ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2019 року Справа № 908/581/19

м . Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Кощеєва І.М., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засідані апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сурядного Петра Олександровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2019 у справі №908/581/19 (суддя Носівець В.В., повне рішення складено 03.07.2019)

за позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, м. Запоріжжя

до Фізичної особи-підприємця Сурядного Петра Олександровича , с. Добрівка Приазовського району Запорізької області

про стягнення шкоди 445257,98 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (надалі позивач) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сурядного Петра Олександровича (надалі відповідач) та просила стягнути шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 445 257,98 грн.

Вимоги обгрунтовані тим, що в період з 04.11.2016 до 23.03.2017 відповідач здійснював забор води із свердловин та питне водопостачання населення без спеціального дозволу на водокористування, що є порушенням ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 46, 49 Водного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на порушення законодавства при проведенні спірної перевірки, відсутність обгрунтованих розрахунків стягуваної суми, відсутність у нього обов`язку отримувати дозвіл на спеціальне водокористування відповідно до ст. 21 Кодексу України «Про надра».

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.06.2019 у справі №908/581/19 (суддя Носівець В.В.) позов задоволено частково, стягнено з Фізичної особи-підприємця Сурядного Петра Олександровича на користь держави шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 441655,00 грн, стягувач - Державна екологічна інспекція у Запорізькій області; стягнено з Фізичної особи-підприємця Сурядного Петра Олександровича на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області 6624,83 грн - судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що водокористування з метою постачання води споживачам без отримання спеціального дозволу законом заборонено, та вказаний дозвіл отримується незалежно від дозволу на використання надр. Використання води без отримання дозволу є порушенням у сфері використання природних ресурсів, та відповідно до положень ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завдана порушенням природоохоронного законодавства шкода підлягає відшкодуванню державі в повному обсязі.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги:

- суд розглянув справу за відсутності відповідача, не дотримавшись вимог ст. 120 ГПК України щодо завчасного повідомлення учасників справи про судове засідання, ухвала суду була вручена відповідачу 29.06.2019, тобто вже після того, як судове засідання відбулося 27.06.2019, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення;

- висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки відповідач свою позицію обгрунтовував не застосуванням принципу мовчазної згоди щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування, а відсутністю його вини у спричиненні шкоди інтересам держави; дозвіл на спеціальне водокористування не був отриманий відповідачем з підстав, які не залежали від його волевиявлення, а мали суто формальний характер;

- суд не врахував, що водопостачання відповідач здійснював на підставі розпоряджень Приазовського селищного голови №63 від 17.06.2016 та №154 від 01.12.2016, якими було наказано ФОП Сурядному П.О. надавати послуги населенню Приазовської селищної ради з водопостачання, водовідведення та вивозу ТПВ, та суд не врахував правову позицію, яка була викладена в Постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №908/999/17;

- відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, та оскільки вина відповідача в завданні шкоди відсутня, то відсутній весь склад цивільного правопорушення для настання відповідальності.

За наслідками автоматизованого розподілу справи від 07.08.2019 для її розгляду визначено колегію суддів у складі головуючого судді - доповідача Широбокової Л.П., суддів Кощеєва І.М., Кузнецової І.Л., та ухвалою головуючого судді від 12.08.2019 апеляційна скарга була залишена без руху. В зв`язку з усуненням недоліків апеляційної скарги та відпусткою головуючої судді Широбокової Л.П. та судді Кузнецової І.Л. для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за наслідками автоматизованого розподілу справи від 05.09.2019 було визначено колегію суддів у складі головуючого судді - доповідача Подобєд І.М., суддів Кощеєва І.М., Орешкіної Е.В., означеною колегією відкрито апеляційне провадження ухвалою від 09.09.2019, судове засідання призначено на 07.10.2019.

У зв`язку із виходом на роботу після відпустки судді-доповідача Широбокової Л.П. справу передано на розгляд раніше визначеному судді, та ухвалою від 18.09.2019 прийнято до свого провадження.

Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу від 25.09.2019, просить рішення суду залишити без змін, проти доводів апелянта заперечує, посилаючись на положення ст. 38, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 2, 44, 46, 48, 49 Водного кодексу України, ст. 15-17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» щодо обов`язковості отримання дозволу на спеціальне водокористування, який у відповідача у спірний період був відсутній, та вважає, що єдиною підставою для виключення вини відповідача по здійсненню спеціального водокористування без дозволу буде встановлення факту бездіяльності дозвільного органу та виконання відповідачем всіх вимог чинного законодавства в сфері дозвільної системи України з метою отримання дозволу. Сама по собі розпочата відповідачем процедура по отриманню дозволу не звільняє від відповідальності за самовільне водокористування та не може використовуватися для легалізації триваючого правопорушення. Вважає, що в діях відповідача наявний весь склад цивільного правопорушення, отже він повинен відшкодувати завдані державі збитки.

Представники сторін в судові засідання 07.10.2019 та 06.11.2019 не з`явилися, апелянт надіслав заяву від 31.10.2019, в якій просив справу розглядати без його участі, вказав, що підтримує доводи апеляційної скарги і просить її задовольнити.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час, дату і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на викладене та клопотання апелянта, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга обгрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та не оспорюється сторонами, Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області у період 19.06.2018 по 27.06.2018 було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Фізичною особою-підприємцем Сурядним Петром Олександровичем .

Перевіркою встановлено, що підприємець здійснює з 17.06.2016 подачу води населенню ряду населених пунктів на підставі дозволу на спеціальне водокористування №1105/Зап від 24.03.2017 терміном дії по 31.12.2018, ліцензії серія АІ № 292857 на централізоване водопостачання та водовідведення строком дії по 13.04.2020, розпорядження Виконавчого комітету селищної ради Приазовського району Запорізької області №63 від 17.06.2016 та договору управління майном Приазовської селищної ради від 21.06.2016, договору оренди комерційної нерухомості (адмінприміщень) №231 000 1075 16 від 22.11.2016.

Згідно довідки від 21.06.2018 у період часу з 04.11.2016 по 23.03.2017 відповідачем самовільно здійснено відбір води з підземного водоносного горизонту - свердловинами №№: 14, 15, 15/8, 15/9, 15/46, 15/19, 19, 20, 21, 23 без наявності дозволу на спеціальне водокористування загальним об`ємом 95775 куб. метрів води, що є порушенням вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України. Акт підписано державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища та особисто ФОП Сурядним Петром Олександровичем .

За наслідками виявленого порушення природоохоронного законодавства інспектором Державної екологічної інспекції в Запорізькій області на підставі Протоколу від 26.06.2018 №007864 про адміністративне правопорушення винесено Постанову №000050(01)06 від 26.06.2018 про притягнення ФОП Сурядного Петра Олександровича до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 102,00 грн.

В подальшому відповідач надав до суду іншу довідку від 10.04.2019, в якій вказав про обсяги водозабору по кожній свердловині та загальний обсяг 95 000 куб.м, яку суд першої інстанції прийняв як належний доказ та здійснив власний розрахунок шкоди, виходячи з вказаних даних, проти чого не заперечує позивач.

На підставі "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" (затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389), позивачем визначено розмір завданої шкоди - 445257, 98 грн, про відшкодування якої направив претензією за №37/12 від 29.01.2019 і оригінал розрахунку збитків.

У відповідь на претензію відповідач листом вих. №56 від 19.02.2019 встановлені актом порушення заперечив та зазначив, що під час перевірки представниками позивача порушено вимоги Закону України «Про основні заходи та засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Стягнення вказаної шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу, і є предметом цього позову.

В матеріалах справи також наявне розпорядження Виконавчого комітету селищної ради Приазовського району Запорізької області №63 від 17.06.2016, відповідно до якого для усунення штучно створеної надзвичайної ситуації та забезпечення мешканців селища безперебійною подачею води залучити ліцензовану особу підприємця Сурядного Петра Олександровича для подачі води мешканцям смт Приазовське з 17.06.2016 та рішення ради №1 від 21.06.2019 щодо укладання з відповідачем договору управління майном у сфері водопостачання та водовідведення; розпорядження №154 від 01.12.2016 про продовження надання послуг.

Як підтверджено матеріалами справи, Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної адміністрації надав відповідачу лист від 08.04.2016 за №312/02.1-24/04.2 «Про неможливість прийняття рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування», яку обгрунтував тим, що на виконання вимог ст. 49 ВКУ Департаментом були надіслані завірені копії документів до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства в Запорізькій області та до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр для отримання відповідного висновку щодо можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування, та в зв`язку з відсутністю висновку Державної служби геології та надр України Департамент не має правових підстав для прийняття рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування або відмову в його видачі. Рішення буде прийнято після отримання всіх передбачених законодавством висновків.

На підставі повторної заяви відповідача від 25.01.2017 йому було надано дозвіл від 24.03.2017 строком дії до 31.12.2018, що встановлено в акті перевірки.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (надалі Закон), а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (ст. 2 Закону).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 1 Водного кодексу України встановлено, що водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб, яке може бути загальним або спеціальним (ст. 46 Водного кодексу України).

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ст. 48 Водного кодексу України).

Відповідно до ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об`єктів місцевого значення. Спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (ст. 44 Водного кодексу України).

За порушення водного законодавства, зокрема, правил спеціального водокористування, винні особи несуть відповідальність. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, апеляційний господарський суд доходить висновку, що є недоведеною наявність усіх складових цивільного правопорушення у діях відповідача з огляду на таке.

Як на підставу відшкодування майнової шкоди позивач посилається на те, що відповідач здійснював спеціальне водокористування за відсутності дозволу, який не отримав вчасно внаслідок своєї бездіяльності, з чим погодився суд першої інстанції.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачу було відмовлено у видачі дозволу внаслідок того, що звертаючись за дозволом у березні 2016 року останній не надав весь обсяг документів, які були необхідні для надання дозволу.

Втім , місцевий господарський суд не прийняв до уваги зміст листа від 08.04.2016 за №312/02.1-24/04.2 Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної адміністрації «Про неможливість прийняття рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування», положення ст. 49 Водного кодексу України та ст.4-1 "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), про що також зазначав відповідач у запереченнях на відзив від 24.05.2019.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України строк видачі дозволу на спеціальне водокористування або надання письмового повідомлення про відмову в його видачі становить не більше тридцяти календарних днів з дня надходження на розгляд заяви та відповідних документів. Органи, зазначені у частині другій цієї статті, зобов`язані протягом п`яти календарних днів з дня надходження заяви на отримання дозволу на спеціальне водокористування надіслати завірені ними копії відповідних документів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, у разі використання підземних вод - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у разі використання водних об`єктів, віднесених до категорії лікувальних, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Центральні органи виконавчої влади, зазначені у частині п`ятій цієї статті, зобов`язані протягом п`ятнадцяти календарних днів з дня одержання копій документів надати безоплатно органам, що приймають рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування, свої висновки щодо можливості його видачі. А ст.4-1 "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дії щодо одержання погоджень, висновків та інших документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, вчиняються дозвільним органом, що оформляє документ дозвільного характеру, без залучення суб`єкта господарювання.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, в березні 2016 року відповідач звернувся до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної адміністрації із заявою про видачу дозволу, тобто завчасно до часу надання спірних послуг з водопостачання населенню Приазовської селищної ради та спеціального водокористування, яке почав здійснювати з 17.06.2016, що визначено в акті перевірки позивача та підтверджується відповідними розпорядженнями Приазовської селищної ради.

В установлений 30-ти денний строк дозвіл йому видано не було, як і не було відмовлено у видачі дозволу з посиланням на відсутність висновку Державної служби геології та надр України, що унеможливило прийняття Департаментом рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування або відмову в його видачі. В листі також зазначено, що рішення буде прийнято після отримання всіх передбачених законодавством висновків.

Втім , до повторного звернення відповідача із заявою від 25.01.2017 рішення щодо видачі дозволу чи відмову в його видачі так і не було прийнято.

За наведеного апеляційний суд доходить висновку, що дозвіл своєчасно не було видано не з вини відповідача, а внаслідок невиконання передбачених законом обов`язків державними органами. Відтак, за відсутності такого елементу цивільного правопорушення, як вина завдавача шкоди, цивільно-правова відповідальнісь не настає, чого не врахував суд першої інстанції.

Відповідач також посилався на Постанову Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №908/999/17, в якій суди прийшли до аналогічних правових висновків.

Місцевий господарський суд безпідставно послався на Постанови Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №908/1593/17 та від 21.05.2019 у справі №922/1017/17, оскільки в цих справах судами була встановлена саме бездіяльність завдавачів шкоди щодо вчасного звернення за отриманням відповідних дозволів.

Апеляційний господарський суд також зважує і на те, що обов`язок по водопостачанню було покладено на відповідача Розпорядженням Виконавчого комітету селищної ради Приазовського району Запорізької області №63 від 17.06.2016 для усунення штучно створеної надзвичайної ситуації та забезпечення мешканців селища безперебійною подачею води, оскільки відповідач був єдиною особою в регіоні, що мала відповідну ліцензію.

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відтак , доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача в заподіянні шкоди є обгрунтованими та знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Доводи відповідача щодо розгляду справи за його відсутності, як підставу для скасування рішення суду, апеляційним судом відхиляються. Відповідач належним чином був обізнаний про розгляд його справи в суді першої інстанції, та незважаючи на те, що жодного разу не брав участі в судових засіданнях, втім надав відзив на позовну заяву від 16.04.2019, заперечення від 24.05.2019 та пояснення від 14.06.2019.

Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (п.1, 4 ч. 1ст. 277 ГПК України).

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга є обгрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - як ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права та неповному з`ясуванні обставин підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

В зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 277, 281, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сурядного Петра Олександровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2019 у справі №908/581/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2019 у справі №908/581/19 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стяґнути з Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72 а, код ЄДРПОУ 38025388) на користь Фізичної особи - підприємця Сурядного Петра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги - 10 018,30 грн (десять тисяч вісімнадцять грн 30 коп), про що видати наказ.

Відповідно до ст. 327 ГПК України видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 12 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна