ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3861/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправно, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла 02 вересня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з такими вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 - Військового комісара Луганського ОВК, що виражена у невиконанні умов Контракту «про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу» від 29 січня 2016 року, укладеного Міністерством оборони України в особі Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 з громадянкою України ОСОБА_1 в частині звільнення громадян України з військової служби, які вислужили 24 місяці та не бажають продовжувати службу за Контрактом;

2) зобов`язати ОСОБА_2 - Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 звільнити з лав Збройних Сил України військовослужбовця ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 03 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 33-34).

Позивачем 06 вересня 2019 року до суду надано уточнений адміністративний позов (арк. спр. 36-41) з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у невиконанні умов контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 29 січня 2016 року, укладеного Міністерством оборони України в особі Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 з громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в частині звільнення громадян України з військової служби, які вислужили 24 місяці та не бажають продовжувати службу за контрактом;

2) зобов`язати відповідача звільнити з лав Збройних Сил України військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач 29 січня 2016 року уклала контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу з Міністерством оборони України в особі Військового комісара Луганського ОВК полковника ОСОБА_2 , який набув чинності з 03 лютого 2016 року.

Наказом Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29 січня 2016 року № 10-РС позивач призначена на посаду радіотелеграфіст радіостанції Р-140 інформаційно-телекомунікаційного вузла ІНФОРМАЦІЯ_3 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Наказом від 03 лютого 2016 року № 22 позивач зарахована до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » і приступила до виконання службових обов`язків за посадою ШПК «солдат».

Позивач 15 серпня 2019 року звернулась з рапортом від 19 серпня 2019 року вх. № 7986 на ім`я начальника інформаційно-телекомунікаційного вузла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому просила клопотати перед вищим командуванням про звільнення з військової служби у запас.

Однак, 21 серпня 2019 року позивач отримала відповідь від 21.08.2019 вих. № Возік/2072 за підписом Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на свій рапорт про звільнення, якою у задоволенні рапорту позивачу відмовлено.

Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний прийняти рішення про її звільнення з військової служби, оскільки таке право позивач набула ще 29 січня 2018 року.

Таким чином, позивач вважає, що відмова відповідача про звільнення позивач є необґрунтованою та такою, що не відповідає чинному законодавству України.

Ухвалою суду від 10 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-2).

Від представника Луганського ОВК 24 вересня 2019 року за вх. № 48885/2019 надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 63-66).

З 23 червня 2018 року набув чинності Закон України від 05 квітня 2018 року № 2397-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих питань проходження громадянами військової служби» (далі Закон № 2397-VІІІ). Даним Законом внесені зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Стаття 26 (Звільнення з військової служби) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладена в новій редакції.

Так, відповідно до підпункту «й» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): й) які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду. Звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення зі служби за цією підставою (за бажанням військовослужбовців), здійснюється у строки, визначені центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, але не пізніше трьох місяців з дня набуття такого права, а тих, хто на час набуття права на звільнення зі служби виконують завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, - протягом трьох місяців з дня завершення виконання таких завдань.

На виконання цього Закону Міністерством оборони України спільно з Генеральним штабом Збройних Сил України 03 липня 2018 року була підписана Директива Д-1 «Про визначення строків звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення зі служби, та особливості їх звільнення», абзацами 7, 9 частини 1 якої передбачено, що: керівникам інших органів військового управління звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення, висловили бажання звільнитися з військової служби та які виконують завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, здійснювати протягом трьох місяців з дня завершення виконання таких завдань. Організувати в органах військового управління планування звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення з урахуванням: заборонити звільнення військовослужбовців з військової служби у період виконання ними завдань у районі проведення операції об`єднаних сил.

Заявник наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 18 червня 2018 року № 13/ДСК (обмеження доступу - для службового користування) залучена з 10 травня 2018 року до складу сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Наказом Командувача об`єднаних сил від 12.07.2018 № 65/ДСК (по стройовій частині) солдат ОСОБА_1 вважається таким, що прибула з 10 травня 2018 року до складу сил і засобів, та бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань.

Також, зазначено, що на даний час діє особливий період, який настав з моменту оголошення мобілізації і охоплює час мобілізації, який закінчується виданням Президентом України відповідного Указу та здійснення дій, заходів, спрямованих на повернення життєдіяльності країни до режиму роботи і функціонування в умовах мирного часу. Закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.

Крім того, представник відповідача зауважує, що після того як позивач відслужила 24 місяці військової служби за контрактом (19.08.2018) та після того, як 23.06.2018 набув чинності Закон № 2397-VІІІ, вона формально отримала право на звільнення з лав ЗСУ. Але бажання на звільнення з лав ЗСУ позивач висловила у рапорті від 15.08.2019, тобто після закінчення тримісячного строку, передбаченого підпунктом «й» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Позивачем 01 жовтня 2019 року за вх. № 49984/2019 подано відповідь на відзив (арк. спр. 83-87), в якій позивачем вказано, що працівники військкоматів та не бойових частин, які знаходяться в районах проведення АТО (ООС) не задіяні в завданнях Міністерства оборони, а просто знаходяться в районах бойових дій і працюють за звичайним графіком. Відповідно, позивач вважає, що звільнення з таких структур може відбуватися у звичайному порядку. При цьому, виконання функціональних обов`язків на посаді радіотелеграфіст радіостанції Р-140 інформаційно-телекомунікаційного вузла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на думку позивача, не можна ототожнювати з обов`язковими критеріями, передбаченими абзацом другим підпункту «й» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема з виконанням завдань в інтересах оборони України під час дії особливого періоду та безпосередньою участю у веденні воєнних (бойових) дій, оскільки зазначені критерії перелічені у сукупності. Само по собі залучення до особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 до відповідних сил, не свідчить про безпосередню участь позивача у веденні воєнних (бойових) дій, а бо виконання нею особисто бойових завдань.

Позивач вважає, що після того, як відслужила 24 місяці та не висловила бажання продовжити службу, вона набула право на звільнення не відповідно до строків та обсягів, визначених керівництвом військових формувань, а в загальному порядку, відповідно до поданого рапорту. За таких обставин, будь-яких перешкод для звільнення позивача з військової служби, як особи, у якої закінчився строк контракту, в теперішній час немає.

Представник відповідача не скористався правом подати заперечення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, судом встановлено таке.

З копій паспорта громадянина України, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, картки платника податків встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (арк. спр. 56-60).

За даними військового квитка від 15 лютого 2016 року серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 03 лютого 2016 року на підставі наказу Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29 січня 2016 року № 10-рс прийнята у Збройні Сили України на військову службу за контрактом (арк. спр. 42-46).

Відповідно до витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (по особовому складу) від 29 січня 2016 року № 10-рс ОСОБА_1 , яка прийнята на військову службу за контрактом, присвоєне первинне військове звання солдат; наказано укласти контракт про проходження військової служби за короткостроковим контрактом на особливий період або до оголошення рішення про демобілізацію; прийняти на військову службу за контрактом та призначено солдата ОСОБА_1 радіотелеграфістом радіостанції Р-140 (автомобільної) радіо групи інформаційно-телекомунікаційного вузлу ІНФОРМАЦІЯ_3 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (арк. спр. 53).

Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 29 січня 2016 року солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення з 29 січня 2016 року (арк. спр. 74).

Згідно з контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеним 29 січня 2016 року між Міністерством оборони України в особі військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 з одного боку, та ОСОБА_1 , солдат, радіотелеграфіст радіостанції Р-140 (автомобільної) радіо групи інформаційно-телекомунікаційного вузлу, з іншого боку, цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (пункт 3); сторони зобов`язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строк контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами (пункт 4) (арк. спр. 47-48).

Відповідно до витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03 лютого 2016 року № 22 солдата ОСОБА_1 , призначену наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (по особовому складу) від 29 січня 2016 року № 10-рс на посаду радіотелеграфіста радіостанції Р-140 (автомобільної) радіо групи інформаційно-телекомунікаційного вузлу ІНФОРМАЦІЯ_3 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 », вважати такою, що з 03 лютого 2016 року справи та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов`язків за посадою (арк. спр. 49).

Згідно з функціональними обов`язками радіотелеграфіста інформаційно-телекомунікаційного вузла ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженими начальником інформаційно-телекомунікаційного вузла Луганського ОВК 06 червня 2019 року, радіотелеграфіст радіостанції інформаційно-телекомунікаційного вузла відповідає за: забезпечення проходження інформації в установлені контрольні терміни; забезпечення потрібної якості обробки інформації та її зберігання; виконання вимог безпеки зв`язку та інформації (арк. спр. 77).

Позивач 15 серпня 2019 року звернулася до начальника ІТВ Луганського ОВК із рапортом про звільнення з військової служби (зареєстрований 19.08.2019 за вх. № 7986), в якому повідомила, що станом на 29.01.2018 вислужила встановлені підпунктом «й» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» строки та не бажає продовжувати військову службу, просить звільнити з лав Збройних Сил України (арк. спр. 50).

Листом від 21 серпня 2019 року № ВОЗІК/2072 повідомлено позивача, що на даний час вона звільненню з лав Збройних Сил України за підпунктом «й» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не підлягає, оскільки згідно з наказом Генерального Штабу Збройних Сил України від 18 червня 2018 року № 13/ДСК з 10 травня 2018 року залучена до складу сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, крім того, наказом Командувача об`єднаних сил (по стройовій частині) від 12 липня 2018 року № 65/ДСК з 10 травня 2018 року вважається такою, що прибула до складу сил та засобів, та бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (арк. спр. 51-52).

Згідно з довідками Луганського ОВК від 21 серпня 2019 року № ВОЗІК/2075 та від 20 вересня 2019 року № ВОЗІК/2320 солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 03 лютого 2016 року по 30 квітня 2018 року безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції, підстава: наказ першого заступника керівника антитерористичного центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 14 квітня 2016 року № 105 (арк. спр. 55, 69).

Довідкою Луганського ОВК від 20 вересня 2019 року № ВОЗІК/2319 підтверджено, що солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 10 травня 2018 року по 20 вересня 2019 року брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні її здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, підстава: наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 18 червня 2018 року № 13/дск, наказ Командувача об`єднаних сил (по стройовій частині) від 12 липня 2018 року № 65/дск (арк. спр. 71).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянином України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною другою статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153).

Положення № 1153 визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, у тому числі регламентує питання укладання та розірвання контракту.

В свою чергу, строки військової служби визначаються у статті 23 Закону № 2232-ХІІ, відповідно до частини другої якої для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу - 3 роки; для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років; для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу; для осіб офіцерського складу: для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років; для інших громадян - від 1 до 5 років.

Для осіб, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або оголошення рішення про демобілізацію та призначаються на посади, строки військової служби в календарному обчисленні встановлюються відповідно до частини другої цієї статті (частина третя статті 23 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону № 2232-ХІІ під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Згідно з абзацом першим підпункту «й» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ контракт укладений до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію припиняється, а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

Звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення зі служби за цією підставою (за бажанням військовослужбовців), здійснюється у строки, визначені центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, але не пізніше трьох місяців з дня набуття такого права, а тих, хто на час набуття права на звільнення зі служби виконують завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, - протягом трьох місяців з дня завершення виконання таких завдань (абзац другий підпункту «й» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ).

Таким чином, зазначеною нормою закону встановлені обмеження на звільнення з військової служби військовослужбовців, які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду, - виконання завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду та взяття безпосередньої участі у ведені воєнних (бойових) дій.

У листі Луганського ОВК від 21 серпня 2019 року № ВОЗІК/2072, яким залишено без реалізації рапорт позивача щодо звільнення з військової служби, як підставу, що перешкоджає звільненню позивача з військової служби за підпунктом «й» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, вказано залучення позивача до складу сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та прибуття до складу цих сил та засобів.

Однак, суд не ототожнює залучення військовослужбовця до складу сил та засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях із передбаченим абзацом другим підпункту «й» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ виконанням завдань в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, безпосередньою участю у веденні воєнних (бойових) дій, оскільки само по собі залучення до складу сил та засобів об`єднаних сил не свідчить про виконання військовослужбовцем таких завдань.

Відповідачем суду не надано жодних доказів виконання позивачем будь-яких завдань в інтересах оборони України або взяття безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій.

В контексті зазначених висновків та з огляду на юридичну конструкцію норми, суд дійшов висновку, що норми абзацу другого підпункту «й» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ не можуть слугувати обмеженнями для звільнення позивача.

Згідно із частиною восьмою статті 26 Закону № 2232-ХІІ у разі потреби військовослужбовці строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, які вислужили встановлені строки, можуть бути відповідно до Указу Президента України затримані на службі на строк до шести місяців.

Відповідний Указ не приймався, за згодою сторін контракт не подовжувався, позивач не висловила бажання подовжити контракт, навпаки бажає його розірвати, про що подала відповідний рапорт.

Засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони встановлює Закон України від 6 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII).

Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац одинадцятий статті 1 Закону № 1932-XII).

Так, абзац п`ятий статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-XII) визначає особливий період, як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абзац четвертий статті 1 Закону № 3543-XII).

В свою чергу, демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (абзац шостий статті 1 Закону № 3543-XII).

Отже, особливий період настає з моменту оголошення мобілізації і охоплює час мобілізації, який закінчується виданням Президентом України відповідного Указу та здійснення дій, заходів, спрямованих на повернення життєдіяльності країни до режиму роботи і функціонування в умовах мирного часу.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» оголошено рішення про проведення часткової мобілізації, у зв`язку з чим в Україні настав особливий період з 17 березня 2014 року.

При цьому, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.

Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає підстави стверджувати, що особливий період в Україні триває.

Проте, суд дійшов висновку, що після того як позивач відслужила 24 місяці військової служби за контрактом та не висловила бажання продовжити службу під час особливого періоду, вона набула права на звільнення згідно з підпунктом «й» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ за поданим рапортом.

Відповідно до положень статей 19, 20, 26 Закону № 2232-ХІІ, пункту 35 Положення № 1153 до компетенції відповідача відноситься питання звільнення позивача. Разом з тим, на час розгляду справи відповідач не прийняв рішення про звільнення позивача з військової служби за її рапортом від 15 серпня 2019 року, зареєстрованого 19 серпня 2019 року за № 7986.

Зважаючи на той факт, що станом на момент подання позивачем рапорту від 15 серпня 2019 року та розгляд справи по суті позивач набула право на звільнення (вислужила більше 24 місяців військової служби за контрактом) та не висловила бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду, суд дійшов висновку, що не звільнивши позивача з військової служби на підставі поданого рапорту, відповідач допустив протиправну бездіяльність, що свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач як учасник бойових дій звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Луганського обласного військового комісаріату (код за ЄДРПОУ 07668758, місцезнаходження: 93402, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Богдана Ліщини, будино 38) про визнання бездіяльності протиправно, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту від 15 серпня 2019 року, як такої, що уклала контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, вислужила не менше 24 місяців військової служби за контрактом та не висловила бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

Зобов`язати Луганський обласний військовий комісаріат звільнити з лав Збройних Сил України військовослужбовця ОСОБА_1 на підставі рапорту від 15 серпня 2019 року, як таку, що уклала контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, вислужила не менше 24 місяців військової служби за контрактом та не висловила бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова