ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2019 року № 640/9461/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Київській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування

висновку, наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час

вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Нацполіції) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача щодо звільнення позивача зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Київській області службового розслідування відносно позивача;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 20 лютого 2019 року №297 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 19 березня 2019 року №144 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції;

- поновити позивача на службі в поліції слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з спеціальним званням старшого лейтенанта поліції з 20 березня 2019 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача неправомірно звільнено зі служби у ГУ Нацполіції, оскільки під час проходження служби позивач дотримувався вимог присяги, ніколи не нехтував інтересами служби, виконував покладені на нього обов`язки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/9461/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки позивачем порушено службову, виконавчу дисципліну внаслідок низького рівня правосвідомості, низьких морально-ділових якостей, грубого ігнорування наказів і доручень, що є несумісним з подальшим проходженням служби.

Разом з відзивом відповідачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Наказом ГУ Нацполіції від 19 березня 2019 року «По особовому складу» №144 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) частини 1 статті 77 звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Ірпінського відділу поліції, з 19 березня 2019 року. Підставою вказано наказ Головного управління від 20 лютого 2019 року №297.

Відповідно до наказу ГУ Нацполіції від 20 лютого 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ВП ГУНП в Київській області» №297 за порушення службової дисципліни, підпунктів 2, 3 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, пункту 3 статті 11 розділу ІІ, підпунктів 1, 2, 3 статті 18 розділу ІІІ Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706, пунктів 3, 5, 7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасового вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 року №1104, пункту 1 розділу ІІІ Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 2016 року №296, Порядку зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу, затвердженого постановою КМУ від 07 травня 2008 року №422 та норм ч. 1 ст. 28, п. 3ч. 1 ст. 39, ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 40 КПК України, що виразилося у неналежному виконанні службових обов`язків, невиконанні вказівок керівника органу досудового розслідування, неналежному зберіганні речових доказів та матеріалів кримінальних проваджень, слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Ірпінського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Позивач, вважаючи, що зазначені накази відповідача щодо його звільнення є протиправні та такі, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Обов`язки поліцейського визначені статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до вимог якої останній зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до пунтку 6, пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Таким чином, законом визначено як дві різні самостійні підстави звільнення: звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України та звільнення у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що спірним наказом від 20 лютого 2019 року №297 до позивача за порушення службової дисципліни було накладене дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», яке реалізоване наказом від 19 березня 2019 року №144 о/с.

Згідно зі статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно частини другої статті 9 Закону України «Про державну службу» регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах прокуратури, апаратах судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що державний службовець повинен сумлінно виконувати свої службові обов`язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватись високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Державні службовці зобов`язані дотримуватись правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, як, зокрема, звільнення з посади.

З аналізу вказаних норм суд робить висновок, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання поліцейським дисципліни шляхом недотримання конкретних актів законодавства та наказів і інших відомчих нормативно-правових актів.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є, зокрема, вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що службове розслідування обов`язково повинно передувати звільненню, якщо особу рядового чи начальницького складу звільняють за порушення нею службової дисципліни.

Згідно інформаційної довідки від 16 лютого 2019 року №7 16 лютого 2019 року до Головного управління з Ірпінського НП ГУ надійшла інформація про те, що цього ж дня в рамках досудового розслідування кримінального провадження №62019100000000126, відкритого 07 лютого 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Києві спільно з працівниками ГУ СБУ в м. Києві та Київській області затримано ОСОБА_1 за вимагання та отримання неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США у громадянина ОСОБА_2 під час отримання 16 лютого 2019 року другої частини неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США.

Так, судом встановлено, що на виконання вимог Дисциплінарного статуту, з метою дослідження фактів та обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку, наявності чи відсутність дисциплінарного проступку, ГУ Нацполіції виданий наказ №276 від 18 лютого 2019 року «Про призначення службового розслідування», яким призначено службове розслідування за інформацією, яка надійшла з Ірпінського ВП ГУНП в Київській області, позивач відмовився від дачі показань 19 лютого 2019 року.

За результатами вказаного розслідування складено висновок службового розслідування за інформацією, яка надійшла від з Ірпінського ВП ГУНП в Київській області від 20 лютого 2019 року, затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Київській області генералом поліції третього рангу Ценовим Д .М .

Зі змісту висновку службового розслідування убачається, що до керівництва Головного управління 16 лютого 2019 року з Ірпінського ВП ГУНП в Київській області надійшла інформація про те, що того ж дня в рамках досудового кримінального провадження №62019100000000126, відкритого 07 лютого 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 367 КК України, працівниками ТУ ДБР спільно з працівниками ГУ СБУ в м. Києві та Київській області затримано позивача за вимагання та отримання неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США у громадянина ОСОБА_2 ; 16 лютого 2019 року під час отримання другої частини неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США позивача було затримано працівниками ТУ ДБР та ГУ СБУ, у порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України; 18 лютого 2019 року Шевченківським районним судом м. Києва ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування строком на 2 місяці до 16 квітня 2019 року; позивач перебував поза службою, без вогнепальної зброї, у цивільному одязі; дата отримання ОСОБА_1 першої частини неправомірної вигоди у ході проведення службового розслідування не встановлена. Крім того встановлено, що позивач за період проходження служби на займаній посаді зарекомендував себе посередньо; до виконання своїх обов`язків відноситься без належної ініціативи та наполегливості; доручення керівництва виконує, але не завжди в установлені терміни, має середнє почуття особистої відповідальності за доручену справу, що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією службової характеристики від 18 лютого 2019 року. Також, під час проведення службового розслідування стало відомо, що 22 травня 2018 року до слідчого управління ГУ Нацполіції з Національної поліції України надійшло звернення ОСОБА_4 від 19 квітня 2018 року щодо неналежного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016110040002981, яке здійснює ОСОБА_1 ; в ході розгляду зверень встановлено, що вказане досудове розслідування здійснюється епізодично та не в повному обсязі, що призводить до порушень ст. ст. 28, 40 КПК України. З метою належної організації досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12017110040002086 та №12016110040002981 вивчено стан досудового розслідування за результатами чого позивачу надано вказівки щодо проведення необхідних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на швидке, повне і неупереджене розслідування всіх обставин вчинення злочину та прийняття обґрунтованого рішення, виконання яких взято на контроль. На час проведення службового розслідування позивачем надані вказівки не виконано. Разом з тим, 21 січня 2019 року працівниками відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУ було здійснено перевірку організації несення служби Ірпінського відділу поліції ГУ Нацполіції в Київській області. У ході перевірки встановлено, що у службовому кабінеті №402, в якому свою службову діяльність здійснює позивач, у порушення п. 3, 5, 7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасового вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 року №1104, зберігається велика кількість упакувань з речовими доказами (близько 40 спеціальних пакетів); частина спеціальних пакетів знаходилася у пластиковій ємкості, а частина у поліетиленовому мішку разом із сміттям (пачки від цигарок, розірвані листки паперу, недопалки цигарок); оглядом спеціальних пакетів встановлено, що їх частина перебувала у відчиненому стані, що у свою чергу дозволяє зробити їх підміну, може призвести до їх псування, пошкодження або втрати. Крім того, серед загальної кількості упакувань з речовими доказами виявлено 2 пакети, в яких знаходиться речовина рослинного походження - канабіс, що є порушенням Порядку зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу, затвердженого постановою КМУ від 07 травня 2008 року №422. Разом з тим, перевіркою встановлено, що матеріали кримінальних проваджень зберігаються з порушенням Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 2016 року №296 - зберігаються на підвіконнях та за радіаторами опалення у брудному та розірваному стані.

Відповідно до пунктів 3, 5, 7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасового вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 року №1104 речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані.

Спосіб упаковки повинен забезпечувати неможливість підміни або зміни вмісту без порушення ї цілісності та схоронність вилучених (отриманих) речових доказів від пошкодження, псування, погіршення або властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення.

На речові докази, які не можуть бути належним чином упаковані через громіздкість чи з інших причин, прикріплюється бирка у спосіб, що унеможливлює її зняття, зміну або пошкодження.

На упаковці (бирці) проставляються підписи осіб, які брали участь у процесуальній дії, та зазначається інформація про вміст упаковки, найменування проведеної процесуальної дії, дата її проведення та номер кримінального провадження.

Речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.

Умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей.

Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування.

У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 2016 року №296 кримінальні провадження, у яких здійснюється досудове розслідування, а також досудове розслідування в яких зупинено на підставі пунктів 1, 2, 2^{-1, 3 частини першої статті 280 КПК України, зберігаються слідчими в сейфах або металевих ящиках, що мають запірні пристрої та пристрої для опечатування. Ключі від сейфа (металевого ящика) знаходяться безпосередньо в слідчого, а їх дублікати - у керівника органу досудового розслідування.}

^{Відповідно до пунктів 5 - 9 Порядку зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу, затвердженого постановою КМУ від 07 травня 2008 року №422 прийняті для зберігання наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори повинні бути упаковані та опечатані. На кожну упаковку прикріплюється бирка, на якій зазначаються номер журналу обліку і порядковий номер запису.}

^{Під час прийняття для зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів відповідальна особа перевіряє відповідність даних, зазначених у документах про вилучення та дослідження таких засобів, речовин і прекурсорів, їх фактичному стану.}

^{Приміщення та розміщені у ньому сейфи і металеві шафи, в яких зберігаються наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, опечатуються відповідальною особою.}

^{Вхід до приміщення здійснюється в присутності відповідальної особи.}

^{Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори можуть видаватися на підставі письмового мотивованого запиту слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, які здійснюють кримінальне провадження, про що відповідальна особа робить відповідний запис у журналі обліку.}

^{Видані наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори зберігаються у сейфі або металевій шафі.}

^{Крім того, відповідно до частини першої статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.}

^{З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем призначено та проведено службове розслідування у зв`язку з надходженням до відповідача інформації від інших правоохоронних органів щодо затримання позивача під час отримання неправомірної вигоди у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту, в ході якого також встановлено порушення, викладені у висновку.}

^{Обставини, які вказували б на порушення порядку чи процедури проведення службового розслідування, судом не встановлені.}

^{Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.}

^{Відповідно до частини першої Розділу ІІ Правил передбачено, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.}

^{У постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року (справа №21-1288а15) та від 20 жовтня 2015 року (справа № 21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.}

^{На думку суду встановлені у ході проведення службового розслідування порушення позивачем порушення службової дисципліни, підпунктів 2, 3 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, пункту 3 статті 11 розділу ІІ, підпунктів 1, 2, 3 статті 18 розділу ІІІ Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706, пунктів 3, 5, 7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасового вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 року №1104, пункту 1 розділу ІІІ Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 2016 року №296, Порядку зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу, затвердженого постановою КМУ від 07 травня 2008 року №422 та норм ч. 1 ст. 28, п. 3ч. 1 ст. 39, ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 40 КПК України, що виразилося у неналежному виконанні службових обов`язків, невиконанні вказівок керівника органу досудового розслідування, неналежному зберіганні речових доказів та матеріалів кримінальних проваджень є вчинком, який дискредитує систему органів поліції та поліцейських в очах громадськості, відтак, є підставою для звільнення.}

^{Таким чином, суд не приймає до уваги вказані вище доводи позивача та наголошує на тому, що дотримання вимог Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських повинно здійснюватися працівниками поліції, як в робочий, так і неробочий час.}

^{Суд наголошує на тому, що в даному випадку особою були вчинені діяння, несумісні із займаною на час його вчинення посадою та які виходять за межі дисциплінарної відповідальності, оскільки позивачем було скоєно проступки проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов`язкам, підривають довіру до нього як до носія влади, що призводять до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.}

^{Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2018 року у справі № 821/4900/14.}

^{Відповідно до ст. 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.}

^{Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.}

^{Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.}

^{Таким чином, суд дійшов висновку, що стосовно осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.}

^{Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем у встановлені положеннями чинного законодавства строки проведено службове розслідування, за наслідками якого встановлено порушення позивачем службової дисципліни, підпунктів 2, 3 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, пункту 3 статті 11 розділу ІІ, підпунктів 1, 2, 3 статті 18 розділу ІІІ Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706, пунктів 3, 5, 7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасового вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 року №1104, пункту 1 розділу ІІІ Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 2016 року №296, Порядку зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу, затвердженого постановою КМУ від 07 травня 2008 року №422 та норм ч. 1 ст. 28, п. 3ч. 1 ст. 39, ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 40 КПК України, що виразилося у неналежному виконанні службових обов`язків, невиконанні вказівок керівника органу досудового розслідування, неналежному зберіганні речових доказів та матеріалів кримінальних проваджень, за які слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Ірпінського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції шляхом застосування відповідного дисциплінарного стягнення.}

^{Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.}

^{Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.}

^{Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.}

^{Проте, позивачем не надано суду жодних пояснень та доказів у спростування здійснення ним дисциплінарного проступку, наслідком чого слугувало його подальше звільнення із займаної посади в ГУ Нацполіції.}

^{Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що під час прийняття оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги стосовно визнання протиправними та скасування висновку та наказів в частині звільнення позивача задоволенню не підлягають.}

^{Водночас, позовні вимоги про поновлення позивача на службі в поліції та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції у Київській області, у задоволенні яких судом відмовлено.}

^{Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.}

^{Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.}

^{Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.}

^{Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.}

^{На думку Окружного адміністративного суду міста Києва відповідачем доведена правомірність звільнення позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.}

^{Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -}

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 -відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова