ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 826/24760/15

адміністративне провадження № К/9901/12340/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року (головуючий суддя - І.В, Саприкіна, судді: О.В. Карпушова, А.Ю. Кучма) у справі № 826/24760/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про скасування наказу та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України (далі - відповідач 1), Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (далі - відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної служби України від 08 жовтня 2015 року № 309-о «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря»;

- скасувати наказ Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря від 12 жовтня 2015 року № 229-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- скасувати наказ Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря від 12 жовтня 2015 року № 230-о «Про внесення змін до пункту 3 наказу від 12 жовтня 2015 року № 229-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити позивача на посаді;

- стягнути з Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09 жовтня 2015 року по 19 липня 2016 року у розмірі 32303,70 грн.;

- допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою відмовлено в задоволені позовних вимог.

Приймаючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач, маючи не погашене дисциплінарне стягнення за неналежне виконання службових обов`язків, знову порушив правила внутрішнього трудового розпорядку, залишивши своє робоче місце без поважних причини, тобто допустив прогул. У зв`язку з цим, Державна екологічна інспекція України, як роботодавець позивача, мали достатньо правових підстав для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає його незаконним та необґрунтованим, а тому просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове, яким постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року залишити в силі.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку стосовно того, що позивач був відсутній на робочому місці 22 липня 2015 року без поважних причин, тим більше, що така відсутність тривала більше трьох годин. Також, скаржник вказує про те, що його було звільнено у період перебування останнього на лікарняному.

Відповідачем надані заперечення на касаційну скаргу в яких вказано на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Скаржником клопотання про розгляд справи за його участі не заявлено.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, позивач проходив службу на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря.

21 липня 2015 року наказом голови Держекоінспекції України № 191-о ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків шляхом оголошення догани. Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали матеріали службового розслідування, яке проведено згідно наказу Державної екологічної інспекції України від 09 червня 2015 року № 40 «Про створення комісії та проведення службового розслідування», письмові пояснення заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Державної екологічної інспекції України ОСОБА_1 від 20 липня 2015 року.

Зазначене дисциплінарне стягнення не погашене, не зняте достроково та не оскаржене позивачем у судовому порядку.

Наказом Державної екологічної інспекції України №309-о від 08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 - заступника начальника державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря, звільнено з посади на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором. Підставою для звільнення відповідач 1 в наказі визначив попереднє притягнення до дисциплінарної відповідальності наказом №191-о від 21 липня 2015 року, лист в.о. начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Терещука B.C . від 22 липня 2015 року № 1561/04; письмові пояснення ОСОБА_1 , погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 05 жовтня 2015 року №5/1-14/12258-15.

Зі змісту наданого суду листа в.о. начальника Держекоінспекції України від 22 липня 2015 року № 1561/04 вбачається, що заступник начальника Держекоінспекції України ОСОБА_1 22 липня 2015 року був відсутній на робочому місці з 15.00 до 18.00 год., про що була складена доповідна та акт про відсутність на робочому місці. Просив прийняти відповідні заходи реагування.

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен вимагати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина 1 статті 149 КЗпП). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 надав відповідачу письмові пояснення, в яких він повідомляє голову Держекоінспекції України, що його відсутність на роботі протягом трьох годин 22 липня 2015 року була з поважних причин, а саме у нього нестерпно болів зуб, про що він повідомив в.о. начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Терещука B. C. та поїхав до лікаря, додатково до пояснень також долучено довідку лікаря від 22 липня 2015 року.

Пізніше Державною екологічною інспекцією Північно - Західного регіону Чорного моря на підставі оскаржуваного наказу винесено Наказ від 12 жовтня 2015 року № 229-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та Наказ від 12 жовтня 2015 року № 230-о «Про внесення змін до п. 3 наказу від 12 жовтня 2015 року № 229-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

4. Конституція України

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

5. Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ).

Відповідно до статті 5 № 3723, державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов`язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Згідно з частиною першою статті 30 наведеного вище Закону № 3723-ХІІ крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону);

2) недотримання пов`язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону;

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);

4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону);

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону);

6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

6. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП)

За змістом пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ст. 40 КЗпП, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Згідно ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Принцип вини кваліфікує поведінку працівника як порушення трудової дисципліни та поширюється на звільнення як один із видів дисциплінарного стягнення. Слід зазначити, що у трудовому праві, аналогічно до кримінального й адміністративного, на відміну від цивільного, діє принцип презумпції невинуватості. Тобто працівник уважається невинуватим, поки не доведено його вини. Обов`язок доводити вину працівника покладається на роботодавця.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 1471, 148, 149 КЗпП правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції, окрім іншого, виходив з того, що в матеріалах справи наявна лише виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 від 08 жовтня 2015 року, що не є належним доказом перебування останнього на лікарняному. При цьому, належним чином оформлений листок непрацездатності так і не наданий ані роботодавцю, ані суду під час розгляду справи.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, згідно з частиною 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Аналізуючи вищенаведені норми, вбачається, що кодексом розподілено обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі та передбачає, в тому числі активну роль суду в процесі збору доказів.

Вищенаведені статті спрямовані на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності, що ставить на меті всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

У свою чергу, суд не є пасивним спостерігачем за тим, що подають особи, які беруть участь у справі, на обґрунтування своїх вимог.

Щоб правильно встановити фактичні обставини справи, суд наділено повноваженням збирати та оцінювати докази, а також сприяти реалізації прав сторін по справі в частині доказування обставин справи, шляхом витребовування необхідних доказів у разі необхідності.

Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, всупереч вищенаведеним нормам, при прийняті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції не було досліджено та враховано наявний в матеріалах справи листок непрацездатності серії АГЧ № 449945, виданий КНП КДЦ Шевченківського району м. Києва, згідно якого позивач з 08 жовтня 2015 року по 06 листопада 2015 року включно перебував на лікарняному (аркуш справи 28).

Таким чином, під час нового розгляду справи, суду апеляційної інстанції необхідно дослідити вказаний доказ та надати йому належну оцінку.

Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору та наданні правильної оцінці.

Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, неповне з`ясування судом дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухваленого рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Враховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року скасувати, а справу № 826/24760/15 направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов