ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2019

Справа № 910/12303/18

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Лебович А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Славкіної Марини Анатоліївни (вул. Хрещатик, 8-а, м. Київ, 01001)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "Торгдіал" (вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В, оф. 201, м. Київ, 01042

про стягнення 534 335,79 грн

За участю представників сторін:

Від позивача: Поляков Т. Ю., довіреність № 442 від 01.10.2019;

Від відповідача: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суддя Господарського суду міста Києва Мудрий С.М. ухвалою від 19.09.2018 відкрив провадження у справі № 910/12303/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "Торгдіал" про стягнення заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016 (далі - договір оренди) в загальній сумі 534 335, 79 грн (яка складається із: заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 329 412,32 грн, комунальних послуг в сумі 136 803, 39 грн та пені в сумі 68 120,08 грн).

15.11.2018 Господарський суд міста Києва прийняв рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019, яким позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 150 520, 50 грн, заборгованість з оплати комунальних послуг в розмірі 136 803,39 грн, 21 484,94 грн пені; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Прийняті у справі судові рішення були мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості, і останній не спростував наданих позивачем доказів, зокрема, не надав до матеріалів справи доказів погашення заборгованості, що відповідно до здійсненого судами перерахунку становить 308 808,83 грн, з яких: 150 520,50 грн заборгованість з орендних платежів, 136 803,39 грн заборгованість з комунальних послуг та 21 484,94 грн пені.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "Торгдіал" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі № 910/12303/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В своїй постанові Верховний Суд зазначив, що: (1) суд першої інстанції залишив поза увагою те, що, заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати, комунальних платежів та нарахованої суми пені, відповідач у відзиві на позов послався на те, що нарахування орендної плати за період вересень - листопад 2017 року є неправомірним, оскільки він як орендар не міг користуватися орендованим майном та фактично ним не користувався, тому, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняється від сплати орендної плати у цей період; (2) місцевий господарський суд доводи відповідача щодо повідомлення позивача про розірвання договору, у зв`язку з неможливістю використання орендованого майна та щодо припинення фактичного користування приміщенням 13.10.2017 не перевірив та не дослідив надані відповідачем докази на їх підтвердження; (3) висновки судів першої та апеляційної інстанції зроблені за неповного дослідження зібраних у справі доказів та встановлення на їх підставі істотних обставин справи, які є необхідними для прийняття правильного та обґрунтованого рішення у справі; (4) під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями проведеного 23.07.2019 справу № 910/12303/18 передано на новий розгляд судді Бондаренко Г. П.

Господарський суд 31.07.2019 призначив справу № 910/12303/18 до розгляду, розгляд справи № 910/12303/19 вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі № 910/12303/18 призначено на 03.09.2019.

19.08.2019 через відділ канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

02.09.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В підготовчому судовому засіданні 03.09.2019 суд оголосив перерву до 26.09.2019 для надання можливості відповідачу подати заперечення на відповідь на відзив у строк до 23.09.2019.

17.09.2019 від Верховного Суду надійшли рекомендовані повідомлення для приєднання до матеріалів справи.

20.09.2019 через відділ канцелярії господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 26.09.2019 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 24.10.2019, про що представників сторін було повідомлено під розписку.

В судове засідання 24.10.2019 відповідач не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Позивач в судове засідання 24.10.2019 прибув та надав суду усні пояснення по суті справи, в яких просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення учасників справи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 01.07.2016 між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі за текстом - договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.3 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) нежитлові приміщення загальною площею 582,0 кв.м, з яких 383,9 кв.м розташовані на 1-му поверсі та 198,1 кв.м у підвалі, та знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8 (далі - приміщення), для розміщення в ньому офісу для здійснення господарської діяльності відповідно до статуту орендаря.

Згідно з пунктом 2.1 договору передача орендованого приміщення орендодавцем, прийняття його орендарем і повернення його при припиненні або розірванні даного договору оформлюються актами прийому-передачі, підписаними орендодавцем та орендарем. В актах прийому-передачі вказуються: площа орендованого приміщення, склад та перелік майна, що передається в оренду, його стан, інвентаризаційна вартість, кількість телефонних ліній та їх номери, а також показники всіх лічильників послуг, що надаються (електроенергія, холодне водопостачання і т.п.), встановлених в орендованому приміщенні.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що складання і підписання актів прийому-передачі орендованого приміщення проводиться уповноваженими представниками орендодавця та орендаря безпосередньо при передачі приміщення. Належним чином оформлений акт прийому-передачі орендованого приміщення від орендодавця до орендаря є підставою для нарахування та сплати за оренду, передбаченої даним договором.

У разі закінчення строку дії цього договору оренди чи його дострокового розірвання/припинення, повернення орендованого приміщення орендодавцю здійснюється в аналогічному порядку із складанням акта прийому-передачі (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 2.4 договору обов`язок із складання акта прийому-передачі покладається на сторону, яка здійснює передачу приміщення. Акт прийому-передачі є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору плата за оренду приміщення здійснюється орендарем в національній валюті України згідно з цим договором на підставі актів прийому-передачі приміщення. За домовленістю сторін орендна плата за передане в оренду приміщення встановлюється в національній валюті Україні та відповідно до розрахунку загальна сума орендної плати за місяць становить 115 785,00 грн, у т.ч. ПДВ - 19 297,50 грн. Орендна плата сплачується з урахуванням її щомісячної індексації на індекс інфляції.

При цьому, орендна плата за 1 кв. м. орендованої площі, що знаходиться на 1 - му (першому) поверсі на місяць складає 250, 00 грн, у т.ч. ПДВ 41, 67 грн, орендна плата за 1 кв. м. орендованої площі, що знаходиться у підвалі на місяць складає 100, 00 грн, у т.ч. ПДВ 16, 67 грн.

Згідно з пунктом 3.3 договору, розрахунки з орендної плати проводяться щомісячно на підставі цього договору, шляхом перерахування орендарем на рахунок орендодавця суми, визначеної відповідно до умов пункту 3.2 цього договору, не пізніше 15-го числа місяця, за який здійснюється оплата, починаючи з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення в оренду.

Відповідно до п. 3.6. договору (в редакції визначеній сторонами 02.07.2019 в договорі про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2016) до складу орендної плати не входять витрати на комунальні послуги.

Крім орендної плати за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю наступні компенсаційні платежі:

- компенсацію вартості електроенергії, яка розраховується згідно із показниками електролічильника активної електроенергії та втрат, з урахуванням реактивної електроенергії та сплачується згідно рахунків постачальника послуг;

- компенсацію вартості комунальних послуг: теплопостачання, водопостачання та водовідведення - згідно рахунків, наданих постачальниками послуг.

Відшкодування витрат за опалення здійснюється орендарем відповідно до рахунків, виставлених орендодавцем, пропорційно розміру орендованої площі із застосуванням коефіцієнту 1, 2.

Орендар в термін до 30-го числа кожного місяця оплачує орендодавцю виставлений рахунок.

При несвоєчасному перерахуванні/внесенні плати орендарем орендодавець може призупинити право користування комунальними послугами на строк до повного погашення заборгованості.

Відповідно до п. 4.3.6. договору орендар зобов`язується про свій намір припинити дію договору достроково попередити орендодавця не пізніше, ніж за один місяць (тридцять календарних днів) до настання пропонованого строку припинення дії договору.

За умовами п. 5.5. договору ремонтні роботи (в т.ч. поточний ремонт) у приміщенні виконуються тільки за попередньою письмовою згодою орендодавця на підставі проектно - кошторисної документації, розробленої у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п. 6.2. договору у разі несвоєчасного перерахування орендарем платежів по орендній платі орендодавцю відповідно до умов договору, орендар сплачує на його користь пеню у розмірі 0, 1 % від суми затриманого платежу, за кожен день прострочення виконання зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент виникнення прострочення виконання зобов`язання від суми затриманого платежу.

Цей Договір укладено строком на один рік: з 01.07.2016 по 01.07.2017 (пункт 8.1 договору).

Додатковим договором від 26.06.2017 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення 01.07.2016 встановлено строк дії договору: з 01.07.2016 по 31.12.2017.

В п. 8.3. договору сторони погодили, що зміни та доповнення до договору допускаються за взаємною згодою сторін та оформлюються складанням додаткового договору в письмовій формі.

Відповідно до п. 8.4. договору будь - яка із сторін має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку за умови направлення стороною - ініціатором письмового повідомлення іншій стороні не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати розірвання

Відповідно до пункту 8.5 договору цей договір припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено цей договір оренди; достроково за взаємною згодою сторін, а також в односторонньому порядку згідно з пунктом 8.4 цього договору, за рішенням суду при невиконанні сторонами зобов`язань за цим договором.

В день укладання договору сторонами був підписаний акт приймання - передавання частини нежилого приміщення, яким сторони засвідчили надання в оренду орендодавцем орендарю приміщення. В п. 2, 3 вказаного акту сторони підтвердили, що приміщення на день передачі передається в належному стані та що орендар не має претензій до орендодавця щодо приміщення.

Перед укладанням договору, як вбачається із матеріалів справи, відповідач звертався до позивача із листом вих. № 19-05 від 22.06.2016. У вказаному листі відповідач, у зв`язку з отриманням ним листа від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогою розірвати або переукласти договір оренди № 01-01/16 від 01.01.2016, зазначав, що:

- вже досить тривалий строк (починаючи з грудня 2013 року) користується приміщенням на правах оренди приміщення;

- на правах довгострокового орендаря ним було здійснено значний капітальний ремонт та технічне оснащення приміщення;

- повідомляє про готовність в найкоротші строки переукласти договір оренди № 01-01/16 від 01.01.2016 з новим власником приміщення;

- пропонує на розсуд позивача наступні пропозиції орендних умов: (1) не змінюючи розмір загальної орендної площі зафіксувати наступний розмір орендної плати: 1- й поверх - 250 грн/1 кв. м; підвал - 150 грн/1 кв.м. або (2) зменшити розмір загальної площі приміщення по новому договору оренди до 383, 9 кв.м. (1- й поверх), на умовах 250 грн/ 1 кв.м., оскільки приміщення підвального поверху постійно затоплює, що унеможливлює використання його за призначенням.

В жовтні 2017 року відповідач направив позивачу повідомлення про розірвання договору (вих. № 01/17/роз. від 10.10.2017), яке позивач отримав 11.10.2017. В повідомленні відповідач зазначав, що станом на кінець вересня 2017 року санітарно - епідеміологічна ситуація в орендованому приміщенні загострилася через зниження температури повітря зовні та підвищення вологості через збільшення обсягу опадів у вигляді дощу, отже, протягом досить тривалого часу (починаючи з листопада 2016 року) орендар позбавлений можливості використовувати підвальне приміщення для власних потреб, однак при цьому зобов`язаний вносити орендну плату. Також відповідач зазначав, що поряд бездіяльністю орендодавця вказані обставини створюють ситуацію, за якої експлуатація приміщення для розміщення офісу є неможливою та що договір вважається розірваним з дати отримання повідомлення орендодавцем. До повідомлення відповідач додав копію акту здачі - прийняття виконаних робіт по угоді № 856/8 від 17.11.2016.

В подальшому відповідач направив позивачу лист вих. № 01/17-акт від 13.10.2017 «Повернення приміщення орендодавцю», в якому зазначив, що 13.10.2017 комісією у складі представників орендодавця та орендаря було проведеного огляд приміщення, яке на момент огляду було повністю звільнено орендарем, проте представники орендодавця відмовилися від підписання акту прийому - передачі приміщень. До вказаного листа, згідно зазначеного в ньому, відповідач додав акт прийому - передачі нежитлових приміщень до договору у двох примірниках.

У відповідь на лист відповідача (вих. № 01-17-акт від 13.10.2017) позивач направив відповідачу лист вих. № 4745 від 24.10.2017, в якому з посиланням на п. 8.4. договору вважає дату розірвання (припинення дії) договору 10.11.2017, та просив в цей день забезпечити присутність представника орендаря для повернення орендованого приміщення та складання відповідного акту.

На вих. № 4745 від 24.10.2017 відповідач направив позивачу відповідь вих. № 1/37-2 від 10.11.2017, в якій зазначив, що фактичний огляд вже звільненого орендарем приміщення за участі обох сторін був здійснений 13.10.2017, відповідно нарахування орендної плати та комунальних платежів за період з 13.10.2017 по 10.11.2017 є безпідставним. Також відповідач повернув позивачу один примірник підписаного акту приймання - передачі орендованого приміщення від 10.11.2017, та просив врахувати наведені ним заперечення.

Згідно з додатковим договором від 10.11.2017 про розірвання договору оренди цей договір було достроково розірвано з 10.11.2017.

На підставі акта від 10.11.2017 приймання-передавання частини нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 8 , приміщення було повернуто орендодавцю. При цьому, відповідачем на акті було зазначено, що він підписаний «з урахуванням письмових зауважень, що додаються до акту».

В нотаріально засвідченій заяві свідка ОСОБА_1 , поданій в матеріали справи відповідачем, вказана особа зазначила, що працює менеджером з адміністративної діяльності в ТОВ «Імпортно - експортна компанія «Торгдіал», що особисто був присутній 13.10.2017 при огляді звільнених орендарем приміщень, що станом на момент огляду приміщення було повністю звільнене орендарем та що орендовані приміщення були непридатними для використання, у зв`язку із неодноразовим постійним залиттям орендованого підвального приміщення.

На виконання своїх зобов`язань за договором відповідач за період дії договору сплатив в період з липня 2016 року по вересень 2017 року 1 736 775, 00 грн орендної плати, по 115 785, 00 грн щомісячно, докази чого наявні в матеріалах справи.

Також матеріалами справи підтверджено, що на виконання договірних зобов`язань по сплаті комунальних послуг відповідачем було сплачено позивачу 186 000, 00 грн.

За твердженням позивача відповідач свої зобов`язання по сплаті орендних платежів та сплаті компенсації за комунальні послуги за договором виконав неналежним чином, а саме сплачував орендну плату без врахування щомісячної індексації на індекс інфляції, не сплатив орендну плату за жовтень та листопад 2017 року та не сплатив 136 803, 39 грн комунальних послуг, внаслідок чого у відповідача утворилася перед позивачем заборгованість.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача по орендній платі за договором становить 329 412, 32 грн, а заборгованість по сплаті комунальних послуг за договором становить 136 803, 39 грн.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 329 412, 32 грн орендної плати по листопад 2017 року, 136 803, 39 грн комунальних послуг та 68 120, 08 грн пені за порушення строків сплати орендної плати за серпень - жовтень 2017 року за період прострочення з 16.08.2017 по 31.07.2018.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що: (1) причиною дострокового розірвання договору стала неможливість використання приміщення за призначенням, відповідно договір розірваний з моменту отримання позивачем відповідного повідомлення; (2) фактично приміщення було звільнено орендарем 13.10.2017, і відповідно нарахування орендної плати за жовтень та листопад 2017 року є неправомірним; (3) фактично відповідач не міг використовувати приміщення за призначенням, оскільки останнє неодноразово затоплювалося, про що відповідач повідомляв позивача; (4) позивач не виконав свого обов`язку щодо капітального ремонту приміщення; (5) позивач не виставляв відповідачу жодних рахунків на сплату комунальних послуг; (6) позивачем не надані в матеріали справи докази понесення ним витрат по сплаті комунальних послуг в розмірі пред`явленому відповідачу; (7) відповідач належним чином виконав свої зобов`язання за договором по сплаті орендної плати та комунальних послуг; (8) неможливість використання приміщення підтверджується актом здачі - прийняття виконаних робіт по угоді № 856/8 від 17.11.2016 (визначення бактеріального забруднення повітря (2016) в нежитловому приміщенні в м . Київ , вул. Прорізна, буд. 8, 5 точок за період з 17.11.2016 по 17.12.2016); (9) позивачем невірно здійснений розрахунок заборгованості відповідача; (10) орендодавець на неодноразові звернення орендаря щодо затоплень підвального приміщення жодним чином не відреагував; (11) до правовідносин сторін підлягає застосуванню ст. 762 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Спір у справі виник стосовно питань про наявність/відсутність підстав для нарахування та сплати орендної плати за договором з урахуванням щомісячної індексації, про наявність/відсутність підстав для нарахування та сплати орендної плати за договором за жовтень - листопад 2017 року, а також можливості застосування положень статті 762 ЦК України щодо звільнення від сплати орендної плати за період неможливості користвання приміщенням (наявності також неможливості), а також про наявність\відсутність підстав для сплати відповідачем комунальних послуг в розмірі заявленому позивачем та про наявність/відсутність підстав для нарахування та сплати пені за договором.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Укладений між сторонами договір є договором найму будівлі або іншої капітальної споруди, а відтак між сторонами виникли орендні правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) і згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі (ст.793 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 3, 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Договором оренди не передбачено, що їх правовідносини не регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до правовідносин сторін, в тому числі, застосовується і вказаний закон.

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Вказана норма також кореспондується з положеннями ст. 284 ГК України, відповідно до якої істотними умова договору оренди є, в тому числі, орендна плата з урахуванням її індексації.

Орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до пунктів 3.1 та 3.2 договору плата за оренду приміщення здійснюється орендарем в національній валюті в України згідно з цим договором на підставі актів прийому-передачі приміщення. За домовленістю сторін орендна плата за передане в оренду приміщення встановлюється в національній валюті Україні та відповідно до розрахунку загальна сума орендної плати за місяць становить 115 785,00 грн , у т.ч. ПДВ - 19 297,50 грн. Орендна плата сплачується з урахуванням її щомісячної індексації на індекс інфляції.

Отже, сторонами було погоджено в договорі, що орендна плата сплачується з урахуванням її щомісячної індексації, договір оренди в частині коригування розміру щомісячної орендної плати на індекс інфляції, сторонами не оскаржувався та є дійсним, доказів внесення сторонами змін до договору оренди в частині індексації орендної плати матеріали справи не містять, а відтак за умовами договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату з урахуванням її щомісячної індексації.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Індекси інфляції в липні 2016 року - листопаді 2017 року за даними Державної служби статистики України, опублікованими в газеті «Урядовий кур`єр» складали наступні величини: липень 2016 року - 99,9; серпень 2016 року - 99,7; вересень 2016 року - 101,8; жовтень 2016 року - 102,8; листопад 2016 року - 101,8; грудень 2016 року - 100,9; січень 2017 року - 101,1; лютий 2017 року - 101,0; березень 2017 року - 101,8; квітень 2017 року - 100,9; травень 2017 року - 101,3; червень 2017 року - 101,6; липень 2017 року - 100,2; серпень 2017 року - 99,9; вересень 2017 року - 102,0; жовтень 2017 року - 101,2.

Відповідно до п. 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 N 786 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно пункту 3.3. договору, розрахунки по орендній платі проводяться щомісячно на підставі цього договору, шляхом перерахування орендарем на рахунок орендодавця суми, визначеної відповідно до умов п.3.2. даного договору, не пізніше 15-го числа місяця, за який здійснюється оплата, починаючи з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду.

Матеріалами справи підтверджено, що орендар вносив в період з липня 2016 року по вересень 2017 року, у строк визначений договором, орендну плату в розмірі 115 785, 00 грн. За вказаний період орендар загалом сплатив орендодавцю орендної плати 1 736 775, 00 грн. Тобто орендар сплачував орендну плату в зазначений період без щомісячної індексації орендної плати, що не відповідає умов договору та чинному законодавству.

Частинами 4 та 6 ст. 762 ЦК України внормовано, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася та що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Орендар стверджує, що у вересні - листопаді 2017 року орендовані приміщення були непридатними для використання, однак орендодавець нарахував оренду плату у зазначений період. В обґрунтування наведеного відповідач послався на лист № 19-05 від 22.06.2016, повідомлення про розірвання договору, у зв`язку з неможливістю використання орендованого майна. Також зазначив, що фактичне користування приміщенням припинилось 13.10.2017, про що позивач був обізнаний, та що також підтверджується доданою до матеріалів справи заявою свідка.

Із змісту листа № 19-05 від 22.06.2016 вбачається, що саме орендар був ініціатором укладання договору, що орендар вніс орендодавцю пропозицію, щодо конкретних приміщень, які він мав намір орендувати та щодо вартості оренди таких приміщень. Орендар пропонував два варіанти: (1) не змінюючи розмір загальної орендної площі зафіксувати розмір орендної плати за 1- й поверх - 250 грн/1 кв. м та за підвал - 150 грн/1 кв.м.; (2) зменшити розмір загальної площі приміщення по новому договору оренди до 383, 9 кв.м. (1- й поверх), на умовах 250 грн/ 1 кв.м., оскільки приміщення підвального поверху постійно затоплює, що унеможливлює використання його за призначенням.

Тобто при укладанні договору, орендарем фактор затоплення підвального приміщення був використаний як аргумент для торгу щодо вартості оренди підвалу, а отже відповідач достеменно знав про стан приміщення, і це не перешкоджало йому у використанні даного приміщення.

Як вбачається із матеріалів справи вказаний аргумент був сприйнятий орендодавцем адже в договорі сторони визначили вартість оренди 1 кв.м. орендованої площі, що знаходиться у підвалі на місяць в розмірі 100, 00 грн (сума менша ніж пропонував орендар в листі № 19-05 від 22.06.2016). Вказане свідчить про те, що орендар, на його особисте переконання, міг використовувати за призначенням відповідне приміщення.

При укладанні договору сторони підписали акт приймання - передачі приміщення в якому не зазначили жодних недоліків орендованого приміщення, а навпаки наголосили на тому, що орендар не має претензій до орендодавця щодо приміщення.

Доказів, які б відповідали критеріям належності та допустимості в розумінні вимог процесуального закону (статті 76-79 ГПК України) та із яких би вбачалося, що підвальне приміщення за адресою м. Київ, вул. Порізна, буд. 8 систематично затоплює, таких як акти затоплення або інше, матеріали справи не містять. Не містять матеріали справи і доказів пред`явлення вимог орендарем до орендодавця в період дії договору щодо проведення капітального ремонту орендованого приміщення.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що про обставини неможливості використання орендованого приміщення внаслідок затоплення підвалу орендар вперше повідомив орендодавцю в повідомленні про розірвання договору. При цьому, орендар у вказаному повідомленні також зазначив про те, що орендодавець на неодноразові звернення орендаря жодним чином не відреагував. Проте, оскільки матеріали справи не містять доказів затоплення орендованого приміщення в період дії договору та доказів звернень в період дії договору орендаря до орендодавця щодо проведення капітального ремонту об`єкту оренди або щодо неможливості використання орендованого приміщення, відповідні зазначення в повідомленні про розірвання договору та в заявах відповідача по суті справи суд оцінює критично.

Акт здачі - прийняття виконаних робіт по угоді № 856/8 від 17.11.2016, на який посилається відповідач, як на доказ неможливості використання приміщення, не засвідчує факту затоплення підвального приміщення внаслідок аварійного стану сантехнічної системи водопроводу та каналізації. Вказаний акт засвідчує лише факт виконання робіт щодо визначення бактеріального забруднення повітря в нежитловому приміщенні в м. Києві, вул. Прорізна, буд. 8 , в листопаді 2016 року, на замовлення орендаря. При цьому копія вказаного акту, як вбачається із матеріалів справи, була направлена орендарем орендодавцю разом з повідомленням про розірвання договору, тобто фактично через рік після проведеного дослідження.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що в кінці червня 2017 року сторони уклали додатковий договір про внесення змін до договору, в якому продовжили строк на який укладено договір до 31.12.2017.

Вказані обставини свідчать про те, що орендоване приміщення використовувалося орендарем за призначенням впродовж строку договору (з липня 2016 року по липень 2017 року) та про те, що орендар мав намір використовувати орендоване майно за призначенням і надалі.

Враховуючи, що відповідач використовував орендоване майно за призначенням в період з грудня 2016 року по вересень 2017 року, акт здачі - прийняття виконаних робіт по угоді № 856/8 від 17.11.2016 не є доказом того, що відповідач не міг використовувати майно за призначенням з 13.10.2017 або з вересня 2017 року, з огляду на обставини встановлені вказаним актом. При цьому, доказів того, що ситуація з бактеріальним забрудненням повітря в нежитловому приміщенні в м. Києві, вул. Прорізна, буд. 8 загострилася в вересні 2017 року матеріали справи не містять.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, зокрема внаслідок систематичних затоплень підвального приміщення, бездіяльності орендодавця щодо проведення в приміщенні капітального ремонту приміщення та загострення в вересні 2017 року ситуації з бактеріальним забрудненням повітря в орендованому приміщенні матеріалами справи (наявними у справі доказами) не підтверджений.

За вказаних обставин, у суду відсутні підстави для застосування в даному випадку до правовідносин сторін положень ч. 4 або 6 ст. 762 ЦК України.

Ініціатором дострокового розірвання договору, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, був орендар (наймач) - відповідач у справі.

Статтею 651 ЦК України внормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Односторонню відмову від договору, як безпосередню підставу його розірвання та його зміни, слід відмежовувати від пред`явлення вимоги про розірвання договору на розсуд однієї із його сторін. Одностороння відмова від договору, відповідно до змісту ч. 3 ст. 651 ЦК України, безпосередньо тягне правові наслідки розірвання або зміни договору. Пред`явлення вимоги про розірвання безпосередньо таких наслідків не передбачають. В останньому випадку розірвання договору може відбутися або за домовленістю між сторонами або, у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу про розірвання договору, за рішенням суду.

Відповідно до ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» також внормовано, що одностороння відмова від договору оренди не допускається та що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін.

За умовами договору орендар зобов`язаний про свій намір припинити дію договору достроково письмово попередити орендодавця не пізніше ніж за один місяць до настання пропонованого строку припинення дії договору оренди (п. 4.3.6. договору), а також будь - яка із сторін має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку за умови направлення стороною - ініціатором письмового повідомлення іншій стороні не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати розірвання (п. 8.4. договору).

Положень щодо права орендаря на односторонню відмову від договору у повному обсязі або частково договір, укладений між сторонами, не містить.

Відповідно до ст. 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Статтею 776 ЦК України внормовано, що капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Отже, ні чинним законодавством, ні укладеним між сторонами договором право на односторонню відмову від договору не передбачене, що спростовує твердження відповідача щодо розірвання договору з моменту отримання позивачем його повідомлення про розірвання договору (з 11.10.2017).

Доказів, які б підтверджували наявність обставин, визначених ст. 776, 784 ЦК України, які надають орендарю право вимагати розірвання договору, матеріали справи не містять, відповідно розірвання договору відбулося в іншому порядку.

Умовами договору передбачене право орендаря на пред`явлення вимоги про розірвання договору за умови направлення письмового повідомлення іншій стороні не пізніше як за 30 календарних днів до дати розірвання, відповідно обставини направлення відповідачем позивачу повідомлення про розірвання договору (вих. № 01/17/роз. від 10.10.2017) свідчать про те, що відповідач скористався відповідним правом.

Вимога відповідача про розірвання договору була розглянута позивачем, у відповідності до положень ст. 188 ГК України та умов договору, та задоволена, про що сторонами було укладено додатковий договір від 10.11.2017 про розірвання договору оренди з 10.11.2017, у відповідності до положень ст. 654 ЦК України.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно із ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Акт приймання - передавання частини нежитлового приміщення за адресою: м . Київ, вул. Прорізна, 8 був підписаний сторонами 10.11.2017. Слід зазначити, що жодних відомостей про стан поверненого приміщення, сторонами у вказаному акті зазначено не було.

Отже, договір, укладений між сторонами, припинив свою дію з 10.11.2017, і відповідно з 10.11.2017 зобов`язання сторін припинилися.

Висновок суду, зокрема підтверджується роз`ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України наданими судам в п. 5.4. постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», відповідно до яких у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

З урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві. Відповідно нарахування орендної плати по 10.11.2017 (за період жовтень - листопад 2017 року) є правомірним.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що фактичне користування приміщенням припинилось 13.10.2017, про що позивач був обізнаний, та що також підтверджується доданою до матеріалів справи заявою свідка, то відповідні доводи відхиляються судом, з огляду на положення ст. 795 ЦК України та положення ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства відображаються у відповідних документах. Суд також зазначає, що факт звільнення приміщення не прирівнюється до факту повернення (передання) приміщення. Акт приймання - передавання частини нежитлового приміщення за адресою: м. Київ , вул. Прорізна, 8 був підписаний сторонами 10.11.2017.

Суд здійснив перевірку розрахунку позивача щомісячної орендної плати з врахуванням індексу інфляції та дійшов висновку, що при здійсненні розрахунку позивачем були допущені арифметичні прорахунки, внаслідок яких загальна сума орендних платежів за період дії договору за розрахунком позивача є меншою, ніж розрахована судом.

За розрахунками суду здійсненими у відповідності до п. 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 N 786 та з урахуванням даних Державної служби статистики України, опублікованих в газеті «Урядовий кур`єр», орендна плата за договором, у відповідності до його умов, складала: за липень 2016 року - 115 785, 00 грн; за серпень 2016 року - 115 785, 00 грн; за вересень 2016 року - 117 869,13 грн; за жовтень 2016 року - 121 169,46 грн; за листопад 2016 року - 123 350, 51 грн; за грудень 2016 року - 124 460, 66 грн; за січень 2017 року - 125 829, 73 грн; за лютий 2017 року - 127 088, 03 грн; за березень 2017 року - 129 375, 62 грн; за квітень 2017 року - 130 540, 00 грн; за травень 2017 року - 132 237,02 грн; за червень 2017 року - 134 352, 81 грн; за липень 2017 року - 134 621, 52 грн; за серпень 2017 року - 134 621, 52 грн; за вересень 2017 року - 137 313, 95 грн; за жовтень 2017 року - 138 961, 72 грн; за листопад 2017 року - 46 274, 25 грн. Загальна сума орендних платежів за період дії договору за розрахунком суду складає 2 089 635, 93 грн.

Як встановлено судом, орендар за період з липня 2016 року по вересень 2017 року загалом сплатив орендодавцю орендної плати 1 736 775, 00 грн, відповідно заборгованість орендаря по орендній платі за договором становить 352 860, 93 грн (2 089 635, 93 - 1 736 775, 00 = 352 860, 93).

За розрахунком позивача заборгованість відповідача по орендній платі за договором становить 329 412, 32 грн. Оскільки суд вирішує спір між сторонами в межах позовних вимог, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором по орендній платі визнаються доведеними та обґрунтованими в розмірі визначеному позивачем.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності з боку позивача в період дії договору претензій щодо сплати орендної плати не в повному обсязі, з тих підстав, що відсутність претензій про неналежне виконання договору жодним чином не означає належне виконання договору, адже пред`явлення відповідних претензій здійснюється на розсуд сторони договору.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача заборгованість по комунальним послугам в розмірі 136 803,39 грн.

На підтвердження наявності вказаної заборгованості з боку відповідача позивач надав в матеріали справи такі рахунки: за липень 2016 року від 01.09.2016 на суму 10 075, 46 грн; за жовтень - листопад 2016 року від 21.12.2016 на суму 25 784, 77 грн; за листопад 2016 року від 12.01.2017 на суму 11 709, 60 грн; за грудень 2016 року від 27.03.2017 на суму 36 143, 05 грн; за квітень - травень 2017 року від 20.06.2017 на суму 19 847, 77 грн; за червень - серпень 2017 року від 20.09.2017 на суму 43 953, 00 грн; за вересень 2017 року від 11.10.2017 на суму 13 886, 81 грн; за жовтень 2017 року від 15.11.2017 на суму 14 777, 51 грн. Всього позивач надав в матеріали справи рахунків на сплату комунальних послуг за договором на загальну суму 166 102, 51 грн.

Умовами договору передбачено, що крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю наступні компенсаційні платежі:

- компенсацію вартості електроенергії, яка розраховується згідно із показниками електролічильника активної електроенергії та втрат, з урахуванням реактивної електроенергії та сплачується згідно рахунків постачальника послуг;

- компенсацію вартості комунальних послуг: теплопостачання, водопостачання та водовідведення - згідно рахунків, наданих постачальниками послуг.

Відшкодування витрат за опалення здійснюється орендарем відповідно до рахунків, виставлених орендодавцем, пропорційно розміру орендованої площі із застосуванням коефіцієнту 1, 2. Орендар в термін до 30-го числа кожного місяця оплачує орендодавцю виставлений рахунок.

Позивачем не надано суду ні доказів на підтвердження понесення ним витрат по сплаті комунальних послуг, ні доказів на підтвердження розміру таких витрат, ні доказів виставлення (направлення) відповідачу рахунків, які додані до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що на виконання договірних зобов`язань по сплаті комунальних послуг відповідачем було сплачено позивачу 186 000, 00 грн, докази чого наявні в матеріалах справи. Отже, згідно наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем фактично в період дії договору сплачено за комунальні послуги більше грошових коштів, ніж розраховує позивач.

За вказаних обставин у суду відсутні підстави для визнання доведеними та обґрунтованими позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 136 803, 39 грн заборгованості за комунальні послуги. Відповідно суд відмовляє позивачу в задоволенні вказаних вимог.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 6.2. договору сторони погодили сплату орендарем сплату пені, у разі несвоєчасного перерахування платежів по орендній платі, у розмірі 0, 1 % від суми затриманого платежу, за кожен день прострочення виконання зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент виникнення прострочення виконання зобов`язання від суми затриманого платежу.

До позовної заяви позивачем додано розрахунок пені за прострочення сплати орендних платежів, відповідно до умов вказаного вище пункту договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. З розрахунку вбачається, що позивач нараховує пеню за період з 16.08.2017 по 31.07.2018 на суму заборгованості 11 474,53 грн за серпень 2017 року; з 16.09.2017 по 31.07.2018 на суму заборгованості 134 486, 90 грн за вересень 2017 року; з 16.10.2017 по 31.07.2018 на суму заборгованості 137 176, 64 грн за жовтень 2017 року; з 16.11.2017 по 31.07.2018 на суму заборгованості 46 274, 25 грн за листопад 2017 року. Загальна сума нарахованої пені відповідно до наданого розрахунку становить 68 120, 08 грн.

Відповідно до п. 1.12. роз`яснено наданих судам в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 N 14 господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату орендних платежів та визнано арифметично неправильним, оскільки позивачем не вірно визначено період нарахування пені, який припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а також невірно визначено базу обрахування пені (розмір заборгованості за певний місяць). Водночас, суд погоджується з позивачем, що розмір пені потрібно визначати на рівні подвійної облікової ставки НБУ, оскільки умовами договору визначено, що пеня нараховується в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідач, як встановлено судом, щомісяця в період з липня 2016 року по вересень 2017 року сплачував орендну плату в розмірі 115 875, 00 грн. Відповідно заборгованість відповідача по орендній платі за серпень 2017 року становить 18 836, 52 грн (134 621, 52 - 115 875, 00 = 18 836, 52), за вересень 2017 року - 21 528, 95 грн (137 313,95 - 115 875, 00 = 21 528, 95), за жовтень 2017 року - 138 961, 72 грн та за листопад 2017 року - 46 274, 25 грн, а не як розрахував позивач 11 474,53 грн, 134 486, 90 грн, 137 176, 64 грн та 46 274, 25 грн відповідно.

Проте, оскільки при здійсненні перерахунку пені суд не може виходити за межі сум визначених позивачем, суд, здійснивши перерахунок нарахованої пені, прийшов до висновку, що за період з 16.09.2017 по 16.03.2018 на суму заборгованості 11 474, 53 грн розмір пені становить 1 633, 47 грн, за період з 16.10.2017 по 16.04.2018 на суму заборгованості 21 528, 95 грн розмір пені становить 3 244, 09 грн, за період з 16.11.2017 по 16.05.2018 на суму 137 176, 64 грн розмір пені становить 21 440, 90 грн та за період з 16.12.2017 по 16.06.2018 на суму 46 274, 25 грн розмір пені становить 7 539, 53 грн. Таким чином, відповідно до здійсненого судом перерахунку, загальна сума пені, що належить до стягнення з відповідача за прострочення виконання грошових зобов`язань становить 33 857,99 грн.

Відповідно позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені задовольняються судом в розмірі та за період, розрахованому судом, з 16.09.2017 по 16.06.2018 - 33 857,99 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду достатніх, належних та допустимих доказів затоплення орендованого приміщення в період дії договору, необхідності проведення капітального ремонту орендованого приміщення, порушення відповідачем його зобов`язань щодо проведення капітального ремонту, неможливості використання приміщення з вересня 2017 року, загострення в вересні 2017 року ситуації з бактеріальним забрудненням повітря в орендованому приміщенні, повернення приміщення орендодавцю в іншу дату ніж 10.11.2017. Відповідно матеріали справи не містять доказів, які б спростовували в повному обсязі заявлені позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості за договором по сплаті орендної плати та пені або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованість у визначеному судом розмірі. При цьому відповідачем були спростовані доводи позивача щодо наявності у відповідача невиконаних зобов`язань за договором по сплаті комунальних послуг.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 329 412, 32 грн основної заборгованості по сплаті орендної плати та 33 857, 99 грн пені за порушення строків оплати орендної плати за період прострочення з 16.09.2017 по 16.06.2018.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами були понесені такі судові витрати. Позивачем сплачено судових збір за подання позову до господарського суду в розмірі 8 015, 04 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги 6 948, 20 грн.

При цьому, у відповідності до положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, тобто за подання апеляційної скарги позивач мав сплатити 12 022, 56 грн, а не 6 948, 20 грн. Таким чином позивачем за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір був сплачений не в повному розмірі.

Відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 12 022, 56 грн та судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду в розмірі 16 030, 08 грн.

Верховним Судом при перегляді справи в касаційному порядку розподіл судових витрат не здійснювався про що зазначено в п. 8.1. постанови від 10.07.2019.

Враховуючи, що касаційна скарга відповідача була задоволена, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі були скасовані, що справу передали на новий розгляд Господарського суду міста Києва за результатами якого позовні вимоги задоволено частково, а також враховуючи, що позивачем не було доплачено 5 074, 36 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, та приймаючи до уваги положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновків, що судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду покладається на позивача, що з позивача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню недоплачена сума судового збору за подання апеляційної скарги та що витрати по сплаті судового збору за подання позову та подання апеляційних скарг на рішення суду покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд зобов`язує позивача, на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю відповідачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Славкіної Марини Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "Торгдіал" про стягнення заборгованості у розмірі 534 335, 79 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "Торгдіал" (вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В, оф. 201, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 36757500) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А; ідентифікаційний код 19364259) заборгованість з орендної плати в розмірі 329 412 (триста двадцять дев`ять тисяч чотириста двадцять) грн 32 коп., 33 857 (тридцять три тисячі вісімсот п`ятдесят сім) грн 99 коп. пені.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А; ідентифікаційний код: 19364259) на користь Державного бюджету України 5074 (п`ять тисяч сімдесят чотири) грн 36 коп. недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А; ідентифікаційний код 19364259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпортно-експортна компанія "Торгдіал" (вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В, оф. 201, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 36757500) 6256 (шість тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 08 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

5. У задоволенні іншої частини позовних вимог, щодо стягнення 136 803, 39 грн заборгованості за комунальні послуги та 34 262, 09 грн пені, - відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.10.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко