ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року Справа № 826/8963/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Лічевецького І.О., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника апелянта Приступи О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2019 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Вищого господарського суду України,

Голови ліквідаційної комісії

Вищого господарського суду України,

Державної судової адміністрації України,

третя особа, яка не заявляє

самостійні вимоги

на предмет спору: Вища рада правосуддя

про визнання незаконним та скасування наказу,

стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Вищого господарського суду України (далі - відповідач-1), Голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України (далі - відповідач-2), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-3), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Вища рада правосуддя про:

- визнання незаконним та скасування наказу Вищого господарського суду України від 06.10.2016 р. № 362-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- стягнення солідарно з Вищого господарського суду України, Голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України та Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 заробітної плаи за час вимушеного прогулу.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме:

- визнано незаконним та скасовано наказ Вищого господарського суду України від 06.10.2016 р. № 362-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновлено позивача на посаді судді Вищого господарського суду України;

- стягнуто з Вищого господарського суду України на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 1 648 633 грн. 29 коп.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час вирішення цієї справи постанова Верховної Ради України від 29.09.2016 р. № 1616-VIII «Про звільнення судді», яка була підставою для прийняття наказу Вищого господарського суду України від 06.10.2016 р. № 362-к, скасована, що, за висновком суду, є підставою для скасування зазначеного наказу, поновлення позивача на посаді судді та стягнення на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач - ДСА України подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ДСА України не є належним відповідачем у цій справі, що рішення Верховного Суду у справі № 800/520/16 про скасування постанови Верховної Ради України щодо звільнення позивача не набрало законної сили, а також посилається на норми бюджетного законодавства.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2019 р. було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін та зазначає, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює саме ДСА України і що рішення Верховного Суду у справі № 800/520/16 залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 р. та набрало законної сили.

ВГС України в особі Голови ліквідаційної комісії подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін та наголошує, що доводи апелянта не відповідають дійсності, оскільки рішення Верховного Суду у справі № 800/520/16 залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 р. та набрало законної сили.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 р. було витребувано додаткові докази у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач працював на посаді судді Вищого господарського суду України (далі - ВГС України).

24.12.2015 р. Вищою радою юстиції прийнято рішення № 1202/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги.

29.09.2016 р. Верховною Радою України прийнято постанову № 1616-VIII «Про звільнення судді», відповідно до якої позивача звільнено із займаної посади.

06.10.2016 р. на підставі вказаної постанови ВР України ВГС України прийнято наказ № 362-к, яким позивача звільнено з посади судді ВГС України у зв`язку з порушенням присяги судді.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2016 р. у справі № 800/499/15 скасовано рішення ВРЮ від 24.12.2015 р. № 1202/0/15-16 про внесення подання до ВР України про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги.

Постановою Верховного Суду України від 27.06.2017 р. зазначену постанову ВАС України скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Верховного Суду від 07.05.2018 р. у справі № 800/520/16 задоволено позовні визнано незаконною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 р. № 1616-VIII «Про звільнення судді», якою позивача було звільнено.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року залишено без змін зазначене рішення Верховного Суду у справі № 800/520/16.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Бюджетним кодексом України (далі - БК України), Законом України «Про вищу раду юстиції» від 15.01.1998 р. № 22/98-ВР (далі - Закон № 22/98-ВР), «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 р. № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України визначено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Статтею 131 Конституції України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої, зокрема, належить внесення подання про звільнення суддів з посад.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону № 22/98-ВР питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п`ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб`єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.

Відповідно до ст. 34 Закону № 1402-VIII у редакції Закону № 2453-VI голова вищого спеціалізованого суду видає на підставі акта про обрання на посаду судді чи звільнення судді з посади відповідний наказ.

У ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України визначено, що в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 145 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній станом на час вирішення справи, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів.

Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому щодо місцевих та апеляційних судів.

Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 БК України пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для складання проекту бюджету. Витрати відповідно до внесених змін до бюджетних призначень здійснюються лише після набрання чинності законом (рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради), яким внесено такі зміни, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз законодавчих норм, чинних станом на час винесення спірного наказу, надає підстави стверджувати, що правовою підставою для прийняття головою вищого спеціалізованого суду наказу про звільнення судді з посади є відповідна постанова ВР України.

У свою чергу, визнання незаконною та скасування такої постанови ВР України у порядку, визначеному законодавством, зумовлює протиправність виданого на її підставі наказу голови вищого спеціалізованого суду про звільнення судді з посади, необхідність його скасування, поновлення особи на посаді судді відповідного суду та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що постанова ВР України від 29.09.2016 р. № 1616-VIII щодо звільнення позивача з посади судді, на підставі якої ВГС України прийнято оскаржуваний у цій справі наказ від 06.10.2016 р. № 362-к, скасована рішенням Верховного Суду від 07.05.2018 р. у справі № 800/520/16, яке набрало законної сили.

При цьому, колегія суддів встановила, що у зв`язку з прийняттям ВС вказаного судового рішення позивач в особі його представника звертався до ВГС України з вимогою щодо вжиття заходів для його поновлення на посаді судді, виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та вилучення запису або внесення відповідних змін до його трудової книжки, але у відповідь на його звернення ВГС України в особі голови ліквідаційної комісії було повідомлено, що ВГС України припинив свою діяльність та перебуває на стадії ліквідації /т.1 а.с. 242-243, 245-246/.

Отже, відповідач - ВГС України не вжив належних та необхідних заходів для відновлення порушеного права позивача на працю, яке визнано за ним вищевказаним рішенням ВС, не скасував раніше прийнятий наказ та не поновив позивача на відповідній посаді зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення цього позову.

Доводи апелянта про те, що рішення Верховного Суду у справі № 800/520/16 про скасування постанови Верховної Ради України щодо звільнення позивача не набрало законної сили, спростовуються матеріалами справи та, зокрема, відомостями з ЄДРСР, відповідно до яких зазначене рішення ВС залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 р. та набрало законної сили, що також було встановлено судом першої інстанції при розгляді цієї справи.

Доводи апелянта про те, що ДСА не є належним відповідачем у цій справі, колегія суддів приймає до уваги, але зазначає, що позовні вимоги заявлені зокрема до ВГС України та задоволені саме щодо цього відповідача, а не до ДСА. Водночас, рішенням суду першої інстанції у цій справі саме на ДСА не було покладено жодних зобов`язань. Тож, розгляд судом першої інстанції цієї справи за участі ДСА як співвідповідача у відповідності до ст. 317 КАС України не надає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі.

Посилання апелянта на норми бюджетного законодавства жодним чином не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову в цій справі та не підтверджують обґрунтованості правової позиції ДСА.

При цьому, колегія суддів також відзначає, що ст. 145 Закону № 1402-VIII прямо передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності вищих спеціалізованих судів належить до їх власного відання, а не до компетенції ДСА.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши оскаржуване апелянтом судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення цього адміністративного позову та вважає, що судом повно встановлено обставини цієї справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Державної судової адміністрації України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2019 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

При цьому, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст., 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 06 листопада 2019 року.

Головуючий суддя

Судді :