджень, тощо. Позивач зазначає, що оскільки розпорядження Кабінету міністрів України №376-р від 07.06.2017 є нормативно-правовим актом, то воно підлягає визнанню протиправним та нечинним.

Окрім того, позивач зазначає, що ініціатором даного розпорядження виступило Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, проте питання відчуження даного майна не входить до сфери діяльності даного Міністерства. В цьому контексті наводить, що санаторій «Пролісок», як заклад охорони здоров`я та відпочинку дітей, належить до Міністерства охорони здоров`я України, а не до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в зв`язку з чим підготовка проекту оскаржуваного розпорядження до розгляду мала проводитись Міністерством охорони здоров`я України.

Водночас, згідно параграфів 37, 38 Регламенту Кабінету Міністрів України, проект розпорядження мав бути погоджений в тому числі з Міністерством юстиції України, місцевими органами влади, Фондом державного майна України, а також профспілковою організацією (стаття 8 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей»).

Представники відповідачів - Кабінету міністрів України та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, проти задоволення позовних вимог заперечували, зіслашись на правову позицію, наведену у заявах по суті спору.

Зокрема, позиція Кабінету Міністрів України полягає у тому, що оскаржуване розпорядження прийняте в межах повноважень визначених законодавством України.

Розпорядження розроблено Мінекономрозвитку на виконання Указу Президента України від 12.03.2015 №140 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.02.2015 «Про заходи щодо створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, які брали безпосередню участь в антитерорисгичній операції, забезпечені її проведення, а також учасників бойових дій та інвалідів війни» та за згодою Адміністрації Державної прикордонної служби.

Також зазначено, що розпорядження видано з дотриманням порядку, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 №817 «Про затвердження Порядку визначення суб`єкта управління об`єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб`єкт управління якого не визначений» (Порядок №817), оскільки відповідне майно повернуте у власність держави за рішенням суду.

Метою розроблення проекту розпорядження є віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу літер А-7 по вул. Пролісковій, 8 у м. Моршині Львівської області до сфері управління Адміністрації Державної прикордонної служби України, з метою забезпечення діяльності на базі зазначеного майна лікувального закладу для медично реабілітації поранених і хворих із зони АТО, у тому числі військовослужбовців учасників бойових дій та інших пільгових категорій. При цьому Кабінет Міністрів України зазначає, що проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов`язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань).

На думку Кабінету Міністрів України єдиним доказом того, що оскаржуване розпорядження стосується позивача є твердження про те, що ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» є орендарем. При цьому позивачем не зазначено, а матеріалами справи не підтверджується, що позивач є особою, щодо якої застосовано оскаржуване розпорядження, або ж є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Позицію Кабінету Міністрів України підтримує і Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. При цьому зазначає, що основними завданнями Мінекономрозвитку є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері управління об`єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави. У поясненнях представник також посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 №817 відповідно до якої визначення суб`єкта управління об`єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб`єкт управління якого не визначений, саме Мінекономрозвитку вносить на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення Кабінету Міністрів України.

Позиції щодо відмови в задоволенні позову дотримались також і треті особи у справі - Адміністрація Державної прикордонної служби України та Фонд державного майна України.

Фонд державного майна України у поясненнях зазначає, що доводи, наведені у позовній заяві ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками», не відповідають дійсним обставинам, а тому не підлягають задоволенню.

Адміністрація Державної прикордонної служби України вважає, що викладені у позовній заяві доводи не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, є безпідставними і тому не підлягають задоволенню. Зазначають, що лист Фонду державного майна України №10-25-6309 від 22.05.2014, адресований Регіональному відділенню Фонду державного майна України, не можна вважати згодою стати стороною в Договірних зобов`язаннях, з огляду на те, що між Фондом державного майна України та позивачем у справі не існує договірних відносин щодо оренди нежитлової будівлі санаторного корпусу у місті Моршин на підставі договору оренди укладеного між Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» та позивачем.

Також посилаючись на рішення суду у справі за №5015/2805/12 зазначає, що Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» станом на 11.06.2013 не є і не було власником санаторного корпусу по вул. Проліскова, 8, у м. Моршин, відповідно законних підставах володіти користуватись чи розпоряджатись цим майном, від свого імені чи від імені та в інтересах держави станом на 11.06.2013 не мало.

Окрім того, як і відповідачі у справі, Адміністрація Державної прикордонної служби України вказує на те, що оскільки відповідну будівлю повернуто Державі в особі Фонду державного майна України за рішенням суду у справі за №5015/2805/12, то механізм визначення суб`єкта управління об`єктами державної власності повинен здійснюватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №817 від 07.10.2015 «Про затвердження Порядку визначення суб`єкта управління об`єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб`єкт управління якого не визначений».

Суд, вислухавши пояснення учасників справи надані у судовому засіданні, а також оцінивши пояснення сторін та третіх осіб наведені у заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

В матеріалах справи міститься договір оренди від 11.06.2013, укладений між Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками».

Розділом першим (пункти 1.1-1.2) договору визначено його предмет. Зазначено, що:

- в порядку та на умовах, визначених цим Договором Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (в оренду) основні засоби Санаторію для дітей з батьками «Пролісок» (надалі Майно), розташовані за адресою: Львівська обл., м. Моршин, вул. Проліскова, 10, а саме: санаторного корпусу у складі спального корпусу, лікувально- діагностичного корпусу та харчоблоку (інвентарний №01-02), споруд: збірного дерев`яного будинку (інвентарний №04), скульптури «Материнство» (інвентарний №014), будинку 3x3 м (інвентарний №016), доріг благоустроєних (інвентарний №017), зовнішніх мереж теплопостачання, зон відпочинку, під`їзної дороги 65 м/п, для використання з метою організації роботи Санаторію для дітей з батьками «Пролісок»;

- майно на момент передачі в оренду придатне для використання у відповідності з метою оренди і знаходиться на балансі Орендодавця;

- майно належить Орендодавцю на підставі Акту приймання-передачі майна територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторії.

Строк дії договору визначено пунктом 7.1 Договору, згідно якого строк дії встановлено на три місяці з 11.06.2013 до 11.09.2013 включно. При цьому у пункті 7.9 Договору визначено, що у разі відсутності письмової заяви Орендаря по намір розірвати договір його дія продовжується на визначений договором строк та на визначених договором умовах.

Можливість розірвання договору в односторонньому порядку визначено пунктом 7.6 Договору, згідно якого договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця у разі наявності заборгованості з оплати за користування Майном, а також з плати комунальних послуг та витрат з експлуатації і утримання Майна терміном більше одного місяця, або відмови Орендаря підписувати додаткові угоди щодо обґрунтованих змін розміру плати за користування Майном.

Господарським судом Львівської області прийнято рішення від 02.12.2013 у справі №5015/2805/12, яким визнано право власності за Державою в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області.

Одночасно з визнанням права власності за Державою в особі Фонду державного майна України на відповідне майно, судом прийнято рішення і про витребування цього ж майна із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» (82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 10, ідент. код 20772638) та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, ідент. код 02583780).

Водночас, у позовній заяві товариство зазначає, що Фонд державного майна України згідно листа №10-25-6309 від 22.05.2014 став стороною в договорі оренди від 11.06.2013 в частині корпусу санаторія «Пролісок» будівлі А-7 на підставі частини четвертої статті 8, статті 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Дану обставину заперечує третя особа у справі - Адміністрація Державної прикордонної служби України.

Разом з тим, суд не надає оцінку даним обставинам, оскільки вирішує в рамках даної справи адміністративний спір і враховує позицію Шостого апеляційного адміністративного суду наведену у постанові від 04.04.2019, а саме, що позивач обґрунтовує свої вимоги не як порушення, що виникли через договірні відносини при провадженні ним господарської діяльності, а обґрунтовує саме незаконністю прийняття оскаржуваного розпорядження, його невідповідністю статтям 3, 15 Закону України «Про оздоровлення дітей та відпочинок дітей», порушенням, на його думку, процедури прийняття розпорядження (його проекту), Регламенту Кабінету Міністрів України.

Так, судом у справі встановлено, що 07.06.2017 Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №376-р «Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршині до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби», яким нежитлову будівлю санаторного корпусу (літер А-7) (реєстраційний номер 405479646107) по вул. Пролісковій, 8, у м. Моршині Львівської області віднесено до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.

Дане розпорядження є предметом оскарження в даній справі. Поряд із цим, предметом оскарження є також дії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в частині підготовки та внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршин до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби» від 07.06.2017 №376-р.

Враховуючи пов`язаність між собою даних вимог, оцінку їм суд надає спільно і виходить з наступного.

Згідно із статтею 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання Конституції і законів України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Зазначені положення Конституції України кореспондують зі статтею 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та статтею 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», відповідно до яких систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 41 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Стаття 117 Конституції України, стаття 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» регламентує повноваження Кабінету Міністрів України, який в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Частиною третьою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Оскільки нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області повернуто у власність держави на підставі рішення суду, відповідачами у справі застосовано механізм визначення суб`єкта управління об`єктами державної власності відповідно до Порядку №817.

Так, Порядок №817 встановлює механізм визначення суб`єкта управління об`єктами державної власності, якому передаються повноваження щодо управління майном, що повернуте у власність держави, та іншим державним майном, суб`єкт управління якого не визначений, зокрема: майном загальносоюзних громадських об`єднань (організацій) колишнього Союзу РСР, яке розташоване на території України і повернуте у власність держави за рішенням суду, що набрало законної сили.

Пунктом 2 Порядку №817 передбачено, що ініціатором визначення суб`єкта управління об`єктами державної власності можуть бути суб`єкти управління об`єктами державної власності, визначені статтею 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності».

При цьому, Закон України «Про управління об`єктами державної власності» регулює правові основи управління об`єктами державної власності.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що об`єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об`єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави); державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.

Згідно пункту 3 Порядку №817 ініціатор подає Мінекономрозвитку пропозицію щодо визначення його суб`єктом управління, до якої додаються:

загальна характеристика майна, суб`єкт управління якого не визначений (місцезнаходження, цільове призначення, балансова вартість активів, загальна площа об`єктів нерухомості);

пропозиції щодо шляхів подальшого використання майна;

інформація щодо прогнозованої суми надходження коштів від приватизації майна (у разі коли уповноваженим органом визначається Фонд державного майна з метою подальшої приватизації);

копія відповідного рішення суду, що набрало законної сили, у разі повернення майна у власність держави за рішенням суду.

Якщо майно повернуте за рішенням суду, що набрало законної сили, у власність держави в особі суб`єкта управління об`єктами державної власності, відповідний суб`єкт у місячний строк подає Мінекономрозвитку документи, визначені в абзаці другому цього пункту.

Мінекономрозвитку у місячний строк з дня подання документів, визначених пунктом 3 цього Порядку, звертається до суб`єктів управління об`єктами державної власності з метою отримання пропозицій щодо шляхів подальшого використання такого майна для виконання завдань, покладених на відповідний суб`єкт (пункт 4 Порядку №817).

Відповідно до пункту 5 Порядку №817 Мінекономрозвитку протягом місяця з дня надходження від ініціатора пропозицій щодо шляхів подальшого використання майна готує проект рішення Кабінету Міністрів України, який погоджується із суб`єктом управління об`єктами державної власності, до сфери управління якого передбачається віднести майно, Мінфіном та Фондом державного майна.

Пунктом 6 Порядку №817 визначено, що у разі відсутності протягом місяця пропозицій суб`єкта управління об`єктами державної власності Мінекономрозвитку за результатами звернення відповідно до пункту 4 цього Порядку готує за погодженням з Фондом державного майна та Мінфіном проект рішення Кабінету Міністрів України про визначення суб`єктом управління:

Фонду державного майна - у разі подальшої приватизації чи передачі в оренду майна (якщо законодавством не встановлено обмеження щодо приватизації чи передачі в оренду такого майна) або

іншого суб`єкта управління об`єктами державної власності, сфера повноважень якого забезпечує цільове використання державного майна, що відповідно до законодавства не підлягає приватизації. У такому разі проект рішення Кабінету Міністрів України погоджується із зазначеним суб`єктом.

У разі коли у позиціях заінтересованих суб`єктів управління об`єктами державної власності є розбіжності, Мінекономрозвитку в установленому законодавством порядку проводить узгоджувальні процедури для їх урегулювання.

З матеріалів справи вбачається, що листом №0.721-3534/0/6-17 від 20.04.2017 Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулась до Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України щодо надання відповідного розпорядження щодо організації роботи з опрацювання проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про віднесення нерухомого майна в м. Моршин зі сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України» з подальшим направленням в установленому порядку на погодження.

Даним листом (додатками до нього) також повідомлено про отримання згоди від Фонду державного майна України на передачу Моршинського санаторію «Пролісок» із збереженням медичного профілю, як оздоровчого закладу матері й дитини за адресою: м. Моршин , вул. Проліскова, 8 зі сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Так, в матеріалах справи міститься лист Фонду державного майна України №2046/0/2-17 від 13.04.2017 про погодження пропозиції Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо віднесення вказаного майна до сфери управління останньої.

Міністерство економічного розвитку та торгівлі України на виконання Указу Президента України від 12.03.2015 №140 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.02.2015 «Про заходи щодо створення належної матеріально-технічно бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення, а також учасників бойових дій та інвалідів війни» та відповідно до вимог Порядку №817 розробило та листом №3213-08/15147-03 від 10.05.2017 направило на погодження Адміністрації Державної прикордонної служби України, Фонду державного майна України, Міністерству фінансів України та Міністерству внутрішніх справ України проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршині до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби».

В додаток до даного листа додано проект розпорядження та пояснювальну записку до проекту.

В пояснювальній записці вказано, що метою розроблення проекту розпорядження є віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу літер А-7 по вул. Пролісковій, 8 у м. Моршині Львівської області до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України, з метою забезпечення діяльності на базі зазначеного майна лікувального закладу для медичної реабілітації поранених і хворих із зони АТО, у тому числі військовослужбовців, учасників бойових дій та інших пільгових категорій.

Відповідно до пункту 5 параграфу 33 Регламенту Кабінету Міністрів України проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов`язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань).

Пунктом 1 параграфу 37 Регламенту Кабінету Міністрів України передбачається, що розробник надсилає заінтересованому органу проект акта Кабінету Міністрів, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

Відповідно до довідки про погодження проекту розпорядження Кабінету Міністрів України зазначений проект погоджено без зауважень Міністерством фінансів України, Фондом державного майна України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством юстиції України.

Тобто, на виконання вимог чинного законодавства проект розпорядження був погоджений із усіма зацікавленими сторонами.

Крім того, за результатами проведеної правової експертизи Міністерством юстиції України 19.05.2017 проект розпорядження погоджено без зауважень.

Відповідно до пункту 7 Порядку №817 Мінекономрозвитку в установленому порядку вносить на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення Кабінету Міністрів України. Визначений відповідно до цього Порядку суб`єкт управління майном, повернутим у власність держави за рішенням суду, що набрало законної сили, забезпечує у місячний строк з дати прийняття рішення Кабінетом Міністрів України внесення відомостей про таке майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З наведеного вбачається відсутність підстави для визнання дій Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України протиправними. З цих же підстав з огляду на процедуру прийняття оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України, останнє також не є протиправним.

Разом з цим, в контексті надання оцінки правомірності та відповідності законодавству оскаржуваного розпорядження, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» (82482, Львівська обл., м. Моршин, вул. Проліскова, будинок 8, ЄДРПОУ 38411959), зареєстровано 16.01.2013 і засновниками, як і кінцевими бенефіціарними власниками якого є фізичні особи.

Відповідно товариство не є закладом державної форми власності для оздоровлення та відпочинку дітей.

Наведена обставина спростовує доводи ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» про те, що заклад державної форми власності для оздоровлення та відпочинку дітей санаторій «Пролісок» в м. Моршин розпорядженням Кабінету Міністрів України №376-р від 07.06.2017 фактично ліквідовано, а також доводи про грубе порушення прав та законних інтересів позивача - трудового колективу ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками», який тривалий час (понад 20 років) використовував приміщення А-7 у своїй статутній діяльності.

Відтак, не вбачається і порушення положень частини четвертої статті 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» про що стверджує позивач, оскільки в силу даної норми, засновник (власник) дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності не має права ліквідувати його, зменшувати територію, кількість ліжко-місць, а також передавати в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов`язаної з оздоровленням та відпочинком дітей, під час перебування дітей у відповідному закладі без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.

Враховуючи наведене суд вважає необґрунтованою та не підтвердженою доказами позицію позивача про те, що підготовка та винесення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на розгляд Кабінету Міністрів України проекту розпорядження №376-р від 07.06.2017 здійснено у протиправний спосіб, як некомпетентним органом у відповідній сфері правового регулювання, поза межами компетенції та з порушенням пункту 1 частини четвертої параграфу 33, параграфів 37, 38 Регламенту Кабінету Міністрів України, без погодження з домінуючим органом - Міністерством охорони здоров`я України, Фондом державного майна України, профспілковою організацією, оскаржуване розпорядження не відповідає вимогам статті 49 Конституції України, частині четвертій статті 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», грубо порушує права та законні інтереси позивача - трудового колективу ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками», який тривалий час (понад 20 років) використовував приміщення А-7 у своїй статутній діяльності, маючи відповідні дозволи та ліцензії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачами, покладені на них обов`язки доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених ТОВ «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з Кабінету Міністрів України та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» до Кабінету Міністрів України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Адміністрація Державної прикордонної служби України, Фонд державного майна України, про визнання протиправним та нечинним розпорядження, визнання дій протиправними, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками» (місцезнаходження юридичної особи: 82482, Львівська область, місто Моршин, вулиця Проліскова, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38411959).

Відповідач - Кабінет Міністрів України (місцезнаходження юридичної особи: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2).

Відповідач - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (місцезнаходження юридичної особи: 01008, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37508596).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Адміністрація Державної прикордонної служби України (місцезнаходження юридичної особи: 01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00034039).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Фонд державного майна України (місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00032945).

Повний текст рішення складено 08.11.2019.

Головуючий суддя О.М. Чудак

Суддя К.С. Пащенко

Суддя Т.І. Шейко