ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/8578/17

адміністративне провадження №К/9901/2408/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/8578/17

за позовом Приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України в особі Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року (головуючий суддя: Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Шурко О.І.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України в особі Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, в якому просила:

1.2. скасувати рішення Міністерства юстиції України в особі Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату №1 від 08 грудня 2016 року щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_2. ;

1.3. скасувати наказ №3918/5 від 27 грудня 2016 року;

1.4. зобов`язати повернути свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю приватному нотаріусу ОСОБА_2. у первісному вигляді.

1.5. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Міністерством юстиції України в особі Вищої кваліфікаційної комісії неодноразово та грубо порушило свої накази №1904/5 від 28 липня 2011 року та №357/5 від 17 лютого 2014 року та статтю 10 Закону України «Про нотаріат», що в свою чергу унеможливило проведення ним законного, неупередженого та всебічного розгляду всіх обставин її справи, у зв`язку з чим прийняті за його наслідками рішення та наказ, на її думку, є протиправними та підлягають скасуванню.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

2.1. Зазначене судове рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовував тим, що матеріалами справи підтверджується, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності за недотримання законодавства, яке регулює її професійну діяльність як нотаріуса, а відтак підстави для скасування рішення №1 від 08 грудня 2016 року відсутні.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернулася з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог повністю.

3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди належним чином не з`ясували обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, а також не врахували факт відсутності вини позивача у знищенні чи втраті позивачем архіву чи його окремих документів. Також наголошує, що суди не звернули увагу, що строки внесення подання на розгляд подання, його розгляд та прийняття Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату були пропущені, не було звернено увагу на бездіяльність головного управління юстиції у Запорізькій області щодо непроведення перевірки нотаріуса з метою встановлення порушень чинного законодавства в її діях, про необхідність проведення якої відповідач зазначив у своєму рішенні № 4 від 24 листопада 2016 року. Крім того, вказує, що до подання не було додано матеріалів про проведення перевірки та документів про вжиті заходи щодо виявлених в діяльності нотаріуса порушень, оскільки перевірка не проводилась і, відповідно, не було встановлено обставин цих порушень та можливості їх усунення. У зв`язку з наведеним вважає оскаржувані судові рішення необґрунтованими та незаконними.

4. Відзив на касаційну скаргу подано не було.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. 8 грудня 2016 року Міністерством юстиції України в особі Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату прийнято рішення №1, яким на підставі підпункту «и» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат», у зв`язку із знищенням чи втратою нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 05 січня 1998 року на ім`я ОСОБА_2

6. Вказаним рішенням встановлено, що Запорізьким обласним державним нотаріальним архівом надано інформацію про вчинення нотаріальних дій ОСОБА_2 відповідно до реєстрів для реєстрації нотаріальних дій під час перебування приватного нотаріуса за кордоном відповідно до витягу бази даних «Відомості до осіб, які перетнули державний кордон України» Державної прикордонної служби (лист від 06 грудня 2016 року №2860/01-20).

7. Крім того, відповідно до акту від 07 липня 2016 року №1 про нестачу архівних справ (документів), який був наданий 24 листопада 2016 року на засідання Комісії начальником відділу нотаріату Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Лєміш Н.Є., утрачено 6 справ та 66 документів з архіву приватного нотаріуса ОСОБА_2. Можлива причина відсутності справ та документів - крадіжка 11 лютого 2016 року.

8. На засіданні Комісії від 08 грудня 2016 року заступником начальника відділу нотаріату Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було надано копію витягу із протоколу засідання Експертної комісії Головного управління юстиції у Запорізькій області від 17 квітня 2014 року №6, акт від 15 лютого 2014 року №4 про вилучення для знищення документів, не внесених до національного фонду, та копію першого аркушу опису №1 справ тривалого (до 10 років) зберігання за 2001-2015 року, який затверджений приватним нотаріусом ОСОБА_2. 08 березня 2016 року.

9. 08 грудня 2016 року позивач на засіданні Комісії пояснила, що довіреності, зазначені в акті від 07 липня 2016 року №1, знищено.

10. При цьому, з акту від 15 лютого 2014 року №4 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного фонду, та пред`явлених на засідання Комісії інших документів не вбачається виконання Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України №3253/5 від 22 грудня 2010 року. Крім того, відповідно до акту про вилучення для знищення документів не встановлено, що саме ті довіреності, про які зазначено у акті про нестачу архівних справ, були знищені.

11. Також, на засіданні Комісії представником Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надано копію заяви від 06 грудня 2016 року, зі змісту якої вбачається, що заявник під час ремонту транспортного засобу виявив файл з документами, а саме: додаткову угоду №3 «Про внесення змін до договору застави №325/127-З від 03 грудня 2017 року, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_2. за №5057 від 12 грудня 2012 року.

12. Цей договір зазначений в акті від 07 липня 2016 року №1 про нестачу архівних справ (документів).

13. Тобто, стороння особа, знайшовши додаткову угоду №3 «Про внесення змін до договору застави №325/127-З від 03 грудня 2007 року», отримала доступ до відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, що не узгоджується з вимогами статті 8 Закону України «Про нотаріат».

14. Також, на засіданні Комісії встановлено, що відповідно до акту від 07 липня 2016 року №1 про нестачу архівних справ (документів) утрачено Алфавітну книгу обліку договорів довічного утримання (05 жовтня 2009 року) та Алфавітну книгу обліку договорів відчуження нерухомого майна (24 січня 2013 - 30 грудня 2015), строк зберігання яких 75 років, і справи «накази, розпорядження Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Запорізької області з питань нотаріальної діяльності» з 1 по 4 том.

15. Відповідно до рішення №1 Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 08 грудня 2016 року та виявлених порушень Міністерством юстиції України видано наказ №3819/5 від 27 грудня 2016 року, яким анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 05 січня 1998 року на ім`я ОСОБА_2

16. Незгода позивача із вказаними рішенням та наказом зумовила її звернення до суду з даним позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

21. Згідно зі статтею 1, частиною першою статті 3, частиною першою статті 11 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

21.1. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

21.2. На нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.

21.3. Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

21.4. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

22. Відповідно до частини дев`ятої статті 10 Закону України «Про нотаріат», питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням відповідно Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.

23. Відповідно до статті 5 Закону України «Про нотаріат», нотаріус зобов`язаний: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв`язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил; дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення; надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства; постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації; виконувати інші обов`язки, передбачені законом.

24. Статтею 14 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного нотаріуса у зв`язку із здійсненням ним нотаріальної діяльності.

24.1. Приватний нотаріус зобов`язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса протягом усього строку здійснення ним нотаріальної діяльності.

24.2. У разі припинення приватної нотаріальної діяльності документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса передаються ним до відповідного державного нотаріального архіву в порядку, встановленому законодавством.

25. Підстави для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю визначені у ст. 12 Закону.

25.1. Зокрема, згідно з ч. 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України:

25.2. 1) пункт 1 частини першої статті 12 виключено;

25.3. 2) за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках: а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання; б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності; в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили; г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав; д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов`язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою; е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону; є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає нотаріальній діяльності; ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною четвертою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону; з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії; и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів; і) неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України;

25.4. 3) за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Нотаріальної палати України, у разі неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики.

26. Частиною 1 статті 14 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що правила ведення нотаріального діловодства затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

27. Згідно з пунктом 2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року №1577 (далі - Положення №1577), Міністерство юстиції України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

28. Пунктом 8 Положення №1577 передбачено, що Міністерство юстиції України у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

29. Відповідно до статті 14 Закону України «Про нотаріат», з метою вдосконалення порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами та належної організації передачі документів нотаріального діловодства на тимчасове зберігання до державних нотаріальних архівів, Міністерством юстиції України, за погодженням з Державним комітетом архівів України, наказом від 22 грудня 2010 року №3253/5 затверджено Правила ведення нотаріального діловодства (далі - Правила).

30. Згідно із пунктом 1.1 ці Правила встановлюють порядок документування нотаріальної діяльності та зберігання архіву і визначають порядок організації роботи з документами в державних нотаріальних конторах (далі контора), державних нотаріальних архівах (далі архів), приватними нотаріусами.

30.1. Відповідно до пунктів 3.3. та 3.4 Правил, відповідальним за організацію діловодства та архіву при здійсненні приватним нотаріусом нотаріальної діяльності, у тому числі володіння, користування реєстрами, книгами обліку, журналами, в яких реєструються нотаріальні документи та документи, на підставі яких вчинені нотаріальні дії, та їх ведення, а також за нотаріальні документи, що знаходяться у його провадженні, є нотаріус. Приватний нотаріус може покласти організацію діловодства та архіву на особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах. У разі втрати документів нотаріального діловодства приватний нотаріус повинен негайно доповісти начальнику управління юстиції та вжити необхідних заходів для розшуку чи відновлення втрачених документів.

30.2. Згідно з пунктом 15.6 Правил підготовлені до передачі документи доставляються до архіву вантажним чи легковим автотранспортом з критим кузовом, виключно у супроводі відповідальної особи.

VI. Позиція Верховного Суду

31. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

33. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до таких висновків.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з анулюванням спірним наказом відповідача на підставі спірного рішення свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 05 січня 1998 року за № 2892 на ім`я позивача.

35. Отже, перевірці підлягають обставини щодо правомірності прийняття відповідачем цих рішення та наказу в розумінні положень частини другої статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

36. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Водночас, статтею 2-1 Закону України «Про нотаріат» визначено, що державне регулювання нотаріальної діяльності полягає, зокрема у встановленні порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства. Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

38. Згідно з частини шостої 6 статті 33 Закону порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України.

39. Порядок проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 року № 357/5 (далі - Порядок № 357/5)

40. Відповідно до п.2 2. Порядку терміни вживаються у таких значеннях:

перевірка - планова або позапланова перевірка, під час якої перевіряється робота державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса за відповідний період;

планова перевірка - комплексна перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій і виконання правил нотаріального діловодства;

позапланова перевірка - не запланована Міністерством юстиції, головним управлінням юстиції комплексна, цільова або контрольна перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства, а також перевірка за зверненнями фізичних і юридичних осіб.

41. Відповідно до пункту 13 Порядку № 357/5, позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.

42. Згідно з пунктом 14 Порядку № 357/5, перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, головного управління юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса.

43. За приписами пункту 15 Порядку №357/5, у разі необхідності за дорученням Міністра юстиції може проводитися позапланова перевірка в загальному порядку проведення перевірок, визначеному цим Порядком.

44. Відповідно до пункту 33 Порядку №357/5, за наслідками перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства комісія протягом п`яти робочих днів з часу закінчення перевірки складає довідку у двох примірниках про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями.

45. Загальна оцінка роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса визначається як «добре», «задовільно», «незадовільно».

46. Довідка готується згідно з перевіреними достовірними фактами, що свідчать про наявність недоліків, помилок і порушень, з посиланням на норми законодавства.

47. За змістом довідка повинна бути вичерпною та конкретною.

48. За приписами пункту 36 Порядку №357/5, на останньому аркуші довідки за результатами перевірки зазначається кількість складених примірників такої довідки.

49. Довідка підписується всіма членами комісії, які проводили перевірку, та завідувачем державної нотаріальної контори, завідувачем державного нотаріального архіву, приватним нотаріусом, діяльність яких перевірялась.

50. Голова комісії надає завідувачу державної нотаріальної контори, завідувачу державного нотаріального архіву, приватному нотаріусу, діяльність яких перевірялась, довідку за результатами перевірки для ознайомлення та підпису.

51. Згідно з пунктом 37 Порядку №357/5, завідувач державної нотаріальної контори, завідувач державного нотаріального архіву, приватний нотаріус, діяльність яких перевірялась, мають право письмово викласти свої заперечення або пояснення щодо висновків комісії.

52. Заперечення або пояснення завідувача державної нотаріальної контори, завідувача державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса, діяльність яких перевірялась, надаються комісії та розглядаються разом з довідкою про проведену перевірку та іншими матеріалами перевірки.

53. Згідно з правилами, визначеними в пункті 38 Порядку №357/5, один примірник довідки за результатами перевірки подається начальнику головного управління юстиції, який приймає рішення про способи реалізації висновків та пропозицій за результатами комплексної, цільової, контрольної перевірки, а другий примірник отримують завідувач державної нотаріальної контори, завідувач державного нотаріального архіву, приватний нотаріус, діяльність яких перевірялась.

54. Пунктом 39 Порядку №357/5 встановлено, що за результатами перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса, на підставі висновків комісії Міністерство юстиції, головне управління юстиції видає наказ, у якому встановлюється строк для усунення виявлених порушень та помилок.

55. Копія наказу направляється до виконання державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіву, приватному нотаріусу для врахування пропозицій комісії впродовж п`яти робочих днів з дня ознайомлення з довідкою про результати проведеної перевірки та долучається до відповідного наряду державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, а також до реєстраційної справи приватного нотаріуса.

56. Верховний Суд зауважує, що під час розгляду цієї справи суди, зважаючи на вказані норми, не встановлювали обставини щодо виду перевірки, здійсненої стосовно позивача як приватного нотаріуса, а також не перевірили на підставі належних та допустимих доказів, з урахуванням обов`язку відповідача як суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення та обов`язку суду сприяти в отриманні сторонами цих доказів, чи створювалась для проведення такої перевірки діяльності позивача як приватного нотаріуса, відповідно до пункту 19 Порядку № 357/5, комісія, чи затверджувався її склад відповідним наказом Міністерства юстиції України чи головного управління юстиції; чи складалась довідка за наслідками такої перевірки та чи дотримані строки її складання, визначені пунктом 33 Порядку № 357/5; чи надавалась ця довідка головою комісії приватному нотаріусу, діяльність якого перевірялась, для ознайомлення та підпису позивачу як це передбачено у пункті 36 Порядку № 357/5, та чи надавала позивач згідно з пунктом 37 Порядку № 357/5 письмово свої заперечення або пояснення щодо висновків комісії. Також не перевірено чи дотримано відповідачем імперативний припис пункт 39 Порядку № 357/5, згідно з яким за результатами перевірки приватного нотаріуса, на підставі висновків комісії головне управління юстиції видає наказ, у якому встановлюється строк для усунення виявлених порушень та помилок, та чи не була позивач позбавлена можливості вжити заходів для усунення виявлених під час перевірки порушень і помилок або надати письмові пояснення, якщо виявлені порушення та помилки усунути неможливо.

57. Тобто, суди не встановили обставин щодо дотримання Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства.

58. Однак, без з`ясування дотримання порядку проведення перевірки організації роботи позивача як приватного нотаріуса неможливо встановити правомірність внесення подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на зайняття позивачем нотаріальної діяльності та, як наслідок, правомірність прийнятого за результатами його розгляду спірного рішення № 1 від 08 грудня 2016 року та наказу відповідача №3819/5 від 27 грудня 2016 року.

59. Крім цього, суди не звернули увагу та не надали правової оцінки на підставі належних та допустимих доказів шляхом їх безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доводам позивача щодо дотримання ним строків здійснення спірної процедури перевірки та прийняття оскаржуваних рішення та наказу, а також не мотивували відхилення цих доводів.

60. За таких обставин, Верховний Суд приходить до висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, порушили принцип адміністративного судочинства щодо змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, визначений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак, частиною четвертою цієї статті визначено безальтернативний обов`язок суду вживати передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

61. Отже, суди попередніх інстанцій не вчинили необхідних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин справи.

62. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного та об`єктивного вирішення справи, і в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.

63. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

64. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

65. З огляду на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального законодавства, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

Керуючись статтями 3, 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О. В. Калашнікова