Провадження №11-сс/991/144/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого Михайленка Д. Г., суддів: Павлишина О. Ф., Глотова М. С.,

за участю секретаря судового засідання Онуфрієнко І. В.,

учасники судового провадження: підозрюваний ОСОБА_1 , захисники Глоба К. В., Левковець А. Ю., Тананакін О. В. та Шевчук О. А., прокурор Пономаренко В. П.,

розглянула апеляційні скарги адвоката Пелюка Станіслава Сергійовича та адвоката Левковця Андрія Юрійовича, подані на захист підозрюваного ОСОБА_1 , апеляційну скаргу прокурора Пономаренка Віталія Павловича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2019 про відмову в задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваного ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 52019000000000348.

Історія провадження

1.31.10.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27 - частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК), в рамках кримінального провадження № 52019000000000348 від 24.04.2019.

2.31.10.2019 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання Генерального прокурора Рябошапки Р. Г. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

3.02.11.2019 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановила ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання прокурора та застосував до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави (далі - ухвала слідчого судді).

4.04.11.2019 та 07.11.2019 на вказану ухвалу захисники підозрюваного ОСОБА_1. -адвокати Пелюк С. С. та Левковець А. Ю. відповідно подали апеляційні скарги.

5.07.11.2019 апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді подав прокурор.

Вимоги та короткий зміст клопотання прокурора

6.У клопотанні прокурор висловлював прохання: (1) застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів; (2) визначити як альтернативу заставу в розмірі 46 437 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 93 199 059 гривень; (3) у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком на два місяці відповідні процесуальні обов`язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) (далі також - клопотання прокурора).

7.Клопотання мотивовано тим, що: (1) ОСОБА_1 підозрюється в організації заволодіння шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем чужим майном на суму 93 277 580,18 гривень, що є особливо великим розміром, вчинене за попередньою змовою групою осіб; (2) зазначений злочини є особливо тяжким корупційним злочином, за який передбачено покарання в вигляді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; (3) наявні ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених статтею 177 КПК, а саме: (а) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; (б) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (в) незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; (г) вчинити інші кримінальні правопорушення; (4) жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; (5) розмір застави визначено з врахуванням виключних обставин цього кримінального провадження та майнового стану підозрюваного.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали і мотиви слідчого судді

8.Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2019: (1) відмовлено у задоволенні клопотання прокурора; (2) застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 000 000 гривень; (3) покладено на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування щодо обставин кримінального провадження із громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України; носити електронний засіб контролю.

9.При постановленні ухвали слідчий суддя виходила з такого: (1) наявна обґрунтована підозра можливого вчинення ОСОБА_1 інкримінованих дій; (2) сторона обвинувачення довела наявність ризиків (а) переховування від органів досудового розслідування та/або суду і (б) незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного; (3) прокурором не доведено інші зазначені в клопотанні ризики; (4) прокурором не доведено, що інший більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам або мінімізувати зазначені в клопотанні ризики; (5) запобіжний захід у вигляді застави з покладенням процесуальних обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК, зможе забезпечити запобігання заявленим стороною обвинувачення ризикам; (6) розмір застави визначено з врахуванням обставин кримінального правопорушення та майнового стану підозрюваного та його сім`ї (зокрема, сукупний розмір дарунків за 2018 рік склав понад 100 000 000 гривень); (7) такий розмір застави зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги захисника Пелюка С. С.

10.Захисник Пелюк С. С. в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити.

11.Захисник вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою. В обґрунтування цього наводить такі доводи: (1) відсутня обґрунтована підозра; (2) відсутні процесуальні ризики, встановлені слідчим суддею; (3) слідчий суддя не обґрунтувала чому інший більш м`який, ніж застава, запобіжний захід (особисте зобов`язання чи особиста порука) не зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам; (4) розмір застави встановлений слідчим суддею з порушенням вимог статті 183 КПК та всупереч змісту доданих до клопотання матеріалів.

12.В апеляційній скарзі захисник викладає клопотання про дослідження всіх наявних в матеріалах судового провадження доказів на предмет оцінки їх належності та допустимості.

Короткий зміст та вимоги апеляційної скарги захисника Левковця А. Ю.

13.В апеляційній скарзі захисник Левковець А. Ю. ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.

14.В обґрунтування апеляційної скарги наводить доводи щодо: (1) необґрунтованості підозри; (2) відсутності шкоди; (3) незаконності висновків слідчого судді про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу; (4) істотного порушення норм процесуального права при визначенні розміру застави.

Короткий зміст та вимоги апеляційної скарги прокурора

15.Прокурор в апеляційній скарзі ставить питання про скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали про задоволення клопотання прокурора.

16.Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ухвала слідчого судді постановлена без належної оцінки всіх доводів сторони обвинувачення, окремі висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Слідчим суддею не враховано доводи прокурора про наявність ризиків перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення. Обраний запобіжний захід у вигляді застави не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Позиція інших учасників судового провадження

17.Захисники Глоба К. В., Левковець А. Ю., Тананакін О. В. та Шевчук О. А. просили задовольнити апеляційні скарги сторони захисту та відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора.

18.Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію захисників.

19.Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу, у задоволенні апеляційних скарг захисників просив відмовити.

Оцінка та мотиви Суду

20.З метою правильного вирішення апеляційних скарг Суд має визначити:

(1) чи є законні підстави для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

(2) якщо так, то чи вірно визначена слідчим суддею застава в розмірі 100 000 000 гривень, яка буде достатньою для виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання існуючим ризикам.

21.Суд на перше питання відповідає ствердно, а на друге дає протилежну відповідь з мотивів, викладених нижче.

22.В ухвалі про застосування запобіжного заходу суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується (частина 1 статті 196 КПК).

23.Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина 1 статті 194 КПК).

24.Отже, для обґрунтування відповідей, які Суд зафіксував вище у пункті 21 цієї ухвали, необхідно в межах доводів апеляційних скарг розкрити: (1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; (2) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; (3) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; (4) обґрунтованість розміру застави.

(1) Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа

25. ОСОБА_1 підозрюється в організації заволодіння шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем чужим майном на суму 93 227 580,18 гривень, що є особливо великим розміром, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

26.За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_21 (перший заступник керівника Філії) як організатори злочину створили умови й організували закупівлю філією «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» продукції єдиного в Україні виробника - ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» за завищеними цінами із залученням підконтрольних підприємств-посередників - ТОВ «Арго» і ТОВ «Корпорація КРТ», в якому кінцевим беніфіціарним власником на той час був ОСОБА_1

27.Досудовим розслідуванням встановлено, що в період із грудня 2015 року до березня 2017 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_21 організували проведення процедур відкритих торгів стрілочної продукції із залученням ТОВ «Арго» і ТОВ «Корпорація КРТ» провели закупівлю елементів верхньої будови колії за рахунок коштів філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» (далі - Філія).

28.Єдиним виробником цієї продукції на території України є ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» (далі - ПАТ «ДнСЗ»). Проте ОСОБА_1 разом із ОСОБА_21 для придбання цієї продукції організували процедуру відкритих торгів замість більш економічно доцільної переговорної процедури закупівлі.

29. ОСОБА_1 у зазначений період часу був народним депутатом України, головою комітету з питань транспорту Верховної Ради України, а ОСОБА_21 - його помічником-консультантом і першим заступником керівника Філії.

30.До вчинення злочину вони залучили директора ТОВ «Арго» ОСОБА_27 , працівників відділу верхньої будови колії ОСОБА_23 , ОСОБА_24 і ОСОБА_25 , а також директора ТОВ «Корпорація КРТ» ОСОБА_26 та голову Правління ПАТ «ДнСЗ» - генерального директора заводу ОСОБА_28 , який у свою чергу залучив першого заступника голови Правління - директора з економіки та фінансів ПАТ «ДнСЗ» ОСОБА_22 .

31.У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_21 надали їм вказівки та організували їх виконання, розподіливши ролі між зазначеними особами та визначивши дії кожного для вчинення злочину.

32.Вказані вище особи забезпечили перемогу підконтрольного ОСОБА_21 ТОВ «Арго» у трьох конкурсних торгах та укладення між Філією (в особі ОСОБА_21 ) та ТОВ «Арго» (в особі ОСОБА_27 ) трьох договорів, на виконання яких Філії поставлена стрілочна продукція виробництва ПАТ «ДнСЗ» на загальну суму 562 030 811,87 гривень, а саме: (1) договір від 14.04.2016 № ЦЗВ-05-00316-01 щодо поставки стрілочних переводів, башмакоскидачів та пристроїв зрівнювальних на суму 226 191 698,70 гривень (в тому числі ПДВ - 37 698 616,45 гривень) (том 2 а. с. 96-103); (2) договір від 28.04.2016 № ЦЗВ-05-00716-01 щодо поставки комплектів роздільного скріплення на суму 39 717 947,28 гривень (в тому числі ПДВ - 6 619 657,88 гривень) (том 2 а. с. 159-167); (3) договір від 15.06.2016 № ЦЗВ-05-00916-01 щодо поставки рамних рейок, хрестовин, контррейкових рейок тощо на суму 296 121 165,89 гривень (в тому числі ПДВ - 49 353 527,65 гривень) (том 3 а. с. 48-58).

33.Протягом квітня - червня 2016 року ТОВ «Корпорація КРТ» в особі ОСОБА_26 , який може бути підконтрольним ОСОБА_1 , та ТОВ «Арго» в особі директора ОСОБА_27 , який може бути підконтрольним ОСОБА_21 , підписали від імені ТОВ «Корпорація КРТ» договори поставок, які містили номенклатуру та кількість продукції, передбачені вказаними вище договорами між Філією і ТОВ «Арго», відповідно змінивши при цьому лише ціну договорів, а саме: (1) договір № 13/04-16, датований 13.04.2016, щодо поставки стрілочних переводів, башмакоскидачів та пристроїв зрівнювальних на суму 223 929 773 гривні 46 копійок; (2) договір № 26/04-16, датований 26.04.2016, щодо поставки комплектів роздільного скріплення на суму 39 320 432 гривні 40 копійок; (3) договір № 15/06-16, датований 15.06.2016, щодо поставки рамних рейок, хрестовин, контррейкових рейок на суму 293 160 250 гривень 32 копійки.

34.У період часу з 21.04.2016 до 30.04.2016, більш точний час слідством не встановлено, ОСОБА_26 та ОСОБА_22 , підписали договір поставки № 024/СБ, датований 22.01.2016, який не містив відомостей щодо предмета, ціни та обсягів закупівлі.

35.Разом з тим протягом 21.04.2016 - 30.12.2016, ОСОБА_22 і ОСОБА_26 , здійснювали укладення специфікацій до договору № 024/СБ, які містили номенклатуру, що дублювала продукцію, вказану у специфікаціях до вказаних вище договорами між Філією і ТОВ «Арго».

36.Всього протягом вказаного періоду між ТОВ «Корпорація КРТ» та ПАТ «ДнСЗ» ОСОБА_22 і ОСОБА_26 підписано двадцять дев`ять специфікацій до договору № 024/СБ на загальну суму 525 886 315 гривень 61 копійка.

37.При цьому всі поставки стрілочної продукції згідно з попередніми домовленостями між ОСОБА_1 , ОСОБА_21 і ОСОБА_28 відбувалися від ПАТ «ДнСЗ» на залізниці України.

38.Різниця цін відповідно до договорів поставок, підписаних між ТОВ «Арго» і Філією, ТОВ «Арго» і ТОВ «Корпорація КРТ», становила 1 %.

39.Відпускні ж ціни, за специфікаціями до договору укладеного між ПАТ «ДнСЗ» та ТОВ «Корпорація КРТ», були на 16,5 % нижчі від ціни, за якою надалі планувалася реалізація продукції від ТОВ «Корпорація КРТ» на ТОВ «Арго».

40.У листопаді 2016 року, ОСОБА_1 і ОСОБА_21 вирішили організувати пролонгацію вказаних вище договорів поставок стрілочної продукції, укладених між Філією та ТОВ «Арго», на 20 відсотків від загальної суми.

41.Наприкінці листопада 2016 року, ОСОБА_21 ініціював процес пролонгації вищезазначених договорів.

42. ОСОБА_21 вчинив ці дії як частину злочинного плану, спільно організованого з ОСОБА_1 , а також, що він був достовірно обізнаним про відсутність у ТОВ «Арго» прямих господарських відносин з виробником стрілочної продукції - ПАТ «ДнСЗ», та про реальний рівень цін на продукцію стрілочних переводів, запасних частин до них і комплектів роздільного скріплення, а також про наявність посередника між ТОВ «Арго» та Заводом в особі ТОВ «Корпорація КРТ».

43.Таким чином, у період листопада - грудня 2016 року, ОСОБА_21 забезпечив збільшення ціни вказаних вище договорів поставок, укладених між ТОВ «Арго» і Філією, до 669 641 164,81 гривень.

44.Протягом грудня 2015 року - березня 2017 року було вироблено стрілочну продукції згідно з номенклатурою та у кількості, передбаченій специфікаціями до договору поставки № 024/СБ, а в період з 23.04.2016 до 20.03.2017 її було поставлено на залізниці України.

45.Протягом квітня 2016 року - березня 2017 року на банківські рахунки ТОВ «Арго», яке реалізувало стрілочні переводи, запасні частини до них та комплекти роздільного скріплення Філії за цінами, які прокурор вважає були завищеними, та брало участь лише у фінансових розрахунках між цими підприємствами, Філією перераховано грошові кошти в сумі 637 819 411,84 гривень.

46.На рахунках ТОВ «Арго» після розрахунків «зосередився» залишок, у сумі 6 378 254 гривні 14 копійок. Ці гроші, на думку прокурора, були винагородою за вчинення усіх необхідних дій, спрямованих на заволодіння коштами Філії, що було частиною плану ОСОБА_21 та ОСОБА_1 ОСОБА_21 та ОСОБА_27 розпорядилися цими коштами на власний розсуд.

47. ОСОБА_1 , будучи кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Корпорація КРТ», діючи через директора підприємства ОСОБА_26 , отримавши від ТОВ «Арго» грошові кошти в сумі 631 441 157 гривень 7 копійок на рахунок підконтрольного їм ТОВ «Корпорація КРТ», у період з 25.04.2016 до 13.03.2017 їх частину у сумі 525 886 315 гривень 62 копійки направив на рахунки ПАТ «ДнСЗ», відкриті в ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 та АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_2 , як оплату за стрілочну продукцію згідно з договором поставки № 024/СБ, датованим 22.01.2016. Решту грошових коштів вони використали на власний розсуд, у тому числі й у фінансово-господарській діяльності ТОВ «Корпорація КРТ».

48.Таким чином, різниця між цінами ТОВ «Арго» та ПАТ «ДнСЗ» - єдиного вітчизняного виробника стрілочних переводів і запасних частин до них, відповідно до договорів поставок від 14.04.2016 № ЦЗВ-05-00316-01, від 28.04.2016 № ЦЗВ-05-00716-01 та від 15.06.2016 № ЦЗВ-05-00916-01 і додаткових угод до них розрахунково склала 93 277 580 гривень 18 копійок (531 516 176 гривень 53 копійки - 438 238 596 гривень 35 копійок), з яких: (1) 531 516 176 гривень 53 копійки - загальна вартість отриманих Філією стрілочних переводів та запасних частин до них від ТОВ «Арго», без ПДВ; (2) 438 238 596 гривень 35 копійок - загальна вартість стрілочних переводів та запасних частин до них за цінами ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» згідно з договором поставки від 22.01.2016 № 024/СБ з ТОВ «Корпорація КРТ», без ПДВ.

49.Закупівлі на ці суми підтверджуються висновком судово-економічної експертизи № 23562/17-45 від 18.01.2018, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

50.За версією сторони обвинувачення, у період з грудня 2015 року до березня 2017 року ОСОБА_1 за участі інших осіб із залученням підконтрольних підприємств-посередників - ТОВ «Арго» і ТОВ «Корпорація КРТ», заволоділи коштами Філії «Центр забезпечення виробництва» в сумі 93 277 580,18 гривень, чим завдали їй збитків на вказану суму.

51.Дії підозрюваного ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 3 статті 27 - частина 5 статті 191 КК як організація заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб.

52. ОСОБА_1 підозрюється в організації вчинення особливо тяжкого корупційного злочину (частина 5 статті 12, примітка 1 статті 45, частина 5 статті 191 КК).

53.Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства (абзац 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998). Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абзац 5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікована Законом України № 252-V від 18.10.2006). Корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права. Випадки корупції, пов`язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав (абзаци 2 та 4 преамбули до Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, ратифікована Законом України № 251-V від 18.10.2006).

54.Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до корупційних злочинів та необхідності ефективної протидії ним з метою захисту особи, суспільства та держави. Наявність публічного інтересу підтверджується, зокрема, створенням спеціалізованих антикорупційних правоохоронних органів та Вищого антикорупційного суду як спеціалізованого суду у системі судоустрою України.

55.Зазначене вище слід враховувати при визначені пропорційності втручання в права людини шляхом застосування запобіжних заходів у кримінальних провадженнях, враховуючи при цьому також особливості проваджень, які підсудні Вищому антикорупційному суду.

56.Наявність значного суспільного інтересу в кримінальному провадженні № 52019000000000348 обумовлюється: (1) значенням належного функціонування та розвитку залізничного транспорту України; (2) значним розміром шкоди.

57.Акціонерне товариство «Українська залізниця» є національним перевізником пасажирів та вантажів. Це підприємство утворено державою як акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності (преамбула, стаття 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанова Кабінету Міністрів «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»№ 200 від 25.06.2014, Статут акціонерного товариства «Українська залізниця», затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015).

58.Залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України (стаття 2 Закону України «Про залізничний транспорт»).

59.Стабільне та ефективне функціонування залізничного транспорту є необхідною умовою для забезпечення обороноздатності, національної безпеки і цілісності держави, підвищення рівня життя населення (абзац 1 Розділу 1 Концепції Державної програми реформування залізничного транспорту, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 651-р від 27.12.2006).

60.Залізничний транспорт займає провідне місце у задоволенні потреб виробничої сфери та населення у перевезеннях, є важливим фактором забезпечення соціально-економічного розвитку України, укріплення її зовнішньоекономічних зв`язків (абзац 1 загальної частини Державної цільової програми реформування залізничного транспорту на 2010-2019 роки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1390 від 16.12.2009).

61.Метою діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця» є задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб у безпечних та якісних залізничних перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученні, роботах та послугах, що виконує та надає товариство, забезпечення ефективного функціонування та розвитку залізничного транспорту, створення умов для підвищення конкурентоспроможності транспортної галузі, а також отримання прибутку від провадження підприємницької діяльності (стаття 6 Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця»).

62.За версією обвинувачення йдеться про організацію заволодіння активами державного підприємства залізничного транспорту загального користування вартістю 93 277 580,18 гривень.

63.Вказані обставини в сукупності обумовлюють наявність значного суспільного інтересу у цьому кримінальному провадженні. Зазначене, за наявності інших необхідних умов, може виправдовувати обмеження прав підозрюваного ОСОБА_1 .

Щодо обґрунтованості підозри

64.Суд погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення.

65.Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві.

66.Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

67.Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

68.Наявність обґрунтованою підозри є умовою sine qua non законності застосування запобіжного заходу.

69.На підтвердження причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення прокурор надав серед іншого: (1) договори поставки 2016-2017 років продукції від єдиного в України виробника (ПАТ «ДнСЗ») до кінцевого отримувача (Філії) за ланцюгом поставок за участі підприємств-посередників, а саме: між ПАТ «ДнСЗ» (постачальник) та ТОВ «Корпорація» (покупець) - між ТОВ «Корпорація КРТ» (постачальник) та ТОВ «Арго» (замовник) - ТОВ «Арго» (постачальник) та Філією (замовник); (2) довідку торгово-промислової палати України про те, що станом з вересня 2015 року по жовтень 2017 року ТОВ «ДнСЗ» є єдиним вітчизняним виробником продукції стрілочних переводів (том 3 а. с. 130-133); (3) висновки експерта за результатами проведення судово-економічних експертиз (том 3 а. с. 135-168, 169-186); (4) матеріали негласних слідчих (розшукових) дій; (5) довідку Верховної Ради України про те, що з 29.01.2015 та станом на час надання довідка (2017 рік) ОСОБА_21 та ОСОБА_28 є помічниками-консультантами народного депутатами України (том 3 а. с. 187-193).

70.З наявних матеріалів провадження можливо дійти до висновку про можливий взаємозв`язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_21 та іншими особами, які брали участь у поставках стрілочної продукції Філії.

71.Зокрема, ОСОБА_21 (перший заступник філії) та ОСОБА_29 (голова правління ТОВ «ДнСЗ») з 2015 року були помічниками-консультантами народного депутата України ОСОБА_1 . У свою чергу персональний підбір кандидатур на посаду помічника-консультанта, організацію їх роботи та розподіл місячного фонду оплати праці здійснює особисто народний депутат України (пункт 3.1 Положення про помічника-консультанта народного депутата України).

72.Згідно матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_21 асоціює себе з ТОВ «Арго» та ТОВ «Корпорація КРТ» та цікавиться можливістю вирішення питання про закриття кримінального провадження під номером «89», досудове розслідування в якому здійснюють детективи НАБУ та в якому фігурують вказані юридичні особи, що в сукупності дає обґрунтовані підстави стверджувати, що ймовірно йдеться про кримінальне провадження № 52016000000000089.

73.Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Корпорація КРТ» на час інкримінованих діянь був, зокрема, ОСОБА_1

74.Протягом вересня 2015 року - жовтня 2017 року єдиним вітчизняним виробником продукції стрілочних переводів є ТОВ «ДнСЗ» (том 3 а. с. 130-133).

75.Саме у цього підприємства ТОВ «Корпорація КРТ» купувало продукцію, яка в подальшому через ТОВ «Арго» була поставлена Філії зі збільшенням вартості продукції для кінцевого набувача на суму понад 93 млн гривень.

76.Аналіз умов договорів поставки за усім ланцюгом постачання свідчить про те, що проміжні «постачальники» - ТОВ «Корпорація КРТ» та ТОВ «Арго» не створювали жодної додаткової вартості на шляху постачання продукції від заводу-виробника до кінцевого одержувача Філії ПАТ «Укрзалізниці» (том 2 а. с. 96-179, том 3 а. с. 66-129).

77.Так, за умовами договорів поставки від 23.04.2016, від 22.01.2016, укладених між ПАТ «ДнСЗ» (постачальник) та ТОВ «Корпорація КРТ» (покупець), з додатками у вигляді специфікацій за номерами 1-29 умовами поставки усіх партій зазначено FCA (франко-перевізник), станція відправлення: Нижньодніпровськ, Придніпровської залізниці (ІНКОТЕРМС 2010).

78.Пунктом 5.1 договорів поставки від 13.04.2016, від 26.04.2016, від 15.06.2016, укладених між ТОВ «Корпорація КРТ» (постачальник) та ТОВ «Арго» (покупець), з додатковими угодами та специфікаціями, передбачено, що умовами поставки усіх партій зазначено FCA (франко-перевізник), станція відправлення в межах України з подальшим направленням за реквізитами Вантажоодержувача - кінцевого одержувача (ІНКОТЕРМС 2010). Пунктом 2.6 цих договорів передбачено, що вхідний контроль, приймання по якості, комплектності, кількості, асортименту продукції проводиться кінцевим одержувачем, при проведенні вхідного контролю продукції обов`язкова наявність документів про якість (паспортів якості) з підписом інспектора-приймальника ПАТ «Укрзалізниця». У розділі 7 цього Договору передбачено, що приймання продукції відбувається не покупцем, а кінцевим одержувачем. Тобто, з самого початку було зрозуміло, що кінцевим одержувачем продукції буде ПАТ «Укрзалізниця» (її структурний підрозділ).

79.Пунктом 5.1 договорів поставки від 14.04.2016, від 28.04.2016, від 15.06.2016, укладеними між ТОВ «Арго» (постачальник) та Філія (замовник), з додатковими угодами та специфікаціями, передбачено, що умовами поставки усіх партій зазначено FCA (франко-перевізник), станція відправлення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці (ІНКОТЕРМС 2010). В розділі 7 цих договорів зазначено, що приймання продукції відбувається не покупцем, а кінцевим одержувачем.

80.Умови поставки FCA (франко-перевізник) в редакції ІНКОТЕРМС 2010 передбачають, що на постачальника, ПАТ «ДнСЗ», були покладені обов`язки по завантаженню товару на транспорт в місці відправлення товару. Витрати по оплаті транспортних послуг покладаються на покупця (замовника), у даному випаду на Філію «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця», яка є кінцевим одержувачем та за умовами договору приймала продукцію за якістю, комплектністю тощо. Тобто, ТОВ «Корпорація КРТ» та ТОВ «Арго» не здійснювали ні транспортування, ні оплату його, ні приймання продукції, яка відвантажувалась заводом-виробником ПАТ «ДнСЗ» з завантаженням на транспорт на станції відправлення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці та постачалась безпосередньо до кінцевого одержувача.

81.Сторона захисту в спростування доводів прокурора та висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри посилалась, зокрема, на висновок Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України від 20.10.2019 щодо подання «Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_1.», підтриманого і внесеного Генеральним прокурором Рябошапкою Р. Г. 17.10.2019 (том 7 а. с. 231-244).

82.У цьому висновку Комітет висловив низку зауважень щодо достатності і обґрунтованості подання, а також щодо законності одержання доказів.

83.На думку захисту члени Комітету як «об`єктивні спостерігачі» не були переконані, що ОСОБА_1 причетний до вчинення кримінального правопорушення у зв`язку з чим в мотивувальній частині виклали свої зауваження.

84.З цього приводу Суд зазначає, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. Суд самостійно оцінює кожний доказ за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження (стаття 94 КПК).

85.Вказаний висновок Комітету, так само як і постанови Верховної Ради України про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно народного депутата України ОСОБА_1 . Суд оцінює виключно в контексті дотримання встановленої законодавством спеціальної процедури повідомлення про підозру, затримання та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спеціального суб`єкта - народного депутата України (частина 2 статті 482 КПК).

86.Для висновку Суду щодо наявності обґрунтованої підозри та підстав застосування запобіжного заходу ці акти Верховної Ради України, так само і кількісні результати голосування за них народними депутатами України, не мають жодного доказового значення у контексті стандарту доведення «обґрунтована підозра». Суд також не пов`язаний зауваженнями Комітету при оцінці доказів.

87.Сторона захисту в обґрунтування доводів апеляційної скарги серед іншого посилалась на недопустимість наданих прокурором доказів.

88.В обґрунтування цього аргументу захист посилався, зокрема, на відсутність ухвал слідчого судді, постановлених в порядку статті 257 КПК, щодо надання дозволу на використання в цьому кримінальному провадженні результатів негласних слідчих (розшукових) дій, отриманих в кримінальних провадженні № 52016000000000089 та № 52017000000000365, а також не взаємопов`язаність цих кримінальних проваджень.

89.Суд не приймає до уваги цей довід, оскільки ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.10.2019 та від 22.10.2019 було надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні № 52019000000000348 результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які було отримано під час досудового розслідування в рамках кримінальних проваджень № 52016000000000089 та № 52017000000000365.

90.Присутні в судовому засіданні захисники ОСОБА_1. не оспорювали зазначеного факту існування цих ухвал слідчого судді та можливості їх долучення до матеріалів провадження.

91.Хоча слідчим суддею Вищого антикорупційного суду під час розгляду клопотання прокурора ці ухвали не було досліджено, Суд вважає, що на цій стадії кримінального провадження ця обставина не може слугувати підставою для не взяття Судом до уваги при перевірці наявності «обґрунтованої підозри» інформації та відомостей, що містяться в протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

92.З матеріалів клопотання видно, що вказані кримінальні провадження є взаємопов`язані предметом розслідування. Первісним було кримінальне провадження № 52016000000000089 від 31.03.2016 (за частиною 3 статті 15 - частиною 5 статті 191 КК) щодо розтрати службовими особами Філії коштів на користь конкретних суб`єктів господарювання при здійсненні закупівель виробничої продукції.

93.Похідним від нього є кримінальне провадження № 52017000000000365 від 02.06.2017 (за частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 358, частиною 4 статті 358 КК) в рамках якого, зокрема, здійснювалось розслідування заволодіння протягом грудня 2015 року - березня 2017 року службовою особою Філії - ОСОБА_21 грошовими коштами при здійсненні закупівель виробничої продукції, в якому фігурують ТОВ «Арго» та ТОВ «Корпорація КРТ». У цьому кримінальному провадженні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК, було повідомлено ОСОБА_21 , ОСОБА_28 , ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 . З цього кримінального провадження прокурором 24.04.2019 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування стосовно особи, яка є одним з організаторів злочину. Прокурор мотивував необхідність виділення в окреме провадження тими обставинними, що вказана особа є народним депутатом України та її ще не повідомлено про підозру (том 5 а. с. 210-236). При цьому в переліку виділених матеріалів за № 1.2 наявний проект повідомлення про підозру ОСОБА_1

94.Стороною захисту в судовому засіданні надано витяг з Довідки ревізії фінансово-господарської діяльності філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за період з 21.10.2015 по 31.05.2016 від 09.09.2016 Державної аудиторської служби України (сторінки 1, 227-230, 235). З інформації, що в ній міститься, та належить до обставин кримінального провадження, стосовно перевірки процедури відкритих торгів на закупівлю частин залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматури і їхніх частин; механічного устаткування для керування рухом (комплекти роздільного скріплення) за операціями з ТОВ «Арго» на сторінці 229 зазначено, що «ревізією дотримання законодавства при укладанні договорів про закупівлю товарів та відповідності умов договорів про закупівлю вимогам документації конкурсних торгів (основним умовам) порушень не виявлено». Вказане не спростовує версію сторони обвинувачення (з врахуванням вимог стандарту доказування «обґрунтована підозра»), адже за нею Філія «Центр забезпечення виробництва» ПАТ Укрзалізниця» з метою ефективного використання коштів державного підприємства та враховуючи наявність єдиного виробника вказаної продукції на території України (за виключенням непідконтрольних територій) мала застосовувати іншу процедуру торгів, а саме переговорну процедуру закупівлі в порядку розділу VIII Закону України «Про здійснення державних закупівель» безпосередньо з підприємством-виробником.

95.Захисником підозрюваного адвокатом ОСОБА_30 надано лист ДП «Центр експертиз, інформатизації та аналітичних досліджень» від 07.11.2019 на адвокатський запит від 07.11.2019, в якому самим адвокатом було зазначено перелік українських та іноземних суб`єктів господарювання, які є виробниками та (або) постачальниками стрілочних переводів та запчастин до них. Згідно вказаного листа «наявні в переліку суб`єкти господарювання … дійсно наявні в переліку підприємств, що здійснюють господарську діяльність пов`язану з виробництвом та (або) постачанням стрілочних переводів та запчастин до них на території України». Також додається, що ринок України в сфері постачання стрілочних переводів, та запчастин до них, представлений значною кількістю суб`єктів господарювання та зазначений ринок (сфера) не відповідає критеріям монопольного, тобто твердження про те, що на ринку стрілочних переводів та запчастин до них в Україні присутня монополія не відповідає дійсності.

96.Вказаний документ Суд оцінює як неналежний та такий, що викликає сумніви в його достовірності з таких підстав. У наведеному переліку не конкретизовано: (1) які з цих підприємств є виробниками стрілочних переводів та запчастин до них, а які є постачальниками; (2) станом на який період часу вказана інформація є актуальною; (3) яка джерельна база зроблених висновків. Захисником також не доведено повноважність вказаного підприємства надавати таку інформацію чи робити такі висновки. Більше того, згідно пункту 11 частини 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет» проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) належить до повноважень Антимонопольного комітету України, а не ДП «Центр експертиз, інформатизації та аналітичних досліджень».

97.Сторона захисту в обґрунтування відсутності обґрунтованої підозри ОСОБА_1 зазначала, що відсутня така ознака складу викрадення, як безоплатність.

98.У статті 191 КК передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються, зокрема, безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи (пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»).

99.Суд звертає увагу, що під безоплатністю у цьому випадку слід розуміти вилучення майна без еквівалентної заміни, тобто без рівноцінного відшкодування вилучених матеріальних цінностей іншим майном, грошовими коштами або людською працею. Часткове (нееквівалентне) відшкодування вартості вилученого майна не виключає наявності в діях винної особи складу злочину, передбаченого статтею 191 КК, проте враховується при визначенні розміру причиненої шкоди.

100.Враховуючи наведене, довід сторони захисту щодо відсутності ознаки безоплатності Суд відхиляє.

101.Сторона захисту в спростування доводів прокурора про наявність обґрунтованої підозри посилається також на те, що лише сам факт того, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «Корпорація КРТ» не надає йому жодних повноважень щодо цього товариства, керівник зазначеного товариства не підпорядкований бенефіціарному власнику.

102.Можливість впливати на поточну діяльність ТОВ «Корпорація КРТ» з боку підозрюваного ОСОБА_1 та отримувати останнім вигоди від його діяльності підтверджується викладеним нижче.

103. ОСОБА_1 у 2018 році було задекларовано, що він є кінцевим бенефіціаром (контролером), зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» (код ЄДР - 37786903, адреса 81135, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра, вул. Б. Хмельницького, 144) (том 6 а. с. 47).

104.Згідно роз`яснень НАЗК «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», затверджених Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 11.08.2016 (далі - Роз`яснення), термін «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Згідно з визначенням, наведеним у зазначеному законі (стаття 1), кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - це фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб. Такий вирішальний вплив здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами юридичної особи чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління. Кінцевим бенефіціарним власником (контролером) є також фізична особа, яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі. При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права. Отже, при встановленні того, чи є суб`єкт декларування або член його сім`ї кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи, слід вважати на наявність можливості здійснювати фактичний контроль (вирішальний вплив) за діяльністю юридичної особи, навіть якщо такий контроль не ґрунтується на формальній власності корпоративних прав у такій юридичній особі (пункт 42 Роз`яснень).

105.Таким чином, факт заповнення, підписання і подання ОСОБА_1 декларації із зазначенням себе як бенефіціарного власника (контролера) ТОВ «Корпорація КРТ» (код ЄДР - 37786903) є визнанням ним наявності можливості здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність такої юридичної особи безпосередньо або через інших осіб незалежно від формального володіння, тобто незважаючи на відсутність встановлених цивільним, господарським (у тому числі корпоративним) законодавством чи статутними документами прямих чи опосередкованих механізмів впливу на прийняття рішень ТОВ «Корпорація КРТ», не зважаючи на факт передання корпоративних прав в управління третій особі та звільнення з посади Президента ТОВ «Корпорація КРТ».

106.Більше того, згідно пункту 4.1 Статуту ТОВ «Корпорація КРТ» (том 7 а. с. 29) засновником ТОВ «Корпорація КРТ» є ТОВ «Агропромислове підприємство «Львівське» (код ЄДРПОУ - 20789952). У розділі 8 Декларації «корпоративні права» ОСОБА_1 зазначено, що він є власником корпоративних прав (50 % від загального статутного капіталу) ТОВ «Агропромислове підприємство «Львівське» (код ЄДР - 20789952). Таким чином, ОСОБА_1 є власником частки в статутному капіталі ТОВ «Агропромислове підприємство «Львівське», яка забезпечує йому вирішальний вплив (більше 25 % статутного капіталу) на його господарську діяльність, яке в свою чергу є єдиним власником корпоративних прав ТОВ «Корпорація КРТ», тобто має абсолютний й безпосередній вплив на останнє.

107.Стороною захисту в судовому засіданні було заявлено клопотання про долучення до матеріалі справи двох довідок ТОВ «Корпорація КРТ» від 06.11.2019, згідно яких: (1) ТОВ «Корпорація КРТ» (ЄДРПОУ 37786903) за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 не приймалось рішення про нарахування та виплату дивідендів, відповідно дивіденди не нараховувались і не виплачувались; (2) ОСОБА_1 як кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «Корпорація КРТ» (ЄДРПОУ 37786903) у період з 2017 по 2019 роки дивідендів не отримував; (3) ОСОБА_1 будь-яких повноважень як бенефіціарний власник у здійсненні корпоративного управління, впливу на управління та посадових осіб ТОВ «Корпорація КРТ» не має і не мав.

108.Суд вважає вказані довідки такими, що не спростовують версію слідства, оскільки за даними реєстраційної картки ДПІ (том 5 а. с. 39) ОСОБА_1 рахувався як бенефіціарний власник ТОВ «Корпорація КРТ» щонайменше з 2015 року, а в наданій довідці зазначено, що ОСОБА_1 не отримувались дивіденди лише в період з 2017 по 2019 роки. Крім того, ОСОБА_1 не був в цей період безпосереднім учасником ТОВ «Корпорація КРТ», а міг отримувати лише дивіденди від ТОВ «Агропромислове підприємство «Львівське», яке в свою чергу було засновником ТОВ «Корпорація КРТ».

109.Таким чином, наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

(2) Ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість

110.Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

111.Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

112.Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

113.Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_1

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

114.Суд погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Проте не підтримує твердження слідчого судді, за яким покладенням на підозрюваного додаткових обов`язків при обранні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, вказаний ризик буде мінімальним.

115.Ризик переховування від правосуддя Суд оцінює в світлі (1) обставин цього кримінального провадження та (2) особистої ситуації (обставин) підозрюваного ОСОБА_1 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

116.Ризик переховування обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна).

117.Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

118.Суд враховує, що ОСОБА_1 з 2012 року обирався народним депутатом України у зв`язку з чим не міг бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий і до нього не міг бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без згоди Верховної Ради України (частина 2 статті 482 КПК).

119.31.10.2019 Верховна Рада України надала таку згоду. Суд залучив до провадження відповідні постанови Верховної Ради України, які були надані прокурором. Вказані постанови надавались прокурором слідчому судді, однак у їх залученні до матеріалів провадження було відмовлено (том 7 а. с. 165).

120.Процесуальний статус у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 набув лише 31.10.2019, коли йому було повідомлено про підозру.

121.З врахування особливостей цього кримінального провадження, Суд дійшов висновку, що саме з цього часу, тобто з 31.10.2019, виникають ризики, передбачені статтею 177 КПК.

122.З цих підстав Суд не погоджується з твердження сторони захисту про те, що ризик переховування виник ще наприкінці 2018 року, коли до Верховної Ради України вносились подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт ОСОБА_1 . Крім того, наявність будь-якого ризику, передбаченого статтею 177 КПК, передбачає обов`язкову наявність особи у процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого.

123.Станом на 2019 рік ОСОБА_1 володіє значними майновими активами. Наявність таких активів, в тому числі і за кордоном, дає підстави для висновку про достатність ресурсів для життя підозрюваного в умовах розшуку, що підвищує ймовірність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

124.Наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження та особисті обставини підозрюваного ОСОБА_1 в сукупності дають підстави Суду дійти висновку щодо наявності ризику ймовірного переховування від органу досудового розслідування або/та суду.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних

125.Суд погоджується з висновками слідчого судді про наявність ризику незаконного впливу на свідків.

126.При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

127.Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

128.За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

129.При цьому Суд враховує, характер та обставини вчинення цього кримінального правопорушення, а саме те, що до його вчинення було залучено групу осіб, між якими є взаємозв`язки, координація та відносини залежності.

130.Крім цього, Суд враховує, що відносно народних депутатів України заборонено проводити будь-які негласні слідчі (розшукові) дії ( далі - НСРД) без згоди Верховної Ради України на притягнення до кримінальної відповідальності. З цих підстав стосовно ОСОБА_1 не могли бути проведені НСРД. З матеріалів НСРД стосовно інших осіб вбачається, що розмови цих осіб з ОСОБА_1 відбувались при особистій зустрічі та, зокрема, в будівлі Комітету Верховної Ради України, що також додатково унеможливлювало проведення НСРД при особистих зустрічах. За таких обставин показання свідків та інших підозрюваних матимуть виключне значення при встановленні всіх обставин кримінального правопорушення. Зазначене надає ризику незаконно впливати на свідків більшої вагомості.

Значення інших обставин в контексті встановлених ризиків

131. ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у Львівській області, зареєстроване місце проживання у

АДРЕСА_1 .Одружений, має двох дітей, 1991 та 1999 року народження.

133.З 2012 року по теперішній час ОСОБА_1 обраний народним депутатом України сьомого, восьмого, дев`ятого скликань Верховної Ради України. Раніше обирався депутатом львівської обласної ради, був президентом ТОВ «Корпорація КРТ», представником Державної адміністрації залізничного транспорту у Верховній Раді України.

134. ОСОБА_1 має почесне звання «Заслужений працівник транспорту України», відзнаки, грамоти, подяки та нагороди (том 7 а. с. 66-163).

135.Проте такі обставини в світлі наведених вище фактичних даних та характеристики кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 , не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені Судом ризики до маловірогідності чи до їх виключення.

(3) Чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК?

136.Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).

137.Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт .

138.З огляду на викладене, а також беручи до уваги наведені вище характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , та вагомість встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК, Суд доходить висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів: (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 та (2) зможе запобігти цим ризикам.

139.Враховуючи те, що двохмісячний строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчується 31.12.2019, то кінцевий строк тримання під вартою слід визначити до 31.12.2019.

(4) Обґрунтованість розміру застави

140.Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (абзац 1 частини 3 статті 183 КПК).

141.Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК).

142.Суд дійшов висновку, що слідчий суддя при визначенні розміру застави помилково вийшла за межі заявленого стороною обвинувачення розміру застави.

143.Так, прокурор вважав, що належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 забезпечить альтернативний триманню під вартою запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 93 199 059 гривень.

144.Слідчий суддя дійшла висновку, що застава у максимально встановленому КПК розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб не буде достатньою для гарантування виконання ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків, оскільки втрата цієї суми у випадку їх невиконання не буде для нього значною, з урахуванням його майнового стану. З цих підстав, слідчий суддя визначила заставу в розмірі 100 000 000 гривень, оскільки така сума забезпечить виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

145.Захисник Пелюк С. С. в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що прокурор заявляв про наявність лише чотирьох ризиків, з яких слідчий суддя визнала доведеним лише два, але встановила розмір застави в більшому обсязі, ніж обґрунтовано прокурором в клопотанні.

146.У апеляційній скарзі адвоката Левковця А. Ю. зазначено, що слідчий суддя фактично вийшла за межі вимог та за межі позиції сторони обвинувачення у бік збільшення розміру застави у порівнянні з тим, що просив прокурор, тобто у бік погіршення становища підозрюваного, що суперечить принципу змагальності і не узгоджується із загальними засадами судочинства, зокрема принципом правової визначеності та верховенства права.

147.У апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовільнити клопотання та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 93 199 059 гривень.

148.Таким чином, в цьому провадженні склалася ситуація, коли прокурор просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та на виконання вимог частини 3 статті 183 КПК обґрунтовував розмір застави як альтернативи у сумі 93 199 059 гривень при наявності, на його переконання, чотирьох ризиків з тих, що передбачені статтею 177 КПК. Слідчий суддя відмовила у задоволенні клопотання прокурора, вирішила застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний у вигляді застави, але в розмірі більшому, ніж обґрунтовував прокурор, при тому, що визнала існуючими лише два ризики, передбачені статтею 177 КПК, відвернення яких має забезпечити застава в розмірі 100 000 000 гривень.

149.При вирішенні питання, чи могла слідчий суддя при обранні більш м`якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу у вигляді застави визначити її суму в розмірі більшому, ніж обґрунтовувався прокурором при застосуванні застави як альтернативи захід запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, Суд виходить з такого.

150.Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (пункт 18 частини 1 статті 3 КПК).

151.Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

152.Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

153.Кожен має право на справедливий розгляд його справи, зокрема, безстороннім судом (пункт 1 статті 6 Конвенції).

154.Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (частини 1, 3, 5 статті 22 КПК).

155.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК (частини 1, 3 статті 26 КПК).

156.Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 183 КПК. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 КПК будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною 4 статті 183 КПК (частина 3 статті 183 КПК).

157.Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити, зокрема: посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 КПК; виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК (пункти 4-7 частини 1 статті 184 КПК). Отже, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу може не містити (чи навіть не може містити за логікою покладеної на прокурора функції обвинувачення) обґрунтування застосування більш суворих запобіжних заходів ніж той, про застосування якого просить прокурор, чи обґрунтування застосування запобіжного заходу у розмірі більшому, ніж той, про який просить прокурор.

158.Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 статті 194 КПК, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 194 КПК, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні (частина 4 статті 194 КПК).

159.У мотивувальній частині рішення у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення 3 речення частини 3 статті 315 КПК від 23.11.2017 у справі №1-28/2017 Конституційний Суд України (далі - КСУ) прийшов до таких висновків: (1) у практиці Європейського суду з прав людини сформовано, серед іншого, характеристики незалежності суду, одна з яких полягає в тому, що суд має сприйматися як незалежний орган; (2) щодо ознак безсторонності суду, то він повинен сприйматися таким з об`єктивного погляду з достатніми гарантіями для виключення будь-яких легітимних сумнівів з цього приводу (пункти 125, 126 рішення від 6 жовтня 2011 року у справі «Агрокомплекс проти України»). Крім того, КСУ вважає, що продовження судом під час підготовчого судового засідання застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 КПК, які впливають на необхідність продовження домашнього арешту або тримання під вартою на стадії судового провадження у суді першої інстанції. Коли суддя за відсутності клопотань сторін (прокурора) ініціює питання продовження тримання обвинуваченого під вартою або домашнім арештом, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності і безсторонності судової влади.

160.На підставі системного аналізу вказаних норм та наведеної правової позиції КСУ колегія суддів приходить до висновку, що навіть за умови відсутності в законі формальних вимог щодо обмеження позицією прокурора (у разі її висловлення на засадах диспозитивності) у клопотанні про застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою стосовно обґрунтованого прокурором розміру застави як альтернативи триманню під вартою, слідчий суддя при виконанні обов`язку, передбаченого частиною 3 статті 183 КПК, не може встановити розмір застави більш обтяжливий, ніж той, про який просить прокурор, в тому числі у випадку відмови в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і обранні більш м`якого запобіжного заходу у вигляді застави. Інше може бути розцінене як порушення слідчим суддею принципів незалежності і безсторонності суду, рівності учасників судового процесу перед судом, диспозитивності та означитиме перебирання судом на себе функції обвинувачення та суперечитиме призначенню функції слідчого судді - здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

161.Здійснення судового контролю не передбачає активність слідчого судді у заміщенні недостатньої активності прокурора з певного питання. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя здійснює судовий контроль саме сторони обвинувачення, адже саме ця сторона має переконати слідчого суддю у необхідності відступити від принципу свободи особи (у випадку порушення питання про тримання під вартою) та принципу свободи володіння майном (у випадку порушення питання про заставу як запобіжний захід або арешт майна).

162.Крім того, встановлений законом обов`язок слідчого судді визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного на тому ж рівні, що і тримання під вартою. Тримання під вартою не застосовується у зв`язку з внесенням застави у розмірі, визначеному слідчим суддею чи судом. У такому випадку застава як альтернатива триманню під вартою ні за своєю правової природою, ні за правовими наслідками не має принципових відмінностей від застави як самостійного запобіжного заходу.

163.За таких умов слідчий суддя при вирішенні питання про розмір застави, яку він має на меті обрати, не обираючи тримання під варту, обмежений розміром застави, зазначеної у відповідному клопотанні слідчого, прокурора, оскільки саме слідчий, прокурор визначає і має довести слідчому судді, що такий запобіжний захід є спроможним досягти цілей, визначених статтею 177 КПК.

164.З огляду на вказане, Суд приходить до висновку, що розмір застави як самостійного запобіжного заходу чи альтернативного триманню під вартою не може перевищувати обґрунтований у клопотанні прокурором розмір застави.

Щодо інших аргументів сторони захисту стосовно розміру застави

165.Захисник підозрюваного адвокат Пелюк С. С. зазначає, що слідчим суддею при визначенні розміру застави враховано майновий стан сім`ї підозрюваного, в тому числі, дружини підозрюваного - ОСОБА_31 , що на його думку прямо суперечить частині 4 статті 182 КПК.

166.Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 183 КПК (абзац 1 частини 3 статті 183 КПК).

167.Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК).

168.Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1 та 3 статті 368 Цивільного кодексу України).

169.Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина 2 статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК)). Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (частина 1 статті 67 СК). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення (стаття 70 СК).

170.Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).

171.Оскільки стороною захисту не надано доказів визначення часток у майні, набутому за час шлюбу подружжям ОСОБА_32 , то воно є їх спільною сумісною власністю. Презюмується, що частки кожного з подружжя є рівними, але це питання на момент постановлення ухвали слідчого судді, не вирішено ні самим подружжям, ні судом в порядку позовного провадження. Об`єкти нерухомості не є речами індивідуального користування, тобто не виключені з режиму спільної сумісної власності. Вказаним спростовується позиція захисту щодо необхідності ігнорування майнового стану дружини підозрюваного при визначенні розміру застави.

172.Також захисник підозрюваного адвокат Пелюк С. С. зазначає, що наявність рухомого та нерухомого майна не може свідчити про наявність грошових коштів, оскільки (1) вартість майна не відома; (2) майно перебуває, в тому числі, у спільній сумісній власності з дружиною та іншими особами; (3) конвертація такого майна в грошові кошти потребує значного часу і є завідомо неможливим до реалізації в межах п`ятиденного строку на внесення застави. Окрім того, декларація до клопотання прокурора додана станом на кінець 2018 року, що абсолютно не підтверджує майновий стан ОСОБА_1 станом на 02 листопада 2019 року, про що прямо було зазначено ОСОБА_1 в судовому засіданні, отже, прокурор не довів майновий стан ОСОБА_1 станом на день застосування запобіжного заходу.

173.Стосовно зазначених аргументів Суд звертає увагу, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти чи інші високоліквідні активи.

174.Із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її 3 пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

175.У рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. CzechRepublic від 25.04.2000 (заява № 31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

176.У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 пункту 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).

177.Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

178.Отже, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують Суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

179.Так, згідно матеріалів кримінального провадження встановлено, що підозрюваним було організовано схему заволодіння активами державного підприємства залізничного транспорту загального користування вартістю 93 277 580,18 гривень.

180.Наведеного за стандартом переконання «обґрунтована підозра» цілком достатньо для констатації наявності заволодіння активами державного підприємства на суму 93 277 580,18 гривень, що відповідає сумі спричиненого збитку.

181.Особливий характер справи, який слід врахувати при визначені розміру застави, пов`язаний із встановленим вище значним суспільним інтересом у цьому кримінальному провадженні, який обумовлюється: (1) значенням належного функціонування державної компанії, яка займає монопольне становище на ринку пасажирських та вантажних перевезень; (2) значним розміром шкоди, який більш ніж в 200 разів перевищував мінімальну суму, яка складала особливо великий розмір в контексті частини 5 статті 191 КК на час вчинення відповідних діянь підозрюваним; (3) подібні кримінальні правопорушення в підсумку негативно відбиваються на вартості залізничних перевезень для громадян та суб`єктів господарювання, витрати на транспортування є складовою собівартості більшості товарів, багатьох продуктів харчування.

182.Слідчий суддя дійшла висновку, з яким погоджується Суд, що застава у розмірі трьохсот розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб не буде достатньою для гарантування виконання ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків, оскільки втрата цієї суми у випадку їх невиконання не буде для нього значною з урахуванням його майнового стану. У той же час в ухвалі слідчого судді зазначено, що нею було враховано значний розмір видатків (дарунків), зокрема, сукупний розмір дарунків за звітний період склав понад 100 000 000 гривень.

183.При оцінці майнового стану підозрюваного Суд враховує, що загальна сума задекларованих за 2018 рік доходів ОСОБА_1 склала не менше ніж 30 270 000 гривень (розділ 11 Декларації) (том 6 а. с. 1-71).

184.Станом на 2018 рік подружжя ОСОБА_1 володіло 176 об`єктами нерухомості, серед них: 119 земельних ділянок, 17 квартир, 19 нежитлових приміщень, 10 автостоянок; 10 житлових будинків та 1 садовий будинок (більшість об`єктів знаходяться в Львові та Львівській області, окремі також в Києві та Латвії) (том 6 а. с. 72-106).

185.Підозрюваний ОСОБА_1 станом на 2018 рік також був власником корпоративних прав п`яти господарських товариств, його дружина - чотирьох господарських товариств. ОСОБА_1 зазначив себе кінцевим бенефіціаром дванадцяти юридичних осіб: ТОВ «Енергія-Новий Розділ» (33525073), ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» (35413749), ТОВ «Фінансова компанія «Енергія-Інвест» (34263418), ТОВ «Корпорація КРТ» (37786903), ТОВ «Енергія» (31961562), ТОВ «НВП «Енергія-Новояворівськ» (32789941), ТОВ «Енергія Литво» (36988620), ТОВ «НВП «Колійні ремонтні технології» (31694938), ТОВ «Агропромислове підприємство «Львівське» (20789952), ВП «Гарант-Львів» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (23969695), ЛІГ ЕНЕРДЖІ ХОЛДІНГ АГ (Швейцарія, 347452374). Свою дружину підозрюваний зазначив кінцевим бенефіціаром семи юридичних осіб. Серед цінного майна також було задекларовано картини, ювелірні вироби, цінні папери, годинники.

186. ОСОБА_1 задекларовано готівкові кошти у сумі: 3 100 000 доларів США (з яких 2400000 - за ОСОБА_1 , 700 000 - за його дружиною), 960 000 Євро (з яких 750 000 - за ОСОБА_1 , 210 000 - за його дружиною), а також 7 100 000 гривень (з яких 6 050 000 - за ОСОБА_1 , 1 050 000 - за його дружиною) (розділ 12 Декларації).

187.У розділі 14 Декларації «Видатки та правочини» зазначені «видаткові операції» декларанта за 2018 рік на загальну суму понад 120 000 000 гривень.

188.У судовому засіданні стороною захисту надані довідки ПАТ АБ «Укргазбанк» від 06.11.2019 про нульовий залишок на рахунку ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_31 Проте це жодним чином не впливає на оцінку його майнового стану, оскільки за даними Декларації на гривневому рахунку ОСОБА_1 в цьому банку на кінець 2018 року залишалось лише 1017 гривень, а на вкладному гривневому рахунку дружини - 51041 гривень.

189.Сторона захисту не надала інших належних доводів, заперечень чи нових відомостей щодо зазначеної вище інформації, яка міститься в Декларації, поданої ОСОБА_1 як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік та на яку посилався прокурор у клопотанні від 31.10.2019 і прокурор у апеляційній скарзі.

190.Доводи сторони захисту щодо ймовірного порушення слідчим суддею вимог закону через встановлення розміру застави без прив`язки до прожиткового мінімуму для працездатних осіб не беруться Судом до уваги. Поняття «прожиткового мінімуму для працездатних осіб» в статті 182 КПК використовується законодавцем лише при встановленні граничних меж застави для злочинів залежно від ступеня тяжкості і не зобов`язує слідчого суддю, суд визначати розмір застави в кратному прожитковому мінімуму розмірі.

191.З урахуванням наведеного, Суд вважає за необхідне встановити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 90 000 000 гривень, адже така застава здатна забезпечити виконання підозрюваним у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, та не є завідомо непомірною для підозрюваного із урахуванням викладеного вище.

192.Стороною захисту в обґрунтування належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 надано докази здання ним дипломатичного паспорту та внесення застави на загальну суму 50 000 000 гривень. Суд оцінює ці дії як часткове виконання ухвали слідчого судді, яка є обов`язковою для виконання. Суд зазначає, що подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Щодо інших доводів сторони захисту

193.В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторін, які не потребують детального аналізу Суду. При цьому Суд виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує судиобґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі «RuizTorija v. Spain» від 09.12.1994, № 303-A; пункт 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04).

194.У цьому провадженні Суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторони захисту.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційних скарг

195.Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК).

196.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (пункт 2 частини 3 статті 407 КПК).

197.Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (пункти 2 та 3 частини 1 статі 409 КПК).

198.Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, зокрема, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду (пункти 1 частини 1 статті 411 КПК).

199.Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (частина 1 статті 412 КПК).

200.Як мотивовано вище, досліджені Судом в судовому засіданні матеріали провадження за клопотанням прокурора від 31.10.2019 свідчить, що висновки слідчого судді, викладені в оскаржуваній ухвалі: (1) у частині визначення того, чи можуть більш м`які ніж тримання під вартою запобіжні заходи запобігти встановленим ризикам не підтверджуються доказами; (2) щодо визначення розміру застави містять істотну суперечність, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

201.З огляду на вищевикладене Суд дійшов висновку про те, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали по суті заявленого прокурором клопотання від 31.10.2019.

202.Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (частина 3 статті 132 КПК).

203.Вище Судом було встановлено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_1 особливо тяжкого злочину, що згідно пункту 4 частини 2 статті 183 КПК може бути підставою для застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.

204.З огляду на встановлені та описані вище (1) наявність значного суспільного інтересу в цьому кримінальному провадженні; (2) ризики, передбачені статтею 177 КПК, Суд приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного ОСОБА_1 , про який ідеться в клопотанні прокурора від 31.10.2019 (за виключенням розміру застави).

205.Завдання, для виконання якого прокурор звернувся з клопотанням від 31.10.2019, а саме: забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим ризикам може бути виконане лише через застосування до нього запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою із визначенням відповідного розміру застави.

206.Окрім цього, Суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, враховуючи мотиви щодо обставин, визначених у статті 178 КПК, які викладені вище окремо, оцінює їх в сукупності та доходить висновку, що є достатні підстави із урахуванням етапу досудового розслідування задовольнити клопотання прокурора від 31.10.2019 частково.

207.Таким чином клопотання прокурора від 31.10.2019 слід задовольнити частково та застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і визначити йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 90 000 000 (дев`яносто мільйонів) гривень.

208.Керуючись статями 7, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 412, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу адвоката Левковця А. Ю. та апеляційну скаргу адвоката Пелюка С. С. про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2019 та про відмову в задоволенні клопотання Генерального прокурора про застосування запобіжного заходу - залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу прокурора Пономаренка В. П. - задовольнити частково.

3.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2019 про відмову в задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді застави в кримінальному провадженні № 52019000000000348 - скасувати.

4.Постановити нову ухвалу, якою клопотання Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити частково.

5.Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Зубра Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31.12.2019.

6.Визначити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Зубра Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 90 000 000 (дев`яносто мільйонів) гривень.

7.Сума застави може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за такими реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунку за стандартом ІВАN UA 318201720000037312076096000.

8.Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

9.За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки: (1) прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; (2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (3) утримуватися від спілкування щодо обставин кримінального провадження із громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ; (4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України (окрім паспорту громадянина України серія НОМЕР_3 ); (5) носити електронний засіб контролю.

10.Строк дії покладених у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків визначити до 31.12.2019.

11.З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

12.Контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов`язків покласти на Національне антикорупційне бюро України.

13.У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

14.У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

15.Строк дії ухвали визначити до 31.12.2019.

16.Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

17.Копію ухвалу вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Д. Г. Михайленко

М. С. Глотов

О. Ф. Павлишин