ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2019 року

Київ

справа №520/10865/18

адміністративне провадження №К/9901/14657/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року (головуючий суддя: Старосєльцова О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2019 року (головуючий суддя: Бершов Г.Є., судді: Шевцова Н.В., Ральченко І.М.) у справі №520/10865/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Боклаг Сергія Сергійовича про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Боклаг Сергія Сергійовича, в якому просила:

зобов`язати внести до Державного реєстру прав заборону вчиняти дії щодо відчуження будь-яким способом земельної ділянки за кадастровим номером 6325185000:03:010:0242, зареєстрованої за ОСОБА_2 , дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 23 жовтня 2015 року, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 765581763251, номер запису про право власності (в Державному реєстрі прав) 11867933; земельної ділянки за кадастровим номером 6325185000:03:010:0234, зареєстрованої за ОСОБА_3 , дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 23 жовтня 2015 року, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 762939263251, номер запису про право власності (в Державному реєстрі прав) 11822786; земельної ділянки за кадастровим номером 6325185000:03:010:0246, зареєстрованої за ОСОБА_5 , дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 26 жовтня 2015 року, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 764421563251, номер запису про право власності (в Державному реєстрі прав) 11848940; земельної ділянки за кадастровим номером 6325185000:03:010:0230, зареєстрованої за ОСОБА_6 , дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 26 жовтня 2015 року, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 765881963251, номер запису про право власності (в Державному реєстрі прав) 11873049; земельної ділянки за кадастровим номером 6325185000:03:010:0249, зареєстрованої за ОСОБА_7 , дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 26 жовтня 2015 року, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 765894463251, номер запису про право власності (в Державному реєстрі прав) 11873257, відповідно до ухвали Харківського районного суду Харківської області від 25 червня 2018 року у справі №635/4298/18 (провадження №2/635/2457/2018).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, залишеним без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2019 року, адміністративний позов залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у спірних правовідносинах державний реєстратор не знаходився у правових відносинах з позивачем з приводу державної реєстрації обтяжень стосовно земельних ділянок на підставі рішення цивільного суду.

21 травня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга від ОСОБА_1 , в якій вона просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2019 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами двох інстанцій в контексті вимог частини 3 статті 10, пункту 2 частини четвертої статті 13 Закону України «Про адміністративні послуги» не був досліджений порядок надання адміністративної послуги, не була встановлена взаємодія між адміністратором послуг та державним реєстратором. Зазначив, що на підставі отриманих документів від адміністратора центру надання адміністративних послуг відповідач сформував картки, у зв`язку із чим твердження відповідача щодо неотримання ним документів не відповідає дійсності. Вважає, що відповідачем були проігноровані визначені Законом приписи щодо внесення заборони відчуження майна до відповідного реєстру на виконання ухвали про забезпечення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

30 серпня 2019 року справа №520/10865/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що 25 червня 2018 року Харківським районним судом Харківської області у порядку, визначеному статтями 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у справі №635/4298/18 було постановлено ухвалу про забезпечення цивільного позову шляхом встановлення заборони вчиняти дії по відчуженню земельних ділянок за кадастровими номерами 6325185000:03:010:0242, 6325185000:03:010:0234, 6325185000:03:010:0246, 6325185000:03:010:0230, 6325185000:03:010:0249 (далі ухвала від 25 червня 2018 року).

05 вересня 2018 року представником позивача до Центру надання адміністративних послуг Харківської районної державної адміністрації Харківської області було подано ухвалу від 25 червня 2018 року для виконання.

Листом від 20 вересня 2018 року №0613/110 за підписом заступника голови РДА на інформаційний запит представника позивача від 13 вересня 2018 року була надана відповідь про реєстрацію рішення суду у базі даних заяв.

Листом від 05 жовтня 2018 року №06-13/118 за підписом заступника голови РДА на повторний інформаційний запит від 01 жовтня 2018 року щодо заборони вчинення відчуження земельних ділянок за кадастровими номерами 6325185000:03:010:0242, 6325185000:03:010:0234, 6325185000:03:010:0246, 6325185000:03:010:0230, 6325185000 :03:010:0249 була надана відповідь, згідно якої станом на 08 жовтня 2018 року в базі даних заяв Державного реєстру прав в стані «зареєстровано» знаходяться заяви (рішення суду) щодо заборони вчинення дії щодо відчуження будь-яким способом перелічених земельних ділянок.

Водночас до листа від 05 жовтня 2018 року долучено сформовані відповідачем відомості із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав.

Проте у витягах від 16 жовтня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутня інформація про заборону відчуження земельних ділянок, перелічених в ухвалі від 25 червня 2018 року (справа №635/4298/18).

Позивач не погодився із такою бездіяльністю відповідача та звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Отже, за правовою природою обґрунтованим є судове рішення, що ухвалене на підставі встановлених, повно та всебічно досліджених судом належних та допустимих доказах, з урахуванням предмету спору, прав та обов`язків учасників, в обсязі необхідному для об`єктивного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 06 вересня 2012 року №5203-VI «Про адміністративні послуги» (далі Закон №5203-VI) визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг.

В статті 1 Закону України №5203-VI надано визначення наступним термінам:

адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону;

суб`єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг;

суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №5203-VI адміністративні послуги надаються суб`єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.

Частиною третьою статті 10 цього Закону передбачено, що суб`єкт надання адміністративних послуг надає адміністративну послугу, а центр надання адміністративних послуг забезпечує організацію надання такої послуги у найкоротший строк та за мінімальної кількості відвідувань суб`єктом звернення.

Частиною 1 статті 12 Закону №5203-VI визначено, що центр надання адміністративних послуг це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону №5203-VI суб`єкт звернення для отримання адміністративної послуги в центрі надання адміністративних послуг звертається до адміністратора - посадової особи органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, яка організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг.

Отже, на законодавчому рівні закріплена взаємодія суб`єктом надання адміністративних послуг та центром надання адміністративних послуг, посадові особи якого організовують надання адміністративних послуг.

На виконання вимог частини сьомої статті 12 Закону України «Про адміністративні послуги» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року №523-р затверджений перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг (далі Розпорядження № 523).

Державна реєстрація обтяжень нерухомого майна передбачена пунктом 41 вищезазначеного переліку і відбувається у порядку Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV).

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 2 Закону №1952-IV обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №1952-IV передбачено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Частиною першою статті 5 Закону №1952-IV передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються у тому числі (…) речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону №1952-IV державний реєстр прав містить записи у тому числі (…) про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, а також відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек ( частина 1 статті 13 Закону №1952).

За правилом частини третьої статті 13 Закону №1952-IV розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: 1) нерухоме майно; 2) право власності та суб`єкта (суб`єктів) цього права; 3) інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав; 4) обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень.

Згідно з абзацами 1-3 частини першої статті 16 Закону №1952-IV формування заяв у сфері державної реєстрації прав та/або їх реєстрація проводиться у базі даних заяв. При прийнятті заяв у паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. У базі даних заяв також реєструються рішення судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, рішення судів про скасування відповідних рішень судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про відкликання власних заяв про заборону вчинення реєстраційних дій.

Абзацом 2 частини першої статті 19 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація обтяжень, іпотек речових прав проводиться у строк, що не перевищує двох робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

За приписами частини першої статті 18 Закону № 1952-IV першим етапом державної реєстрації прав є прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв. Також етапами державної реєстрації є: прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 вересня 2018 року представником позивача до Центру надання адміністративних послуг Харківської районної державної адміністрації Харківської області було подано ухвалу від 25 червня 2018 року про заборону вчинення дій щодо відчуження будь-яким способом земельних ділянок за зазначеними кадастровими номерами.

Проте у витягах від 16 жовтня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутня інформація про заборону відчуження земельних ділянок, перелічених в ухвалі від 25 червня 2018 року (справа №635/4298/18).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав:

виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

акредитовані суб`єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Постановою КМУ від 25 грудня 2015 року №1127 затверджений Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок №1127).

Порядок №1127 визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Пунктами 6 та 8 Порядку №1127 передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис.

За приписами пункту 2 Порядку №1127 уповноважена особа - посадова особа чи особа, яка перебуває у трудових відносинах із суб`єктом державної реєстрації прав, а також помічник нотаріуса, що відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) виключно для цілей прийняття та видачі документів під час державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

В свою чергу, згідно із пунктом 2 частини 4 статті 13 Закону №5203-VI одним із основними завданнями адміністратора є прийняття від суб`єктів звернень документів, необхідних для надання адміністративних послуг, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним суб`єктам надання адміністративних послуг не пізніше наступного робочого дня після їх отримання.

Отже, чинним законодавством передбачено прийняття адміністратором від суб`єкта звернення документів, необхідних для надання адміністративних послуг, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним суб`єктам надання адміністративних послуг.

В свою чергу, пунктом 27 Порядку №1127 передбачено, що заява, зареєстрована у базі даних заяв, та електронні копії оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, необхідних для державної реєстрації, виготовлені шляхом сканування та долучені до такої заяви, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав передаються на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав або нотаріусу.

Центри надання адміністративних послуг, утворені відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги», передають документи, передбачені абзацом першим цього пункту, відповідним виконавчим органам міських рад (міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення), Київській та Севастопольській міським, районним, районним у мм. Києві та Севастополі держадміністраціям, а також на основі узгоджених рішень виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Згідно із відповіддю Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 05 жовтня 2018 року №06-13/118, відповідно до пункту 17 Порядку №1127 адміністратором центру надання адміністративних послуг Харківської районної державної адміністрації було зареєстровано рішення суду в базі даних заяв стосовно кожного з перерахованих кадастрових номерів.

Пунктом 17 Порядку №1127 передбачено, що у разі надходження до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє таке рішення чи заяву в базі даних заяв.

Відповідно до статті 25 Закону №1952-IV проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Зміст вищенаведених норм свідчить, що заборона відчуження нерухомого майна і заборона вчинення реєстраційних дій не є тотожними, врегулюванні різними статтями Закону №1952-IV, відрізняються порядком реєстрації та правовими наслідками.

Водночас, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав, оскільки вважає, що до Державного реєстру прав повинна бути внесена інформація про обтяження шляхом заборони відчуження нерухомого майна на підставі звернення її представника з ухвалою суду до центру надання адміністративних послуг Харківської районної державної адміністрації, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг.

Так, суди попередніх інстанцій, встановили, що у спірних правовідносинах заяви про державну реєстрацію обтяжень щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 6325185000:03:010:0242, 6325185000:03:010:0234, 6325185000:03:010:0246, 6325185000:03:010:0230, 6325185000:03:010:0249 були подані представником позивача до Центру надання послуг Харківської РДА Харківської області. До відповідача, як державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, такі заяви не надходили.

При цьому суди дійшли висновку, що адміністратором послуг Харківської районної державної адміністрації ОСОБА_8 , рішення суду до Відділу державної реєстрації Харківської державної адміністрації на обробку передано не було, оскільки вчинення таких дій в даному випадку не передбачено ані Законом №1952-IV, ані Порядком №1127.

Проте судами не надана оцінка сформованому відповідачем витягу із бази даних, в якому зафіксовані дії вчинені працівником адміністративного центру ОСОБА_8 щодо реєстрації рішення суду.

Водночас судами не надана належна оцінка діям Відповідача, який згідно із інформацією, зазначеною у відомостях, був обізнаний про реєстрацію у відповідній колонці рішення суду.

В свою чергу, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку правам, обов`язкам та діям адміністратора послуг Харківської районної державної адміністрації ОСОБА_8 та частково оцінку діяльності Центру надання послуг Харківської РДА Харківської області без залучення зазначених суб`єктів в якості учасників справи.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За такого правового регулювання та встановлених судами обставин, Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність обов`язку у адміністратора центру адміністративних послуг передавати державному реєстратору відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації ухвалу суду про заборону вчиняти дії щодо відчуження земельних ділянок.

Також із порушенням норм процесуального права, без залучення до участі в справі та встановлення правового статусу, судами надана оцінка центру надання адміністративних послуг Харківської районної державної адміністрації та його працівнику в контексті обсягу послуг та порядку взаємодії з суб`єктом державної реєстрації прав.

Водночас судами не надана оцінка та не встановлений обсяг обізнаності відповідача про рішення суду щодо заборони відчуження.

Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, надавати оцінку про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною 2 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже ухвалені в справі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2019 року у справі №520/10865/18 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2019 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

І.В. Саприкіна