Справа № 560/2210/19

РІШЕННЯ

іменем України

31 жовтня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

секретаря судового засідання Василевської К.В. представника позивача Шустера Я. В . представників відповідача Дмитрієвої А.Л., Сураєва О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними, скасування наказів та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати накази ГУ ДФС у Хмельницькій області № 443 від 25.02.2019 року та № 583 від 12.03.2019 року;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області, а саме:

- №0004641303 форми "Р", яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 787815,00 грн., в тому числі 630252,00 грн. за основним платежем та 157563,00 грн. за штрафними санкціями;

- №0004591303 форми "Р", яким ОСОБА_3 було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 963282,11 грн., в тому числі 770625,69 грн. за основним платежем та 192656,42 грн. за штрафними санкціями;

- №0004631303 форми "Р", яким ОСОБА_3 було збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 80290,90 грн., в тому числі 64232,72 грн. за основним платежем та 16058,18 грн. за штрафними санкціями;

- №0004601303 форми "ПС", яким ОСОБА_3 застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 680.00 грн.;

- №0004651303 форми "ПС", яким ОСОБА_3 застосовано адміністративний штраф на суму 510.00 грн.;

- вимоги про сплати боргу № Ф 0004571303 від 12.04.2019 року з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 251847,66 грн. та № Ф 18399-53 від 10.05.2019 року в сумі 292387,04 грн., в тому числі недоїмка 251847,66 грн. та штраф 40539,38 грн., рішення №0004581303, яким застосовано штрафні санкції за несплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 40539,38 грн.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області на підставі наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області № 443 від 25.02.2019 року зі змінами внесеними наказом № 583 від 12.03.2019 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.10.2018 року.

На підставі висновків акту перевірки від 22.03.2019 року №0168/22-01-13-07/2976926790, відповідачем 12.04.2019 року прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення, а саме: №0004641303, №0004591303, №0004631303, №0004601303, №0004651303, сформовано вимоги № Ф-0004571303, № Ф-18399-53 та рішення №0004581303.

Позивач не погоджується із прийнятими контролюючим органом документами, оскільки вважає, що вони базуються на безпідставних висновках податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, призначення, проведення перевірки та оформлення акту перевірки здійснено з порушенням норм Податкового кодексу України, тому звернувся з адміністративним позовом до суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.07.2019 року відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року закрито підготовче провадження у даній справі, та призначено її до судового розгляду.

В судовому засіданні 23.10.2019 року протокольною ухвалою задоволено клопотання представника відповідача про заміну сторони, а саме: ГУ ДФС у Хмельницькій області на ГУ ДПС у Хмельницькій області.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, та надали суду пояснення згідно поданого відзиву на даний адміністративний позов.

В обґрунтування відзиву зазначили, що підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача стало отримання інформації про здійснення ним господарської діяльності без державної реєстрації. Перевірка проведена з дотриманням норм Податкового кодексу України. Так як посадові особи відповідача були фактично допущені позивачем до проведення перевірки, відсутні підстави для визнання протиправними та скасування наказів ГУ ДФС у Хмельницькій області № 443 від 25.02.2019 року та № 583 від 12.03.2019 року про проведення перевірки, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпними.

Нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації та передбачено застосування судом адміністративного стягнення за фактами, встановленими контролюючим органом та підтвердженим судом.

Відповідачем, до початку перевірки, направлено позивачу запит про надання інформації та документального підтвердження щодо отримання грошових переказів за здійснені поштові відправлення поштових вантажів із залученням ТОВ "Нова пошта" та під час проведення перевірки надано вимогу про надання інформації та відповідного документального підтвердження щодо отримання зазначених грошових переказів. У наданні документів на запит було відмовлено. На вимогу позивачем надано пояснення та повідомлено, що документи не збереглися.

Під час проведення перевірки використано податкову інформацію, що міститься в листах ДФС України від 16.11.2018 року № 35805/7/99-99-13-04-03-17 та від 22.11.2018 року № 36393/7/99-99-13-04-03-17, які не є методичними, оглядовими, рекомендаційними.

Крім того представники зазначили про наявність кримінального провадження відносно позивача.

Представники відповідача відмітили, що податкове повідомлення-рішення було прийняте згідно вимог чинного законодавства, як результат виявлених порушень зі сторони позивача, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

25.09.2019 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якому він не погоджується із правовим обґрунтуванням, викладеним відповідачем у вказаному відзиві.

10.10.2019 року представник відповідача подала заперечення на відзив, у яких просить відмовити у задоволенні позову з підстав, що є тотожними підставам, які викладені у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 24.01.2006 року по 04.04.2013 року та на момент проведення перевірки був зареєстрований в податковому органі, як фізична особа-підприємець.

У зв`язку із надходженням до ГУ ДФС у Хмельницькій області інформації щодо порушення вимог підпункту 78.1.13 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації, заступником начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області 25.02.2019 року видано наказ №443 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", яким головного державного ревізора-інспектора зобов`язано провести з 11.03.2019 року перевірку фізичної особи ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.10.2018 року. Тривалість перевірки 10 робочих днів.

Наказом заступника начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області від 12.03.2019 року №583 "Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 25.02.2019 №443" тривалість перевірки визначено у 05 робочих днів.

Перевіркою встановлено, що позивач у період з 01.01.2015 року по 31.10.2018 року здійснював реалізацію товарів через мережу Інтернет, відправку товарів проводив користуючись послугами ТОВ "Нова пошта". Всього за зазначений період відправлено поштових вантажів загальною вагою 48855,77 кг. на суму 4377483,00 грн., в тому числі: за 2015 року вагою 97,20 кг на суму 15273,00 грн., за 2016 року вагою 1269,70 кг на суму 92243,0 грн., за 2017 року вагою 8710,48 кг на суму 1118708,00 грн., за 2018 року вагою 38778,39 кг на суму 3151259,00 грн. (ознака товару - запасні частини).

Всього отримано платником грошових переказів за відправлений товар на суму 4351243,00 грн., в тому числі за 2015 рік - 5563,00 грн., за 2016 рік - 63499,00 грн., за 2017 рік - 1130922,00 грн., за 2018 рік - 3151259,00 грн.

Позивачем за період 2015-2018 роки задекларовано загального оподаткованого доходу у сумі 69062,00 грн.

За результатами перевірки складено акт №0168/22-01-13-07/2976906790 від 22.03.2019 року. Відповідно до висновку вказаного акту документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення, а саме:

- п. 167.1. ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 - 2018 роки в розмірі - 770625,69 грн., в тому числі за 2015 рік завищено на суму 166,89 грн., за 2017 рік занижено на 203565,96 грн., за 2018 рік занижено на 567226,62 грн.;

- п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 177.2, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме занижено суму військового збору на загальну суму 64232,72 грн., у тому числі за 2017 р. на 16963,83 грн., за 2018 р. на 47268,89 грн.;

- п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6 та п. 2 ч. 1 ст. 7, ч.5, ч.11 ст. 8, абз.3 ч. 8 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 р. №2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", із змінами та доповненнями, а саме: занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 251847,66 грн., в тому числі, за 2015 рік - 5293,88 грн., за 2016 рік - 13969,78, за 2017 рік - 109725,00 грн., за 10 міс. 2018 року - 122859,00 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.193.1.ст.193, п.194.1.ст.194 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме занижено податок на додану вартість в сумі 630252 грн., у т.ч. за жовтень 2018р. в сумі 630252 грн.;

- п.49.1, п.п.49.18.5 п.49.18 ст..49, п.177.11 ст..179 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) фізичною особою, а саме податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 - 2016 роки подано із порушенням встановленого граничного терміну подання, за 2017 рік та 2018 рік декларації не подано;

- п. 44.1 ст. 44, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме фізичною особою не забезпечено збереження документів, пов`язаних із виникненням оподатковуваного доходу за період з 01.01.2015року по 31.10.2018 року.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки від 22.03.2019 року позивач 01.04.2019 року подав до ГУ ДФС у Хмельницькій області заперечення на зазначений акт. За результатами розгляду заперечень позивачу 11.04.2019 року надано відповідь, відповідно до якої висновки акту перевірки після розгляду заперечень залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 22.03.2019 року №0168/22-01-13-07/ НОМЕР_2 , відповідач 12.04.2019 року прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0004641303 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 787815,00 грн., в тому числі 630252,00 грн. за основним платежем та 157563,00 грн. за штрафними санкціями;

- №0004591303 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 963282,11 грн., в тому числі 770625,69 грн. за основним платежем та 192656,42 грн. за штрафними санкціями;

- №0004631303 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 80290,90 грн., в тому числі 64232,72 грн. за основним платежем та 16058,18 грн. за штрафними санкціями;

- №0004601303 форми "ПС", яким до позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними за результатами річного декларування, застосовано штрафну санкцію на суму 680,00 грн.;

- №0004651303 форми "ПС", яким до позивача застосовано адміністративний штраф на суму 510,00 грн.

ГУ ДФС у Хмельницькій області 12.04.2019 року сформовано вимогу № Ф-0004571303, відповідно до якої загальна сума боргу позивача зі сплати єдиного внеску становить 251847,66 грн.

Рішенням №0004581303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.04.2019 року до позивача застосовано штрафні санкції за несплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 40539,38 грн.

10.05.2019 року ГУ ДФС у Хмельницькій області сформовано вимогу № Ф-18399-53, відповідно до якої загальна сума боргу позивача зі сплати єдиного внеску станом на 30.04.2019 року становить 292387,04 грн., в тому числі недоїмка 251847,66 грн. та штраф 40539,38 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Пунктом 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема, для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України); запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано статтею 78 ПК України. Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, вичерпний перелік яких визначено у пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Відповідно до підпункту 78.1.13 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Згідно із підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова інформація розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

Статтею 16 Закону України "Про інформацію" визначено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Відповідно до пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується зокрема інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; про фінансово - господарські операції платників податків; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація: про об`єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами, про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків, що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

В ході судового розгляду судом встановлено, що посадовими особами відповідача, на підставі наказу заступника начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області № 443 від 25.02.2019 року, зі змінами внесеними наказом № 583 від 12.03.2019 року, у період з 11.03.2019 року по 15.03.2019 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.10.2018 року.

Повідомлення та копію наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки вручено позивачу до початку проведення перевірки, а саме: 06.03.2019 року, що підтверджується копією розписки №78, наявної в матеріалах справи.

Підставою для прийняття оскаржуваних наказів стало отримання ГУ ДФС у Хмельницькій області в установленому законодавством порядку інформації щодо порушення позивачем вимог підпункту 78.1.12 ПК України, а саме: ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення господарської діяльності без державної реєстрації, про що зазначено в наказах №443 та №583.

Відповідно до підпункту 1.2.1 пункту 1.2 розділу І Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, (у редакції наказу ДФС від 23.03.2018 року №398) рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4, статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДФС. У такому наказі зазначається дата видачі, найменування органу ДФС, який його видав та органу ДФС, який буде проводити таку перевірку (у випадках призначення такої перевірки органом ДФС вищого рівня відповідно до підпунктів 78.1.5 та 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу), найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова виїзна/невиїзна або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС та скріплення відповідною печаткою цього органу.

В додатку 1 до методичних рекомендацій наведено зразок оформлення наказу про проведення документальної перевірки, де у підставі видання наказу, контролюючим органам запропоновано вказувати відповідний підпункт, пункт та статтю ПК України.

З огляду копій наказів виданих заступником начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області №443 від 25.02.2019 року та №583 від 12.03.2019 року, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що такі за формою та змістом відповідають зазначеним вимогам.

Дослідження змісту вищезазначених правових норм, а також встановлені обставини, дають суду право зробити висновок про те, що накази ГУ ДФС у Хмельницькій області №443 від 25.02.2019 року, №583 від 12.03.2019 року прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, відповідно призначення і проведення проведеної перевірки відповідає нормам ПК України.

Враховуючи викладене суд відмовляє у задоволенні вимоги щодо визнання протиправними та скасування наказів ГУ ДФС у Хмельницькій області № 443 від 25.02.2019 року та № 583 від 12.03.2019 року.

Як зазначалось вище документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно із пунктом 78.7 статті 78 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Статтею 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.6 статті 85 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до пункту 85.8 статті 85 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно акту перевірки №0168/22-01-13-07/2976926790 від 22.03.2019 року в ході проведення перевірки використано наступні документи: податкові декларації про майновий стан і доходи позивача за 2015-2016 роки, листи ДФС України №35805/7/99-99-13-04-03-17 від 16.11.2018 року та №36393/7/99-99-13-04-03-17від 22.11.2018 року, відомості з ЦБД Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів.

У зв`язку із проведенням перевірки, посадовою особою ГУ ДФС у Хмельницькій області 13.03.2019 року оформлено та вручено позивачу лист, щодо надання для перевірки інформації та копій документів.

Позивач 13.02.2019 року надав пояснення, відповідно до яких він, як фізична особа у період 2017-2018 роки здійснював діяльність по продажу та купівлі товарів, а саме: вторинної сировини, побутових відходів, брухту чорних металів (код 7204 згідно УКТ ВЕД), використаних акумуляторів електричних свинцево-кислотних (код 8548) та брухту таких акумуляторів. Позивач повідомив, що документи на підтвердження такої діяльності втрачені, частина з них достроково знищена та просив надати час на їх відновлення.

13.03.2019 року посадовою особою ГУ ДФС у Хмельницькій області складено акт №0063/22-01-13-03/2976906790 про ненадання документів ОСОБА_4 , від підпису якого позивач відмовився.

Зазначене свідчить про те, що посадовими особами контролюючого органу на виконання вимог ПК України вжито необхідних заходів щодо отримання документів для проведення перевірки, при цьому позивач обов`язок щодо надання документів не виконав та не надав такі документи, тому перевірка проводилась за наявними матеріалами, про що зазначено в акті перевірки.

В ході судового розгляду позивачем надано до суду копії документів на спростування здійснення ним поштових відправлень та отримання грошових коштів, а саме: довідку ТОВ "Оздоровчий СПА-комплекс Трембіта" від 29.05.2019 року, лист головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 04.06.2019 року, адвокатські запити від 05.07.2019 року направлені ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Пост фінанс", лист ТОВ "Нова пошта" від 18.07.2019 року, лист ТОВ "Пост фінанс". Суд при прийнятті рішенні не бере уваги надані документи, оскільки такі не досліджувались в ході проведення перевірки.

Пунктом 78.8 статті 78 ПК України встановлено, що порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

22.03.2019 року посадовою особою ГУ ДФС у Хмельницькій області, яка проводила перевірку складено акт №0168/22-01-13-07/2976926790 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.10.2018 року.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Згідно із статтею 16 ПК України платник податків зобов`язаний, з поміж іншого: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 17 ПК України регламентовано, що платник по має право, зокрема: безоплатно отримувати у контролюючих органах, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов`язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю; представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника; обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат; користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом; одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом; бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб); вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків; подавати декларацію та інші документи в паперовій формі у разі виникнення технічних проблем у роботі електронного кабінету (наявність помилки має бути підтверджена у порядку, встановленому методологом електронного кабінету або судом). Платник податку має також інші права, передбачені законом.

Статтею 22 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На підставі акту перевірки від 22.03.2019 року №0168/22-01-13-07/ НОМЕР_2 , відповідач 12.04.2019 року прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0004601303 форми "ПС" до позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, застосовано штрафну санкцію на суму 680,00 грн.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно із підпунктом 49.18.4 пункту 49.18.4 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 179.1 статті 179 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 179.7 статті 179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

В ході проведення перевірки встановлено порушення вимог статті 49 ПК України, а саме: податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016 роки подано з порушенням встановленого граничного терміну подання, за 2017, 2018 рік декларації не подано. Згідно копій декларацій наявних у матеріалах справи податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 рік подані 21.01.2019 року. Доказів на підтвердження подання податкових декларації за 2017, 2018 роки позивачем в ході проведенні перевірки та в ході судового розгляду не надано.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що податкові декларації за 2015, 2016 роки подані позивачем з порушенням встановленого граничного терміну подання, за 2017, 2018 рік декларації не подано, суд дійшов висновків про правомірність висновків акту перевірки в частині порушення граничного терміну подання податкових декларацій за 2015-2016 роки, неподання таких декларації за 2017-2018 роки та прийнятого податкове повідомлення -рішення №0004601303.

12.04.2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004591303 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 963282,11 грн., в тому числі 770625,69 грн. за основним платежем та 192656,42 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Статтею 163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються з поміж іншого суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Пунктом 164.3 статті 164 ПК України встановлено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Таким чином визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, є фактичне отримання такого доходу платником податків.

Згідно з пунктом 168.2 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб`єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становила 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

З 01.01.2016 року відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Перевіркою встановлено, що позивач протягом 2015-2018 років за реалізацію запасних частин, через посередництво ТОВ "Пост Фінанс", отримав грошові перекази на суму 4351243,00 грн., в тому числі за 2015 рік - 5563,00 грн., за 2016 рік - 63499,00 грн., за 2017 рік - 1130922,00 грн., за 2018 рік - 3151259,00 грн.

Таким чином, у зв`язку із отриманням доходів позивач повинен був включити до складу загального річного оподатковуваного доходу за 2017 та 2018 рік зазначені суми грошових переказів.

Позивач не включив до складу загального річного оподатковуваного доходу за 2017 рік суму грошових переказів в розмірі 1130922,00 грн., що призвело до заниження суми податкового зобов`язання на 203565,96 грн. (1130922,00x18%), за 2018 рік не включено до складу загального річного оподатковуваного доходу суму грошових переказів в розмірі 3151259,00 грн., що призвело до заниження суми податкового зобов`язання на 567226,62 грн. (3151259,00 грн.х18%).

Крім того позивач, задекларувавши в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік суму виручки від реалізації товарів в розмірі - 5563,00 грн., визначив суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, застосувавши ставку 18 відсотків, чим було завищено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 166,89 грн., податкове зобов`язання за даними перевірки - 834,45 грн. (5563,00 грн.х15%); податкове зобов`язання за даними платника - 1001,34 грн., різниця - 166,89 грн. (1001,34 грн. - 834,45 грн.).

Таким чином, у зв`язку із отриманням доходів у позивача виник обов`язок сплатити податок на доходи з фізичних осіб.

В наданих поясненнях позивач не заперечує факт отримання зазначених грошових коштів та стверджує, що протягом 2017-2018 років здійснював діяльність, як фізична особа, з продажу та купівлі вторинної сировини, побутових відходів, брухту чорних металів, використаних акумуляторів та брухту таких акумуляторів, тому сума доходу не була включена до загально місячного (річного) оподаткування. При цьому позивач стверджує, що документи на підтвердження здійснення такої діяльності не збереглися.

Відповідно до підпункту 165.1.25 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт чорних металів (код 7204 згідно з УКТ ЗЕД), брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево-кислотні (код 8548 10 21 00 згідно з УКТ ЗЕД), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (код 8548 10 91 00 згідно з УКТ ЗЕД), та брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.05.1999 №619-XIV «Про металобрухт» визначено, що металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

В залежності від споживчого призначення металобрухт поділяється на такі види: побутовий металобрухт - непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність; промисловий металобрухт - непридатні для прямого використання в промисловості та інших галузях економіки вироби або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Приписами статті 2 Закону України «Про металобрухт» встановлено, що Закон України «Про відходи» не поширюється на відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, однак Закон «Про металобрухт», відповідно до статті 2 Закону України «Про відходи», є частиною законодавства про відходи.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 року № 187/98-ВР визначено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення. Відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови.

Згідно з Класифікатором відходів ДК 005-96, затвердженим і введеним в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29.02.1996 №89, який входить до державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, різного роду брухт металевий є одним з видів відходів.

З огляду на відсутність у позивача доказів на підтвердження діяльності з продажу та купівлі товарів, а саме: вторинної сировини, побутових відходів, брухту чорних металів, використаних акумуляторів та брухту таких акумуляторів, відсутня можливість класифікувати до яких видів металобрухту (побутового чи промислового) відносились такі товари.

Як вбачається з акту перевірки позивач здійснював відправлення товарів, а саме: запчастин до ВПТ, тобто вказаний позивачем товар не класифікувався відповідачем як вторинна сировина, побутові відходи, побутовий металобрухт, а тому доходи отримані позивачем від здійснення такої діяльності повинні бити включені до загального річного оподаткованого доходу за 2017 та 2018 рік.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд керуючись принципом презумпції правомірності рішення контролюючу органу, приходить до висновку, що відповідачем правомірно встановлено порушення, а саме: занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 - 2018 роки в розмірі - 770625,69 грн., в тому числі за 2015 рік завищено на суму 166,89 грн., за 2017 рік занижено на 203565,96 грн., за 2018 рік занижено на 567226,62 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0004591303.

Податковим повідомленням-рішенням №0004641303 форми "Р" позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 787815,00 грн., в тому числі 630252,00 грн. за основним платежем та 157563,00 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до підпункту 2 пункту 180.1 статті 180 ПК України платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно із пунктом 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Статтею 183 ПК України встановлено порядок реєстрації платників податку:

будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву (пункту 183.1)

у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (пункт 183.2).

Пунктом 183.10 статті 183 ПК України 183.10 встановлено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Перевіркою встановлено, що позивач отримав за 2017 рік грошових коштів у сумі 1130922,00 грн., що перевищує 1000000,00 грн. на 130922,00 грн. Оскільки таке перевищення відбулося в грудні 2017 року, заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість позивач повинен був подати до 10.01.2019 року.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Статтею 193 ПК України встановлено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я".

Пунктом 194.1 статті 194 ПК України встановлено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Згідно акту перевірки за період з 11.01.2018р. по 31.10.2018р. ОСОБА_3 задекларовано податкових зобов`язань по податку на додану вартість у сумі 0 гривень. Проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 за 10 місяців 2018 року отримав грошові перекази через ТОВ «Пост Фінанс» за здійсненні відправлення поштових вантажів із залученням ТОВ «Нова Пошта» на загальну суму 3151259,00 грн.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивач за 10 місяців 2018 року отримав грошові перекази через ТОВ «Пост Фінанс» за здійсненні відправлення поштових вантажів із залученням ТОВ «Нова Пошта» на загальну суму 3151259,00 грн., висновок акту перевірки в частині заниження позивачем податку на додану вартість на суму 630252 грн. (3151259 грн. х 20%) є правомірним.

Пунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином оскільки судом встановлено правомірність висновку акту перевірки в частині заниження позивачем податку на додану вартість на суму 630252 грн. суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0004641303 форми "Р", яким ОСОБА_3 було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 787815,00 грн., в тому числі 630252,00 грн. за основним платежем та 157563,00 грн. за штрафними санкціями.

Податковим повідомленням - рішенням №0004631303 форми "Р" позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 80290,90 грн., в тому числі 64232,72 грн. за основним платежем та 16058,18 грн. за штрафними санкціями.

Порядок нарахування військового збору встановлений пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, відповідно до якого тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктами 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції до 01.01.2019 року) звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Перевіркою встановлено, що в результаті заниження загального та чистого оподаткованого доходу позивачем в порушення підпункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України позивачем занижено суму військового збору на загальну суму 64232,72 грн., в тому числі за 2017 рік на 16963,83 грн. та 2018 рік на 47268,89 грн.

Враховуючи наведене та підтвердження правомірності нарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб, нарахування відповідачем військового збору на суму заниженого доходу також є правомірним.

Податковим повідомленням рішенням №0004651303 форми "ПС" до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510.00 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із пунктом статті 176 ПК України платники податку зобов`язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку; г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг; ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності; д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги; е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 121.1 статті 121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

В ході проведення перевірки позивачем, на вимогу контролюючого органу, не було надано документів на підтвердження здійснення діяльності з купівлі-продажу товарів, оскільки такі не збереглися, беручи до уваги, що нормами ПК України встановлено обов`язок платника податків щодо забезпечення збереження документів, пов`язаних із виникненням оподаткованого доходу, суд дійшов висновку, що застосування штрафу в розмірі 510 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0004651303 від 12.04.2019 є правомірним.

Щодо нарахування єдиного внеску, суд звертає увагу на наступне.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ (далі - Закон України № 2464-VІ) платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Пунктом 2 статті 7 Закону України № 2464-VІ ( в редакції з 01.01.2016 року) встановлено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок нараховується - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до пункту 11 статті 8 Закону України № 2464-VІ ( в редакції до 01.01.2016 року) Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно із частиною 5 статті 8 Закону України № 2464-VІ ( в редакції з 01.01.2016 року) Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Наведені норми свідчать, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є похідним від податку на доходи фізичних осіб.

Оскільки перевіркою встановлено заниження чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок в сумі 4351243,00 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 5563,00 грн., за 2016 рік в сумі 63499,00 грн., за 2017 рік в сумі 1130922,00 грн., за 10 місяців та 2018 року в сумі 3151259,00 грн., висновки перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI із змінами та доповненнями, щодо заниження суму єдиного внеску, що підлягає сплаті за 2015-2018 роки є вірними.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Враховуючи недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 251847,66 грн., контролюючим органом 12.04.2019 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0004571303 від 12.04.2019.

Водночас, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464VІ, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частини 3 статті 25 Закону України № 2464-VІ).

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України №2464-VІ за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до вказаних норм відповідачем 12.04.2019 року прийнято рішення №0004581303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в сумі 40539,38 грн.

Оскільки вказані вимога та рішення від 12.04.2019 року були отримані позивачем 16.04.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та підлягали сплаті в зазначені терміни (протягом 10 календарних днів після одержання) та не були сплачені позивачем, 10.05.2019 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-18399-53.

Враховуючи вищезазначені норми та результати перевірки суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято рішення №0004581303 та вимоги про сплати боргу № Ф 0004571303 від 12.04.2019 року та № Ф 18399-53 від 10.05.2019 року.

Суд при прийнятті рішення не бере до уваги додаткові докази надані 21.10.2019 року позивачем та 10.10.2019 року відповідачем, оскільки такі подані поза межами строку встановленого судом в підготовчому засіданні, а також додані документи не були предметом документальної позапланової невиїзної перевірки.

Враховуючи викладене, матеріалами справи дослідженими у ході судового розгляду підтверджено, що висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_3 є правомірними, відповідають вимогам законодавства, а оскаржені накази №443 та №583, податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, податкові вимоги, що прийняті за результатом перевірки є правомірними та відповідають вимогам Податкового кодексу України, отже відповідач довів правомірність своїх дій та підтвердив їх належними та допустимими доказами наданими суду в ході розгляду справи, відтак у суду відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними, скасування наказів та податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11 листопада 2019 року

Позивач:ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)

Головуючий суддя В.К. Блонський