Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 520/7848/15-ц

провадження № 61-21071св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя- доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт Файл»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2017 року у складі колегії суддів: Сидоренко І. П., Станкевича В. А., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» (далі - ТОВ «Тревел Профешнл Груп»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт Файл» (далі - ТОВ «Арт Файл»), про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 30 жовтня 2014 року між нею як туристом та ТОВ «Арт Файл» (турагент), яке діє від імені, за дорученням та під контролем ТОВ «Тревел Профешнл Груп» (туроператор), укладений договір надання туристичних послуг № 12, за умовами якого ТОВ «Арт Файл» зобов`язалося забезпечити надання їй та ОСОБА_2 туру до Індонезії з 10 до 20 січня 2015 року вартістю 1 940,00 доларів США.

Вона виконала свої зобов`язання щодо оплати вартості туру у розмірі 1 940,00 доларів США, що підтверджується квитанціями від 03, 06 листопада 2014 року.

Однак ТОВ «Тревел Профешнл Груп» у строки, визначені договором, не виконало обов`язок щодо організації туру, грошові кошти їй не повернуло.

Внаслідок невиконання ТОВ «Тревел Профешнл Груп» умов договору про надання туристичних послуг та неповернення грошових коштів їй були завдані душевні страждання, оскільки вона була змушена позичати кошти для відпочинку під час щорічної відпустки.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила суд у рахунок відшкодування вартості оплачених, але не наданих туристичних послуг стягнути з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» грошові кошти у розмірі 1 940,00 доларів США, що в еквіваленті 40 904,68 грн, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 480,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 15 187,91 грн та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2015 року у складі судді Васильків О. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування вартості сплачених, але не наданих туристичних послуг грошові кошти у розмірі 1 940,00 доларів США, що в еквіваленті 40 904,68 грн, 3 % річних у розмірі 480,77 грн та інфляційні втрати у розмірі 15 187,91 грн.

Стягнуто з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами спору наявні правовідносини щодо надання туристичних послуг. Відповідач не спростував позовні вимоги та не довів їх необґрунтованість. Докази того, що ТОВ «Тревел Профешнл Груп» зверталося до консульської установи із пакетами документів для відкриття позивачу та ОСОБА_2 віз для відпочинку в Індонезії, відсутні. Згідно із частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Отже, заперечення відповідача у цій справі не підтверджені належними доказами, а тому відповідно до статті 60 ЦПК України є недоведеними. З урахуванням зазначеного суд визнав позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок відшкодування вартості оплачених, але не наданих туристичних послуг такими, що підлягають задоволенню. Оскільки ТОВ «Тревел Профешнл Груп», починаючи з 11 січня 2015 року (дати запланованого початку туру) по день звернення позивача до суду, не повернуло кошти, отримані в якості оплати вартості туру, то наявні підстави для застосування до цих правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України. При цьому суд погодився із розрахунком позивача щодо 3 % річних від простроченої суми та індексу інфляції за весь час прострочення. Крім цього, невиконання туроператором умов договору про надання туристичних послуг завдало позивачу моральну шкоду, розмір якої суд визнав достатнім на рівні 5 000,00 грн.

Короткий зміст рішенням суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Тревел Профешнл Груп» задоволено.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції не встановив усі фактичні обставини справи та не застосував норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, у зв`язку із чим ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення. Порядок надання туристичних послуг регулюється Законом України «Про туризм». Надання громадянам туристичних послуг, пов`язаних з виїздом за кордон, мають відповідну специфіку, оскільки для цього потребується отримання візи в посольствах тих країн, до яких не передбачено безвізового в`їзду. Видача візи чи відмова у видачі візи є виключним правом посольства, яке може бути оскаржене відповідно до законодавства країни видачі чи відмови. Умови договору про надання туристичних послуг не містять обов`язку туроператора гарантувати позивачу отримання візи за будь-яких умов. Оскільки до посольства для отримання візи необхідно подати документи щодо оплати туру, позивач здійснила 100 % оплату, а відповідач оплатив за рахунок цих коштів зарезервований тур. Укладаючи договір, позивач погодилася з умовами договору, викладеними в пункті 3.16 договору, згідно з якими у разі відмови посольства у видачі візи до початку подорожі, турагент повертає вартість туру, за вирахуванням витрат, які вже поніс турагент на організацію туру, визначених у пункті 2.2 договору, вартість послуги з оформлення візи не повертається. У відкритті візи було відмовлено не позивачу, а громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 . ОСОБА_1 відмовилася від туру без поважних причин. Оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, є договірними та регулюються відповідними нормами цивільного законодавства України, які не передбачають відшкодування моральної шкоди, то позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував пункт 2.2 договору про надання туристичних послуг, згідно з яким турист має право відмовитися від одержання послуг (анулювати тур), у тому числі у випадку відмови посольства країни відвідування у видачі візи або невидачі візи до початку подорожі, відшкодувавши фактичні витрати, які поніс турагент/туроператор на момент ануляції туру, у тому числі на оплату пені, штрафів партнерам туроператора, пов`язаних з анулюванням бронювання туристичних послуг. Розмір такого відшкодування залежить від кількості днів від анулювання туру до початку туристичної подорожі. Однак суд апеляційної інстанції неправильно трактував зазначені положення договору і помилково зазначив, що відмова посольства країни відвідування у видачі візи або невидачі до початку подорожі є безумовним та наперед встановленим фактом відшкодування туристом 100 % загальної вартості подорожі. Суд апеляційної інстанції не встановив, які фактичні витрати поніс туроператор, у зв`язку із чим безпідставно відмовив їй у позові.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У серпні 2017 року ТОВ «Тревел Профешнл Груп» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Черняк Ю. В.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 (турист) та ТОВ «Арт Файл» (турагент), яке діє від імені, за дорученням та під контролем ТОВ «Тревел Профешнл Груп» (туроператор), укладений договір надання туристичних послуг № 12, за умовами якого ТОВ «Арт Файл» зобов`язалося забезпечити надання їй та ОСОБА_2 туру до Індонезії з 10 до 20 січня 2015 року вартістю 1 940,00 доларів США.

ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання щодо оплати вартості туру у розмірі 1 940,00 доларів США, що підтверджується квитанціями від 03 , 06 листопада 2014 року.

Пунктом 2.6.2 договору про надання туристичних послуг передбачено, що турагент зобов`язаний передати туристу всі необхідні документи, які надають йому право на одержання туристичних послуг не пізніше, ніж за 1 день до початку туру, або не пізніше, як за 2 години до початку туру, якщо документи передаються в місці початку подорожі. Обов`язок туроператора з організації туру вважається виконаним з моменту передання туристу повного пакету документів, які дають право на отримання туристичного продукту.

Згідно із пунктом 3.16 договору про надання туристичних послуг туроператор не несе відповідальності за відмову посольства країни відвідування у видачі візи або невидачі візи до початку подорожі. У випадку відмови посольства у видачі візи або невидачі візи до початку подорожі турагент повертає туристу вартість туру, за вирахуванням витрат, які вже поніс туроператор/турагент на організацію туру, визначених в пункті 2.2 договору, та анулювання всіх туристичних послуг на момент такої відмови. Вартість послуги з оформлення візи туристу не повертається.

Сторони звільняються від будь-якої відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору про надання туристичних послуг, у разі, якщо таке невиконання було викликане обставинами непереборної сили. Під обставинами непереборної сили розуміються, у тому числі, протиправні дії, бездіяльність, прийняття компетентних рішень державними органами України та країни відвідування туриста. Сторони погоджуються, що невиконані зобов`язання туроператора через виникнення обставин непереборної сили припиняються у зв`язку з неможливістю їх виконання (пункт 3.3 договору про надання туристичних послуг).

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Тревел Профешнл Груп» відповідно до заявки № ID10015001 забронювало пакет туристичних послуг для відпочинку в Республіці Індонезії, який, зокрема, включав послуги з оформлення туристичних віз. Однак туристу - громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 , у видачі візи було відмовлено, у зв`язку із цим турист ОСОБА_1 також відмовилася від туристичних послуг.

Пунктом 2.2. договору про надання туристичних послуг визначено, що турист(и) має право відмовитись від одержання послуг (анулювати тур), у тому числі у випадку відмови посольства країни відвідування у видачі візи до початку подорожі (крім випадків, передбачених додатком № 3 до договору), відшкодувавши фактичні витрати, які вже поніс турагент/туроператор на момент ануляції туру, у тому числі на оплату пені, штрафів партнерам туроператора, пов`язаних з анулюванням бронювання туристичних послуг. Сторони погоджуються, що турагент/туроператор здійснює такі фактичні витрати на організацію туру:

- незалежно від строку відмови від одержання туристичних послуг розмір фактичних витрат туроператора на організацію туру становить 50 (п`ятдесят) євро та відшкодовується туристом у гривнях згідно з комерційним курсом туроператора на дату відмови туриста від одержання туристичних послуг, а також:

- у випадку відмови від одержання туристичних послуг за 30 днів і більше до початку туристичної подорожі розмір фактичних витрат турагента/туроператора становить 15 % від загальної вартості подорожі, визначеної цим договором;

- у випадку відмови від одержання туристичних послуг за 29-30 днів до початку туристичної подорожі розмір фактичних витрат турагента/туроператора становить 50 % від загальної вартості подорожі, визначеної цим договором;

- у випадку відмови від одержання туристичних послуг за 19-15 днів до початку туристичної подорожі розмір фактичних витрат турагента/туроператора становить 80 % від загальної вартості подорожі за цим договором;

- у випадку відмови від одержання туристичних послуг за 14 днів включно до початку туристичної подорожі розмір фактичних витрат турагента/туроператора становить 100 % від загальної вартості подорожі, визначеної цим договором.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 20 Закону України «Про туризм»).

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з листом ТОВ «Тревел Профешнл Груп» від 16 квітня 2015 року № 27/15 менеджер компанії ТОВ «Арт Флай» оформив заяву № ID10015001 та забронював пакет туристичних послуг для відпочинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Республіці Індонезія, який включав послуги з оформлення туристичних віз. Пакет документів для відкриття віз туристам туроператор подав до консульської установи своєчасно та в обсязі, що вимагається. ТОВ «Тревел Профешнл Груп» були належним чином виконано зобов`язання, передбачені договором про надання туристичних послуг, і, відповідно, здійснено оплату туристичних послуг партнерам з організації туру. Невідкриття віз туристам до початку подорожі є фактором, що знаходиться поза сферою компетенції ТОВ «Тревел Профешнл Груп», що обґрунтовує правомірність застосування 100 % штрафу за заявкою № ID10015001 та його утримання з коштів, сплачених за організований тур, і унеможливлює повернення цих коштів туристам.

У своєму листі № 226/04/IV/16 (без дати) Посольство Республіки Індонезія зазначило, що ТОВ «Тревел Профешнл Груп» подало до консульського відділу Посольства документи для оформлення візи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Візові заяви були оброблені та відхилені. Посольство повернуло консульський збір, документи і паспорти вищезгаданих осіб представникам ТОВ «Тревел Профешнл Груп».

Згідно з частиною дванадцятою статті 20 Закону України «Про туризм» туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою (пункт 10 статті 20 Закону України «Про туризм»).

У пункті 2.2 договору про надання туристичних послуг сторони погодили, що турист(и) має право відмовитись від одержання послуг (анулювати тур), у тому числі у випадку відмови посольства країни відвідування у видачі візи до початку подорожі (крім випадків, передбачених додатком № 3 до договору), відшкодувавши фактичні витрати, які вже поніс турагент/туроператор на момент ануляції туру, у тому числі на оплату пені, штрафів партнерам туроператора, пов`язаних з анулюванням бронювання туристичних послуг. Сторони погоджуються, що турагент/туроператор здійснює такі фактичні витрати на організацію туру:

- незалежно від строку відмови від одержання туристичних послуг розмір фактичних витрат туроператора на організацію туру становить 50 (п`ятдесят) євро та відшкодовується туристом у гривнях згідно з комерційним курсом туроператора на дату відмови туриста від одержання туристичних послуг, а також:

- у випадку відмови від одержання туристичних послуг за 30 днів і більше до початку туристичної подорожі розмір фактичних витрат турагента/туроператора становить 15 % від загальної вартості подорожі, визначеної цим договором;

- у випадку відмови від одержання туристичних послуг за 29-30 днів до початку туристичної подорожі розмір фактичних витрат турагента/туроператора становить 50 % від загальної вартості подорожі, визначеної цим договором;

- у випадку відмови від одержання туристичних послуг за 19-15 днів до початку туристичної подорожі розмір фактичних витрат турагента/туроператора становить 80 % від загальної вартості подорожі за цим договором;

- у випадку відмови від одержання туристичних послуг за 14 днів включно до початку туристичної подорожі розмір фактичних витрат турагента/туроператора становить 100 % від загальної вартості подорожі, визначеної цим договором.

Відповідно до пункту 15 статті 20 Закону України «Про туризм» якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили (частина шоста статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування своїх заперечень відповідачі надали суду пояснення про те, що причиною невиконання ними умов договору щодо оформлення візи для позивача є вина третьої особи, яка вирішує питання щодо відкриття або відмови у відкритті візи.

Разом із цим, апеляційний суд не звернув увагу на те, що такі твердження турагента та туроператора не підтверджені належними доказами. Договір про надання туристичних послуг між ОСОБА_1 та відповідачами був укладений 30 жовтня 2014 року, проте суд не перевірив, коли саме туроператор направив Посольсту Республіки Індонезія пакет документів для відкриття віз та коли довідався про відмову, а також чи не призвели дії відповідачів до штучного затягування та повідомлення туриста про відмову у видачі візи у строки, які за договором про надання туристичних послуг передбачають відповідальність останнього у вигляді 100 % вартості наданих туристичних послуг.

Отже, апеляційний суд не перевірив строки, коли туроператор направив до консульської установи документи позивача для відкриття віз, чи виконані ці дії відповідача у строки, визначені чинним законодавством, не з`ясував час, коли консульська установа надала відповідь про відмову у відкритті віз, та не встановив, коли туроператор чи турагент повідомили про це туриста. Зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення цієї справи та ухвалення законного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та не встановив всі фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк