ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року

Львів

№ 857/8806/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.002581 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції – Сасевич О.М.,

час ухвалення рішення – 15.07.2019 року, 15:39 год,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – 19.07.2019 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _1 звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, із вимогами:

-визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо надання відмови від 08.02.2019 року №743/02.10-10 в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ протиправними;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, починаючи з 31.01.2019 року до моменту проведення перерахунку;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити обчислення пенсії на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ відповідно до заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2018 року, згідно з листом Управління соціального захисту Львівської міської ради від 30.01.2019 року №2603-вих-103 про визначення заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2018 року;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої частини пенсії з 31.01.2019 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 31.07.2018 року позивачу призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (надалі по тексту - Закон №1058-IV). Згодом, 31.01.2019 року позивач звернулася із заявою №577 до відповідача про переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця, відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VII від 10.12.2015 року (надалі - Закон №889-VII) та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII (надалі - Закон №3723-XII). Однак, листом від 08.02.2019 року відповідач відмовив позивачу у призначені зазначеної пенсії, мотивуючи тим, що обчислений стаж роботи на підставі записів трудової книжки, який дає право на призначення позивачу пенсії, відповідно до Закону №889-VII, становить менше 10 років. Водночас, у листі зазначено, що періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не враховується до стажу, що дає право на пенсію державного службовця.

Проте, позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України відповідні періоди роботи зараховуються до стажу державної служби.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.002581 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції неналежно дослідив подані докази, а саме те, що у ОСОБА_1 відсутній достатній стаж державної служби, який необхідний для переведення на пенсію, згідно Закону України «Про державну службу».

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.002581та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в правовому регулюванні питання включення/зарахування стажу посадовців органів місцевого самоврядування до стажу державної служби - як Порядок №283 у п.2, так і чинний на теперішній час Порядок №229 у п.4 передбачає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування н на посадах в органах місцевого самоврядування.

Отже, період роботи позивача на зазначених посадах зараховується до стажу державної служби.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо надання відмови від 08.02.2019 року №743/02.10-10 в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ є обґрунтованою, позаяк у позивача наявний стаж державної служби (понад 21 рік – з дня прийняття Присяги державного службовця), а тому підлягає задоволенню.

З приводу посилань відповідача на невідповідність довідки про заробітну плату для призначення пенсії, як на одну із підстав для відмови у переведенні позивача на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», то суд першої інстанції такі до уваги не приймає, оскільки з 14.09.2016 року подання довідки для призначення/переведення пенсії не вимагається.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує з 31.07.2018 року пенсію по віку, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

31.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Залізничного відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення її на пенсію за віком, згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» (Закон №3723-ХІІ).

Листом від 08.02.2019 року за №743/02.10-10 Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №7 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовив позивачу у переведенні останньої на пенсію за віком, відповідно ст.37 Закону України «Про державну службу», з посиланням на те, що стаж роботи ОСОБА_1 на державній службі є недостатнім для призначенні пенсії за вищевказаним законом та у зв`язку із відсутністю належної довідки про заробітну плату для призначення пенсії.

Позивач, не погодившись з відмовою в призначенні пенсії за Законом України «Про державну службу», звернулася з позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01.05.2016 року набув чинності Закон №889-VII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VII втратив чинність Закон №3723-XI, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VII визначено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XI.

Зокрема, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Статтею 46 Закону №889-VII визначені особливості стажу державної служби, а саме - у частині другій зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (надалі по тексту - Закон №2493-III).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №2493-III, в органах місцевого самоврядування встановлюються, окрім іншого, такі категорії посад: п`ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад.

Записами у трудовій книжці підтверджено:

-у період з 14.02.1997 року по 11.06.1997 року - ОСОБА_1 працювала на посаді спеціаліста ІІ категорії відділу субсидій в Залізничній районній адміністрації; 08.04.1997 року було присвоєно 7 категорію 15 ранг державного службовця та прийнято Присягу державного службовця, відповідно до ст.17 Закону України «Про державну службу»; 12.06.1997 року позивач звільнена із займаної посади за власним бажанням;

-28.06.1997 року, 14.07.1997 року - Залізничним центром зайнятості позивачу призначено виплату допомоги по безробіттю;

-15.07.1997 року - ОСОБА_1 зарахована на посаду спеціаліста ІІ категорії відділу субсидій в Залізничній районній адміністрації, як обрана за конкурсом; 28.12.1999 року присвоєно 14 ранг державного службовця; 01.08.2001 року присвоєно 13 ранг державного службовця; 04.09.2001 року прийняла Присягу посадової особи, відповідно до ст.11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»; 28.03.2003 року присвоєно позивачу 12 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування; 01.01.2005 року присвоєно 11 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування;

-01.01.2006 року - ОСОБА_1 переведена на посаду спеціаліста 1 категорії підвідділу субсидій, як така, що перебуває у кадровому резерві;

-04.01.2007 року - у зв`язку із реорганізацією органів виконавчої влади, позивач переведена за її згодою на посаду спеціаліста І категорії сектору з призначення всіх видів допомог Залізничного відділу соціального захисту;

-10.06.2009 року - ОСОБА_1 . переведена за її згодою на рівнозначну посаду спеціаліста І категорії сектора прийняття заяв Залізничного відділу соціального захисту;

-у період з 23.01.2014 року по даний час позивач працює головним спеціалістом в Департаменті гуманітарної політики управління соціального захисту населення.

Як встановлено з матеріалів справи, в своєму листі відповідач вказує на те, що страховий стаж позивача становить 40 років 08 місяців 05 днів, проте стаж на посаді державної служби є недостатнім для призначення пенсії за Законом України «Про державну службу».

Відповідно до п.1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (надалі - Порядок №283), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2012 року №740 «Про віднесення посад, які займали особи з числа колишніх державних службовців, до відповідних груп та підгруп посад державної служби, передбачених Законом України «Про державну службу», посади спеціаліста, спеціаліста І категорії, спеціаліста ІІ категорії та головного спеціаліста віднесено до посад державної служби, передбачених Законом України «Про державну службу».

Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу держаної служби, затвердженого постановою КМ України від 25.03.2016 року №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Обставина щодо втрати чинності Порядку №283, у зв`язку із затвердженням 25 березня 2016 року Постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби, не має значення, оскільки його норми були чинними на час здобуття позивачем стажу державної служби.

Порядок №229 у п.6 містить аналогічну норму, як і в п.8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» про те, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в правовому регулюванні питання включення/зарахування стажу посадовців органів місцевого самоврядування до стажу державної служби - як Порядок №283 у п.2, так і чинний на теперішній час Порядок №229 у п.4 передбачає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

Отже, період роботи позивача на зазначених посадах зараховується до стажу державної служби.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо надання відмови від 08.02.2019 року №743/02.10-10 в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ є обґрунтованою, оскільки у позивача наявний стаж державної служби (понад 21 рік – з дня прийняття Присяги державного службовця).

З приводу посилань апелянта на невідповідність довідки про заробітну плату для призначення пенсії, як на одну із підстав для відмови у переведенні позивача на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», то як правильно зазначив суд першої інстанції такі є безпідставними, оскільки з 14.09.2016 року подання довідки для призначення/переведення пенсії не вимагається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на все вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги суперечать наявним матеріалам справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.002581 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

Р. П. Сеник

судді

Я. С. Попко

Р. Б. Хобор

Повне судове рішення складено 07.11.2019 року