ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2019 року

м. Дніпро

справа № 280/1853/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року (головуючий суддя – Семененко М.О.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть»

до Запорізької митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (далі – Позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці Державної фіскальної служби (далі – Відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №UA112000/2019/000019/2 від 04.04.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00335 від 04.04.2019 року.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив, що ним надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року адміністративний позов задоволено (а.с.46-53).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що Відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення Позивачем митної вартості імпортованого на підстав поданих ним документів. Отримавши від декларанта документи, які, на думку суду, підтверджують правильність задекларованої митної вартості товару за основним методом, Відповідач з порушенням норм права здійснив коригування заявленої митної вартості із застосуванням другорядних методів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Зокрема Відповідач зазначає, що до митного оформлення не подано банківські документи – платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах, платіжні документи щодо перевезення товару. Також Відповідач вказує, що декларантом надано рахунок-фактуру на перевезення від 28.03.2019 №LS-4189078, в якому зазначені інші реквізити договору перевезення, а саме: від 29.09.2016 №А-0929-1. Крім того, митний орган посилається на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень він діяв обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, з дотриманням вимог чинного законодавства.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він, зокрема, зазначає, що які саме документи не були надані декларантом та які саме числові значення заявленої ним митної вартості залишились непідтвердженими, що стало підставою для винесення оскаржуваних рішень, митним органом у апеляційній скарзі не зазначено. Також Позивач вказує, що сам факт здійснення декларантом оплати у сумі вартості товару, що визначена інвойсом №18М1210001 від 10.12.2018, та підтверджено відповідними банківськими платіжними документами, митним органом не спростовано.

Представник Відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник Позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 10 грудня 2018 між Позивачем та HEBEI SAYOUZI MACHINERY CO., LTD, Китай укладено Контракт №18SM121001, відповідно до якого Позивач придбав товар - запасні частини до інженерних машин згідно специфікацій, які є невід`ємними частинами контракту.

Згідно Специфікації №1 від 10.12.2018 до Контракту №18SM121001 від 10.12.2018 продавець зобов`язався передати, а покупець - прийняти партію товару загальною вартістю 63 426,65 дол. США.

Для митного оформлення товарів за даним контрактом 02.04.2019 року Позивачем сформовано та направлено засобами електронного зв`язку до Митниці митну декларацію №UA112080/2019/010733, у якій визначено митну вартість імпортованих товарів на рівні 63 426,65 дол. США, та витрати на транспортування на рівні 39 933,00 грн.

Митна декларація подана для митного оформлення таких товарів: 1. Шестірня бендикса; Шестірня вінцева; Шестірня ведуча; Шестірня вінцева; Шестірня подвійна, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8483908100; 2. Барабан зубчастий; Вал карданний; Диск зчеплення; Диск відомий, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8708939098; 3. Гусениця в зборі, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8708709990; 4. Диск зовнішній зуб;. Барабан зовнішній;. Диск внутрішній зуб., код товару згідно з УКТ ЗЕД 8708509998; 5. Шестірня коробки передач; Муфта коробки передач, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8708409998; 6. Стрічка гальма, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8708309998; 7. Муфта механізму вмикання; Муфта мала, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8483602000; 8. Корпус підшипника, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8483303290; 9. Вал колінчатий, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8483102590; 10. Мультициклон, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8421310000; 11. Головка блоку; Клапан випускний; Клапан впускний, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8409990000; 12. Гайка башмачна; Гайка півосі, код товару згідно з УКТ ЗЕД 7318169990; 13. Стрижень, код товару згідно з УКТ ЗЕД 7318159090; 14. Болт башмачний з гайкою; Болт башмачний, код товару згідно з УКТ ЗЕД 7318158990; 15. Прокладка колектора випускного, код товару згідно з УКТ ЗЕД 6812999090.

Разом з митною декларацією Позивачем до митного оформлення подано такі документи:

- контракт № 18SM121001 від 10.12.2018;

- додаток до контракту №1 від 10.12.2018;

- специфікація № 1 від 10.12.2018;

- проформа-інвойс № 18SM121001 від 10.12.2018;

- комерційний інвойс № 18SM121001 від 10.12.2018;

- коносамент № TXG52711 від 04.02.2019;

- пакувальний лист № 18SM121001 від 10.01.2019;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 462458 від 01.04.2019;

- витяги SWIFT №325456050 від 14.12.2018 на суму 12 685,33 дол. США, №326677657 від 08.01.2019 на суму 19 028,00 дол. США, №329053957 від 19.02.2019 р. на суму 31713,32 дол. США;

- договір транспортно-експедиторського обслуговування № 8611 від 29.08.2016;

- рахунок фактура на оплату транспортно-експедиторських послуг № LS-4189078 від 28.03.2019;

- довідка про транспортні витрати № 301274 від 28.03.2019;

- лист ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» № 21-09/217 від 11.03.2019;

- лист № 03.0403-19 від 04.03.2019 із зазначенням технічних відомостей про товари.

Під час проведення посиленого контролю та перевірки правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару митний орган дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме:

«..1) Згідно пунктів 2, 3 Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» до митного оформлення не подано банківські документи - платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах. Відповідно до умов контракту декларантом надано лише копії витягів (SWIFT) операції з переказу коштів (3 примірника).

2) Відповідно до договору перевезення від 29.08.2016 № 8611 пункту 4 порядок розрахунків послуги по перевезенню вантажу морським транспортом (фрахт) та супутні витрати пов`язані с перевезенням, сплачуються впродовж 3 календарних днів від дати вивантаження вантажу з борту судна призначення. Враховуючи зазначене положення договору декларантом не надані до митного оформлення платіжні документи щодо перевезення вантажу, які підтверджують складову митної вартості - транспортні витрати.

3) Декларантом надано рахунок-фактуру на перевезення від 28.03.2019 № LS- 4189078, в якому зазначені інші реквізити договору перевезення, а саме: від 29.09.2016 № А-0929-1. До митного оформлення подано договір перевезення від 29.08.2016 №8611.

У митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Враховуючи зазначене, у митниці є сумніви, що заявлена митна вартість товарів ґрунтується на «дійсній вартості» та, відповідно, що надані до митного оформлення документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів..».

У зв`язку зі встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах 04.04.2019 декларанту направлено електронне повідомлення, у якому вказано про вищезазначені розбіжності та сумніви митного органу, а також зобов`язано декларанта надати наступні додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На усунення виявлених розбіжностей Позивач подав до митного органу листом від 04.04.2019 року №0404/9 відповідні пояснення та додаткові документи, а саме:

- платіжні доручення в іноземній валюті від 12.12.2018 № 153, від 03.01.2019 № 161, від 15.02.2019 № 177;

- виписку з бухгалтерської документації ТОВ «ТК «Спецзапчасть» від 02.04.2019 №0204/8;

- виписку по рахунку № НОМЕР_1 AT «ПроКредитБанк» за 14.12.2018, 03.01.2019, 18.02.2019;

- заяви про купівлю іноземної валюти від 12.12.2018 № 153, від 03.01.2019 № 161;

- оборотно-сальдові відомості по рахунку № 3712 за 14.12.2018, 08.01.2019, 18.02.2019;

- прайс-лист Hebei Sayouzi Machinery Co., Ltd. від 01.12.2018 № б/н;

- висновок ЗТПП від 01.04.2019 № ОИ-4693;

- листи «Hebei Sayouzi Machinery Co., Ltd.» від 02.01.2019, від 22.01.2019 та від 14.02.2019;

- декларацію країни відправлення від 31.01.2019 № 021720190000052503;

- лист ТОВ «Ламан Шиппинг» від 04.04.2019 № 301274 про допущену помилку в рахунку-фактурі щодо номеру та дати договору;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.03.2019 № LS-4189078.

За результатами дослідження додатково поданих документів відповідач виявив наступне:

1) у наданому висновку ЗТПП від 01.04.2019 № ОИ-4693 згідно з даними статистики Міжнародного торгового центу ЮНКТАД/СОТ зазначено діапазон цін на подібні/аналогічні товари вираженого у кг, станом на грудень 2018 року - січень 2019 року. Висновок ЗТПП містить ціновий інтервал на товари без зазначення комерційних умов поставок «Інкотермс», відповідно до яких сформована цінова пропозиція продавців, тобто ціна товару може бути вищою за заявлену. Висновок експерта не дає можливості упевнитись у «дійсній вартості» задекларованого товару, так як, у даному висновку, при здійсненні цінової експертизи товару, не наведено аналіз цінової політики інших виробників продукції, що не дає можливості співставити вартість зазначеного товару з вартістю ідентичних/подібних (аналогічних) товарів інших виробників;

2) надана додатково копія МД країни відправлення не відповідає вимогам ст. 254 Митного кодексу України. Не надано переклад документу який викладений іноземною мовою (китайською), що не дає можливості для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

На підставі наведеного митний орган дійшов висновку, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме - неподання декларантом документів відповідно до умов, зазначених у частинах другій-третій статті 53 Кодексу та відсутність у цих документах всіх відомостей. При цьому, у митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Враховуючи зазначене, у митниці є сумніви, що заявлена митна вартість товарів ґрунтується на «дійсній вартості» та, відповідно, що надані до митного оформлення документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 04.04.2019 № UA112000/2019/000019/2 із застосуванням другорядного (резервного) методу на підставі наявної у митного органу інформації щодо раніше визнаних митних вартостей стосовно товарів №2,3,4,5,6,9,10,12,14 на підставі таких митних декларацій:

- товар № 2, МД від 28.03.2019 №UA112080/2019/010276, МД від 12.03.2019 №UA100010/2019/322861;

- товар № 3, МД від 29.03.2019 №UA112080/2019/010522, МД від 04.02.2019 №UA100010/2019/312388;

- товар № 4, МД від 19.03.2019 №UA100010/2019/323756;

- товар № 5, МД від 06.02.2019 №UA112080/2019/004155, МД від 15.03.2019 №UA500060/2019/006902;

- товар № 6, МД від 15.03.2019 №UA112080/2019/000759, МД від 07.03.2019 №UA807190/2019/008012;

- товар № 9, МД від 10.01.2019 №UA125200/2019/610340;

- товар № 10, МД від 11.03.2019 №UA500010/2019/005638;

- товар № 12, МД від 26.02.2019 № UA500020/2019/002116;

- товар № 14, МД від 13.03.2019 №UA 125230/2019/751148.

У митному оформленні митної декларації № UA112080/2019/010733 від 02.04.2019 було відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA112080/2019/00335 від 04.04.2019 року.

Товари випущено у вільний обіг за митною декларацією від 05.04.2019 №UA112080/2019/011020 зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та наданням гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України).

За правилами ч.6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

З огляду на наведені норми, основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.

При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.06.2018 року по справі 804/475/16 (провадження №К/9901/32960/18).

Відповідно до встановлених судом обставин справи Позивач обслуговується в АТ «Прокредит Банк» за допомогою системи електронного банкінгу «Інтернет-банкінг», який дозволяє приймати на виконання електронні документи, передані клієнтом в електронному вигляді.

Оплату за контрактом №18SM121001 від 10.12.2018 здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT, надані копії повідомлень про переказ надають можливість ідентифікувати операцію за сторонами (ТОВ «ТК "Спецзапчасть» та HEBEI SAYOUZI MACHINERY CO., LTD), підставою (PROF.INVOICE 18SM121001 від 10.12.2018), датою та сумою тощо.

Відповідно до п. 1.35 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Відповідно до п. 17.2 ст.17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» документ на переказ може бути паперовим або електронним.

Пунктом 1.3 Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», на яку посилається митний орган, визначено, що вимоги цього Положення не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів.

Враховуючи, що оплату за контрактом №18SM121001 від 10.12.2018 здійснено Позивачем з використанням електронного платіжного засобу, посилання митного органу на порушення Позивачем вимог вищевказаного нормативно-правового акта є безпідставними.

Крім того, Позивач разом з додатково поданими документами надав митному органу платіжні доручення в іноземній валюті від 12.12.2018 №153, від 03.01.2019 №161, від 15.02.2019 №177.

Також судом встановлено, що під час митного оформлення Позивач повідомляв митний орган про неможливість надати документи щодо перевезення вантажу та підтвердження транспортних витрат у зв`язку з їх відсутністю, оскільки на момент митного оформлення послуги з транспортування товару Позивачем не оплачені.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України при здійсненні митного оформлення товару декларант зобов`язаний надати митному органу транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому вимога про обов`язковість надання саме платіжних документів на оплату транспортних витрат законодавчо не передбачена.

Враховуючи, що Позивач включив витрати на транспортування до митної вартості імпортованого товару, а також те, що до митного оформлення Позивачем надавались документи, які містять вичерпні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір транспортно-експедиторського обслуговування № 8611 від 29.08.2016; рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиторських послуг № LS-4189078 від 28.03.2019; довідка про транспортні витрати № 301274 від 28.03.2019), посилання митного органу на наявність розбіжностей є безпідставними.

В той же час, невідповідність реквізитів договору транспортно-експедиторського обслуговування № 8611 від 29.08.2016 в рахунку-фактурі на перевезення від 28.03.2019 № LS- 4189078, в повній мірі усунуто Позивачем додатково поданими документами: Позивачем надавався лист перевізника ТОВ «Ламан Шиппинг» від 04.04.2019 № 301274 про допущену помилку в рахунку-фактурі щодо номеру та дати договору та рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.03.2019 № LS-4189078 з вірними даними.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості товару та її коригування.

В даному випадку підставою для витребування митним органом додаткових документів стала наявність розбіжностей у реквізитах договору транспортно-експедиторського обслуговування №8611 від 29.08.2016 в рахунку-фактурі на оплату послуг за даним договором, проте, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів взагалі не містить надання оцінки усуненню/не усуненню вказаних розбіжностей декларантом, а лише містить оцінку інших недоліків у додатково поданих декларантом документах, які не зазначались в якості обґрунтування сумнівів митного органу щодо правильності визначення Позивачем митної вартості товару та були встановлені додатково.

Крім того, безпідставними є посилання митного органу на наявність обґрунтованих сумнівів, що заявлена Позивачем митна вартість товарів не ґрунтується на «дійсній вартості».

Так, параграфом 2 Статті VII "Оцінка товару для митних цілей" Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ від 30.10.1947) передбачено: " 2. (a) Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) (b) Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) …".

Відповідно до підпункту "а" пункту 1 статті 5 "Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року": " 1. (a) Якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні імпорту в якості імпортних, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї Статті базується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються у найбільшій сукупній кількості в той час або приблизно в той час, коли відбувається імпорт товарів, що оцінюється, особам, які не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, при дотриманні вимог відрахування нижченаведеного: (…) (b) Якщо ні імпортні товари, ні ідентичні або подібні імпортні товари не продаються в час ввезення або приблизно в час ввезення товарів, що оцінюються, то митна вартість, яка в інших випадках підпадає під положення параграфа 1(а), ґрунтується на одиниці товару, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні імпорту в якості імпортних на найбільш ранню дату після імпорту товарів, що оцінюються, але до закінчення 90 днів після такого імпорту".

Жодних доказів в обґрунтування твердження того, що заявлена Позивачем митна вартість товарів не ґрунтується на «дійсній вартості», Відповідач суду не надав.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: […] в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; […] 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Дослідивши надані копії митних декларацій, на підставі яких митний орган визначив митну вартість імпортованого Позивачем товару, суд встановив суттєві розбіжності з умовами контракту між Позивачем та його контрагентом-нерезидентом а саме: невідповідність умов поставки (у контракті Позивача FOB CN Xingang (Tianjin), у порівнюваних митних деклараціях: FCA RU Челябінськ, CIF UA Одеса, FCA GB, DAP UA Одеса, CPT UA Харків, CPT UA Дніпро), країни походження товару (за контрактом Позивача країною походження є Китай, за митними деклараціями, застосованими Митницею - також є товар з країною походження Росія), якісних характеристик товарів (митним органом використано інформацію за співпадінням коду УКТЗЕД без співставлення якісних характеристик товару), отже використання інформації про митну вартість таких товарів є необґрунтованим.

Крім того, Відповідачем не надано оцінки відповідності Інвойсу № 18SM121001 від 10.12.2018 вимогам "Класифікатора додаткової інформації, необхідної для ідентифікації товарів, що вноситься до електронного інвойсу, який додається до митної декларації, заповненої на бланку єдиного адміністративного документа", затвердженого 17.09.2012 наказом Міністерства фінансів України №998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2012 за №1691/22003 (або Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №6 "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ECE/TRADE/148) Женева, вересень 1983 року), не зазначено про наявність в ньому будь-яких вад чи дефектів.

Відповідно до п.9.6 Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" Женева, вересень 1982 року: "… митні органи повинні, як правило, приймати будь-який комерційний рахунок, який містить всі необхідні подробиці (незалежно від того, узгоджений він з формуляром-зразком уніфікованого рахунку ООН), як дійсної фактури для мети митного очищення; у тих країнах, де національне митне законодавство передбачає спеціальний документ (окрім митної декларації) у доповнення до комерційного рахунку, слід вивчити можливість відмови від цієї вимоги. …".

Таким чином висновки митного органу про те, що використані декларантом відомості при визначенні митної вартості імпортованого товару не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, відповідно до приписів ч.2 ст.58 Митного кодексу України, є безпідставними і необґрунтованими, у зв`язку з чим рішення про коригування митної вартості товару є протиправним.

Оскільки причини відмови, викладені в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00335 від 04.04.2019, є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA112000/2019/000019/2 від 04.04.2019, така картка також має протиправний характер.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що Відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення Позивачем митної вартості імпортованого на підстав поданих ним документів. Отримавши від декларанта документи, які, на думку суду, підтверджують правильність задекларованої митної вартості товару за основним методом, Відповідач з порушенням норм права здійснив коригування заявленої митної вартості із застосуванням другорядних методів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 17 липня 2019 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі №280/1853/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 06 листопада 2019 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов