ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №1.380.2019.004697

05 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Громадської організації «Асоціація жінок-юристок України «Юрфем» до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація «Асоціація жінок-юристок України «Юрфем» (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Кульпарківська, 141/176) звернулася до суду з позовом до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Прорізна, 2), в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невжиття заходів щодо проведення перевірки телеканалу « 112 України», чи інших заходів реагування та їх порушення;

-зобов`язати відповідача вжити санкцій до телеканалу « 112 України» за порушення, яке мало місце 08.06.2019 у ефірі випуску ток -шоу «Чому так?».

Позовні вимоги обгрунтовує з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (від 25.10.2019 вх.№ 39094). Зазначає, що позивач звернулася зі скаргою до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якій просила провести перевірку випуску програми «Чому так?» від 8 червня 2019 року на телеканалі « 112 Україна» щодо трансляції стереотипних, дискримінаційних, сексиських висловлювань згідно з повноваженнями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. 15 серпня 2019 року відповідач, розглянувши скаргу, надав відповідь, у якій зазначив, що у Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення немає законних підстав для призначення перевірки та вжиття регуляторним органом відповідних заходів реагування. Позивач вважає, що така відмова відповідача є бездіяльністю, оскільки законодавством України закріплено принцип забезпечення рівності прав жінки і чоловіка; заборонено дискримінацію за ознакою статі. Відтак, вважає, що відповідач повинен був провести перевірку телеканалу « 112 України» та вжити санкцій до телеканалу « 112 України» за порушення, яке мало місце 08.06.2019 у ефірі випуску ток -шоу «Чому так?», не дивлячись на відсутність у відповідача підстав для призначення такої перевірки, визначених Законом України «Про телебачення та радіомовлення».

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву від 03.10.2019, яку суд отримав 10.10.2019. Відповідач заперечує позовні вимоги з огляду на те, що ч.2 ст.6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено вичерпний перелік випадків, коли Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення може застосовувати санкції до телерадіоорганізацій. Серед таких випадків не передбачено дискримінації за ознакою статі. Відтак, відповідач вважає, що діяв відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України. Заперечення на відповідь на відзив, на день ухвалення рішення, - до суду не надходило.

Суд встановив таке.

Позивач, Громадська організація «Асоціація жінок-юристок України «Юрфем», звернулася зі скаргою до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якій просила провести перевірку випуску програми «Чому так?» від 8 червня 2019 року на телеканалі « 112 Україна». Подання такої скарги було зумовлено тим, що на думку позивача, у зазначеній передачі були висловлювання, спрямовані на створення негативного образу жінок, згадки про жінок відбувалися у принизливому та образливому контексті, також було висловлено тези про неповноцінність жінок (а.с.24-26).

Відповідач, у листі від 15 серпня 2019 року №16/364 за результатами розгляду скарги позивача від 02.08.2019, зазначив, що у Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення немає законних підстав для призначення перевірки та вжиття регуляторним органом відповідних заходів реагування. У листі також вказано, що Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення фокусується на питаннях сексизму та гендерних стереотипів і розгляне можливість запропонувати медіаспільноті обговорити питання щодо необхідності створення проекту відповідного саморегулівного акту. Водночас відповідач у цьому ж листі висловив сподівання, що у новій редакції Закону України «Про телебачення і радіомовлення» це питання буде врегульоване.

Щодо права на звернення до суду, то суд зазначає, що позивач відповідно до свого Статуту має таке право.

Суд при вирішенні спору застосовує такі норми права.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення (Національна рада) є єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач.

Частиною1 ст.1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» встановлено, що Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Статтею 13 та 14 цього ж Закону визначено, що Національна рада наділена наглядовими та регуляторними повноваженнями щодо дотримання телерадіоорганізаціями вимог законодавства у галузі телерадіомовлення, а також нагляд за дотриманням ліцензіатами умов ліцензій.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада здійснює офіційний моніторинг телерадіопрограм, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення та застосовує в межах своїх повноважень санкції відповідно до закону.

Організація перевірок та проведення перевірок здійснюється на підставі Інструкції про порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, затвердженої рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 08.02.2012 № 115, зареєстрованого в Міністерств юстиції України 24 лютого 2012 за № 313/20626 (у редакції рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 09.11.2017 № 2127; далі Інструкція).

Статтею 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено, що санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовуються за рішенням суду або, у встановлених цим Законом випадках, за рішенням Національної ради. Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону та/або умов ліцензії. Національна рада приймає рішення про застосування санкцій на підставі наданих документальних свідчень, актів перевірки чи подання визначених цим Законом органів державної влади. Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; анулювання ліцензії на підставі рішення суду за позовом Національної ради.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено вичерпний перелік випадків, коли Національна рада може застосовувати санкції до телерадіоорганізацій, а саме: поширення відомостей, що становлять державну таємницю, або іншої інформації, яка охороняється законом; закликів до насильницької зміни конституційного ладу України; закликів до розв`язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті; необґрунтованого показу насильства; пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження; трансляції програм та передач, у яких телеглядачам та/або радіослухачам надаються послуги з ворожіння та гадання, а також платні послуги у сфері народної та/або нетрадиційної медицини; трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися; трансляції телепередач, виготовлених після 1 серпня 1991 року, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України. Для цілей застосування цієї норми використовуються визначення та критерії, встановлені Законом України "Про кінематографію"; трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. При цьому учасником аудіовізуального твору вважається фізична особа, яка брала участь у його створенні під власним ім`ям (псевдонімом) або як виконавець будь-якої ролі, виконавець музичного твору, що використовується в аудіовізуальному творі, автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер; розповсюдження і реклами порнографічних матеріалів та предметів; пропаганди наркотичних засобів, психотропних речовин з будь-якою метою їх застосування; поширення інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи; здійснення інших вчинків, за якими наступає кримінальна відповідальність.

Як видно із зазначеної норми, такою не передбачено застосування санкцій Національною радою за дискримінацію за ознакою статі.

Зрештою, представник позивач у відповіді на відзив також не заперечує, що Законом України «Про телебачення і радіомовлення» не передбачено такого випадку для застосування відповідачем санкцій, як дискримінація за ознакою статі, однак представник позивача вважає, що є інші рівнозначні норми права, зокрема, які встановлені Законами України, а також норми Конституції України, тому такі норми не можуть бути проігноровані відповідачем.

Зокрема, представник позивача покликається на ст.24 Конституції України, ст.6 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок», ст.5 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Однак, суд не погоджується з такими аргументами представника позивача з огляду на те, що відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як було викладено вище, частиною 2 ст.6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» не передбачено дискримінації за ознакою статі, як підстави для застосування Національною радою санкцій до відповідного суб`єкта.

Відтак, застосування відповідачем норм інших законів, з метою задоволення скарги позивача від 02.08.2019, суперечитиме імперативній нормі ч.2 ст. 19 Конституції України, якою встановлено дозвільний тип правового регулювання та який стосується діяльності суб`єктів владних повноважень.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.7 КАС України аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування, чим також спростовуються аргументи позивача щодо застосування відповідачем норм інших законів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача немає передбачених законом підстав для проведення перевірки та застосування санкцій до телеканалу « 112 України» за скаргою Громадської організації «Асоціація жінок-юристок України «Юрфем» від 02.08.2019.

Таким чином, позовні вимоги є безпідставними, з огляду на що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України судовий збір у сумі 1921,00грн. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

відмовити у задоволенні адміністративного позову Громадської організації «Асоціація жінок-юристок України «Юрфем» до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії повністю.

Судовий збір покладається на Громадську організацію «Асоціація жінок-юристок України «Юрфем».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.