ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 909/548/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. головуючий, Волковицька Н. О., Могил С.К.,

за участю секретаря судового засідання Мазуренко М. В.,

за участю представників:

прокурора Хамець Л. М.,

позивача 1 не з`явилися,

позивача 2 не з`явилися,

відповідача Лущак М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2018 (суддя Неверовська Л. М.) і постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 (головуючий суддя Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.) у справі № 909/548/18

за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України та Івано-Франківської обласної державної адміністрації

до Приватного підприємства «Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарства «Чорний ліс»

про зобов`язання припинити дії та зобов`язання передати природні ресурси,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Перший заступник прокурора Івано-Франківської області (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України та Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі позивачі) з позовом до Приватного підприємства «Спеціалізоване лісомисливське науково-дослідне природно-заповідне господарство «Чорний ліс» (далі ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс», відповідач) про зобов`язання припинити дії, пов`язані із спеціальним використанням природних ресурсів та зобов`язання передати природні ресурси.

2. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідачу не видано державні акти на право постійного користування земельною ділянкою та не зареєстровано у встановленому законом порядку право постійного користування землею площею 8527 га на якій розташовано об`єкт природно-заповідного фонду загальнозоологічний заказник місцевого значення «Чорний ліс». Прокуратура вважає, що за відсутності у ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» права постійного користування землею, у даного підприємства відсутнє похідне від права постійного користування землею право постійного користування лісами та право на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.

4. При ухваленні рішень зі справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про помилковість обраних прокурором способів судового захисту, їх невідповідність суті спірних правовідносин та способам судового захисту, що встановлені нормами Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, які регулюють спірні відносини. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що при зверненні із позовом прокурором не враховано нерозривну пов`язаність природних ресурсів із земельною ділянкою, проте позовних вимог про повернення останньої не заявлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Перший заступник прокурора Івано-Франківської області, не погоджуючись з ухваленими рішеннями, звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

6. Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статті 17, 48, 100 Лісового кодексу України (далі ЛК України), статті 91, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та процесуального права, а саме: статті 5, 75, 236, 276 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

7. На думку прокурора, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, в порушення норми статті 75 ГПК України, не врахували обставин, встановлених рішеннями судів у справах № 5/289, № 909/729/13, № 2а-2988/11/0970.

Доводи інших учасників справи

8. ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

9. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. 14.03.2000 Івано-Франківська обласна Рада прийняла рішення № 278-12/2000 «Про вилучення і надання земель лісового фонду», яким затверджено проект відведення земельних ділянок лісового Фонду для ведення лісового господарства ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс», вилучено із землекористування Івано-Франківського військового лісгоспу Міністерства Оборони України землі лісового фонду загальною площею 8531 га; надано ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» в постійне користування землі лісового фонду площею 8531 га, в тому числі: Богородчанського 2008 га, Калуського 3674 га, Тисменицького 2849 га районів; зобов`язано ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» у місячний термін замовити виготовлення документів, що посвідчують право користування землею відповідно до чинного законодавства; доручено Богородчанській, Калуській, Тисменицькій районним Радам видати Державні акти на право постійного користування землею.

11. Проведено передачу земель лісового фонду загальною площею 8527 га ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс»; даний факт підтверджується зведеним актом прийому передачі земель лісового фонду від 25.05.2000.

12. На підставі охоронних зобов`язань Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області від 30.05.2000 № 492, від 10.10.2003 № 554 землекористувач ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» бере під охорону загальнозоологічний заказник «Чорний ліс» площею 8527 га.

13. У Державному кадастрі територій та об`єктів природно-заповідного фонду України ПП СЛНДПЗГ «Чорний ліс» значиться як постійний землекористувач.

14. 26.11.1999 між Івано-Франківським філіалом інституту землеустрою УААН та ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» укладено договір № 147-99 на виготовлення проекту відведення (передачі) земельних площ лісів з видачею державного акту на право користування землею. Івано-Франківський філіал інституту землеустрою УААН умови договору не виконав.

15. 12.11.2003 Господарським судом Івано-Франківської області ухвалено рішення у справі № 12/263, яким позов ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» задоволено та зобов`язано Івано-Франківський філіал інституту землеустрою виконати умови договору від 2611.1999 № 147-99 і видати ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» проект відведення земель лісового фонду та державні акти на право постійного користування землею.

16. Вищевказане рішення суду виконано частково, а саме: у частині видачі проекту відведення земельних ділянок та передачі лісів в постійне користування ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» за рахунок земель лісового фонду Івано-Франківського ЛПК МО України на території Богородчанського, Калуського, Тисменицького районів, в частині видачі державних актів на право постійного користування рішення суду не виконано.

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» на території зоологічного заказника місцевого значення крім рекреаційної здійснює ще й лісогосподарську діяльність.

18. За погодженням з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області, управлінням лісового та мисливського господарства затверджено протоколи 1-ї та 2-ї лісовпорядної наради з базового лісовпорядкування СЛМНДПЗГ «Чорний ліс», також погоджено зведену відомість розрахункової лісосіки на 2013 та наступні роки для СЛМНДПЗГ «Чорний ліс». Відповідно до Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 25.03.2000 за № 118 затверджено розрахункову лісосіку на 2004-2013 роки для СЛМНДПЗГ «Чорний ліс».

19. У акті № 386 планової перевірки державного нагляду(контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, проведеної Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області в період з 04.12.2017 по 15.12.2017, зазначено, що ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» веде свою господарську діяльність згідно рішення Івано-Франківської обласної Ради від 14.03.2000 № 278-12/2000; базове лісовпорядкування проведено Львівською лісовпорядною експедицією ВО «Укрдержліспроект» у 2012. Проект організації та розвитку лісового господарства СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» наявний. Розрахункова лісосіка СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» затверджена наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.11.2013 № 486 у розмірі 5,44 тис.м3 та в цілому по результатах перевірки порушень природоохоронного законодавства не встановлено.

20. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за результатами перевірки Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 08.12.2016 № 433 не встановлено порушень природоохоронного законодавства. При цьому, суди зазначають, що з 2000 року органи прокуратури неодноразово проводили розгляд звернень та перевірку діючого законодавства на предмет правомірності користування відповідачем землями лісового фонду, підстав для прокурорського реагування не вбачалося.

21. При розгляді справ № 5/289, № 909/729/13 суди встановили, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.06.2003 № 346-р, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.06.2003 № 852 передано цілісний майновий комплекс 30-го загальновійськового полігону в/ч А-1453, що розташований в с. Старий Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області до сфери управління МВС з дальшою передачею на баланс Прикарпатської філії Національної академії внутрішніх справ України, правонаступником якої є Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ.

Відповідно до акта прийому-передачі від 23.07.2003 до сфери управління МВС передавалося наступне військове майно: військове містечко № 1 в районі села Лисець, земельна ділянка площею 933,41 га, на якій розташований 30-ий загальновійськовий полігон.

На об`єкти нерухомості вказаного цілісного майнового комплексу Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ було оформлено право державної власності.

У межі земельних ділянок, які відводились на підставі рішення Івано-Франківської обласної ради від 14.03.2000 № 278-12/2000 приватному підприємству СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» входять землі колишньої військової частини загальної площею 932 га, майно якої передано Прикарпатському юридичному інституту Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України.

22. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факт накладення спірної земельної ділянки переданої ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» на земельну ділянку колишньої військової частини загальної площею 932 га, майно якої передано Прикарпатському юридичному інституту Львівського державного університету внутрішніх справ МВС України, встановлений у справах №5/289, №909/729/13, тому у порядку статті 75 ГПК України, не потребує доведення при вирішенні даного спору. Отже, суди встановили, що доводи прокурора про використання саме відповідачем площі 8527 га загальнозоологічого заказника «Чорний ліс», як і розміру цієї земельної ділянки є недоведеними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

23. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. За приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

25. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (стаття 13 Конституції України).

26. Правовідносини з використання земель лісогосподарського призначення регулюються нормами земельного та цивільного законодавства, Лісовим кодексом України.

27. Відповідно до статті 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

28. Стаття 7 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час надання відповідачу спірної земельної ділянки лісового фонду), передбачала, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам.

29. У відповідності до частини першої статті 13 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин з надання відповідачу спірної земельної ділянки лісового фонду), до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

30. Приписами статті 9 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин з надання відповідачу спірної земельної ділянки лісового фонду) встановлено, що у постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

31. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або користування (стаття 116 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин з надання відповідачу спірної земельної ділянки лісового фонду).

32. Положеннями статті 126 Земельного кодексу України (далі ЗК України 2001 року у відповідній редакції) також встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

33. Частиною першою статті 16 ЛК України закріплено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

34. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Лісовим та Земельним кодексами України чітко встановлюються порядок та способи лісокористування, в тому числі і використання лісових ресурсів.

35. Суди попередніх інстанцій зазначили, що рішенням 12 сесії Івано-Франківської обласної Ради від 14.03.2000 № 278-12/2000 «Про вилучення і надання земель лісового фонду» надано приватному підприємству СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» в постійне користування землі лісового фонду площею 8531 га, в тому числі: Богородчанського 2008 га, Калуського 3674 га, Тисменицького 2849 га районів; зобов`язано ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» у місячний термін замовити виготовлення документів, що посвідчують право користування землею відповідно до чинного законодавства. Судами встановлено, що це рішення є чинним, не оскаржувалось в судовому порядку.

36. З огляду на зазначені норми права, приватне підприємство СЛМНДПЗГ «Чорний ліс», станом на дату ухвалення рішення місцевим господарським судом, не набуло права постійного користування землею площею 8527 га, на якій розташовано об`єкт природно-заповідного фонду загальнозоологічний заказник місцевого значення «Чорний ліс».

37. При цьому суди попередніх інстанцій установили, що станом на час розгляду справи № 909/548/18 не виконано рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2003 у справі № 12/263 та не видано ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» акти на право постійного користування землею площею 8527 га, на якій розташовано об`єкт природно-заповідного фонду загальнозоологічний заказник місцевого значення «Чорний ліс», виконавче провадження по виконанню даного рішення суду не завершене.

38. Єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17, у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 922/1224/18, від 24.09.2019 у справі № 922/266/19).

39. Статтею 1 ЛК України встановлено, що земельна лісова ділянка земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

40. Статтею 19 ЛК України визначено права та обов`язки постійних лісокористувачів. Так, постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.

41. У відповідності до статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

42. Приписами статті 64 ЛК України передбачено основні вимоги щодо ведення лісового господарства, зокрема, забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; здійснювати відтворення лісів; забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; раціонально використовувати лісові ділянки.

43. Статтею 86 ЛК України врегульовано порядок організації охорони і захисту лісів, який передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів в тому числі від незаконних рубок.

44. Порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», цього Кодексу та інших актів законодавства (стаття 100 ЛК України).

45. Статтею 91 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також на підставі дозволів.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі.

Видача дозволів здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача, погодженого із власником або постійним користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами.

Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів може бути анульований органом, що його видав, у разі: різкого погіршення стану навколишнього природного середовища внаслідок природокористування, ліквідації підприємства, установи або організації, яка отримала дозвіл; порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду; втрати чи пошкодження дозволу, що не дає можливості визначити зміст дозволу.

Здійснення господарської та іншої діяльності за декларативним принципом заборонено.

Дозвіл видається після затвердження лімітів протягом місяця з моменту подання клопотання. Підставами для відмови у видачі дозволу є відсутність затвердженого в установленому порядку ліміту, порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду.

Рішення про відмову у видачі дозволу може бути оскаржено до центральнoго органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або до суду.

Прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється у місячний строк.

Заява про оскарження рішення про відмову у видачі дозволу подається до центральнoго органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, протягом строку, що не перевищує десять днів з дня одержання відповідного рішення. Заява розглядається у десятиденний строк. Про результати розгляду заявник повідомляється у письмовій формі.

Проведення рубок формування і оздоровлення лісів, інших видів рубок здійснюється в межах затверджених планів та на підставі рішень науково-технічних рад установ природно-заповідного фонду згідно з лімітом на використання природних ресурсів на підставі дозволів.

46. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо того, що вся діяльність ПП СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» здійснюється виключно на підставі матеріалів лісовпорядкування, розроблених Львівською державною лісовпорядною експедицією Українського державного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів у 2002-2012 роках. Зазначений документ дає право постійним лісокористувачам здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

47. Статтею 16 ЛК України встановлено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

48. У відповідності до статті 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

49. Водночас, оскільки прокурор звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд зобов`язати ПП СЛНДПЗГ «Чорний ліс» припинити дії, пов`язані із спеціальним використанням природних ресурсів в межах території об`єкта природно-заповідного фонду загальнозоологічного заказника місцевого значення «Чорний ліс» на площі 8527 га, та зобов`язати ПП СЛНДПЗГ «Чорний ліс» передати Івано-Франківській обласній державній адміністрації природні ресурси в межах території об`єкта природно-заповідного фонду загальнозоологічного заказника місцевого значення «Чорний ліс, то суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що формулювання позовних вимог не забезпечить захисту порушених прав.

50. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

51. У відповідності до статті 14 ГПК України («Диспозитивність господарського судочинства») суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

52. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 ГК України.

53. Як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

54. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

55. Прокурор обрав способом захисту прав припинення дії, пов`язаної із спеціальним використанням природних ресурсів, яка порушує право та зобов`язання вчинити дії передати природні ресурси. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

56. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Звертаючись з касаційною скаргою, Перший заступник прокурора Івано-Франківської області не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих зі справи судових рішень.

58. У касаційній скарзі відсутні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвели до ухвалення незаконних рішень, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

59. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

60. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2018 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у справі № 909/548/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил