П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1691/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

06 листопада 2019 року

м . Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І . ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які полягають у незаконному зменшенні з 01 січня 2018 року розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди працюючого судді з 90% до 86 % при перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку із зміною з 01.01.2018 року складових суддівської винагороди працюючого судді та при подальшому нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 року по теперішній час відповідно до довідок апеляційного суду Хмельницької області виходячи з 90% суддівської винагороди судді, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 року відповідачем зменшено розмір відсотків щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди працюючого судді з 90% до 86%, у зв`язку із зміною з 01.01.2018 року складових суддівської винагороди працюючого судді. Зазначений відсоток, а саме: 86% відповідач продовжує застосовувати і в подальшому при нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання позивача.

Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86% суддівської винагороди протиправними.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які полягають у незаконному зменшенні з 01.01.2018 року розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди працюючого судді з 90% до 86 % при перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку із зміною з 01.01.2018 року складових суддівської винагороди працюючого судді та при подальшому нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 року по теперішній час відповідно до довідок апеляційного суду Хмельницької області, виходячи з 90% суддівської винагороди судді, з урахуванням виплачених сум.

Вирішено питання про судові витрати.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Позивач з грудня 2004 року набув 20 років стажу роботи на посаді судді та право на призначення щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, що встановлено постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24.02.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації у Хмельницькій області про визнання права на отримання щомісячного грошового утримання судді з грудня 2004 року.

Позивач продовжував працювати на посаді судді і після набуття права на відставку та з 2009 року, а саме з дати набуття 25 років стажу на посаді судді, наказом голови апеляційного суду Хмельницької області йому встановлено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого судді. На дату відрахування позивача зі штату апеляційного суду Хмельницької області, а саме: 03.10.2016 року стаж роботи позивача на посаді судді становив 31 рік 09 місяців 11 днів.

Рішенням управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому позивачу з 04.10.2016 року призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, у розмірі 86% грошової винагороди судді Апеляційного суду Хмельницької області.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 30.01.2017 року по справі №686/21593/16-а зазначене рішення УПФ у м.Хмельницькому визнано протиправним, зобов`язано УПФ у м. Хмельницькому здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді з розрахунку 90% від грошового утримання судді та виплатити різницю між виплаченим і перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання.

У зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму та зміною посадового окладу працюючих суддів, позивач подав до ГУ ПФ України в Хмельницькій області довідки апеляційного суду Хмельницької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та заяви про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Оскільки такі перерахунки відповідачем проведені не були, позивач звернувся в суд за захистом своїх прав (справа №2240/3366/18). За результатами розгляду зазначеної справи визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання ОСОБА_1 на підставі довідки апеляційного суду Хмельницької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.08.2018 №06-204/18. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання з 01.01.2018 по 31.07.2018 відповідно до довідки апеляційного суду Хмельницької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.08.2018 №06-204/18, з урахуванням виплачених сум.

В подальшому відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року, з 01.01.2019 року та з 01.02.2019 року в розмірі 86% суддівської винагороди.

Позивач, вважаючи що такими діями відповідача порушені його права та законні інтереси, звернувся з позовом до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій щодо зменшення з 01.01.2018 року розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці з 90% до 86 % суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та при подальшому нарахуванні щомісячного грошового утримання, є протиправними.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить 23 років 9 місяць, зобов`язання позивача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з 90% суддівської винагороди судді є безпідставним.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1-4 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VІII від 02.06.2016 року судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

У рішенні від 14.12.2011 року № 18-рп/2011 Конституційний Суд України офіційно розтлумачив поняття "щомісячне довічне грошове утримання", зокрема таке поняття означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного Фонду.

Відповідно до пункту 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VІII від 02.06.2016 року право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIІI від 02.06.2016 року визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Згідно із пунктом 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 року судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIІI від 02.06.2016 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 05.01.1993 року працював народним суддею Хмельницького міського народного суду.

Положення Закону України "Про статус суддів" № 2862-XII від 15.12.1992 року, який діяв на час роботи позивача народним суддею Хмельницького міського народного суду, зокрема стаття 43 передбачали, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545, (постанова втратила чинність 01.01.2012 року) було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Статтею 1 Указу Президента України № 584/95 від 10.07.1995 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", яка втратила чинність на підставі Указу Президента № 248/2008 від 20.03.2008 року, було передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах період проходження строкової військової служби.

Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України № 1402-VII було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 7 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII встановлено, що судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 815/1522/17.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав на людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24.02.2010 року по справі №2-а1/2010 зобов`язано територіальне управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді, час роботи стажистом на вакантній посаді помічника прокурора Любарського району Житомирської області з 31.05.1989 року по 21.05.1990 року включно та призначити щомісячне грошове утримання судді з 22.12.2004 року. В ході судового розгляду зазначеної справи Ярмолинецьким районним судом встановлено наступні обставини, а саме: робота стажистами в органах прокуратури зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 Закону України "Про прокуратуру", до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді зараховується час роботи на посадах прокурорів.

Також, постановою Хмельницького міськрайонного суду від 30.01.2017 року по справі №686/21593/16-а визнано протиправним рішення Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, викладене в протоколі № 1027 від 12.10.2016 року, в частині призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86% грошового утримання судді, що становить 21947 грн. 20 коп. Зобов`язано Хмельницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з розрахунку 90% від грошового утримання судді, та виплатити йому різницю між виплаченим та перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання.

Зазначеним рішенням Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/21593/16-а, що набрало законної сили, встановлено право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% від суддівської винагороди.

Відповідачем на виконання рішення суду по справі №686/21593/16-а з 04.10.2016 року було проведено перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% від суми суддівської винагороди, і в подальшому рішення про зменшення такого розміру до 86 % судом не приймалось, що свідчить про здійснення з 01.01.2018 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача із зменшенням відсоткового розміру, без будь-яких для цього підстав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно, ігноруючи рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30.01.2017 року у справі №686/21593/16-а, яке набрало законної сили, здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 01.01.2018 року з розрахунку 86% від грошового утримання судді та в подальшому здійснював нарахування щомісячного довічного грошового утримання позивачу з розрахунку 86% від грошового утримання судді, відтак порушив права позивача та законодавство.

З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо зменшення з 01.01.2018 року розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці з 90% до 86% суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та при подальшому нарахуванні щомісячного грошового утримання, є протиправними.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 листопада 2019 року.

Головуючий

Моніч Б.С.

Судді

Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.