ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1050/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії ОСОБА_1 щодо отримання безпідставно набутого майна за період не виконання ним обов`язків військової служби в сумі 5350,99 грн;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути військовій частині НОМЕР_1 безпідставно набуте майно за період не виконання ним обов`язків військової служби в сумі 5350,99 грн;

І. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1.Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 з 07 липня 2015 року призваний до Збройних Сил України по мобілізації. Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07 липня 2015 року № 152 останнього зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначений на посаду кулеметника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини - польова пошта НОМЕР_2 .

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 самовільно залишив місце проходження військової служби, наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 від 29 грудня 2015 року №4797 виплата грошового забезпечення останньому призупинена з 21 липня 2015 року.

05 вересня 2015 року ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов`язків. Разом з тим, починаючи з дня самовільного залишення частини (21 липня 2015 року) і до дня прибуття до місця проходження військової служби (05 вересня 2015 року) відповідачу виплачено грошове забезпечення в сумі 5350,99 гривень.

Відтак, самовільне залишення останнім військової частини призвело до протиправного отримання ним грошового забезпечення за період не виконання покладених на нього обов`язків військової служби, що заподіяло матеріальну шкоду державі.

2. Відповідач правом на подання відзиву на адміністративний позов передбаченим статтею 162 КАС України не скористався .

ІІ. ПРОЦЕСЦАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. 25.09.2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

2. Відповідач будучи належними чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

3. Відповідно до частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

4. З урахуванням ст.ст. 194 та 205 КАС України, а також і те, що в матеріалах адміністративної справи позивачем надано достатній обсяг доказів, які дають можливість повно, всебічно та об`єктивно вирішити даний спір, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.

ІV.СУДОМ ВСТАНОВЛЕННІ НАСТУПНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВІДПОВІДНІ ЇМ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07 липня 2015 року № 152 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначений на посаду кулеметника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини- польова пошта НОМЕР_2 . (а.с.9)

2. 29.12.2015 року командиром ВЧ польова пошта НОМЕР_2 винесено Наказ №4797 «Про результати проведення службового розслідування по факту відсутності на службі військовослужбовців частини».

Відповідно до висновків вказаного наказу, встановлено наступне.

21 липня 2015 року солдат ОСОБА_1 самовільно залишив місце проходження військової служби.

Зокрема, кулеметник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини - польова пошта НОМЕР_2 солдат ОСОБА_1 , який відповідно до статті 11, 12, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України зобов`язаний бути дисциплінованим, додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, доповідати своєму безпосередньому начальникові про все, що сталося з ним і стосується виконання ним службових обов`язків, з метою тимчасово ухилитись від виконання службових обов`язків у визначений час 21 липня 2015 року о 08.00 на службу з відпочинку - не з`явився, перебуваючи поза місцем проходження військової служби понад 10 діб (21 липня - по 04 вересня 2015 року), використовував службовий час на власний розсуд не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, поки 05 вересня 2015 року о 08.00 год., усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, добровільно з`явився до місця проходження військової служби - військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) і заявив про себе, чим допустив кримінальне правопорушення передбаченого частиною 4 статті 407 КК України - нез`явлення без поважних причин на військову службу з відпочинку тривалістю понад 10 діб.

Причиною правопорушення є порушення статей 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статті 1,3,4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України що проявилось у нез`явленні без поважних причин на військову службу з відпочинку тривалістю понад 10 діб (21 липня - по 04 вересня 2015 року) з боку кулеметника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини-польова пошта НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 .

Форма вини правопорушення - умисна. Обставиною, що пом`якшує відповідальність є наявність статусу учасника бойових дій. Обставиною, що обтяжує відповідальність є вчинення правопорушення під час дії в Україні особливого періоду.

Матеріали службового розслідування направлені до органу досудового розслідування для розгляду та надання правової оцінки на предмет скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 407 КК України - нез`явлення без поважних причин на військову службу з лікувального закладу тривалістю понад 10 діб.

3. Цим же Наказом командира ВЧ-польова пошта НОМЕР_2 від 29 грудня 2015 року №4797 до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення "сувора догана". (а.с. 18-21)

4. Відповідно до витягу з довідки про дослідження окремих питань програми аудиторського завдання військової частини польова пошта НОМЕР_2 та Акту фінансового аудиту, аудиту відповідності військової частини НОМЕР_1 , аудиторського звіту від 25 травня 2016 року №234/5/19 проведеного Західним територіальним управлінням внутрішнього аудиту фінансового контролю, фінансового аудиту та аудиту відповідності за період з 21 липня по 05 вересня 2015 року солдат ОСОБА_1 має заборгованість перед військовою частиною-польова пошта НОМЕР_2 в сумі 5350,99 гривень. (а.с.22, а.с.40-42)

5. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по особовому складу) від 28 квітня 2016 року №40-РС солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас.

6. Наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28 квітня 2016 року №103 солдата ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини. (а.с. 24)

7. Згідно спільної директиви Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 26 квітня 2017 року Д-322/1 /15дск та наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 29 червня 2017 року №2014дск військова частина - польова пошта НОМЕР_2 перейшла на умовне найменування - військова частина НОМЕР_1 . (а.с.28)

V. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ ТАКІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

2. Відповідно до положень Закону України "Про Збройні Сили України" - організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Згідно статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України", статей 1,10 Закону України "Про оборону України", Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі ЗС України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби ЗС України, затверджених Законом України Про затвердження Статуту внутрішньої служби ЗС України від 24.03.1999 року надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.

Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Відповідно до вимог статті 26 зазначено Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

3. Вирішуючи спірні правовідносини, суд перш за все вважає за необхідне визначити правову природу заявлених позовних вимог та спірних правовідносин.

Так, відповідно до змісту позовних вимог, які сформував позивач звертаючись до суду такі вимоги сформовано в аспекті: протиправних дій відповідача та безпідставно набутого останнім майна виходячи із того, що військовослужбовцю, який під час мобілізації не прибув вчасно для проходження служби, було нараховано, а останнім отримано, грошове забезпечення в розмірі 5350,99 грн.

Відповідно до вимог статті 13-1 Закону України «Про оплату праці» Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення - розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати, робочого часу та часу відпочинку, умов оплати праці працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів відповідно до закону.

4. Нормативним документом, яким врегульовувалось питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям на час виникнення спірних правовідносин є: Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка затверджена Наказом Міністра оборони України

11.06.2008 № 260 (далі Інструкція).

На час звернення до суду, чинним документом, яким врегульовано виплату грошового забезпечення військовослужбовців є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 34.4 Інструкції військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Про призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Відповідно до пункту 15 Порядку грошове забезпечення не виплачується (окрім іншого) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 від 29 грудня 2015 року №4797 виплата грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 призупинена з 21 липня 2015 року. 05 вересня 2015 року солдат ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов`язків.

Разом з тим, починаючи з дня самовільного залишення частини/неприбуття для несення служби (21 липня 2015 року) і до дня прибуття до місця проходження військової служби (05 вересня 2015 року) солдату ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення розмір якого складає 5350,99 гривень.

Іншими словами, розпорядчий документ - Наказ про призупинення виплати відповідачу грошового забезпечення позивачем прийнято не у час його відсутності на службі, а значно пізніше 29 грудня 2015 року, що по своїй суті є поведінкою позивача, яка не узгоджується з наведеними вище нормами Порядку та Інструкції.

Разом з тим, з аналізу вказаних вище нормативних документів (Порядку та Інструкції) видно, що нормами вказаних підзаконних актів не врегульовано питання про стягнення грошового забезпечення з військовослужбовця, яке нараховано останньому безпідставно (за відсутності факту лічильної чи іншої помилки).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного Кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З огляду на викладене суд вважає, що позовна вимога про повернення безпідставно набутого майна відповідачем задоволенню не підлягає.

5. Щодо визнання дій відповідача протиправними, суд зазначає таке.

Очевидним є те, що правовідносини, які склались між військовою частиною та відповідачем є публічними, та стосуються проходження служби.

Гіпотезою статті 407 КК України визначено склад злочину, за який передбачено покарання в разі самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця (в тому числі і в умовах особливого періоду).

На думку суду, позивач звертаючись до суду адміністративної юрисдикції невірно обрав спосіб порушеного права, оскільки суд адміністративної юрисдикції в контексті встановлених обставин не повноважний вирішувати наявність або відсутність факту протиправних дій зі сторони військовослужбовця, в той час коли такі дії/бездіяльність мають оцінюватись за правилами іншого судочинства, незважаючи на те, що такі дії у причинному зв`язку нерозривно пов`язані з грошовим забезпеченням відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.

З огляду на встановлені судом обставини в контексті наведених норм права, суд дійшов до висновку, що позивачем - суб`єктом владних повноважень, не доведено обґрунтованість позовних вимог, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Враховуючи те, що в задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 відмовлено, суд з урахуванням вимог статті 139 КАС України не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 )

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП: НОМЕР_4 )

Суддя О.В. Боднарюк