П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2019 р.

м.Одеса

Справа № 540/2549/18

Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.

П `ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

за участю апелянта ОСОБА_1 ,

представника апелянта Миловського С.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника Цюрупинського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області Бабійчука Павла Миколайовича, Начальника Олешківської районної державної лікарні ветеринарної медицини Захарченка Олександра Володимировича, Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області треті особи - Олешківська районна державна адміністрація Херсонської області, Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання дій протиправними та стягнення коштів на відшкодування майнової та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень позову, поданих до суду 29.01.2019 та 14.05.2019, просив:

- визнати протиправними дії головного державного ветеринарного інспектора Олешківського району - начальника Цюрупинського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області Бабійчука Павла Миколайовича та державного ветеринарного інспектора Олешківського району - начальника Олешківської районної державної лікарні ветеринарної медицини Захарченка Олександра Володимировича, які полягають в організації ними 18-19 вересня 2018 року умертвіння у негуманний спосіб з подальшим спаленням всіх клінічно здорових свиней позивача у кількості 249 (двісті сорок дев`ять) свиней загальною вагою 11503 кг (одинадцять тисяч п`ятсот три кілограми) без належного підтвердження діагнозу АЧС у жодної із свиней (тобто - з грубим порушенням пункту 2 частини 3 Розділу ІV Інструкції з профілактики та боротьби з африканською чумою свиней), керівництві процесом умертвіння і спалення та особистій участі цих осіб у негуманний спосіб клінічно здорових свиней позивача;

- стягнути з держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області на користь громадянина України ОСОБА_1 кошти у розмірі 439 414 грн. (чотириста тридцять дев`ять тисяч чотириста чотирнадцять грн.. 60 коп.) на відшкодування майнової шкоди та кошти у розмірі 1 000 000,00 грн. (один мільйон грн. 00 коп.) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної вищезазначеними протиправними діями суб`єктів владних повноважень.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що у відповідності до рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Олешківській районній державній адміністрації №12 від 08.09.2018 свиногосподарство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( с . Саги Олешківського району) увійшло до зони захисту, що межує з епізоотичним вогнищем африканської чуми свиней (далі - АЧС).

Порядок проведення ветеринарно-санітарних заходів у випадках прояву АЧС серед свиней визначено Інструкцією з профілактики та боротьби з африканською чумою свиней, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 07 березня 2017 року № 111 (далі - Інструкція). Пунктом 2 частини 3 розділу VI Інструкції передбачений забій усіх клінічно здорових свиней населення та господарств зони захисту у визначеному ДНПК місці та використання туш після проведення лабораторних досліджень на АЧС від не менше 10% забитих тварин. Пунктом 3 частини 3 розділу VI Інструкції передбачено умертвіння та спалення у визначеному ДНПК місці свиней з ознаками захворювання. Позивач зазначав, що на дату запровадження карантину жодна з його 249 свиней не мала ознак захворювання на АЧС. А тому ці свині повинні були бути забиті у визначеному ДНПК місці,а їх туші, у разі негативного результату лабораторних досліджень на АЧС, перероблені та реалізовані. Керуючись приписами Інструкції та пункту 15 Плану заходів щодо недопущення поширення та ліквідації африканської чуми свиней на території м. Олешки Херсонської області Позивач забезпечив відбір патологічного матеріалу спеціалістами ветеринарної медицини від десяти відсотків поголів`я свиней свиногосподарства позивача, яке увійшло у зону захисту; зазначений відбір патологічного матеріалу здійснювався 12.09.2018 року від 23-х свиней різного віку та повторно (через недостатність для аналізу об`єму попередньо відібраних проб крові) 16.09.2018 року від 23-х свиней різного віку.

Позивач вважав, що відібраний патологічний матеріал до Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи не направлявся, а отже, діагноз на АЧС у свиней, належних Позивачеві, не було встановлено.

Зазначав, що 18-19 вересня 2018 року відбулось умертвіння у негуманний та непрофесійний спосіб 249 належних позивачеві свиней загальною вагою 11 503 кг під, яке здійснювалось під керівництвом та за безпосередньої участі державних ветеринарних інспекторів Бабійчука Павла Миколайовича і Захарченка Олександра Володимировича . Умертвіння невеликих (молодих) свиней і поросят здійснювалось Відповідачами за допомогою лома і кувалди; більш великих свиней, свиноматок і хряків було умертвлено спеціально запрошеним Відповідачами мисливцем з вогнепальної зброї пострілами в голови тварин. Трупи умертвлених тварин було спалено на території свиногосподарства Позивача. Свідками цих подій є ОСОБА_6 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , та ОСОБА_7 , яким мешкає за адресою АДРЕСА_2 . Позивач вважає ці дії Відповідачів протиправними з огляду на наступне.

Юридичною підставою для умертвіння і спалення належного Позивачеві поголів`я свиней став Акт епізоотологічного розслідування від 18.09.2018 року, складений і підписаний Відповідачами; цим Актом відповідачами було зафіксовано факт наявності на свинофермі Позивача однієї голови свині з температурою 41,5 оС. Ці висновки і, відповідно, вчинені на їх підставі дії є такими, що суперечать приписам Закону України "Про ветеринарну медицину" та Інструкції з профілактики та боротьби з африканською чумою свиней. Актом епізоотологічного розслідування від 18.09.2018 року не виявлено свиней з ознаками захворювання на АЧС. Більш цього, стан свиногосподарства Позивача визнано у заданому Акті "епізоотично благополучним щодо інфекційних та інвазійних захворювань". Частиною 2 розділу IV чітко визначено, що діагноз на АЧС вважається встановленим при отриманні позитивних результатів при проведенні лабораторних досліджень проб біологічного та патологічного матеріалу з використанням полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) в уповноважених акредитованих державних лабораторіях ветеринарної медицини. Наявність підвищеної температури у свині, яку ідентифіковано в Акті як хвору з підвищеною температурою є припущенням відповідачів, адже ця свиня померла 17 вересня 2018 року , про що позивач у цей же день особисто повідомив начальника Цюрупинського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області Бабійчука Павла Миколайовича . У останнього були всі можливості достеменно встановити факт наявності у цієї свині збудника АЧС, подавши пробу її крові до уповноваженої акредитованої державної лабораторії ветеринарної медицини.

Зазначав, що відповідач обрав криваві та негуманні засоби (лом, кувалда, рушниця) для умертвіння свиней в порушення імперативної норми частини 1 статті 44 Закону України "Про ветеринарну медицину", якою передбачено застосування заходів стемпінг-ауту професійним та гуманним шляхом.

Позивач зазначав, що вищеописані протиправні дії відповідачів принизили його гідність, право на повагу до якої гарантоване статтею 28 Конституції України, адже він вимушено став свідком свавільного знищення живих істот, вирощуванню і догляду за якими він присвятив багато років життя. Крім того, ці дії безпідставно позбавили Позивача джерела покриття збитків від примусового вилучення свиней, які були об`єктами приватної власності Позивача. Позивач зазначав, що, таким чином, були порушенні гарантії, надані йому статтею 41 Конституції України, якою, зокрема, встановлено, що примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі та в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спираючись на норму статті 56 Конституції України, а також норми статті 1174 Цивільного кодексу України та пункту 6 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, Позивач вимагав відшкодування Головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області майнової і моральної шкоди, заподіяної підпорядкованими останньому службовими особами - головного державного інспектора Олешківського району Бабійчука Павла Миколайовича та державного ветеринарного інспектора Олешківського району Захарченка Олександра Володимировича .

Позивач зазначав, що протиправними діями цих службових осіб Позивачу заподіяно майнову шкоду у розмірі 439 434,60 грн. Наведений розмір майнової шкоди розраховано шляхом множення середньої ціни купівлі кілограма свинини, що продана переробними підприємствами Херсонської області (38,2 грн/кг) на загальну вагу протиправно омертвлених і спалених свиней Позивача (11 503 кг). Ця сума відповідає сумі майнової шкоди, визначеної ДНПК у протоколі від 22.10.2018 року №16.

Позивач також зазначав, що протиправними діями Відповідачів йому було завдано значної моральної шкоди. Жахливі криваві картини вбивства тварин спливають перед його очима щодня, коли він приходить на роботу до належної йому ферми. Через це Позивач втратив душевний спокій та перебуває у стані постійного стресу. Внаслідок хронічного психологічного дискомфорту Позивач відчуває потребу у професійній психологічній допомозі, однак не має коштів на подібне лікування. Позивач двічі звертався до ДНПК за відшкодуванням майнових збитків; з листа надісланого на повторний запит, Позивач зробив висновок, що ніколи не отримає відшкодування збитків, понесених ним внаслідок запровадження карантину. Душевні страждання позивача посилились, відтоді, як він зрозумів, що дії державних ветеринарних інспекторів, вимогам яких він беззаперечно підкорявся, були неадекватними та незаконними і в них не було нагальної потреби.

Усвідомлення позивачем факту, що негуманного кривавого умертвіння і спалення свиней можна було б уникнути, не дає Позивачеві спокою. Розуміння цього, у підсумку, перешкоджає активному соціальному функціонуванню Позивача. З огляду на глибину завданих Відповідачами душевних страждань та необхідність психологічної реабілітації, розмір моральної шкоди Позивач визначає у розмірі 1 000 000, 00 грн. (один мільйон грн.).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправними дії головного державного ветеринарного інспектора Олешківського району - начальника Цюрупинського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області Бабійчука Павла Миколайовича та державного ветеринарного інспектора Олешківського району - начальника Олешківської районної державної лікарні ветеринарної медицини Захарченка Олександра Володимировича , які полягають в організації ними 18-19 вересня 2018 року умертвіння у негуманний спосіб з подальшим спаленням всіх клінічно здорових свиней позивача у кількості 249 (двісті сорок дев`ять) свиней загальною вагою 11503 кг (одинадцять тисяч п`ятсот три кілограми) без належного підтвердження діагнозу АЧС у жодної із свиней (тобто - з грубим порушенням п.2 ч.3 Розд. ІV Інструкції з профілактики та боротьби з африканською чумою свиней), керівництві процесом умертвіння і спалення та особистій цих осіб у негуманний спосіб клінічно здорових свиней позивача та стягненні з держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області на користь громадянина України ОСОБА_1 коштів у розмірі 1 000 000,00 грн. (один мільйон грн. 00 коп.) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної вищезазначеними протиправними діями суб`єктів владних повноважень, ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв`язку з чим просить його в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов в цій частині задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Олешківській районній державній адміністрації №12 від 08.09.2019 року "Про запровадження карантину щодо африканської чуми свиней в свиногосподарстві ТОВ "Фрідом Фарм Бекон" та на територію м. Олешки Олешкіської міської ради" було визначено зону захисту території в радіусі 3 кілометри, яка межує з епізоотичним вогнищем, до якої, зокрема, увійшло свиногосподарство ФОП ОСОБА_1

Зазначеним рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Олешківській районній державній адміністрації було затверджено План заходів щодо недопущення поширення та ліквідації африканської чуми свиней на території м. Олешки, Олешківського району, Херсонської області, пунктом 16 якого передбачалось, що у разі виявлення свиней з ознаками захворювання на АЧС необхідно проводити їх умертвіння безкровним методом та спалювання у визначеному ДНПК місці.

12.09.2019 та 16.09.2018 повторно Позивач забезпечив відбір патологічного матеріалу спеціалістами ветеринарної медицини від 23-х свиней різного віку згідно з п.15 Плану заходів.

У Акті епізоотологічного розслідування від 18 вересня 2018 року зазначено, що на свиногосподарстві перебувала одна хвора свиня вікової групи 2-4 місяці, на день обстеження у неї була підвищена температура тіла - 41.5 оС. Висновками Акту епізоотологічного розслідування від 18.08.2018 року встановлено здійснити умертвіння свиней у найкоротший термін, спалювання туш тварин на території ФОП ОСОБА_1 18.09.2018 року було спалено 196 туш свиней вагою 6446 кг, 19.09.2018 року було спалено 53 туші свиней вагою 5057 кг, що підтверджується актами №8 та №9 на спалення трупів від 18.09.2018 та 19.09.2018 відповідно.

Позивач, вважаючи умертвіння належних йому тварин протиправним та негуманним звернувся до суду з даним позовом.

ФОП ОСОБА_1 є власником господарства, в якому до 19 вересня 2018 року налічувалось 249 свиней.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідачів щодо умертвіння та спалення клінічно здорових свиней є необґрунтованими в силу того, що рішення про умертвіння тварин приймалось не відповідачами, а колегіальним органом - Олешківською ДНПК. Показами одного з членів комісії - ОСОБА_8 підтверджується, що члени комісії, приймаючи рішення в її складі розуміли, що означає віднесення певних господарств до зони захисту, умертвіння тварин та інші рішення комісії, прийняті з метою ліквідації АЧС.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України "Про тваринний світ", Закону України "Про ветеринарну медицину".

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частин 1, 2 статті 180 Цивільного кодексу України тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

Правила поводження з тваринами встановлюються законом.

Згідно статті 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про тваринний світ" від 13 грудня 2001 року № 2894-III право власності на об`єкти тваринного світу набувається та реалізується відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

За правилами статті 7 Закону України "Про тваринний світ" об`єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб.

Законність набуття у приватну власність об`єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об`єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку.

У передбаченому законом порядку права власників об`єктів тваринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об`єктів, навколишнього природного середовища та захисту прав громадян.

Отже, належні ФОП ОСОБА_1 свині є його власністю, майном.

На підставі статей 41, 56 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами статей 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Зазначеними нормами Конституції України та ЦК України закріплено загальний принцип непорушності права власності, проте й передбачені виключні випадки, коли особа може бути позбавлена права власності (з мотивів суспільної необхідності). Обов`язковим наслідком допущеного порушення права власності особи є відшкодування вартості вилученого майна.

Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 р. № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи за заявами про захист права на мирне володіння майном, напрацював низку загальновизнаних стандартів захисту цього права, які зводяться до такого загального правила: вирішуючи питання про те, чи відбувається порушення статті 1 Першого протоколу, треба визначити: чи є в позивача право власності на майно, що охоплюється змістом статті 1; чи мало місце втручання в мирне володіння майном та яким є характер такого втручання; чи відбулося позбавлення майна.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23

листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття "майно" (possessions) набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під "майном" розуміє не тільки "наявне майно" ( existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно "суспільний інтерес" (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). Європейський суд з прав людини констатує порушення державою ст.1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Вищевказані критерії мають бути покладені в основу висновку при визначені наявності порушеного права позивача.

За змістом статті 59 Конституції України, серед іншого, передбачено, що держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

На підставі статті 3 Закону України "Про ветеринарну медицину"№ .. від основними завданнями держави в галузі ветеринарної медицини є, серед іншого:

- захист тварин та населення від збудників та хвороб тварин шляхом здійснення профілактичних, діагностичних та лікувальних заходів;

- встановлення ефективних та дієвих засобів виявлення, локалізації, контролю і за можливості - ліквідації ендемічних хвороб тварин та ліквідації екзотичних хвороб тварин, занесених на територію України;

- забезпечення надійних та ефективних заходів ліквідації спалахів хвороб тварин з метою зменшення втрат тварин, а в разі зоонозів - зменшення ризику для людей.

Таким чином, одним з напрямків діяльності держави є забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя, зокрема шляхом вжиття надійних та ефективних заходів ліквідації спалахів хвороб тварин.

За правилами статті 1 Закону України "Про ветеринарну медицину" від 25 червня 1992 року N 2498-XII ветеринарно-санітарне та епізоотичне благополуччя це забезпечення захисту життя і здоров`я людей та тварин від ризиків, пов`язаних з хворобами тварин, включаючи зоонози, а також забезпечення оптимальних умов життя тварин, що запобігають хворобам і шкідливому впливу факторів довкілля на їх здоров`я та продуктивність.

Відповідно до рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Олешківській районній державній адміністрації №12 від 08.09.2018 року "Про запровадження карантину щодо африканської чуми свиней в свиногосподарстві ТОВ "Фрідом Фарм Бекон" та на території м. Олешки Олешківської міської ради", що за результатом заслуховування інформації начальника Цюрупинського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області Бабійчука П .М. про результати досліджень біологічного матеріалу (крові) №001541 п.м./18 від 08.09.2018 року Дніпропетровської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби, комісія постановила визначити вогнищем спалаху африканської чуми свиней свиногосподарство ТОВ "Фрідом Фарм Бекон" за адресою: м. Олешки, вул. Гвардійська, 200, 200а Олешківського району Херсонської області. Епізоотичним вогнищем (неблагополучним пунктом) визначено адміністративні межі міста Олешки. Зоною захисту визначено територію в радіусі 3 км, яка межує з епізоотичним вогнищем, до якої увійшли, серед інших - господарство ФОП ОСОБА_1.

Африканської чума свиней (далі - АЧС) віднесена до списку особливо небезпечних хвороб Міжнародного епізоотичного бюро, розміщеного за електронним посиланням: http://www.oie.int/en/animal-health-in-the-world/oie-listed-diseases-2019/ та згідно визначення наведеного в Інструкції з профілактики та боротьби з африканською чумою свиней, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.03.2017 року № 111 (далі - Інструкція №111) є контагіозною вірусною геморагічною хворобою, яка перебігає гостро, підгостро, хронічно безсимптомно й характеризується лихоманкою, геморагічним діатезом, ціанозом шкіри, некродистрофічними змінами паренхіматозних органів і високою летальністю, що призводить до значних економічних збитків.

Відповідно до пункту 1 Типового положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при районній державній адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1350 (далі - Положення №1350) постійно діючим органом при райдержадміністрації, який здійснює на території району оперативний контроль, керівництво і координацію діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, фізичних осіб щодо запобігання спалахам особливо небезпечних хвороб, що входять до списку Міжнародного епізоотичного бюро і масовим отруєнням тварин та їх ліквідації є державна надзвичайна протиепізоотична комісія при райдержадміністрації (далі - Комісія).

Згідно частин 6-8 статті 41 Закону України "Про ветеринарну медицину" місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії утворюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями, державними адміністраціями міст Києва та Севастополя, міськими радами, районними державними адміністраціями. У разі підозри або підтвердження спалаху особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, місцеві державні протиепізоотичні комісії зобов`язані виконувати розпорядження Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України та регулярно звітувати їй про свою діяльність.

Положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України та типові положення про державні надзвичайні протиепізоотичні комісії при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних державних адміністраціях та міських радах затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України та місцевих державних надзвичайних протиепізоотичних комісій є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та власниками товарів.

Отже, органом, вповноваженим на здійснення на території району оперативний контроль, керівництво і координацію діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, фізичних осіб щодо запобігання спалахам особливо небезпечних хвороб, що входять до списку Міжнародного епізоотичного бюро і масовим отруєнням тварин та їх ліквідації є державна надзвичайна протиепізоотична комісія при райдержадміністрації.

Відповідним органом на території Олешківського району є Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Олешківській районній державній адміністрації (далі - Олешківська ДНПК), оновлений склад якої затверджений розпорядженням Олешківської районної державної адміністрації №395 від 18.07.2018 року.

Комісія згідно статті 44 Закону України "Про ветеринарну медицину" відповідно до характеру хвороби, що підлягає повідомленню, про спалах якої було оголошено, та рівня ризику в інфікованій, буферній зонах, а якщо необхідно - у зоні спостереження може прийняти рішення про вжиття заходів, що вважаються доцільними для локалізації, контролю та ліквідації хвороби, що підлягає повідомленню, зокрема застосування заходів стемпінг-ауту професійним та гуманним шляхом; вилучення і безпечне знищення туш тварин, які загинули або були вбиті, та інших товарів або гною у разі неможливості їх знешкодження звичайними методами очистки та дезінфекції.

За змістом частини 6 вказаної статті юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов`язана з виробництвом, переробкою та обігом товарів або інших продуктів і матеріалів, що можуть бути носіями збудників хвороб тварин, для яких запроваджено карантин, зобов`язані надавати в користування спеціалістам ветеринарної медицини, задіяним у виконанні карантинних заходів, на період карантину тварин службові приміщення, необхідне обладнання, засоби зв`язку.

За правилами пункту 4 Положення №1350 Комісія відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого:

- вживає оперативних заходів для локалізації та ліквідації

спалахів заразних хвороб тварин;

- координує діяльність підприємств, установ і організацій району з питань проведення протиепізоотичних заходів;

- оперативно залучає працівників державної служби ветеринарної медицини, ветеринарних служб підприємств, установ і організацій до проведення протиепізоотичних заходів, а також визначає відповідальних осіб;

- визначає кордони інфікованої та буферної зон, зони спостереження. У разі спалаху заразних хвороб тварин розміщує у засобах масової інформації повідомлення про кордони інфікованої та буферної зон, зони спостереження і за необхідності про проведені в кожній з цих зон ветеринарно-санітарні заходи.

Пунктом 5 Положення №1350 передбачено, що комісія має право: вирішувати питання про забій і знищення тварин, птиці у разі виявлення заразних хвороб, а також про вилучення з обігу, знезараження, переробку або інше використання продуктів і сировини тваринного та рослинного походження, визнаних не придатними для використання;

- приймає рішення щодо запровадження особливого режиму роботи, карантинно-обмежувальних заходів або карантину на підприємствах, в окремих населених пунктах району з метою запобігання розповсюдженню заразних хвороб тварин.

За змістом статті 46 Закону України "Про ветеринарну медицину" спалах особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, вважається ліквідованим, зокрема, якщо виконано умови, визначені у відповідному зводі правил, а в разі його відсутності - умови, визначені відповідними міжнародними стандартами, інструкціями та рекомендаціями.

Вказаним зводом правил, у випадку з АЧС є Інструкція №111.

Пунктами 1-4 глави 1 Р.IV Інструкції №111 передбачений алгоритм дій, направлених на ліквідацію АЧС.

Після одержання інформації про встановлення діагнозу на АЧС ДНПК приймає рішення про оголошення спалаху АЧС в господарстві, мисливському господарстві, населеному пункті, районі або кількох районах (залежно від епізоотичної ситуації) і встановлення в них карантину, визначає межі спалаху (неблагополучного пункту), зон захисту і спостереження (нагляду) та організовує проведення в них таких протиепізоотичних заходів:

охоронно-карантинні - забезпечення локалізації вогнища інфекції, виконання карантинних заходів з недопущення розповсюдження захворювання;

епізоотологічні - обстеження епізоотичних вогнищ та інфікованих об`єктів, аналіз епізоотичної ситуації, розробка і контроль здійснення заходів з ліквідації хвороби;

діагностичні - відбір патологічного матеріалу та його доставка в ДНДІЛДВСЕ та/або інші уповноважені акредитовані державні лабораторії ветеринарної медицини;

матеріально-технічні - забезпечення дезінфекційною технікою, засобами для ліквідації осередку інфекції (технікою, обладнанням тощо), засобами індивідуального захисту осіб, що працюють у спалаху хвороби.

На засіданні ДНПК для недопущення поширення та з метою ліквідації хвороби:

1) затверджується план заходів щодо профілактики, недопущення поширення та ліквідації захворювання, затверджується схема інформування для забезпечення оперативного зв`язку і координації всіх запланованих дій;

2) організовується через місцеві органи державної влади облік усього поголів`я свиней в зонах захисту та спостереження (нагляду);

3) організовується виділення необхідної техніки, дезінфекційних машин, транспортних засобів, бульдозерів, скреперів та інших технічних і дезінфекційних засобів для проведення земляних та інших робіт;

4) визначаються м`ясопереробні підприємства для забою і переробки свиней із зони захисту;

5) створюються спеціальні загони (групи), які працюють під керівництвом та виконують затверджені ДНПК заходи.

ДНПК визначає межі спалаху (неблагополучного пункту) АЧС та двох територіальних зон - захисту та спостереження (нагляду). Розміри зон, які встановлюються залежно від географічного положення, мають забезпечувати нерозповсюдження хвороби.

ДНПК розміщує у засобах масової інформації повідомлення, які повинні містити відомості про межі спалаху (неблагополучного пункту) АЧС, зон захисту та спостереження (нагляду) та за необхідності - про застосовані в кожній із цих зон ветеринарно-санітарні заходи та необхідні заходи профілактики.

Крім того Інструкція №111 містить ряд спеціальних термінів, визначені яким надані пунктом 3 Р.І Інструкції №111.

Так, "зоною захисту", відповідно Інструкції №111 є зона на території, яка безпосередньо межує з епізоотичним вогнищем радіусом, не менше 3 км, але не більше 10 км.

Відповідно до глави 3 Р.IV Інструкції №111, в "зоні захисту" вживаються наступні заходи:

- облік всього свинопоголів`я в господарствах усіх форм власності та попередження власників про заборону продажу, переміщення, вигульного (вільного) утримання та безконтрольного забою свиней;

- забій усіх клінічно здорових свиней населення та господарств зони захисту у визначеному ДНПК місці та використання туш після проведення лабораторних досліджень на АЧС від не менше 10 % забитих тварин;

- умертвіння та спалення у визначеному ДНПК місці свиней з ознаками захворювання.

Отже, в разі визначення господарства таким, що знаходиться в "зоні захисту", не зважаючи на наявність в свиней клінічних ознак АЧС - всі вони підлягають забою. В подальшому вирішенню підлягає лише питання використання туш. В разі виявлення ознак хвороби - туши з ознаками підлягають спаленню, в іншому випадку - після проведення лабораторних досліджень на АЧС - допускається їх використання.

Крім того, визначення "зони захисту" та встановлення господарств, що знаходяться в цій зоні є виключною компетенцією ДНПК та не віднесені ані наведеними нормативними документами, ані посадовими інструкціями відповідачів до їх повноважень.

Так, господарство позивача відповідно до рішення Олешківської ДНПК №12 від 08.09.2018 року увійшло до "зони захисту" у зв`язку зі спалахом в регіоні особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ.

При цьому, позивачем факт епізоотії не заперечується, рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Олешківській районній державній адміністрації №12 від 08.09.2018 "Про запровадження карантину щодо африканської чуми свиней в свиногосподарстві ТОВ "Фрідом Фарм Бекон" та на території м. Олешки Олешківської міської ради" в тому числі щодо включення його господарства до зони захисту не оскаржується.

На підставі пункту 16 затвердженого цим же рішенням плану заходів в "зоні захисту" (п.16): "у разі виявлення свиней з ознаками захворювання на АЧС проводити умертвіння безкровним методом та спалювання у визначеному ДНПК місці". Також, п.22 плану заходів визначено створити 1 групу для вилучення тварин, умертвіння та спалювання до складу яких включено серед інших й Бабійчука П.М. та Захарченка О.В .

Відповідно до пункту 12 Положення №1350, рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість її членів, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого. Член Комісії, який не підтримує прийняте рішення, може у письмовій формі викласти окрему думку, що додається до рішення Комісії.

Рішення Комісії, прийняті у межах її повноважень, є обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, громадянами.

До того ж, в матеріалах адміністративної справи міститься рішення Олешківської ДНПК №13 від 14.09.2018 року, згідно п.3 якого визначено: "В зоні захисту при виявлені свиней з ознаками захворювання здійснювати в найкоротший термін їх умертвіння (стемпінг-аут) та захоронення на території господарства на глибину не менше 2-х метрів…".

Таким чином, саме Олешківської ДНПК прийнято рішення про умертвіння свиней в господарствах, розташованих в "зоні захисту" в разі виявлення у свиней ознак захворювання на АЧС.

З наявного в матеріалах справи акту епізоотологічного розслідування від 18.09.2018 вбачається, що ним зафіксовано факт захворювання та смерті однієї свині господарства 18.09.2018. Також, в висновках акту визначено здійснити умертвіння свиней господарства та спалення їх трупів. Акт підписано позивачем без зауважень.

Актом від 18.09.2018 свині в кількості 249 одиниць вилучено з метою знищення або забою при ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб. Акт також підписано позивачем без зауважень.

Також суд враховує, що підписано без зауважень акт №8 на спалення трупів від 18.09.2018 року та акт №9 на спалення трупів від 19.09.2018 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідачів щодо умертвіння та спалення клінічно здорових свиней є необґрунтованими в силу того, що рішення про умертвіння тварин приймалось не відповідачами, а колегіальним органом - Олешківською ДНПК. Показами одного з членів комісії - ОСОБА_8 підтверджується, що члени комісії, приймаючи рішення в її складі розуміли, що означає віднесення певних господарств до зони захисту, умертвіння тварин та інші рішення комісії, прийняті з метою ліквідації АЧС.

Відповідачі, в свою чергу, при прийнятті рішень діяли з тим самим обсягом повноважень, що й інші члени комісії.

Крім того, слід зазначити, що в рамках дослідженої справи, дії втручання держави в особі відповідачів у право на мирне володіння майном є законним, оскільки здійснено на підставі Закону України "Про ветеринарну медицину", Інструкції №111 та Положення №1350, зазначені нормативно-правовові акти є доступними для заінтересованих осіб, чіткими та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії їх норм.

Втручання було виправданим, оскільки здійснювалось з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - існувала об`єктивна необхідність, що не заперечується сторонами в нагальній ліквідації АЧС у формі суспільного, публічного, загального інтересу - епізоотичного благополуччя в межах, щонайменше Олешківського району Херсонської області.

Також, втручання "пропорційним" з огляду на таке.

Згідно акту про вилучення сільськогосподарських тварин з метою їх знищення або забою при ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб від 18.09.2018р. у позивача здійснено вилучення свиней у кількості 249 шт. загальною вагою 11503 кг.

Зі змісту акту вбачається, що він є підставою для відшкодування збитків, завданих громадянам та юридичним особам внаслідок запровадження карантину або карантинних обмежень тварин у зв`язку з проведенням робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб.

За правилами частини 1 статті 49 Закону України "Про ветеринарну медицину", майнова шкода (збитки), завдана особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Вказана процедура врегульована Порядком відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 31.10.2012.

Відповідно пункту 3 вказаного Порядку, у разі виникнення на окремій території України надзвичайної ситуації, пов`язаної з особливо небезпечними (карантинними) хворобами сільськогосподарських тварин, та прийняття Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією при Кабінеті Міністрів України, державними надзвичайними протиепізоотичними комісіями при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних державних адміністраціях і міських радах (далі - комісії) рішення про запровадження карантину відшкодування майнової шкоди (збитків) у зв`язку з вилученням сільськогосподарських тварин здійснюється за рахунок коштів резервного фонду відповідного бюджету залежно від рівня надзвичайної ситуації.

Виділення і використання зазначених коштів здійснюється відповідно до Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №415 від 29.03.2002. У разі коли зазначені сільськогосподарські тварини застраховані, відшкодування майнової шкоди (збитків) здійснюється страховиками відповідно до укладених договорів.

За змістом пунктів 4-10 вказаного Порядку, прогнозний розрахунок коштів, необхідних для відшкодування завданої майнової шкоди (збитків), визначається на основі таких показників: наявне поголів`я сільськогосподарських тварин на території, на якій запроваджено карантин за рішенням комісії, згідно з даними відповідної місцевої державної адміністрації; середня вага однієї голови худоби або птиці, що продані переробним підприємствам (у розрізі категорій господарств) у регіоні (районі), згідно з даними відповідної місцевої державної адміністрації; ціна, яка у середньому склалася на худобу або птицю, що продані переробним підприємствам (у розрізі категорій господарств) у відповідному регіоні (районі), згідно з даними відповідної місцевої державної адміністрації. Мінагрополітики, структурний підрозділ з питань агропромислового розвитку відповідної місцевої державної адміністрації (залежно від рівня надзвичайної ситуації) протягом однієї доби після прийняття комісією рішення про запровадження карантину готують прогнозний розрахунок коштів, необхідних для відшкодування завданої майнової шкоди (збитків). Мінекономрозвитку, структурний підрозділ з питань економічного розвитку відповідної місцевої державної адміністрації протягом однієї доби після отримання прогнозного розрахунку коштів, необхідних для відшкодування завданої майнової шкоди (збитків), готують в установленому порядку проект акта Кабінету Міністрів України, обласної, районної державної адміністрації щодо виділення коштів з резервного фонду відповідного бюджету залежно від рівня надзвичайної ситуації для відшкодування завданої майнової шкоди (збитків). Розмір завданої майнової шкоди (збитків) затверджує комісія на підставі заяви або клопотання, що подаються фізичною або юридичною особою, відповідно до Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №175 від 15.02.2002. У заяві зазначаються такі відомості про заявника: прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані (серія і номер, ким і коли виданий), реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби), місце проживання, перелік та розмір вартості майна (збитків), що підлягає відшкодуванню, у клопотанні юридичної особи - найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, організаційно-правова форма, код ЄДРПОУ, перелік та вартість майна (збитків), що підлягає відшкодуванню. Заява або клопотання подаються до відповідної комісії за місцем запровадження карантинного режиму. Комісія протягом однієї доби розглядає і уточнює розмір завданої майнової шкоди (збитків) та складає висновок відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особі внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), або про відмову в такому відшкодуванні. Зазначений висновок оформляється у трьох примірниках, перший з яких надсилається фізичній або юридичній особі, якій завдано майнову шкоду (збитки), другий - територіальному органу Казначейства, третій зберігається у місцевій держадміністрації. Після оформлення зазначеного висновку робиться запис у книзі обліку висновків відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), форма якої визначається Мінагрополітики. Форма бланку висновку затверджується Мінагрополітики. Рішення про відмову у відшкодуванні завданої майнової шкоди (збитків) може бути оскаржено відповідно до законодавства. Форми акта вилучення сільськогосподарських тварин з метою їх знищення або забою та платіжної відомості визначаються Мінагрополітики.

З аналізу зазначеного вбачається, що саме ДНПК є органом, що розглядає та вирішує питання про відшкодування завданої майнової шкоди (збитків). Тобто, в даному конкретному випадку, повноваження відповідачів обмежені фіксуванням факту вилучення належних позивачу свиней, тоді як вирішення питання про відшкодування збитків належить до компетенції Олешківської ДНПК. З урахуванням того, що право позивача на отримання відшкодування визнано комісією (згідно рішення №16 від 22.10.2018 року), суд дійшов висновку, що Захарченком О.В. та Бабійчуком П.М. вчинено достатні дії для отримання позивачем такого відшкодування.

Фактичне отримання коштів позивачем та порядок їх отримання не перебуває в залежності від будь-яких дій та бажання відповідачів.

Таким чином, з боку відповідачів, при втручанні в право власності ОСОБА_1 дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, оскільки відповідачами вчинені дієві заходи, направлені на прийняття вповноваженим органом - Олешківською ДНПК рішення про відшкодування завданої позивачу шкоди.

В ході судового розгляду не встановлено, що держава саме в особі обраних ОСОБА_1 відповідачів, вчинила неправомірне втручання в право особи на мирне володіння своїм майном, оскільки в рамках досліджених обставин, втручання відповідало принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме, було законним; переслідувало суспільний інтерес та було пропорційним визначеним цілям (з боку відповідачів).

Стосовно посилань ОСОБА_1 про умертвіння належних йому тварин у негуманний спосіб, що спричинило йому моральну шкоду, варто зазначити натсупне.

Показами допитаних в судовому засіданні свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , підтверджуються обставини умертвіння свиней в господарстві позивача шляхом застосування ін`єкцій формаліну та за допомогою нанесення ударів кувалдою та металевою трубою. Зазначене підтверджено як показами свідків з боку позивача, так і свідками відповідачів.

Умертвіння свиней за допомогою вогнепальної зброї суд вважає недоведеним, оскільки про зазначене було згадано лише одним зі свідків з боку позивача - ОСОБА_6

Преамбулою Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" від 15.12.2009 №1759-VI визначено, що цей Закон спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства.

За змістом статті 4 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження", поводження з тваринами ґрунтується, зокрема, на таких принципах: жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині; забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені відповідно до цього Закону; заборона жорстоких методів умертвіння тварин; відповідальність за жорстоке поводження з тваринами; утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.

На підставі статті 1 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" евтаназією є гуманні методи умертвіння тварин, що виключають їх передсмертні страждання.

Жорстоким умертвінням тварин є умертвіння тварин без застосування знеболюючих засобів, що запобігають відчуттю тваринами болю і страху.

Статтею 17 зазначеного Закону передбачено, що умертвіння тварин допускається, в тому числі за необхідності умертвіння окремих тварин, які хворі на сказ чи на інше особливо небезпечне захворювання або є носіями особливо небезпечного захворювання.

При умертвінні тварин мають дотримуватися такі вимоги:

- умертвіння проводиться методами, що виключають передсмертні страждання тварин;

- приміщення, де проводиться умертвіння, повинно бути відокремлене від приміщення, де утримуються інші тварини.

Забороняється застосовувати негуманні методи умертвіння тварин, що призводять до загибелі від задушшя, електричного струму, больових ін`єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву, та інші больові методи.

Забороняється використовувати для умертвіння тварин пестициди з вмістом фосфіду цинку.

З показів свідків вбачається, що умертвіння тварин методами, що призводять до загибелі від задушшя, електричного струму, больових ін`єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву, та іншими больовими методами не здійснювалось.

Забій тварин відбувався в окремих клітках шляхом різкого удару по голові або смертельною ін`єкцією.

Законодавство України не містить чіткого переліку методів умертвіння тварин, які слід вважати гуманними, визначальним є лише дотримання вимог статті 17 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Водночас Регламент Ради (ЄС) № 1099/2009 щодо захисту тварин під час вбивства (далі - Регламент) визначений як основа для розроблення відповідного проекту нормативно-правового акта в Україні згідно п. 370 Плану з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 р. № 1106.

Додатком І до Регламенту передбачений перелік методів оглушення та пов`язаних з ним технічних характеристик. Згідно п.п. 3, 6 Таблиці 1 - "Механічні методи" передбачені такі способи забою тварин як різкий удар по голові та вогнепальна зброя з кулями для пострілу. Згідно п.1 Таблиці - 4 "Інші методи" передбачений такий метод як смертельна ін`єкція. Тобто, навіть в разі застосування для умертвіння свиней, належних позивачу вогнепальної зброї з кулями для пострілу (що в рамках даної справи суд вважає недоведеним) зазначений метод слід вважати гуманним.

Відповідно до статті 4 Регламенту тварини повинні вбиватися після оглушення відповідно до методів та спеціальних вимог, що пов`язані із застосуванням тих методів, що встановлені в Додатку І. Втрата свідомості та чутливості повинна зберігатися до смерті тварини.

Також з показів свідка - начальника управління ГУ ДПСС в Херсонській області ОСОБА_14 вбачається, що умертвіння свиней шляхом різкого удару по голові зумовлює оглушення тварини та відповідно втрату чутливості.

Отже, використані методи забою, що були використані при умертвінні свиней позивача 18, 19 вересня 2018 року відповідають ознакам гуманності в розуміння наведених положень Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" та Регламенту.

До того ж при наданні оцінці методам слід враховувати обставини при яких вони були застосовані, в даному конкретному випадку - спалах особливо небезпечної хвороби та мету їх застосування - боротьба з АЧС.

Про відповідне також зазначено в п.п.48,49 преамбули наведеного Регламенту, згідно положень яких: "Зменшення чисельності тварин часто пов`язане з кризовим управлінням в супроводженні паралельних пріоритетів, таких як: здоров`я тварин, здоров`я громадськості, навколишнє природне середовище або добробут тварин. Таким чином, важливо, щоб виконувались правила стосовно добробуту тварин на всіх стадіях під час процесу зменшення чисельності тварин, також може виявитись, що відповідно до виняткових обставин, відповідність тим правилам може піддавати ризику здоров`я громадськості, або може значно призупинити процес знищення хвороби, таким чином, призвівши велику кількість тварин до захворювання або смерті.

Таким чином, компетентним органам влади має бути дозволено частково відступити від певних положень цього Регламенту залежно від конкретного випадку, якщо ситуація стосовно здоров`я тварини вимагає невідкладного вбивства тварини, та/або якщо не існує доступних відповідних альтернатив задля забезпечення оптимальних умов добробуту останніх. Такі часткові відступи не повинні, однак, заміняти те, що є відповідно запланованим. Таким чином, рівень запланованого повинен бути підвищений, а добробут тварин має бути врахований в резервному плані на випадок інфекційних хвороб.

Підсумовуючи викладене у сукупності, враховуючи обставини умертвіння тварин, належних позивачу методи умертвіння, колегія суддів вважає факт їх негуманності недоведеним.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з держави в особі Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області на користь громадянина України ОСОБА_1 кошти у розмірі 439 414 грн. (чотириста тридцять дев`ять тисяч чотириста чотирнадцять грн. 60 коп.) на відшкодування майнової шкоди заподіяної протиправними діями суб`єктів владних повноважень, колегія суддів зазначає, що в цій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому відповідно до частини 1 статті 308 КАС України апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги.

Посилання апелянта бажання використати туши здорових свиней після проведення лабораторних досліджень на АЧС (в разі негативного висновку) спростовуються підписання ФОП ОСОБА_1 актів на спалення.

Доводи апелянта щодо відсутності в вилучених та спалених тварин клінічних ознак хвороби, відхиляються, адже ним підписані документи про вилучення тварин, акту епізоотичного розслідування, оскільки в першому зі згаданих документів зазначається, що тварини вилучаються при ліквідації спалаху АЧС, а в другому йдеться про наявність у однієї з свиней ознак хвороби.

Стосовно посилання апеляційної скарги, що суд першої інстанції ототожнив терміни "забій" і "умертвіння" та відповідачем протиправно надано перевагу такому заходу з ліквідації АЧС в зоні захисту як умертвіння та спалення у визначеному ДНПК місці свиней з ознаками захворювання (пункт 3 частини 3 розділу VІ Інструкція №111) та не застосовано пункт 2 частини 3 розділу VІ Інструкція №111, яким передбачено абій усіх клінічно здорових свиней населення та господарств зони захисту у визначеному ДНПК місці та використання туш після проведення лабораторних досліджень на АЧС від не менше 10 % забитих тварин слід зазначити наступне.

Так, Актом епізоотологічного розслідування від 18.09.2018 року було зафіксовано факт та початок розвитку захворювання у однієї голови свині вікової групи 2-4 місяці, яка утримувалась разом з іншим свинопоголів`ям в господарстві фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , з фіксацією підвищеної температури тіла. В подальшому, протягом цього ж дня, Актом обстеження від 18.09.2018 року зафіксовані ознаки захворювання у решти свинопоголів`я зазначеного господарства. Так, Акт обстеження від 18.09.2018 року містить відомості про наявність чітко виражених ознак захворювання у всього свинопоголів`я господарства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а саме: шатка хода, в`ялість, відказ від корму, синюшність в області голови та вух.

Отже, умертвіння та спалення свиней у свиногосподарстві фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , відбулось на підставі обґрунтованого рішення ДНПК при Олешківській РДА № 12 від 18.09.2018 року, у відповідності із вимогами Інструкції з профілактики та боротьби з африканською чумою свиней, затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 111 від 07.03.2017, а саме Розділу 3 «Заходи у зоні захисту», пункту 3 частини 3 розділу VІ: Умертвіння та спалення у визначеному ДНПК місці свиней з ознаками захворювання.

Відтак, обираючи саме такий захід з ліквідації АЧС в зоні захисту як умертвіння та спалення у визначеному ДНПК місці свиней з ознаками захворювання, відповідач обґрунтовано виходив з наявності чітко виражених ознак захворювання.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року в оскаржуваної частині у справі № 540/2549/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 07 листопада 2019 року.

Головуючий : О.І. Шляхтицький

Суддя : Г.В. Семенюк

Суддя : А.Г. Федусик