Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 187/1094/17

провадження № 61-10344св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федоренко Роман Вікторович, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі судді Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» (далі - ТОВ «УЛФ-ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Просило витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та передати ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» предмет лізингу, а саме: автомобіль «SSANG YONG Rexton», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року у складі судді Караула О. А. позов ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» задоволено.

Вилучено у ОСОБА_1 предмет лізингу - автомобіль «SSANG YONG Rexton», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та передано його ТОВ «УЛФ-ФІНАНС». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року залишено без руху, оскільки заявник не сплатив судовий збір.

28 лютого 2019 року до Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання про усунення недоліків, у якому ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2018 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 не було усунуто, оскільки посилання заявника на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» є необґрунтованими, отже відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану судову ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Позивач посилався на те, що він є військовослужбовцем.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справу за позовом ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володінняпризначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

На учасників бойових дій розповсюджується дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який визначає статус, зокрема і учасників бойових дій, та гарантії їх соціального захисту.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов`язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.

Згідно з частиною восьмою Закону України від 06 листопада 2012 року № 5477-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про безоплатну правову допомогу» частину другу статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в такій редакції: «Ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань».

Розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Відповідно до Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (набрав чинності з 01 вересня 2015 року) внесено зміни, зокрема у статтю 5 Закону України «Про судовий збір» (пільги щодо сплати судового збору), а саме: відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зазначена норма статті цього Закону не містить посилань на те, що позов має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій, а також прямо та чітко не зазначає, що справа має стосуватись порушених прав саме позивача, що має статус учасника бойових дій, без уточнення характеру такого права та підстав його порушення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, § 65)).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаної норми пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у першу чергу пов`язане з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовки Закону України «Про судовий збір», проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду, у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.

Таким чином, до 01 вересня 2015 року надання пільг зі сплати судового збору ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», було унормоване частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за змістом якої такі пільги надавалися у випадках, коли спір виник з відносин, що врегульовані безпосередньо цим Законом, проте з 01 вересня 2015 року правове регулювання пільг зі сплати судового збору здійснюється на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», який є спеціальним Законом і не містить жодних обмежень для учасників бойових дій щодо предмета судового захисту порушених прав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилковою відмовив позивачу у задоволенні заяви про звільнення його як учасника бойових дій від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» з тих підстав, що справа за позовом ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння не пов`язана з порушенням прав позивача як учасника бойових дій.

Відповідно до статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 389, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федоренко Роман Вікторович, задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк