Справа № 288/968/19

Провадження № 2/288/431/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Франчук Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання, в якому вказує, що вона є власником будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі – продажу від 26 грудня 2003 року.

Крім позивача в даному будинку зареєстровані: дочка – ОСОБА_3 , зять – ОСОБА_4 , внук – ОСОБА_5 та колишній зять – ОСОБА_2 .

Колишній зять ОСОБА_2 зареєстрований за вищевказаною адресою з 02 липня 2008 року, однак за місцем реєстрації не проживає з 20 вересня 2015 року.

Шлюб між дочкою позивача та зятем розірвано в 2015 році.

Оскільки відповідач за вищевказаною адресою зареєстрований, але не проживає, позивач, як власник будинку, не може розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

Позивач просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку в її будинку.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судові засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, відповідно до п. 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, а саме: на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу його останнього відомого зареєстрованого місця проживання були направлені судові повістки разом із розписками, які він отримав особисто 17 вересня 2019 року та 11 жовтня 2019 року, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.

Згідно п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до Судових викликів № 288/968/19/7115/19 від 11.09.2019 року та № 288/968/19/8173/19 від 08.10.2019 року розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач ОСОБА_2 був повідомлений про судові засідання, які відбудуться 08 жовтня 2019 року о 09.00 годині та 28 жовтня 2019 року о 09.00 годині.

Частиною 11 статті 128 ЦПК України визначено, що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з договору купівлі – продажу посвідченого 26 грудня 2003 року державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області, ОСОБА_6 , яка діє від імені довірителя ОСОБА_7 , продав, а ОСОБА_1 купила 2/3 ідеальних частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого 14 листопада 2007 року Державним комунальним підприємством «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації», власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вказана ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності: договір купівлі – продажу від 26.12.2003 року.

Згідно довідки № 920 від 21 травня 2019 року Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 02.07.2008 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації не проживає з 20 вересня 2015 року по теперішній час. Вказана інформація підтверджується також довідками № 1297 – 1299 від 15 липня 2019 року Виконавчого комітету Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області.

Як вбачається з Акту обстеження домогосподарства про фактично проживаючих осіб від 21 травня 2019 року складеного Корнинською селищною радою Попільнянського району Житомирської області, в домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – голова двору, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – дочка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – ОСОБА_8 зять, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – зять, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - внук, а фактичне проживають: ОСОБА_1 – голова двору, ОСОБА_3 – дочка, ОСОБА_4 – зять, ОСОБА_5 - внук.

Відповідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 04 грудня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Попільнянського районного управління юстиції у Житомирській області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 04 грудня 2015 року розірвано, актовий запис № 18.

Судом встановлено, те що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично за даною адресою не проживає з 20 вересня 2015 року, тобто не використовує житло за цільовим призначенням – для проживання, а використовує його лише для свого реєстраційного обліку.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 72 ЖК України визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Як вбачається з частини 2 статті 48 Закону України «Про власність» власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Пунктом 1, частини 1 статті 346 цього Кодексу встановлено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено ч. 1 ст. 391 ЦК України.

В розумінні зазначених норм законодавства, позивач має право на захист свого права власності.

Відповідач в добровільному порядку знятись з реєстрації не бажає, чим чинить позивачу перешкоди в користуванні та розпорядженні своєю власністю на свій розсуд.

Таким чином, право позивача ОСОБА_1 , як власника, підлягає судовому захисту шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_2 .

Підстави втрати права користування житлом визначені ст. 405 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми Закону, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Зі змісту вказаної статті, а також статті 64 ЖК України, яка дає визначення поняття «член сім`ї» вбачається, що необхідною умовою існування права на користування житлом власника є спільне проживання членів сім`ї з власником житла та ведення спільного господарства.

Статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно частини 2 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до п. 34 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України), а саме: від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Пунктом 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім`ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК України. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права користування житлом.

Вказана обставина встановлена на підставі частини першої статті 81 ЦПК України.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 16 січня 2012 року № 6-57цс12.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 16.04.2017 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.

Згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Частина 1 статті 7 вказаного Закону зазначає, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Пункт 11 Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» від 12.04.1985 року вказує, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст.71 або ст.107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.

Вирішуючи вимогу позову про зняття з реєстраційного обліку відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки частиною 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зі змінами та доповненнями, передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.

Закон України від 16.04.2017 року № 1382 ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини пов`язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна або припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Зі змісту ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вбачається, що підставою для зняття з реєстрації є рішення про виселення особи з житлового приміщення.

Наявність рішення суду про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилим приміщенням є підставою для зняття його з реєстрації місця проживання.

Як зазначено у п.п. 34, 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України), а саме: від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Отже, в частині вимоги про зняття з реєстрації відповідача слід відмовити, оскільки така вимога, на переконання суду, окремого вирішення у даному випадку не потребує, а задоволення попередньої позовної вимоги є достатньою підставою для зняття відповідача з реєстрації у будинку, у порядку встановленого зазначеними Правилами та Законом.

Зазначені обставини в їх системному зв`язку свідчать, що ОСОБА_2 втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_2 .

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 35 Постанови Пленуму від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»; статтями 64, 71, 72, 156 ЖК України; статтями 16, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 211, 223, 258, 259, 263-265, 280 - 284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.

В решті частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник