ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2019 р. Справа№ 910/13064/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Дідиченко М.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 19.09.2019

розглянув апеляційну скаргу Національного банку України

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2018 (повний текст складено 01.10.2018)

у справі №910/13064/17 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Національного банку України

до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У серпні 2017 року Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа Фонду, ПАТ «Дельта Банк», відповідач-1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про зобов`язання уповноваженої особи Фонду додатково акцептувати (визнати) кредиторські вимоги Національного банку України у розмірі 23 944 916,68 грн; внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» у частині збільшення акцептованих вимог кредиторів Національного банку України на суму 23 944 916,68 грн та подання змін на затвердження виконавчою дирекцією Фонду та зобов`язання Фонду затвердити змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку в частині збільшення акцептованих вимог кредиторів Національного банку України.

1.2. Позовні вимоги про зобов`язання додатково акцептувати (визнати) кредиторські вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем 1 не було акцептовано кредиторські вимоги Національного банку України на загальну суму 23 944 916,68 грн, з яких: 22 444 916,68 грн - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за кредитом; 1 500 000,00 грн - штрафи за неналежне виконання умов кредитних договорів у зв`язку з тим, що вказані зобов`язання АТ «Дельта Банк» були відсутні в балансі банку станом на 05.10.2015, тобто на дату запровадження ліквідаційної процедури в ПAT «Дельта Банк».

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

2.1. Закон України «Про Національний банк України» визначає, що Національний банк України, зокрема, виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування, для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції, а саме надає кредити банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком (п. 3 ст. 7, п. 1 ст. 42 Закону).

2.2. На підставі наведених положень Закону, Національним банком України (кредитор) було надано ПАТ «Дельта Банк» (позичальник) кредитні кошти на підставі наступних кредитних договорів: кредитний договір №41/09/3 від 06.05.2009, №41/09/4 від 06.05.2009, №41/09/5 від 06.05.2009, №41/09/6 від 10.06.2009, №51 від 22.10.2008, №64 від 05.11.2008, №39/09-08/СТ від 11.09.2008, №86/11-08/СТ від 11.11.2008, №144/1 від 29.12.2008, №144/2 від 30.12.2008, №144/3 від 31.12.2008, №144/4 від 05.01.2009, №144/5 від 12.01.2009, №144/6 від 29.01.2009, №144/7 від 06.02.2009, №144/8 від 11.02.2009, №144/9 від 13.02.2009, №144/10від 16.02.2009, №144/11 від 27.02.2009, №144/12 від 04.03.2009, №144/13 від 05.03.2009, №144/14 від 13.03.2009, №144/15 від 20.03.2009, №144/16 від 06.04.2009, №144/17 від 15.04.2009, №144/18 від 17.04.2009, №144/19 від 30.04.2009, №144/20 від 03.06.2009, №144 від 29.12.2008, №66/11-08/СТ від 06.11.2008, №01/1 від 19.01.2009, №01/8 від 05.03.2009, №01/9 від 11.03.2009, №01/11 від 03.04.2009, №01/15 від 18.06.2009, №1 від 18.02.2009, №90 від 12.11.2008, №09/09 від 10.02.2009, №42 від 12.09.2014, №08 від 04.03.2014, №06 від 26.02.2014, №37 від 11.04.2014, №132/04-14/КТ від 23.04.2014, №147/05-14/КТ від 19.05.2014 (всього 44 договори) (надалі разом - кредитні договори). Пеня за прострочення оплат по кредиту та за відсотками нарахована по 42 договорам (без кредитних договорів № 39/09-08/СТ від 11.09.2008 та №144 від 29.12.2008).

2.3. За умовами кредитних договорів кредитор надав позичальнику кредит у сумі, обумовленій у відповідному кредитному договорі, для підтримання ліквідності, а позичальник, в свою чергу, взяв на себе наступні зобов`язання (згідно п. 2.3 вказаних кредитних договорів): повернути суму кредиту та нараховані за ним проценти, згідно графіку, зазначеному у відповідному кредитному договорі; сплачувати відсотки за користування кредитом, у порядку та на умовах, обумовлених у відповідному кредитному договорі; у разі несплати або несвоєчасної сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом, сплатити пеню в розмірі 0,5 процента від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення виконання зобов`язань. Базовою кількістю днів для нарахування пені є фактична кількість днів у місяці/році; у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених кредитним договором, сплатити кредитору штраф у розмірі 30 000,00 грн.

2.4. З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір №12 до кредитного договору № 41/09/3 від 06.05.2009, яким домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 року - 02.02.2015».

27.01.2015 сторони уклали додатковий договір № 13 до кредитного договору № 41/09/3 від 06.05.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти останній абзац п. 1.3. у наступній редакції: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 року - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 14 до кредитного договору № 41/09/3 від 06.05.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3. у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

Оскільки відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами №12, 13, 14 до кредитного договору № 41/09/3 від 06.05.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 09.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 3 01.02.2015 - 03.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 19 931, 79 грн.

2.5. 04.12.2014 сторони уклали додаткову угоду № 11 до кредитного договору №41/09/4 від 06.05.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3. кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 року - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 13 до кредитного договору № 41/09/4 від 06.05.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3. у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 11, 13 до кредитного договору № 41/09/4 від 06.05.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 09.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 3 01.02.2015 - 03.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 19 077, 98 грн.

2.6. 04.12.2014 сторони уклали додаткову угоду № 11 до кредитного договору №41/09/5 від 06.05.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3. кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 року - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 12 до кредитного договору № 41/09/5 від 06.05.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3. у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

Оскільки відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 11, 12 до кредитного договору № 41/09/5 від 06.05.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 09.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 3 01.02.2015 - 03.02.2015, за 04.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 58 271, 25 грн.

2.7. 04.12.2014 сторони уклали додаткову угоду № 10 до кредитного договору №41/09/6 від 10.06.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3. кредитного договору абзацом такого змісту: !позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 року - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 11 до кредитного договору № 41/09/6 від 10.06.2009, згідно з п. 1 якого сторони домовились викласти п. 1.3. у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 10, 11 до кредитного договору № 41/09/6 від 10.06.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 09.01.2015, з 10.01.2015 - 12.01.2015, з 16.01.2015 - 29.01.2015, за 30.01.2015, за 31.01.2015, з 01.02.2015 - 02.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 8 791, 27 грн.

2.8. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 37 до кредитного договору №51 від 22.10.2008, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3. кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 15.01.2015».

27.01.2015 сторони уклали договір про внесення змін та доповнень № 39 до кредитного договору № 51 від 22.10.2008, згідно з п. 2 якого сторони домовились доповнити п. 1.3. абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за період з 15.01.2015 по 31.01.2015 - 27.02.2015».

2.9. 02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 40 до кредитного договору № 51 від 22.10.2008, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3. у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 37, 39, 40 до кредитного договору № 51 від 22.10.2008, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 09.01.2015, з 10.01.2015 - 12.01.2015, з 16.01.2015 - 29.01.2015, за 30.01.2015, за 31.01.2015, з 01.02.2015 - 02.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 173 536, 23 грн.

2.10. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №64 від 05.11.2008, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3. кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 39 до кредитного договору № 64 від 05.112008, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3. у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 39 до кредитного договору № 64 від 05.11.2008, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 12.01.2015, за 13.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 04.02.2015, з 05.02.2015 - 06.02.2015, з 07.02.2018 - 09.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 132 823, 48 грн.

2.11. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №86/11-08/СТ від 11.11.2008, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 86/11-08/СТ від 11.11.2008, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3. у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 86/11-08/СТ від 11.11.2008, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 13.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 09.02.2015, за 10.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 139 309, 92 грн.

2.12. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/1 від 29.12.2008, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3. кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/1 від 29.12.2008, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/1 від 29.12.2008, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 13.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 10.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 68 681, 99 грн.

2.13. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/2 від 30.12.2008, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3. кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/2 від 30.12.2008, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3. у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/2 від 30.12.2008, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 13.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 10.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 13 122, 23 грн.

2.14. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/3 від 31.12.2008, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/3 від 31.12.2008, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/3 від 31.12.2008, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 13.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 10.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 20 597, 11 грн.

2.15. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/4 від 05.01.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/4 від 05.01.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/4 від 05.01.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 13.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 10.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 9 362, 33 грн.

2.16. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/5 від 12.01.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/5 від 12.01.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/5 від 12.01.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 13.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 10.02.2015, за 11.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 13 656, 86 грн.

2.17. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/6 від 29.01.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/6 від 29.01.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/6 від 29.01.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 13.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 11.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 16 709, 30 грн.

2.18. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/7 від 06.02.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/7 від 06.02.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3. у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/7 від 06.02.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 13.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 11.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 30 068, 80 грн.

2.19. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/8 від 11.02.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/8 від 11.02.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/8 від 11.02.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 13.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 11.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 2 914, 40 грн.

2.20. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/9 від 13.02.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/9 від 13.02.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/9 від 13.02.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 13.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 11.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 3 885, 88 грн.

2.21. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/10 від 16.02.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/10 від 16.02.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/10 від 16.02.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 13.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 11.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 31 087,05 грн.

2.22. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/11 від 27.02.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/11 від 27.02.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3. у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/11 від 27.02.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 13.01.2015, за 14.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 11.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 21 427, 15 грн.

2.23. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/12 від 04.03.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/12 від 04.03.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/12 від 04.03.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 14.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 11.02.2015, за 12.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 40 844, 33 грн.

2.24. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/13 від 05.03.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/13 від 05.03.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/13 від 05.03.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 14.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 12.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 164 831, 69 грн.

2.25. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/14 від 13.03.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/14 від 13.03.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/14 від 13.03.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 14.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 12.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 20 603, 96 грн.

2.26. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/15 від 20.03.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/15 від 20.03.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3» у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/15 від 20.03.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 14.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 12.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 31 524, 06 грн.

2.27. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/16 від 06.04.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/16 від 06.04.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/16 від 06.04.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 14.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 12.02.2015, з 13.02.2015 - 19.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 7 844, 02 грн.

2.28. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/17 від 15.04.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/17 від 15.04.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3. у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/17 від 15.04.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 14.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 19.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 2 809,10 грн.

04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/18 від 17.04.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/18 від 17.04.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/18 від 17.04.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 14.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 19.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 6 639, 72 грн.

2.29. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/19 від 30.04.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/19 від 30.04.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/19 від 30.04.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 14.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 19.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 5 107,47 грн.

2.30. 04.12.2014 сторони уклали договір про внесення змін № 36 до кредитного договору №144/20 від 03.06.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір про внесення змін № 38 до кредитного договору № 144/20 від 03.06.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3. у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 36, 38 до кредитного договору № 144/20 від 03.06.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 14.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 19.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 10 447,85 грн.

2.31. 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір № 16 до кредитного договору № 66/11-08/СТ від 06.11.2008, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015»".

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 18 до кредитного договору № 66/11-08/СТ від 06.11.2008, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 16, 18 до кредитного договору № 66/11-08/СТ від 06.11.2008, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 14.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 19.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 42 131,18 грн.

2.32. 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір № 16 до кредитного договору № 01/1 від 19.01.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 18 до кредитного договору № 01/1 від 19.01.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 16, 18 до кредитного договору № 01/1 від 19.01.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 14.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 19.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 72 205,65 грн.

2.33. 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір № 18 до кредитного договору № 01/8 від 05.03.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 20 до кредитного договору № 01/8 від 05.03.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 18, 20 до кредитного договору № 01/8 від 05.03.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 14.01.2015, за 15.01.2015, з 16.01.2015 - 29.01.2015, за 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 27.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 43 566,95 грн.

2.34. 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір № 17 до кредитного договору № 01/9 від 11.03.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 18 до кредитного договору № 01/9 від 11.03.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 17, 18 до кредитного договору № 01/9 від 11.03.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 15.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 19.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 131 505,82 грн.

2.35. 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір № 17 до кредитного договору № 01/11 від 03.04.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 19 до кредитного договору № 01/11 від 03.04.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 17, 19 до кредитного договору № 01/11 від 03.04.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 15.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 19.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 41 330,40 грн.

2.36. 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір № 17 до кредитного договору № 01/15 від 18.06.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 18 до кредитного договору № 01/15 від 18.06.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 17, 18 до кредитного договору № 01/15 від 18.06.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 15.01.2015, з 16.01.2015 - 20.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 19.02.2015, за 20.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 66 441,47 грн.

2.37. 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір № 10 до кредитного договору № 1 від 18.02.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 11 до кредитного договору № 1 від 18.02.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 не здійснив погашення по кредиту позивач здійснив нарахування пені за прострочення кредиту за 26.02.2015 в сумі 12, 11 грн. Також, оскільки відповідач 1 не здійснив у строк, встановлений додатковими угодами № 10, 11 до кредитного договору № 1 від 18.02.2009 погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.12.2014 - 04.12.2014, з 27.12.2014 - 31.12.2014, з 01.01.2015 - 26.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 27.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 42 431,05 грн.

2.38. 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір № 6 до кредитного договору № 90 від 12.11.2008, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 7 до кредитного договору № 90 від 12.11.2008, згідно з п. 1 якого сторони домовились викласти розділ 1 «Предмет договору» кредитного договору від 12.11.2008 № 90 у такій редакції (п. 1.3.): «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 не здійснив погашення по кредиту позивач здійснив нарахування пені за прострочення кредиту за 26.02.2015 в сумі 12,11грн. Також, оскільки відповідач 1 не здійснив у строк встановлений додатковими угодами № 6, 7 до кредитного договору № 90 від 12.11.2008 погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.12.2014 - 04.12.2014, з 27.12.2014 - 31.12.2014, з 01.01.2015 - 26.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 27.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 17 655,23 грн.

2.39. 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір № 9 до кредитного договору № 09/09 від 10.02.2009, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 10 до кредитного договору № 09/09 від 10.02.2009, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 9, 10 до кредитного договору № 09/09 від 10.02.2009, не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.12.2014 - 04.12.2014, з 27.12.2014 - 31.12.2014, з 01.01.2015 - 26.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 27.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 25 330,90 грн.

2.40. 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір № 2 до кредитного договору № 42 від 12.09.2014, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.4 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

27.01.2015 сторони уклали додатковий договір № 3 до кредитного договору № 42 від 12.09.2014, згідно з п. 1 якої сторони домовились змінити п. 1.2 кредитного договору здійснивши зміну графіка погашення (повернення кредиту).

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 4 до кредитного договору № 42 від 12.09.2014, згідно з п. 1, 2 якого сторони домовились змінити п. 1.2 кредитного договору здійснивши зміну графіка погашення (повернення кредиту) та домовились викласти п. 1.4 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 не здійснив погашення по кредитивному договору № 42 від 12.09.2014 в строк, встановлений договором, позивач здійснив нарахування пені за прострочення кредиту з 01.12.2014 - 31.12.2014, з 01.01.2015 - 20.01.2015 в сумі 994 585,18 грн.

Також, оскільки відповідач 1 не здійснив у строк встановлений додатковими угодами № 2, 4 до кредитного договору № 42 від 12.09.2014 погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.12.2014 - 04.12.2014, з 27.12.2014 - 31.12.2014, з 01.01.2015 - 26.01.2015, за 27.01.2015, за 28.01.2015, за 29.01.2015, з 30.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 27.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 961 141,03 грн.

2.41. 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір № 2 до кредитного договору № 08 від 04.03.2014, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.4 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 4 до кредитного договору № 08 від 04.03.2014, згідно з п. 2, 3 якого сторони домовились змінити п. 1.2 кредитного договору здійснивши зміну графіка погашення (повернення кредиту) та домовились викласти п. 1.4 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

Графік повернення кредиту за договором № 08 від 04.03.2014 обліковувався за двома системними номерами: перший - 10005047001, другий - 10005047002 .

У зв`язку з тим, що відповідач 1 не здійснив погашення по кредитивному договору № 08 від 04.03.2014 (за системним № 10005047001) в строк встановлений договором, позивач здійснив нарахування пені за прострочення кредиту з 27.02.2015 - 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 864 090,24 грн. Також, оскільки відповідач 1 не здійснив у строк, встановлений додатковими угодами № 2, 3 до кредитного договору № 08 від 04.03.2014 погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 20.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 20.02.2015, за 27.02.2015, 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 153 387,88 грн.

Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач 1 не здійснив погашення по кредитивному договору № 08 від 04.03.2014 (за системним № 10005047002) в строк, встановлений договором, позивач здійснив нарахування пені за прострочення кредиту з 27.02.2015 - 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 6 528 493,16 грн. Також, оскільки відповідач 1 не здійснив у строк встановлений додатковими угодами № 2, 3 до кредитного договору № 08 від 04.03.2014 погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.01.2015 - 20.01.2015, за 21.01.2015, 22.01.2015, 23.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 20.02.2015, з 21.02.2015 - 23.02.2015, за 24.02.2015, 25.02.2015, 26.02.2015, 27.02.2015, 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 1 357 957,22 грн.

2.42. 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір № 1 до кредитного договору № 06 від 26.02.2014, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.4 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 2 до кредитного договору № 06 від 26.02.2014, згідно з п. 2, 3 якого сторони домовились змінити п. 1.2 кредитного договору здійснивши зміну графіка погашення (повернення кредиту) та домовились викласти п. 1.4 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 не здійснив погашення по кредитивному договору № 06 від 26.02.2014 в строк встановлений договором, позивач здійснив нарахування пені за прострочення кредиту з 21.02.2015 - 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 7 599 704, 64 грн. Також, оскільки відповідач 1 не здійснив у строк, встановлений додатковими угодами № 1, 2 до кредитного договору № 06 від 26.02.2014 погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.12.2014 - 04.12.2014, з 27.12.2014 - 31.12.2014, 01.01.2015 - 23.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 20.02.2015, з 21.02.2015 - 27.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 889 790,07 грн.

2.43. 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір № 2 до кредитного договору № 37 від 11.04.2014, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.4 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за листопад 2014 року - 26.12.2014, за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 4 до кредитного договору № 37 від 11.04.2014, згідно з п. 3 якого сторони домовились викласти п. 1.4 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 2, 4 до кредитного договору № 37 від 11.04.2014 не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 01.12.2014 - 04.12.2014, з 27.12.2014 - 31.12.2014, 01.01.2015 - 23.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 27.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 674 668,24 грн.

2.44. 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір № 2 до кредитного договору № 132/04-14/КТ від 23.04.2014, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 3 до кредитного договору № 132/04-14/КТ від 23.04.2014, згідно з п. 2 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 2, 3 до кредитного договору № 132/04-14/КТ від 23.04.2014 не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 27.12.2014 - 31.12.2014, 01.01.2015 - 23.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 27.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 391 564,85 грн.

2.45. 04.12.2014 сторони уклали додатковий договір № 2 до кредитного договору № 147/05-14/КТ від 19.05.2014, згідно з п. 1 якої сторони домовились доповнити п. 1.3 кредитного договору абзацом такого змісту: «позичальник сплачує нараховані проценти за користування кредитом за грудень 2014 року - 27.01.2015, за січень 2015 - 27.02.2015».

02.03.2015 сторони уклали додатковий договір № 3 до кредитного договору № 147/05-14/КТ від 19.05.2014, згідно з п. 1 якого сторони домовились викласти п. 1.3 у такій редакції: «сторони домовились перенести з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 термін сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, квітень 2015 року, травень 2015 року».

У зв`язку з тим, що відповідач 1 у строк, встановлений додатковими угодами № 2, 3 до кредитного договору № 147/05-14/КТ від 19.05.2014 не здійснив погашення нарахованих процентів, позивач здійснив нарахування пені за прострочення оплати відсотків з 27.12.2014 - 31.12.2014, 01.01.2015 - 23.01.2015, з 24.01.2015 - 26.01.2015, з 28.01.2015 - 31.01.2015, з 01.02.2015 - 05.02.2015, з 06.02.2015 - 27.02.2015, за 28.02.2015, з 01.03.2015 - 02.03.2015 в сумі 473 004,07 грн.

2.46. Отже, загальний розмір нарахованих Національним банком України пені за прострочення виконання зобов`язань АТ «Дельта Банк» (прострочення повернення кредитів та несвоєчасна сплата відсотків за кредитними договорами) складає 22 444 916,68 грн.

2.47. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 №181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені ст. 37, 38, 51, ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

2.48. Інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам банку було опубліковано в газеті «Голос України» №187 (6191) від 08.10.2015 та розміщено на офіційному сайті Фонду у мережі Інтернет (www.fg.gov.ua).

2.49. З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм правом та звернувся 28.10.2015 із заявою №18-02012/81701 з кредиторськими вимогами до ПАТ «Дельта Банк», у якій заявив вимоги за наведеними вище кредитними договорами у сумі, що станом на 02.10.2015 склала 9 367 016 223,89 грн, а саме: заборгованості за кредитами у сумі 8 557 712 172,17 грн; процентів за користування кредитами у сумі 770 844 944,62 грн; пені за кредитами у сумі 29 808 615,28 грн; пені за процентами у сумі 8 650 491,82 грн. До заяви були включені вимоги щодо сплати штрафів за неналежне виконання умов наведених вище кредитних договорів у загальній сумі 1 500 000,00 грн.

2.50. Уповноважена особа Фонду у електронному повідомленні від 04.04.2016 №3032 надала позивачу інформацію про акцептування його вимог як кредитора ПАТ «Дельта Банк» в сумі 9 344 571 307,23 грн, а саме: заборгованість за кредитами у сумі 8 557 712 172,17 грн; заборгованість за процентами у сумі 770 844 944,62 грн; пеня 16 014 190,43 грн.

Про акцептування решти сум, які були заявлені позивачем у заяві №18-02012/81701 від 28.10.2015 та інформації щодо причини відхилення частини кредиторських вимог позивача від відповідача-1 не надано.

2.51. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до акта звірки наявної заборгованості ПАТ «Дельта Банк» за кредитними договорами, укладеними з Національним банком України від 17.11.2016, відповідачем-1 не було акцептовано кредиторські вимоги позивача на загальну суму 23 944 916,68 грн, з яких: 22 444 916,68 грн - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за кредитом; 1 500 000,00 грн - штрафи за неналежне виконання умов кредитних договорів з огляду на те, що вказані зобов`язання ПАТ «Дельта Банк» були відсутні в балансі банку на 05.10.2015, тобто на дату запровадження ліквідаційної процедури в ПAT «Дельта Банк».

2.52. Не акцептування та не включення до реєстру уповноваженою особою кредиторських вимог щодо пені та штрафу, нарахованих згідно умов наведених вище кредитних договорів, стало підставою для звернення Національного банку України з даним позовом до суду, з підстав порушення його прав як кредитора.

3. Короткий зміст прийнятих судових рішень

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 у справі №910/13064/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017, у задоволенні позовних вимог Національного банку України відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що судом не встановлено, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, 34 ГПК України, в редакції, що діяла до 15.12.2017 протиправної бездіяльності щодо позивача та порушення його прав чи інтересів щодо зобов`язання затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».

3.2. Постановою Верховного Суду від 23.05.2018 судом частково задоволено касаційну скаргу Національного банку України, скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій, у порушення приписів ст. ст. 34, 36, 43 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), дійшли висновку про те, що заборгованість на суму 22 444 916, 68 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за кредитом та 1 500 000,00 грн. штрафу за неналежне виконання умов кредитних договорів не обліковувалась на балансі ПАТ «Дельта Банк», а тому Уповноваженою особою правомірно відхилені кредиторські вимоги Національного банку України у вказаній сумі, оскільки ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами не досліджувався баланс ПАТ «Дельта Банк», з огляду на його відсутність у матеріалах справи.

Водночас, суд касаційної інстанції зазначив, що доводи касаційної скарги про те, що надані позивачем розрахунки заборгованості ПAT «Дельта Банк» при розгляді даної справи щодо нарахування пені за простроченими відсотками здійснювалось не за весь період прострочення, а лише за дні, на які відстрочення сплати відсотків не розповсюджувалось, не розглядались судом касаційної інстанції, оскільки дані обставини не перевірялись судами, а оскаржувані рішення не містять дослідження наданих позивачем розрахунків заборгованості та виписок з рахунків за кредитами ПAT «Дельта Банк».

3.3. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 в позові Національного банку України відмовлено повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що під час формування реєстру вимог кредиторів уповноважена особа не визначає та не розраховує для кожного кредитора суму заборгованості, а формує реєстр вимог кредиторів виключно на підставі даних балансу банку станом на 05.10.2015 (дату відкликання банківської ліцензії ПАТ «Дельта Банк» та введення у ньому процедури ліквідації).

Відсутність на балансі банку заборгованості за кредитними договорами в частині пені та штрафу, що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки розрахунків від 17.11.2016, свідчить про відсутність підстав для включення заявленого позивачем розміру штрафних санкцій до реєстру вимог кредиторів.

Також суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитними договорами та здійснивши аналіз умов укладених додаткових договорів за грудень 2014 року, січень-березень 2015 року (якими сторонами погодили відстрочити терміни сплати нарахованих процентів за користування кредитом по всіх кредитних договорах, зокрема, за листопад - грудень 2014 року та січень-травень 2015 року) дійшов висновку, що заявлена позивачем пеня за прострочення сплати відсотків за вищевказані періоди є неправомірною, у зв`язку з встановленим відстрочення виконання зобов`язань щодо сплати відповідних відсотків.

3.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2018 в частині позовних вимог до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов Національного банку України задоволено частково.

Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. додатково акцептувати (визнати) кредиторські вимоги Національного банку України у розмірі 23 944 916,68 грн; внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» в частині збільшення акцептованих вимог кредиторів Національного банку України на суму 23 944 916,68 грн та подати зміни на затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог Національного банку України до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без змін.

Здійснено новий розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутність інформації стосовно заборгованості на балансі ПАТ «Дельта Банк» не може бути єдиними фактичними даними щодо наявності або відсутності заборгованості перед Національним банком України. Стан заборгованості а має бути встановлений на підставі первинних документів, що підтверджують або ж спростовують її наявність.

Суд апеляційної інстанції посилався на акт звірки від 17.11.2016, щодо заборгованості ПАТ «Дельта Банк» за кредитними договорами станом на 05.10.2015 у відповідності до якого, в балансі ПАТ «Дельта Банк» відсутня заборгованість в розмірі 23 944 916,68 грн. (22 444 916,68 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків за кредитними договорами та 1 500 000,00 грн. - штраф за неналежне виконання умов кредитних договорів).

Вказаний акт від 17.11.2016 додатково підтверджує факт розбіжності в бухгалтерському обліку позивача та балансі ПАТ «Дельта Банк» станом на 05.10.2015.

Крім того, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення укладених додаткових договорів (якими сторони погодили відстрочити терміни сплати нарахованих процентів за користування кредитом по всіх кредитних договорах) дійшов висновку, що періоди, в які було допущено прострочення сплати процентів до укладення договорів про перенесення сплати процентів за користування кредитними коштами, є простроченням виконання зобов`язання, у зв`язку з чим Національним банком України правомірно нараховано пеню за прострочення сплати відсотків за заявлені та перевірені судом періоди.

Також суд апеляційної інстанції, наголошуючи на тому, що кредитні договори містять норми про відповідальність ПАТ «Дельта Банк» у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за кредитними договорами у вигляді штрафу, дійшов висновку про наявність підстав для нарахування штрафів за неналежне виконання позичальником кредитних договорів.

3.5. Постановою Верховного Суду від 10.01.2019 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. задоволено частково. Постанову апеляційного господарського суду від 10.01.2019 у справі №910/13064/17 скасовано. Справу №910/13064/17 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційному господарському суду необхідно встановити фактичний розмір пені та штрафу, оскільки позивачем у розрахунки пені включено в періоди простроченого платежу і день фактичної сплати заборгованості, та, в залежності від встановленого та згідно з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, Національний банк України звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

4.2. Національний банк України в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що:

- висновок суду першої інстанції про те, що позивачем неправомірно нарахована пеня за несплату відсотків є невірним, оскільки нарахування пені здійснювалося за фактичне порушення зобов`язань по сплаті відсотків до моменту їх відстрочення, при цьому будь-якого відстрочення та/або прощення сплати пені, яка нарахована за попередні періоди кредитним договором та додатковими договорами, не передбачено;

- на момент складання реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк», у розпорядженні уповноваженої особи перебували документи, які підтверджували фактичні дані щодо кредиторських вимог Національного банку України, у тому числі на суму штрафних санкцій в розмірі 23 944 916,68 грн;

- Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/8132/17 дійшла висновку, що відображення чи не відображення штрафних санкцій за кредитними договорами (за якими боржником є банк, що перебуває у ліквідації) на балансі банку не є підставою для відмови у акцептуванні відповідних кредиторських вимог, адже зобов`язання по сплаті штрафних санкцій виникають із правочину (відповідного кредитного договору), а не з балансу банку.

4.3. Під час нового розгляду справи у суді апеляційної інстанції Національний банк України надав суду додаткові письмові пояснення з урахуванням вказівок Верховного Суду викладених у постанові від 10.01.2019 у даній справі, зокрема, щодо необхідності дослідження при новому розгляді, правомірність включення Національним банком України до розрахунку пені днів фактичного погашення заборгованості.

Так, позивач зазначив, що пеня за несплату або несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами нараховувалась на наступний день після виникнення заборгованості та припинялась, у випадку погашення такої заборгованості, в день такого погашення включно.

Як на правомірність таких розрахунків скаржник посилається на абз.4 п.1.3 розділу VI Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 30.04.2009 №259, та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 06.05.2009 за №410/16426 (далі - Положення №259), яке було чинним на момент виникнення пені, що розглядається у даній справі, Національний банк з наступного календарного дня, що настає за днем невиконання банком зобов`язань за укладеним кредитним договором нараховує пеню в розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до абз.5 п. 1.3 розділу VI Положення №259 нарахування пені припиняється з дати виконання простроченого зобов`язання (дата також уключається до розрахунку заборгованості за пенею) або через шість місяців з дати, коли зобов`язання мало бути виконано.

Аналогічні положення містяться і в Положенні про застосування Національним банком України стандартних інструментів регулювання ліквідності банківської системи, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 615, відповідно до п.97 якого Національний банк з наступного календарного дня, що настає за днем невиконання банком зобов`язань, нараховує пеню в розмірі 0,1 процента від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період прострочення виконання зобов`язання. Нарахування пені припиняється на наступний день після виконання банком простроченого зобов`язання або через шість місяців із дати, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, на думку скаржника, включення до розрахунків заборгованості в періоди простроченого платежу дня фактичної сплати заборгованості є правомірним та відповідає вищезазначеним правовим нормам.

4.4. При цьому, Національний банк України, звернув увагу суду на те, що пеня за кредитними договорами була нарахована за періоди часу, коли АТ «Дельта Банк» порушував умови договорів, в тому числі невчасно повертав відсотки за користування кредитами чи безпосередньо прострочував повернення кредиту.

В подальшому сторони неодноразово переносили строки сплати відповідних коштів, проте до моменту укладення відповідних договорів про внесення змін до кредитних договорів, Національним банком правомірно нараховано штрафні санкції (пеня та штраф).

Нарахування пені за прострочення сплати відсотків та несвоєчасне повернення кредитних коштів здійснювалося Національним банком за періоди в межах 01.12.2014-02.03.2015, тобто до запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» (03.03.2015) та укладення додаткових договорів до кредитних договорів, якими було пролонговано строки користування кредитами або повернення відсотків за користування ними.

Додатковими договорами від 02.03.2015 до кредитних договорів не передбачалося прощення та/або відстрочення сплати уже нарахованої пені за попередні періоди.

Таким чином, на переконання скаржника, Національним банком України правомірно нарахована пеня за прострочення повернення кредитів та несплату відсотків за користування ними, оскільки нарахування пені здійснювалося за фактичне порушення зобов`язань по сплаті відсотків до моменту їх відстрочення.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

5.1. У відзиві на апеляційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як під час попереднього розгляду, так і під час нового розгляду справи заперечив проти задоволення апеляційної скарги Національного банку України та просив скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Крім того, Фонд вказує, що, згідно зі ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п. 4.21, 4.22 Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку, під час формування реєстру вимог кредиторів уповноважена особа не визначає та не розраховує для кожного кредитора суму заборгованості, а формує реєстр вимог кредиторів виключно на підставі даних балансу банку.

Також, Фонд вказує, що відповідно до Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку, підставою для затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів є пропозиції уповноваженої особи щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог, а тому порушення прав та інтересів позивача за заявленими вимогами до Фонду відсутні.

Що стосується позовних вимог до Фонду, відповідач 2 зазначив, що повноваження тимчасового адміністратора та ліквідатора ПАТ «Дельта Банк» були делеговані виконавчою дирекцією Фонду уповноваженій особі. Вимоги позивача пов`язані з акцептування кредиторських вимог до банку та зобов`язання затвердити такі зміни до реєстру вимог ПАТ «Дельта Банк», на думку відповідача 2, є передчасними.

5.2. Уповноважена особа Фонду у своєму відзиві на апеляційну скаргу під час нового розгляду справи, з урахуванням вказівок Верховного Суду, заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ПАТ «Дельта Банк» вважає, що згідно зі змістом останніх укладених додаткових договорів, сторони домовились перенести сплату відсотків за лютий - травень 2015 року на 10 червня 2015 року.

Тобто строк відстрочення було зазначено за весь лютий та за весь березень, а тому нарахування пені за цей період є недопустимим, оскільки оплата зобов`язань була відстрочена.

На переконання ПАТ «Дельта Банк», вказані умови зазначені у тексті додаткових договорів від 02.03.2015, строк визначений як відстрочення за весь місяць, тобто за всі дні лютого 2015 та всі дні березня 2015. Тобто відсутнє порушення зобов`язання, а при відсутності порушення зобов`язання неможливе стягнення неустойки та відповідно настання відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, нарахування пені є неможливим, оскільки зобов`язання не прострочено, а нарахування штрафу є неможливим, оскільки відсутній факт невиконання, або неналежного виконання договору.

5.3. Крім того, ПАТ «Дельта Банк» зазначає, що Постановами Національного банку України, як актами індивідуальної дії, на підставі яких було укладено зміни до кредитних договорів врегульовані погодження кредитором умови про відстрочення оплати і перенесення строків користування кредитом.

Так, відповідач-1 зазначає, що 06.11.2014 винесено постанову НБУ № 714 «Про внесення змін до деяких розпорядчих документів Національного банку України» відповідно до тексту якої пунктом 5 вказано, що нараховані санкції (пеня та штрафи) за невиконання банками умов кредитних договорів щодо сплати процентів за жовтень 2014 року не застосовуються.

На підставі Постанови Правління НБУ від 09.10.2014 № 655, текст пункту 2 якої містить умови, що у разі наявності в банку простроченої заборгованості нарахованими процентами за операціями рефінансування на момент прийняття цієї постанови наявна сума боргу включається до загального обсягу заборгованості банку за цими операціями. Стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів та штрафів, накладених за порушення умов відповідних кредитних договорів, не здійснюється.

Таким чином, на переконання відповідача-1, оскільки, між сторонами відсутній спір саме за тілом кредиту, то зазначене свідчить, що уклавши у грудні 2014 року додаткові договори з посиланням на вказану Постанову Правління НБУ № 655 нарахування пені і штрафів неможливо.

5.4. До того ж, ПАТ «Дельта Банк» вказав, що укладення у січні 2015 року договорів здійснено на підставі Постанови Правління від 04.12.2014 № 784, текст пункту 1 якої дозволяє перенесення термінів погашення банками основної суми заборгованості за кредитами для підтримки ліквідності/стабілізаційними кредитами з грудня 2014 - лютого 2015 року до 10.03.2015.

Пункт 2 вказаної постанови НБУ № 784 містить відомості про необхідність вчини такі дії: до 22.12.2014 подати Національному банку України та відповідному територіальному управлінню Національного банку України клопотання про зміну графіка погашення кредиту з відповідною інформацією про дотримання умов пункту 1 цієї постанови.

Абзац 2 пункту 2 вказаної постанови НБУ № 784 містить умову, що на період розгляду територіальним управлінням Національного банку документів, поданих банком у терміни, визначені абзацом 1 цього пункту стягнення основної суми заборгованості за кредитами та нарахування штрафних санкцій за простроченою основною заборгованістю за кредитами не здійснюється.

Враховуючи зазначене, відповідач-1 вважає, що оскільки 27.01.2015 укладено додаткові договори до кредитних договорів з посиланням на вказану постанову № 784 це свідчить, про неможливість нарахування з 22.12.2014 по 27.01.2015 штрафних санкцій (пені та штрафу), оскільки виконано абзац 1 пункту 2 постанови (банк звернувся до НБУ з відповідним клопотанням), а тому безспірним є той факт, що пеня та штрафи з 27.12.2014 по 27.01.2015 не могли бути застосовані.

5.5. При цьому, ПАТ «Дельта Банк» зазначив, що укладення 02.03.2015 додаткових договорів до кредитних договорів відбувалось на виконання Постанови НБУ від 19.02.2015 № 120 «Про терміни погашення банками кредитів і процентів за користування ними». На переконання відповідача-1, за змістом цієї постанови терміни погашення заборгованості та кредитами та відсотками перенесено з лютого-травня 2015 до 10.06.2015.

Оскільки укладені додаткові договори та вказана постанова містять положення про перенесення сплати відсотків за період визначений місяцем - «за лютий 2015» та період визначений місяцем «за березень 2015» вказане свідчить про неможливість нарахування пені і штрафів як лютому 2015 так і у березні 2015.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 21.05.2019 на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/13064/17 з Верховного Суду.

6.2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/13064/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 у визначеному складі суду призначено до розгляду апеляційну скаргу Національного Банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2018 у справі №910/13064/17. Сторонам надано строк до 14.06.2019 на подання суду заяв, клопотань, пояснень та заперечень у даній справі.

6.4. У зв`язку з перебуванням суддів у відпустці, склад колегії суддів неодноразово змінювався. Так, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2019, справу №910/13064/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Ткаченко Б.О., Дідиченко М.А.

6.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 справу №910/13064/17 прийняти до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду.

6.6. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, Національним банком України 20.06.2019 було подано до суду клопотання про витребування додаткових доказів та 31.07.2019 доповнення до клопотання про витребування додаткових доказів.

Вказане клопотання скаржника та доповнення до нього апеляційним господарським судом залишене без розгляду на підставі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що вказані клопотання подані з пропущенням встановленого судом процесуального строку, без відповідного клопотання про продовження такого строку.

6.7. У судове засідання 19.09.2019 з`явилися представники позивача та відповідачів.

6.8. Представник Національного банку України надав суду пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі на підставі доводів, зазначених у ній та просив скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

6.9. Представники відповідачів також надали суду пояснення по справі, в яких заперечили проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзивах на скаргу, просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

7. Джерела права й акти їх застосування

7.1. Господарський кодекс України

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією

7.2. Цивільний кодекс України

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності зі ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

7.3. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»

Згідно з ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 2 протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Норма ч. 4 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

7.4. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 2 від 05.07.2012 (далі - Положення)

Відповідно до п. 4.20 глави V Положення, уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів за формою, визначеною в додатку 3 до цього Положення, на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

7.5. Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 30.04.2009 №259, та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 06.05.2009 за №410/16426 (далі - Положення №259)

У відповідності до абз.4 п.1.3 розділу VI Положення №259, яке було чинним на момент виникнення пені, що розглядається у даній справі, Національний банк з наступного календарного дня, що настає за днем невиконання банком зобов`язань за укладеним кредитним договором нараховує пеню в розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до абз.5 п. 1.3 розділу VI Положення №259 нарахування пені припиняється з дати виконання простроченого зобов`язання (дата також уключається до розрахунку заборгованості за пенею) або через шість місяців з дати, коли зобов`язання мало бути виконано.

7.6. Положення про застосування Національним банком України стандартних інструментів регулювання ліквідності банківської системи, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 615 (далі - Положення № 615)

Відповідно до п.97 Положення № 615, Національний банк з наступного календарного дня, що настає за днем невиконання банком зобов`язань, нараховує пеню в розмірі 0,1 процента від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період прострочення виконання зобов`язання. Нарахування пені припиняється на наступний день після виконання банком простроченого зобов`язання або через шість місяців із дати, коли зобов`язання мало бути виконано.

7.7. Господарський процесуальний кодекс України

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

7.4. Практика Європейського суду з прав людини як джерело права

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Національного банку України підлягає задоволенню частково. Виходячи з наступного.

8.2. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

8.3. З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог постанови суду касаційної інстанції, при новому розгляді справи, суд першої інстанції залучив до матеріалів справи баланс банку станом на 05.10.2015 АТ «Дельта Банк».

При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що з доданого до матеріалів справи балансу АТ «Дельта Банк» вбачається, що по розділу 13 пасиву банку (Клас 1) обліковано заборгованість у розмірі 933 112 251 669 грн, в тому числі до складу якої входить 9 344 571 307,23 грн заборгованості перед Національним Банком України на дату відкликання банківської ліцензії. Відсутність на балансі банку заборгованості за вищевказаними кредитними договорами в частині пені та штрафу підтверджується підписаним між сторонами актом звірки розрахунків від 17.11.2016.

Разом з тим, як вбачається з балансу АТ «Дельта Банк» розділ 13 пасиву банку (Клас 1) містить інформацію про обліковану загальну заборгованість у розмірі 933 112 251 669 грн, в якому ніяким чином не відображено (не виокремлено) заборгованість перед Національним банком України з визначенням суми 9 344 571 307,23 грн, як про це зазначає суд першої інстанції.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 2 ст. 49 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наявність чи відсутність інформації у балансі АТ «Дельта Банк» не може бути єдиними фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, з огляду на існування кредитних договорів, які також повинні були бути у розпорядженні Фонду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що без належного встановлення, по яких саме кредитних договорах та за який період було перенесено терміни сплати платежів за процентами, є передчасним висновок суду першої інстанції про відсутність у Національного банку України права на нарахування пені (штрафних санкцій) за період з грудня 2014 по березень 2015 за всіма кредитними договорами. Викладене свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №910/13023/16 (яка ухвалена за подібних правовідносин та схожих обставин).

Крім того, суд апеляційної інстанції також враховує наступну позицію Верховного Суду у справі №910/8558/17 від 22.05.2018, ухвалену за подібних правовідносин.

Так, суд касаційної інстанції у вказаній справі зазначає, що: «Суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на те, що відхилення Уповноваженою особою Фонду вимог позивача щодо включення до реєстру вимог кредиторів відповідає вимогам Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012, не надав належної оцінки правомірності тих підстав, з яких відповідачем не було акцептовано спірну кредиторську вимогу позивача та не включено до реєстру кредиторів банку. Крім того, зазначивши про відмінність у розмірі і складі вимог позивача до ПАТ «Банк «Меркурій» у цій справі та справі № 640/6445/14-ц, апеляційний господарський суд, не дослідив та не перевірив відповідні обставини, з огляду на зібрані у справі докази, не з`ясував, як зазначена заборгованість співвідноситься з умовами кредитного договору № 02-06К-56 та первинними бухгалтерськими документами, виписками з рахунка боржника тощо, наявними у справі, не дослідив і не з`ясував станом на яку саме дату було розраховано таку заборгованість, хоча зазначив про певні розбіжності у сумах заборгованості, що свідчить про не з`ясування питань, з якими пов`язано законне вирішення спору по суті, зважаючи на предмет і підстави позову».

Тобто у вказаній справі Верховний Суд наголошує на необхідності оцінки правомірності підстав, з яких не було акцептовано спірну кредиторську вимогу позивача, дослідження питання розміру заборгованості, періоду нарахування заборгованості.

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з доводами скаржника про те, що відсутність інформації стосовно заборгованості (відповідача 1 перед позивачем) на балансі відповідача 1 не може бути єдиними фактичними даними щодо наявності або відсутності заборгованості перед Національним банком України, а має бути встановлено на підставі первинних документів, що підтверджують або ж спростовують наявність такої заборгованості.

Більше того, сам баланс, долучений відповідачем до матеріалів справи, не відображає інформацію про те, що станом на 05.10.2015 заборгованість АТ «Дельта Банк» перед Національним банком України складає 9 344 571 307,23 грн, а тому помилковими є посилання суду першої інстанції на те, що під час формування реєстру вимог кредиторів уповноважена особа не визначає та не розраховує для кожного кредитора суму заборгованості як на підставу відмови у позові.

До того ж, норма ч. 4 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Отже, положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» закріплюють можливість судового захисту прав кредиторів, що стосується акцептування їх вимог, що відповідно передбачає спір щодо таких вимог (розміру, порядку нарахування, тощо). За результатами перегляду суд апеляційної інстанції встановив порушення прав кредитора, які неправомірно не визнані відповідачем 1, на захист яких звернувся позивач.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що у сторін під час розгляду справи, спору щодо оригіналів документів, розміру не акцептованих вимог (правильності розрахунку) не має. Відповідачі контррозрахунку не акцептованих вимог не подавали, оскільки вважають, що пеня по таким вимогам взагалі не підлягає нарахуванню.

8.4. З матеріалів справи вбачається, що додаткові договори (щодо перенесення терміну сплати кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом) укладались відповідно до постанов Національного банку України №714 від 06.11.2014, №784 від 04.12.2014 та №120 від 19.02.2015.

Указаними постановами Національного банку України, зокрема, дозволено територіальним управлінням Національного банку України зазначати в кредитному договорі про сплату процентів за користування кредитом за поточний місяць не пізніше 27 числа наступного місяця (постанова № 714); дозволено переносити терміни погашення банкам основної суми заборгованості за кредитами із грудня 2014 - лютого 2015 до 10.03.2015 за певних умов (постанова №784); дозволено переносити з лютого - травня 2015 року до 10.06.2015 терміни погашення банками основної суми за кредитами для підтримки ліквідності, а також процентами нарахованими банкам, які віднесені або будуть віднесені до категорії проблемних (постанова №120).

Перераховані вище додаткові угоди укладались саме на виконання зазначених постанов Національного банку України. До того ж, такі додаткові угоди повністю відповідають змісту вказаних постанов.

Водночас, ні наведені постанови Національного банку України, ні додаткові договори, не містять умов про прощення боргу або припинення зобов`язання за домовленістю сторін. Кожен із додаткових договорів містить інформацію про перенесення сплати кредиту та процентів по зазначених кредитних договорах. А тому посилання відповідача 1 на припинення зобов`язань з посиланням на вищенаведені постанови Національного банку України та у зв`язку з укладенням наведених додаткових договорів, є безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи.

8.5. Крім того, відповідно до п.5 постанови Правління Національного банку №714 від 06.11.2014 нараховані штрафні санкції (пеня та штрафи) за невиконання банками умов кредитних договорів щодо сплати процентів за жовтень 2014 року не застосовуються.

В даній справі усі штрафні санкції нараховані за періоди в межах 01.12.2014 - 02.03.2015. Таким чином, необґрунтованим є посилання АТ «Дельта Банк» на постанову Правління Національного банку №714 від 06.11.2014.

8.6. Відповідно до п.1 постанови Правління Національного банку №655 від 09.10.2014 «Про заходи щодо зміни умов користування кредитами рефінансування та операціями репо» у разі звернення банку щодо неможливості належного виконання ним зобов`язань перед Національним банком за операціями рефінансування та операціями репо в строки, визначені кредитними договорами та договорами репо, укладеними відповідно до умов Положення про регулювання Національним банком ліквідності банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку від 30 квітня 2009 року № 259, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 травня 2009 року за №410/16426 (зі змінами), здійснювати продовження строку та зміну інших умов користування отриманими кредитами на умовах та в порядку, визначених Положенням про надання Національним банком стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженим постановою Правління Національного банку від 13 липня 2010 року № 327, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 липня 2010 року за № 540/17835 (зі змінами), шляхом унесення відповідних змін до таких кредитних договорів, договорів застави та договорів репо.

З огляду на зазначене, при укладенні додаткових угод до кредитних договорів, сторони могли зазначати посилання на дану постанову.

Відповідно до п.2 постанови Правління Національного банку №655 від 09.10.2014 «Про заходи щодо зміни умов користування кредитами рефінансування та операціями репо» у разі наявності в банку простроченої заборгованості за нарахованими процентами за операціями рефінансування на момент прийняття цієї постанови наявна сума боргу включається до загального обсягу заборгованості банку за цими операціями. Стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів, та штрафів, накладених за порушення умов відповідних кредитних договорів, не здійснюється.

У вказаній постанові №655 зазначено щодо заборгованості, що була наявною у банків станом на дату прийняття даної постанови, тобто 09.10.2014, а в даній справі усі штрафні санкції нараховані за періоди в межах 01.12.2014 - 02.03.2015, тому зазначена постанова не має відношення до даної справи, а посилання АТ «Дельта Банк» на неї є безпідставним.

8.7. Відповідно до п.1 постанови Правління Національного банку №784 від 04.12.2014 дозволено перенесення термінів погашення банками основної суми заборгованості за кредитами для підтримки ліквідності/стабілізаційними кредитами під програми фінансового оздоровлення та кредитами для збереження ліквідності банків із грудня 2014 - лютого 2015 року до 10 березня 2015 року за низки умов (укладення банком договору з незалежним суб`єктом оціночної діяльності, виконання затвердженої Національним банком програми капіталізації/плану реструктуризації, тощо).

Відповідно до п.1 постанови №784 банкам, що планують здійснити перенесення термінів погашення основної суми заборгованості згідно з пунктом 1 цієї постанови, не пізніше ніж до 22 грудня 2014 року подати Національному банку та відповідному територіальному управлінню Національного банку клопотання про зміну графіка погашення кредиту з відповідною інформацією про дотримання умов пункту 1 цієї постанови, а також інформацію від оціночної компанії про перелік активів, які передані для оцінки, межі вартості цих об`єктів, орієнтовні терміни закінчення оцінки. До відповідного територіального управління Національного банку одночасно подати документи, що підтверджують виконання абзацу 2 пункту 1 цієї постанови.

На період розгляду територіальним управлінням Національного банку документів, поданих банком у терміни, визначені абзацом першим цього пункту, а також у разі настання в банку строку платежу за кредитом до 22 грудня 2014 року стягнення основної суми заборгованості за кредитами та нарахування штрафних санкцій за простроченою основною заборгованістю за кредитами не здійснюється.

З огляду на зазначене, штрафні санкції за простроченою основною заборгованістю (у даній справі штрафні санкції частково нараховані за простроченими процентами та частково за основною заборгованістю) не нараховувались виключно в період розгляду територіальним управлінням Національного банку відповідних документів поданих банком у терміни до 22.12.2014.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази надання АТ «Дельта Банк» відповідних документів та, відповідно, відсутня будь-яка інформація стосовно строку їх розгляду територіальним управлінням Національного банку.

Оскільки АТ «Дельта Банк» не доведено надання ним відповідних документів та строків їх розгляду, посилання відповідача-1 на постанову №784 є необгрунтованим.

8.8. Постанова Правління Національного банку №120 від 19.02.2015 взагалі не містить жодних посилань щодо нарахування штрафних санкцій, а тому доводи АТ «Дельта Банк» є помилковими.

8.9. Таким чином, як вбачається з додаткових договорів (договорів про внесення змін) до кредитних договорів, що стосуються нарахування процентів, то такі укладались з метою перенесення сплати таких процентів на більш пізній термін.

Водночас, положення додаткових договорів не містять жодних посилання про припинення зобов`язань за домовленістю сторін (новація) (ст. 604 Цивільного кодексу України), припинення зобов`язання прощенням боргу (ст. 605 Цивільного кодексу України). Також положення таких додаткових договорів не містять і умови про їх застосування до відносин між ними (сторонами), які виникли до їх укладення (ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України).

А тому суд апеляційної інстанції вважає, що періоди, в які було допущено прострочення сплати процентів до укладення договорів про перенесення сплати процентів за користування кредитним коштами, є простроченням виконання зобов`язання, у зв`язку з чим Національним банком України було правомірно нарахована пеня за прострочення сплати відсотків за заявлені та перевірені судом апеляційної інстанції періоди.

8.10. На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 10.01.2019 щодо необхідності, при новому розгляді справи, встановити фактичний розмір пені та штрафу, оскільки позивачем у розрахунки пені включено в періоди простроченого платежу і день фактичної сплати заборгованості, Північним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що пеня за несплату або несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами нараховувалась на наступний день після виникнення заборгованості та припинялась, у випадку погашення такої заборгованості, в день такого погашення включно.

На переконання колегії суддів, правомірність таких розрахунків підтверджується абз.4 п.1.3 розділу VI Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 30.04.2009 №259, та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 06.05.2009 за №410/16426, яке було чинним на момент виникнення пені, що розглядається у даній справі. За приписами вказаного положення, Національний банк з наступного календарного дня, що настає за днем невиконання банком зобов`язань за укладеним кредитним договором нараховує пеню в розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до абз.5 п. 1.3 розділу VI Положення №259 нарахування пені припиняється з дати виконання простроченого зобов`язання (дата також уключається до розрахунку заборгованості за пенею) або через шість місяців з дати, коли зобов`язання мало бути виконано.

Аналогічні положення містяться і в Положенні про застосування Національним банком України стандартних інструментів регулювання ліквідності банківської системи, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 615, відповідно до п.97 якого Національний банк з наступного календарного дня, що настає за днем невиконання банком зобов`язань, нараховує пеню в розмірі 0,1 процента від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період прострочення виконання зобов`язання. Нарахування пені припиняється на наступний день після виконання банком простроченого зобов`язання або через шість місяців із дати, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, включення до розрахунків заборгованості в періоди простроченого платежу дня фактичної сплати заборгованості саме у даній справі є правомірним та відповідає вищезазначеним правовим нормам.

8.11. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що пеня за кредитними договорами була нарахована за періоди часу, коли АТ «Дельта Банк» порушував умови договорів, в тому числі невчасно повертав відсотки за користування кредитами чи безпосередньо прострочував повернення кредиту.

В подальшому сторони неодноразово переносили строки сплати відповідних коштів, проте до моменту укладення відповідних договорів про внесення змін до кредитних договорів, Національним банком правомірно нараховано штрафні санкції (пеня та штраф).

Нарахування пені за прострочення сплати відсотків та несвоєчасне повернення кредитних коштів здійснювалося Національним банком за періоди в межах 01.12.2014-02.03.2015, тобто до запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» (03.03.2015) та укладення додаткових договорів до кредитних договорів, якими було пролонговано строки користування кредитами або повернення відсотків за користування ними.

Додатковими договорами від 02.03.2015 до кредитних договорів не передбачалося прощення та/або відстрочення сплати уже нарахованої пені за попередні періоди.

Таким чином, Національним банком України правомірно нарахована пеня за прострочення повернення кредитів та несплату відсотків за користування ними, оскільки нарахування пені здійснювалося за фактичне порушення зобов`язань по сплаті відсотків до моменту їх відстрочення.

8.12. Крім того, положеннями кредитних договорів (з урахування договорів про внесення змін до них) містять положення про відповідальність відповідача 1 у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договорами, а саме сплата штрафу у розмірі 30 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем 1 зобов`язань за кредитними договорами (40 кредитних договорів) (невчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами) застосував до АТ «Дельта Банк» штрафні санкції, а саме сплату штрафу у розмірі 30 000,00 грн за кожний випадок неналежного виконання зобов`язання (прострочення) по кожному із сорока договорів. Наведене підтверджується меморіальним ордером №307 від 29.01.2015 з поміткою «облік штрафів», згідно з призначенням якого 1 200 000,00 грн нараховані за порушення умов кредитних договорів (АТ «Дельта-Банк»).

Крім того, у зв`язку з порушенням кредитного договору № 51 від 11.10.2008 в частині своєчасного погашення процентів за користування кредитом за грудень 2014 та за січень 2015 позивач нарахував штраф відповідачу 1 у розмірі 60 000,00 грн (30 000,00 грн *2). Наведене підтверджується меморіальними ордерами № 293 та № 286 від 21.01.2015 та 19.01.2015 відповідно з поміткою: «облік штрафів», згідно з призначенням яких 30 000,00 (по кожному ордеру) нараховані за порушення умов кредитного договору від 11.10.2008 № 51 (АТ «Дельта-Банк»).

У зв`язку з порушенням умов кредитного договору № 06 від 26.02.2014 в частині своєчасного погашення процентів за користування кредитом за січень 2015, лютий 2015 та за своєчасне повернення кредиту в лютому 2015 позивач нарахував штраф відповідачу 1 у розмірі 90 000,00 грн (30 000,00 грн *3). Наведене підтверджується меморіальним ордером №332 від 23.02.2015 з поміткою: «облік штрафів», згідно з призначенням якого 90 000,00 нараховані за порушення умов кредитного договору від 26.02.2014 № 06 (АТ «Дельта-Банк»).

Отже, доводи відповідачів про те, що вони не обізнані за які порушення нараховані штрафи, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки таке нарахування підтверджується саме первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Також у зв`язку з порушенням умов кредитних договорів № 1 від 18.02.2009, №90 від 12.11.2008, № 08 від 04.03.2014 в частині своєчасного погашення процентів за користування кредитами за січень 2015 та своєчасного повернення кредитів в лютому 2015 позивач нарахував штраф відповідачу 1 у розмірі 150 000,00 грн (30 000,00 грн *5). Наведене підтверджується меморіальним ордером № 381 від 05.05.2015 з поміткою: «облік штрафів», згідно з призначенням якого 150 000,00 грн нараховані: «(АТ «Дельта-Банк») зг. с/листа від 05.05.15 №В/06-011/4901».

Отже, загальний розмір штрафних санкцій нарахованих Національним банком України АТ «Дельта-Банка», за порушення останнім умов кредитних договорів складає 1 500 000,00 грн (1 200 000,00 +60 000,00 + 90 000,00 + 150 000,00), що підтверджується меморіальними ордерами.

8.13. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим посилання суду першої інстанції на акт звірки від 17.11.2016, як на підставу відмови у позові з огляду на таке.

Акт звірки взаєморозрахунків складає одна сторона, а інша має відобразити у цьому акті свої дані бухгалтерського обліку і вивести кінцеве сальдо на відповідну дату окремо за дебетом і кредитом відповідного рахунку бухгалтерського обліку.

Акт звірки від 17.11.2016 складено з метою звірки наявної заборгованості АТ «Дельта Банк» за кредитним договорами станом на 05.10.2015, за результатами якої встановлено, що в балансі банку відсутня заборгованість в розмірі 23 944 916,68 грн (22 444 916,68 грн (прострочення повернення кредитів та несвоєчасна сплата відсотків за кредитними договорами) та 1 500 000,00 грн штрафів за неналежне виконання умов кредитних договорів).

Вказаний акт від 17.11.2016 додатково підтверджує факт розбіжності в бухгалтерському обліку позивача та балансі відповідача 1 станом на 05.10.2015. Актом звірки не узгоджено загальну суму заборгованості АТ «Дельта Банк» перед Національним банком України.

Отже, акт звірки від 17.11.2016 є одним з доказів у даній справі, який дає змогу дійти висновку про наявність розбіжності в обліку заборгованості АТ «Дельта Банк» перед Національним банком України, що існує між сторонами, що відповідно і стало предметом даного судового розгляду.

8.14. Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача 1 на рішення у справах № 911/471/17 та № 911/4223/16 щодо приюдиційних фактів, встановлених у вказаних справах з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини, на які посилається відповідач є судженнями суду в іншій справі, водночас, Верховний Суд у постанові від 10.01.2019 у даній справі дав чіткі вказівки щодо необхідності встановити фактичний розмір пені та штрафу, оскільки позивачем у розрахунки пені включено в періоди простроченого платежу і день фактичної сплати заборгованості, та, в залежності від встановленого та згідно з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Як зазначалось вище, судом апеляційної інстанції перевірено та встановлено, що Національним банком України у відповідності до приписів Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 30.04.2009 №259 правомірно нарахована пеня за прострочення повернення кредитів та несплату відсотків за користування ними, оскільки нарахування пені здійснювалося за фактичне порушення зобов`язань по сплаті відсотків до моменту їх відстрочення.

Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про акцептування кредиторських вимог у межах тридцятиденного строку, визначеного ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, позивач довів належними та допустимими в розумінні ст. 73, 76, 79 ГПК України доказами, що є кредитором відповідача, зокрема, первинними документами, у тому числі виписками банку, меморіальними ордерами, тощо.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги Національного банку України в частині зобов`язання уповноваженої особи Фонду додатково акцептувати (визнати) кредиторські вимоги Національного банку України у розмірі 23 944 916,68 грн; внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» в частині збільшення акцептованих вимог кредиторів Національного банку України на суму 23 944 916,68 грн та подання змін на затвердження виконавчою дирекцією Фонду є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню на підставі ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. 526, 530, 549, 610, 611, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 230, 232 Господарського кодексу України.

8.15. Водночас, суд апеляційної інстанції також бере до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у постанові від 18.04.2018 у справі №910/8132/17.

Так, Верховний Суд зазначив: « 54. Системний аналіз наведених нормативних приписів дозволяє дійти висновку, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

55. Такий правовий статус Фонду, визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

56. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що визначений статтею 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, - не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.».

Враховуючи подібний характер правовідносин наведеної справи даній, суд апеляційної інстанції зазначає, що введення тимчасової адміністрації у відповідача не впливає на правовий статус ПАТ «Дельта банк», який фактично є боржником за зобов`язанням, а позивач - кредитором.

Крім того, Національний банк України, звертаючись з позовом, просив зобов`язати Фонд затвердити змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку в частині збільшення акцептованих вимог кредиторів Національного банку України.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Відповідно до п. 4.21 Положення уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів за формою, визначеною в додатку 3 до цього Положення, на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Отже, вимоги позивача про зобов`язання Фонду затвердити зміни реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» щодо включення до нього грошових вимог Національного банку України в сумі 23 944 916,68 грн, в силу приписів ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п. 4.21 Положення, є передчасними, оскільки відповідні права позивача на момент вирішення даного спору не порушені, а тому вказані вимоги задоволенню не підлягають. Позов підлягає задоволенню частково (щодо вимог до відповідача 1).

9. Висновки апеляційного суду

9.1. За вказаних обставин, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги Національного банку України у даній справі з підстав заявлених позивачем у позові підлягає задоволенню частково (щодо вимог до відповідача-1), а рішення місцевого суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України із застосуванням положень ст. 45, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. 549, 610, 612, 1054 Цивільного кодексу України та ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Тоді як у позовних вимогах про зобов`язання Фонду затвердити змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку в частині збільшення акцептованих вимог кредиторів Національного банку України суд першої інстанції правомірно відмовив. Тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

9.2. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду у відповідній частині з ухваленням нового - про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що Північний апеляційний господарський суд частково задовольняє апеляційну скаргу та скасовує рішення суду першої інстанції, слід здійснити новий розподіл судових витрат, враховуючи перегляд в різних судових інстанціях. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судовий збір за розгляд справи покладається на сторони (позивача і відповідача 1) пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2018 у справі №910/13064/17 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2018 у справі №910/13064/17 - скасувати в частині позовних вимог до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича.

3. Прийняти у справі № 910/13064/17 в цій частині нове рішення.

Позов Національного банку України до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича додатково акцептувати (визнати) кредиторські вимоги Національного банку України у розмірі 23 944 916,68 (двадцять три мільйони дев`ятсот сорок чотири тисячі дев`ятсот шістнадцять) гривень 68 копійок; внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в частині збільшення акцептованих вимог кредиторів Національного банку України на суму 23 944 916,68 (двадцять три мільйони дев`ятсот сорок чотири тисячі дев`ятсот шістнадцять) гривень 68 копійок та подати зміни на затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог Національного банку України до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без змін, а апеляційну скаргу - в цій частині без задоволення.

4.Стягнути з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код 34047020) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код 00032106) 7 680,00 (сім тисяч шістсот вісімдесят) грн судового збору.

5. Матеріали справи №910/13064/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 04.11.2019

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Б.О. Ткаченко

М.А. Дідиченко