ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2019 р. Справа №907/132/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Орищин Г.В.

Желіка М.Б.

при секретарі Н. Кишенюк

за участю представників сторін:

від прокуратури: Малетич М.М.- прокурор;

від позивача 1: Боберський І.М.- представник на підставі довіреності №220/505/Д від 03.12.18;

від позивача 2: не зявився;

від відповідача : не зявився;

від третьої особи: Гнатишак О.В.- адвокат, представляє інтереси на підставі довіреності №3476-К-Н-О від 01.08.2019 року;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ,,Приватбанк’’ б/н б/д (Вх.ЗАГС № 01-5/3289/19 від 03.09.2019)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2019 (суддя Ремецькі О.Ф., повний текст рішення складено 06.08.2019, м. Ужгород)

у справі № 907/132/19

за позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України, м. Київ

Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачеве, м. Мукачево

до відповідача Виноградівської міської ради, м. Виноградів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного товариства комерційний банк ,,Приватбанк’’, м.Київ

про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права комунальної власності Виноградівської міської ради Закарпатської області на земельну ділянку площею 10,6579 га з кадастровим номером 2121210100:07:001:0214, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2121210100:07:001:0214 площею 10,6579 га шляхом перенесення відомостей до архівного шару Національної кадастрової системи України, визнання за квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве право постійного користування на земельну ділянку військового містечка № 8 за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2019 у справі №907/132/19 (суддя Ремецькі О.Ф. ) позовні вимоги заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачеве до відповідача Виноградівської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного товариства комерційний банк ,,Приватбанк’’ про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права комунальної власності Виноградівської міської ради Закарпатської області на земельну ділянку площею 10,6579 га з кадастровим номером 2121210100:07:001:0214, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2121210100:07:001:0214 площею 10,6579 га шляхом перенесення відомостей до архівного шару Національної кадастрової системи України, визнання за квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве право постійного користування на земельну ділянку військового містечка № 8 за адресою: Закарпатська АДРЕСА_1 , м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199 задоволено повністю.

Вказане рішення обґрунтоване тим, що Виноградівська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 2121210100:07:001:0214 площею 10,6579 га, а отже відбулось безпідставне припинення постійного користування частини земельної ділянки, яке на підставі Державного акту 1983 року перебуває у постійному користуванні квартирно-експлуатаційного відділу м.Мукачеве.

Не погоджуючись з даним рішенням, третя особа подала до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2019 у справі № 907/132/19 в частині визнання за квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве права постійного користування на земельну ділянку військового містечка № 8 за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні даної позовної вимоги відмовити.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає наступні:

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи зробив безпідставний висновок про те, що Акціонерне товариство комерційний банк ,,Приватбанк’’ не звертався до Виноградівської міської ради про надання у користування земельної ділянки під обєктами нерухомості.

Так, листом від 27.11.17 №Е.19.0.0.0/4-146669 Акціонерне товариство комерційний банк ,,Приватбанк’’ звернулось до Виноградівської міської ради з метою оформлення договору оренди земельної ділянки за адресою Закарпатська АДРЕСА_1 , м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199 та просило розірвати договір орендм землі з попереднім орендарем та надати ПАТ ,,Приватбанк’’ договір оренди терміном на 49 років.

У відповідь на зазначений лист, Виноградівська міська рада листом від 07.02.18 №02-13/247 повідомила, що зазначена земельна ділянка, кадастровий номер 2121210100-0408070300161 від 24.06.2008 перебуває в користуванні ТзОВ ,,Форт Нокс’’, юридична адреса:м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,38. Окрім того, повідомила, що існує судова справа №907/520/17 за позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Виноградівської міської ради та ТОВ ,,ФОРТ НОКС’’ щодо витребування земельної ділянки площею 11,7969 га, кадастровий номер 2121210100:00:001:0129 з незаконного володіння ТОВ ,,ФОРТ НОКС’’ на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно вказав у оскаржуваному рішення про відсутність звернення Акціонерного товариства комерційний банк ,,Приватбанк’’ до Виноградівської міської ради про надання у користування земельної ділянки під обєктами нерухомості.

Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції зроблено безпідставний висновок про те, що на час розгляду даної справи третьою особою не було доведено належними та допустимими доказами, що відповідні обєкти нерухомого майна банку знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 2121210100:07:001:0214 площею 10,6579 га. Скаржник зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2121210100:07:001:0214 площею 10,6579 га та земельна ділянка з кадастровим номером 2121210100:07:001:0213 площею 1,139 га утворені в результаті поділу земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 2121210100:00:001:0129, загальною площею 11,7969 га, що розташована на території Виноградівської міської ради за адресою: Закарпатська область, місто Виноградів, вул Ардовецька,199 а згідно Рішення №610 Виноградівської міської ради.

Таким чином, до Акціонерного товариства комерційний банк ,,Приватбанк’’ перейшло право користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2121210100:00:001:0129, загальною площею 11,7969 га, яка перебувала в оренді попереднього землекористувача і попереднього власника нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Виноградів, вул. Ардовецька,199

Також апелянт зазначає, що при розгляді даної справи судом першої інстанції Акціонерним товариством комерційний банк ,,Приватбанк’’ було заявлено про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності щодо вимоги про визнання права постійного користування на земельну ділянку площею 31,5 га, однак задовольнивши позов, місцевий господарський суд жодним чином не відобразив це у рішенні.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 справу №907/132/19 призначено судді-доповідачу Галушко Н.А., суддям Орищин Г.В. та Желіку М.Б..

Ухвалою суду від 06.09.19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк ,,Приватбанк’’, зобовязано позивачів та відповідача надати обгрунтовані відзиви на апеляційну скаргу.

Ухвалою суду від 16.09.19 призначено розгляд даної справи на 08.10.19.

Ухвалою суду від 08.10.19 розгляду справи відкладався з підстав, викладених у ній.

В судове засідання 29.10.19 зявились прокурор та позивач 1, надали усні пояснення по суті спору, проти заявленої апеляційної скарги заперечили, рішення суду вважають законним та обгрунтованим, просили залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта в судовому засіданні 29.10.19 подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами за відсутності представника Виноградівської міської ради. (вих. №02-21/1504 від 18.10.19).

Представник позивача 2 в судове засідання не зявився, причин неявки суду не довів, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи.

Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживаня чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи з вищевикладених положень Господарського процесуального кодексу України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень учасників справи, колегія суддів вважає позивача 2 належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, що надає суду право розглянути справу без його участі.

Також колегія суддів зазначає, що згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне:

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на обліку квартирно-експлуатаційного відділу перебуває земельна ділянка площею 31,5 га військового містечка № 8 за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199, право постійного користування якого посвідчується державним актом 1983 року.

Рішенням від 6 грудня 2001 року Виноградівська міська рада припинила право користування на земельну ділянку площею 30,6 га військового містечка № 8 та надала її дочірньому підприємству «АК Альфа».

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11 березня 2014 року рішення Виноградівської міської ради від 6 грудня 2001 року про припинення права користування на земельну ділянку площею 30,6 га скасовано.

На виконання вказаного судового рішення між Виноградівською міською радою та квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве підписано акт приймання-передачі від 29 грудня 2014 року земельної ділянки площею 30,6 га, яка входить до складу земельної ділянки площею 31,5 га військового містечка № 8 у м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199.

Матеріалами справи установлено, що частина земельної ділянки площею 11,7969 га з кадастровим номером 2121210100:00:001:0129 передана у користування товариству з обмеженою відповідальністю «ФОРТ НОКС» на підставі договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований 24 червня 2008 року.

17 квітня 2018 року вказаний договір оренди земельної ділянки площею 11,7969 га, укладений між Виноградівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРТ HOКC» припинено шляхом його розірвання та підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

На підставі рішення Виноградівської міської ради від 27 червня 2018 року № 610 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 11,7969 га з кадастровим номером 2121210100:00:001:0129 на дві земельні ділянки: площею 10,6579 га з кадастровим номером 2121210100:07:001:0214 та площею 1,139 га з кадастровим номером 2121210100:07:001:0213.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору іпотеки від 26.03.2016 року, що був укладений між Іпотекодавцем ТОВ «Форт НОКС» та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з урахуванням договору про внесення змін №1від 27.05.2016 року, відповідно до якого було замінено сторону Іпотекодавця на ТОВ «МАРТА ГРУП СОЮЗ», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» набув у власність склад пального частину майнового комплексу ДП «АК АЛЬФА» загальною площею 2575 кв.м., які розташовані на земельній ділянці за адресою Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199/а що підтверджується відомостями Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.06.2016 року.

Разом з тим, рішенням Виноградівської міської ради від 27 червня 2018 року № 610 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:00:001:0129 загальною площею 11,7969 га на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 2121210100:07:001:0214 та 2121210100:07:001:0213 із залишенням їх у комунальній власності Виноградівської міської ради фактично припинено право постійного користування Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве.

У звязку із вищенаведеним, прокурор стверджує, що вилучення вказаних земельних ділянок загальною площею 11,7969 га Виноградівською міською радою проведене з порушенням вимог ст. ст. 84, 149 Земельного кодексу України, а тому є незаконним у звязку із чим звернувся в суд першої інстанції з позовом про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права комунальної власності Виноградівської міської ради Закарпатської області на земельну ділянку площею 10,6579 га з кадастровим номером 2121210100:07:001:0214, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2121210100:07:001:0214 площею 10,6579 га шляхом перенесення відомостей до архівного шару Національної кадастрової системи України, визнання за квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве право постійного користування на земельну ділянку військового містечка № 8 за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (частина 2 статті 16 Кодексу).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та підтверджується поданим позивачами Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ЗК №000691, реєстровий номер 91, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2121210100:07:001:0214 площею 10,6579 га у відповідності до вимог до ст. ст. 20, 77 Земельного кодексу України є землями оборони. Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Положеннями ст.ст. 2-6 Закону України «Про використання земель оборони» визначено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові чи інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 45, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями», затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483 визначено, що передача землі місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України.

Згідно з частиною першою статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною другою вказаної норми Земельного кодексу України визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою е, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюеться за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Крім того, особи, зацікавлені у вилученні земельних ділянок, відповідно до вимог ст. ст. 149, 151 Земельного кодексу України, зобов`язані погодити з користувачами землі розміри ділянок, передбачених для вилучення, умови їх вилучення, а також розміри ділянки для передачі, умови її передачі з урахуванням комплексного розвитку, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях всіх об`єктів.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частина 2 статті 149 Земельного кодексу України).

Статтею 143 Земельного кодексу України визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, Міністерство оборони України, як орган управлінням майном, а також квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачеве, в користуванні якого знаходяться, в тому числі 2 спірні земельні ділянки загальною площею 11,7969 га згоди на їх вилучення не надавали.

Крім цього, Державний акт на право постійного користування ІІ-ЗК №000691, реєстровий номер 91 земельною ділянкою площею 31,5 га військового містечка № 8 за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199 не скасовано.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. ст. 20, 21 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони». Порушення порядку зміни цільового призначення земель е підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Однією з підстав зміни цільового призначення земель е вилучення наданих в постійне користування земельних ділянок. За приписами ст.ст. 141, 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

Зважаючи, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, повноцінний захист прав та інтересів позивача можливий шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в сукупності зі скасуванням державної реєстрації права власності на земельну ділянку особою, що незаконно набула таке право.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права комунальної власності Виноградівської міської ради Закарпатської області на земельну ділянку площею 10,6579 га з кадастровим номером 2121210100:07:001:0214, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2121210100:07:001:0214 площею 10,6579 га шляхом перенесення відомостей до архівного шару Національної кадастрової системи України а також визнання за квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве права постійного користування на земельну ділянку військового містечка № 8 за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Ардовецька, 199. Окрім того, колегія суддів наголошує що вищенаведені позовні вимоги були повністю та беззаперечно визнані Виноградівською міською радою.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Пунктом «е» частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, у тому числі, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Згідно статті 123 Земельного кодексу України ссоба, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Доводи апелянта про те, що до нього перейшло право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2121210100:00:001:0129 загальною площею 11,7969 га, яка перебувала у оренді попереднього землекористувача і власника нерухомого майна ТОВ ,,ФОРТ НОКС’’ є необгрунтованими, оскільки у звязку із відчуженням будівель і споруд, розташованих за адресою: Закарпатська АДРЕСА_1 , м.Виноградів, вул.Ардовецька,199 в апелянта відповідно до вимог ст.120 ЗК України та ст.377ЦК України виникло право лише на оформлення права користування на спірну земельну ділянку. Державний акт 1983 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 31,5 га військового містечка № 8 за адресою: Закарпатська АДРЕСА_1 , м АДРЕСА_2 , вул.Ардовецька,199 не скасовано, а отже право постійного користування земельною ділянкою належить Міністерству оборони України.

Щодо посилання апелянта на те, що місцевий господарський суд жодним чином не відобразив у рішенні подану третьою особою заяву про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Тобто цією нормою встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв`язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні.

У справі, яка переглядається, колегією суддів встановлено, що сторона із заявою про сплив позовної давності і застосування наслідків її спливу не зверталась, а звернулась третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, тобто учасник справи.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 24.07.2019 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Закарпатської області від 24.07.2019 у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України,-

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2019 у справі №907/132/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ,,Приватбанк’’ без задоволення.

2.Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2019 у справі № 907/132/19 в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 07 листопада 2019 року

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.

суддя Желік М.Б.