ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа
№ 607/24250/18
Головуючийу 1-й інстанції Вийванко О.М.
Провадження№ 22-ц/817/1029/19
Доповідач- Дикун С.І.
Категорія- 311000000
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючого - Дикун С.І.
Суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,
за участю секретаря - Чукля Д.І.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу № 607/24250/18 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Домобудівник” на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Домобудівник” про стягнення коштів, ухваленого суддею Вийванко О.М., повний текст якого складено 08 серпня 2019 року, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Домобудівник» про стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно із наказом 53к від 03.06.2015 року ТзОВ «Домобудівник» він був прийнятий на посаду муляра третього розряду.
Під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок, внаслідок якого 08.09.2015 він отримав травми у вигляді закритого уламкового поперечного перелому лівої плечової кістки у н/з із зміщенням уламків та забійну рану задньої поверхні н/з лівого плеча. Вказане підтверджується Актом проведення розслідування нещасного випадку від 11.09.2015 р. та Актом №2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 14.09.2015 р.
У зв`язку з нещасним випадком ОСОБА_1 була проведена операція та необхідний був тривалий реабілітаційний період.
Позивач перебував на лікарняному з 08.09.2015 р. по 17.03.2016 р.
Неодноразово звертався до відповідача про виплату коштів у зв`язку з перебуванням його на лікарняному, однак безрезультатно.
У 2016 році ОСОБА_1 отримав довідку, згідно з якою відповідач не заперечив проведення розрахунку по лікарняних у найближчий час.
Вважає, що дана довідка, фактично підтверджує те, що він вчасно надав відповідачу у справі листки непрацездатності.
28.12.2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи.
Оскільки товариство неправомірно фактично відмовляє йому у нарахуванні і виплаті допомоги з тимчасової непрацездатності, яка підтверджена листками непрацездатності, за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, то саме воно зобов`язане відшкодувати цю допомогу.
Тому, просив суд позов стягнути з ТзОВ «Домобудівник» на його користь невиплачену допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 08.09.2015 по 17.03.2016 в розмірі 25 989,71 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» в користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 17 682,78 грн. (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 78 копійки), з врахуванням установлених законодавством України податків та зборів.
Відмовлено у задоволенні інших позовних вимог.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» в користь держави судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
В апеляційній скарзі ТзОВ “Домобудівник” просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що лікарняні листки відповідача за період з 08.09.2015 р. по 17.03.2016 р. відсутні. Позивачем надано лише копію лікарняних листків невідомого походження.
Також викликають сумніви твердження позивача щодо перебування на лікарняному за період з 03.10.2015 року по 04.01.2016 року, які підтверджуються лише одним листком непрацездатності. Інших лікарняних листків за вказаний період позивачем не надано.
Вказує, що згідно з витягом з медичної картки №4587, поданого ОСОБА_1 , з 02.10.2015 року останнього було виписано з лікарні та надано йому рекомендації щодо нагляду травматолога і терапевта в поліклініці за місцем проживання 03.10.2015 р., однак явка позивача не підтверджена.
Крім того, вважає, що позивачем пропущено тримісячний строк позовної давності із зверненням до суду, оскільки початком перебігу строку позовної давності слід вважати кінцеву дату його лікарняного — 17.03.2016 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що в матеріалах справи міститься Витяг з медичної картки, що підтверджує період і підстави його лікування. Факт настання нещасного випадку відповідачем не заперечується, а тому твердження апеляційної скарги є безпідставними та надуманими.
Крім того, зазначає, що з 03.10.2015 року по 04.01.2016 року, він перебував на стаціонарному лікуванні в Тернопілсьькій міській комунальній лікарні №3, що підтверджується Випискою з історії хвороби №3653, яка міститься в матеріалаї справи.
Внаслідок травми позивачу було видано листки непрацездатності, оригінали котрих разом з іншими необхідними документами ним було здано в бухгалтерію підприємства для виплати йому коштів.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 08.09.2015 року по 17.03.2016 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи листками тимчасової непрацездатності та довідкою від 03.07.2019 року.
Зазначає, що на отримання виплат згідно листків непрацездатності строки позовної давності не поширюються.
Вважає рішення суду мотивованим, а доводи апелянта такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що згідно із Наказом 53к від 03.06.2015 року ТзОВ «Домобудівник» Гирук ОСОБА_2 , був прийнятий на посаду муляра третього розряду, що підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
08.09.2015 року о 14 год. 10 хв. на ТзОВ «Домобудівник» стався нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_1 , під час виконання трудових обов`язків, отримав травми у вигляді закритого уламкового поперечного перелому лівої плечової кістки у н/з із зміщенням уламків та забійну рану задньої поверхні н/з лівого плеча.
Факт нещасного випадку підтверджується Актом проведення розслідування нещасного випадку від 11.09.2015 (Форма Н-5) та Актом №2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 14.09.2015 (Форма Н-1).
22.09.2015 ОСОБА_1 була проведена операція.
02.10.2015 року його було виписано із стаціонарного лікування на амбулаторне, що підтверджується витягом із медичної картки № 4587 від 02.10.2015 року.
Із копій листків непрацездатності серії АГВ №142949, серії АГЛ №715892, серії НОМЕР_2 № НОМЕР_3 , серії НОМЕР_2 № НОМЕР_4 , серії № 393906, серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_2 352630 та листа №4.2.3-06/837 від 03.07.2019 р. комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 08.09.2015 р. по 17.03.2016 р.
28.12.2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за згодою сторін відповідно до ст. 36 п.1 КЗпП України (наказ №28/12/17-14 ТзОВ «Домобудівник»).
Згідно із довідкою №30/07/19 від 30.07.2019 ТзОВ «Домобудівник», середня заробітна плата для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням становить 92,58 грн.
Частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до п. 3 ст. 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» держава гарантує реалізацію своїх прав застрахованим особам.
Згідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Пунктом 2 ч.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків - тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.
Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, починаючи з 6 дня - Фондом соціального страхування.
У відповідності до п.1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ № 455 від 13.11.2001 року, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.
Згідно частинами 1, 2 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) застраховані особи, зазначені в абзаці шостому частини першої статті 24 цього Закону, додають копії відповідних посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу.
Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім`ї, який перебував на її утриманні.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що права та інтереси позивача порушенні відповідачем, котрий не провів розрахунку за період тимчасової втрати працездатності позивача, а тому підлягають захисту шляхом стягнення коштів.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки судом правильно встановлено фактичні обставини справи та дано належну правову оцінку.
Згідно із ч.1 ст.233 КзпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тому не заслуговують на увагу та є безпідставиними посилання апелянта на пропуск позивачем строків звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Доводи апеляційної скарги ТзОВ “Домобудівник”, що листки по тимчасовій непрацездатності не здані позивачем відповідачу спростовуються довідкою відповідача №16/8-8 від 08.08.2016 року (а.с.19), з якої вбачається, що товариством прийнято від позивача дані листки непрацездатності, видані позивачу (а.с.80), однак провести розрахунок лікарняних товариство не має можливості.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, порушень норм матеріального чи процесуального права судом не допущено. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в апеляційного суду відсутні.
Судові витрати, у відповідності до ст.141 ЦПК України, покласти на відповідача в межах сум, ним понесених.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Домобудівник” залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2019 року залишити без змін.
Відновити дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2019 року.
Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді покласти на відповідача в межах сум, ним понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2019 року.
Головуючий Дикун С.І.
Судді: Парандюк Т.С.
Храпак Н.М.
