Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 522/6582/16-ц

провадження № 61-21106св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду

м. Одеси у складі судді Бойчука А. Ю. від 29 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Плавич Н. Д., від 15 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

(далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) про стягнення безпідставно одержаних коштів.

Позовну заяву мотивовано тим, що з січня 2014 року до березня 2016 року він працював на посаді водія-охоронця-інкасатора у відділенні № 55

ПАТ КБ «ПриватБанк». У грудні 2015 року у вказаному відділенні було зафіксовано нестачу грошових коштів у іноземній валюті. У період з грудня 2015 року до березня 2016 року з нього на користь відповідача постійно списувались грошові кошти із зарплатного рахунку на погашення неіснуючої кредитної заборгованості за кредитними договорами від 29 грудня 2015 року. Оскільки ніяких кредитних договорів з ПАТ КБ «ПриватБанк» він не укладав, то вважає, що ці кошти були списані на користь банка безпідставно. Позивач зазначив, що грошові кошти не могли списуватись з нього як відшкодування збитків у зв`язку з втратою сейф-пакету, оскільки його вини у цьому немає.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 3 248,38 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність між сторонами трудових відносин та договору про повну матеріальну відповідальність позивача виключає застосування до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2016 року залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав за неможливе застосування до спірних правовідносин положення

статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що кредитні договори, на підставі яких з нього списувалися кошти із зарплатного рахунку, між сторонами не укладались. Перевезення грошових коштів здійснювалось колективно і не можливо встановити індивідуальну відповідальність кожного з водіїв-інкасаторів, тому спірні грошові кошти могли стягуватись банком лише на підставі договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, який у матеріалах справи відсутній, та на підставі рішення суду про стягнення матеріальної шкоди, завданої працівниками банку, за наявності їх вини. Банк не довів завдання йому збитків саме позивачем.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 у період з січня 2014 року до березня 2016 року працював у ПАТ КБ «ПриватБанк» на посаді водія-інкасатора-охоронця.

08 січня 2014 року між сторонами був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого

ОСОБА_1 був зобов`язаний забезпечувати збереження ввірених йому матеріальних цінностей.

15 грудня 2015 року при інкасації відділення № 30 ПАТ «ПриватБанк» виявлено відсутність сейф-пакета з грошовими коштами у розмірі 7 600 доларів США та 800 євро.

Відповідно до висновку службового розслідування зникнення сейф-пакету з грошовими коштами у розмірі 7 600 доларів США та 800 євро відбулось ймовірно з вини водіїв-інкасаторів-охоронців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Вирішено прийняти остаточне рішення по факту зникнення вищевказаного майна після висновків проходження поліграфічного тестування.

Наказом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23 березня 2016 року позивача звільнено з посади водія-інкасатора-охоронця на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України (у зв`язку із втратою довіри).

Відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 09 червня 2016 року був встановлений факт втрати сейф-пакету з грошовими коштами водієм-інкасатором-охоронцем ОСОБА_1 , загальна сума збитків ПАТ КБ «ПриватБанк» склала 145,94 євро та 2 533,34 доларів США (а. с. 55).

ПАТ КБ «ПриватБанк» у період з 29 грудня 2015 року до 22 березня 2016 року здійснювало примусове списання грошових коштів з рахунку позивача як погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 7243821 у розмірі 3 248,38 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача та надісланим банком на адресу ОСОБА_1 попередження (а. с. 11, 56).

Відповідно до наданих відповідачем відомостей, кредитні договори між сторонами не укладалися.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Проте, відповідачем не подано та, відповідно, у матеріалах справи відсутні, належні та допустимі докази укладення між сторонами кредитного договору.

Отже, банк не мав права стягувати із заробітної плати позивача кошти з метою погашення кредитної заборгованості за правочином, який між сторонами не укладено.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми, можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Оскільки відсутній кредитний договір, то відповідно й відсутня правова підстава для стягнення заборгованості за неукладеним правочином, тому суди дійшли помилкового висновку, що грошові кошти списувались з заробітного рахунку позивача на відповідній правовій підставі. Таким чином, позивач має право на захист свого порушеного права з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, та стягнення безпідставно отриманих банком грошових коштів.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 521/7197/16-ц (провадження № 61-15030св18) та від 16 жовтня 2019 року у справі

№ 523/5145/16-ц (провадження № 61-25264св18).

Суди попередніх інстанцій у порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року на вказане уваги не звернули, належним чином не перевірили підставу списання з заробітного рахунку позивача коштів на погашення кредитної заборгованості, з огляду на те, що відповідач не заперечував відсутність укладених між сторонами кредитних договорів, у зв`язку із чим дійшли помилкового висновку про незастосування до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України.

Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на трудові правовідносини між сторонами, надання судами оцінки колективному договору та договору про повну матеріальну відповідальність не має правового значення, не впливає на правильне вирішення спору по суті, оскільки не є предметом оскарження. Зазначене не позбавляє ПАТ КБ «ПриватБанк» права звернутися до суду з позовом до працівника про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству з підстав, визначених Главою ІХ КЗпП України.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не правильно визначилися з характером правовідносини, що виникли між сторонами у справі, висновки судів про відмову в задоволенні позовних вимог ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, то сплачений ним судовий збір при зверненні до суду з цим позовом у розмірі 551,20 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн і касаційної скарги у розмірі 661,44 грн підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 141, 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 грудня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення безпідставно одержаних коштів задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 248,38 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 818,96 грн, сплачений позивачем за подання позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта