печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25693/19-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М., при секретарі Шевчук А.В., прокурора Усік В.П., захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Будник К.С., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді народного депутата України, до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.172-7 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 34-03/224 складеного 15.05.2019 керівником четвертого відділу Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції Шторгін О.В. , ОСОБА_1 перебуваючи у статусі народного депутата України, тобто будучи суб`єктом, визначеним підпунктом «б» пункту 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», 19.10.2018 вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: реалізовуючи повноваження народного депутата України, за наявності приватного інтересу, вніс у власних інтересах у порядку статті 15 Закону України «Про статус народного депутата України» на розгляд Верховної Ради України депутатський запит від 18.10.2018 № 1810181 «Щодо вчинення тяжкого цинічного злочину посадовими особами прокуратури - катування колишнього голови Дніпропетровської районної державної адміністрації ОСОБА_3 з метою «вибивання» з нього показань проти народного депутата» до Державного бюро розслідувань, Служби безпеки України, Національної поліції України та Генеральної прокуратури України, чим порушив п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачено частиною ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що текст присяги на вірність Україні ОСОБА_1 скріплено підписом 27 листопада 2014 року, а отже, і його повноваження у статусі народного депутата України почалися з 27 листопада 2014 року.

Так, Національному агентству з відкритих джерел мережі Інтернет, а саме офіційного сайта Верховної Ради України, стало відомо, що народний депутат ОСОБА_1 18.10.2018 вніс на розгляд Верховної Ради України депутатський запит від 18.10.2018 № 1810181 «Щодо вчинення тяжкого цинічного злочину посадовими особами прокуратури - катування колишнього голови Дніпропетровської районної державної адміністрації ОСОБА_3 з метою «вибивання» з нього показань проти народного депутата» до Державного бюро розслідувань, Служби безпеки України, Національної поліції України та Генеральної прокуратури України.

У депутатському запиті від 18.10.2018 № 1810181 зазначено, що йому як народному депутату України стали відомі вагомі та конкретні обставини, які свідчать про вчинення тяжкого цинічного злочину посадовими особами Генеральної прокуратури України та Дніпропетровської обласної прокуратури - катування людини з метою «вибивання» показань проти народного депутата України.

ОСОБА_1 зазначає, що 08.10.2018 на засіданні Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України розглядалось подання про надання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження № 42017040000001109, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.

Безпосередньо при розгляді подання було встановлено грубі порушення норм чинного кримінального процесуального законодавства, фальсифікації доказів, які були зазначені в поданні. Вказані обставини детально описані у висновку Регламентного комітету.

Так, ключовим доказом, що нібито підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 злочину, прокурорами вказано показання громадянина ОСОБА_3 , який був представлений як свідок та нібито отримував від голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації незаконні вказівки і видав розпорядження від 08.09.2011 № 2016 - р та № 2017-р, якими незаконно було змінено вид угідь земельних ділянок загальною площею 45,4 га.

Однак під час засідання Комітету продемонстровано відеозапис та надано письмові пояснення, в яких ОСОБА_3 розповів, що шляхом катування, утримання в холодній неопалюваній камері в зимовий час, шантажу правоохоронці хотіли, щоб він обмовив ОСОБА_1

ОСОБА_1 зазначає, що підтвердженням того, що від вказаного громадянина з використанням катування прокуратура хотіла одержати штучні докази обвинувачення проти нього є діяння, вчинене представниками прокуратури під час проведення засідання Регламентного комітету Верховної Ради України.

На адресу ОСОБА_3 прозвучала конкретна, пряма і незаконна загроза з боку прокурора. Прокурор не має права допускати, тим більше публічно, висловлювань на адресу свідка: «будеш розповідати, як прокурор та слідчий примушували давати свідчення, то ми тебе можемо притягнути до кримінальної відповідальності за дачу неправдивих свідчень» (виступ прокурора з однієї години десять хвилин).

Побачивши надані під відеофіксацію письмові показання ОСОБА_3 , де той розповідає, як фальсифікувалася справа проти народного депутата, прокурору необхідно діяти за законом, а не прикривати злочини підлеглих, які його ж і «підставили». ОСОБА_1 наголошує, що фактично такі дії необхідно кваліфікувати як співучасть у катуванні або ж як примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку прокурора, слідчого (стаття 373 Кримінального кодексу України).

Таким чином, на думку ОСОБА_1 , посадові особи прокуратури Дніпропетровської області вчинили кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 127 Кримінального Кодексу України.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням того, що в діях посадових осіб прокуратури Дніпропетровської області наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 127 Кримінального Кодексу України, а також керуючись статтею 15 Закону України «Про статус народного депутата України», ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України з проханням:

1.Внести відомості про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене статтею 127 Кримінального кодексу України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

2.Притягнути винних прокурорів до дисциплінарної відповідальності.

3.Повідомити про вжиті заходи щодо притягнення до кримінальної та дисциплінарної відповідальності посадових осіб Генеральної прокуратури України та прокуратури Дніпропетровської області.

4.Про результати розгляду запиту повідомити його письмово.

Листом від 13.02.2019 № 34-03/10169 Національне агентство звернулося до Генеральної прокуратури України з метою отримання копій матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017040000001109, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а також документів, які містять показання ОСОБА_3 , стосовно ОСОБА_1 .

У відповідь на вказаний запит від Генеральної прокуратури України надійшов лист від 28.02.2019 № 15/3/1-р, згідно з яким лист Національного агентства від 13.02.2019 № 34-03/10169 скеровано до прокуратури Дніпропетровської області для розгляду.

Листом від 20.03.2019 № 15/1/1-3571-19 прокуратура Дніпропетровської області направила до Національного агентства копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017040000001109, що підтверджують факт перевірки в межах досудового розслідування вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а також документів, які містять показання ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_1 .

Згідно із поданням прокурора Соколова Є .А. про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364 КК України, факти вчинення ОСОБА_1 зазначених суспільно небезпечних діянь, передбачених Кримінальним кодексом України, підтверджуються, зокрема, отриманими в результаті досудового розслідування доказами, серед яких показання свідка ОСОБА_3 .

Згідно з протоколом допиту свідка від 11.12.2017 прокурором Соколовим Є.А. після розгляду матеріалів кримінального провадження № 42017040000001612 за частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 допитано як свідка. Під час допиту ОСОБА_3 надав показання, зокрема стосовно ОСОБА_1

Постановою прокуратури Дніпропетровської області про об`єднання кримінальних проваджень досудове розслідування по кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017040000001612, № 42017040000001109, об`єднано в одне провадження за № 42017040000001109.

На відповідний запит Національного агентства від 24.01.2019 № 34^03/4601/19 Апарат Верховної Ради України у листі від 05.02.2019 № 20-13/266 зазначив, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 14.10.2003 № 16-рп/2003 положення частини першої статті 86 Конституції України та відповідні положення частин другої, третьої статті 15 Закону України «Про статус народного депутата України» треба розуміти так, що направлення запиту народного депутата України, з яким він на сесії Верховної Ради України звертається до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування і форм власності, не потребує прийняття рішення Верховною Радою України. Відповідно до частини другої статті 224 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 № 1861 - VI, короткий зміст належним чином підготовленого і внесеного депутатського запиту оголошується головуючим на найближчому після дня його внесення пленарному засіданні Верховної Ради, на якому відведений час для оголошення депутатських запитів. Статтею 225 цього Регламенту визначена процедура розгляду Верховною Радою України питання про направлення депутатського запиту до Президента України. Розгляду питань про направлення депутатських запитів до інших адресатів Регламентом Верховної Ради України не передбачено.

Відповідно до статей 224 та 225 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», Верховна Рада України приймає рішення шляхом голосування лише про запити до Президента України.

До листа Апарату Верховної Ради України від 05.02.2019 № 20-13/266 додано витяг з протоколу пленарного засідання Верховної Ради України від 19.10.2018 № 28, з якого вбачається, що на вказаному пленарному засіданні було оголошено депутатський запит.

Зазначене підтверджується також відомостями з офіційного сайта Верховної Ради України, а саме: відомостями, що містяться у стенограмі пленарного засідання від 19.10.2018, де зазначається про надходження депутатського запиту.

Листом Голови Верховної Ради України від 19.10.2018 № 11/10-935 депутатський запит від 18.10.2018 № 1810181 скеровано до Генеральної прокуратури України.

Згідно з поданням прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Соколова Є . А. , підтриманим Генеральним прокурором України Луценком Ю .В. , про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України Вілкула О .Ю. від 13.09.2018, прокурор Соколов Є.А. просив Верховну Раду України розглянути подання і надати згоду на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_1 .

При внесенні депутатського запиту від 18.10.2018 № 1810181 на розгляд Верховної Ради України приватний інтерес ОСОБА_1 полягав у тому, щоб показання, надані ОСОБА_3 стосовно нього, були визнані правоохоронними органами такими, що отримані шляхом «вибивання» посадовими особами прокуратури Дніпропетровської області.

Зазначений приватний інтерес ОСОБА_1 зумовлений тим, що показання ОСОБА_3 згідно з поданням прокурора Соколова Є.А. підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України. Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 безпосередньо особисто зацікавлений у розгляді Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України, Національною поліцією України та Генеральною прокуратурою України його депутатського запиту від 18.10.2018 № 1810181.

Представницькі повноваження ОСОБА_1 як народного депутата України випливають з норм та положень Закону України «Про статус народного депутата України», зокрема це повноваження, визначені статтею 15 цього Закону, а саме: право народного депутата звернутися із запитом на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Так, при внесенні ОСОБА_1 на розгляд Верховної Ради України депутатського запиту від 18.10.2018 № 1810181 він використав свій статус народного депутата України у приватних інтересах.

Отже, у ОСОБА_1 виникла суперечність між його приватним інтересом, що полягав у особистій зацікавленості розгляду Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України, Національною поліцією України та Генеральною прокуратурою України його депутатського запиту від 18.10.2018 № 1810181, що полягала у бажанні, щоб показання, надані ОСОБА_3 стосовно нього в межах кримінального провадження, відповідними органами були визнані такими, які отримані шляхом «вибивання» посадовими особами прокуратури Дніпропетровської області, та представницькими повноваженнями, визначеними Законом України «Про статус народного депутата України», що вплинула на вчинення ним дій, а саме: внесення ним на розгляд Верховної Ради України у власних інтересах депутатського запиту від 18.10.2018 № 1810181. Така суперечність у розумінні закону є реальним конфліктом інтересів.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Будник К.С. заявила клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, обґрунтовуючи це тим, що направлення депутатського запиту ОСОБА_1 було законним способом реалізації прав народного депутата України прямо визначеного законом.

Адвокат вказувала, що з огляду на конституційно - правовий статус народного депутата України, чинним законодавством України визначені певні особливості його статусу, як учасника інформаційних відносин. Порядок надання народному депутату України інформації, необхідної для здійснення ним своїх повноважень, детально унормований чинним законодавством України. Відповідні положення містяться в Конституції України (стаття 86), Законі України «Про статус народного депутата України» (статті 15, 16, 19), що визначають права народного депутата України на депутатський запит, депутатське звернення, на забезпечення інформацією та її використання.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про статус народного депутата України», депутатський запит - це вимога народного депутата України, народних депутатів України чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.

Також передбачено право народного депутата України на ознайомлення з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності та доступу до державної таємниці усіх ступенів секретності після взяття народним депутатом України письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці (частина третя статі 19 Закону України «Про статус народного депутата України», частина шоста статті 27 Закону України «Про державну таємницю.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України "Про статус народного депутата України» (справа про запити народних депутатів України до прокуратури) від 11.04.2000 року № 4-рп/2000 зазначено, зокрема, що «Згідно з частиною другою статті 86 Конституції України зазначені прокурори - керівники відповідних органів прокуратури - зобов язані лише повідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту. Прокурор, який розглядає запит, не повинен задовольняти вимоги народного депутата України, якщо вони не відповідають Конституції і законам України.».

Водночас Генеральною прокуратурою України було надано офіційну інформацію запитувану народним депутатом України.

Також адвокат звертала увагу, що виконання народним депутатом України обов`язків у взаємовідносинах з виборцями та виконання інших повноважень (депутатські запити, депутатські звернення) не можуть бути конфліктом інтересів народного депутата України, оскільки порядок врегулювання конфлікту інтересів у діяльності, зокрема, народних депутатів України згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про запобігання корупції», визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.

В судовому засіданні адвокат Будник К.С. наголошувала, що з депутатського звернення ОСОБА_1 вбачається, що він спрямований на винесення на широкий загал проблематики суспільно важливих справ, а не спонукання прийняття рішень у власних інтересах.

Отже виключається порушення ОСОБА_1 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки стаття 1 визначає поняття «реальний конфлікт інтересів» як суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Таким чином відсутній причинно-наслідковий зв`язок між запитом про надання інформації та прийняттям рішень, або вчиненням чи не вчиненням дій під час виконання зазначених повноважень.

Зокрема, адвокат зазначала, що запит народного депутата України ОСОБА_1 стосувався виключно питань депутатської діяльності.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус народного депутата України» діяльність народного депутата України у Верховній Раді України полягає у зверненні з депутатськими запитами.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат як представник державної влади у разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, та інших порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій припинити такі порушення.

У разі порушення законності народний депутат може звернутися з депутатським зверненням до відповідних посадових осіб правоохоронних органів, чи органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у відповідній галузі, що і було зроблено.

Посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування керівники підприємств, установ та організацій, а також працівники правоохоронних органів до яких вернуто вимогу народного депутата про припинення порушення законності, зобов`язані негайно вжити заходів щодо усунення порушення, а за необхідності - притягнути винних до відповідальності з наступним інформуванням про це народного депутата.

При цьому частиною 8 вказаної статті визначено, що народний депутат має право одержати інформацію з питань, пов`язаних із здійсненням ним депутатських повноважень від органів державної влади та органів місцевого самоврядування їх посадових осіб, які зобов`язані надати йому інформацію в порядку та строки, визначені цим Законом.

ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника.

В судовому засідання прокурор прокуратури відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції ГПУ Усік В.П. подала висновок в порядку ч. 1 ст. 250 КУпАП в якому зазначає, що в діях ОСОБА_1 наявні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, але з огляду на закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.. 38 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Вислухавши пояснення особи відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 , захисника, прокурора, дослідивши матеріали справи, суддя приходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус народного депутата України» депутатський запит - це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.

Згідно рішення Конституційного суду України від 14 жовтня 2013 року № 16-рп/2003 положення частини першої статті 86 Конституції України та відповідні положення частин другої, третьої статті 15 Закону України «Про статус народного депутата України» треба розуміти так, що направлення запиту народного депутата України, з яким він на сесії Верховної Ради України звертається до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, не потребує прийняття рішення Верховною Радою України.

Відповідно до абз. 9 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Під реальним конфліктом інтересів, згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» та приміткою до ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та його службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до абз. 12 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

За змістом наведених норм обов`язковою умовою складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП України, є наявність реального конфлікту інтересів, як суперечності між приватним інтересом особи та його службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність прийняття цією особою рішень, вчинення чи не вчинення дій на відповідній посаді, в тому числі у стосунках з фізичними чи юридичними особами.

В цьому контексті, підписання ОСОБА_1 депутатського запиту, не впливало і не могло вплинути на об`єктивність прийняття ним рішень або вчинення чи не вчинення дій у статусі народного депутата України. Можливість використання ним посади депутата в своїх інтересах, є нічим іншим, як припущенням, що не може мати будь-яких правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року № 23-943/0/4-07 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності, пов`язані з корупцією» зазначено, що законодавство про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існує суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: 1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язані з`ясувати зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Пункт 1 частини 1 статті 247 КУпАП передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це визначено ст.252 КУпАП.

За таких обставин, оцінивши докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності для висновку про вчинення особою адміністративного правопорушення, вважаю, що в даному випадку не відбулась подія адміністративного правопорушень, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, та, відповідно, у діях ОСОБА_1 склад такого правопорушення відсутній, у зв`язку з чим провадження у справі слід закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст.7, 14, 172-6, 247, 252, 266, 280 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.172-7 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Суддя В.М.Карабань