РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. Одесасправа № 420/5553/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому з урахуванням усунення недоліків позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови з 02.09.2018 року у проведенні перерахунку, пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ на підставі підвищень, посадового окладу які відбулися - з 01 січня 2017 року відповідно до частини третьої та пункту 11 частини п`ятої статті 81 Закону України "Про прокуратуру", окладу за військове звання - з 01 січня 2018 року відповідно до додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та надбавки за вислугу років - з 01 жовтня 2017 року відповідно до пункту 1 розділу IV наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам"; скасувати індивідуальний акт - рішення відповідача №30 від 12.09.2019 року про відмову у проведенні перерахунку з 02.09.2018 року пенсії за вислугу років, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури; зобов`язати відповідача вчинити певні дії у вигляді: проведення перерахунку пенсії за вислугою років, без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яку обчислити з посадового окладу (військовий прокурор Белградського гарнізону (нині Білгород-Дністровського гарнізону) відповідно до частини третьої та пункту 11 частини п`ятої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону № 1774-УІІІ від 06.12.2016 та № 1798-УІІІ від 21.12.2016) у розмірі півтора (1,5) 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; окладу за військове звання (підполковник юстиції) відповідно до додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у розмірі 0,8 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) - 1410 гривень; надбавки за вислугу років, відповідно до пункту 1 розділу IV наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (45%); надбавки за службу в умовах режимних обмежень -15% посадового окладу; інших виплат (надбавка за виконання особливо важливих завдань або за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, згідно з постановою КМУ №505 від 31.05.2012 року у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугою років; місячної премії, згідно з Постановою КМУ №505 від 31.05.2012 року у розмірі 40% суми грошового забезпечення, 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення, яка обчислюється з середньомісячного розміру грошового забезпечення; 1/12 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, яка обчислюється з середньомісячного розміру грошового забезпечення; індексації заробітної плати; надбавки ОУП, яка обчислюється шляхом множення загального розміру інших виплат (без посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років) та коефіцієнту підвищення посадового окладу та надбавки до нього за класний чин, розрахований відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства Фінансів України №226/509 від 11.08.2003 року; зобов`язати відповідача вчинити певні дії у вигляді виплати відповідної заборгованості з 02.09.2018 року по час проведення такого перерахунку з урахуванням вже отриманих виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 02.09.2019 року, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, а саме складових грошового забезпечення, звернувся до відповідача з письмовою заявою про здійснення йому з 02.09.2018 року перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років. Проте рішенням від 12.09.2019 року №30 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років, та підставою такої відмови зазначено, що пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, яка набрала чинності з 15.07.2015 року, де зазначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України при цьому, на даний час такий порядок не прийнятий. Вважаючи вищезазначене рішення та відповідні дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надав до суду відзив на адміністративний позов, який мотивований тим, що питання перерахування пенсії має вирішуватись відповідно до приписів чинної статті 86 Закону Україхни «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII та згідно з ч.20 зазначеної статті умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Разом з тим на день звернення позивача за перерахунком пенсії, тобто 02.09.2019 року Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким взначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було. Таким чином, відсутнє нормативне регулювання відносин щодо умов і підстав для перерахунку пенсій (зокрема у зв`язку зі збільшенням розміру заробітної плати або стажу роботи в органах прокуратури) працівників прокуратури, а тому підстав для такого перерахунку немає.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.10.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також ухвалою суду від 15.10.2019 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Військову прокуратуру Південного регіону України в п`ятиденний строк з моменту отримання зазначеної ухвали надати до суду належним чином засвідчені додаткові письмові докази по справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури, якому призначена пенсія за вислугою років в розмірі 90% від місячного заробітку згідно зі статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру". Вислуга років позивача становить 22 роки 0 місяців 15 днів.

Позивач на даний час перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

Як вбачається з довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 03.11.2016 року №18-226вих-16 з якої розраховано йому пенсію, його посадовий оклад складає 3393 грн., оклад за військовим званням 130 грн., надбавка за вислугу років 35% в сумі 1187,55 грн. (а.с. 35).

Так, з 01.01.2017 року відповідно до частини третьої та пункту 11 частини п`ятої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №1774-VIII від 06.12.2016 року та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» №1798-VIIІ від 21.12.2016 року) розмір посадового окладу прокурора місцевої прокуратури збільшився до півтора (1,5) 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Також, з 01.01.2018 року відповідно до додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розмір окладу за військове звання підполковник збільшився до 0,8 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Разом з тим, з 01.01.2018 року відповідно до п.1 розділу ІV наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням від 20 до 25 років становить 45 відсотків.

02.09.2019 року, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, а саме складових грошового забезпечення позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення з 02.09.2018 року перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.09.2019 року №30 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії, з зазначенням, що згідно пункту 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На даний час порядок щодо здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії працівникам прокуратури, у зв`язку з підвищенням заробітної плати відсутній (а.с. 40-41).

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачеві пенсія за вислугою років призначена на підставі положень статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, частина перша якої встановлювала, що «прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку».

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною 12 статті 50-1 Закону, відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII (пункт 5 Прикінцевих положень) визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до окремих Законів України, у томі числі за Законом України «Про прокуратуру».

15.07.2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2015 №1697-VII передбачено пенсійне забезпечення працівників прокуратури. Відповідно до частини другої цієї статті пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Ураховуючи наведене, внесені пізніше прийнятими Законами зміни до статті, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, зменшили раніше встановлений розмір пенсії у відсотках до 60%.

Крім того, відповідно до абзацу 6 ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, №1697-VII (в редакції Законів України №911-VІІІ від 24.12.2015 року та №1774-VIII від 06.12.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн. визначено Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Однак, як слідує з п. 1 та 2 Прикінцевих положень Закону України №911-VІІІ від 24.12.2015 року, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, п. 1 Прикінцевих Положень Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

З наведеного слідує, що законодавець чітко визначив коло суб`єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не входить, так як у даних правовідносинах має місце перерахунок раніше призначеної пенсії вже непрацюючому в органах прокуратури пенсіонеру, а не призначення пенсії вперше.

Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером і пенсія йому була призначена на підставі статті 50-1 Закону України Про прокуратуру, тому до розміру пенсії останнього не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром.

При вирішенні питання про застосування закону в часі (стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ та стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII), суд виходить з наступного, -

згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до частин першої та третьої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону, в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип очікування суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі, в разі необхідності, регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Згідно вимог пункту 4 рішення від 11 жовтня 2005 року у справі № 1-21/2005 Конституційний Суд України вказав, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров`я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов`язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Крім того у абзаці 14 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року у справі № 1-21/2005 також вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-pn/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004,від1грудня 2004 року № 20-рп/2004).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого в рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, до яких віднесено і працівників органів прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Випадки обмеження та звуження змісту і обсягу прав і свобод людини неодноразово були предметом розгляду Конституційним Судом України. Так, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив: "Звуження змісту і обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена".

Наведені висновки Конституційного Суду України в повній мірі узгоджуються з положеннями пунктів 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", згідно з якими в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя (стаття 8 Конституції України).

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

У відповідності до частини другої статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституції межах і відповідно до законів України.

Стаття 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Враховуючи наведене, у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані положення Закону, які призводять до звуження існуючих прав і свобод.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-348а13) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення, виплати, перерахунку пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону №1789-XII.

Приписи статті 50-1 Закону №1789-XII, на підставі яких позивачеві призначено пенсію, передбачали, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Таким чином, законодавством, на підставі якого позивачеві призначена пенсія за вислугою років, було встановлено право осіб, яким органами Пенсійного Фонду України призначена пенсія згідно Закону України "Про прокуратуру", на її перерахунок.

Положеннями частин тринадцятої, двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, що набрав чинності 15 липня 2015 року, які діяли та діють на час звернення позивача за перерахунком пенсії 19.02.2019 року, передбачено, що пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час спірних правовідносин зазначені умови і порядок перерахунку вже призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

Отже, чинним на момент звернення позивача до відповідача 19.02.2019 року, законодавством передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій, а відтак - установлено право позивача, який отримує раніше призначену йому відповідно до Закону України «Про прокуратуру» пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час Урядом України не визначені.

При цьому норми статті 50-1 Закону №1789-XII, які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсії, були виключені із цього Закону, а питання визначення умов та порядку перерахунку таких пенсій віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України - з набранням чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII (набрав чинності 01 січня 2015 року).

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 26 грудня 2014 року №76-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, у тому числі щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

На момент виникнення спірних відносин, а саме 02 вересня 2019 року, тобто на момент звернення позивача з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії та на сьогодні, наведений обов`язок Кабінетом Міністрів України не виконаний, умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України не визначено.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року у справі №826/15466/16 за позовом до Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністра України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 року,бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 26 грудня 2014 року №76-VIII визнана протиправною.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що не визначення у відповідності з Законом Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку раніше призначених пенсій, не може бути підставою для відмови громадянину, якому пенсія вже призначена раніше, у перерахунку пенсії.

Такого самого висновку дійшов і Верховний Суд у прийнятому 15 лютого 2018 року Рішенні у зразковій справі №820/6514/17.

Враховуючи висновки, що викладені вище, у тому числі у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 вересня 2014 року, наведені вище обставини у даних спірних правовідносинах розцінюються судом як невиправдане втручання з боку Держави у право позивача.

Так, за наведених обставин на час спірних правовідносин позивач мав та має право на перерахунок пенсії відповідно до умов та порядку, які повинні були бути визначені Кабінетом Міністрів України ще в січні 2015 року, однак не визначені ані на момент його звернення за перерахунком пенсії 19.02.2019 року, ані дотепер, що і призвело до оспорювання рішення про відмову у такому перерахунку.

Відповідно до ч.4 ст.6 КАС України зазначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства яке регулює спірні відносини.

Ураховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що відсутність нормотворчої ініціативи з боку Держави не може бути передумовою для порушення прав людини на отримання пенсії, а також, що не визначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку раніше призначених пенсій, не може бути підставою для відмови позивачу у реалізації наявного у нього права на перерахунок раніше призначеної пенсії, так як, маючи відповідне право на перерахунок пенсії та перебуваючи в стані невизначеності внаслідок тривалої бездіяльності компетентного державного органу, позивач не може реалізувати своє право, яке установлено законом.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії на підставі статті 86 діючого на сьогодні Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, оскільки мав відповідне право раніше, безпосередньо з моменту призначення пенсії на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме з 26.11.2010 року, що також підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області від 06.09.2012 року (а.с. 31).

Відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 26 грудня 2014 року №76-VIII, яка набула чинності з 25 квітня 2015 року, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року у справі №826/8546/18 за позовом до Кабінету Міністрів України, третіх осіб на стороні Відповідача, які не заявляють самостійних вимог Пенсійного фонду України, Міністерства соціальної політики України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року, бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», визнана протиправною.

Таким чином, за бездіяльності Кабінету Міністрів України, яка визнана вищезазначеним рішенням суду від 07.11.2018 року у справі №826/8546/18 протиправною, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначені, а тому в законодавстві України створена прогалина в правовому регулюванні окремих відносин пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури в частині забезпечення права відповідної категорії осіб на перерахунок раніше призначеної пенсії.

Частиною шостою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовуються для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Прогалина в правовому регулюванні відносин традиційно вважається одним із найпоширеніших видів юридичних дефектів. Відсутність необхідного юридичного правила розмикає систему права та законодавства, знижує її узгодженість і, як наслідок, ефективність правового регулювання.

Для подолання прогалин, зазвичай, використовують такі засоби, як аналогія закону й аналогія права. В основі аналогії закону й аналогії права лежить логічний прийом аналогії: ідеї права, що вже реалізовані в одному місці закону, за допомогою застосування правила рівності узагальнюються і таким чином поширюють сферу свого застосування і на інші випадки

Враховуючи відсутність нормативного акту, який би регулював умови та порядок перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки вказаними нормативними документами врегульовано подібні правовідносини, що виникають у зв`язку з виникненням у особи права на перерахунок пенсії.

Суд при вирішенні даного спору вважає за можливе застосувати, зокрема, Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за тієї підстави, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, прирівнює службу у прокуратурі, як правоохоронному органі держави до служби у військових формуваннях та інших правоохоронних органах держави, які забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Так, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005. за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005. за №1566/11846, встановлено, що з метою перерахунку призначеної пенсії до Управління пенсійного фонду подається заява встановленого зразка.

За приписами пунктів 2, 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008. №45 (далі - Порядок №45) на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС повідомляють у п`ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що реалізація позивачем наявного у нього права на перерахунок раніше призначеної йому пенсії за вислугою років має бути здійснена відповідачем на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру», з застосуванням принципу аналогії закону, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» від 13 лютого 2008 рок №45, за дотримання таких вимог, як звернення до управління пенсійного фонду з відповідною заявою встановленого зразка та подання документів, підтверджуючими розмір заробітної плати за відповідною посадою.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд України і його територіальні підрозділи здійснюють керівництво та управління солідарною системою, проводять збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначають пенсії, підготовляють документи для їх виплат та виконують інші управлінські функції. Вони по суті є органами державної виконавчої влади і суб`єктами владних повноважень, а тому відповідно до вимог статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Водночас, і Європейський суд з прав людини у справі «Мюллер проти Австрії» (ухвала щодо прийняття заяви №6849/72 від 16.12.1974) зазначив, що у зв`язку зі сплатою обов`язкових внесків до пенсійного фонду у застрахованої особи виникає право власності на пенсію. На зазначене рішення послався Верховний Суд у Рішенні від 15.02.2018 року у зразковій справі №820/6514/17 (п.36 Рішення).

Оскільки позивач, постійно працюючи в органах прокуратури України, сплачував передбачені чинним законодавством страхові внески до Пенсійного фонду, тому дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії можуть вважатися, з урахуванням рішень Європейського Суду з прав людини, втручанням у його право на мирне володіння майном - пенсією.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 року дійшов висновку, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого Протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Таким чином, відмовляючи у перерахунку пенсії позивачеві за вислугою років, відповідач порушив соціальні права і свободи позивача, а саме гарантоване йому та наявне у нього право на перерахунок пенсії, в зв`язку з чим рішення відповідача №30 від 12.09.2019 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років з 02.09.2018 року визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги щодо проведення перерахунку пенсії з 02.09.2018 року суд виходить з того, що перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Тобто, враховуючи вищенаведені норми діючого законодавства, та те, що позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок 19.02.2019 року, перерахунок відповідачем має бути проведено саме з 19.02.2018 року, тобто так, як визначено Законом - не більш, як за 12 місяців з дати звернення.

Надаючи оцінку правовідносинам щодо визначення розміру заробітної плати позивача, з якої відповідачем має бути проведено перерахунок пенсії, суд виходить з наявних у матеріалах справи документів, які суд визнає письмовими доказами, а саме: довідки про призначення пенсії за вислугою років від 06.09.2012 року ОСОБА_1 ; довідки військової прокуратури Південного регіону України від 28.07.2016 року та 03.11.2016 року №18-126 вих-16 ОСОБА_1 ; довідки військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2016 року №1133 та №1532 від 02.12.2016 року ОСОБА_1 ; довідки про перерахунок пенсії від 05.05.2017 року; листа Військової прокуратури Південного регіону України №05/3-5983вих-19 від 25.10.2019 року.

Разом з тим в довідках Пенсійного фонду України підтверджено виплату пенсії 90% від заробітку та без обмеження її максимального розміру.

При цьому суд враховує, що наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства Фінансів України № 226/509 від 11 серпня 2003 року "Про затвердження порядку коригування розміру виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про Державну службу" затверджено «Порядок коригування розміру виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про Державну службу", відповідно до п.2 якого «розмір виплат (крім посадових окладів,надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), які нараховані виходячи з посадового окладу та рангу до прийняття постанови Кабінету Міністрів України про підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям і включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", коригується за коефіцієнтом підвищення посадового окладу та надбавки до нього за ранг, що визначається окремо для кожного працівника шляхом ділення суми посадового окладу і надбавки за ранг, встановлених йому постановою Кабінету Міністрів України про підвищення заробітної плати, на суму посадового окладу і надбавки до нього за ранг, які працівник мав до підвищення заробітної плати».

З урахуванням наявних у справі письмових доказів, провівши арифметичні розрахунки, суд дійшов висновку, що загальний розмір заробітної плати (грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії, складається з: посадового окладу (військових прокурор Болградського гарнізону) відповідно до частини третьої та пункту 11 частини 5 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Зкону №1774-VIII від 06.12.2016 та Закону №1798-VIII від 21.12.2016) у розмірі півтора (1,5) 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; оклад за військове звання (підполковник юстиції) відповідно до додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі 0,8 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) 1410 грн.; надбавки за вислугу років, відповідно до пункту 1 розділу ІV наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (45%); надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% посадового окладу; інших виплат (надбавка за виконання особливо важливих завдань або за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, згідно з Постановою КМУ №505 від 31.05.2012 року у розмірі 70% посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугою років; місячної премії, згідно з Постановою КМУ №505 від 31.05.2012 року у розмірі 40% суми грошового забезпечення; 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення, яка обчислюється з середньомісячного розміру грошового забезпечення; 1/12 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, яка обчислюється х середньомісячного розміру грошового забезпечення; індексації заробітної плати; надбавки ОУП, яка обчислюється шляхом множення загального розміру інших виплат (без посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років) та коефіцієнту підвищення посадового окладу та надбавки до нього за класний чин, розрахований відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства Фінансів України №226/509 від 11.08.2003 року.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не спростував правомірності вимог позивача, а також тверджень останнього про протиправність його бездіяльності в питаннях, що стосуються обов`язку проведення перерахунку пенсії.

За таких обставин відповідачем при прийнятті рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивачеві не було дотримано вимог чинного пенсійного законодавства, у зв`язку з чим порушено його конституційні права.

При цьому суд враховує, що на момент звернення позивача до відповідача чинною є стаття 86 Закону України "Про прокуратуру", яка передбачає наявність права у позивача на перерахунок раніше призначеної йому пенсії, а тому зміни до законодавства не позбавили позивача права на перерахунок пенсії.

На час звернення ОСОБА_1 за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і вказана бездіяльність Кабінету Міністрів України судом визнана протиправною.

Верховний Суд України у постанові від 01 липня 2014 року у справі №21-244а14 висловив правову позицію, відповідно до якої правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Згідно абзац 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Положеннями статті 46 Конституції України гарантовано право особи на соціальний захист, що включає і право на забезпечення громадян у старості. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вони є обґрунтованими та доведені належними доказами.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди 2 групи.

Як встановлено судом, позивач є інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 (а.с. 30), тобто в силу вищенаведеної норми, ОСОБА_1 є особою яка звільнена від сплати судового збору.

При цьому, як вбачається з адміністративного позову позивач просить суд стягнути з відповідача у дохід держави судовий збір відповідно до кількості заявлених ним вимог в позові.

Разом з тим, згідно до абз.2 ч.5 ст.139 КАС України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, позивачем не надано жодних доказів, щодо понесення судових витрат іншими особами на користь яких необхідно було б стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог такі судові витрати.

Отже, з огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до кількості позовних вимог судового збору у дохід держави.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови з 02.09.2018 року у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ на підставі підвищень, посадового окладу які відбулися - з 01 січня 2017 року відповідно до частини третьої та пункту 11 частини п`ятої статті 81 Закону України "Про прокуратуру", окладу за військове звання - з 01 січня 2018 року відповідно до додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та надбавки за вислугу років - з 01 жовтня 2017 року відповідно до пункту 1 розділу IV наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".

Скасувати індивідуальний акт - рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №30 від 12.09.2019 року про відмову у проведенні перерахунку з 02.09.2018 року ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яку обчислити з посадового окладу (військовий прокурор Белградського гарнізону (нині Білгород-Дністровського гарнізону) відповідно до частини третьої та пункту 11 частини п`ятої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону № 1774-УІІІ від 06.12.2016 та № 1798-УІІІ від 21.12.2016) у розмірі півтора (1,5) 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; окладу за військове звання (підполковник юстиції) відповідно до додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у розмірі 0,8 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) - 1410 гривень; надбавки за вислугу років, відповідно до пункту 1 розділу IV наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (45%); надбавки за службу в умовах режимних обмежень -15% посадового окладу; інших виплат (надбавка за виконання особливо важливих завдань або за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, згідно з постановою КМУ №505 від 31.05.2012 року у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугою років; місячної премії, згідно з Постановою КМУ №505 від 31.05.2012 року у розмірі 40% суми грошового забезпечення, 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення, яка обчислюється з середньомісячного розміру грошового забезпечення; 1/12 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, яка обчислюється з середньомісячного розміру грошового забезпечення; індексації заробітної плати; надбавки ОУП, яка обчислюється шляхом множення загального розміру інших виплат (без посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років) та коефіцієнту підвищення посадового окладу та надбавки до нього за класний чин, розрахований відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства Фінансів України №226/509 від 11.08.2003 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити певні дії у вигляді виплати ОСОБА_1 відповідної заборгованості з 02.09.2018 року по час проведення такого перерахунку з урахуванням вже отриманих виплат.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяІванов Е.А.

.