Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2019 р. Справа№200/10362/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 серпня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача № 463 від 04.04.2019 року про відмову позивачеві в перерахунку пенсії на підставі ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача № 463 від 01.04.2019 року про перерахунок пенсії по стажу, по заробітку на підставі ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.03.2015 року по 15.10.2015 року, та з 01.07.2017 року по 28.02.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 463 від 01.04.2019 року про перерахунок пенсії по стажу, по заробітку на підставі ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на що отримав рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії № 463 від 04 квітня 2019 року, мотивоване відсутністю у позивача необхідного страхового стажу, у зв`язку із несплатою його роботодавцем Відокремленим підрозділом «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» страхових внесків за відповідний період, а саме з 01.07.2017 року по 28.02.2019 року, що є порушенням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, з листа відповідача від 20.06.2019 року № 11/б-02-01-01, позивачеві стало відомо про те, що у зв`язку із несплатою ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» страхових внесків за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, та єдиного соціального внеску за період з 01.03.2015 року по 15.10.2015 року, зазначені періоди також не були враховані відповідачем при розрахунку коефіцієнту стажу та заробітної плати позивача, у зв`язку із чим, страховий стаж позивача склав 26 років 4 місяці 15 днів, стаж на підземних роботах 21 рік 8 місяців 21 день, в тому числі військова служба 1 рік 11 місяців 3 дні. Індивідуальний перерахунок пенсії позивачеві проведений з 01.04.2018 року, згідно із яким був врахований страховий стаж позивача за період з 01.12.2015 року по 31.07.2016 року, та склав 27 років 15 днів.

Вважає, що відповідач безпідставно не врахував до страхового стажу позивача періоди його роботи у ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля»: з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.03.2015 року по 15.10.2015 року, та з 01.07.2017 року по 28.02.2019 року, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачена відповідальність робітника за несвоєчасне з вини роботодавця перерахування страхових внесків до Пенсійного фонду, що були нараховані на заробітну плату такого працівника, у зв`язку із чим наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В поданому до суду відзиві на адміністративний позов відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що рішенням Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 463 від 04.04.2019 року позивачеві дійсно було відмовлено в перерахунку пенсії згідно із ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю у позивача необхідного страхового стажу, оскільки на момент звернення відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей персоніфікованого обліку за період з 01.01.1999 року по 28.02.2019 року встановлено, що страховий стаж після попереднього перерахунку складає 11 місяців замість необхідних 2-х років, що обумовлено несплатою ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» щомісячних платежів по єдиному внеску за період з 01.07.2017 року по 28.02.2019 року.

Крім того відповідачем зазначено, що період роботи позивача з 01.03.2015 року по 15.10.2015 року зарахований до його страхового стажу.

Посилаючись на відсутність у відповідача правових підстав для здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії позивачеві відповідно до положень ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 09 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Селидовському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та з 15.10.2015 року йому було призначено пенсію за віком відповідно до ст. 14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та відповідно до розділу ХV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

01 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 463 від 01.04.2019 року про перерахунок пенсії по стажу, по заробітку на підставі ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої додав пільгову довідку № 1-843 від 01.04.2019 року.

Рішенням відповідача про відмову в перерахунку пенсії № 463 від 04 квітня 2019 року, позивачеві було відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу, у зв`язку із несплатою Відокремленим підрозділом «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» страхових внесків за відповідний період, а саме з 01.07.2017 року по 28.02.2019 року, що є порушенням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначено, що відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей персоніфікованого обліку за період з 01.01.1999 року по 28.02.2019 року, було встановлено, що після попереднього перерахунку пенсії страховий стаж позивача становить 11 місяців замість необхідних 2-х років (а.с. 5).

В листі відповідача від 20.06.2019 року № 11/б-02-01-01, позивачеві було повідомлено про те, що у зв`язку із несплатою ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» страхових внесків за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, та єдиного соціального внеску за період з 01.03.2015 року по 15.10.2015 року, зазначені періоди також не були враховані відповідачем при розрахунку коефіцієнту стажу та заробітної плати позивача, у зв`язку із чим, страховий стаж позивача склав 26 років 4 місяці 15 днів, стаж на підземних роботах 21 рік 8 місяців 21 день, в тому числі військова служба 1 рік 11 місяців 3 дні. Індивідуальний перерахунок пенсії позивачеві проведений з 01.04.2018 року, згідно із яким був врахований страховий стаж позивача за період з 01.12.2015 року по 31.07.2016 року, та склав 27 років 15 днів (а.с. 6-8).

Згідно із записами в трудовій книжці позивача, серія: НОМЕР_1 , виданій 24 травня 1990 року, позивач ОСОБА_1 з 11.02.2002 року по теперішній час працює у Відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» на посаді машиніста підземних установок (а.с. 18-24).

Згідно із довідкою ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» №306 за вих. №1-1601 від 24.06.2019 року, у період з 01.07.2017 року по 31.01.2019 року, щомісячно на заробітну плату позивача ОСОБА_1 роботодавець нараховував єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у розмірі 22%., в загальній сумі 24733,87 грн. Зазначено, що ЄСВ перерахований до Покровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на користь бюджету: за період з 01.07.2017 року по 31.01.2019 року у повному обсязі (а.с. 15).

Згідно із довідкою ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» №307 за вих.№1-1602 від 24.06.2019 року, у період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, щомісячно на заробітну плату позивача ОСОБА_1 роботодавець нараховував та сплачував до Пенсійного Фонду України страхові внески у розмірі 33,2 % в тому числі щомісячно: з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року. Зазначено, що станом на 20.06.2019 року страхові внески по ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року перераховано в Пенсійний Фонд України у повному обсязі, у тому числі і страхові внески, утримані із заробітної плати позивача (а.с. 16).

Згідно із довідкою ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» №308 за вих.№1-1603 від 24.06.2019 року, у період з 01.03.2015 року по 31.10.2015 року, щомісячно на заробітну плату позивача ОСОБА_1 роботодавець нараховував єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у розмірі 49,7%.,в загальній сумі 25240,74 грн. Зазначено, що ЄСВ перерахований до Покровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на користь бюджету: за період з 01.03.2015 року по 31.10.2015 року (а.с. 17).

Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформованими станом на 02 квітня 2019 року, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача ОСОБА_1 відображені дані про суми заробітку позивача та кількість відпрацьованого місяців за період з 01.03.2015 року по 15.10.2015 року, за який нарахована заробітна плата та сплачені страхові внески.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 9 липня 2003 року №1058-IV, в редакції Закону №2281-VIII від 08 лютого 2018 року, "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Згідно із статтею 1 Закону №1058-IV, у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;

мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід);

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2 статті 20 Закону №1058-IV).

Згідно із частиною 4 статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.

У разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі днем сплати страхових внесків, згідно частини 9 цієї статті, вважається день списання установою банку суми платежу з банківського рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Статтею 21 Закону №1058-IV встановлено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки, яка містить, зокрема, відомості про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат.

Порядок відкриття та ведення персональної електронної облікової картки встановлений "Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 08 липня 2014 року за № 785/25562.

Відповідно до статті 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для, зокрема, обчислення страхових внесків, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях (стаття 24 Закону№1058-IV) .

Згідно із частиною 4 статті 42 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) (касаційне провадження № К/9901/458/17).

Аналізуючи наведені положення чинного законодавства та оцінюючи докази, надані сторонами, суд приходить до наступних висновків.

Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

В спірному рішенні про відмову в перерахунку пенсії № 463 від 04 квітня 2019 року, відповідачем зазначено про те, що позивачеві було відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу, у зв`язку із несплатою ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» страхових внесків за відповідний період, а саме з 01.07.2017 року по 28.02.2019 року, що є порушенням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В листі відповідача від 20.06.2019 року № 11/б-02-01-01, також повідомлено, про те, що у зв`язку із несплатою ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» страхових внесків за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, та єдиного соціального внеску за період з 01.03.2015 року по 15.10.2015 року, зазначені періоди не були враховані відповідачем при розрахунку коефіцієнту стажу та заробітної плати позивача.

Посилання відповідача у відзиві на зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.03.2015 року по 15.10.2015 року суд не приймає, оскільки зазначений період, згідно із відомостями розрахунку стажу позивача від 20.05.2019 року зарахований до пільгового стажу, а не до страхового.

Таким чином, внаслідок несплати роботодавцем страхових внесків та єдиного соціального внеску за вказані періоди, позивач опинився у ситуації в якій є фактично позбавлений соціальної захищеності та стажу за час роботи на вказаному підприємстві у спірні періоди.

Позивач не може нести відповідальність у виді позбавлення права на включення періодів його роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.03.2015 року по 15.10.2015 року, та з 01.07.2017 року по 28.02.2019 року у ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» до страхового стажу за порушення, вчинене ДП «Селидіввугілля» та його відокремленим підрозділом оскільки згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Крім того, суд наголошує, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний страховий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію.

Враховуючи, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і трудовою книжкою позивача підтверджені періоди його роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.03.2015 року по 15.10.2015 року, та з 01.07.2017 року по 28.02.2019 року, відповідно, перед судом доведена наявність у позивача страхового стажу за вказані періоди.

Враховуючи наведене, з урахуванням представлених суду письмових доказів, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій під час здійснення відмови позивачеві в перерахунку пенсії на підставі ст. 42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, користуючись, зокрема, наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різних способів та засобів для дотримання своїх зобов`язань, протиправно не врахував при підрахунку стажу позивача періодів його роботи у ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля»: з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.03.2015 року по 15.10.2015 року, та з 01.07.2017 року по 28.02.2019 року, у зв`язку із чим, рішення відповідача № 463 про відмову в перерахунку пенсії є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача №463 про перерахунок пенсії по стажу по заробітку згідно ст. 42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, щодо врахування під час вирішення питання про перерахунок пенсії періодів роботи позивача у відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля»: з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.03.2015 року по 15.10.2015 року, та з 01.07.2017 року по 28.02.2019 року.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій, і на свій розсуд розраховувати чи врахувати стаж для розрахунку пенсії, та задоволення зазначених вимог свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем при зверненні до суду із даним позовом був сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн.

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі - 768,40 грн., які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, ЄДРПОУ: 41247274) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 квітня 2019 року № 463 про відмову в перерахунку.

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 463 про перерахунок пенсії по стажу по заробітку згідно ст. 42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, щодо врахування під час вирішення питання про перерахунок пенсії періодів роботи ОСОБА_1 у відокремленому підрозділі «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля»: з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.03.2015 року по 15.10.2015 року, та з 01.07.2017 року по 28.02.2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, ЄДРПОУ: 41247274) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 08 листопада 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров