ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2019 р. Справа№ 910/16179/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у письмовому провадженні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 (повний текст складено 22.05.2019)

у справі №910/16179/18 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка. УА"

до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 43281,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 43281,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно здійснив списання з рахунку позивача грошових коштів в сумі 43281,00 грн на підставі меморіального ордеру №10606Д004Т від 06.06.2018, у зв`язку з чим порушив права позивача щодо розпорядження своїми коштами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №910/16179/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" грошові кошти у розмірі 43281 грн та судовий збір у розмірі 1762 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", за відсутності відповідного рішення суду, визначених законом або договором випадків, а також обтяжень щодо грошових коштів, не мав права списувати грошові кошти з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2019 у справі №910/16179/18 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому відповідач зазначає, що надходження 24.05.2018 грошових коштів від під санкціонованої особи - Дочірнього підприємства "Фінансової установи "ВМ - Фактор" в сумі 43281,00 грн на банківський рахунок позивача є операцією від особи, щодо якої встановлені обмежувальні заходи; відповідачем з метою належного виконання вимог Закону України "Про санкції" та Національного банку України "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" № 654 від 01.10.2015 здійснено сторно-проводки по операціях санкційних клієнтів з 24.05.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №910/16179/18. Постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

10.12.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" (Клієнт) звернулося до позивача (Банк) із заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підписанням якої приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (розміщені на сайті банку www.pb.ua), тарифів Банку, які разом із цією анкетою складають договір банківського обслуговування.

На підставі заяви про відкриття поточного рахунку від 10.12.2013 банк відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 , валюта - українська гривня.

24.05.2017 від Дочірнього підприємства "Фінансова установа "ВМ - Фактор" на користь позивача надійшли грошові кошти у розмірі 43281,00 грн, які були зараховані відповідачем на вказаний рахунок.

На підставі меморіального ордеру №10606L004U від 06.06.2018 відповідач списав з вказаного розрахункового рахунку позивача грошові кошти у розмірі 43281,00 грн та зарахував їх на рахунок № НОМЕР_2.

У відповідь на лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" №2206/2018-1 від 22.06.2018 з проханням надати пояснення підстав списання коштів у сумі 43281,00 грн, відповідач листом №20.1.0.0.0/7-180713/577 від 18.07.2018 повідомив позивача, що вказані кошти були списані з його рахунку у зв`язку з їх переказом Дочірнім підприємством "Фінансової установи "ВМ - Фактор", до якого застосовані обмежувальні заходи відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 02.05.2018, яке введено в дію Указом Президента України №126/2018 від 14.05.2018.

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення 43281,00 грн, посилаючись на неправомірне та самовільне списання грошових коштів.

Згідно ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до вимог ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Спір між сторонами виник під час виконання відповідачем обов`язків, покладених на нього законодавством про санкції.

Правові підстави, види та порядок застосування санкцій встановлені Законом України "Про санкції", яким передбачено застосування до юридичних осіб, з-поміж інших, санкцій у вигляді блокування активів.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 02.05.2018, уведеним в дію Указом Президента України № 126/2018 від 14.05.2018, до Дочірнього підприємства "Фінансова установа "ВМ - Фактор", яке було ініціатором платежу на користь позивача, застосовані обмежувальні заходи, зокрема, у вигляді блокування активів.

Статтею 42 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" контроль за дотриманням учасниками платіжних систем нормативно-правових актів, що регламентують порядок проведення переказу, а також застосування відповідних заходів впливу, передбачених законодавством України, покладено на Національний банк України.

Відповідно до абз. 3, 4 п.п. 7 п. 1 постанови Правління Національного банку України "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" №654 від 01.10.2015 банк зобов`язаний заблокувати кошти/зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційних списках, у такому порядку: кошти, що надійшли на користь клієнта від особи, зазначеної в санкційних списках, до якої застосовані санкції "блокування активів" та/або "зупинення фінансових операцій", банк обліковує на відповідному балансовому рахунку, призначеному для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку; банк зобов`язаний відмовити у виконанні розрахункового документа клієнту, зазначеному в санкційних списках, що є ініціатором переказу та до якого застосовані санкції "блокування активів" та/або "зупинення фінансових операцій", та/або "зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань".

Як вірно зазначив суд першої інстанції, з аналізу вказаних норм вбачається, що заборона стосується виконання розрахункових документів та операцій саме рахунків осіб, зазначених у санкційних списках та не стосуються інших осіб.

Таким чином, відповідач після одержання грошових коштів, що надійшли від підсанкційної юридичної особи, зобов`язаний був не зараховувати їх на рахунок позивача, а зупинити виконання переказу та обліковувати кошти на окремому балансовому рахунку.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення відповідачем дій, визначених абз. 3, 4 п.п. 7 п. 1 постанови Правління Національного банку України "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" №654 від 01.10.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Отже, відповідно до вказаних положень чинного законодавства, з моменту зарахування грошових коштів на рахунок отримувача останній стає власником цього майна та не може бути позбавлений свого права власності або обмежений у його здійсненні інакше, ніж у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 389 Цивільного кодексу України гроші, а також цінні папери на пред`явника, що існують у документарній формі, не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що законодавство про санкції прямо не визнає неправомірним набуття права власності на майно (грошові кошти), отримані від осіб, щодо яких застосовані обмежувальні заходи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", після зарахування відповідачем на рахунок позивача грошових коштів від Дочірнього підприємства "Фінансової установи "ВМ - Фактор" в сумі 43281,00 грн, не мав права списувати їх з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" за відсутності відповідного рішення суду, визначених законом або договором випадків, а також обтяжень щодо грошових коштів.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 Цивільного кодексу України).

Враховуючи встановлені обставини безпідставного списання відповідачем з рахунку позивача грошових коштів у сумі 43281,00 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" про стягнення 43281,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та не надано доказів здійснення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №910/16179/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16179/18 повернути Господарському суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді М.Л. Яковлєв

М.Г. Чорногуз