Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 591/5279/17

провадження № 61-12301 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

відповідачі: Сумська міська рада, виконавчий комітет Сумської міської ради, департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради;

треті особи: комунальне підприємство Сумської міської ради «Сумижитло», державний архів Сумської області, квартирно-експлуатаційний відділ м.Суми Міністерства оборони України;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2019 року у складі судді Кривцової Г. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Криворотенка В. І., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Сумської міської ради, виконавчого комітету Сумської міської ради, департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, треті особи: комунальне підприємство Сумської міської ради «Сумижитло» (далі КП «Сумижитло»), державний архів Сумської області, квартирно-експлуатаційний відділ м.Полтави, правонаступником якого є квартирно-експлуатаційний відділ м. Суми Міністерства оборони України.

Позовна заява мотивована тим, що вони та їх неповнолітні діти постійно проживають та зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 , що є гуртожитком для проживання сімей коридорного типу. Сім`я ОСОБА_1 займає кімнату № 39, сім`я ОСОБА_3 кімнату АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 кімнату № 49. У мешканців в особистому користуванні окремі кімнати, а в загальному користуванні коридор, кухні, туалет, умивальники.

Вказували, що будинок розташований на території воєнного навчального закладу по АДРЕСА_3 військове містечко для проживання офіцерів.

У 2007 році інститут ракетних військ було ліквідовано без правонаступництва, військове містечко для проживання військовослужбовців було підпорядковано до служби тилу Збройних Сил України і квартирно-експлуатаційними відділом м. Полтави передано в комунальну власність КП «Сумижитло», яке є балансоутримувачем вказаного будинку.

Зазначали, що на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду України» вони мали намір отримати у власність кімнати, в яких вони мешкають, проте скористатися наданим їм законом правом на приватизацію не можуть вже протягом десяти років, так як балансоутримувач та виконавчі органи Сумської міської ради стверджують, що будинок було передано на баланс у складі тих квартир, які не були на дату ліквідації військового інституту службовими. Щодо квартир, які мають статус службових, відсутнє рішення Міністерства оборони України.

Посилаючись на пункт 3 Положення про порядок надання службових житлових приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР «Про службові жилі приміщення» від 04 лютого 1988 року № 37, вказували, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. Тому вважали, що в разі ліквідації підприємства, установи, організації та виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, за якими закріплено квартири як службові, вони втрачають статус службових.

У 2017 році їм було відмовлено у реалізації свого права на приватизацію житла на тій підставі, що відповідно до рішень Сумської міської ради їх кімнати (квартири) віднесено до числа службових.

В результаті бездіяльності виконкому Сумської міської ради, який після ліквації Військового інституту без правонаступника, не виключив ці квартири з числа службових, вони позбавлені права на отримання житла у власність.

Так, рішенням Сумської міської ради від 19 травня 1983 року № 270 «Про внесення жилих приміщень, які знаходяться у військовому містечку у число службових» квартири ОСОБА_6 № 38 та ОСОБА_1 № 39 віднесені до числа службових. Тоді як квартира ОСОБА_8 № 41 віднесена до числа службових рішенням Сумської міської ради від 16 квітня 1987 року № 87.

Вважали зазначені рішення міської ради незаконними та такими, що порушують їх право на отримання у власність житла.

Ураховуючи викладене, позивачі просили суд поновити їм процесуальні строки на подання позову про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Сумської міської ради від 19 травня 1983 року № 270 та від 16 квітня 1987 року № 87; визнати протиправними (нечинними) та скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів УРСР від 19 травня 1983 року № 270 в частині включення кімнат у гуртожитку АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , у перелік окремих благоустроєних однокімнатних службових квартир для надання прапорщикам та військовослужбовцям позастрокової служби, що проходять службу в Сумському вищому артилерійському командному двічі червонопрапорному училищі ім. М. В. Фрунзе; визнати протиправними (нечинними) та скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів УРСР від 16 квітня 1987 року № 87 в частині включення кімнати у гуртожитку АДРЕСА_6 , у перелік окремих благоустроєних однокімнатних службових квартир для надання прапорщикам та військовослужбовцям позастрокової служби, що проходять службу в Сумському вищому артилерійському командному двічі червонопрапорному училищі ім. М. В. Фрунзе; зобов`язати Сумську міську раду передати у межах норм безоплатної приватизації у спільну сумісну приватну власність з видачою свідоцтва про право власності квартиру (кімнату у гуртожитку) АДРЕСА_7 з відповідною частиною приміщень загального користування без ордеру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка знаходиться на третьому поверсі триповерхового будинку та складається з двох житлових кімнат, коридору спільного, двох спільних туалетів, кухні спільної; зобов`язати Сумську міську раду передати у межах норм безоплатної приватизації у спільну сумісну приватну власність з видачою свідоцтва про право власності квартиру (кімнату у гуртожитку) АДРЕСА_6 з відповідною частиною приміщень загального користування без ордеру ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка знаходиться на третьому поверсі триповерхового будинку та складається із однієї житлової кімнати, двох коридорів спільних, двох спільних туалетів, кухні спільної; зобов`язати Сумську міську раду передати у межах норм безоплатної приватизації у спільну сумісну приватну власність з видачою свідоцтва про право власності квартиру (кімнату у гуртожитку) АДРЕСА_5 з відповідною частиною приміщень загального користування без ордеру ОСОБА_7 , яка знаходиться на третьому поверсі триповерхового будинку та складається з однієї житлової кімнати, двох коридорів спільних, двох спільних туалетів, кухні спільної.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні житлові приміщення знаходяться в розпорядженні Міністерства оборони України, а їх облік ведеться квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави, який не звертався до виконавчого комітету Сумської міської ради з клопотанням про виключення квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 з числа службових. Тому суд не встановив правових підстав для визнання протиправними (нечинними) та скасування рішень Виконавчого комітету Сумської міської ради від 19 травня 1983 року та від 16 квітня 1987 року в частині включення спірного житла у перелік окремих благоустроєних однокімнатних службових квартир для надання їх прапорщикам та військовослужбовцям позастрокової служби, що проходять службу в Сумському вищому артилерійському командному двічі червонопрапорному училищі ім. М. В. Фрунзе. Крім того, оскільки житлові приміщення мають статус службового житла, то Сумська міська рада на законних підставах відмовила позивачам у передачі їм у власність спірних квартир.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що спірне житло знаходиться в розпорядженні Міністерства оборони України, а його оперативний облік ведеться квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави і саме до його компетенції належить вирішення питання про виключення житлових приміщень з числа службових. Та обставина, що спірні житлові приміщення не є окремими ізольованими квартирами, хоча про це зазначено в оскарженому рішенні міського виконавчого комітету, а відносяться до кімнат у гуртожитку коридорного типу, про що свідчить висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2018 року № 1447, не може бути підставою для визнання протиправними та скасування рішень виконавчого комітету від 19 травня 1983 року та від 16 квітня 1987 року, оскільки з огляду на положення статті 4 ЖК УРСР спірне житло належить до житлового фонду, а стаття 118 ЖК УРСР лише вказує на те, що під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, тобто, вказана норма права не містить заборони виділення під службове житлове приміщення житлової кімнати у гуртожитку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 591/5279/17 з Зарічного районного суду м. Суми.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що із системного аналізу статей 4 та 127 ЖК УРСР випливає, що гуртожитки не відносяться до житлового фонду, є окремими спеціальними об`єктами місцем тимчасового, а не постійного проживання громадян. Правовий статус гуртожитків визначається виключно положеннями статей 127-132 ЖК УРСР. Відтак, до числа службових жилих приміщень можуть відноситись лише ті приміщення, які входять до складу житлового фонду, переліченого у статті 4 ЖК УРСР.

Вважала таким, що ґрунтується на припущеннях, висновок суду про те, що не існувало законодавчої заборони відносити кімнати у гуртожитках до складу службових квартир. Зазначала, що судом не враховано, що будинок АДРЕСА_1 переданий у комунальну власність та на баланс виконавчого комітету Сумської міської ради, а, отже, цей будинок (гуртожиток) не може перебувати на законних підставах на балансі Міністерства оборони України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року виконавчий комітет Сумської міської ради, подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, оскільки сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті ради народних депутатів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 19 травня 1983 року № 270 окремі упорядковані однокімнатні квартири АДРЕСА_8 , включені до службових приміщень для надання прапорщикам та військовослужбовцям позастрокової служби, що проходять службу в Сумському вищому артилерійському командному двічі червонопрапорному училищі ім. М. В. Фрунзе житлової площі на перші п`ять років служби (а.с. 54, 58, 59-60, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 16 квітня 1987 року № 87 до службових приміщень також включено окрему, упорядковану однокімнатну квартиру АДРЕСА_9 (а.с. 56, 61-62, т. 1).

ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_2 , 2002 року народження, та дочкою ОСОБА_3 , 2013 року народження, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_10 (а.с. 15, т. 1).

ОСОБА_6 разом з сином ОСОБА_6 , 2004 року народження, та дочкою ОСОБА_5 , 2006 року народження, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_11 (а.с. 65, т. 1).

ОСОБА_7 зареєстрований по АДРЕСА_12 (а.с. 32 зворот, т. 1).

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 грудня 2017 року № 2/3901 ОСОБА_6 проходив військову службу у Збройних Силах України з 01 серпня 1998 року по 24 червня 2010 року та був звільнений на підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 16 квітня 2010 року № 126 у зв`язку з закінченням строку контракту (а.с. 97, т. 1).

Із довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 грудня 2017 року № 82 вбачається, що ОСОБА_7 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 17 листопада 1995 року по 25 червня 1997 року та з 31 серпня 1999 року по теперішній час (а.с. 96, т. 1).

Відповідно до акту приймання-передачі військового майна, затвердженого міським головою м. Суми 13 січня 2011 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_13 , який належав до сфери управління Міністерства оборони України, був переданий до комунальної власності територіальної громади м. Суми (а.с. 34-35, т. 2).

Із витягу з Акта інвентаризації службового житлового фонду Сумського гарнізону станом на 01 січня 2018 року вбачається, що квартири АДРЕСА_14 мають статус службового житла та обліковуються у квартирно-експлуатаційному відділі м. Полтава Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України, як службові, що також підтверджується довідкою квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава від 07 травня 2018 року № 1806 (а.с. 235, т. 1, а.с. 36 38, т. 2).

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1447, складеної 30 листопада 2018 року судовим експертом Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені М. С. Бокаріуса, будинок АДРЕСА_1 віднесений за планувальними характеристиками до гуртожитку коридорного типу. Приміщення №№ 38, 39 та 41 у вказаному будинку за планувальними характеристиками та складом приміщень, що входять до них (коридори, кухня, вбиральні загального користування), не є окремими ізольованими квартирами. Ці приміщення є кімнатами у гуртожитку коридорного типу (а.с. 68-77, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 118 ЖК УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно зі статтею 4 ЖК УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для визнання протиправними (нечинними) та скасування рішень виконавчого комітету Сумської міської ради від 19 травня 1983 року та від 16 квітня 1987 року в частині включення житлових приміщень №№ 38, 39 та 41 у будинку АДРЕСА_1 у перелік окремих благоустроєних однокімнатних службових квартир для надання прапорщикам та військовослужбовцям позастрокової служби.

У частині другій статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, зокрема, що не підлягають приватизації квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Відповідно до пункту 6 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Судом встановлено, що спірні житлові приміщення знаходяться в розпорядженні Міністерства оборони України та оперативний облік його ведеться квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави, правонаступником якого є квартирно-експлуатаційний відділ м. Суми, який не звертався до виконавчого комітету Сумської міської ради з клопотанням про виключення квартир №№ 38, 39, 41 у будинку АДРЕСА_1 з числа службових.

Вирішуючи спір, суди дійшли правильного висновку про те, що спірні житлові приміщення знаходяться в розпорядженні Міністерства оборони України, а їх облік ведеться квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави, який не звертався до виконавчого комітету Сумської міської ради з клопотанням про виключення спірних квартир з числа службових.

Доводи касаційної скарги про те, що спірні житлові приміщення не є окремими ізольованими квартирами, а відносяться до кімнат у гуртожитку коридорного типу, про що свідчить висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2018 року № 1447, не може бути підставою для визнання протиправними та скасування рішень виконавчого комітету від 19 травня 1983 року та від 16 квітня 1987 року, оскільки з огляду на положення статті 4 ЖК УРСР спірне житло належать до житлового фонду, а стаття 118 ЖК УРСР лише вказує на те, що під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, тобто, вказана норма закону не містить заборони виділення під службове житлове приміщення житлової кімнати у гуртожитку.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович