ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9981/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Довгої О.І., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 року (рішення ухвалене о 11:54 хв. у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Мартиць О.І., повний текст рішення складено 12.08.2019р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить визнати неправомірними дії Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, зобов`язати Міністерство оборони України та Тернопільський обласний військовий комісаріат прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 25 лютого 2019 року ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано позивачу відмову у виплаті допомоги, відповідно до протоколу від 08 лютого 2019 року №13, в якому комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги посилаючись на те, що на час смерті ОСОБА_2 був звільнений з військової служби, а така допомога виплачується лише військовослужбовцям. Зазначено, що виплата одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення зі служби, запроваджена Законом України від 06 вересня 2018 року №2522-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності з 13.10.2018 та, оскільки статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, такі виплати здійснюються у випадках, що настали з 13.10.2018. Просив позов задоволити.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Згідно ч.4ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 30.08.2014 №83 ОСОБА_2 було призвано з оголошенням часткової мобілізації згідно указу Президента України від 21.07.2014 №607/2014 і зараховано в команду НОМЕР_1 та направлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .

18.06.2015 ОСОБА_2 одержав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 виданим управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 .

Наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.07.2015 №162, солдата ОСОБА_2 звільнено у відставку за пунктом "б" (за станом здоров`я) частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Як вбачається з свідоцтва про смерть виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції 23 листопада 2015 року серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань поранень, контузій, травм, каліцтв від 25 квітня 2016 року №332, причиною смерті ОСОБА_2 було онкологічне захворювання, підтверджене свідоцтвом про хворобу №1193/1 від 23.06.2015 ВЛК ВМЦ ЗР, захворювання та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

13 червня 2016 року позивач ОСОБА_1 отримала посвідчення члена сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни серії НОМЕР_6 .

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.04.2017 в справі №607/318/17а визнано дії Тернопільського обласного військового комісаріату щодо повернення документів на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина протиправними та зобов`язано Тернопільський обласний військовий комісаріат оформити та подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Листом ТВО військового комісара Тернопільського обласного військового комісаріату протоколом від 08 лютого 2019 року №13 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги: батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оскільки на день смерті він не був військовослужбовцем.

Виплата одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення зі служби, запроваджена Законом України від 06 березня 2018 року №2522-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності з 13.10.2018.

Статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно абзацу 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації..

Статтею 2 Закону України Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 3 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 зазначеної статті Закону визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Статтею 16-1 Закону України "Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Частиною 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Таким чином, підставою для отримання одноразової грошової допомоги є загибель (смерть) військовослужбовця безпосередньо під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Апеляційний суд звертає увагу, що виплата одноразової грошової допомоги у випадку смерті військовослужбовця внаслідок захворювання, виплачується тільки у тому разі коли таке захворювання було спричинене безпосереднім несенням (виконанням) військового обов`язку військовослужбовцем.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Згідно положень пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 4 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала:

1) під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;

2) у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

3) під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві військовозобов`язаним та резервістом, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста (п.5 Порядку).

Відтак, наведені норми частині першій статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 4 Порядку загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві виплату одноразової грошової допомоги пов`язують з виконанням загиблим (померлим) обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Судовою колегіє апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_2 був звільнений з лав Збройних сил України 16.07.2015 та на день смерті на військовій службі не перебував.

Так, діюча на час смерті ОСОБА_2 норма статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), визначає право сім`ї загиблого (померлого) військовозобов`язаного на виплату одноразової грошової допомоги тільки під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві військовозобов`язаним та резервістом, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло права на отримання такої виплати.

Пункт 3 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачав підстав для виплати одноразової грошової допомоги особам військовозобов`язаним, які померли внаслідок захворювання, яке є наслідком виконання ними обов`язків військової служби. Така допомога виплачується лише у випадку загибелі військовозобов`язаних або резервістів безпосередньо під час перебування на навчальних чи спеціальних зборах.

Таким чином, громадянин ОСОБА_2 помер не під час проходження військової служби або виконання обов`язків військової служби, а після звільнення з неї, то підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відсутні.

06 вересня 2018 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців".

Як вбачається з Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців" прикінцеві положення встановлено:

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Опублікований даний Закон був 12.10.2018 року у газеті "Голос України №193, а, отже, набрав чинності 13.10.2018 року.

Апеляційний суд звертає увагу, що виплата одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб звільнених з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення з військової служби запроваджена Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців".

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 року у справі №500/718/19 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді О. І. Довга Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 07.11.2019р.