ПОСТАНОВА
Іменем України
31 жовтня 2019 року
Київ
справа №810/4537/13-а
адміністративне провадження №К/9901/19321/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
заяву Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.08.2015 (судді: Веденяпін О.А., Загародній А.Ф., Зайцев М.П.) у справі № 810/4537/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (далі - позивач, ТОВ «Ергопак») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.08.2013 № 0000322300 та №0000332300.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014, адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.08.2015 постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 у справі № 810/4537/13-а залишено без змін.
ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області звернулася до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.08.2015 у справі № 810/4537/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
У заяві відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2013, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.08.2015 та відмовити у задоволенні позову.
У зв`язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Васильєвої І.А. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Юрченко В.П.
Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2018 прийнято до свого провадження справу № 810/4537/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за заявою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.08.2015.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
За правилами пункту 5 частини першої вказаної статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що таким мотивом є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
В якості підстави про перегляд за пунктом п`ятим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом надано копії судових рішень Верховного Суду України від 14.06.2016 (справа № 826/14268/14), від 26.04.2016 у справі № 2а-4201/11/2670, від 19.04.2016 (справа № 816/11081/14), від 12.04.2016 (справа № 826/17617/13-а) правовим позиціям яких, на думку заявника, не відповідає судове рішення про перегляд якого він просить, щодо застосування положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198 та статті 201 Податкового кодексу України.
Суди попередніх інстанцій установили, що посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Київській області від 22.01.2013 про призначення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Ергопак» по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_1 , проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ергопак» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 по 28.12.2013, за результатами якої складено Акт від 29.07.2013 № 30/22-01/31862098 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.27, пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України - завищено суму витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств на загальну суму 364416,65 грн. в тому числі 3 квартал 2011 у сумі 138333,33 грн. і 4 квартал 2011 у сумі 226083,32 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит у сумі 72883,35 грн., у тому числі - серпень 2011 - 10716,67 грн., вересень 2011 - 169950,00 грн., жовтень 2011 - 21100,01 грн., листопад 2011 - 24116,67 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 № 0000322300, згідно з яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі 83816,00 грн. і податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 № 0000332300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 91105.00 грн. з них: 72884,00 грн. за основним платежем та 18221,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
У справі, що розглядається суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про реальність спірних господарських операцій здійснених позивачем з контрагентами з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи щодо реального характеру спірних господарських операцій, що підтверджується належним чином оформленими копіями первинних документів, які наявні у матеріалах справи. Крім того, враховуючи, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, за наслідками якої складено акт перевірки, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, була проведена на підставі постанови слідчого, винесеної у межах кримінального провадження, а доказів прийняття рішення суду у кримінальній справі, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у судовому процесі не надано, їх прийнято передчасно.
В постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 2016 у справі № 2а-4201/11/2670 викладено правовий висновок стосовно того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Разом з тим, рішення судів попередніх інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв`язку з тим, що суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов. Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, залишив поза увагою те, що ці суди, яким згідно із законом надано право встановлювати обставини на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, з урахуванням різних свідчень ОСОБА_2 , які були ним дані на досудовому слідстві та під час судового розгляду, належним чином не з`ясували обставин підписання повноважними особами звітних документів, у тому числі й податкових накладних, хоча встановлення вказаних обставин є визначальним для правильного вирішення спору по даній справі.
В постанові від 14.06.2016 у справі № 826/14268/14 Верховного суду України зазначено, що вказуючи на правомірність оскаржуваних рішень ДПІ про донарахування Товариству податкових зобов`язань, суд виходив із того, що у ході кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, засновник і директор ТОВ «Торенія», від імені якого підписані видані цим товариством позивачу первинні документи, заперечив свою участь у діяльності ТОВ «Торенія», а отже, й у підписанні будь-яких первинних документів. Згідно з ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року вказану особу звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, а саме створення суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, у зв`язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав. Зазначені обставини дають підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування Товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрат є безпідставними.
В постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі № 816/11081/14 викладено правовий висновок, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. В межах розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_3 засновник і директор ТОВ «Торенія», заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних. Під час розгляду заяви у Верховному Суді України представник ДПІ долучив копію ухвали Подільського районного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, з підстав, передбачених пунктом першим частини першої статті 49 зазначеного Кодексу, у зв`язку із закінченням строків давності. Відтак Верховний Суду України зазначив, що перевірка та встановлення фактичних обставин має значення для правильного вирішення спору, рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
В постанові Верховного Суду України від 12.04.2016 у справі № 826/17617/13-а міститься правовий висновок, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. В межах розгляду даної справи встановлено, що вироком Оболонського районного суду міста Києва від 1 березня 2013 року ОСОБА_4 засновника та директора ТОВ «Асгільдія» (контрагента Товариства) визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК. За вироком суду ОСОБА_5 у квітні 2011 року підробив та збув невстановленій слідством особі статутну (реєстраційну) документацію ТОВ «Асгільдія», яка є офіційною документацією та посвідчується нотаріусом, з метою наступного її використання невстановленими слідством особами шляхом подання у відповідні органи державної влади та банківські установи. Крім того, на підтвердження того, що первинні документи бухгалтерської звітності не є достатніми і такими, що підтверджують реальність господарських операцій за укладеними угодами, відповідач надав пояснення ОСОБА_6 , який заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Асгільдія», зокрема й у веденні господарської діяльності, складанні та підписанні таких документів.
У справі, що розглядається, відповідач посилається на ознаки фіктивності контрагента позивача як суб`єкта господарювання і свої доводи підтверджує тим, що згідно постанови про порушення кримінальної справи невстановлені особи, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на створення суб`єкта підприємницької діяльності, використовуючи реквізити громадянина ОСОБА_7 і ОСОБА_1 , не маючи наміру на здійснення статутної діяльності, пов`язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, всупереч вимогам ст. 1, 3, 6, 8 Закону України від 07.02.1991 №698-ХІІ «Про підприємництво в Україні», з метою прикриття незаконної діяльності створили ФОП « ОСОБА_7 » і ФОП « ОСОБА_1 », внаслідок чого державі заподіяна матеріальна шкода у великих розмірах. Крім того, невстановлені особи, використовуючи реквізити ФОП « ОСОБА_1 », без його відома здійснювали діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ іншим реально діючим суб`єктам господарської діяльності , внаслідок чого державі заподіяна матеріальна шкода у великих розмірах.
Оцінивши вказані доводи податкового органу суди прийшли до висновку, що відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ФОП ОСОБА_1 господарських зобов`язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Посилання податкового органу на розслідування СУ ДПС у Київській області кримінального провадження від 21.11.2011 № 32012100000000001 не приймалися судами до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні і відповідачем не були надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Ергопак» і ФОП ОСОБА_1 .
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій здійснили аналіз реальності господарських операцій з врахуванням всіх доводів сторін та з врахуванням обставин, встановлених під час розслідування вказаних кримінальних проваджень згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в межах даної справи в загальному порядку.
Судами не встановлено наявність вироків за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів - ані щодо позивача, ані щодо його контрагентів. У справах, в яких Верховний Суд України, не направляючи справи на новий розгляд для повноти встановлення та оцінки всіх фактичних обставин справи, сформував правовий висновок стосовно того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, судами було встановлено наявність або ж вироку стосовно посадових осіб господарюючих суб`єктів, або ж наявність рішення суду, яким звільнено особу від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав. У справі, що розглядається такі обставини відсутні.
Аналіз викладених у вищезгаданих судових рішеннях висновків Верховного Суду України свідчить про те, що кожен із них ґрунтується на конкретних фактичних обставинах справи, які залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення в одному випадку були визнані як такі, що підтверджують надання податковим органом належних доказів вчинення позивачем дій, спрямованих на необґрунтоване одержання податкової вигоди.
Таким чином, Верховний Суд України сформував правові висновки за відмінних ніж у даній справі фактичних обставин справи, а отже невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права не підтверджено.
Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
За таких обставин, керуючись статтями 235-242, 244, 244-1, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, Суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.08.2015 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко
