ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року справа №200/3185/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-СЕРВІС» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 р. у справі №200/3185/19-а (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е., складено в повному обсязі 06 червня 2019 року у м. Слов`янськ Донецької області ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-СЕРВІС» до Головного управління Держпраці в Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування наказу, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МК-СЕРВІС» (надалі - позивач, ТОВ «МК-СЕРВІС») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (надалі - відповідач, ГУ Держпраці у Донецькій області) в якому просило, визнати протиправним та скасувати наказ відповідача щодо проведення інспекційного відвідування ТОВ «МК-СЕРВІС» від 05 жовтня 2018 року №1193 та визнати протиправними дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування з 11 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року з питань дотримання законодавства про працю ТОВ «МК-СЕРВІС» на підставі протиправного наказу та без відповідного погодження (а.с. 4-18).

В обґрунтування позову зазначив, що 05 жовтня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області видано наказ на проведення інспекційного відвідування ТОВ «МК - СЕРВІС» № 1193. Вказаний наказ було видано на підставі звернень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про порушення з боку підприємства стосовно них законодавства про працю. Вказує, що в зазначеному наказі визначено проводити інспекційне відвідування стосовно дотримання позивачем законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, додержання тривалості робочого часу, обліку робочого часу, оплати праці та проведення відрахувань із заробітної плати, тобто по підприємству в цілому, а не відносно конкретних робітників, про порушення прав яких ставилося питання у зверненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Вважає наказ незаконним, оскільки він суперечить ст. 6 Закону України «Про основні засади держаного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що має наслідком його скасування. Також, вказує, що інспекційне відвідування розпочалось без погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Звертає увагу, що інспекційне відвідування відповідачем відбувалось на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», положеннями якої затверджено відповідні порядки проведення інспекційних відвідувань. У зв`язку із тим, що Постанова КМУ № 295 визнана незаконною та нечинною на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/8917/17 від 14.05.2019 року вважає дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування протиправними.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 160-164).

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не врахована практика Верховного Суду по справі №805/3137/17-а від 19.10.2019р., № 805/420/17-а від 12.12.2018р., № 809/799/17 від 31.01.2019р. Зазначає, що поведінка відповідача при прийнятті спірного наказу та здійснення інспекційного відвідування без погодження, не відповідає вимогам «належного урядування» та «правової визначеності», а отже порушує засади Верховенства Права. Звертає увагу, що задоволення позовних вимог дозволить прийти до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про скасування усіх штрафів, адже докази, здобуті в результаті протиправного інспекційного відвідування (акт інспекційного відвідування), здобуті незаконним шляхом. Також зазначає, що наказ суперечить ст. 6 Закону України «Про основні засади держаного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та що інспекційне відвідування проводилось по усьому підприємству, а не відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та розпочалось без погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Крім того, вважає, що суд першої інстанції, відповідно до ч.4 ст. 246 КАС не надав жодної оцінки доводам позивача, не вказав на якій підставі вирішив від них відступити (а.с. 166-182).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов до наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, позивач - ТОВ «МК - СЕРВІС» - зареєстровано за адресою 84100, Донецька область, м.Слов`янськ, вул. Шевченко -22/7, код ЄДРПОУ 39994616.

На підставі звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про порушення стосовно них законодавства про працю Головним управлінням Держпраці у Донецькій області виданий наказ від 05 жовтня 2018 року № 1193 «Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «МК-СЕРВІС» та зазначено, що відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу Законів про Працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відділу контролю східного напрямку управління з питань праці доручено провести інспекційне відвідування ТОВ «МК-СЕРВІС» з питань дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, додержання тривалості робочого часу, обліку робочого часу, оплати праці та проведення відрахування заробітної плати (а.с. 19, 20).

05 жовтня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області видано повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ТОВ «МК-СЕРВІС», яке отримано директором підприємства ОСОБА_3 11 жовтня 2018 року, про що свідчить відповідна відмітка про отримання (а.с. 21).

В період з 11 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року проведено інспекційне відвідування позивача на підставі вказаного наказу та повідомлення працівниками Головного управління Держпраці у Донецькій області.

29 жовтня 2018 року за результатами проведеного інспекційного відвідування відповідачем складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДЦ1538/1187/АВ (а.с. 22-45).

30 листопада 2018 року уповноваженою особою Головного управління Держпраці у Донецькій області прийняті рішення про накладення штрафу №ДЦ1538/1187/АВ/ГП/МГ-ФС та № ДЦ1538/1187/АВ/ПТ/УП-ФС, якими на позивача накладено штраф у розмірі 8 153 370,00 грн. та 3 723,00 грн., відповідно (а.с. 46-62).

Слід зазначити, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 200/14921/18-а за позовом ТОВ «МК-СЕРВІС» до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу №ДЦ1538/1187/АВ/ГП/МГ-ФС від 30.11.2018 року та №ДЦ1538/1187/АВ/ПТ/УП-ФС від 30.11.2018 року, які складені на підставі оскарженого акту.

Отже спірним питанням у цій справі є правомірність винесення наказу відповідача щодо проведення інспекційного відвідування ТОВ «МК-СЕРВІС» від 05 жовтня 2018 року № 1193 та правомірність дій Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо проведення інспекційного відвідування з 11 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон № 877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 (далі Порядок № 295), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно з цим Законом, орган державного нагляду має право здійснювати планові, позапланові заходи здійснення державного нагляду. Підстави, порядок їх здійснення та необхідні розпорядчі документи органу державного нагляду, визначені статтями 5, 6, 7 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст. 3 Закону № 877-V).

Щодо твердження позивача, що судом першої інстанції неврахована практика Верховного Суду по справах №805/3137/17-а від 19.10.2018 р., № 805/420/17-а від 12.12.2018р., № 809/799/17 від 31.01.2019р., колегія суддів не приймає до уваги, оскільки підставою для проведення позапланової перевірки Держпрацею у справах №805/3137/17-а та № 805/420/17-а є ухвала слідчого судді, а у справі № 809/799/17 підставою стало звернення фізичної особи на урядову «гарячу лінію», обставинам звернення якого судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки, на відміну від підстави в зазначеній справі, інспекційне відвідування позивача відбулось за письмовим зверненням Сюракшина В .В. та Капіци В . М. про порушення стосовно них законодавства про працю.

Суд також зазначає, що основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані «Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №295).

За приписами пунктів 2, 3 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 21 Порядку №295).

Відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №2140/1828/18 та від 19.09.2019 у справі №№808/3092/17.

Як встановлено матеріалами справи, наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 05 жовтня 2018 року №1193 «Про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ТОВ «МК-СЕРВІС» був виданий за результатами аналізу інформації, отриманої із інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством (звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ), тобто відповідно до пункту 5 Порядку № 295.

Доводи апелянта стосовно того, що поведінка відповідача не відповідає вимогам «належного урядування» та «правової визначеності» та що докази здобуті в результаті протиправного інспекційного відвідування, судом апеляційної інстанції не приймається до уваги, оскільки під час видання наказу від 05 жовтня 2018 року №1193 Управління Держпраці діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України № 877-V, посадовими особами Управління були дотримані вимоги Порядку №295.

Стосовно доводу, що наказ суперечить ст. 6 Закону України «Про основні засади держаного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та що інспекційне відвідування розпочалось без погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки, суд зазначає наступне.

Позапланові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю) визначені ст. 6 Закону № 877-V. Підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Як встановлено матеріалами справи, в наказі від 05 жовтня 2018 року № 1193 «Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «МК-СЕРВІС» та в повідомленні про проведення інспекційного відвідування від 05 жовтня 2018 року зазначено про проведення інспекційного відвідування ТОВ «МК-СЕРВІС» з питань дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, додержання тривалості робочого часу, обліку робочого часу, оплати праці та проведення відрахування заробітної плати.

Отже, інспекційне відвідування стосується усього ТОВ «МК-СЕРВІС» в цілому з питань дотримання законодавства про працю, підставою якого стало звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а не тільки перевірки законодавства про працю зазначених осіб, як помилково вважає апелянт.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Згідно пункту 1 «Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20 квітня 2015 року за № 438/26883, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить, що відповідач наділений повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) з питань дотримання законодавства про працю.

Крім того, судами встановлено, що позивач допустив інспекторів праці до проведення інспекційного відвідування щодо перевірки з питань додержання законодавства про працю, не створював перешкод у її проведенні.

Обставини справи, які б свідчили про недопуск позивачем посадових осіб контролюючого органу до проведення інспекційного відвідування відсутні і відповідних доказів матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазначає, що суб`єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення інспекційного відвідування має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такого інспекційного відвідування. Якщо ж допуск до інспекційного відвідування відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства про працю, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи. Позовні вимоги спрямовані на оскарження дій контролюючих органів щодо проведення інспекційних відвідувань можуть бути задоволені лише тоді, якщо до моменту ухвалення рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до інспекційного відвідування. В іншому разі в задоволенні таких вимог має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав суб`єктів господарювання, оскільки після проведення інспекційного відвідування права позивача порушують лише наслідки проведення відповідного інспекційного відвідування.

Тобто, враховуючи що позивач допустив до проведення інспекційного відвідування посадових осіб Держпраці, то єдиним та належним способом захисту прав та інтересів позивача є оскарження законності прийнятих на підставі акта інспекційного відвідування постанов про накладення штрафу, оскільки оскарження інших дій контролюючого органу не може привести до відновлення порушених прав позивача та не відповідає завданням і основним засадам адміністративного судочинство щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб у публічно-правовому спорі.

Щодо доводу, що суд першої інстанції, відповідно до ч.4 ст. 246 КАС не надав жодної оцінки доводам позивача, не вказав на якій підставі вирішив від них відступити, суд зазначає наступне.

Вимоги до змісту рішення суду зазначені в ст.246 КАС України. Зокрема, відповідно до ч.4 ст.246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Дослідивши зміст мотивувальної частини оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що воно відповідає всім вимогам, які передбачені ч.4 ст. 246 КАС України. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, дослідив докази та надав мотивовану оцінку саме в мотивувальній частині, з посиланням на норми права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що докази по справі в своїй сукупності підтверджують, що Головне управління Держпраці у Донецькій області під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного акту діяло на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-СЕРВІС» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 р. у справі №200/3185/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 р. у справі №200/3185/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 12 листопада 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Е.Г. Казначеєв

Г.М. Міронова