ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/8803/19

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА _1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області у якому просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області протиправною в частині відмови у проведенні реєстрації: Сіялка-культиватор суцільного висіву Flexi-Coil 28(8,5m), ST820, 2008 р.в.; Сівалка зернова GREAT PLAINS NTA 3510 (заводський номер Z1420), 2008 р.в.; Сівалка зернова GREAT PLAINS NTA 3510 (заводський номер Z1431), 2008р.в., власником яких є ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області провести державну реєстрацію та видати свідоцтва про реєстрацію на сільськогосподарську техніку: Сіялка-культиватор суцільного висіву Flexi-Coil 28(8,5m), S3 820, 2008 р.в.; Сівалка зернова GREAT PLAINS NTA 3510 (заводський номер Z1420), 2008 р.в.; Сівалка зернова GREAI PLAINS NTA 3510 (заводський номер Z1431), 2008р.в., власником яких є ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою щодо державної реєстрації на сільськогосподарську техніку, яку було придбано на електронних торгах. До заяви було долучено всі наявні документи про право власності на об`єкти, що підлягали реєстрації. Проте, відповідачем відмовлено у здійсненні його державної реєстрації у зв`язку з не наданням заявником необхідних для реєстрації документів. Водночас, у вказаній відмові не вказано яких саме документів позивачем не подано. Таким чином, відповідач протиправно відмовив у реєстрації транспортних засобів, який належить позивачу на праві власності.

Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив, в якому він заперечив проти позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що позивачу відмовлено у реєстрації трактора, у зв`язку з відсутністю необхідних для реєстрації документів, передбачених Порядком відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, зокрема не надано такі документи як:

- свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про її зняття з обліку попереднім власником (якщо машина перебувала в експлуатації та була зареєстрована в територіальному органі Держпродспоживслужби чи іншому державному органі) (п.п.6 п.4 Порядку реєстрації);

митна декларація на паперовому носії або її копія, засвідчена в установленому порядку, або електронна митна декларація, або уніфікована митна квитанція МД-1 - для машин, що ввезені на митну територію України та реєструються вперше(п.п.7 п.4 Порядку реєстрації). А тому, відповідач вказує, що відповідно до п.п.2 п.10 Порядку реєстрації затвердженого Постановою КМУ №694 від 08.07.2009 у реєстрації машини може бути відмовлено у разі коли документи подано не в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

ОСОБА_1 відповідно до актів про проведення електронних торгів від 11.12.2018 року у виконавчих провадженнях: № 57114006 від 21.12.2018 № 57113992 та від 20.12.2018р. у виконавчому провадженні № 57113992 виданих приватним виконавцем Ахметовою Л . Е. , придбав на прилюдних торгах, проведених Державним підприємством "Сетам", наступне майно: Сіялка-культиватор суцільного висіву Flexi-Coil 28(8,5m), ST820, 2008 р.в.; Сівалка зернова GREAT PLAINS NTA 3510 (заводський номер Z1420), 2008 р.в.; Сівалка зернова GREAT PLAINS NTA 3510 (заводський номер ZI 431), 2008р.в. (на далі майно).

24.05.2019 з метою державної реєстрації майна та видачі свідоцтва про реєстрацію на сільськогосподарську техніку, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявами № 4257, № 4258.

До заяв було додано копію акта про проведення електронних торгів, копію постанови про зняття арешту з майна, копію витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1.

Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області листом № 04-00/3191, повідомило ОСОБА_1 , що додані ним до заяв про реєстрацію та видачі свідоцтва про реєстрацію документи не відповідають вимогам п.4 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №694 від 08.07.2009, а тому керуючись п.п.2 п.10 Порядку реєстрації затвердженого Постановою КМУ №694 від 08.07.2009, повідомлено, що має законних підстав провести реєстрацію сіялки-культиватор суцільного висіву Flexi-Coil 28 (8,5 м) ST820 та сівалки-зернової GRET PLAWS NTA 3510.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Процедура приймання, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами (далі - інспекція) щодо відомчої реєстрації, тимчасової реєстрації, перереєстрації (далі - реєстрація) та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів (далі - машина), регулюється Порядком роботи, пов`язаної з реєстрацією та зняттям з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.11.2011 №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1491/20229 (далі - Порядок №644).

Державну інспекцію сільського господарства України ліквідовано згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №447.

Водночас, обов`язки щодо реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, покладено на інший орган виконавчої влади.

Так, пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667, визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі, зокрема, реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба).

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (п.7).

Таким територіальним органом у Житомирській області є ГУ Держпродспоживслужби в Житомирській області.

Пунктом 3.1 Порядку №644 передбачено, що документами, що підтверджують право власності або правомірність використання машини, можуть бути будь-які з нижченаведених (оригінали або завірені в установленому порядку копії):

довідка-рахунок (оригінал), видана суб`єктом господарювання, що здійснив реалізацію машини та складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

акт приймання-передачі (оригінал) машини, виданий підприємством - виробником машини, чи складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

митна декларація на паперовому носії або її копія, засвідчена в установленому порядку, або електронна митна декларація, або уніфікована митна квитанція МД-1 - для машин, що ввезені на митну територію України та реєструються вперше;

рішення суду або його копія, завірена в установленому порядку;

договір купівлі-продажу, міни, дарування, договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном, заповіт;

свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя;

рішення уповноваженого органу про відчуження машин;

рішення зборів співвласників (витяг з протоколу) про надання повноваження особі представляти інтереси співвласників, засвідчена в установленому порядку згода співвласників, якщо машина перебуває у власності кількох осіб (співвласників) та реєструється за одним із них;

рішення господарського товариства для машини, що повертається особі у зв`язку з її виходом з господарського товариства та реєструється за нею;

згода батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника), яка засвідчується нотаріально, для машини, що належить неповнолітній або малолітній особі та реєструється за такою особою;

документи, що підтверджують правомірність придбання основних складових частин (вузлів і агрегатів) (накладна, довідка-рахунок тощо), необхідних для складення машини, акта про присвоєння ідентифікаційного номера в разі, якщо машина переобладнана або самостійно складена.

Також до заяви додаються: документи, що підтверджують сплату передбачених законодавством податків, а також зборів за послуги, що надаються інспекцією; для фізичних осіб - копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за винятком фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); документ, що посвідчує уповноважену особу власника та його повноваження (у разі потреби), а при зверненні фізичної особи, уповноваженої в установленому порядку власником машини здійснювати реєстрацію та зняття з обліку машини, обов`язково подається довіреність або її копія, завірена в установленому порядку; свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про її зняття з обліку попереднім власником (якщо машина перебувала в експлуатації та була зареєстрована в інспекції чи іншому державному органі); акт про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі реєстрації машини, якій ідентифікаційний номер присвоєно, відповідно до пункту 14 Порядку №694); висновок атестованого спеціаліста з проведення обстеження машини на відповідність ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації (додаток 1) (далі - висновок); Інформація щодо поставлених бланків висновків, а саме дата і номер бланка та найменування суб`єкта господарювання, що здійснює перевірку відповідності ідентифікаційних номерів машини і супровідних документів на предмет фальсифікації, заноситься до УАЕОС; висновок про відповідність; сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності, видане або визнане центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитоване в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері (для машин, що підлягають сертифікації); документи, що підтверджують використання та зберігання машини у відокремленому підрозділі.

Згідно з п.3.3 Порядку №644, державним інспектором проводиться перевірка документів, які подаються до інспекції для проведення реєстрації машини.

Положеннями п.3.5 Порядку №644 визначено, що у разі перебування машини за межами району (міста), де проводилась її реєстрація (тимчасова реєстрація), огляд машини здійснюється державним інспектором у районі, в якому машина перебуває тимчасово, про що складається акт огляду машини, яка знаходиться за межами району (міста), де проводилась її реєстрація, перереєстрація або зняття з обліку, проводиться заміна документів (свідоцтва про реєстрацію машини, талона тимчасового обліку машини) (далі - акт огляду).

Реєстрація машин проводиться державними інспекторами інспекцій відповідно до вимог Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 №694 (далі - Порядок №694).

Відповідно до п.2 Порядку №694, реєстрація та зняття з обліку машин проводяться державними інспекціями сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах (далі - інспекції).

До проведення реєстрації, тимчасової реєстрації (крім реєстрації, тимчасової реєстрації нових машин, які не були зареєстровані інспекціями), перереєстрації, зняття з обліку (крім зняття з обліку машини у зв`язку з вибракуванням), оформлення акта про присвоєння ідентифікаційного номера машини та видачі власнику машини або іншій особі, яка використовує її на законних підставах (далі - власник), дублікатів реєстраційних документів або номерних знаків спеціалістами з проведення обстеження машини на відповідність її ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації, які пройшли підготовку для провадження такого виду діяльності, проводиться дослідження таких машин.

Реєстрація та зняття з обліку машин здійснюються після отримання власником відповідного висновку спеціаліста з проведення обстеження машини на відповідність ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації (далі - висновок спеціаліста) за встановленою Мінагрополітики формою.

Власники, крім суб`єктів господарювання, визначених у підпункті 5 пункту 8 цього Порядку, зобов`язані зареєструвати в територіальному органі Держпродспоживслужби машину протягом 10 діб від дня придбання, митного оформлення або виникнення інших обставин, що є підставою для реєстрації. Строк реєстрації може бути продовжений територіальним органом Держпродспоживслужби у разі неможливості власника своєчасно її провести у зв`язку з хворобою, відрядженням чи з інших причин (п.3 Порядку №694).

Пунктом 4 Порядку № 694 регламентовано, що машина реєструється протягом семи днів на підставі зареєстрованої в установленому порядку державним інспектором заяви власника або уповноваженої ним особи у разі, коли документи, що додаються до заяви, подані у повному обсязі.

До заяви додаються:

1) документи, що підтверджують право власності або правомірність використання машини;

2) документи, що підтверджують сплату передбачених законодавством податків, а також зборів за послуги, що надаються територіальним органом Держпродспоживслужби;

4) копії паспорта та картки фізичної особи - платника податків про присвоєння ідентифікаційного номера Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платників (для фізичної особи);

5) документ, що посвідчує особу представника власника та його повноваження (у разі потреби);

6) свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про її зняття з обліку попереднім власником (якщо машина перебувала в експлуатації та була зареєстрована в територіальному органі Держпродспоживслужби чи іншому державному органі);

7) митна декларація на паперовому носії або її копія, засвідчена в установленому порядку, або електронна митна декларація, або уніфікована митна квитанція МД-1 для машин, що ввезені на митну територію України та реєструються вперше;

8) акт про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі реєстрації машини, якій ідентифікаційний номер присвоєно відповідно до пункту 14 цього Порядку);

8-1) висновок спеціаліста;

8-2) для машин, які реєструються вперше:

- декларація про відповідність, оформлена виробником або його уповноваженим представником, - для машин, на які поширюється дія Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 62;

- сертифікат затвердженого типу, виданий органом з оцінки відповідності, призначеним в установленому порядку на провадження діяльності щодо затвердження типу, - для машин, на які поширюється дія Технічного регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1367;

- сертифікат відповідності затвердженому типу, оформлений виробником або його уповноваженим представником на підставі сертифіката затвердження типу, - для машин, на які поширюється дія Технічного регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1367.

9) інші документи у випадках, визначених цим Порядком.

Аналіз наведених норм свідчить, що ними передбачено два окремих випадки реєстрації техніки: реєстрація після набуття права власності на техніку, яка вже була зареєстрована та реєстрація техніки вперше. Також, для здійснення реєстрації у кожному з наведених випадків передбачається подання заявником різного пакету підтверджуючих документів.

Положеннями пункту 10 Порядку № 694 передбачено, що у реєстрації машини може бути відмовлено:

1) якщо машина: не знята з обліку попереднім власником в інспекції чи іншому державному органі, за винятком випадків, передбачених законодавством; не має ідентифікаційного номера;

2) у разі коли документи: подано не в повному обсязі; викладено іноземною мовою без додатка засвідченого в установленому порядку перекладу на державну мову; копії яких не засвідчені в установленому порядку; оформлено з іншими порушеннями закону;

2-1) якщо: у висновку спеціаліста зазначено, що на машині знищені або підроблені, або сфальсифіковані ідентифікаційні номери складових частин (вузлів і агрегатів); машини ввезені на територію України без відповідного їх митного оформлення або із сфальсифікованими документами митного оформлення, про що зазначено у висновку спеціаліста;

3) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Нормами п.8 та 9 Порядку реалізації арештованого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5 визначено, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

У разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно.

Позивачем не заперечується того, що ним до заяв було додано лише копію акта про проведення електронних торгів, копію постанови про зняття арешту з майна, копію витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 .

Разом із цим, слід наголосити, що вчиненню дій щодо реєстрації сільськогосподарської техніки повинно передувати належне дослідження з боку відповідача питання відповідності поданого позивачем пакету документів для реєстрації вимогам чинного законодавства.

Своєю чергою, матеріали справи не містять, усіх належних доказів, що повинні бути предметом вказаної перевірки. Крім того, самі по собі дії відповідача щодо відмови в реєстрації не створюють для позивача юридичних наслідків, а належним способом захисту прав останнього є визнання протиправною відповідної відмови, що оформлена листом від 31 травня 2019 року.

Аналогічна позиція викладена у постанові КАС ВС від 04 вересня 2019 року у справі № 820/2599/17.

Водночас, суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на позовну заяву щодо зазначення переліку документів, оскільки такий перелік не був вказаний у оскаржуваній відмові.

Що стосується позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління Держспоживслужби в Житомирській області провести державну реєстрацію та видати свідоцтва про реєстрацію на сільськогосподарську техніку суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18.07.18 у справі №826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Таким чином, суди не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, частина 2 ст. 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції передбачено: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

У справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Суд погоджується з твердженням позивача щодо того, що відмова відповідача позбавлена чіткості у визначенні причин для її прийняття, оскільки не містить конкретної інформації відносно того, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію майна, а тому надаючи оцінку діям державних органів у спірних правовідносинах, суд не може визнати їх такими, що відповідають принципу "належного урядування", оскільки відповідач, у своїй відмові не вказав, яких саме документів не було додано позивачем, що позбавило можливості провести реєстрацію.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині відмови у проведенні реєстрації сільськогосподарської техніки, водночас, у ході судового розгляду було встановлено, що відповідачем не було допущено бездіяльності з цього питання, а вчинено дії щодо відмови, яка оформлена листом від 31 травня 2019 року.

Суд вважає, що відповідно до закріплених у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, відмова відповідача суперечить критерію обґрунтованості, так як прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому є протиправною.

Отже, у випадку, що розглядається, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною та скасування відмови відповідача, оформленої листом від 31 травня 2019 року, та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача щодо реєстрації Сіялка-культиватор суцільного висіву Flexi-Coil 28(8,5m), S3 820, 2008 р.в.; Сівалка зернова GREAT PLAINS NTA 3510 (заводський номер Z1420), 2008 р.в.; Сівалка зернова GREAI PLAINS NTA 3510 (заводський номер Z1431), 2008р.в., з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області (вул. Гагаріна, 55, м.Житомир,10002, код ЄДРПОУ 40346926) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області у проведенні реєстрації: Сіялка-культиватор суцільного висіву Flexi-Coil 28(8,5m), ST820, 2008 р.в.; Сівалка зернова GREAT PLAINS NTA 3510 (заводський номер Z1420), 2008 р.в.; Сівалка зернова GREAT PLAINS NTA 3510 (заводський номер Z1431), 2008р.в., власником яких є ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо реєстрації Сіялка-культиватор суцільного висіву Flexi-Coil 28(8,5m), S3 820, 2008 р.в.; Сівалка зернова GREAT PLAINS NTA 3510 (заводський номер Z1420), 2008 р.в.; Сівалка зернова GREAI PLAINS NTA 3510 (заводський номер Z1431), 2008р.в., з урахуванням висновків суду.

У задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Держспоживслужби в Житомирській області провести державну реєстрацію та видати свідоцтва про реєстрацію на сільськогосподарську техніку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева