Справа № 361/4586/19

Провадження № 2-а/361/316/19

11.11.2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Бас Я.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про закриття виконавчого провадження та зобов`язання відновити виконавче провадження,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року суду звернувся позивач з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просив суд

- скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області "Постанову про закінчення виконавчого провадження" від 30.05.2019, за номером ВП № 56936580 у справі № 810/5763/15 та виконавчого листа виданого 23 червня 2018 року виданого Броварським міськрайонним судом Київської області;

- зобов`язати відповідача поновити виконавче провадження за номером ВП №56936580 у справі № 810/5763/15 та виконавчого листа виданого 23 червня 2018 року виданого Броварським міськрайонним судом Київської області та виконати повністю рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.06.2019 ним було отримано постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2019 за номером ВП 56936580 у справі № 810/5763/15 та виконавчого листа виданого 23 червня 2018 року виданого Броварським міськрайонним судом Київської області.

Позивач вказав, що у постанові повідомляється про те, що рішення суду та виконавчі листи не виконано, а тому з посиланням на п.11 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" було закінчено виконавче провадження.

Позивач не погоджується з прийнятою постановою про закінчення виконавчого провадження та вказав про те, що вона порушує норми Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 7 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження", а також зазначив, що у боржника існує заборгованість перед заявником по пенсійним виплатам на виконання рішення суду в справі № 810/5763/15 в розмірі 40000 грн.

Позивач зауважив, що статтею 129 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Разом з цим, позивач звертав увагу, що частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Крім того, суд також витребував від відповідача: належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження за № ВП 56936580 у справі № 810/5763/15 та виконавчого листа виданого 23 червня 2018 року виданого Броварським міськрайонним судом Київської області, в рамках якого було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2019, що стосується предмета спору.

Відповідач наданий йому правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України на подання відзиву по справі, не скористався, жодних заяв по суті справи не надав. Також суд неодноразово 29.07.2019 року, 16.10.2019 року, витребовував належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження за № ВП 56936580 у справі № 810/5763/15 та виконавчого листа виданого 23 червня 2018 року виданого Броварським міськрайонним судом Київської області, але вказані матеріали не були надані суду.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, пояснення надав аналогічні змісту позовної заяви. Просив позов задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення судової повістки.

Відповідач явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, причини неявки до суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань не надав.

Суд, вислухавши доводи позивача, дослідивши письмові докази у справі, встановивши виниклі правовідносини, та обставини справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2017 року позов задоволено частково.

23 червня 2018 року Броварським міськрайонним судом Київської області виданий виконавчий лист за № 810/5763/15, про зобов`язання Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести з 01 січня 2017 року ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії по інвалідності відповідно ст. 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 110 % трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплатити йому недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених виплат.

У подальшому позивачем було подано виконавчі листи на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

30 травня 2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області Качановим Михайлом Олександровичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 56936580 по примусовому виконанню виконавчого листа № 810/5763/15 виданого 23 червня 2018 року Броварським міськрайонним судом Київської області.

У вказаній постанові виконавцем встановлено, що боржником рішення суду в термін, визначений частиною шостою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" не виконано. Штраф накладений на боржника постановою від 30.08.2018 року, керуючись статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" у розмірі, встановленому частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" та порядку, передбаченому пунктом ХІV Інструкції з організації примусового виконання рішень - не сплачено, вимоги виконати рішення у встановлений державним виконавцем новий строк боржником не виконано.

У порядку ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" рішення суду не може бути виконане без участі боржника, керуючись ч. 2 ст. 75 закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем накладено штраф на боржника у подвійному розмірі та направлено до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України.

Постановлено виконавче провадження з примусового виконання закінчити.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону №1403-VIII).

Згідно з статтею 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, встановлений статтею 63 Закону № 1404-VІІІ.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною другою статті 63 Закону 1404-VIII вказано, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно приписів частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 75 закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з аналізу статті 63 Закону № 1404-VIII суд зазначає, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника, державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто, не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження, складає сукупність дій, спрямованих на виконання рішень судів у строки, визначені Законом.

При цьому, з`ясування обставин, що свідчать про не виконання без поважних причин судового рішення, ініціює державного виконавця вжити заходи впливу на боржника, у томі числі шляхом накладення штрафу, повідомлення компетентного органу про вчинення кримінального правопорушення.

На підставі наявних матеріалів справи, судом було встановлено, що у мотивувальній частині оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження зазначено, що боржником рішення суду в термін, визначений частиною шостою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" не виконано. Штраф накладений на боржника постановою від 30.08.2018. У порядку статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" рішення суду не може бути виконане без участі боржника, керуючись ч.2 ст. 75 закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем накладено штраф на боржника у подвійному розмірі та направлено до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України.

Зі змісту оскаржуваних постанов про закінчення виконавчого провадження вбачається, що старший державний виконавець при її винесенні керувався вимогами пункту 11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Стаття 40 Закону № 1404-VІІІ визначає наслідки закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа. Так, зокрема, згідно з вимогами абзацу другого частини першої статті 40 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків визначених цим Законом.

Суд зазначає, що достатньою та необхідною правовою підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання листа на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ є виконання вищезазначених вимог, зокрема невиконання боржником рішення, вжиття виконавцем всіх можливих заходів примусового виконання рішення, зокрема накладення штрафу та накладення штрафу в подвійному розмірі, а також звернення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України.

Слід зазначити, що із постанови про закриття виконавчого провадження, судом було встановлено, що приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження 30.05.2019 державним виконавцем не було вжито всіх перелічених заходів, а лише ті на які містяться посилання у оскаржуваній постанові.

Отже, станом на час прийняття постанов про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не було вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 810/5763/15, виконавче провадження ВП № 56936580.

Інших доказів які б підтверджували правомірність винесеної постанови відповідачем суду не надано.

Відповідно ч. 1, 2, 3, 5 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не вжито всіх передбачених законом заходів на момент прийняття постанови про закриття виконавчого провадження щодо виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області за виконавчим листом № 810/5763/15 від 23 червня 2018 року з порушенням вимог законодавства, тому вимоги позивача в частині скасування постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2019 року за номером ВП 56936580 підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2019 року ВП 56936580 є протиправною та підлягає скасуванню.

Водночас, вимога позивача щодо зобов`язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області поновити виконавче провадження за номером ВП 56936580 задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Оскільки судом було визнано протиправними та скасовано постанову про закінчення виконавчого від 30.05.2019 ВП № 56936580 виконавчі провадження повинні бути продовжені на тій стадії на якій вони перебували до прийняття спірної постанови про закінчення виконавчого провадження.

Скасування рішення суб`єкта владних повноважень означає втрату чинності такого рішення з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

У свою чергу, невиконання рішення суду та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з формальних підстав призведе до того, що рішення суду не буде виконане, що суперечить основним принципам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача не надав та не довів наявності підстав для винесення постанов про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2019 ВП № 56936580.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області постановлену старшим державним виконавцем Качановим Михайлом Олександровичем від 30 травня 2019 року у виконавчому провадженні ВП № 56936580.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Радзівіл А.Г.