ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/1166/19 Головуючий у 1-й інстанції: Крамаренко І.А.

Провадження № 22-ц/807/3022/19 Суддя-доповідач Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого Кочеткової І.В.

суддів Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

Секретар Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «НІКО Страхування» про захист прав споживача, стягнення не виплаченого страхового відшкодування,

за апеляційними скаргами Товариства з додатковою відповідальністю «НІКО Страхування» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2019 року та додаткові рішення від 26 липня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «НІКО Страхування» про захист прав споживача, стягнення невиплаченого страхового відшкодування, який в подальшому уточнював і доповнював.

Зазначав, що 13.06.2018 року сторони уклали договір страхування наземного транспорту № 206-н0246-18, відповідно до якого ОСОБА_1 застрахував у ТДВ «НІКО Страхування» належний йому автомобіль Маzda СХ-5, вартістю 1 052 000 грн., 2018 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . 05.09.2018 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Того ж дня він письмово повідомив страхову компанію про ДТП, 15.11.2018 року передав весь пакет документів, проте відповідач відмовив йому у страховій виплаті з підстав подання страхувальником неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку. Посилаючись на неправомірність дій відповідача, просив суд, остаточно уточнивши позовні вимоги, стягнути з ТДВ «НІКО Страхування» на його користь суму у розмірі 658 434,53 грн., в тому числі 582 575,81 грн. невиплаченого страхового відшкодування, 58 608, 72 грн. пені за несвоєчасну сплату страхового відшкодування (з 21.12.2018 по 01.04.2019), 1 000,00 грн. за транспортування пошкодженого транспортного засобу до місця ремонту, 16 250,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «НІКО Страхування» на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 624 372,08 грн., яка складається з: 582 575,81 грн. - сума невиплаченого страхового відшкодування; 40 796,27 грн. - пеня за несвоєчасну виплату страхового відшкодування; 1 000,00 грн. - витрати за транспортування пошкодженого транспортного засобу.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «НІКО Страхування» на користь держави судовий збір у розмірі 6 243,72 грн.

Додатковими рішеннями цього ж суду від 26 липня 2019 року стягнуто з ТДВ «НІКО Страхування» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 548,72 грн., а також пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі 17 812,45 грн.

Стягнуто з ТДВ «НІКО Страхування» на користь держави судовий збір у розмірі 243, 70 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач неправомірно відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування, виходячи з того, що відповідно до Умов страхування до договору страхування він своєчасно повідомив відповідача та компетентні органи про факт настання страхового випадку. Дана обставина підтверджується заявою позивача та поясненнями про факт настання страхового випадку і виклик працівників поліції, що в подальшому потягнуло винесення протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції й визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення. Крім того, позивач подав відповідачеві усі необхідні документи та вчинив усі необхідні дії для встановлення обставин настання страхового випадку. ДТП, яке сталося за участі автомобіля позивача, є страховим випадком, а тому страхова компанію у відповідності з умовами договору страхування повинна виплатити потерпілому суму страхового відшкодування і пеню за порушення умов договору.

В апеляційних скаргах про скасування судових рішень ТДВ «НІКО Страхування» зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що страхова компанія діяла у відповідності до умов договору і вимог закону. В заяві про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 повідомив неправдиву інформацію, зазначивши, що ДТП сталося внаслідок несправності автомобіля, тоді як насправді автомобіль знаходився у технічно справному стані, водій переплутав педалі акселератора і гальма.

За висновком експертного авто-товарознавчого дослідження, зробленого на замовлення страховика 08.11.2018, розмір майнової шкоди складає 512 740, 71 грн., проте суд визначив розмір відшкодування за висновком експерта від 22.01.2019, згідно якому вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 582 575, 81 грн. В цьому висновку експерта від 22.01.2019 ураховані пошкодження, які не були зафіксовані в протоколі огляду транспортного засобу від 18.11.2018, що призвело до суттєвого збільшення розміру шкоди. Відповідач також зазначає, що весь необхідний пакет документів позивач надав страховику 17.12.2018, рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування було прийнято того ж дня. У випадку задоволення зави потерпілого страхова виплата мала бути здійснена до 24.01.2019, а не до 20.12.2018, як помилково вважав суд першої інстанції.

Вважає, що суд безпідставно стягнув витрати на правничу допомогу, оскільки позивачем і його представником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження таких витрат і факту відображення адвокатом доходів, отриманих за договором, у книзі обліку.

Відповідно до ст. 360 ЦПК України представник позивача - адвокат Іваниця О.О. подав відзиви на апеляційні скарги, в яких зазначає, що апеляційні скарги є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки судом першої інстанції були ухвалені рішення, які відповідають нормам діючого законодавства, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційні скарги без задоволення.

Зазначає, що в заяві про настання страхового випадку потерпілий повідомив страхову компанію про фактичні обставини, за яких сталася аварія. Будь-яких відомостей про технічну несправність автомобіля його заява не містила.

Розмір страхового відшкодування визначений судовим експертом у відповідності з нормативними актами, у висновку враховані всі пошкодження, спору щодо розміру шкоди між сторонами не було.

Весь пакет документів, необхідних для виплати страхового відшкодування, був наданий відповідачеві 15.11.2018, отже страховий акт повинен бути складеним не пізніше 13.12.2018, а страхове відшкодування виплачено не пізніше 21.12.2018.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності витрат позивача на правничу допомогу вважає необґрунтованими, оскільки факт надання адвокатом юридичних послуг, вартість виконаних робіт, факт сплати винагороди за договором підтверджені належними і допустимими доказами.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідають.

Правовідносини, які склались між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Правилами страхування та Договором страхування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 6 Закону України «Про страхування», одним з видів добровільного страхування може бути страхування наземного транспорту (крім залізничного).

Згідно із статтею 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про страхування», страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про страхування», страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до частини першої статті 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно частини 3 статті 20 Закону України «Про страхування», Страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Частинами першою, другою статті 26 Закону України «Про страхування» встановлено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Аналогічні положення містяться у статті 991 ЦК України.

Судом встановлено, що 13.06.2018 сторони уклали договір страхування наземного транспорту № 206-н0246-18 , відповідно до якого ОСОБА_1 застрахував у ТДВ «НІКО Страхування» належний йому на праві власності автомобіль Маzda СХ-5, 2018 року випуску, вартістю 1 052 000 грн., державний номер НОМЕР_1 (а.с.12-14).

05.09.2018 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав пошкодження, що відповідно до п.6.1 Договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до пункту 18.2.8 Договору страхування, при настанні події, що може бути визнана страховим випадком, Страхувальник /водій повинен повідомити про це Страховика будь-яким чином (тел., факс, електронна пошта) та письмово оформити заяву про страховий випадок за формою, визначеною Страховиком, не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту настання такої події.

Згідно із ст. ст.16, 21 Закону України «Про страхування», визначені обов`язки Страхувальника, одним із яких є повідомлення Страховика настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

ОСОБА_1 05.09.2018 року о 14-30 год. з місця пригоди повідомив Відповідача по телефону про подію, що має ознаки страхового випадку, що не оспорювало ся відповідачем у суді.

Ні місце події ОСОБА_1 викликав співробітників Управління патрульної поліції в Запорізькій області, які здійснили оформлення дорожньо-транспортної пригоди (складено протокол про адміністративне правопорушення серія БД № 071893). (а.с.23)

06.09.2018 ОСОБА_1 письмово повідомив ТДВ «НІКО Страхування» про настання страхового випадку. В заяві при викладенні обставин події ДТП потерпілий зазначив, що при заїзді на стоянку авто «раптово рвонуло» та вдарилось у стовпчик (а.с.19).

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2018 по справі № 331/5235/18, провадження № 3/331/1064/2018 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. В постанові зазначено, що 05.09.2018 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, в результаті чого виїхав за межі проїзної частини та здійснив наїзд на металеву трубу, чим порушив п.п.2.3б, 12.1 Правил дорожнього руху. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.24).

11.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до ТВО «НІКА ІСТЛАЙН Запоріжжя» та до департаменту МАЗДА із заявами, в яких зазначив про несправність автомобіля, яка стала причиною ДТП, і просив повести його комп`ютерну діагностику і технічне обстеження (а.с.25-26).

За результатами комп`ютерної діагностики і технічного обстеження встановлено, що на момент ДТП автомобіль знаходився у технічно справному стані (а.с.29-38).

17.12.208 на адресу страхової компанії надійшла постанова Жовтевого районного суду м.Запоріжжя від 31.10.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП..

Листом від 17.12.2018 за вих. № 61/2-171218/2 страхова компанія повідомила ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування з підстав порушення останнім пункту 23.1.3 Договору страхування, з посиланням на пункт 9.6.1.3 Правил добровільного страхування наземного транспорту, статтю 26 Закону України «Про страхування», а саме: подання страхувальником неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт та обставини настання страхового випадку.(а.с.20) В основу вказаної відмови покладено висновок за результатами діагностики застрахованого транспортного засобу, відповідно до якого до моменту зіткнення застрахований автомобіль знаходився в технічно справному стані.

За висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 3196 від 22.01.2019 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Маzdа СХ-5 після ДТП 05.09.2018 на дату оцінки, яка складає 582 575,81 грн., матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу після ДТП 05.09.2018 на дату оцінки, без врахування величини втрати товарної вартості дорівнює вартості відновлювального ремонту та складає 582 575,81 грн. (а.с.40-80).

За змістом пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п.6.1 Договору страхування наземного транспорту №206-н0246-18 від 13.06.2018 року, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода (а.с.12)

Відповідно до п.16.1 розділу 16 Договору, страховим випадком визнається подія, передбачена п.п. 6.1 - 6.6 Договору, що сталася із застрахованим ТЗ в період дії цього Договору, внаслідок якої заподіяна шкода застрахованому ТЗ Страхувальника і з настанням якої виникає обов`язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику (Вигодонабувачу) на умовах цього Договору ( а.с.12 зворот).

Згідно пункту 18.1.2 Договору страхування Страховик зобов`язаний протягом 2 робочих днів після отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування.

Пунктом 22.1 Договору страхування визначено, що Страховик здійснює виплату страхового відшкодування на підставі Заяви на виплату страхового відшкодування Страхувальника і Страхового акту, який складається Страховиком. Страховик здійснює виплату страхового відшкодування протягом 5 (п`яти) робочих днів після затвердження страхового акту. Страховий акт складається і затверджується протягом 20 (двадцяти) робочих днів, після одержання всіх необхідних документів.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншій вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Аналогічні норми передбачені, як зазначалося вище, статтями 16, 20 Закону України «Про страхування».

Згідно пункту 18.4.1 Договору страхування, Страхувальник має право одержати страхове відшкодування в розмірі та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно пункту 8.2.2.4 Правил страхування, Страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати неустойки.

Згідно Правил страхування, визначено поняття дорожньо-транспортної пригоди - це подія, що сталася за участю хоча одного транспортного засобу, який рухався, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки, а саме: зіткнення з іншим транспортним засобом, наїзд (удар) на рухомі чи нерухомі об`єкти, перекидання, провал, падіння транспортного засобу. В контексті цих Правил дорожньо-транспортною пригодою вважається ДТП, що сталося за участю застрахованого транспортного засобу, зазначеного у Договорі і під час керування ним водієм.

Установивши, що 05.09.2018 стався страховий випадок, про що страхувальник того ж дня повідомив страховика, а згодом надав пакет документів, необхідних для здійснення страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що страхова компанія неправомірно відмовила потерпілому у відшкодуванні шкоди.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 свідомо надав неправдиві відомості про обставини ДТП, що і було підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, є неспроможними.

В заяві від 06.09.2018, поданій страховій компанії, потерпілий не зазначав про несправність транспортного засобу, а тільки вказав, що при заїзді на стоянку «авто раптово рвонуло та вдарилось у стовпчик» (а.с.12).

Звернення ОСОБА_1 до дистриб`ютора та сервісного центру МАЗДА із заявами про технічну несправність автомобіля в момент ДТП не є підставою для висновку про те, що страхувальник подав страховику неправдиві відомості.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку мав місце страховий випадок, та відповідач відповідно до Цивільного кодексу, Закону України «Про страхування, Правил страхування, Договору страхування зобов`язаний виплатити на користь позивача суму страхового відшкодування є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно визначив суму страхового відшкодування, є безпідставними. Вартість відновлювального ремонту автомобіля підтверджується належними і допустимими доказами - висновком експертного дослідження віл 22.01.2019, який відповідачем у суді першої інстанції не оспорювався.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у зазначеному висновку були враховані пошкодження, які не відображені в експертному дослідженні від 16.11.2018, за висновком якого вартість ремонту становила 512 740, 71 грн., є також неспроможними.

Обидва експертних дослідження були проведені судовим експертом Філем О.П., є фактично тотожними, вартість відновлювального ремонту у дослідженні, покладеному в основу судового рішення, збільшилася у зв`язку із зростанням цін на вузли і агрегати, підвищенням мінімальної заробітної плати, яка призвела до зростання вартості робіт.

Як встановлено судом, після ДТП автомобіль був транспортований до автостоянки і до проведення ремонтних робіт не міг експлуатуватися, а отже і отримати нові ушкодження.

Разом з тим, при визначенні розміру пені, що підлягає стягненню зі страхової компанії за порушення строків виплати страхового відшкодування, суд дійшов помилкового висновку про те, що час затримки становить 102 дні.

Пунктом 25.3 Договору страхування, за невиконання або неналежне виконання умов цього договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Крім того, частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», також передбачається сплата пені за прострочення надання послуги. Так, у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Одночасно законодавством, що регулює правовідносини у сфері страхування, визначено, що в разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (статті 992 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про страхування», однією з істотних ознак договору страхування є визначення в ньому відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору.

На підставі викладеного, можна зробити висновок що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України «Про страхування» та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України «Про захист прав споживачів» - загальними.

Розмір неустойки як відповідальність страховика за договором страхування має бути визначено у такому договорі. Якщо ж такий розмір не було визначено сторонами в договорі страхування, то до спірних правовідносин застосовується частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо укладений договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої особи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», судам слід мати на увазі, що неустойка (штраф, пеня) стягується лише тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом. Пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожний день прострочки, в тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні.

Так, згідно пункту 25.4 Договору страхування, за несвоєчасне проведення розрахунків винна сторона сплачу іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє під час виникнення заборгованості, від суми, що підлягає сплаті, за кожен день затримки.

Пунктом 22.1 Договору страхування, Страховик здійснює виплату страхового відшкодування на підставі Заяви на виплату страхового відшкодування Страхувальника і Страхового акту, який складається Страховиком. Страховик здійснює виплату страхового відшкодування протягом 5 (п`яти) робочих днів після затвердження страхового акту.

Страховий акт складається і затверджується протягом 20 (двадцяти) робочих днів, після одержання всіх необхідних документів.

Визначаючи період затримки виплати страхового відшкодування. Суд першої інстанції виходив з того, що останній документ для прийняття рішення - постанова в адміністративній справі був зданий страховій компанії 15.11.2018, а отже страховий акт повинен був бути складеним не пізніше 13.12.2018, а страхова виплата здійснена до 20.12.2018р.

Проте, належних і допустимих доказів на підтвердження факту надання потерпілим страховій компанії всього пакету документів 15.11.2018 матеріали справи не містять.

Натомість відповідачем надані суду фотокопія відповідної постанови в адміністративній справі, на який міститься вхідний номер компанії і дата його реєстрації 17.12.2018р, а також витяг із журналу вхідної кореспонденції від 17.12.2018р

Отже, відповідно до умов договору страхове відшкодування мало бути виплачене не пізніше 25.01.2019 року, а тому період затримки у виплаті становить не 102 дні, як помилково вважав суд першої інстанції, а 64 дні з 25.01.2019 по 01.04.2019. Відтак, розмір пені становить відповідно 36 774,10 грн. , а не 58 608, 72 грн., як помилково вважав суд першої інстанції.

На підставі ст.376 ЦПК Україні в зазначеній частині оскаржуване рішення підлягає зміні, з відповідача на користь потерпілого підлягає стягненню пеня у зазначеному вище розмірі, а загальна сума відшкодування підлягає зменшенню на 21 834, 62 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом неправильно визначений розмір страхового відшкодування є також безпідставними. (Див заперечення)

Колегія суддів погоджується також із висновком суду першої інстанції щодо компенсації витрат на правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що інші судові втирати витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представництво у суді адвокат Іваниця О.О. здійснювала на підставі договору про надання правової допомоги від 22.01.2019.

В актах про надання правничої допомоги №1,2,3,4,5,6,7 від 29.01.2019, 26.02.2019, 20.03.2019, 26.03.2019, 01.04.2019, 07.06.2019, 15.07.2019 за договором про надання правової допомоги укладеного 22.01.2019 між ОСОБА_1 та адвокатом Іваниця О.О., зазначені та розписані вид правової послуги, що надавалася позивачу, кількість витраченого часу, загальна вартість послуги, що складає 6 548,72 грн., також надано чеки про прийняття адвокатом суми коштів за вказаним договором у вказаному розмірі.

З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи наведені в апеляційній скарзі не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права при визначені суми компенсац2ії за правничу допомогу.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, зміною рішення суду першої інстанції і зменшеннями суми стягнення на підставі ст.141 ч.8 ЦПК України підлягають зміні і визначений судом першої інстанції розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави. З урахуванням принципу взаємозаліку і часткового задоволення вимог апеляційної скарги з відповідача на користь держави підлягає стягненню 5 632, 23 грн.

Керуючись ст. ст.374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю «НІКО Страхування» залишити задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2019 року і додаткове рішення від 26 липня 2019 року змінити, стягнувши з Товариства з додатковою відповідальністю «НІКО Страхування» на користь ОСОБА_1 620 349, 91 грн. (шістсот двадцять тисяч триста сорок дев`ять гривень 91 коп.) , із яких 582 575, 81 грн. страхової виплати, 36 774, 10 грн. - пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за період з 25 січня по 1 квітня 2019 року, 1 000 грн. - витрати на евакуацію транспортного засобу.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «НІКО Страхування» на користь держави судовий збір у розмірі 5 632, 23 грн.

В іншій частині оскаржувані рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2019 року.

Головуючий :

Судді :