ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року

Львів

№ 857/9225/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Закарпатського обласного центру зайнятості в особі Виноградівської районної філії, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції Іванчулинець Д.В.,

час ухвалення рішення – 02.08.2019 року,

місце ухвалення рішення – м.Ужгород,

дата складання повного тексту рішення – 02.08.2019 року,

в с т а н о в и в :

ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Закарпатського обласного центру зайнятості в особі Виноградівської районної філії, третя особа ОСОБА_3 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Виноградівської філії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо відмови у виплаті фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованого громадянина ОСОБА_3 , з дня його працевлаштування - 01.02.2019 року та зобов`язати Виноградівську філію Закарпатського обласного центру зайнятості прийняти рішення про виплату, нарахувати та виплатити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованого громадянина ОСОБА_2 з дня його працевлаштування - 01.02.2019 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, оскільки положення пункту 4 ч. 1 ст. 14 ЗУ “Про зайнятість населення”, а саме: “молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу” містить дві обов`язкові умови, для отримання компенсації, яку бажає отримувати позивач. Перша: молодь, яка протягом шести місяців закінчила навчання. Друга: це її перша робота у житті. Зазначає, що якби законодавець, передбачав тлумачення статті законодавства, запропоноване позивачем то не включав би другу частину норми права “і яка вперше приймається на роботу”.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач працює у місті Виноградові в якості фізичної особи-підприємця. В січні 2019 року позивач вирішив найняти на роботу двох осіб на посаду помічників адвоката.

Для цього позивач звернувся до відповідача із відповідним звітом (Форма № 3 - ПН “Інформація про попит на робочу силу”), в якому повідомив центр зайнятості про факт створення двох робочих місць (вакансій). Також створив відповідні вакансії на сайті відповідача в кабінеті роботодавця.

30 січня 2019 року до позивача звернулись із направленням від центру зайнятості двоє осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що мають повну юридичну освіту. ОСОБА_3 , зокрема, являється випускником ДВНЗ “Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника” і отримав диплом магістра 31 грудня 2018 року.

31 січня 2019 року позивач виніс Наказ № 1 та Наказ № 2 на працевлаштування на роботу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 починаючи з 01.02.2019 року на строк 2 роки.

31 січня 2019 року позивач подав повідомлення про прийняття працівника на роботу до Виноградівської ОДПІ.

За два місяці (лютий-березень) 2019 року позивач сплатив працівникам заробітну плату, ПДФО, військовий збір та здійснив нарахування ЄСВ.

Оскільки ОСОБА_3 являється молодим випускником вищого навчального закладу і протягом шести місяців після закінчення університету працевлаштований вперше, позивач вважає, що йому, як роботодавцю передбачено компенсацію ЄСВ протягом одного року.

12.03.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про компенсацію витрат на оплату праці та додав до заяви довідку (за формою, що затверджена додатком до Порядку відповідно до постанови КМУ № 437 від 10.09.2014 року).

Листом відповідача від 13.03.2019 року № 250-01 позивачу відмовлено у нарахуванні компенсації, оскільки ОСОБА_3 раніше вже працював на посаді юриста у Виноградівському геріатричному пансіонаті.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначаються Законом України “Про зайнятість населення” від 05.07.2012 № 5067-VI (далі Закон № 5067).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 5067, роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону (крім тих, які визначені пунктом 7 частини першої статті 14), та яким надано статус безробітного, за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, строком не менше ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів, передбачених у бюджеті фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 № 347 затверджений Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який визначає механізм виплати компенсації фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштування осіб, яким надано статус безробітного, на нові робочі місця (далі Порядок № 347).

Пунктом 3 Порядку № 347 передбачено, що право на компенсацію має роботодавець, який працевлаштовує на нове робоче місце строком не менше ніж на два роки за направленням центру зайнятості зареєстрованих безробітних.

Відповідно до п.8 Порядку № 347, роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, для отримання компенсації подає протягом двох місяців з дня працевлаштування центру зайнятості заяву довільної форми, до якої додає довідку за формою згідно з додатком.

На підставі поданої роботодавцем заяви та довідки, персональних даних про особу, якими володіє центр зайнятості, даних органів доходів і зборів щодо відсутності у роботодавця заборгованості із сплати єдиного внеску, інформації органів Пенсійного фонду України про працевлаштування особи на нове робоче місце та відсутність у роботодавця заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а також даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо порушеної справи про банкрутство або визнання роботодавця банкрутом центр зайнятості приймає протягом п`яти робочих днів рішення про виплату компенсації роботодавцю.

У п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону № 5067 визначено, що до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу.

Відповідач посилається на те що, відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону № 5067, а саме: “молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу” містить дві обов`язкові умови, для отримання компенсації, яку бажає отримувати позивач:

1) це молодь, яка протягом шести місяців закінчила навчання.

2) це її перша робота у житті.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням відповідача та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на посаді юриста у Виноградівському геріатричному пансіонаті ОСОБА_3 працював у період з 13.11.2015 року по 24.01.2019 року, тобто на посаді яка не вимагає від працівника повної вищої юридичної освіти.

Так, відповідно до диплома Державного вищого навчального закладу “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” від 31 грудня 2018 року № М18 120887 ОСОБА_3 здобув кваліфікацію ступінь вищої освіти магістр, спеціальність “Право”, освітня програма “Право”, професійна кваліфікація “Юрист”.

З 01 лютого 2019 року ОСОБА_3 розпочав трудову діяльність у позивача на посаді помічника адвокат.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокат може мати помічників з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту. Помічники адвоката працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, з додержанням вимог цього Закону і законодавства про працю.

Згідно з п. 2.1.2 положення про помічника адвоката, яке затверджене рішенням Ради адвокатів України № 123 від 01 червня 2013 року помічником адвоката може бути фізична особа, яка зокрема має повну вищу юридичну освіту.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки ОСОБА_3 після закінчення вищого навчального закладу здобувши при цьому повну вищу юридичну освіту працевлаштувався вперше (протягом шести місяців після закінчення) на посаду, яка вимагає зокрема наявність такої освіти, то саме таку роботу слід вважати як першу.

Колегія суддів зазначає, що перше робоче місце – це місце роботи молодих громадян після закінчення будь-якого навчального закладу або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з іншим роботодавцем, але до закінчення навчання не охоплюється приписами вищевказаної ст. 14 Закону № 5067, оскільки закінчивши вищий навчальний заклад та здобувши вищу юридичну освіту особа працевлаштовується вперше, протягом шести місяців після закінчення, на посаду яка вимагає зокрема наявність такої освіти.

Вірними є висновки суду першої інстанції, що п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону № 5067 не містить вимогу, що дана категорія громадян повинна прийматися на роботу вперше у житті. Вказана стаття Закону також не забороняє такій категорії громадян до закінчення вузу працювати.

Відповідно до пункту 8 Порядку компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Затвердженого Постановою КМУ №347 від 15.04.2013 року “Деякі питання реалізації статті 26 та частини другої статті 27 Закону України "Про зайнятість населення") - роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, для отримання компенсації подає протягом двох місяців з дня працевлаштування центру зайнятості заяву довільної форми, до якої додає довідку за формою згідно з додатком.

На підставі поданої роботодавцем заяви та довідки, персональних даних про особу, якими володіє центр зайнятості, даних органів доходів і зборів щодо відсутності у роботодавця заборгованості із сплати єдиного внеску, інформації органів Пенсійного фонду України про працевлаштування особи на нове робоче місце та відсутність у роботодавця заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а також даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо порушеної справи про банкрутство або визнання роботодавця банкрутом центр зайнятості приймає протягом п`яти робочих днів рішення про виплату компенсації роботодавцю. Обмін зазначеними даними здійснюється в порядку взаємного обміну інформацією.

Судом встановлено, що 12.03.2019 року позивачем подано до відповідача заяву довільної форми разом із довідкою, форма яка затверджена постановою КМУ № 437, в якій позивач просив здійснювати компенсацію сплаченого ЄСВ за працівника ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 3 статті 26 Закону №5067, зазначена в частині першій цієї статті компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець:

1) має заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

2) визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.

Аналогічний перелік підстав для відмови у виплаті компенсації також зазначений у п.6 Порядку №347.

Колегією суддів встановлено, шо позивач не має заборгованості по сплаті ЄСВ, не визнаний банкрутом, а тому відсутні підстави для відмови у виплаті компенсації.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року у справі № 260/423/19 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

А. Р. Курилець

судді

В. Я. Качмар

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2019 року.