ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа

№ 533/1475/18 Номер провадження 22-ц/814/2624/19

у 1-й інстанції Оксенюк М. М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року

. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Пікуля В.П.

при секретарі Ачкасовій О.Н.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2 .

відповідач ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4 .

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року, ухвалене суддею Оксенюк М.М., повний текст рішення складено - 09 серпня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пожежі, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пожежі.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями розташованими за адресою АДРЕСА_1 . 01 серпня 2018 року на території домоволодіння ОСОБА_1 за зазначеною вище адресою сталася пожежа, внаслідок якої знищено допоміжну господарську будівлю, пошкоджено житловий будинок, допоміжну господарську будівлю (літню кухню), допоміжну господарську будівлю (сарай), про що складено акт про пожежу. Причиною пожежі стало те, що 01 серпня 2018 року о другій половині дня, ОСОБА_3 на своїй земельній ділянці, що знаходиться поряд з домоволодінням позивача, за допомогою сірників підпалив у себе на ділянці сміття, але так як на земельній ділянці знаходилася стерня, а на вулиці була суха та вітряна погода, вогонь швидко перекинувся на територію домоволодіння ОСОБА_1 та розповсюджувався в напрямку житлових будівель та господарських споруд. Земельна ділянка ОСОБА_3 не була оборена, а тому полум`я поширилося на територію домоволодіння позивача та призвело до загорання її будівель та господарських споруд. Крім цього ОСОБА_1 , зазначила, що причиною виникнення пожежі стало необережне поводження з вогнем відповідача під час спалювання сміття. Внаслідок зазначеної пожежі було пошкоджено будинок ОСОБА_1 , а саме, внутрішнє опорядження стелі, стін, підлоги, два вікна, підшивка та вітрові дошки даху. У господарських будівлях (сараї) пошкоджено стіни, дах, двері, вікна та перекриття погребу. Дерев`яний сарай знищено. Майно застраховано не було. У результаті необережних дій відповідача їй спричинено матеріальні збитки у розмірі 110 105,00 грн. та завдана моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, хвилюваннях, яких зазнала позивач у зв`язку із знищенням та пошкодженням майна, яку вона оцінює у розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пожежі - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 110 105,00 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., а всього у розмірі 115 105,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6 572,12 грн.

В іншій частині позову щодо задоволення позовної вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують, що відповідач в результаті необережних дій, зокрема спалювання сміття, завдав майнової шкоди позивачу. Також внаслідок пошкодження житлового будинку та господарських споруд, яке відбулося з вини відповідача, ОСОБА_1 зазнала душевних страждань з приводу його пошкодження та неможливості нормального користування ним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, даний висновок не відповідає доказам, які містяться в матеріалах справи та фактичним обставинам справи. ОСОБА_3 вважає, що його вина у вчиненні пожежі не доведена з огляду на те, що на виконання ухвали Козельщинського районного суду Полтавської області від 03.05.2019 року Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром надано висновок експерта від 15.05.2019 р. № 3, відповідно до якого особу, внаслідок дій якої виникла пожежа, не встановлено. Відповідно до копії акту про пожежу від 01.08.2018р. особу, винну у скоєнні пожежі не встановлено, а зазначена тільки причина пожежі. Також ОСОБА_3 зазначає, що наявний у матеріалах справи акт про пожежу не дає достатніх та беззаперечних підстав, які б підтверджували його вину у виникненні пожежі та відповідно на відшкодування ним заподіяної матеріальної та моральної шкоди. Інші докази, які надані позивачем, не встановлюють його вину, оскільки у висновку експерта зазначено, що «ймовірною причиною пожежі є необережне поводження з вогнем під час спалювання сміття гр. ОСОБА_3 , вказана інформація зазначена також у звіті про пожежу від 02.08.2019 року. Відсутній причинний зв`язок між пожежею та виною ОСОБА_3 , жоден з наданих письмових доказів на обгрунтування позову не містить у собі висновків про те, що саме він будь-яким чином причетний до виникнення пожежі, що його поведінка є чи була неправомірною, що і у кінцевому випадку призвела до спричинення шкоди позивачці. Інших належних письмових доказів про дійсні причини виникнення пожежі із зазначенням винних осіб не надано. Стосовно моральної шкоди ОСОБА_3 зазначає, що його вина у скоєнні пожежі не встановлена, а тому стягнення моральної шкоди на користь позивача є неправомірним.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 27.04.1995 року (т.1 а.с. 7-11).

Згідно акту про пожежу вбачається, що комісія у складі представника територіального органу ДСНС Логовського І.В., громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відповідача ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_1 встановили, що причина пожежі на території домоволодіння позивача є необережне поводження з вогнем під час спалювання сміття відповідачем ОСОБА_3 Пожежею пошкоджено житловий будинок, господарське приміщення сарай, дерев`яний сарай знищений (т.1 а.с. 14).

Відповідно до звіту про причину виникнення пожежі від 02.08.2018 року вбачається, що причиною виникнення пожежі на території домоволодіння позивача є необережні дії, а саме необережне поводження відповідачем з вогнем під час спалювання сміття (т.1 а.с. 118).

Згідно повідомлення Козельщинського ВП ГУНП в Полтавській області та висновку за результатами розгляду повідомлення від 08.08.2018 року вбачається, що 01.08.2018 року звернення позивача зареєстровано в ЖЕО під № 1712 про те, що в АДРЕСА_1 сталася пожежа. Проведеною перевіркою встановлено, що пожежа виникла в результаті спалювання відповідачем на своїй земельній ділянці сміття та поширення полум`я на територію домоволодіння позивача. Позивачу відмовлено у внесенні відомостей до ЄРДР, оскільки відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України (т.1 а.с. 15,116).

Згідно висновку № 77-18 будівельно-технічної експертизи від 26.11.2018 року встановлено, що проведення відновлюваного ремонту житлового будинку та господарських будівель домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , у зв`язку з їх пошкодження пожежею становить 110 105 грн (т.1 а.с. 16-48).

Згідно висновку експерта № 3 від 15.05.2019 року вбачається, що виникнення пожежі і її розвиток 01.08.2018 року в АДРЕСА_1 спричинили іскри, які утворилися під час спалювання твердих горючих матеріалів (сухої рослинності, деревини), що стало можливим в результаті порушення вимог п. 1.2. та п.1.18 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні. Розвиток пожежі спричинили наявність великої кількості спалимих матеріалів (стерня, суха рослинність), суха вітряна погода, довгий час вільного розвитку пожежі. Пожежа 01.08.2018 року за вказаною вище адресою відбулася шляхом вказаним в акті про пожежу від 01.08.2018 року. Місце виникнення пожежі від 01.08.2018 року за вказаною вище адресою, що зазначено в акті про пожежу від 01.08.2018 року встановлено вірно (т.1 а.с. 192-203).

Задовольняючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Задовольняючи позов частково в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з глибини фізичних душевних страждань позивача, ступеню вини відповідача, характеру вчиненого та виходячи із засад розумності та справедливості, прийшов до висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., який є достатнім для сатисфакції та відшкодування душевних страждань позивача.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Частиною третьою даної статті визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пожежну безпеку» забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників, а в жилих будинках приватного житлового фонду та інших спорудах, на дачах і садових ділянках - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Згідно ст. 36 Закону України «Про пожежну безпеку», підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані у зв`язку з порушенням ними протипожежних вимог, відповідно до чинного законодавства.

Згідно із п. 2 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 р. №126, забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках (квартирах) приватного житлового фонду та інших приватних, окремо розташованих господарських спорудах і гаражах, на територіях, а також у дачних будинках, на садових ділянках покладається на їх власників чи наймачів, якщо інше не обумовлено договором найму.

Статтею 177 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, додержувати правил пожежної безпеки.

Згідно п. 25) ч.1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту, небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків.

Відповідно до ч. 6 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

У пункті 3.7.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2005 року № 76, забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в жилих приміщеннях (квартирах) також і на їх власників, наймачів (орендарів). Взаємні зобов`язання власника будинку, власника, наймача (орендаря) жилого приміщення щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором. Забезпечення пожежної безпеки в інших окремо розташованих на прибудинковій території спорудах і гаражах покладається на їх власників.

В пункті 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування завданої шкоди» № 6 від 27.03.1992 року надано роз`яснення, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були не правомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, і коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Частиною 1 ст. 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Як вбачається із акту про пожежу від 01.08.2018 р., який складено у присутності ОСОБА_3 , причиною пожежі (ймовірною) є необережне поводження з вогнем під час спалювання сміття гр. ОСОБА_3 . Цей акт підписаний власноручно ОСОБА_3 , зауважень чи застережень від нього не надходило (т. 1 а.с. 119).

Також згідно звіту про причину виникнення пожежі, яка сталася 01.08.2018 р., (відкрита територія приватної земельної ділянки гр. ОСОБА_3 ) головного інспектора Козельщинського РС ГУ ДСНС України у Полтавській області І. В. Логовського від 02.08.2018 р. та згідно висновку від 08.08.2018 р. начальника СРПП №3 Козельщинського ВП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області майора поліції А.А. Статишнюк за результатами повідомлення головного інспектора Козельщинського РС ГУ ДСНС Логовського І.В. та матеріалів Козельщинського РС ГУ ДСНС України у Полтавській області за фактом пожежі в с. Н. Мануйлівка вбачається, що згідно технічного звіту про причину пожежі, яка виникла 01.08.2018 р., місцем виникнення пожежі є відкрита територія, а саме приватна земельна ділянка гр. ОСОБА_3 , з його усних пояснень слідує, що він 01.08.2018 р. о другій половині дня приїхав на легковому автомобілі з с. Верхня Мануйлівка в с. Нижня Мануйлівка на власну земельну ділянку та за допомогою сірників підпалив у себе на ділянці, площа якої з його слів складає 0,4 га, сміття, але так, як на земельній ділянці знаходилася стерня, а на вулиці була суха та вітряна погода, вогонь з усних слів гр. ОСОБА_3 , швидко перекинувся на неї та розповсюджувався в напрямку житлових будівель. Так як його земельна ділянка не була оборена, це призвело до поширення полум`я від стерні по сухій рослинності на інші території, що безпосередньо й призвело до загорання будівель та споруд приватного житлового сектору гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 тому, виходячи з викладеного, вважає, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є необережне поводження з вогнем під час спалювання сміття гр. ОСОБА_3 (т.1 а.с. 116).

Отже вбачається, що саме ОСОБА_3 вказав причину пожежі, яка виникла 01.08.2018 р. на його приватній території, про що зазначено у звіті головного інспектора Козельщинського РС ГУ ДСНС України у Полтавській області І. В. Логовського від 02.08.2018 р., тобто визнав свої дії, які призвели до пожежі.

Крім цього, згідно висновку експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 15.05.2019 р. №3 слідує, що «розглядалися всі версії щодо причин виникнення пожежі, які можливі на даному об`єкті, версії щодо виникнення пожежі в результаті занесення стороннього джерела запалювання, самозаймання речовин та матеріалів, теплових прояві аварійних режимів роботи електрообладнання спростовуються даними, зафіксованими у наданих матеріалах справи і в подальшому не розглядалися, з матеріалів провадження встановлено, що перед виникненням пожежі поряд з господарством ОСОБА_1 спалювали сміття, горіла суха рослинність (тверді горючі матеріали), порівнявши дані методичних та інформаційних джерел з даними, зафіксованими у наданих матеріалах справи встановлено, що технічною причиною виникнення пожежі послугували іскри, які утворилися під час горіння твердих горючих матеріалів (сухої рослинності, деревини).

Оскільки відповідач ОСОБА_3 відповідно до зазначених вище норм чинного законодавства несе відповідальність за утримання належної йому земельної ділянки у стані, який повинен унеможливлювати настання негативних наслідків для інших осіб, не забезпечив протипожежну безпеку належної земельної ділянки, внаслідок чого сталася пожежа, причиною якої було недотримання відповідачем ОСОБА_3 правил поводження з вогнем, та зважаючи на те, що встановлені судом обставини та досліджені докази відповідачем не спростовано, апеляційний суд в складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина, а тому він несе відповідальність за шкоду, заподіяну майну позивачки.

При визначенні розміру заподіяної шкоди, суд першої інстанції виходив з обсягу пошкодженого пожежею майна зафіксованого в акті про пожежу, наданих позивачкою доказів, які у встановленому законом порядку не спростовані.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності і справедливості.

З вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її завдала.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи обставини справи, апеляційний суд в складі колегії суддів погоджується з висновком суду про наявність у позивачки підстав для відшкодування її моральної шкоди відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України.

При цьому суд першої інстанції визначив розмір відшкодування моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат, їх тривалість, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану пошкодженого та знищеного майна, з врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач не є власником житлового будинку з господарськими будівлями, не відповідає доказам та фактичним обставинам справи, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки за договором дарування від28.04.1995 р. ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_1 (у шлюбі ОСОБА_1 ) прийняла у дар незакінчений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями, готовність якого складає 75%, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 8-9). Цей договір підлягав реєстрації за місцем знаходження будинку у Кременчуцькому БТІ після закінчення будівництва та здачу його в експлуатацію. 13.06.1995 р. цей договір зареєстровано в Мануйлівській сільраді. Згідно акту прийомки в експлуатацію закінченого будівництвом жилого будинку і господарських будівель індивідуального забудівельника від 14.07.1997 р. забудова садиби ОСОБА_1 , що знаходиться в АДРЕСА_1 у складі господарського сараю, літньої кухні визнано прийнятою в експлуатацію (т.1 а.с. 10-11), що вказує на те, що домоволодіння позивача прийняте в експлуатацію та вона є його одноосібним власником.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що не встановлено особу, внаслідок дій якої виникла пожежа, оскільки згідно висновку експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 15.05.2019 р. №3 пожежа виникла на відкритому просторі при спалювання сміття, зі слів ОСОБА_3 саме він підпалив сміття у своєму дворі, інші версії щодо виникнення пожежі експертом були проаналізовані та відкинуті. У цьому висновку експерт вказав, що виникнення пожежі і її розвиток спричинили іскри, які утворилися під час спалювання твердих горючих матеріалів (сухої рослинності, деревини), що стало можливим в результаті порушення вимог п.1.2. та п.1.18. розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні, висновок є категоричним і не містить посилання про ймовірність причини пожежі.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що матеріали перевірки Козельщинського відділу поліції підтверджують відсутність вини відповідача, т.я. його не притягнуто до адміністративної відповідальності та у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки матеріали вказаної перевірки проводилися на виявлення у діянні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч.2 КК України, за результатами перевірки встановлено відсутність ознак кримінального правопорушення за вказаною статтею КК України. Протокол про адміністративне правопорушення не складався, проте, це не виключає притягнення винної особи до цивільно-правової відповідальності за нормами ЦК України. По справі вбачається, що відповідач зізнався у вчинення ним дій, які призвели до виникнення пожежі, відповідач не спростував висновки експерта від 15.05.2019 р. щодо причини виникнення пожежі.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо розміру матеріальної шкоди, встановленої висновком експерта ОСОБА_8, оскільки відповідач не спростував цей висновок належними та допустимими доказами, рецензія висновку за заявою відповідача не проводилася, тому відсутні підстави вважати його неналежним доказом.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Згідно ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2019 року.

СУДДІ : А. І. Дорош О. А. Лобов В. П. Пікуль