Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2019 р. Справа№200/9571/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Перерви Д.В.,

представника відповідача Пономарьова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янська індустріальна спілка «Сода» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування вимоги № Ю-1599-25 від 15.05.2019 року,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янська індустріальна спілка «Сода» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування вимоги № Ю-1599-25 від 15.05.2019 року.

Ухвалою суду від 16 серпня 2019 року поновлено строк звернення до адміністративного суду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 18 вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 18 вересня 2019 року за заявою позивача замінено відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028) на Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826).

Ухвалою суду від 18 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 22 травня 2019 року він отримав вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату (боргу) недоїмки з ЄСВ від 15.05.2019 року № Ю-1599-25 у сумі 4 284 473,80 грн. Не погодившись з даною вимогою позивач звернувся із скаргою № 1/171 від 27.05.2019 року до Державної фіскальної служби України в адміністративному порядку, яка не була задоволена.

Позивач вказує, що спірним питанням даного позову є не виникнення податкового боргу, а прийняття та виставлення контролюючим органом позивачу, який здійснює діяльність в зоні проведення антитерористичної операції, податкової вимоги.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях.

Указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях». Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України «Про початок операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» розпочато операцію об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях, відповідно до плану операції об`єднаних сил. Операцію об`єднаних сил на даний час не припинено.

Законом України № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема, розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктами 9-3 та 9-4, відповідно до яких тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

28 жовтня 2014 року позивачем до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області подана заява № 1/441 про звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

З наведених підстав позивач просив визнати противоправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату (боргу) недоїмки з єдиного внеску від 15.05.2019 року № Ю-1599-25 у сумі 4284473,80 грн.

Позивач представника до судового засідання не направив, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заявлені вимоги не визнав. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені законом є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом.

Згідно з пунктами 3 та 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату.

30.04.2018 року на офіційному веб-сайті Президента України було розміщено інформацію про те, що Президент України підписав Указ, яким завершується АТО і починається операція об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони. Оскільки АТО завершено платник податків зобов`язаний сплачувати єдиний внесок.

Також представник відповідача зазначив, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов`язані виконувати всі функції встановлені законом.

З наведених підстав представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янська індустріальна спілка «Сода» (84112, Донецька обл., місто Слов`янськ, вул. Світлодарська, 91, код ЄДРПОУ 31054873) зареєстровано в якості юридичної особи 08.08.2000 року (а.с.9-11).

Наявними матеріалами справи підтверджено, що підприємством отриманий сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 01 вересня 2014 року № 2723/05-4 (а.с.19), яким відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України засвідчені обставини непереборної сили з 27 травня 2014 року при здійсненні господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Слов`янська індустріальна спілка «Сода» на території Донецької області та дотриманні ним законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов`язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Позивачем 28 жовтня 2014 року до податкового органу подана заява № 1/441 про звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (а.с.18).

Позивачем були розраховані, складені та направлені до контролюючого органу звіти щодо нарахування єдиного внеску за період з 21 березня 2016 року до 22 квітня 2019 року, що відображено у розрахунку спірної вимоги станом на 30 квітня 2019 року (а.с.64).

15 травня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1599-25, за якою вимагається від ТОВ «Слов`янська індустріальна спілка «Сода» сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 30 квітня 2019 року в розмірі 4 284 473,80 грн. (а.с.13).

01 липня 2019 року рішенням Державної фіскальної служби України скарга на вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування залишена без задоволення, а вимога без змін (а.с.14-15).

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача встановлено, що позивачем до контролюючого органу були подані звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 21 березня 2016 року до 22 квітня 2019 року, відповідно до яких позивачем самостійно визначені зобов`язання зі сплати страхових внесків у вказаному в спірній вимозі розмірі.

Аналізуючи доводи позивача стосовно його звільнення від обов`язків платника єдиного внеску у зв`язку з проведенням антитерористичної операції суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ) платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно зі статтею 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Заперечення позивача проти спірної вимоги ґрунтуються на нормах пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, який має такий зміст:

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р (втратило чинність) та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Слов`янськ, де позивач перебував на обліку в органі доходів і зборів. Отже, вказаний населений пункт Донецької області входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Вищенаведені норми покладені позивачем у правове обґрунтування заявлених вимог з посиланням на усталену судову практику, в тому числі за позовами ТОВ «Слов`янська індустріальна спілка «Сода» щодо оскарження вимог про сплату єдиного внеску, прийнятих у попередні періоди. Судові рішення, прийняті за такими позовами, позивач вважає такими, що мають преюдиціальне значення, а встановлені ними обставини, на думку позивача, не потребують доведення у цій справі.

З урахуванням встановлених у справі обставин, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Досліджуючи правомірність прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області спірної вимоги та його компетенцію суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 14.1.1-1. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Згідно з пунктом 1 та пунктом 12 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до абзаців 1, 4, 5 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953, передбачено, що у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Пунктом 3 розділу VI вказаної Інструкції передбачено, що фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

Таким чином, Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області сформувало спірну вимогу на виконання вказаних приписів Закону № 2464-VІ та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вирішуючи цю справу, суд вважає за необхідне застосовувати законодавчі акти в їх системному зв`язку та з урахуванням фактичних обставин цієї справи і періоду, за який у спірній вимозі зазначена сума єдиного внеску.

Як було зазначено вище, за змістом першого абзацу пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

З цього приводу суд зауважує, що частина 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачає не лише обов`язок сплати єдиного внеску, а також низку інших обов`язків платника.

Зокрема, відповідно до вказаної частини платник єдиного внеску зобов`язаний:

1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки;

4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю;

5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім`ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів;

6) пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі;

7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи;

8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред`явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи;

9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам;

10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру , про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей;

11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску;

12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

У разі буквального тлумачення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI про звільнення платника від всіх обов`язків, встановлених частиною 2 статті 6 цього Закону, перелік яких не є вичерпним, такий платник був би повністю виключений з системи правового регулювання вказаного Закону № 2464-VI та відповідних правовідносин, що не відповідає загальним засадам та принципам загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні, закріпленим, в тому числі, у статті 5 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР.

За таких обставин суд враховує рішення у зразковій справі №812/292/18 від 30 березня 2018 року, в якій Верховний Суд, зокрема, дійшов таких висновків:

[...] З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Водночас Верховний Суд зазначає, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. [...]

Тобто, вказаним рішенням Верховного Суду у зразковій справі наголошено, що абзац третій пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ звільняє платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачені цим Законом, але не скасовує повністю обов`язків платника єдиного внеску.

Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Також, розглядаючи цю адміністративну справу, суд зазначив, що обов`язки платника єдиного внеску, встановлені частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, кореспондуються з іншими нормами цього ж Закону.

Зокрема, до таких норм Закону № 2464-VI, дія яких не зупинялася для окремих категорій платників, відносяться, зокрема: стаття 7 щодо бази нарахування єдиного внеску, стаття 8 щодо розміру єдиного внеску та пропорції його розподілу, стаття 9, яка встановлює порядок обчислення і сплати єдиного внеску.

Відповідно, норми статті 6 Закону № 2464-VI співвідносяться з переліченими нормами статей 7, 8 та 9 цього ж Закону як загальні та спеціальні, у разі колізії між якими пріоритет надається спеціальній нормі.

При цьому, дія таких спеціальних норм Закону № 2464-VI не зупинена пунктом 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення», отже їх дія розповсюджується на всіх платників єдиного внеску незалежно від місця їх перебування на обліку.

За таких умов, норми пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI не можуть тлумачитися як абсолютне та безумовне звільнення певних платників від виконання всіх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, а повинні застосовуватися відповідно до призначення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції.

У справі, що розглядається, позивач, як платник єдиного внеску, самостійно та добровільно виконав приписи статей 7, 8, та 9 Закону № 2464-VI в частині нарахування єдиного внеску та подачі відповідної звітності за період з 21 березня 2016 року до 22 квітня 2019 року. Оскільки обов`язки, передбачені вищезазначеними статями, дія яких не була зупинена пунктом 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, самостійно виконані позивачем, підстави для звільнення його від таких обов`язків відсутні.

Отже, спірна вимога № Ю-1599-25 від 15.05.2019 року сформована контролюючим органом в межах його компетенції на підставі звітів, самостійно розрахованих та поданих позивачем відповідно до спеціальних положень Закону № 2464-VI.

Згідно з нормами статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Оскільки Європейську конвенцію з прав людини ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, вона має силу міжнародного договору та відповідний пріоритет у правозастосуванні.

Статтею 14 Європейської конвенції з прав людини встановлена заборона дискримінації, відповідно до якої користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Таким чином, у статті 14 та статті 1 Протоколу № 12 Європейська конвенція з прав людини закріплює принцип недискримінації.

Європейський суд з прав людини у п. 61 рішення у справі Case of Carson and Others v. the United Kingdom від 16 березня 2010 року зазначив, що Держави-учасниці користуються свободою розсуду при оцінці того, чи виправдовують і якою мірою відмінності у відносно схожих ситуаціях різницю у ставленні (див. справу Burden, § 60). Обсяг розсуду буде відрізнятися залежно від обставин, предмету та загальних підстав. Широка свобода розсуду зазвичай дозволена Державам згідно з Конвенцією, коли йдеться про загальні заходи економічного чи соціального життя. Безпосереднє знання власного суспільства та його потреб надає національним органам влади кращу спроможність, ніж це зробив би міжнародний суд, для оцінки того, чи має місце публічний інтерес, який ґрунтується на соціальних або економічних підставах, і Суд буде загалом поважати обрану законодавчу політику, якщо вона не є «явно необґрунтованою» (див. Stec and Others v. the United Kingdom, № 65731/01 та 65900/01, п. 52).

З урахуванням викладеного, закріплення на законодавчому рівні підстав звільнення від сплати ЄСВ за принципом перебування підприємства на обліку у відповідному контролюючому органі, а не фактичного здійснення діяльності в зоні проведення АТО та безвідносно до фактичних обставин ведення господарської діяльності, є дискримінаційним відносно інших суб`єктів господарювання, що перебувають на обліку у контролюючих органах за межами території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до приписів статті 6 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

З огляду на наведений принцип адміністративного судочинства суд враховує, що відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За таких обставин розширене тлумачення норм пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, як абсолютне звільнення платника єдиного внеску від всіх його обов`язків, здатне призвести до порушення прав та інтересів найманих працівників, які були б позбавлені обліку відпрацьованого періоду страхового стажу та зарахування такого стажу для їх соціального та пенсійного забезпечення.

Одночасно, з урахуванням вимог частини 3 статті 78 КАС України суд визнає загальновідомою та такою, що не потребує доказування, обставину, що з 2015 року місто Слов`янськ повністю контролюється уповноваженими органами влади України, що унеможливило терористичні прояви, масові заворушення, бойові дії тощо. Тобто, у період з 21 березня 2016 року до 22 квітня 2019 року, за який сформована спірна вимога, судом достовірно встановлена відсутність об`єктивних обставин, пов`язаних з проведенням антитерористичної операції, які б позбавляли позивача можливості сплати єдиного внеску.

На час розгляду справи несплата позивачем страхових внесків виключає зарахування відповідного періоду роботи найманих працівників ТОВ «Слов`янська індустріальна спілка «Сода» до їх страхового стажу, що порушує права та інтереси цих працівників та ставить їх також у дискримінаційне гірше становище, поряд з працівниками інших підприємств, зареєстрованих в населених пунктах, де антитерористична операція не проводилася.

Аналізуючи правомірність прийняття спірної вимоги, як заходу стягнення, суд враховує, що вищезазначеним абзацом третім пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI передбачено, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до цієї норми Верховний Суд в рішенні у зразковій справі №812/292/18 від 30 березня 2018 року дійшов висновку, що [...] застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21 серпня 2014 року до 25 грудня 2015 року є протиправним. [...]

На відміну від обставин зразкової справи, у цій адміністративній справі контролюючий орган не застосовував штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску, а спірна вимога містить виключно самостійно розраховані позивачем суми єдиного внеску за відповідні періоди. Отже, оскільки контролюючий орган зі свого боку не визначав суму єдиного внеску і не застосовував штрафні санкції та пеню, а позивач не оспорює суму нарахованого внеску, тобто, сума недоїмки є узгодженою, спірну вимогу від 15.05.2019 року № Ю-1599-25 не можна віднести до заходів відповідальності, застосування яких заборонено абзацом третім пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI.

Посилання позивача на преюдиціальний характер судових рішень за його позовами, які набрали законної сили, відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, суд вважає необґрунтованими, оскільки цими судовим рішеннями не було встановлено певних юридичних фактів чи обставин, не було скасовано чи змінено сум нарахованого єдиного внеску, а предметом спору були конкретні рішення контролюючого органу. Тому скасування судом таких рішень (вимог), прийнятих в минулому, не впливає на розгляд цієї адміністративної справи про скасування вимоги № Ю-1599-25 від 15.05.2019 року.

З наведених підстав, виходячи з системного аналізу норм, які регулюють спірні відносини, у їх сукупності та взаємозв`язку, враховуючи встановлені фактичні обставини здійснення позивачем господарської діяльності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування вимоги про сплату єдиного внеску, сума якого є узгодженою, через що вважає за необхідне відступити від усталеної судової практики та відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 139 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янська індустріальна спілка «Сода» (84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Світлодарська, 91, ЄДРПОУ 31054873) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги № Ю-1599-25 від 15.05.2019 року - відмовити.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 22 жовтня 2019 року. Рішення складено у повному обсязі 30 жовтня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.А. Чекменьов